Громадська рада при Закарпатській облдержадміністрації

Вид материала

Содержание

Закарпатської області до 2015 року
Ужгород - 2011
Перелік документів та інформаційних джерел з 2006 по 2011 р.р., отриманих і опрацьованих Комісією Громадської ради при ОДА
Окремі інформаційні джерела, взяті до уваги
Проекту партнерства Канада-Україна «Регіональне врядування та розвиток»
Особливості для Закарпаття передреформного стану державної політики регіонального розвитку
2.Узагальнююче обґрунтування актуальності і доцільності пропозицій
Суспільно узгоджене розроблення Регіональної стратегії безальтернативно диктує і консолідаційний механізм її реалізації
Бачення майбутнього

Подобный материал:

Громадська рада при Закарпатській облдержадміністрації

Комісія з реалізації планів соціально-економічного розвитку області, раціонального використання ресурсів та підвищення рівня інвестиційної привабливості регіону

Кроки Закарпаття до авангарду конкурентоспроможних українських

та центральноєвропейських регіонів

ПРОПОЗИЦІЇ

щодо якісного удосконалення стратегічного

управління і стратегічного планування та консолідаційних

механізмів реалізації Регіональної стратегії розвитку

Закарпатської області до 2015 року

в умовах реформ та глобальних кризових явищ

Розроблені з метою узгодженого і скоординованого

забезпечення пропонованих організаційних та управлінських

кроків і заходів громадськими, неурядовими організаціями

і місцевими радами області та Закарпатською

облдержадміністрацією і Закарпатською обласною радою.

На виконання рішення Громадської ради

при Закарпатській ОДА від 29 червня 2011 р.

«Про підсумки проведення громадської

експертизи стану виконання Регіональної

стратегії розвитку Закарпатської

області до 2105 року» та матеріалів Звітної доповіді

Комісії з реалізації планів соціально-економічного

розвитку області, раціонального використання ресурсів та

підвищення рівня інвестиційної привабливості регіону,

Громадської ради при Закарпатській ОДА

Ужгород - 2011

Зміст

Вступ

Особливості для Закарпаття передреформного стану державної політики регіонального розвитку
Узагальнююче обґрунтування актуальності і доцільності пропозицій
Суспільно узгоджене розроблення Регіональної стратегії безальтернативно диктує консолідаційні механізми її реалізації
Шляхи якісного удосконалення стратегічного управління і стратегічного планування розвитку Закарпаття (за участі обласної і районної влад, місцевих рад, бізнесу, громадськості, наукових і експертних кіл)
Перелік документів та інформаційних джерел з 2006 по 2011 р.р., отриманих і опрацьованих Комісією Громадської ради при ОДА

Висновки

Додатки:

Д.1. Рішення Громадської при Закарпатській ОДА від 29 червня 2011 року

Д.2. Тези Звітної доповіді «Шляхи якісного вдосконалення стратегічного планування на Закарпатті в умовах реформ та глобальних кризових явищ»

Д.3. Стаття в газеті «Новини Закарпаття від 9 липня 2011 року «Громадська рада пропонує якісно вдосконалити стратегічне планування у регіоні»

Окремі інформаційні джерела, взяті до уваги:

Д.4. Досвід формування та реалізації стратегії розвитку Закарпатської області до 2015 року із залученням громади. С. Слава, В. Гоблик, М. Попадинець, О.Лукша, О.Станкевич, Л.Грицак. – Ужгород-Київ: «К.І.С.», 2010 – 144 с.

Д.5. Конкурентоздатність українських регіонів на прикладі Закарпатської області (аналіз в рамках словацько-українського проекту SAMRS/2007/03/02). – Братіслава, M.E.S.A.10 – 2010. – 96 с.

Вступ

Громадська рада при Закарпатській ОДА не випадково при затвердженні стратегії своєї діяльності одним із головних пріоритетів визначила: «Сприяння завдань, дій та заходів Регіональної стратегії розвитку Закарпатської області до 2015 року як головного консолідованого громадами краю програмного документа розвитку області». І більше того: на першому повноцінному робочому засіданні Громадської ради при ОДА 29 червня 2011року основним питанням розглянуто «Про підсумки проведення громадської експертизи стану виконання Регіональної стратегії розвитку Закарпатської області до2015 року». Звітну доповідь Комісії з реалізації планів соціально-економічного розвитку області, раціонального використання ресурсів та підвищення рівня інвестиційної привабливості регіону виголосив заступник голови Громадської ради при ОДА, голова цієї Комісії, віце-президент Асоціації розвитку і реформ міст, селищ і сіл «Закарпаття – ХХІ століття» Лукша О.В. (тези доповіді та рішення Громадської ради при ОДА – у додатку).

Громадська рада при ОДА та її Комісія при підготовці цих пропозицій виходили з того, що Регіональна стратегія – чи не єдиний документ довготермінової дії, який і за сутністю, і за принципами розроблення та реалізації, і за значенням є фактично консолідованою усіма зацікавленими сторонами громад і влад різних рівнів Закарпаття стратегічною. Програмою розвитку краю до 2015 року. Отже, в питаннях реалізації Регіональної стратегії не може бути сторонніх спостерігачів і критиканства. Бо принципи безальтернативності консолідації суспільства і влади при розробленні Стратегії з необхідністю диктують і спільну відповідальність за дії і заходи задля її виконання.

Отже, головною метою громадської експертизи ставилось: здійснити експертний аналіз невирішених проблемних питань процесу стратегічного планування на Закарпатті та на його основі розробити пропозиції і рекомендації щодо спільного (громадськість і влада) доопрацювання Стратегії та якісного вдосконалення всього процесу стратегічного планування в області в умовах проведення системних реформ в Україні та чинників глобальних кризових явищ.

Результати аналізу, обговорень та узагальнень Громадської ради при ОДА і лягли в основу даних пропозицій, щодо яких слід зауважити таке:

пропозиції не претендують на всеохоплення проблематики стратегічного планування і стратегічного управління в області, а стосуються лише найбільш актуальних і вкрай необхідних організаційних та інституційно-управлінських заходів і дій, спрямованих на якісне вдосконалення процесу реалізації Регіональної стратегії;
головною сутністю пропозицій є випереджаюча підготовка до впровадження реформ державної політики регіонального розвитку в Україні, концептуальною основою якої є не пасивна орієнтація регіону на державні капіталовкладення, а на активізацію внутрішніх чинників розвитку регіону, що потребує якісного вдосконалення інституційної складової стратегічного управління та поглибленої і скоординованої співпраці влади, бізнесу, громадськості і експертних та наукових кіл Закарпаття.

Пропозиції громадськості і експертних кіл сформульовані як «Кроки Закарпаття до авангарду конкурентоспроможних українських та центральноєвропейських регіонів» в нинішніх кризових умовах дехто може розцінити як надмірно амбіційні і нереальні. Передова та патріотична громадськість Закарпаття налаштована все ж на оптимізм і амбіційні цілі. Адже сутність будь-якого суспільства визначають ті пріоритетні цілі розвитку, яке воно перед собою ставить. І суттєвою перевагою громад Закарпаття є те, що пріоритетні цілі, поставлені у Регіональній стратегії ще у 2006 році, є суспільно консолідованими та усвідомленими, а отже – досяжними.

Не можна не відзначити виключно позитивну роль Проекту партнерства Канада-Україна «Регіональне врядування та розвиток», який виконувався на Закарпатті у 2006-2009 р.р. Інститутом урбаністики (м. Торонто) за фінансової підтримки Канадського Агенства з міжнародного розвитку (СІДА) і спрямовував свої експертно-методологічні та організаційно-навчальні зусилля і ресурси на всебічну підтримку процесу стратегічного планування у Закарпатській області.

Дані пропозиції, розроблені з метою узгодженого і скоординованого забезпечення рекомендованих організаційних та інституційно-управлінських заходів, планується направити усім зацікавленим сторонам процесу розроблення та реалізації Регіональної стратегії розвитку Закарпаття – органам державної влади і місцевого самоврядування, громадським та неурядовим організаціям, науковим установам та вищим навчальним закладам, бізнес-асоціаціям та інвестиційним агенціям тощо.

Особливості для Закарпаття передреформного стану державної політики регіонального розвитку

До переліку пріоритетних реформ в Україні нинішньою владою віднесена і реформа державної політики у сфері регіонального розвитку. Адже чинний механізм державної підтримки розвитку регіонів, старт якому дала відома Постанова КМУ від 21 липня 2006 року за №1001 «Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку України», за 5 років так і не дійшов до практичного втілення в переважній більшості областей України, у т.ч. й на Закарпатті. А чи міг він узагалі дати позитивний результат?

Насправді, маємо нині в Україні доволі застарілий як за сучасними європейськими мірками механізм регіонального розвитку - «згори – вниз». Його сутність полягає в тому, що централізована держава спрямовує капіталовкладення на реалізацію визначених чи погоджених нею ж таки своїх пріоритетних цілей і завдань у регіоні. Формалізованою передумовою такого фінансового «стимулювання» розвитку регіону в Україні є наявність розробленої регіоном стратегії, в якій ще раніше затверджені державою свої стратегічні пріоритети у регіоні займають якщо не перші, то й не другі позиції. Бо саме на реалізацію своїх пріоритетних цілей в регіоні Уряд після підписання Угоди з обласною владою більш охоче виділяє кошти на співфінансування проектів, що увійшли до Регіональної стратегії та Угоди з обласною радою.

Тим не менше, навіть таким недосконалими механізмом підтримки розвитку регіони України були обнадієні, і переважна більшість з них у 2006-2007 р.р. уже мали затверджені сесіями обласних рад регіональні стратегії розвитку та вишикувались у чергу за коштами Держбюджету. До більшості з регіонів, у т.ч. й до Закарпаття, черга не дійшла й донині. Звісно, причин того, що черга регіонів за коштами Держбюджету не рухається роками, немало. Серед них і внутріукраїнські системні кризові явища, і світова фінансово-економічна криза, і перманентні вибори. А нині – ще й Євро – 2012.

Тим часом, європейська і світова практика державної політики щодо регіонального розвитку уже близько 30 років як досягає успіху зовсім за іншим механізмом. Цей новий механізм спирається не на зовнішні, а на внутрішні чинники розвитку регіону та мобілізацію усього спектра його ресурсного потенціалу, включаючи й людський та управлінський потенціал («висхідний розвиток знизу-вгору»). Правда, нова політика регіонального розвитку досягає успіху лише при створенні необхідних передумов. При цьому передумови формуються консолідовано суспільством і регіональною та місцевими владами. Що є головним у цьому процесі?

По-перше, усі зацікавлені сторони розвитку регіону (громадські, ділові і наукові кола, регіональна і місцева влада) повинні консолідовано розробити повноцінну Стратегію регіонального розвитку, яка й стає основним інструментом політики розвитку регіону на визначений період (оптимально – на 7-10 років). Саме Стратегія і спрямовується на практичну реалізацію внутрішніх чинників розвитку регіонів. А виконується вона через чітку і конкретну операційну програму (набір реальних і фінансово забезпечених проектів, перелік яких так само неодмінно піддається суспільному обговоренню, що часто називають пріоритизацією).

По-друге, практично одночасно із Стратегією створюється система стратегічного управління розвитком регіону, в яку входить й Агенція регіонального розвитку, що відіграє багатофункціональну і ключову роль посередника між усіма зацікавленими сторонами; експертного середовища в супроводі операційної програми; індикатора зовнішніх змін та ініціатора коригувань Стратегії; ефективного посередника із залучення інвестицій та впровадження інновацій тощо. Паралельно з Агенцією утворюється й фінансовий механізм реалізації Стратегії – Фонд регіонального розвитку.

По-третє, для українських реалій вкрай важливо поєднати те, що для європейської і світової практик довготермінового планування ніколи й не було роз’єднаним, тобто, поєднати стратегічне, просторове і земельне планування розвитку регіону.

По-четверте, підсилення (синергія) реалізації нового механізму регіонального розвитку досягається тоді, коли цей процес відбувається в умовах децентралізації влади з передачею більшої кількості повноважень та фінансових ресурсів у регіони. Зауважимо, що ця реформа також не за горами.

По-п’яте, Регіональна стратегія розвитку та стратегії розвитку районів і міст та сіл, як мінімум, за пріоритетними цілями повинні бути гармонізованими (принцип матрьошки).

Нині в Адміністрації Президента України обговорюється реформа державної політики регіонального розвитку, в основу концепції якої покладено сучасну європейську модель активізації внутрішніх чинників розвитку регіону (концепція розроблена Асоціацією Агенцій регіонального розвитку України за підтримки програми ЄС).

Закарпаття ще у 2006 році досягло однієї з найважливіших передумов відповідності новій концепції регіонального розвитку: затверджена хоча й у неповному виді (без операційних програм), але консолідована суспільством і владою, а тому чинна Регіональна стратегія розвитку Закарпатської області до 2015 року є реалістичною. У порівнянні з іншими регіонами, де Стратегії розроблялись здебільшого формально та без залучення громадськості, Закарпаття має незаперечну і вагому конкурентну перевагу для активізації внутрішніх чинників регіонального розвитку. Окрім того, швидше за все, у реформі політики регіонального розвитку в Україні буде поєднаний чинний механізм централізованої державної фінансової підтримки розвитку регіонів з новим механізмом активізації внутрішніх чинників регіонального розвитку. Для Закарпаття це також вигідно, бо проект Угоди з Урядом вже півроку, як затверджений сесією обласної ради.

За будь-якого варіанту реформи у сфері державної політики регіонального розвитку, для Закарпаття, що має суспільно консолідовану Регіональну стратегію, було б вкрай нерозумно не використати можливості сучасного європейського механізму активізації внутрішніх чинників розвитку.

Тому для регіональної влади і громад та громадськості Закарпаття насправді виправдані лише два сценарії розвитку подій на найближчі півроку – рік:

№ 1. Уже від сьогодні здійснюються практичні кроки та організаційні й управлінські заходи щодо якісного удосконалення стратегічного управління та планування на основі нової, реформної моделі регіонального розвитку (випереджаюча підготовка до реформи).

№ 2. Регіональна влада і громадськість очікують «згори» прийняття всього пакету законодавчих і нормативно-розпорядчих та методично-роз’яснювальних документів щодо реформи політики регіонального розвитку та відповідно реагують на них (пасивне виконання реформ): термін впровадження – не менше 1,5 року в найкращому випадку.

Цілком очевидно, що якщо буде обрано звичний сценарій №2, то все-одно жодна центральна влада ніяким нормативним документом чи законом не зможе передбачити всі специфічні регіональні особливості Закарпаття (чи іншої області) у вирішенні стратегічних завдань із активізацією внутрішніх чинників розвитку регіону. У цьому сенсі сценарій №1 виглядає не те, що передчасним, а з огляду на прийняття Регіональної стратегії ще у 2006 році, навіть дещо запізнілим.

Ще однією важливою перевагою Закарпаття в нинішніх конкурентних перегонах з іншими українськими та навіть центральноєвропейськими регіонами щодо «стратегізації» розвитку через механізм активізації його внутрішніх чинників є те, що практично усі райони та більшість міст розробили і затвердили стратегії розвитку. І нехай ці стратегії й мають той самий недолік неповноти розроблення в сенсі операційних програм, що й Регіональна стратегія, та головне – вони гармонізовані у розрізі визначення стратегічних пріоритетів розвитку. А сам процес розроблення районних та міських стратегій розвитку суттєво підвищив рівень залучення громад і неурядових організацій, якість управлінського потенціалу в районах і містах та їх спроможність до практичного запровадження стратегічного управління на рівнях як регіону, так і районів і міст.

Підсумовуючи, впевнено стверджуємо: На Закарпатті, не дивлячись на негативні впливи зовнішніх і внутрішніх кризових явищ, мають місце загалом сприятливі передумови для запровадження сучасного європейського механізму регіонального розвитку шляхом активізації внутрішніх чинників та інструментів стратегічного управління і планування. При цьому виконана одна з головних передумов – суспільна консолідація усіх зацікавлених сторін під час розроблення Регіональної стратегії та здійснена гармонізація з нею районних і міських стратегій розвитку.

На цьому шляху потрібно лише здійснити цілий ряд організаційних та інституційно-управлінських кроків. Спільно - владою, громадськістю, науковими і експертними колами та бізнесом. Для цього достатньо провести поглиблений діалог усіх зацікавлених сторін та виробити покрокову програму дій з розподілом ролей і завдань у визначеному періоді часу. Власне ці пропозиції саме на досягнення такого результату і спрямовуються. Не слід забувати, що у визначеному терміні для реалізації Регіональної стратегії (2007-2015 р.р.) ми уже перебуваємо на половині часового відрізку. І варто було б підводити хоча б проміжкові підсумки виконання Стратегії та здійснити її коригування як у сенсі доопрацювання (операційні програми), так і внесення змін та доповнень відповідно до реформ та впливу внутрішніх і зовнішніх чинників.

2.Узагальнююче обґрунтування актуальності і доцільності пропозицій

Як відмічалось вище, нині в Адміністрації Президента України знаходиться на стадії підготовки проекту законодавчого акту нова модель регіонального розвитку України, в основу якої покладені європейський досвід та результати його творчого опрацювання Асоціацією Агенцій регіонального розвитку України з відповідними експертними рекомендаціями.

Нова модель, на відміну від існуючої, незадовільно працюючої моделі регіонального розвитку в Україні, передбачає активізацію внутрішніх чинників розвитку регіону, тобто залучення усього спектру ресурсного потенціалу розвитку регіону – людських, природних, інвестиційних, етнокультурних, управлінських і ін.. ресурсів. Це – модель висхідного розвитку «знизу-вгору», яка мобілізує на розвиток усі зацікавлені сторони спільнот регіону, включаючи громади і місцеве самоврядування, бізнес, громадський сектор, регіональну еліту і державну владу. Для такої моделі визначальними і перевіреними світовою практикою головними передумовами сталого регіонального розвитку вважаються:

наявність консолідованої суспільством і владою Регіональної стратегії розвитку;
існування сформованої і адаптованої до потреб регіону ефективної системи управління як регіональним розвитком, так і стратегічного управління, складовою частиною якого і є стратегічне планування; при цьому функції координації зусиль усіх зацікавлених сторін у сталому регіональному розвитку і в успішній реалізації Регіональної стратегії, як показує досвід, найкраще виконує Агенція регіонального розвитку, заснована на принципах державно-приватного партнерства з відповідним фінансовим механізмом реалізації стратегічних проектів розвитку – Фондом регіонального розвитку;
інституційна і функціональна поєднаність стратегічного, просторового і земельного планування розвитку регіону в рамках однієї міжгалузевої інституції планування (наприклад, Центру стратегічного і просторового планування розвитку Закарпаття).

«Стара» і недіюча модель регіонального розвитку, запроваджена Постановою КМУ від 21.07.2006 р. №1001 «Про державну стратегію регіонального розвитку України», фактично була приречена на неуспіх, бо передбачала орієнтацію здебільшого на державні капіталовкладення у регіони (екзогенна модель розвитку «згори – вниз»). Ця «стара» модель не стимулює, а навпаки – сприяє сталій дотаційності області і веде до депресивності і зниження характеристик конкурентоспроможності регіону. Окрім того, вона суперечить і проголошеним пріоритетам децентралізації державної політики щодо розвитку регіонів. Реалії життя і врядування в багатьох областях України показують, що «стара» модель регіонального розвитку може цілком миритися як з неякісною Регіональною стратегією (квазістратегією, або навіть псевдостратегією), так і з відсутністю ефективної системи та міжгалузевих інституцій стратегічного управління і стратегічного планування. В рамках «старої» моделі Регіональна стратегія покликана більше служити мотивацією для регіональної влади залучити побільше коштів з Держбюджету на розвиток регіону (квазістратегія). Стратегічне управління та його міжгалузеві інституції для цієї мети не є вкрай необхідними, що й проявляється на практиці.

Наш регіон докорінно вирізняє поміж інших в Україні хороша стартова передумова для імплементації нової моделі регіонального розвитку: найперше це – консолідована усіма зацікавленими суспільними сторонами Регіональна стратегія розвитку Закарпатської області до 2015 року, прийнята ще у грудні 2006 року. Проте, для такої імплементації нової моделі регіонального розвитку в області з необхідністю потрібно: сформувати систему та інституції регіонального розвитку загалом, і стратегічного управління та міжгалузевого планування, зокрема. Отже, Закарпаття має головну передумову, щоб стати першим регіоном в Україні, де може бути запроваджена нова модель регіонального розвитку. Окрім того, потрібно терміново доопрацювати Регіональну стратегію розвитку у плані розроблення та затвердження Операційної програми. Всі ці кроки і заходи з необхідністю потребують консолідованих зусиль обласної влади, громадськості, місцевих рад, наукових і експертних кіл та бізнесу.

Ще одним вагомим позитивом Закарпаття є те, що фактично усі райони та відносно великі міста розробили і затвердили свої стратегії розвитку, пріоритетні цілі яких гармонізовані з Регіональною стратегією. Отже, має місце консолідація і гармонізація суспільних намірів громад Закарпаття та влад різних рівнів.

На Закарпатті впродовж новітнього періоду розвитку незалежної України вже накопичений позитивний досвід генерування і впровадження інноваційних інституційних та управлінських рішень, які довели на практиці або ж отримали високу незалежну експертну оцінку позитивного впливу на конкурентоспроможність регіону та його економічний і соціальний розвиток:

вільна економічна зона та режим інвестиційного сприяння;
промислові парки і транспортно-логістичні центри на кордонах;
розбудова інфраструктури переходів на кордонах;
розроблення і виконання водозахисних і протипаводкових проектів;
досягнення енергоефективності і енергоощадності в бюджетній та житловій сферах міст;
розробки з формування кластерів в галузі лісокористування і деревообробки;
розвиток туристичної галузі та багатонаціональних етнокультурних традицій;
формування нових розвиткових інституцій у сільській місцевості – громадських ресурсних центрів;
розвиток різних форм і видів транскордонного співробітництва тощо.

Цей набуток є переконливим свідченням високої громадської, ділової та владно-управлінської активності широких суспільних кіл закарпатців.

Та життя не стоїть на місці, а процеси, які відбуваються у глобалізованому світі та в Україні ставлять все більше викликів і загроз для розвитку регіону в розрізі його конкурентоспроможності як з українськими, так і центральноєвропейськими регіонами. Успішно вирішувати ці завдання, як показує світова практика, можна лише із застосуванням неспотвореного інструментарію стратегічного управління і стратегічного планування в консолідації із суспільством.

На тлі певних досягнень і здобутків та все ще значного ресурсного потенціалу і спроможності регіону до розвитку усім зацікавленим сторонам процесу стратегічного планування вкрай важливо:

добре знати і чітко аналізувати та усвідомлювати всі наші недоліки, негаразди і проблеми та відкрито виявляти генетичні причини їх існування і наслідки впливу на рівень та якість життя громад і кожного мешканця Закарпаття;
використовувати потужний інструментарій стратегічного планування саме на подолання причин, а не наслідків існуючих проблем;
на практиці доводити дієвість і ефективність принципів прозорості влади та її співпраці з громадянським суспільством як у стратегічному планування, так і в інших сферах регіонального врядування;
використовувати повноцінний консолідаційний механізм участі усіх зацікавлених сторін не лише на етапі розроблення основних формуючих елементів Стратегії, але й на всіх етапах її реалізації та внесення змін і доповнень, а також – моніторингу виконання Регіональної стратегії.

Саме з позицій такого підходу й формувались ці пропозиції.

Суспільно узгоджене розроблення Регіональної стратегії безальтернативно диктує і консолідаційний механізм її реалізації

Часто можна почути глибоке філософське узагальнення, що сутність людини визначають ті пріоритетні життєві цілі, які вона перед собою ставить (і часто й досягає). Перефразовуючи цю незаперечну істину на сукупність громад Закарпаття, можемо стверджувати: сутність суспільства Закарпаття визначають ті пріоритетні цілі розвитку, яке воно перед собою ставить (звісно, у визначеному часовому періоді).

В історичному плані раніше спільнота громад Закарпаття чітко не формулювала і не легітимізувала стратегічні пріоритети свого розвитку (у сенсі економічному і соціальному). Що стосується напрямків політичного, національно-культурного чи релігійного розвитку, то форми і методи вираження їх пріоритетних цілей у різні часові періоди аналізуються історичною й іншими суспільними науками, а сам процес розвитку, звісно, завжди перебуває у динаміці і спрямований у майбутнє.

З прийняттям у грудні 2006 року Регіональної стратегії спільнота громад Закарпаття вперше у своїй історії отримала суспільно узгоджене формулювання ключових елементів стратегічного планування на період до 2015 року: Бачення майбутнього, Місії і Стратегічних пріоритетів. Їх значення важко переоцінити саме через те, що вони є вираженням суспільного консенсусу, який досягався через залучення до процесу стратегічного планування представників від усіх зацікавлених сторін громад Закарпаття (з урахуванням як галузевої і вікової, так і територіальної складових населення краю).

Зовсім нелишнім є нагадати ці ключові елементи Регіональної стратегії розвитку Закарпатської області до 2015 року:

Бачення майбутнього

Закарпаття – економічно-розвинений, екологічно чистий, рекреаційно-туристичний центральноєвропейський прикордонний регіон України із збереженими та примноженими: унікальною природою, самобутньою культурою, історико-архітектурною спадщиною; з високою освіченістю та духовністю громадян і відродженими традиціями самоврядності громад. Край, в якому забезпечуються і підтримуються сталий розвиток, рівні можливості для всіх мешканців та безпека їх життєдіяльності, міжнаціональна злагода, гармонія між містом і селом; розвиток підприємництва та дружні і взаємовигідні зв’язки із сусідніми областями і країнами.

Місія

Місія Закарпатської області полягає в тому, щоб на основі багатовікового досвіду, традиційної самоорганізації громад та самовідданої праці забезпечити комфортне проживання всіх мешканців і збереження унікальних культурно-етнічних і природних особливостей краю через механізм стратегічного управління, освіту, рівні можливості, структуризацію економіки для реалізації регіональних і національних завдань та стале економічне зростання на базі збереження та раціонального використання природних ресурсів і географічного розташування території, активного розвитку прикордонного співробітництва в інтересах кожної людини, територіальної громади та України. При цьому вираз інтересів держави полягає в реалізації таких стратегічних напрямків, як розвиток транскордонного співробітництва, розбудова прикордонної інфраструктури, розвиток туристичної та курортно-рекреаційної сфери, забезпечення протипаводкового захисту, розвиток транспортної мережі, логістики, які не суперечать інтересам кожної людини чи територіальної громади, оскільки сприятимуть створенню нових робочих місць та підвищенню доходів населення регіону.

Стратегічні пріоритети розвитку Закарпаття:

Розвиток людини та підвищення соціальних стандартів життя.
Формування конкурентоспроможної та життєздатної економіки.
Поглиблення транскордонної та єврорегіональної співпраці.
Розвиток туризму та курортно-рекреаційної сфери.
Формування просторової гармонії та охорона довкілля.

В Регіональній стратегії відображені і пріоритети держави щодо регіону:

Розвиток транскордонного співробітництва. Розбудова прикордонної інфраструктури.
Розвиток туристичної та курортно-рекреаційної сфери.
Забезпечення протипаводкового захисту.
Розвиток транспортної мережі, логістики.

Комплексний сценарій розвитку Закарпатської області:

Життєздатний розвиток області забезпечуватиметься за рахунок поєднання соціальних, економічних та екологічних пріоритетів на основі оптимального комбінування економічних видів діяльності та забезпечення їх конкурентоздатності (ефективності, інноваційності, якості, використання кластерних підходів) з активізацією розвитку рекреаційно-туристичного, транскордонного та транзитного потенціалу області.

На час затвердження у грудні 2006 року в Регіональній стратегії представлені лише начерки (пропозиції) операційних цілей та операційних заходів і дій, які разом у завершеному вигляді (після досягнення суспільного консенсусу, здійснення їх «пріоритизації» у вигляді конкретних і реальних проектів і програм в розрізі кожного пріоритету) мали скласти другу частину – Операційні програми Регіональної стратегії.

На жаль, через 4,5 роки після затвердження першої частини Регіональної стратегії громадськість Закарпаття змушена вкотре констатувати той факт, що, не дивлячись на півторарічну діяльність п’яти спільних робочих груп влади і громадськості по розробці Операційних програм в розрізі кожного із п’яти пріоритетів із завершенням цієї роботи у 2008 році, Операційні програми Регіональної стратегії не були подані на розгляд і затвердження сесією обласної ради. При цьому ситуація з неповнотою розроблення Регіональної стратегії внаслідок відсутності затверджених Операційних програм триває і донині, а сама Стратегія набула ознак квазістратегії, коли застосовується «валовий» підхід заліку більшості виконуваних в області робіт і програм в якості «проектів Стратегії», обмежуючись лише розбивкою цих робіт за п’ятьма пріоритетами. Звісно, це нічого спільного з проектно-пріоритизаційним підходом істинного стратегічного планування не має. Та навіть «валовий» підхід реалізації Регіональної стратегії впродовж 2007-2009 р.р. здійснювався без належного залучення громадськості (за винятком невеликої частини інфраструктурних проектів розвитку, по яким Проект партнерства Канада – Україні «Регіональне врядування та розвиток» організував навчальну програму проектного менеджменту).

Виникає цілком логічне запитання: за рахунок чого планувалось досягти і реалізувати Бачення, Місію і Стратегічні пріоритети суспільно консолідованої Регіональної стратегії до 2015 року, якщо її Операційні програми у 2007-2008 р.р., розроблені за участі громадськості, не приймались до уваги, інші – не пропонувались, а громадськість поступово впродовж 2007-2009 р.р. фактично була усунута від впливу на процес стратегічного планування (знову ж таки, за винятком обмеженої кількості інфраструктурних проектів, по яким Проект партнерства Канада – Україна проводив навчальні семінари з проектного менеджменту)?

Найбільш імовірно, що певні надії покладались на відносно швидке укладання Угоди між Урядом та обласною владою щодо регіонального розвитку, проект якої затверджений обласною радою лише у грудні 2010року. Але згодом Угода не укладена й донині. Своєрідним «замінником» Операційної програми всі ці роки слугувала сформована поспіхом у 2007 році, без залучення громадськості, Середньострокова програма соціально-економічного розвитку Закарпатської області на 2007-2011 р.р.

Незалежно від причин створеної невтішної ситуації, очевидним є одне: чим швидше громадськість, неурядові організації, місцеві ради, бізнес, наукові і експертні кола області будуть поновлені в якості рівноправних зацікавлених сторін реального стратегічного планування в частині розроблення і виконання Операційних програм Регіональної стратегії, тим більше шансів на її успішну реалізацію. Альтернативи консолідаційному механізму як розроблення, так і реалізації Регіональної стратегії не знає ані світова, ані європейська практика розвитку регіонів. До того ж, консолідаційний механізм стратегічного планування в регіоні є одним з найважливіших принципів планованої реформи державної політики регіонального розвитку, адже за допомогою нього і має проводитись активізація внутрішніх чинників розвитку регіону.

Blog

Громадська рада при Закарпатській облдержадміністрації

Содержание