С. М. Дмитро Донцов. Ідеологічний портрет : Монографія. – Вц "Ки­ївський університет", 2000. – 260 с

Вид материала

Документы

Содержание Використані джерела Книгозбірня "вістника" Десять заповідей української народної партії

Подобный материал:

• План роль І завдання провідної верстви в творчості Д. Донцова, 463.13kb.
• Дмитро Донцов, 184.23kb.
• Таврійський державний агротехнологічний університет наукова бібліотека, 357.89kb.
• Дмитро чижевський, 3615.37kb.
• Барабась Дмитро Олександрович, 82.36kb.
• Про опублікування результатів дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора І кандидата, 82.26kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни кременчуцький національний університет, 247.41kb.
• Сумський державний університет Бібліотека. Інформаційно-бібліографічний відділ, 383.5kb.
• Поквартирное отопление, 567.38kb.
• Плани І методичні рекомендації до семінарських занять для студентів усіх спеціальностей, 330.91kb.

¹⁹

Теорія підкупу і сили перетворюється на бумеранг. Тероризм як метод стає практикою обох сторін. "Один з найвищих офіцерів ВПС США заявив: "Цивільне населення не можна вважати безвинним. Воно живе у цій країні і несе в кінцевому підсумку відповідальність за те, що там відбувається". Очевидно, цей офіцер не знав, що на по­чатку 70-х один з ідеологів сучасного тероризму Еміль Анрі заявив, маючи на увазі всіх тих, хто терпимо ставиться до "політичного режиму капіталізму": "БЕЗВИННИХ НЕМАЄ".²⁰

Пам'ятаючи про це, для Української держави важливо вести влас­ну політику на міжнародній арені. Оскільки США не являють собою однозначного суспільного вираження, не треба робити з них ворога. Той же консерватизм, та ж етика чесної праці лежать в основі могут­ності й добробуту США. Заперечуючи новітню імперську політику, ми можемо апелювати до американської громадської думки, вести діалог з тими політичними силами, які перебувають в опозиції і мо­жуть нас підтримати.

Разом з тим, цей шлях абсолютно неможливий щодо Росії з огляду на колективний імперський психоз росіян, подібний до того, як Карл Густав Юнг писав про відродження Вотана у передвоєнній Німеччині. Державна ідеологія Росії, як і раніше, спирається на імперіалізм і ксенофобію. І пер­ше, і друге для європоцентристської України є неприйнятним. Таким чи­ном, сьогодні ми не можемо трактувати Росію інакше, як стратегічного противника. Якщо Україна поки що не може заявити про це на повний голос, цього треба прагнути у перспективі, дедалі більше віддаляючись від Росії військово-політично, культурно, економічно.

Наша російська політика виходить з аксіоми: без України збере­ження російської імперії неможливе. Як не дивно, але нечисельні дійсно демократичні сили в Москві сприяють якнайшвидшому розва­лу цієї держави. Росія завжди була і надалі залишається імперією зла. Інакше вона не може існувати. Тому наша держава повинна сприяти чотирьом тенденціям: міжнародній ізоляції Росії як непередбачуваної держави-агресора; дезинтеграційним процесам всередині Російської федерації, зокрема через посилення українського чинника; конфрон­тації цього спадкоємця східних деспотій з Китаєм, що здатний "про­ковтнути" всю зауральську територію; зіткненню Росії з войовничим мусульманством, яке мобілізується в національно-визвольній бороть­бі кавказьких та середньоазійських народів. Тоді ми матимемо час для вирішення внутрішніх проблем. Для України ж мусульманський світ потребує особливої уваги. Нам треба реалізовувати "Чорно­морську доктрину" Юрія Липи, йти на діалог і на співпрацю зі Схо­дом, вивчати його, заявляти про себе.

Все світове співтовариство, а насамперед Європа, не обійдеться без подальшої активізації націоналізму. Європеєць ніколи не прими­риться з будь-яким, а особливо культурним, різновидом уніфікації. Е.Шаргафф пише: "Ще до другої світової війни складалося враження, що неможливо спинити прогресуючу американізацію Европи. "Пога­ні гроші завжди витіснять добрі", – повчав ще у шістнадцятому сто­літті англійський фінансист сер Томас Грезгам. Це економічне правило стосується і людей. За неґативного трактування "закон Грез­гама" – найпростіший, хоч і найсумніший опис проґресу.

Як вже сказано, Европа була для мене континентом вітчизн, бать­ківщин, рідних мов. Ставлю наголос на останньому. (...) Отже, я на­даю великої ваги поняттю рідної мови. Кожне з її слів вібрує одно­часно між багатьма рівнями, чого ніколи не буває з мовою, вивченою пізніше; по таємних "підземних" каналах надходять соковитість і сила від одного слова до іншого; і так виникають асоціятивні брат­ства, без яких, переконаний, неможливе існування справжньої літера­тури. Не може бути нічого гіршого для народу, як втрата або викра­дення в нього рідної мови. І не завжди вина в цьому руйнівників і загарбників: це може бути й форма самокалічення. Хто зрікається минулого, губить своє майбутнє".²¹

Україні треба знайти спільну мову з правою і консервативною Єв­ропою. Не лише тому, що ці сили творили феномен Європи, але також тому, що вони ніколи не переставали бути тут формотворчою і правлячою силою. "Протягом періоду з 1945 року до наших днів, пра­ві партії в Европі, незважаючи на деякі відтінки і різниці, опинилися на спільних соціологічних та ідеологічних основах. Дійшло до того, що стало важко відрізнити християнську партію, таку, як німецький ХДС, від більш класичної консервативної партії, такої, як та, що існує у Великій Британії. В будь-якому випадку, в них можна знайти одне й те ж ліберальне кредо, бачення будівництва Европи через економіку і, в той же час, глибоку ворожість до комунізму і, більш глобально, до партій марксистського спрямування. Міцно спираю­чись на пануючі класи, ці партії опинилися на ключових позиціях різних урядів (крім Скандинавії). Вони, отже, є панівною силою, яка ще більше зміцнілася після розпаду совєтського блоку".²²

Про перспективи консервативного мислення одночасно свідчать тенденції ідеологічної динаміки правлячих сил у Європі та зростання національно-визвольних рухів в Ірландії, Шотландії, Країні Басків, також у Курдистані, Південно-Африканській Республіці, на території Російської федерації тощо.²³ Майбутня об'єднана Європа може бути тільки консервативною і націоналістичною. Інакше вона не зможе стати окремою геополітичною силою.

Яку альтернативу нам пропонує лібералізм? Його ідеолог Карл Поппер вважає, що перший класичний європейський філософ "Пла­тон "не вийшов за рамки тоталітаризму і расизму".²⁴ Тобто, на думку Поппера, історичних діячів і мислителів усіх епох можна судити за законами тієї вульгарної моди, яка поширилася у світі після другої світової війни. "Немає вороття, – пише він, – до гармонійної держави природи. Якщо ми повернемо назад, то нам доведеться подолати ввесь шлях, – ми неминуче повернемося до тваринного стану. (...) Ми можемо знову стати тваринами. Але, якщо ми хочемо залишитися людьми, тоді є лише один шлях – це шлях до відкритого суспіль­ства".²⁵ Як бачимо, Карл Поппер виступає дійсним постмодерністом, переставляючи поняття з ніг на голову. Термін "відкрите суспільство" належить Анрі Берґсону і має християнську природу – всі люди рівні перед Богом і вони повинні знайти спільну мову на підставі людя­ності. Цю берґсонівську сентенцію можемо вважати точкою зору українського націоналізму.

Ідеологію Поппера слушно критикує Богдан Харахаш: "То невже суміш "абстрактного суспільства", імперіялізму і безґрунтовного кос­мополітизму та індивідуалізму є тим, що українству, яке щойно ви­зволилося з імперських лабетів, може придатися для заповнення посткомуністичного ідеологічного вакууму? Не сотворіть собі куми­ра!"²⁶ Така відкритість є для України шкідливим ідеологічним імпор­том, який безперешкодно потрапляє в наш незахищений інформацій­ний та інтелектуальний простір.

Дискутуючи з лібералом М.Білецьким,²⁷ Юрій Вільчинський веде мову не про де-, а про реідеологізацію, тобто про ідеологію державо­творення: "Якби нація складалася тільки з минулого і сучасного, ніхто не став би обороняти її в разі нападу, – сказав Ортеґа-і-Ґассет. – Ми хочемо, щоб наша нація існувала в майбутньому. Заради цього ми стаємо в її обороні, а не лише в ім'я крови, мови чи спільного минуло­го. Боронячи нашу державу, ми обороняємо наше завтра, а не наше вчора. У цьому основний сенс і зміст ідеології державотворення, іде­ології нації, що постає до свідомого історичного життя. Отож, "прий­демо ми до відкритого суспільства чи повернемося до ідеократії", – волає автор, хоч добре знає, що йдучи цим шляхом, Україна і надалі залишатиметься відкритим суспільством тільки для російської ідеї".²⁸

Подібні процеси зауважував на схилі років і сам Дмитро Донцов: "І все це веде до обернення націй і суспільств у двоногі отари худоби, над якою пануватиме той чи інший "світовий уряд", якому легше бу­де запрягти до свого возу нації, позбавлені патріотизму, релігії, вели­ких ідей і волі спротиву та боротьби з силами диявола".²⁹

Отже, націоналізм ми можемо трактувати також і як послідовне відстоювання націями і державами власних національних інтересів. Він може виражатися по-різному. Це і боротьба за існування, пише Валентин Мороз: "Світ ХХI століття приречений на націоналізм. Від­повідь дуже проста і очевидна для кожного. Сучасний світ є перена­селеним світом. Людей все більше, але ж Земля не збільшується. А ресурсів взагалі меншає. Значить: чим далі, тим буде більш жорстока боротьба за ресурси, за простір, за шматок хліба. Це неминуче приве­де до націоналізму".³⁰ Це і питання гідності, культури, традиції, стверджує Олег Баган: "Містична категорія нації у новому баченні постає перед занедбаним людством. Її глибинні потуги, що перебули віки випробувань, здавалося, назавжди розчавлять штучно вибуду­вану, бездушну споруду новочасної цивілізації, яка, окрім гонитви за наживою і вигодою, нічого більшого в бутті земному не добачала".³¹ Це і європейський спосіб національно-державного існування, що виходить з власної національної самодостатності, зауважує Володи­мир Кириленко: "За всю історію української політико-філософської думки лише один мислитель зміг довести, що можна думати по-євро­пейськи, водночас не втрачаючи власне "українськості" самого про­цесу думання – ним був Д.Донцов.³² (...) Традиціоналізм Донцова, на нашу думку, це саме "повернення в укоріненість" М.Гайдеґґера, та сама проблема спадкоємності європейської культури, яка непокоїла європейські уми на теренах від Мадриду до інтелектуального Хар­кова доби М. Хвильового".³³

Ліберальна постмодерністична "відкритість" мало того, що пред­ставляє тільки один з багатьох, щоправда, модний, спосіб мислення, що їх пропонує Захід, вона зберігає статус-кво російського імперіа­лізму і деякою мірою комунізму в Україні, сприяє поширенню некри­тичного ставлення української критично-філософської традиції до іноземного інтелектуального продукту, цілком заперечує українську самодостатність. Нарешті, цей імпортований лібералізм є політично безвідповідальним щодо майбутнього України. Він догматичний, ка­зуїстичний. Національна проблематика для нього завжди майже те саме, що і нацизм, тоталітаризм. Так Леонід Плющ ставиться до Дми­тра Донцова: "Його твори заповнюють духовий вакуум комсомоль­ських душ і непогано прищеплюються до комуністичних принципів, належачи до спорідненої тоталітарної ідеології. Талановитий вульга­ризатор активістичних європейських ідей".³⁴ Найголовніше – згідно з теорією модернізації цей казуїстичний лібералізм розглядає Україну як майбутній (чи вже сучасний?) терен для нових колонізацій: інфор­маційних, фінансово-економічних і політичних.

Ідеологічний підхід Дмитра Донцова заслуговує на пильну увагу сучасних гуманітаріїв, політиків і політологів. "Творчість Донцова – не політичний посібник. Тому й не старіє. (...) Кажуть: Донцов супе­речливий. Таким для багатьох був і Шевченко. Але суперечливі не Шевченко і Донцов: шукайте причину не в них, а в роздвоєнні влас­ної душі", – пише Василь Іванишин.³⁵ Ефективна політика можлива тільки за умови власної ідеологічної визначеності. Тут величезну роль уже відіграв і надалі відіграватиме український націоналізм. Принцип "тепер або ніколи" в усі часи залишається його визначаль­ним принципом.

Настав час буттєвого втілення українського міфу. Тривалий час Україна існувала поза дійсною історією, а тому поза часом. Незалеж­ність 1991 року не змінила реального стану справ. Відчуття тимча­совості й непевності такої ситуації стає постійною ознакою життя, зміцнюючись з кожним роком. З міжчасся ми дуже швидко опинилися у безчассі, коли так само нічого не відбувається. Сталося найстрашніше: багатовікові мрії українців про власну ідеальну державу виявилися уто­пією. Проте не є ілюзією сам романтизм: Українська держава – це дер­жава української нації. Ситуація зміниться на краще лише в тому випадку, якщо ми всі спільно цього захочемо. Укра­їнську перспективу можемо визначити як понадчасся, коли міф не замінятиме собою істо­рію, а буде її основою, обґрунтуванням і виправданням.


Примітки:


¹Стецько Я. 30 червня 1941. – Торонто; Нью-Йорк; Лондон, 1967. – С.92.

²Берроуз В. Голый завтрак. – М., 1998. – С.27.

³Там само. – С.29.

⁴Там само. – С.19.

⁵Див. : Дашкевич Я. Постмодернізм та українська історична наука // Українські проблеми. – 1999. – Ч.1-2.

⁶Бжезинский З. Великая шахматная доска. – М., 1999. – С.108.

⁷Каганець І., Щербина В. Всезагальна дезінтеграція // Перехід-IV. – 1998.– Ч.1. – С.43.

⁸Зарубина Н. Социокультурные факторы хозяйственного развития. Макс Вебер и современные теории модернизации. – СПб, 1998. – С.131-132.

⁹Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму. – К., 1994. – С.179.

¹⁰Вебер М. Избранное. – М., 1994. – С.263.

¹¹Донцов Д. Дух американізму // Літературно-Науковий Вістник. – 1929. – Ч.4. – С.369.

¹²Павловський М. Стратегія української економіки // Українські проблеми. – 1998.– Ч.2. – С.99.

¹³Каганець І., Щербина В. Принцип доміно // Перехід-IV. – 1998. – Ч.1. – С.32.

¹⁴Хоефл Д. Фінансовий пузир у 1997 році: дуже поганий рік // Там само. – С.42.

¹⁵Каганець І. Еліта, псевдоеліта, контреліта // Там само. – С.19.

¹⁶Генон Р. Криза сучасного світу // Там само. – С.25.

¹⁷Сичивиця О. Криза демократії і проблема нового розподілу влад // Українські проблеми. – 1998. – Ч.2. – С.101.

¹⁸Іванишин В. Нація. Державність. Націоналізм. – Дрогобич, 1992. – С.134.

¹⁹Яцько А. Онтологія насильства: терор і тероризм як елементи політичної боротьби // Українські проблеми. – 1998. – Ч.1. – С.102.

²⁰Там само. – С.104.

²¹Шаргафф Е. Роздуми про вітчизни, рідні мови і поняття "европеєць" // Відродження. – 1998. – Ч.3. – С.13-14.

²²Лорка Е., Ребуль Б. Праві партії в Европі від 1945 року до наших днів // Українські проблеми. – 1995. – Ч.3-4. – С.39.

²³Див., зокрема: Націоналізм у світі: минуле, сучасність, перспек­тиви. – К., 1999.

²⁴Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги : У 2 т. – К., 1994. – Т.1. – С.191.

²⁵Там само. – С.225.

²⁶Харахаш Б. Карл Поппер, націоналізм і "реакційний спосіб національного самовизначення" // Українські проблеми. – 1995. – Ч.3-4. – С.121.

²⁷Див. його виступ у журналі "Сучасність". – 1994. – Ч.4.

²⁸Вільчинський Ю. Ідеологія державотворення // Українські про­блеми. – 1995. – Ч.1. – С.12.

²⁹Донцов Д. Демонократи Заходу, Москва і наші прогресисти про­ти націоналізму // Дороговказ у майбутнє. – К., 1999. – С.13.

³⁰Мороз В. Націоналізм ХХI століття. – Львів, 1997. – С.10.

³¹Баган О. Про деякі філософські підстави українського націона­лізму // Українські проблеми. – 1994. – Ч.2. – С. 5.

³²Кириленко В. Доктрина Донцова сьогодні // Українські пробле­ми. – 1995. – Ч.1. – С. 14.

³³Там само. – С. 17.

³⁴Плющ Л. Чи є майбутнє в українського фашизму? // Сучасність. – 1993.– Ч.3. – С.141.

³⁵Іванишин В. Нація. Державність. Націоналізм. – Дрогобич, 1992. – С.135.


ВИСНОВКИ


Головний редактор ЛНВ ("Вістника") Дмитро Донцов був не лише активним учасником, але й творцем своєї буремної доби. Під знач­ним, якщо не визначальним, впливом Донцова формується ідеологія українського націоналізму та організований націоналістичний рух, до якого він формально не належав. Його творча і теоретична спадщина, боротьба да чистоту ідеології має передусім практичне значення – для його доби і для наших часів.

Естетично-ідеологічна концепція Дмитра Донцова має романтичний характер. Загалом концепцію українського націоналізму в естетичній площині можна визначити терміном неоромантизм, що апелює до християнського ідеалізму та визначеності середньовічної ґотики і укра­їнського Бароко. З філософського боку донцовська доктрина виявляє спорідненість з екзистенціалізмом Серена К'єркеґора, романтичною гер­меневтикою Фрідріха Шлейєрмахера та Вільгельма Дільтея, волюнта­ризмом Артура Шопенґавера, теорією надлюдини Фрідріха Ніцше, інтуїтивізмом Анрі Берґсона. Донцов визначає людину як творця – істо­рії, політики, мистецтва, інтерпретації, самого життя. Будь-яка одухо­творена діяльність освячується ним як мистецтво.

Українська філософська традиція також виявляється у Дмитра Донцова нерозривною етичною спорідненістю діяння і міркування. Григорій Сковорода і Тарас Шевченко, Степан Бандера і Василь Стус жили як проповідували і проповідувати так, як жили. Інакше вони не набули б визначального значення в українському контексті. Тобто інтелектуальна діяльність у нашій традиції, принаймні дотепер, май­же неможлива поза етикою і практичним застосуванням. Цікаво, що із цього боку українці наблизилися до мрії Мартіна Гайдеґґера і Карла Ясперса про те, щоб стати народом філософів.

Зрештою ця настанова пов'язана з практицизмом Донцова, який уникає академічних дефініцій і струнких інтелектуальних побудов. Сам процес міркування, пошуку і здобування виступає у Дмитра Донцова обґрунтуванням, способом і метою людського та національ­ного активізму. Унапрямлений ним український націоналізм нероз­ривно пов'язаний з традицією європейського традиціоналізму і кон­серватизму, сучасних йому активістичних та авторитарних доктрин. Разом з тим, донцовська концепція має цілком іманентний та ори­гінальний характер.

Редагований Дмитром Донцовим журнал ЛНВ ("Вістник"), без пе­ребільшення, належав до найпопулярніших українських періодичних видань усіх часів і мав величезний комунікативний резонанс. Донцову вдалося організувати потужне видавництво, згуртувати нав­коло журналу коло "вістниківців" – визначних письменників, есеїстів та ідеологів, яке, разом з ним самим, мало величезний вплив на українське суспільство, особливо молодь, міжвоєнної доби.

Діяльність Донцова також позитивно відбилася на широті й гло­бальності українського національного думання, одночасно заперечив­ши народницьку спрощеність та ліберальну маргінальність, скерував­ши його в ракурс відповідальності за висловлене, так само, як і за зроблене. Автор "Націоналізму" дійсно вважав Слово зброєю. Можна провести відповідну аналогію з традиціями Тараса Шевченка, який на сторожі нації поставив Слово та Мартіна Гайдеґґера, який вважав, що мова – дім буття і що мова мислить. Власне донцовську традицію можемо окреслити як свободу стилю і визначеність. Сьогодні, в умо­вах посилення різних спроб нівелювання і розмивання українського культурного контексту, вона набуває особливого значення.

Особливо слід відзначити виховну роль донцовських писань. Його ідеї знаходили своє практичне політичне втілення. Без орденського проводу, без націоналістичного резистансу з його ідеалізмом і послі­довністю у відстоюванні українських національних інтересів, немож­ливо собі уявити нашу історію ХХ століття. Українці заявили про себе як про суб'єкт, а не об'єкт історії, величезними жертвами набли­жаючи "безкровне" проголошення незалежності 1991 року. Вся новіт­ня історія українського націоналізму обертається навколо ідеї укра­їнської самодостатності – завжди актуальної в естетиці та політиці.


ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА:


1. Андрієвський Д. Дві Франції // Літературно-Науковий Вістник. – 1926.– Ч.5.

2. Антонич Б.І. Становище поета // Назустріч. – 1935. – Ч.4.

3. Антонович М. Листи О.Кандиби до Є.Онацького // Український історик. – 1985. – Ч.1-4.

4. Антонович М., Сербин Р. Документи про участь Шварцбарда в комуністичній ячейці в Парижі : Наук. збірн. УВАН. – IV. – Нью-Йорк, 1999.

5. Армстронґ Д. Український націоналізм // Зустрічі (Варшава). – 1991. – Ч.2.

6. Астаф'єв А. Парадигма "Схід–Захід" у політичній націософії Дмитра Донцова // Українські проблеми. – 1999. – Ч.1-2.

7. Бабій О. Літературні журнали в 1922-23 р. // Літературно-Нау­ковий Вістник. – 1923. – Ч.7.

8. Баган О. Націоналізм і націоналістичний рух. Історія та ідеї. – Дрогобич, 1994.

9. Баган О., Гузар З., Червак Б. Лицарі духу. – Дрогобич, 1996.

10. Баган О. Про деякі філософські підстави українського націо­налізму // Українські проблеми. – 1994. – Ч.2.

11. Баган О. Есей та есеїзм // Українські проблеми. – 1995. – Ч.1

12. Баган О. Українська культура: звідки і куди // Українські про­блеми. 1995. – Ч.2.

13. Баган О. Нове дослідження з одним парадоксом // Українські проблеми. – 1998.– Ч.1.

14. Баган О. Ґотика – як стиль і настрій. До джерел художнього стилю Леоніда Мосендза // Українські проблеми. – 1998. – Ч.2.

15. Баган О., Гузар З. У лабіринті постмодернізму // Українські проблеми. – 1999. – Ч.1-2.

16. Бандера С. Перспективи національної революції. – Дрогобич, 1998.

17. Бачинська-Донцова М. Теліги (Жмут спогадів) // ЛНВ. – 1948.– Кн. 1 (на чужині),

18. Бачинський Ю. Україна Irredenta. – Берлін, 1924.

19. Бедрій А. Вплив Дмитра Донцова на формування ОУН // Аван­ґард. – 1983. – Ч.6.

20. Бедрій А. Світоглядово-ідейна біографія Дмитра Донцова до 1913 року // Визвольний Шлях. – 1983. – Ч.11-12.

21. Безсмертний Р. Соціально-політичний устрій українського суспільства (концепція Д.Донцова). – К., 1997.

22. Бергсон А. Два источника морали и религии. – М., 1994.

23. Берлін І. Націоналізм // Зустрічі (Варшава). – 1991. – Ч.2.

24. Берроуз В. Голый завтрак. – М., 1998.

25. Бжезинский З. Великая шахматная доска. – М., 1999.

26. Биковський Л. До проблематики життя і творчости Юрія Липи. – б/м, 1948.

27. Білецький Л. Перспективи літературно-наукової критики. – Прага; Берлін, 1924.

28. Білецький Л. Основи української літературно-наукової крити­ки. – Прага, 1925.

29. Білецький О. Трагедія правди // Українка Леся. Твори. – Хар­ків, 1929. – Т.6.

30. Бобинський В. Гість із ночі. – К., 1990.

31. Бобинський В. Від символізму – на нові шляхи // Митуса. – 1922.– Ч.1-2.

32. Бочковський О., Сірополко С. Українська журналістика на тлі доби. – Мюнхен, 1993.

33. Бреза Т. Міркування про есей // Українські проблеми. – 1995. – Ч.2.

34. Вазари Д. Жизнеописания наиболее знаменитых живописцев, ваятелей и зодчих. – М., 1956.– Т.1.

35. Васькович Г. Національна ідеологія Донцова // Визвольний Шлях. – 1956.– Т.9. – Кн.2.

36. Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму. – К., 1994.

37. Вебер М. Избранное. – М., 1994.

38. Виховні закони і правила. – Провід ОУН. – б/м, б/д.

39. Віконська Д. Джеймс Джойс. Тайна його мистецького обличчя. – Львів, 1934.

40. Вільчинський Ю. Розвиток філософської думки в Україні. – К., 1994.

41. Вільчинський Ю. Політична філософія Дмитра Донцова // Українські проблеми. – 1994.– Ч.2.

42. Вільчинський Ю. Ідеологія державотворення // Українські про­блеми. – 1995. – Ч.1.

43. Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє. До ефективніших сус­пільств. – К., 1993.

44. Гайзинга Й. Осень Средневековья. – М., 1988.

45. Галамай С. Боротьба за визволення України (1929-1989). – Торонто; Нью-Йорк, 1991.

46. Генон Р. Криза сучасного світу // Перехід-IV. – 1998. – Ч.1.

47. Гікавий М. Пробудник національної совісти // Шлях Перемоги. – 1963. – 25 серпня

48. Гнатишак М. Історія української літератури. – Прага, 1941.

49. Гнатишак М. // Мета. – 1935.– 28 квітня.

50. Гнатишак М. Хочемо, щоб українська література ніколи не була зла // Мета. – 1936. – Ч.15-16.

51. Горбач О. Чотири нариси історії української літератури й кри­тики // Нариси... – Мюнхен, 1994.

52. Гординський С. Чотири реторти лірики // Назустріч. – 1935. – Ч.2.

53. Гординський С. Поет другої генерації // Назустріч. – Ч.4, 1936.

54. Гординський С. Розмова про минулорічну літературу // На­зустріч. – 1937. – Ч.3.

55. Гординський Я. Літературна критика підсовєтської України. – Львів, 1939.

56. Грабович Г. У пошуках великої літератури. – К., 1993.

57. Грушевський М. З політичного життя Старої України. – К., 1917.

58. Грушевський М. Лист до Кирила Студинського від 11 лютого 1924 р. // Листи Михайла Грушевського до Кирила Студинського (1894-1932). – Львів; Нью-Йорк, 1998.

59. Грушевський М. До управильнення українського правопису // Літературно-Науковий Вістник. – 1926. – Ч.3.

60. Гундорова Т. Постмодернізм і постструктуралізм: питання текстуальності // Світо-вид. – 1996. – Ч.1.

61. Гундорова Т. ПроЯвлення Слова. Дискусія раннього українсь­кого модернізму. Постмодерна інтерпретація. – Львів, 1997.

62. Гергей Й. История папства. – М., 1996.

63. Геркен-Русова Н. Героїчний театр. – Львів, 1939.

64. Горєлов М. Криза організації українського буржуазного націоналізму на сучасному етапі. – К., 1985.

65. Горєлов М. Д.Донцов: штрихи до політичного портрету // Рада. – 1992. – 22 травня, 5 червня, 12 червня.

66. Да Винчи Леонардо. Избранные произведения. – М.; Л., 1935.

67. Дашкевич Я. Комунізм, демократія, націоналізм: український варіант // Універсум. – 1994. – Ч.11-12.

68. Дашкевич Я. Нація та націоналізм: теоретичні проблеми й історіографічні висновки // Україна в минулому. – К.; Львів, 1996. – Вип.9.

69. Дашкевич Я. Михайло Грушевський як особа і особистість // Листи Михайла Грушевського до Кирила Студинського (1894-1932). – Львів; Нью-Йорк, 1998.

70. Дашкевич Я. Роман Бжеський, життя й історико-публіцистична діяльність // Українські проблеми. – 1998.– Ч.1.

71. Дашкевич Я. Постмодернізм та українська історична наука // Українські проблеми. – 1999. – Ч.1-2.

72. Дашкевич Я. Дмитро Донцов, Євген Маланюк // Україна. Наука і культура. – К., 1999. – Вип.30.

73. Денисенко О. Шукання козацтва // Українські проблеми. – 1994. – Ч.3.

74. Державин В. Три роки літературного життя на еміґрації (1945-1947) // Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики. – К., 1994. – Кн.3.

75. Державин В. Поетичне мистецтво Ольжича // Україна і світ. – Ганновер, 1955. – Зош. 14, 15.

76. Де Ружемон Дені. Відкритий лист до європейців // Всесвіт. – 1994. – Ч.2.

77. Доленґа С. Донцовщина. – Варшава, 1938.

78. Донцов Д. Школа а релігія. – Львів, 1910.

79. Донцов Д. Сучасне політичне положення нації і наші завдання. – Львів, 1913.

80. Донцов Д. Модерне москвофільство. – К., 1913.

81. Донцов Д. З приводу одної єресі. – К., 1914.

82. Донцов Д. До моїх політичних однодумців. – б/м, 1915.

83. Донцов Д. Die Ukrainische Staatsidee und der Krieggegen Rus­sland. – Berlin, 1915.

84. Донцов Д. Gross-Polen und die Zentralmachte. – Berlin, 1916.

85. Донцов Д. Історія розвитку української державної ідеї. – Він­ниця, 1917.

86. Донцов Д. Енгельс, Маркс і Ляссаль про неісторичні нації. – К., 1918.

87. Донцов Д. Міжнародне положення України і Росія. – К., 1918.

88. Донцов Д. Українська державна думка і Европа. – Львів, 1919.

89. Донцов Д. Мазепа і мазепинство. – Черкаси; К., 1919.

90. Донцов Д. Культура примітивізму. – Черкаси; К., 1919.

91. Донцов Д. Підстави нашої політики. – Відень, 1921.

92. Донцов Д. Поетка українського рісорджімента. – Львів, 1922.

93. Донцов Д. Націоналізм. – Львів; Жовква, 1926.

94. Донцов Д. Що таке інтернаціоналізм? – Львів, 1927.

95. Донцов Д. Юнацтво і пласт. – Львів, 1928.

96. Донцов Д. Політика принціпіяльна і опортуністична. – Львів, 1928.

97. Донцов Д. Дурман соціялізму. – Львів, 1936.

98. Донцов Д. Патріотизм. – Львів, 1936.

99. Донцов Д. Наша доба і література. – Львів, 1937.

100. Донцов Д. Де шукати наших історичних традицій. – Львів, 1941 (Окрема відбитка).

101. Донцов Д. Микола Хвильовий. – б/м, 1942.

102. Донцов Д. Дух нашої давнини. – Прага, 1944.

103. Донцов Д. Лист до голови "МУР"-у У.Самчука. – б/м, 1947.

104. Донцов Д. Хрест проти диявола. – Торонто, 1948.

105. Донцов Д. За який провід? – Торонто, 1948.

106. Донцов Д. Демаскування шашелів. – Мюнхен, 1949.

107. Донцов Д. Заповіт Шевченка. – Торонто, 1950.

108. Донцов Д. Правда прадідів великих. – Філадельфія, 1952.

109. Донцов Д. Поетка вогняних меж. Олена Теліга. – Торонто, 1953.

110. Донцов Д. Туга за героїчним. – Лондон, 1953.

111. Донцов Д. Рік 1918, Київ. – Торонто, 1954.

112. Донцов Д. Московська отрута. – Торонто, 1955.

113. Донцов Д. Росія чи Европа. – Лондон, 1955.

114. Донцов Д. Похід Карла XII на Україну. – Лондон, 1955.

115. Донцов Д. Від містики до політики. – Торонто,1957.

116. Донцов Д. За яку революцію? – Торонто, 1957.

117. Донцов Д. Дві літератури нашої доби. – Торонто, 1958.

118. Донцов Д. Der Geist Russlands. – Мюнхен, 1961.

119. Донцов Д. Хрестом і мечем. – Торонто, 1967.

120. Донцов Д. Клич доби. – Лондон, 1968.

121. Донцов Д. Хаос сучасности і молодь. – К., 1999.

122. Донцов Д. Дороговказ у майбутнє. – К., 1999.

123. Донцов Д. Леся Українка // Літературно-Науковий Вістник. – 1918. – Ч.4-6

124. Донцов Д. Наша політична думка і стрілецтво // Календар "Чер­воної калини" на 1923 р. – Львів, 1922.

125. Донцов Д. На два фронти // Заграва. – Ч.9, 1923.

126. Донцов Д. Наші цілі // Літературно-Науковий Вістник. – 1922. – Ч.1.

127. Донцов Д. Поетка українського рісорджімента (Леся Українка) // Літературно-Науковий Вістник. – 1922. – Ч.1-2.

128. Донцов Д. До старих богів! // Літературно-Науковий Вістник. – 1922. – Ч.3.

129. Донцов Д. Bellua sine capite // Літературно-Науковий Вістник. – 1923. – Ч.1.

130. Донцов Д. Драгоманів і ми // Літературно-Науковий Вістник. – 1923. – Ч.3.

131. Донцов Д. Криза української літератури // Літературно-Науко­вий Вістник. – 1923. – Ч.4.

132. Донцов Д. Atrophia cerebri (до психології рідного філістерства) // Літературно-Науковий Вістник. – 1923. – Ч.7.

133. Донцов Д. Про молодих // Літературно-Науковий Вістник. – 1923. – Ч.11.

134. Донцов Д. По п'ятьох роках // Заграва (Львів). – 1923. – Ч. 15.

135. Донцов Д. Аґонія одної доктрини (Під новий рік) // Літера­турно-Науковий Вістник. – 1924. – Ч.1.

136. Донцов Д. В.Ленін // Літературно-Науковий Вістник. – 1924. – Ч.3.

137. Донцов Д. Церква і націоналізм // Літературно-Науковий Віст­ник. – 1924. – Ч.5.

138. Донцов Д. Звихнена слава (Пам'яті Марії Башкірцевої) // Літе­ратурно-Науковий Вістник. – 1925. – Ч.1.

139. Донцов Д. "Той перший" (Пам'яті Петра Великого) // Літера­турно-Науковий Вістник. – 1925. – Ч.3.

140. Донцов Д. Пансько-мужицький центавр і неомонархізм // Літе­ратурно-Науковий Вістник. – 1925. – Ч.4.

141. Донцов Д. Три роки відновленого Л.Н.Вістника // Літературно-Науковий Вістник. – 1925. – Ч.7-8.

142. Донцов Д. Українсько-совітські псевдоморфози // Літературно-Науковий Вістник. – 1925. – Ч.12.

143. Донцов Д. Від Пілсудського до Скшинського // Літературно-Науковий Вістник. – 1926. – Ч.1.

144. Донцов Д. До старого спору // Літературно-Науковий Вістник. 1926. – Ч.4.

145. Донцов Д. Пам'яті великого вигнанця (До 65 роковин смерти Т.Шевченка) // Літературно-Науковий Вістник. – 1926. – Ч.5.

146. Донцов Д. Трагедія Франка // Літературно-Науковий Вістник. – 1926. – Ч.6.

147. Донцов Д. Симон Петлюра // Літературно-Науковий Вістник. – 1926. – Ч.7-8.

148. Донцов Д. Кінець Великого Інквізитора і партія // Літературно-Науковий Вістник. – 1926. – Ч.9.

149. Донцов Д. Крок вперед (До "літературного" спору) // Літера­турно-Науковий Вістник. – 1926. – Ч.10.

150. Донцов Д. Консолідація москвофільства // Літературно-Науко­вий Вістник. – 1926. – Ч.11.

151. Донцов Д. 1927 // Літературно-Науковий Вістник. – 1927. – Ч.1.

152. Донцов Д. Поет твердої душі (В.Стефаник) // Літературно-Нау­ковий Вістник. – 1927. – Ч.2.

153. Донцов Д. "Шатость малоросійская" // Літературно-Науковий Вістник. – 1927. – Ч.3.

154. Донцов Д. Дві революції // Літературно-Науковий Вістник. – 1927. – Ч.4.

155. Донцов Д. Шевченкові роковини (варіянт) // Літературно-Нау­ковий Вістник. – 1927. – Ч.5.

156. Донцов Д. Жовтень і май // Літературно-Науковий Вістник. – 1927. – Ч.6, 7.

157. Донцов Д. Марко Черемшина // Літературно-Науковий Вістник. – 1927. – Ч.7.

158. Донцов Д. "Патріотизм" і націоналізм // Літературно-Науковий Вістник. – 1927. – Ч.9.

159. Донцов Д. Микола Макіявель // Літературно-Науковий Вістник. – 1927. – Ч.10.

160. Донцов Д. Memento (До паризького процесу) // Літературно-Науковий Вістник. – 1927. – Ч.11.

161. Донцов Д. За завтрішній день // Літературно-Науковий Віст­ник. – 1928. – Ч.1.

162. Донцов Д. Сансара // Літературно-Науковий Вістник. – 1928. – Ч.2.

163. Донцов Д. В путах фрази // Там само.

164. Донцов Д. Проблема поколінь // Літературно-Науковий Віст­ник. – 1928. – Ч.7-8.

165. Донцов Д. Невільники доктрини // Літературно-Науковий Віст­ник. – 1928. – Ч.9.

166. Донцов Д. Патріа чи Еклезіа // Літературно-Науковий Вістник. – 1928. – Ч.10.

167. Донцов Д. Росія чи Европа? (До літературної суперечки) // Літе­ратурно-Науковий Вістник. – 1929. – Ч.1.

168. Донцов Д. Спростачений Прометей ("Тарас Шевченко" ВУФКУ) // Там само.

169. Донцов Д. Da capo // Літературно-Науковий Вістник. – 1929. – Ч.2.

170. Донцов Д. Дух американізму // Літературно-Науковий Вістник. – 1929. – Ч.4.

171. Донцов Д. Жанна д'Арк (Історія і легенда) // Літературно-Нау­ковий Вістник. – 1929. – Ч.6.

172. Донцов Д. Криве дзеркало української літератури // Літе­ратурно-Науковий Вістник. – 1929. – Ч.10.

173. Донцов Д. Що таке "українізація" України? // Літературно-Нау­ковий Вістник. – 1929. – Ч.12.

174. Донцов Д. Єдине, що на потребу (новорічні рефлексії) // Літе­ратурно-Науковий Вістник. – 1930. – Ч.1.

175. Донцов Д. Маса і провід // Літературно-Науковий Вістник. – 1930. – Ч.3-4.

176. Донцов Д. Процес // Літературно-Науковий Вістник. – 1930. – Ч.5.

177. Донцов Д. Естетика декадансу // Літературно-Науковий Віст­ник. – 1930. – Ч.9-10.

178. Донцов Д. Post Scriptum (До "Естетики декадансу") // Літе­ратурно-Науковий Вістник. – 1930. – Ч.12.

179. Донцов Д. Під новий рік // Літературно-Науковий Вістник. – 1931. – Ч.1.

180. Донцов Д. З пресового фільму (Єдиний фронт Н.Часу, Ради і За свободу проти ЛНВ. – Мале спростування. – Живі небіжчики проти ЛНВ) // Літературно-Науковий Вістник. – 1931.– Ч.2.

181. Донцов Д. Нині і Вчора // Літературно-Науковий Вістник. – 1931. – Ч.3.

182. Донцов Д. Май 1871. – Май 1931. // Літературно-Науковий Вістник. – 1931. – Ч.5.

183. Донцов Д. Федір Достоєвський // Літературно-Науковий Віст­ник. – 1931. – Ч.6.

184. Донцов Д. Роман Дмовський, неофіт евразійства // Літератур­но-Науковий Вістник. – 1931. – Ч.9.

185. Донцов Д. Від Карла Маркса до Адама Сміта (Вигляди совітського самодержав'я) // Літературно-Науковий Вістник. – 1931. – Ч.10.

186. Донцов Д. Наше літературне ґетто // Літературно-Науковий Вістник. 1932. – Ч.1.

187. Донцов Д. Про актуальні речі // Літературно-Науковий Вістник. – 1932. – Ч.3.

188. Донцов Д. Про соціял-ідіотів // Літературно-Науковий Вістник. – 1932. – Ч.5.

189. Донцов Д. Про актуальні речі (2-й діялог) // Літературно-Науковий Вістник. – 1932. – Ч.7.

190. Донцов Д. Совітська молодь і ми // Вістник. 1933. – Ч.1.

191. Донцов Д. Партія чи Орден // Вістник. – 933. – Ч.2.

192. Донцов Д. Колтунський консерватизм (відповідь живим тру­пам) // Вістник. – 1933. – Ч.3.

193. Донцов Д. Сумерк марксизму // Вістник. – 1933. – Ч.4.

194. Донцов Д. Кінець російської революції // Вістник. – 1933. – Ч.5.

195. Донцов Д. Микола Хвильовий // Вістник. – 1933. – Ч.7-8.

196. Донцов Д. Аґонія большевизму і Еклезіяст // Вістник. – 1933. – Ч.9.

197. Донцов Д. Конґрес мертвих душ і революція зправа // Вістник. – 1933.– Ч.10.

198. Донцов Д. Болячка демократизму // Вістник. – 1933. – Ч.12.

199. Донцов Д. По трупах ілюзій // Вістник. – 1934. – Ч.1.

200. Донцов Д. До консолідації // Вістник. – 1934. – Ч.4.

201. Донцов Д. Чи Захід?.. // Вістник. – 1934. – Ч.5.

202. Донцов Д. Бунт філістрів (про "етику") // Вістник. – 1934. – Ч.6.

203. Донцов Д. Санчо Панса в нашій дійсності // Вістник. – 1934. – Ч.7.

204. Донцов Д. Точка над "І" // Вістник. – 1934. – Ч.10.

205. Донцов Д. Про демагогістів або вождів народу (з невиданого грецького рукопису вільний переклад) // Вістник. – 1934.– Ч.11.

206. Донцов Д. "Козак із міліона свинопасів" // Вістник. – 1935. – Ч.5.

207. Донцов Д. Могікани демократії // Вістник. – 1935. – Ч.10.

208. Донцов Д. "Попутчикам" (відповідь) // Вістник. – 1935. – Ч.12.

209. Донцов Д. Про баронів Середньовіччя і баранів з байки // Віст­ник. – 1936. – Ч.1.

210. Донцов Д. Великий банкет // Вістник. – 1936. – Ч.10.

211. Донцов Д. 1937 // Вістник. – 1937. – Ч.1.

212. Донцов Д. Авіронове насіння // Вістник. – 1937. – Ч.11.

213. Донцов Д. Наше море // Вістник. – 1938. – Ч.1.

214. Донцов Д. Пам'яті великої бунтарки (Леся Українка) // Вістник. – 1938. – Ч.2.

215. Донцов Д. "Аншлюс" і мафія // Вістник. – 1938. – Ч.3.

216. Донцов Д. Череда чи еліта // Вістник. – 1939. – Ч.2.

217. Донцов Д. Березень 1939 // Вістник. – 1939. – Ч.4.

218. Донцов Д. Загадка III-ої імперії // Вістник. – 1939. – Ч.5.

219. Донцов Д. На марґінесі нового пакту // Вістник. – 1939. – Ч.9.

220. Донцов Д. Каста – не партія // Батава. – 1941. – Ч.5.

221. Донцов Д. Дванайцята година // Батава. – 1941. – Ч.6.

222. Донцов Д. Чим звалити большевизм // Батава. – 1941. – Ч.7.

223. Донцов Д. 50-ліття РУП // Українець-Час (Німеччина, бл. 1950). – Ч.22 (188).

224. Донцов Д. Пам'яті В.В.Радзимовської // Вістник (ООЧСУ, Нью-Йорк). – 1956. – Лютий.

225. Донцов Д. Перед останньою чвертю ХХ-го віку // Клич Нації (Філадельфія). – 1972. – Ч.1.

226. Донцов Д. Зброя на синів батька брехні // Клич Нації (Філа­дельфія). – 1972. – Ч.2.

227. Донцов Д. Сучасний хаос і "тетерваки" Сковороди // Клич Нації (Філадельфія). – 1972. – Ч.3.

228. Донцов Д. Криза світової політики і наше завдання // Клич Нації (Філадельфія). – 1972. – Ч.4.

229. Донцов Д. Листи до Олени Теліги. // Джерела до новітньої історії України. – Т.3. Матеріяли до історії літератури і громадської думки. Листування з американських архівів 1857-1933. (Редактори Богдан Струмінський і Марта Скорупська у співпраці з Єдвардом Касинцем і Наталею Лівицькою-Холодною). – Нью-Йорк, 1992. – Т. 3.

230. Дорошенко В. Літературно-Науковий Вістник (з нагоди 50-річчя заснування) // ЛНВ. – 1948. – Кн. 1 (на чужині).

231. Дорошенко Д. З минулого. – Варшава, 1939. – Т.2.

232. Дужий П. Степан Бандера – символ нації. – Львів, 1996. – Ч. 1.

233. Дужий Петро – аудіозапис його усної розповіді, зберігається у приватному архіві автора.

234. Епік Г. На поточні теми // Політфронт. – 1930. – Ч. 1.

235. Ескріва Х.М. де Балаґер. Велике незнане // Світло. – 1998. – Ч.6.

236. Євген Коновалець та його доба. – Мюнхен, 1974.

237. Євген Маланюк / Оксана Керч. – Філадельфія, 1983.

238. Євдокименко В. Критика ідейних основ українського буржу­азного націоналізму. – К., 1967.

239. Єндик Р. Дмитро Донцов – ідеолог українського націоналізму. – Мюнхен, 1955.

240. Єфремов С. Щоденники. 1923-1929. – К., 1997.

241. Животко А. Сучасне українське письменство поза СССР. – Прага, 1937.

242. Животко А. Історія української преси. – Мюнхен, 1989-1990.

243. Забужко О. Філософія української ідеї та європейський кон­текст. – К., 1993.

244. Задеснянський Р. Що нам дав Хвильовий? – б/м, 1955.

245. Задеснянський Р. Правда про Мосендза і його твори. – Торонто, 1977.

246. Зеров М. Твори : У 2 т. – К., 1990.

247. Зеров М. Леся Українка // Книгарь. – 1919. – Ч.21.

248. Зинов'єв О. Феномен вестернізму // Перехід-IV. – 1998. – Ч.1.

249. Іванейко М. Deus sive natio (Націоналізм як інтуїція будуччини) // Перемога (Львів). – 1936. – Ч.1.

250. Іванейко М. Проблєма української інтеліґенції (Інтеліґенція й політика) // Перемога (Львів). – 1936. – Ч.2.

251. Іванейко М. Трагічна доба українського націоналізму // Пере­мога (Львів). – 1936. – Ч.3.

252. Іванишин В. Українська Церква і процес національного від­родження. – Дрогобич, 1990.

253. Іванишин В. Нація. Державність. Націоналізм. – Дрогобич, 1992.

254. Іванишин П. Олег Ольжич – герольд нескореного покоління. – Дрогобич, 1996.

255. Ідейно-теоретична спадщина Дмитра Донцова і сучасність. Матеріали науково-теоретичної конференції. – Запоріжжя, 1998.

256. Ільницький М. Західноукраїнська і емігрантська поезія 20-30-х років. – К., 1992.

257. Ільницький М. Критики і критерії. – Львів, 1998.

258. Ісаїв П. Католицький патріотизм і модерний націоналізм // Дзвони. – 1935. – Ч.8-9.

259. Ісаїв П. На фронті української книжки // Дзвони. – 1938. – Ч.1.

260. Каганець І. Психологічні аспекти в менеджменті: типологія Юнга, соціоніка, психоінформатика. – К; Тернопіль, 1997.

261. Каганець І. Політична антропологія // Перехід-IV. – 1998. – Ч.1.

262. Каганець І. Еліта, псевдоеліта, контреліта // Перехід-IV. – 1998. – Ч.1.

263. Каганець І. Стратегія України // Перехід-IV. – 1998. – Ч.1.

264. Каганець І., Щербина В. Принцип доміно // Там само.

265. Каганець І., Щербина В. Всезагальна дезінтеграція // Там само.

266. Как солидный кандидат обманул электорат // Комсомольская правда. – 1999. – 25 сент.

267. Кандиба О. Сонце слави. – б/м, 1946.

268. Кардаш Д. Євген Коновалець. – Прага, 1941.

269. Кардаш Д. Золоте слово. – Прага, 1941.

270. Касьянов Г. Теорії нації та націоналізму. – К., 1999.

271. Качуровський І. Вістниківство і російська поезія // Сучасність. –1961. – Ч.3.

272. Квіт С. Свобода стилю. – К., 1996.

273. Квіт С. Основи герменевтики. – К., 1998.

274. Квіт С. Понад часом. – К., 1999.

275. Квіт С. Сильна особистість в українській літературі // Наш клич (К.). – 1991. – Ч.1.

276. Квіт С. Між історією і мистецтвом // Слово і час. – 1991. – Ч.11.

277. Квіт С. Публіцист із Мелітополя // Слово і час. – 1992. – Ч.6.

278. Квіт С. Царські жандарми і цензура про Дмитра Донцова // Слово і час. – 1992. – Ч.9.

279. Квіт С. Трагічний оптимізм Дмитра Донцова // Слово і час. – 1993. – Ч.3.

280. Квіт С. Невідомі документи про Миколу Міхновського // Українські проблеми. – 1994. – Ч.2.

281. Квіт С. Визначеність Євгена Маланюка // Шлях Перемоги. – 1997. – Ч.5.

282. Кенен Б. Жиди в світовій історії. – б/м, б/д.

283. Кириленко В. Доктрина Донцова сьогодні // Українські про­блеми. – 1995. – Ч.1.

284. Кісь Р. Фінал "Третього Риму". Російська месіянська ідея на зламі тисячоліть. – Львів, 1998.

285. Клейнер І. Національні проблеми останньої імперії. – Париж, 1978.

286. Клейнер І. Анекдотична трагедія. – Мюнхен, 1974.

287. Клейнер І. Владімір (Зєєв) Жаботинський і українське питання. – К.; Торонто; Едмонтон, 1995.

288. Клен Ю. Ще раз про сіре, жовте і про Вістниківську квадриґу // Вістник. – 1935. – Ч.6.

289. Клен Ю. Каравели. – Прага, 1943.

290. Клен Ю. Прокляті роки. – Краків; Львів, 1943.

291. Клен Ю. Попіл імперій. – б/м, 1946.

292. Клен Ю. Спогади про неокласиків. – Мюнхен, 1947.

293. Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк, 1992. – Т.1

294. Клен Ю. Твори. – Торонто, 1957. – Т.2.

295. Клен Ю. Вибране. – К., 1991.

296. Климишин М. В поході до волі. – Торонто, 1975. – Т.1.

297. Климишин М. В поході до волі. – Т.2. – Детройт, 1998.

298. Коновалець Є. Причинки до історії української революції. – В-во ОУН, 1948.

299. Корнхаузер В. Політика масового суспільства // Політологічні читання. – 1992. – Ч.1.

300. Косач Ю. Вільна українська література // Арка. – 1947. – Ч.1.

301. Косик В. Україна під час другої світової війни (1938-1945). – К.; Нью-Йорк; Париж, 1992.

302. Костельник Г. Шевченко з релігійно-етичного становища. – Львів, 1910.

303. Костельник Г. Ломання душ. – Львів, 1923.

304. Костюк Г. Зустрічі і прощання. – Едмонтон, 1987. – Т. 1.

305. Кошелівець І. Микола Скрипник. – Мюнхен, 1972.

306. Кравчук М. Вплив Дмитра Донцова на українське студентство 20-их і 30-их років // Матеріали конференції, присвяченої Дмитру Донцову. Організатори: Сеньйорат Товариства української студію­ючої молоді, Українське академічне товариство "Зарево" – Нью-Йорк, 1973 (Рукопис доповіді зберігається в архіві автора).

307. Красівський З. Невольницькі плачі. – Лондон, 1984.

308. Кузьо Т. ОУН в Україні, Д.Донцов і закордонні частини ОУН // Сучасність. – 1992. – Ч.12.

309. Купчинський Р. Чи письменник мусить мати світогляд? // Назустріч. – 1935. – Ч.10.

310. Кухта Б., Теплоухова Н. Політичні еліти і лідери. – Львів, 1996.

311. Левинський В. Ідеолог українського фашизму: замітки до ідео­логії Дмитра Донцова. – Львів, 1936.

312. Ленін В. Кадети про українське питання // Повне зібрання творів. – К., 1972. – Т.23.

313. Ленін В. Критичні замітки з національного питання // Там само. – Т.24.

314. Ленін В. Кадети і "право народів на самовизначення" // Там само.

315. Ленін В. Націонал-лібералізм і право націй на самовизначення // Там само.

316. Ленін В. Право націй на самовизначення // Там само.

317. Ленін В. Лист № 168 О.М.Лолі (Степанюку) від 20 липня 1913 // Там само. – Т.48.

318. Ленкавський С. Філософічні підстави "Націоналізму" Донцова // Розбудова Нації. – 1928. – Ч.7-8.

319. Леськова М. "Літературно-Науковий Вістник" як культуроло­гічне джерело духовного відродження української нації (20-40-і роки ХХ ст.). – К., 1996.

320. Липа Ю. Світлість. – Каліш, 1925.

321. Липа Ю. Суворість. – Прага, 1931.

322. Липа Ю. Козаки в Московії. – Варшава, 1934.

323. Липа Ю. Бій за українську літературу. – Варшава, 1935.

324. Липа Ю. Нотатник. – Львів, 1936; 1937.

325. Липа Ю. Українська раса. – Львів, 1936.

326. Липа Ю. Українська доба. – Варшава, 1936.

327. Липа Ю. Призначення України. – Львів, 1938.

328. Липа Ю. Вірую. – Львів, 1938.

329. Липа Ю. Чорноморська доктрина. – Варшава, 1940.

330. Липа Ю. Панування, труд і лад. – Варшава 1940.

331. Липа Ю. Розподіл Росії. – Варшава, 1941.

332. Липа Ю. Евгенічні розважання (рукопис). – Варшава, 1941.

333. Липа Ю. Емоційні первні у Чорноморському світогляді. – Оде­са; Варшава, 1942.

334. Липа Ю. Чорноморський простір. – Одеса; Варшава, 1942.

335. Липа Ю. Міт півдня. – Одеса, 1943.

336. Липа Ю. Похвала математиці // 3 збірник МУРу. – Реґенсбурґ, 1947.

337. Липа Ю. Поезія. – Торонто, 1967.

338. Липа Ю. Новий гуманізм // Наші дні. – 1944. – Березень

339. Липинський В. Листи до братів-хліборобів. – Відень, 1926.

340. Лисяк-Рудницький І. Націоналізм // Між історією й політикою. – Мюнхен, 1973.

341. Лист до редакції // Життя й революція. – 1928. – Ч.12.

342. Листування Михайла Грушевського. – К.; Нью-Йорк; Париж; Львів; Торонто, 1997. – Т.1.

343. Ліндсей Д. Коротка історія культури. – К., 1995. – Т.2.

344. Лісовий В. Драгоманов і Донцов. // Філософська і соціологічна думка. – 1991. – Ч. 9.

345. Лорка Е., Ребуль Б. Праві партії в Европі від 1945 року до наших днів // Українські проблеми. – 1995. – Ч.3-4.

346. Лосєв І. Естетичні погляди Дмитра Донцова // Філософська і соціологічна думка. – 1992. – Ч.12.

347. Лотоцький О. Сторінки минулого. – Варшава, 1932-1939. – Т.2.

348. Любимов Л. Искусство Западной Европы. – М., 1982.

349. Любченко А. Щоденник. – Львів; Нью-Йорк, 1999.

350. Любченко М. Чотири роки української еміґрації // Червоний Шлях. – 1923. – Ч.2.

351. Любченко М. Далі шляхами розкладу: українська еміґрація в 1923 р. // Червоний Шлях. – 1924. – Ч.1-2.

352. Макаров А. Світло українського Бароко. – К., 1994.

353. Маланюк Є. Pro domo sua // Веселка (Каліш). – 1923. – Ч.7-8.

354. Маланюк Є. Вибрані поезії 1923-1943. – Львів; Краків, 1943.

355. Маланюк Є. Влада. Поезії книга VI. – Філадельфія, 1951.

356. Маланюк Є. Поезії в одному томі. – Нью-Йорк, 1954.

357. Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. – Нью-Йорк, 1954.

358. Маланюк Є. До проблеми большевизму. – Нью-Йорк, 1956.

359. Маланюк Є. Малоросійство. – Нью-Йорк, 1959.

360. Маланюк Є. Остання весна. – Нью-Йорк, 1959.

361. Маланюк Є. Illustrissinus dominus Mazepa. – Нью-Йорк, 1960.

362. Маланюк Є. Книга спостережень. – Торонто, 1962. – Т.1.

363. Маланюк Є. Книга спостережень. – Торонто, 1966. – Т.2.

364. Маланюк Є. Серпень. Поезії книга IХ. – Нью-Йорк, 1964.

365. Маланюк Є. Перстень і посох. – Мюнхен, 1972.

366. Маланюк Є. Весна навіки. – Детройт, 1997.

367. Маланюк Є. Посланіє // Літературно-Науковий Вістник. – 1926. – Ч.12; Українські проблеми. – 1994. – Ч.3.

368. Маланюк Є. Філософія одної повісті // Літературно-Науковий Вістник. – 1948. – Ч. 1.

369. Маланюк Є. Українське підпілля від УВО до ОУН. – б/м, 1949.

370. Матвеев Н. Еврейские праздники: Йом-Кипур // Відродження. 1998. – Ч.3.

371. Микола Міхновський. – Кіль, б/а, б/д.

372. Мілюков П. Заявленіе... // Государственная дума. Стенографи­ческія отчёты. Часть II. Четвёртый созыв. Зас. 40, 19 февраля 1914 г.

373. Мірчук П. Микола Міхновський – апостол української держав­ности. – Філадельфія, 1960.

374. Мірчук П. Нарис історії ОУН. – Мюнхен; Лондон; Нью-Йорк, 1968.– Т.1.

375. Мірчук П. Зустрічі й розмови в Ізраїлю. – Нью-Йорк; Торонто; Лондон, 1982.

376. Міхновський М. Самостійна Україна. – Львів, 1900.

377. Міхновський М. Відносини до війни. Промова Підпоручика Миколи Міхновського, виголошена на першому Українському війсь­ковому з'їзді у Київі. – 6 травня 1917. – К., 1917.

378. Міщук Р. Донцов Дмитро Іванович // Українська літературна енциклопедія. – К., 1990.

379. Мороз В. Націоналізм ХХI століття. – Львів, 1997.

380. Мосендз Л. Засів. – Чернівці, 1936; Прага, 1941.

381. Мосендз Л. Відплата. – Львів, 1939.

382. Мосендз Л. Вічний корабель. – Прага, 1940.

383. Мосендз Л. Зодіяк. – Прага, 1941.

384. Мосендз Л. Канітферштан. – Інсбрук, 1945.

385. Мосендз Л. Дияболічні параболи. – Зальцбурґ, 1947 (Автор – Порфирій Горотак; літературна містифікація спільно з Юрієм Кленом).

386. Мосендз Л. Волинський рік. – Мюнхен, 1948.

387. Мосендз Л. Людина покірна. – Вінніпеґ, 1951.

388. Мосендз Л. Останній пророк. – Торонто, 1960.

389. Мосендз Л. Лист до родини інженера Арсена Шумовського від 8.04.1948 р. // Слово і час. – 1997. – Ч. 10.

390. Мотиль О. Дмитро Донцов // Політологічні читання. – 1994. – Ч.1.

391. Мох О. На фронті української книжки. – Львів, 1938.

392. Мох О. Книжки і люди. – Львів, 1938.

393. Муратова К. Мастера французкой готики. – М., 1988.

394. Набитович І. Леонід Мосендз – прозаїк // Визвольний Шлях. – 1998. – Ч.7.

395. Наєнко М. Українське літературознавство. Школи. Напрямки. Тенденції. – К., 1997.

396. Назарук О. Націоналізм Донцова й інші мишуґізми. – Львів, 1934.

397. Назарук О. Український націоналізм // Поступ. – 1927. – Ч.5-6; 7-8.

398. Націоналізм у світі: минуле, сучасність, перспективи. – К., 1999.

399. Неврлий М. Муза мужности і боротьби // О.Ольжич Цитаделя духа. – Пряшів, 1991.

400. Онацький Є. Дещо про фашизм в "Розбудові нації" // Розбудова нації. – 1933. – Ч.1-2.

401. Ольжич О. Рінь. – Львів, 1935.

402. Ольжич О. Вежі. – Прага, 1940.

403. Ольжич О. Підзамча. – б/м, 1946.

404. Ольжич О. Будьте! – б/м, 1946.

405. Ольжич О. . Величність. – Чіка_о, 1969.

406. Ольжич О. . Цитаделя духа. – Братислава, 1991.

407. Ольжич О. . Незнаному воякові. – К., 1994.

408. Островерха М. Від перекладача // Макіявеллі Н. Володар. – Нью-Йорк, 1976.

409. Парубій А. Європа вільних націй // Орієнтири. – 1999. – Ч.2.

410. Пеленський Є.Ю. Без синтези // ЛНВ. – 1930. – Кн.6.

411. Пеленський Є.Ю. Прикрий недогляд // Дажбог. – 1932. – Ч.1.

412. Пеленський Є.Ю. Євген Маланюк // Дажбог. – 1933. – Ч.4.

413. Пеленський Є.Ю. Нова історія української літератури // Кра­ківські вісті. – 1943. – 17 червня.

414. Пеленський Є.Ю. Слово про критику... // Краківські вісті. – 1943. – 8 липня.

415. Перлін Є. Дискусія про художню літературу в РСФСР // Життя й революція. – 1925. – Ч.4. – С.25.

416. Петлюра С. Листи до Дмитра Донцова // Літературно-Науковий Вістник. – 1931. – Ч.12,.

417. Платон. Собр. соч. : В 4 т. – М., 1994. – Т.4.

418. Плющ Л. Чи є майбутнє в українського фашизму? // Сучас­ність. – 1993. – Ч.3.

419. Поліщук В. Пульс епохи. – Харків, 1927.

420. Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги : У 2 т. – К., 1994.

421. Провід Організації Українських Націоналістів. Дмитро Донцов (некролог) // Визвольний Шлях. – 1973.– Ч.5.

422. Прокоп М. Дмитро Донцов (1883-1973) // Сучасність. – 1973. – Ч.5.

423. Пушкар К. Націоналізм – критика фраз. – Львів, 1933.

424. П.Б. "Вістник" й ідеологія Д.Донцова // Дзвони. – 1933. – Ч.3, 5, 6.

425. Рассел Б. История западной философии. – М., 1993. – Т.2.

426. Рахманний Р. Дмитро Донцов і Микола Хвильовий, 1923-1933. – Лондон, 1984.

427. Рахманний Р. Дмитро Донцов і Юрій Клен // Україна атомного віку. – Торонто, 1988. – Т.2.

428. Римаренко Ю. Буржуазний націоналізм та його "теорія" нації. – К., 1974.

429. Рог В. Замість передмови // Донцов Д. Заповіт Шевченка. – Суми, 1996.

430. Розенберґ Р. История искусства с древнейших времён до наших дней. – С.-П/б, 1905.

431. Романенчук Б. Євген Маланюк – "Кривавих шляхів апостол" // Естафета (Нью-Йорк; Торонто). – 1970. – Ч.1.

432. Рубчак Б. Вогненний голос, що між нами // Овид (Чікаґо). – 1957. – Ч.4.

433. Рубчак Б. Серце надвоє роздерте // Лівицька-Холодна Н. Поезії старі й нові. – Нью-Йорк, 1986.

434. Рудницький М. Пляни // Назустріч. – 1934. – Ч.1.

435. Рудницький М. (М.Р.) О.Ольжич. Рінь // Діло. – 1936. – Ч.23.

436. Самчук У. На білому коні. Спомини і враження. – Нью-Йорк; Мюнхен, 1965.

437. Самчук У. На коні вороному. Спомини і враження. – Вінніпеґ, 1975.

438. Самчук У. Планета Ді-Пі. – Вінніпеґ, 1979.

439. Саролеа Ш. Большевизм і жиди // Літературно-Науковий Віст­ник. – 1926.– Ч.7-8.

440. Сварник Г. Дмитро Донцов як редактор "Літературно-Науко­вого Вістника" (1922-1932) і "Вістника" (1933-1939) у Львові // Українська періодика: історія і сучасність : Матеріали другої Все­української науково-теоретичної конференції. – Львів, 1994.

441. Сварник Г. Архів Дмитра Донцова // Пам'ятки України. – 1994. – Ч.4.

442. Сварник Г. Листи О.Ольжича до Дмитра Донцова // Українські проблеми. – 1994. – Ч.4-5.

443. Сварник Г. Чи існувала "празька школа" української літера­тури?// Українські проблеми. – 1995. – Ч.2.

444. Сварник Г. Листування Юрія Липи з Дмитром Донцовим // Українські проблеми. – 1995. – Ч.3-4.

445. Сварник Г. Редакторська та видавнича діяльність Дмитра Дон­цова львівського періоду (1922-1939) // Україна в минулому. – К.; Львів, 1996. – Вип.9.

446. Сварник Г. До ідейної біографії Дмитра Донцова // Українські проблеми. – 1997.– Ч.1.

447. Сварник Г. "Наймолодший з "п'ятірного ґрона" – Освальд Бурґгардт (Юрій Клен). Листи до Дмитра Донцова // Українські проблеми. – 1999. – Ч.1-2.

449. Сварник Г. Євген Маланюк періоду "Стилета і Стилоса". Листи Євгена Маланюка до Дмитра Донцова // Україна. Наука і культура. – – К., 1999. – Вип.30.

450. Сверстюк Є. Народження української інтеліґенції // Сучасність. – 1992. – Ч.2.

451. Селін Л.Ф. Из замка в замок. – С-П/б, 1998.

452. Семчишин М. Тисяча років української культури. – Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1985.

453. Сергійчук В. Правда про "золотий вересень" 1939-го. – К., 1999.

454. Симоненко Р. На утриманні реакції. – К., 1977.

455. Сич О. Дем'янів Лаз. – Івано-Франківськ, 1998.

456. Сичивиця О. Криза демократії і проблема нового розподілу влад // Українські проблеми. – 1998. – Ч.2.

457. Скоропис О. Від видавців // Міхновський М. Самостійна Україна. – Венцляр, 1917.

458. Скрипник М. За українське літературознавство // Статті й промови з національного питання. – Мюнхен, 1974.

459. Сокульський І. За право бути українцем // Українська гельсинська група. Документи і матеріяли. – Торонто; Балтимор, 1983.

460. Сосновський М. Дмитро Донцов. Політичний портрет. – Нью-Йорк; Торонто, 1974.

461. Сосновський М. Микола Міхновський і Дмитро Донцов – речники двох концепцій українського націоналізму // Між оптиміз­мом і песимізмом. – Нью-Йорк; Торонто, 1979.

462. Сосновський М. Дмитро Донцов і ідея "власновладства нації" // Між оптимізмом і песимізмом. – Нью-Йорк; Торонто, 1979.

463. Сосновський М. Дмитро Донцов (1883-1973) // Там само. – Нью-Йорк – Торонто, 1979.

464. Сосновський М. З приводу статті про д-ра Дмитра Донцова // Сучасність. – 1973. – Ч.7-8.

465. Стахів М. Ідеолог українського фашизму: замітки до ідеології Дмитра Донцова. – Львів, 1936.

466. Стебельський Б. Світоглядові аналогії та розбіжності теорети­ків українського націоналізму // Ідеї і творчість. – Торонто, 1991.

467. Стебельський Б. Вплив полк. Євгена Коновальця і Дмитра Донцова на молодь 20-их та 30-их років // Альманах "Гомону Укра­їни". – Торонто, 1992.

468. Стебельська А. Погляди Дмитра Донцова на українську літера­туру // Збірник наукових праць Канадського НТШ. – Торонто, 1993.

469. Степанів О. Напередодні великих подій. Власні переживання і думки 1912-1914. – Львів, 1930.

470. Стецько Я. 30 червня 1941. – Торонто-Нью-Йорк-Лондон, 1967.

471. Стус В. Феномен доби (Сходження на Голгофу слави) // Твори : У 4 т., 6 кн. – Львів, 1994. – Т.4.

472. Субтельний О. Україна. Історія. – К., 1994.

473. Суровцова Н. Спогади. – К., 1996.

474. Теліга О. Душа на сторожі. – б/м, 1946.

475. Теліга О. Прапори духа. – б/м, 1947.

476. Теліга О. Полум'яні межі. – Торонто, 1977.

477. Теліга О. Збірник. – Детройт; Нью-Йорк; Париж, 1977.

478. Теліга О. Листи до Наталі Лівицької-Холодної. // Джерела до новітньої історії України. – Т.3. Матеріяли до історії літератури і громадської думки. Листування з американських архівів 1857-1933. (Редактори Богдан Стру­мінський і Марта Скорупська у співпраці з Єдвардом Касинцем і Наталею Лівицькою-Холодною). – Нью-Йорк, 1992. – Т. 3.

479. Терещенко Ю. Україна і європейський світ. – К., 1996.

480. Ткаченко В. Україна: історіософія самоорганізації. – К., 1994.

481. Тополь Е. Возлюбите Россию, Борис Абрамович! // Аргументы и факты. Украина. – 1998. – Ч. 38.

482. Тополь Е. Россия в постели. – С-П/б, 1994.

483. Тудор С. Літературно-Науковий Вістник // Твори – К., 1962.– Т.2.

484. Українець П. Донцов у світлі сьогоднішнього дня. – б/м, 1948.

485. Украинский сепаратизм в России. Идеология национального раскола. – М., 1998.

486. Ушкалов Л., Марченко О. Нариси з філософії Григорія Сково­роди. – Харків, 1993.

487. Ушкалов Л. Біблійна герменевтика в літературі українського Бароко // Другий міжнародний конгрес україністів. – Львів, 1993.

488. Ушкалов Л. Aurea Libertas та Liberum Arbitrium в літературі українського Барокко // Mediaevalia Ukrainica: ментальність та історія ідей. – К., 1995. – Т.4.

489. Феллер М. Пошуки, спогади, роздуми єврея, який пам'ятає своїх дідів, про українсько-єврейські взаємини, особливо про не­людське і людяне в них. – Дрогобич, 1998.

490. Фенікс. Націоналізм: традиція, сучасність, перспективи. – К., 1998.

491. Фізер І. Координати. Антологія сучасної української поезії на Заході. – Т.1 / Богдан Бойчук і Богдан Рубчак – Мюнхен, 1969.

492. Харахаш Б. Карл Поппер, націоналізм і "реакційний спосіб націо­нального самовизначення" // Українські проблеми. – 1995. – Ч.3-4.

493. Харахаш Б. Ідея нації у творчості Дмитра Донцова // Українські проблеми. – 1998. – Ч.1.

494. Харахаш Б. Культурно-цивілізаційна дискретність: філософія, геополітика, етноконфліктологія // Сучасність. – 1999. – Ч.3.

495. Хвильовий М. // Вісті. – 1926. – Ч.35.

496. Хвиля А. Нотатки про літературу // Критика. – 1928. – Ч. ХI.

497. Хмара С. Сьогогдні про минуле. – Львів, 1993.

498. Хмурович О. Вістниківці – трагічні оптимісти // Альманах "Го­мону України". – Торонто, 1977.

499. Хобот П. Проблема ідентифікаційного визначення ідеологіч­них засад і політичної практики Української Національної Асамблеї (УНА) // Українські проблеми. – 1998.– Ч.1.

500. Хоефл Д. Фінансовий пузир у 1997 році: дуже поганий рік // Перехід-IV. – 1998. – Ч.1.

501. Хорват Б. Орденська концепція національного проводу // Українські проблеми. – 1994.– Ч.3.

502. Хорват Б. Дух католицизму // Українські проблеми. – Ч.1, 1995.

503. Хто є хто в європейській та американській політичній науці / За ред. Бориса Кухти. – Львів, 1997.

504. Червак Б. Олена Теліга. Життя і творчість. – К., 1997.

505. Чехович К. Генеза і суть українського націоналізму. Христи­янський націоналізм. – Львів, 1939.

506. Чижевський Д. Історія української літератури. – Прага, 1942.

507. Чикаленко Є. Лист до В'ячеслава Липинського від 15 травня 1928 // Листи Євгена Чикаленка до В'ячеслава Липинського (1918-1929) : Наук. збірн. УВАН IV. – Нью-Йорк, 1999.

508. Чугуєнко М. До питання про спрямованість суспільно-політич­них поглядів Дмитра Донцова // Українські проблеми. – 1994. – Ч.1.

509. Чугуєнко М. Формування та розвиток ідеології Дмитра Дон­цова. – Харків, 1998.

510. Шаргафф Е. Роздуми про вітчизни, рідні мови і поняття "європеєць" // Відродження. – 1998. – Ч.3.

511. Швагуляк М. Степан Томашівський і західноукраїнський кон­серватизм // Україна. Культурна спадщина, національна свідомість, державність. – Львів, 1997. – Вип. 3-4.

512. Шевельов Ю. Про памфлети Миколи Хвильового // Хвильовий М. Твори : У 5 т. – Балтимор, 1984. – Т.4.

513. Шевельов Ю. Скарби, якими володіємо // Сучасність. – 1993. – Ч.6.

514. Шерех Ю. Не для дітей. – Нью-Йорк, 1964.

515. Шерех Ю. Друга черга. – Нью-Йорк, 1978.

516. Шерех Ю. Третя сторожа. – К., 1993.

517. Шерех Ю. Література. Мистецтво. Ідеологія. Пороги і запоріж­жя. – Харків, 1998. – Т.3.

518. Шелест В. Поезія Леоніда Мосендза // Овид. – 1964. – Ч.3.

519. Шлемкевич М. Загублена українська людина. – К., 1992.

520. Шпенглер О. Закат Европы. – М., 1993. – Т.1.

521. Шпорлюк Р. Комунізм і націоналізм. Карл Маркс проти Фрі­дріха Ліста. – К., 1998.

522. Штогрин Д. Бібліографічні дослідження // Український історик. – 1985Рік ХХII.– Ч.1-4.

523. Щупак С. Претенденти на Україну. – Харків, 1929.

524. Юринець В. Новий ідеологічний маніфест українського фашиз­му // Більшовик України. – 1926. – Ч.2-3,

525. Юрій Липа (1900-1944). Збірник. – Женева, 1947.

526. Яворський В. Вступ // Напрям. – 1991. – Ч.1.

527. Янів В. Дмитро Донцов // Енциклопедія українознавства. – Париж; Нью-Йорк, 1957. – Т.2.

528. Янів В. Проблеми психологічного окциденту України // Ви­звольний Шлях. – 1965. – Ч.10.

529. Яцько А. Онтологія насильства: терор і тероризм як елементи політичної боротьби // Українські проблеми. – 1998. – Ч.1.

530. Liudmila Dymerskaya and Leonid Finberg. Tne "Willful" Natio­nalism of Dmytro Dontsov and his Followers in Today's Ukraine // Anti­semitism of the Ukrainian Radical Nationalists: Ideology and Policy. – Jerusalem, 1999. – P.12.

531. Центральний Державний Історичний Архів у м. Києві. – Ф.274 (Матеріали жандармського управління). – Оп.1. – Спр.709. – Арк.167 (зв.); Ф.336. – Оп.1. – Спр.28. – Арк.14, 120 (зв.); Ф.295 (Матеріяли Київського тимчасового управління у справах друку). – Оп.1. – Спр. 305. – Арк. 38, 38 (зв.); Спр. 477. – Арк. 24, 24(зв.); Ф.486 (Матеріали Київської палати громадянського суду). – Оп.5. – Спр.175. – Арк.87-93.; Ф.1892 (Матеріали Харківського верхнього земського суду). – Оп.1. – Спр.297. – Арк.4 (зв.)-5, 66 (зв.).

532. Центральний державний Архів вищих органів влади. – Ф.3849 (Листи Дмитра Донцова до дружини Марії Бачинської). – Оп.1. – Спр.16. – Арк.152 (зв.), 154 (зв.).

533. Центральний державний Архів громадських об'єднань у м. Києві. – Ф.1 (Матеріали ЦК КП(б)У). – Оп.20. – Спр.3. – Арк. 3-3(зв.); Спр.13. – Арк.1; Спр.5303. – Арк.5, 27; Спр.5304. – Арк. 12, 20; Спр.6220. – Арк.26, 33.

534. Відділ рукописів Центральної Наукової Бібліотеки ім. В.Вер­надського НАН України. – Ф.1. – Спр.11534 (Міхновський М. Уні­версал до народу українського усієї Соборної України). – Арк.2-5; Ф. ХХХV (Листи Миколи Зерова); Арк. 593, 623.


ДОДАТКИ


Додаток 1


КНИГОЗБІРНЯ "ВІСТНИКА":


ч.1. М.Островерха. Муссоліні.

ч.2. М.Макіявель. Володар.

ч.3. М.Антонович. Ґеррес.

ч.4. Р.Єндик. А.Гітлєр.

ч.5. Д.Варнак. Кардинал Мерсіє.

ч.6. Л.Мосендз. Штайн.

ч.7. Д.Варнак О'Коннель.

ч.8. В.Темляк. Вогнистий хрест.

ч.9 Д.Донцов. Патріотизм.

ч.10. Д.Варнак. Таємниця організації.

ч.11. Д.Донцов Дурман соціялізму.

ч.12. М.Антонович. Маршал Вперед.

ч.13. В.Темляк. Завдання нового покоління.

ч.14. Р.Керч. Франко – вождь еспанців.

ч.15. Богданорович (?). Націоналізм в Бельгії.

ч.16. Ю.Тютюнник. Революційна стихія.

ч.17. Д.Донцов. Де шукати наших історичних традицій.

ч.18. М.Андрусяк. Мазепа і Правобережжя.

ч.19. Д.Донцов. Партія чи орден.

ч.20. Ю.Русов. Салязар.

ч.21. М.Островерха. Кавур.

ч.22. Ґ.Лє-Бон. Завдання проводу.

ч.23. Д.Донцов. Маса і провід.


Додаток 2


ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ ПАРТІЇ


(Декалог Миколи Міхновського):

1. Одна, єдина, неподільна від Карпатів аж до Кавказу Самостійна Вільна Демократична Україна – Республіка – оце національний все­український ідеал. Нехай кожна українська дитина тямить, що вона народилася на світ не те, щоб здійснити цей ідеал.

2. Усі люди – твої брати, але москалі, ляхи, румуни та жиди – це воро­ги нашого народу, поки вони панують над нами і визискують нас.

3. Україна для українців! Отже, вигонь звідусіль із України чу­жинців-гнобителів!

4. Усюди й завжди вживай української мови. Хай ні дружина твоя, ні діти твої не поганять твоєї господи мовою чужинців-гнобителів.

5. Шануй діячів рідного краю, ненавидь його ворогів, зневажай пе­ревертнів-відступників, і добре буде цілому твоєму народові й тобі.

6. Не вбивай Україну своєю байдужістю до всенародніх інтересів.

7. Не зробись ренегатом-відступником.

8. Не обкрадай власного народу, працюючи на ворогів України.

9. Допомагай своєму землякові поперед усіх. Держись купи.

10. Не бери собі дружини з чужинців, бо твої діти будуть тобі во­рогами й нашого народу, бо ти додаєш їм сили і відваги. Не накладай укупі з гнобителями нашими, бо зрадником будеш.


(Цит. за : Українські проблеми. – 1994. – Ч.3. – С.110-111).