Geum.ru

Декрету Кабінету Міністрів України від 20. 05. 1993 №56-93 "Про місцеві податки І збори", місцевими органами влади запроваджено видачу дозволу на розміщення об’єкту торгівлі та сфери послуг. Стаття 15 закон

Вид материалаЗакон
Подобный материал:
Інформація щодо реалізації місцевими органами влади механізмів та засобів стосовно координації розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг

У попередні роки, з посиланням на норми податкового законодавства (зокрема, Закону України "Про систему оподаткування" та Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 № 56-93 "Про місцеві податки і збори"), місцевими органами влади запроваджено видачу дозволу на розміщення об’єкту торгівлі та сфери послуг.

Стаття 15 Закону України “Про систему оподаткування” містить перелік місцевих зборів (обов'язкових платежів), до яких належать збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг.

Згідно зі статтею 17 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 № 56-93 «Про місцеві податки і збори» збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі – це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях.

Крім того, запровадження видачі вказаного вище дозволу обґрунтовувалось положеннями підпункту 2 пункту "б" статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"), згідно яких до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено, зокрема, прийняття рішень про скасування даного ними дозволу на експлуатацію об'єктів у разі порушення нормативно-правових актів з охорони праці, екологічних, санітарних правил, інших вимог законодавства (без урахування того, що в зазначеному законі мова йде не про дозвіл на розміщення об’єкту торгівлі, а про дозвіл на експлуатацію об'єктів).

 Одночасно із Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (№ 2806-IV) 5 вересня 2005 р. було також прийнято Закон України "Про благоустрій населених пунктів" (№ 2807-IV), який набрав чинності 1 січня 2006 р. (далі - Закон про благоустрій).

Дія цього закону спрямовується на створення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля, збереження і охорону навколишнього природного середовища, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Законом про благоустрій на об’єктах благоустрою заборонено самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо, що дає підстави вважати це нормою, якою встановлюється необхідність отримувати відповідні дозвільні документи.

 Довідково: Згідно ст.13 Закону про благоустрій об’єктами благоустрою, зокрема, визначено: території загального користування (вулиці, парки, пляжі тощо); прибудинкові території; території будівель та споруд інженерного захисту територій; території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

 В той же час, до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів, зокрема, віднесено надання дозволу на розміщення на території об'єктів благоустрою будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення (п.10 частини першої ст.10 Закону про благоустрій) – тобто встановлено дозвільний орган, уповноважений видавати дозвільний документ.

Проте, платність або безоплатність видачі документа дозвільного характеру; строк прийняття рішення про видачу або відмову у видачі документа дозвільного характеру; вичерпний перелік підстав для відмови у видачі та анулювання документа дозвільного характеру; можливість набуття суб'єктом господарювання права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності за декларативним принципом вказаним законом не передбачено.

Встановлення малих архітектурних форм (як елементу благоустрою - ст.21 Закону про благоустрій) може здійснюватись у межах комплексного благоустрою, який передбачає проведення комплексу робіт, що включають в себе здійснення заходів, спрямованих на поліпшення технічного і санітарного стану території, покращання її естетичного вигляду (ст.22 Закону про благоустрій).

 

Довідково: Малою архітектурною формою для здійснення підприємницької діяльності (далі - мала архітектурна форма) є невелика одноповерхова споруда, яка виконується із полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без улаштування фундаментів. Малі архітектурні форми є пересувними або стаціонарними:

    - пересувна мала архітектурна форма (торговельне обладнання, низькотемпературний прилавок, лоток, ємність, торговельний автомат, інші пристрої для сезонної роздрібної торгівлі та іншої підприємницької діяльності тощо) - споруда, яка не має закритого приміщення для тимчасового перебування людей;

    - стаціонарна мала архітектурна форма (кіоск, павільйон тощо) - споруда, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей і по зовнішньому контуру має площу до 30 кв. м.

(Методичні рекомендації щодо встановлення порядку розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, затверджені наказом Мінбуду від 04.09.2006 № 296 )

 При цьому, проектування, будівництво та реконструкція об'єктів комплексного благоустрою здійснюються на основі генерального плану населеного пункту, комплексних транспортних схем та схем організації дорожнього руху, детальних планів територій та проектів забудови території житлових районів, мікрорайонів (кварталів), планів червоних ліній з урахуванням природно-кліматичних умов і містобудівних особливостей населеного пункту, експлуатаційних, екологічних та санітарних норм і правил, умов безпеки руху транспорту та пішоходів, етапності будівництва, реконструкції і капітального ремонту.

Крім того, ст.34 Закону про благоустрій затвердження правил благоустрою територій населених пунктів (які є нормативно-правовим актом, яким установлюється порядок благоустрою та утримання територій об’єктів благоустрою) віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування.

Отже, питання реалізації повноважень органів місцевого самоврядування щодо розміщення будівель та споруд на вулицях, дорогах, площах тощо (тобто, на об’єктах благоустрою) врегульовано Законом про благоустрій.

 

Довідково: Будівлі - споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів.

   До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти та т. ін.

   Споруди - будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

(Держстандарт, Наказ "Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000" від 17.08.2000 N 507)

 Разом з тим, враховуючи актуальність питання, Держпідприємництво звернувся до Кабінету Міністрів України та Міністерства економіки України з пропозицією щодо опрацювання центральними органами виконавчої влади питання реалізації місцевими органами влади механізмів та засобів щодо координації розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг або системи отримання інформації від відповідних органів влади про розміщення таких об’єктів та опрацювати питання щодо можливості справляння вказаного вище збору з метою формування доходної частини місцевих бюджетів (лист від 10.10.2006   № 7363).

 

Довідково: Чинним законодавством не визначено термін "об’єкт торгівлі та сфери послуг". Порядком провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 833, визначено "торговельний об’єкт".

 Наведене не перешкоджає органам місцевого самоврядування, відповідно до наданих чинним законодавством повноважень, організувати системне взаємне інформування органами влади про розміщення торговельних об’єктів.

Так, зокрема, повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад з контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, транспорту, зв'язку, за технічним станом, використанням та утриманням інших об'єктів нерухомого майна усіх форм власності, за належними, безпечними і здоровими умовами праці на цих підприємствах і об'єктах (визначені підпунктом 2 пункту "б" статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні") можуть здійснювати шляхом отримання від органів влади відповідної інформації про вказані об’єкти (зокрема, від органів державного пожежного нагляду – про введення в експлуатацію нових і реконструйованих виробничих, жилих та інших об'єктів (Закон України "Про пожежну безпеку"); від органів державної санітарно-епідеміологічною служби – про продукцію, що випускається чи реалізується та підлягає державній санітарно-епідеміологічній експертизі (Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення"); від органів земельних ресурсів – про надання земельних ділянок під будівництво та інші види землекористування (Земельний кодекс України).

Необхідна інформація може також бути одержана під час реалізації повноважень зі встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності (підпункт 4 пункту "б" статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

 Інформація щодо закінченого будівництвом об’єкту може бути отримана за результатами роботи державної приймальної комісії, утвореної відповідним місцевим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, до складу якої входять в тому числі і представники органів санітарно-епідеміологічного та державного пожежного нагляду.

 

Довідково: Згідно Закону України "Про основи містобудування" (ст.18) та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004         № 1243.

 Крім того, відповідно до положень статті 6 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та підпункту 23 пункту 4 Типового положення про адміністратора та порядок його взаємодії з місцевими дозвільними органами, суб'єктами господарювання та територіальним органом спеціально уповноваженого органу з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності, затвердженого наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 5 грудня 2005 р. № 116 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 січня 2006 р. за № 1/11875) адміністратор формує та веде реєстр документів дозвільного характеру в порядку, установленому уповноваженим органом.

Місцеві дозвільні органи (згідно п.2.5. Тимчасового порядку формування, ведення та користування реєстром документів дозвільного характеру, затвердженого наказом Держпідприємництва України від 18 квітня 2006 р. № 39 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2006 р. за № 558/12432) зобов'язані щоденно подавати відомості, визначені у пункті 2.4 цього порядку, адміністратору для внесення запису до Реєстру.

Отже, робота по взаємообміну інформацією може бути скоординована в тому числі за інформацією, що наявна у адміністраторів, які є посадовими особами місцевих органів влади (в т.ч. органів місцевого самоврядування).

2 листопада 2006