Загальна характеристика роботи актуальність теми
| Вид материала | Документы |
- Загальна характеристика роботи актуальність теми, 286.74kb.
- Загальна характеристика роботи актуальність теми, 338.68kb.
- Загальна характеристика роботи актуальність теми, 407.04kb.
- Загальна характеристика роботи актуальність теми, 296.03kb.
- Загальна характеристика роботи актуальність теми дослідження, 364.3kb.
- Загальна характеристика роботи актуальність теми дослідження, 321.49kb.
- Загальна характеристика роботи актуальність теми, 286.77kb.
- Загальна характеристика роботи актуальність теми, 260.19kb.
- Загальна характеристика роботи актуальність теми, 708.6kb.
- Загальна характеристика роботи актуальність теми, 387.1kb.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність теми роботи, визначено мету і завдання, конкретизовано об’єкт, предмет, методи дослідження, сформульовано теоретичне та практичне значення результатів дисертації, її наукову новизну, ступінь апробації одержаних результатів.
У першому розділі дисертаційної роботи - “Теоретичні основи залучення прямих іноземних інвестицій” - з’ясовано та уточнено сутність понять “прямі іноземні інвестиції”, “інвестиційне середовище”; доповнено перелік важливих для практики критеріїв класифікації ПІІ; розкрито основні складові державної політики щодо регулювання ПІІ в країнах з трансформаційною економікою.
Проаналізувавши праці багатьох учених, які досліджували теоретичні основи ПІІ та їх залучення в економіку, дисертант доходить висновку, що прямі іноземні інвестиції доцільно розглядати як матеріальний і нематеріальний капітал, що вкладається державою, компанією чи підприємцем в інші підприємства за кордоном для отримання підприємницького прибутку за умови довгострокового економічного інтересу та наявності права брати участь в управлінських рішеннях.
Узагальнивши наявні підходи до класифікації прямих іноземних інвестицій, автор стверджує, що їхню систематизацію можна доповнити такими критеріями, як: наміри інвестора (добросовісні, недобросовісні та псевдоінвестиції), юрисдикція походження (офшорні та інші), здатність генерувати грошові потоки (репродуктивні, стерильні).
У дисертації відзначено, що залучення ПІІ має низку істотних переваг перед іншими формами економічного співробітництва: по-перше, вони слугують джерелом капіталу для фінансування виробництва товарів і послуг, забезпечують передачу технологій, "ноу-хау", передових методів управління і маркетингу; по-друге, на відміну від іноземних позик і кредитів, ПІІ не збільшують зовнішнього боргу, а сприяють його погашенню; по-третє, забезпечують найбільш ефективну інтеграцію національної економіки у світову.
За результатами проведеного дослідження у дисертації критично оцінено й узагальнено наявні в науковій літературі теоретичні підходи до визначення інвестиційного середовища, яке є стрижневим у процесі залучення прямих іноземних інвестицій, бо зумовлює інвестиційну привабливість країни для іноземних інвесторів.
Дисертант виходить з того, що інвестиційне середовище є складним соціально-економічним явищем, що безпосередньо впливає на відтворювальні процеси в країні, прискорює чи гальмує її входження в світову економіку. Термін „інвестиційне середовище” є ширшим за своїм змістом, ніж „інвестиційний клімат” і є більш коректним для оцінювання макрорівня. Під інвестиційним середовищем доцільно розуміти все те, на що зважає інвестор, коли оцінює наскільки сприятливі чи несприятливі у тій чи іншій країні умови для вкладення капіталу, включаючи ідеологію і політику, економіку і культуру. Отже, категорія інвестиційне середовище дає змогу скласти уяву про ту систему орієнтирів і цінностей, у межах якої діють інвестори, в тому числі й іноземні. А це, в свою чергу, дозволяє виробити оптимальну лінію поведінки держави щодо іноземних інвестицій.
В економічній літературі існують різні підходи до оцінки інвестиційного середовища національної економіки, які різняться в залежності від мети дослідження, кількості показників, що аналізуються, та їх якісних характеристик, відбору самих показників. Найчастіше комплекс чинників, що визначають інвестиційне середовище у приймаючій країні, поділяють на такі групи: політично-правові, економічні та соціально-психологічні. Однак, дисертант підкреслює необхідність детальніше виділяти чинники інвестиційного середовища, а саме: сучасну економічну динаміку країни, правове поле, соціально-політичну ситуацію в країні, зовнішньоекономічні відносини, стан внутрішнього ринку, наявний економічний потенціал, податкову систему, ринок праці, природно-географічні умови, стратегію і тактику державної політики, фінансову систему країни, розвиток виробничої та соціальної інфраструктури.
У роботі зазначено, що Україна має значний інвестиційний потенціал, однак він нівелюється високим ступенем ризику, про що свідчать дані міжнародних інвестиційних рейтингів (табл.1).
Таблиця 1
Окремі економічні міжнародні індекси України за 2006 рік
| Організація | Назва рейтингового показника | Місце України у рейтингу | Кількість країн у рейтингу |
| Конференція ООН з торгівлі та розвитку (UNCTAD) | Індекс потенціалу залучення ПІІ | 48 | 141 |
| Індекс залучення ПІІ | 37 | ||
| Heritage Foundation | Індекс економічної свободи | 99 | 157 |
| Transparency International | Індекс корумпованості | 99 | 163 |
| A.T.Kearney | Рейтинг інвестиційної привабливості країн | 43 | 72 |
| Всесвітній економічний форум | Індекс глобальної конкурентоспроможності | 73 | 131 |
| Індекс конкурентоспроможності бізнесу | 81 | 127 |
Результати практично всіх експертних оцінок, проведених на початку ХХІ ст., свідчать про відносно низьку привабливість вітчизняної економіки для іноземних інвесторів. Незважаючи навіть на певні економічні, соціально-політичні досягнення України в останні роки вона посідає одні з найнижчих позицій у провідних рейтингах, а в деяких рейтингах інвестиційної привабливості відсутня взагалі.
Проведений у дисертаційній роботі аналіз наукових праць з питань регулювання іноземних інвестицій дає змогу зробити висновок, що економічна політика в сучасних умовах має здійснюватися з дедалі повнішим урахуванням національних інтересів. Її складові – це цілеспрямоване законодавство, підпорядковане ідеї залучення іноземних інвестицій у пріоритетні види економічної діяльності, створення інфраструктури, що забезпечить сталий розвиток і належні доходи, імпортозаміщувальні заходи, формування суспільної підприємницької ідеології, протекціонізм. Отже, держава має різні важелі для того, щоб сприяти залученню іноземного капіталу.
У роботі зазначено, що законодавча база є найважливішим напрямом державного регулювання іноземних інвестицій. Переважна більшість заходів державного регулювання впроваджується за допомогою правових форм. Тому вдосконалення системи та принципів правового регулювання іноземного інвестування є вирішальним напрямом пожвавлення надходжень капіталу нерезидентів.
У реферованому розділі також розглянуто дискусійне в економічній літературі питання інвестиційних пільг. Дисертант доходить висновку, що при розробленні державної політики щодо стимулювання залучення ПІІ необхідно використовувати поміркований підхід для використання інвестиційних стимулів. У разі їх застосування важливо забезпечити доступність таких стимулів не лише для іноземних, а й вітчизняних інвесторів, адже лише за цієї умови у місцевого бізнесу з’явиться можливість переймати передовий досвід, технології тощо. Окрім цього, у випадку використання інвестиційних стимулів сферу їх дії доцільно поширювати не на окремий сектор економіки або окремого інвестора, а на певні види діяльності, які сприяють появі позитивних екстерналій, наприклад, освітні програми, наукові дослідження та розробки, стимулювання зв’язків іноземних компаній з місцевими виробниками тощо. Варто також підкреслити, що отримання очікуваного ефекту від застосування інвестиційних стимулів неможливе без розвитку відповідної інфраструктури, підготовки висококваліфікованої робочої сили, загальної політичної та макроекономічної стабільності тощо.
У другому розділі роботи - „Організаційно-економічний механізм залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України” - розкрито зміст і структуру організаційно-економічного механізму залучення прямих іноземних інвестицій; проаналізовано надходження ПІІ в економіку України та їх вплив на економічне зростання; здійснено оцінку стану інвестиційної безпеки та запропоновано методику визначення якості ПІІ, які залучаються у вітчизняну економіку.
Головним завданням при залученні необхідних для структурної перебудови економіки держави іноземних інвестицій є створення таких умов щодо іноземного інвестування, які б при гарантуванні засад економічної безпеки країни одночасно забезпечували максимальне зближення інтересів держави з інтересами іноземних інвесторів.
У роботі запропоновано трактувати зміст поняття „організаційно-економічний механізм залучення прямих іноземних інвестицій” як систему гармонізації державного регулювання та ринкового механізму саморегуляції економіки спрямовану на формування сприятливого інвестиційного середовища для надходження в країну ресурсів зовнішнього інвестування. Структуру зазначеного механізму зображено на рис. 1.
Рис.1. Схема організаційно-економічного механізму залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України
Основні взаємопов’язані та взаємодоповнювані складники механізму - державне регулювання іноземних інвестицій та ринковий механізм саморегуляції економіки, які за допомогою політико-правових, економічних, організаційних та інформаційних важелів формують в країні сприятливе інвестиційне середовище. Ефективне використання цих важелів впливає на надходження в країну прямих іноземних інвестицій.
Проведений аналіз статистичних даних свідчить, що прямі іноземні інвестиції є порівняно стабільним джерелом поповнення інвестиційних ресурсів вітчизняної економіки. Зокрема, приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці України за 2006 рік становив 4295,9 млн дол., що становить 54,8% до приросту за 2005 рік (рис.2). При цьому обсяг приросту іноземного капіталу за 2006 рік є одним з найбільших за всі роки іноземного інвестування. Зниження приросту інвестицій порівняно з попереднім роком пояснюється безпрецедентними обсягами надходження в 2005 році коштів від приватизації із залученням іноземного інвестора ВАТ "Криворізький гірничо-металургійний комбінат "Криворіжсталь" (4,8 млрд дол.).
Рис.2. Щорічний приплив ПІІ в Україну, 1996-2006 рр.
Матеріали Державного комітету статистики України – ссылка скрыта
Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в Україну, на 1 січня 2007р. склав 21186,0 млн дол., що становить 125,4% до обсягів інвестицій на початок 2006 року і становить 454,6 дол. на одну особу.
У вітчизняну економіку вкладені інвестиції зі 119 країн світу, при цьому на 10 з них припадає 84,1% їх загального обсягу, зокрема країни Європейського Союзу та США.
Значні обсяги іноземних інвестицій зосереджено у фінансових установах (2419,8 млн дол.), на підприємствах оптової торгівлі і посередництва (2264,0 млн дол.) та в організаціях, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг і надання послуг підприємцям (1773,4 млн дол.). Сталою є зацікавленість інвесторів до підприємств металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів, у які нерезидентами вкладено 1398,3 млн дол., і виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів – 1274,6 млн дол.
За результатами аналізу інвестиційної привабливості регіонів найбільш вигідними для іноземних інвесторів є провідні науково-промислові центри з розвиненою інфраструктурою, а саме: м.Київ (26,1% обсягу іноземного капіталу в економіку країни), Дніпропетровська (11,0%), Харківська (4,8%), Київська (4,2%), Донецька (4,0%) та Одеська (3,3%) області.
За допомогою кореляційного аналізу у дисертації досліджено зв’язок між обсягом надходження прямих іноземних інвестицій, темпами зростання ВВП та капітальними інвестиціями. Встановлено, що між цими показниками існує тісний прямий взаємозв’язок, оскільки між темпами зростання ВВП та обсягом ПІІ країни коефіцієнт детермінації R2 = 0,97, а показник надходження ПІІ та капітальних інвестицій відповідно становить 0,99. Це означає, що в міру збільшення надходжень ПІІ в економіку України темпи ВВП та капітальних вкладень теж зростали. З іншого боку, активізація іноземної інвестиційної діяльності можлива лише за умов оздоровлення економіки, поліпшення інвестиційного середовища, активізації внутрішнього інвестування та адекватної інвестиційної політики.
У реферованому розділі зазначено, що при залученні прямих іноземних інвестицій у вітчизняну економіку необхідно враховувати критерії національної безпеки. За результатами проведеного дослідження у дисертації критично проаналізовано наявні в науковій економічній літературі методики визначення інвестиційної безпеки України.
Дисертант виходить з того, що для стабільного економічного зростання країни річні інвестиції за певний період часу мають бути на рівні 19-25% до ВВП, тобто для підтримання інвестиційної безпеки загальний обсяг інвестицій в економіку країни щодо ВВП має бути на рівні:
Рi = I х 100 % ≥ 19-25%,
ВВП
де Рi - рівень інвестиційної безпеки у відсотках,
І - загальний обсяг реальних інвестицій в економіку країни за аналізований період у грошовому вимірі.
Величина Рi повинна утримуватися на рівні 19-25%, що є пороговим значенням інвестиційної безпеки.
Максимальне порогове значення інвестиційної безпеки відповідає етапу, коли економіка перебуває на стадії реформування і потребує значних інвестицій. Коли економіка перебуває на етапі стабільного розвитку, порогове значення інвестиційної безпеки може бути дещо меншим.
Автор виходить з того, що для України питання інвестицій стоїть вкрай гостро, тому порогове значення інвестиційної безпеки в найближчі три роки має бути максимальним – на рівні 25%.
Ця позиція відстежується у методичних рекомендаціях Національного інституту проблем міжнародної безпеки РНБО України. Показники динаміки стану інвестиційної безпеки України, згідно з цими рекомендаціями, наведені у таблиці 2.
Таблиця 2
Динаміка стану інвестиційної безпеки України
| Індикатор, одиниця виміру | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | Порогове значення |
| Згідно з методикою Міністерства економіки України | ||||||||||||
| Відношення чистого приросту ПІІ до ВВП, % | 1,22 | 1,25 | 1,78 | 1,49 | 1,90 | 1,79 | 2,16 | 2,64 | 3,47 | 9,11 | 4,05 | 5 - 10 |
| Частка ПІІ у загальному обсязі інвестицій, % | 7,31 | 8,58 | 11,59 | 9,98 | 12,02 | 10,08 | 11,61 | 12,14 | 13,66 | 30,18 | 14,76 | 20 - 30 |
| Згідно з методикою Національного інституту проблем міжнародної безпеки РНБО України | ||||||||||||
| Рівень інвестиційної безпеки (Рi),% | 16,6 | 14,5 | 15,4 | 14,9 | 15,8 | 17,7 | 18,6 | 21,7 | 25,4 | 30,2 | 27,4 | 19 - 25 |
Джерело: Розраховано за даними Держкомстату та Національного банку України.
Незважаючи на те, що тільки в 2004 р. в Україні досягнуто порогового значення інвестиційної безпеки (25,4%), в попередні роки простежувалось його рівномірне зростання. Однак ця методика враховує лише загальний обсяг інвестицій, що є недостатнім для обрахунку інвестиційної безпеки країни.
Показники стану інвестиційної безпеки України, визначені Міністерством економіки України, подано у таблиці 2.
Як видно з результатів розрахунків, індикатори щодо ПІІ в Україні є нижчі порогових значень (винятком був 2005 рік, коли відбувся продаж металургійного комбінату «Криворіжсталь» і банку «Аваль»).
У дисертації зазначено, що дані методики не дають відповіді на питання, яке ж оптимальне співвідношення між внутрішніми і зовнішніми інвестиціями, а також, яка допустима частка вкладу іноземних інвесторів при обрахунку інвестиційної безпеки України.
Для вирішення цих питань, запропоновано використати Закон золотого перерізу, який дедалі частіше застосовують у вирішенні економічних задач.
Це співвідношення прийнято позначати грецькою буквою φ і воно дорівнює: φ ≈1,618.
З цієї пропорції отримуємо, що оптимальне співвідношення між внутрішніми (капітальні вкладення) та зовнішніми (ПІІ) інвестиціями становить 61,8% до 38,2%. Однак на етапі трансформаційного циклу, коли внутрішніх інвестицій є недостатньо, а економіка потребує масштабного технологічного оновлення, частка ПІІ може відхилятися від золотої норми у напрямі підвищення. Етап стабільного розвитку економіки може характеризуватися більш усередненою структурою, наближеною до пропорції золотого перерізу. Динаміку цього відношення в Україні наведено в табл. 3.
Таблиця 3
Динаміка інвестиційної безпеки України
( згідно з Законом золотого перерізу)
| | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | Порогове значення |
| Капітальні вкладення ,% | 92,7 | 91,4 | 88,4 | 90,0 | 88,0 | 89,9 | 88,4 | 87,9 | 86,3 | 69,8 | 85,2 | 61,8 |
| Річний приріст ПІІ ,% | 7,3 | 8,6 | 11,6 | 10,0 | 12,0 | 10,1 | 11,6 | 12,1 | 13,7 | 30,2 | 14,8 | 38,2 |
Джерело: Розраховано за даними Держкомстату та Національного банку України.
Можна стверджувати, що у вітчизняній економіці не дотримується Закон золотого перерізу, недостатнім є обсяг прямих іноземних інвестицій, незважаючи на його рівномірне зростання. Для оптимального співвідношення Україні необхідно збільшити приплив ПІІ більш ніж у 2,5 рази.
За допомогою золотого перерізу на рис.3 визначено ряд гармонійного значення ПІІ в Україні за фактичного рівня капітальних інвестицій.
Рис. 3. Ряд золотого перерізу ПІІ для економіки України
Дисертант доходить висновку, що при обрахунку інвестиційної безпеки країни необхідно враховувати критерій якості, бо саме якість прямих іноземних інвестицій більшою мірою впливає на національну безпеку країни.
Зазначено, що якість прямих іноземних інвестицій необхідно оцінювати до моменту їх залучення в економіку країни.
Автор запропонував поетапне визначення оцінки якості ПІІ. На першому етапі необхідно дати оцінку інвестора, визначити його мету і цілі інвестицій в економіку України, його ділову, інвестиційну та економічну репутацію. На другому етапі оцінюється інвестиційний проект, пріоритетність для вітчизняної економіки, інноваційність, екологічність, терміни окупності, величина інвестицій тощо.
Основою даного підходу є система бальної оцінки якості об‘єктів та суб‘єктів інвестиційного процесу (табл.4).
Таблиця 4
Показники оцінювання якості прямих іноземних інвестицій
| Критерії | 3 бали | 2 бали | 1бал |
| Оцінка інвестора | |||
| Ділова репутація | бездоганна | добра | негативна або невідома |
| Інвестиційний досвід | більше 10 років | 5-10 років | менше 5 років або невідомий |
| Оцінка проекту | |||
| Галузь вкладання | пріоритетна | важлива | інші |
| Регіон вкладання | пріоритетний | важливий | інші |
| Величина капіталу | більше 500 тис. дол. США | 100-500 тис. дол. США | менше100 тис. дол. США |
| Термін діяльності | більше 10 років | 5-10 років | менше 5 років |
| Інноваційність | розробка інновацій | впровадження інновацій | не інноваційне |
| Екологічність | безпечне | допустима норма | небезпечне |
| Кількість зайнятих | більше 500 осіб | 100-500 осіб | менше 100 осіб |
| Напрямки економічної діяльності | експортно- орієнтовані | всеукраїнський ринок | регіональний ринок |
Іноземний інвестор, який отримав менше 15 балів, є небезпечним, про що повідомляється Рада Національної Безпеки України у рекомендаційній формі, якщо ж отримані бали в межах 16-24 – допуск на загальних умовах, а набравши більше 25 балів, інвестор зможе отримати певні пільги і стимули.
У результаті застосування цієї системи встановлюється якість ПІІ, а також визначається пріоритетність реалізації інвестиційних проектів відповідно до національних інтересів. Запропонований метод визначення якості певних економічних суб‘єктів та об‘єктів у відповідності до встановленого критерію дає змогу визначати, які інвестори несуть загрозу для економіки країни, а які відповідають національним інтересам, що допоможе на перших етапах не допустити недобросовісних інвесторів в Україну.
У третьому розділі дисертаційної роботи - “Удосконалення організаційно-економічного механізму залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України” - розглянуто зарубіжний досвід залучення прямих іноземних інвестицій та можливості його використання у сучасних умовах розвитку вітчизняної економіки; визначено основні шляхи удосконалення організаційно-економічного механізму залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України.
Для стимулювання залучення прямих іноземних інвестицій та усунення негативних тенденцій у вітчизняній економіці необхідно, щоб основні положення законодавчих актів щодо умов іноземного інвестування не тільки відповідали міжнародним нормам, а й виконувались. Зарубіжний інвестор має сприймати Україну як стабільну і передбачувану країну, а її економіку такою, де макроекономічна стабільність асоціюється не лише з низькими темпами інфляції, а й із послідовним розвитком, включаючи стабільні темпи зростання виробництва, достатнім платоспроможним попитом, а також економічною структурою, яка постійно модернізується.
Переважна більшість заходів державного регулювання іноземного інвестування впроваджується за допомогою правових форм. Тому вдосконалення системи та принципів правового регулювання іноземного інвестування є вирішальним чинником пожвавлення надходження капіталу нерезидентів. Для посилення припливу інвестицій у вітчизняну економіку на законодавчому рівні першочерговим кроком має бути прийняття таких принципово важливих для інвесторів законів, як закон про інвестиційний клімат, в якому мають бути чітко визначені пріоритети розвитку на тривалий період, принципи підтримки вітчизняних та іноземних інвесторів, система узгодженості з іншими законодавчими документами; та законодавчі акти, які стимулювали б систему створення інфраструктури на концесійних умовах. Створити надійну систему страхування та перестрахування інвестиційних ризиків; необхідно вирішити питання створення технопарків на базі НДІ й вищих навчальних закладів, що сприяло б виникненню та зростанню високотехнологічних виробництв та перенесенню частини НДДКР в Україну.
Дисертант акцентує на тому, що європейська практика доводить необхідність удосконалення регулятивної бази функціонування ВЕЗ та ТПР. Оскільки важливим пунктом економічної політики України є стимулювання інвестицій у наукову, науково-технічну та інноваційну діяльність, на нашу думку, необхідно приділити увагу створенню саме науково-технічних зон. Обладнання, на якому вироблятиметься продукція у відповідній зоні, не повинно бути старішим одного року та не мати конкурентних аналогів українського виробництва. При цьому вартість імпортованого обладнання має становити не менше 500 тис. євро (з урахуванням практики країн ЦСЄ). Має бути чітко закріплений рівень технологізації виробництва, а продукція, яка вироблятиметься, повинна належати до середньо чи високотехнологічних галузей промисловості.
У дисертації зазначено, що найбільш ефективним напрямом залучення іноземних інвестицій для підтримки інноваційної діяльності є встановлення сталих зв’язків з венчурними компаніями зарубіжних країн. Тому необхідно розповсюджувати серед них інформацію про можливість реалізації конкретних інноваційних проектів в Україні та її досягнень щодо створення стабільного нормативного поля для розвитку інноваційної діяльності у вітчизняній економіці.
Для поліпшення механізму залучення ПІІ в Україну запропоновано зосередити увагу на інформаційному забезпеченні. Необхідно створити, на наш погляд, центр інформування іноземних інвесторів. До функцій цього центру входитимуть: надання інформаційних, оперативних та консультативних послуг, формування каталогів підприємств, що приватизуються, бази електронних даних, постійне оновлення інформації та її реклама, проведення аукціонів, конференцій, маркетингових заходів. Зауважимо, що недостатня поінформованість іноземних інвесторів про внутрішні особливості країни, куди вкладаються інвестиції, замінюється більш інтенсивною консультативною допомогою. Так, велике значення для іноземних інвесторів має детальне ознайомлення з економічними та правовими умовами країни. Мова йде про значне розширення інформаційного простору інвестиційної діяльності для нерезидентів, систематизацію та регулярне оновлення банку даних інвестиційних проектів, розроблених відповідно до міжнародних стандартів. Одним із несприятливих моментів є те, що іноземні інвестори отримали майже повну інформацію про масштаби тіньової економіки, що, звичайно, стримує їхню ініціативу. При цьому необхідно розширити інформацію про об‘єкти приватизації. Так, має бути надано не лише традиційну інформацію, а й план розміщення акцій ВАТ, що відображає структуру його співвласників (в тому числі і державну частку), а також наявну систему державного регулювання в сфері діяльності зазначеного підприємства.
Отже, чітка і виважена політика щодо іноземного інвестування сприятиме поступовому розширенню економічних зв’язків нашої держави та надходженню коштів, необхідних для формування ринкової економіки. Лібералізація інвестиційної діяльності дасть змогу залучити іноземний капітал, нові технології та передовий досвід управління, завдяки яким можна пришвидшити розвиток вітчизняної економіки і ввійти у світовий економічний простір.