Програма спеціального медіаосвітнього курсу для старшокласників зош «медіакультура»

Вид материала

Документы

Содержание Перший напрям Другий напрям Третій напрям Приблизний план медіа-освітнього курсу для старшокласників Частина 1, теоретичний блок Частина 2, медіадослідницький блок Вправа. Матеріал Жінка, материнство; - Чоловік Частина 3, практичний блок

Подобный материал:

• Про експериментальну модель програми спеціального медіа-освітнього курсу для старшокласників, 426.27kb.
• Навчальна програма для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів Рівень стандарту,, 83.62kb.
• Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів технологічний, 649.19kb.
• Укра ї н а жовтнева районна державна адміністрація миколаївської області відділ освіти, 782.37kb.
• Програма курсу "Інформатика" для основної школи (9-й-12-й класи), 940.72kb.
• Програма І методичні рекомендації до вивчення курсу, 1261.69kb.
• Програма І методичні вказівки до вивчення курсу, 341.29kb.
• Програма курсу „Українознавство для студентів Київського, 378.15kb.
• Програма курсу для студентів юридичного факультету Львів 2007, 1050.47kb.
• Програма курсу за спеціальністю 060101 „правознавство для студентів правничого коледжу, 567.49kb.

ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ АПН УКРАЇНИ


Н. І. Череповська


ПРОГРАМА

спеціального медіаосвітнього курсу

для старшокласників ЗОШ

«МЕДІАКУЛЬТУРА»


2008

Одним із важливих сучасних напрямів виховання молоді є формування особистісної медіа-культури. Розвинена медіа-культура особистості передбачає передусім актуалізовану здібність до адекватного сприймання, критичного аналізу, обґрунтованої оцінки різноманітної медіа-продукції, а також здібність як до створення власних медіа-текстів, так і до творчої інтерпретації, переосмислення/переструктурування існуючих. Медіа-культура особистості передбачає розуміння соціокультурного й політичного контексту закономірностей функціонування медіа в сучасному світі. Процес формування медіа-культури особистості може здійснюватися, передусім, завдяки введення спеціального медіа-освітнього курсу до шкільної програми, а також завдяки факультативних занять, позашкільній формі роботи з учнями або завдяки інших медіа-проектів. Головною особливістю медіа-освітніх заходів має бути їх гнучкість, яка передбачає активний, творчий підхід з боку медіапедагога, медіапсихолога, соціального працівника.


Нині медіа-культура, як суспільний феномен виробництва медіа-продукції, опосередкований засобами масової комунікації, та її споживання масовою аудиторією становить медіатизований простір, який створює нове середовище існування, нову реальну дійсність. Сучасний розвиток засобів масової комунікації й мульти-медійних зокрема, обумовлює утворення нових форм життєдіяльності людини, новий досвід спілкування й співіснування. Традиційні медіа - радіо, телебачення, відео та особливо новітні мульти-медійні засоби відкривають величезні можливості для користувача/споживача медіа-продукції:

• обирати й прослуховувати велику кількість радіоканалів, дивитися безліч телеканалів завдяки супутниковому зв’язку;
  
• записувати, зберігати й копіювати як для багаторазового сприймання, так і для тиражування аудіо-, візуальну, аудіо-візуальну інформацію, яка подобається;
  
• зупиняти й повертати назад звук, зображення, звукове зображення з метою більш детального сприймання, кращого усвідомлення змісту інформації або поновлення естетичного переживання, задоволення;
  
• сучасні технології дозволяють створювати власні комп’ютерні фільми, енциклопедії, сайти, блоги, віртуальні фотоальбоми та ін.;
  
• отримувати додаткову інформацію, консультацію в інтерактивному режимі;
  
• фото-, відео-камера дозволяють актуалізувати, розвивати творчий потенціал у галузі відео-культури;
  
• засоби масової комунікації дозволяють активізувати знання, отримані в ході традиційного навчання;
  
• засоби масової комунікації сприяють становленню самостійного, критичного мислення, сучасного світосприймання, естетичної свідомості, навичок художнього аналізу продукції медіа-мистецтва;
  
• розширюють необмежені інформаційні горизонти, роблять інформацію доступною для великого загалу користувачів;
  
• інформатизація/медіатизація мистецтва дозволяє долучитися будь-кому до шедеврів світової культури;
  
• завдяки ЗМК, як індивідуальним (мобільні зв’язок), так і масовим (інтернет), значно розширилися комунікативні можливості;
  
• стало можливим здійснення дистанційного навчання;
  

Цей перелік переваг еволюційного розвитку засобів масової комунікації можна продовжити, але зрозуміло, що медіа сьогодні по суті є засобом засвоєння світу в його комунікативних, інтелектуальних, психологічних, художніх та багатьох інших аспектах.

Однак, постійне ускладнення медіа-простору призводить до виникнення нового медіа-ландшафту, нового медіа-порядку й змінює медіа-культуру в цілому. Так, наприклад, стало значно менше обмежень для доступу щодо потоків інформації загалом, об’єми інформації постійно збільшуються, національні медіа-ринки інтегруються у глобальну медіа-структуру, відмінності між інтернетом, телебаченням, пресою, книгою та телефоном зникають, а медіа-ресурси інтернету стали доступними людині, де б вона не знаходилася. Саме у такому світі інформації без інформаційних меж і обмежень живуть наші діти, молодь, які мають доступ до медіа-продукції всього світу. Створюючи особливий інформаційний простір, багаточисельні медіа впливають на формування соціальних, моральних, художніх, естетичних цінностей та інтересів особистості, стають важливим фактором впливу на її свідомість, світоглядні позиції. Й саме тому засилля низьковартісної в художньому, моральному, змістовому, ціннісно-смисловому аспектах медіа-продукції, постійна репрезентація насильства, агресії, порнографії потребує реагування з боку певних державних інституцій.

В умовах масового застосування бездротових засобів доступу до інтернету відстежувати інформаційне наповнення в глобальній мережі стає важко й іноді, практично неможливо. Й саме тому, коли цифрові медіа виходять з під контролю законодавчих органів, особливої ваги набуває необхідність у вихованні компетентності споживання медіа-продукції. Все це вимагає від наукової психолого-педагогічної галузі посилення уваги до наукових розробок інструментарію щодо формування медіа-культури особистості доростового покоління. Такий підхід має забезпечити розвиток пізнавальних інтересів, адекватного, художнього й творчого сприймання, критичного мислення, творчих здібностей дітей та молоді завдяки засобам медіа й на матеріалі медіа.

Формування медіа-культури особистості в умовах сучасної медіа-реальності й в Україні зокрема, становить проблему широкого запровадження медіа-освітньої практики у загальноосвітній школі. Актуальність курсу медіа-освіти обумовлено об’єктивним існуванням соціального медіа-культурного феномену – медіа-реальності, яка характеризується небувалим розвитком засобів масових комунікацій та складає вагому частину загального обсягу сучасного інформаційного простору. Разом із тим медіа-культура завдяки медіа-технологіям глибоко пронизує життя людини та неоднозначно впливає на формування змісту свідомості, що й висуває потребу у спеціальній підготовці дітей, молоді до існування у сучасному просторі медіа-інформації та у майбутньому глобальному інформаційному суспільстві.

Спираючись на досвід таких європейських країн, як Велика Британія, Франція, Канада, Росія та ін., ми висуваємо ідею саме шкільної медіа-освіти, яка має впроваджуватися у форматі спецкурсу/факультативу для учнів старшої школи. Шкільна медіа-освіта спрямована на виховання свідомого, компетентного споживача медіа та має стимулювати розвиток спеціальних знань, умінь, навичок у сфері медіа. Основне завдання медіа-освіти полягає у системному та компетентному вихованні підростаючого покоління, яке повинно навчитися не лише адекватно користуватися різноманітними медійними засобами, а й розумітися на закономірностях їх функціонування, знатися на особливостях технологій впливу ЗМК, але головне – критично мислити, розвивати особистісне, оціночне ставлення до продукції мас-медіа в цілому та спиратися на етично-естетичні орієнтири в процесі сприймання візуальної компоненти медіа-продукції.

Об’єктом вивчення спеціалізованого курсу є суспільний феномен сучасної медіа-культури, яка становить щабель еволюційного розвитку цивілізації людства.

Предметом спеціалізованого курсу є особистісна медіа-культура, яка становить надбання знань, умінь, досвіду у сфері медіа-реальності.

Мета спеціалізованого курсу: формування медіа-культури особистості засобами медіа-освіти.


Завдання курсу:

• Ознайомити учнів з основними етапами історії розвитку феномену медіа-культури, з закономірностями функціонування засобів масової комунікації та їх технологіями впливу.
  
• Дослідити з учнями різні види медіа-текстів та використані в них медіа-технології й стимулювати у них розвиток критичного мислення та свідомого ставлення до медіа-продукції загалом.
  
• Навчити практичним умінням: пошуку необхідної медіа-інформації, відсторонення від непотрібної, створення власних медіа-текстів.
  
• Стимулювати творчий потенціал учнів як у напрями створення власних медіа-текстів, так і у напрямі творчого медіасприймання існуючих медіа-текстів.
  

Методологічними засадами курсу є:

фрагменти філософської концепції М. Маклюена щодо провідної ролі медіа-технології в ході розвитку людства;

медіа-психологічні теорії ЗМК: комунікації, семіотична, культурологічна, захисна, естетична та інші;

особливе місце займає медіа-освітня концепція критичного мислення щодо ЗМК, розроблена Л.Мастерманом, а також медіа-освітні моделі К. Безелгет, Дж. Баукера, Д. Харта, медіа-освітня концепція французьких колег;

медіа-освітні традиції російських авторів в галузі кіномистецтва (Ю.М. Усов, О.В. Федоров, О.В. Шариков та ін.), медіа-культури (Н.Б. Кириллова).

Також нами враховувався досвід не чисельних медіа-освітніх проектів в Україні й практичний досвід школи № 77 м. Львова зокрема.

Аналіз та узагальнення існуючих напрацювань в царині медіа-освіти дає підставу інтегрувати найкорисніші їх фрагменти у вітчизняну концепцію шкільної медіа-освіти.

Так, наша концепція шкільної медіа-освіти ґрунтується на наступних засадничих принципах:

• медіа-освіта є обов’язковою у світі інформаційного суспільства в умовах повсюдного поширення медіа-культури як суспільного феномену виробництва та споживання медіа-продукції;
  
• вся існуюча медіа-продукція не є точним відбитком/відображенням реальності, а є лише репрезентацією реальності: усі медіа презентують ті чи інші ідеологічні цінності, за якими стоять певні групи людей, впливові авторитети, бізнесові корпорації, політичні сили й авторське бачення реальності журналістськими, мистецькими колами;
  
• медіа-освіта пов’язана з динамічними змінами в інформаційному та медіа-просторі й тому тривалість медіа-освітнього процесу для кожної особистості здійснюється протягом всього життя;
  
• медіа-освіта має формувати не лише критичне мислення, а й критичне ставлення, критичні позиції особистості, орієнтувати молодь до критичного сприймання медіа-продукції, відучувати від пасивного й бездумного її споживання;
  
• медіа-освіта є дослідницьким процесом, практичні заняття мають переважати теоретичні;
  
• медіа-освіта є новою формою інтерактивної взаємодії між учнями та вчителем, передбачає умови для діалогу, взаємного навчання;
  
• медіа-освіта спрямована, насамперед, на групову форму навчання;
  
• динамічні зміни в галузі ЗМК обумовлюють забезпечення педагогічного процесу винятково активними, творчими, просунутими, демократичними кадрами;
  
• медіа-освіта, як особлива галузь знань, формує не лише свідомого компетентного медіа-споживача, а людину з незалежним від стереотипів мисленням, стимулює розвиток її творчого потенціалу як в процесі сприймання медіа-текстів, так і створення власних.
  

Основними поняттями медіа-освітнього курсу є: 1) медіа-культура, відео-культура, 2) види ЗМК, 3) медіа-технології, 4) медіа-текст, 5) мова медіа, 6) медіа-виробник, 7) медіа-репрезентація, 8) медіа-споживач, 9) медіа-творчість. Означені поняття перегукуються з такими традиційними, як «категорії», «агенція», «медіа-технології», «мова», «репрезентація», «аудиторія», розробленими британськими колегами К. Безелгет, Дж. Баукменом, Д. Хартом й які також (всі означені або деякі) застосовуються в інших медіа-освітніх системах світу.

Більш детально розкриємо ключові поняття, які складають категоріально-понятійне коло медіа-освітнього курсу.

«Медіа-культура» визначається у двох аспектах: соціокультурному та психологічному. Насамперед, медіа-культура – це суспільний феномен виробництва та споживання медіа-продукції, який передбачає взаємодію, комунікацію між цими двома умовними соціальними групами. Комунікація між виробником та споживачем, будучи опосередкованою технічними засобами становить медіакомунікацію, масову медіакомунікацію.

Результатом діяльності в галузі медіа-виробництва є медіа-продукція у вигляді: медіа-інформації та медіа-мистецтва (медіа-тексти), їх матеріальні носії (газети, журнали, фото-плівки, кіно-стрічки, диски…), а також медіа-засоби (технічне забезпечення) та медіа-технології (в нашому контексті – прийоми, методи, техніки, психо-техніки), завдяки яким медіа-продукція як створюється, так і зберігається, транслюється. Все це становить предметний та духовний аспект культури в цілому.

Утім, медіа-культура має й інший, психологічний вимір – як медіа-культура особистості. Особистісна медіакультура становить набуті людиною як психофізіологічні способи споживання медіа-продукції, так і психологічні. До останніх відносяться: мотиви споживання, уміння пошуку, сприймання, аналізу, оцінювання, опрацювання, зберігання інформації, отриманої з медіа, а також застосування корисної, дистанціювання від непотрібної.

Крім того, ми виокремлюємо поняття «відео-культура», яке охоплює візуальний аспект загальної медіа-культури та становить чималу частину загального обсягу медіа-культури в цілому. До відео-культури належить технічне забезпечення візуального плану медіа та уся візуальна та аудіовізуальна медіа-продукція.

Тобто, медіа-культура та відео-культура зокрема, є основними поняттями курсу, які означають існуючий соціально-психологічний феномен сучасного інформаційного суспільства.

У інших медіа-освітніх моделях ми не зустрічали виокремлення медіа-культури, відео-культури в ключові терміни.

Поняття «види ЗМК» - розкриває тему «медіа» загалом й види медіа-засобів за знаковими, технічними носіями та визначає їхнє місце в історії розвитку засобів масової комунікації, наприклад: мова, малюнкова перед-писемність, писемність, друк, протомедії, фотографія, кінематограф, радіо, телеграф, телефон, телебачення, інтернет та ін.. У деяких аспектах поняття «види ЗМК» відповідає терміну «категорія». Головним моментом, на якому робиться наголос: показати наступність розвитку засобів комунікації від заміщення об’єктів, дій звуками, словами до новітніх мультимедійних медіа.

«Медіа-виробник» - це те, що й «агенція» - сукупність технічних засобів масової комунікації та людей, які ними володіють, створюють, розповсюджують медіа-продукцію. Дослідження цього поняття передбачає виявлення закономірностей функціонування агенцій, джерела їх фінансування, під впливом чи тиском якої/чиєї ідеології вони працюють, взаємовідносини з державою, цензурою.

Досліджувати поняття «медіа-виробник», медіа-виробництво доцільно завдяки постановці учням системи складних питань типу: «Кому належить цей телевізійний канал (газета, видавництво, кіностудія)?», «Чиї погляди відстоюють ведучі такого-то каналу?», «Чому ця книжка вийшла великим накладом, а ця – незначним?», «Чому цей фільм багато рекламували, а про інший не було й чутно?» й таке інше.

«Медіа-технології» є важливим ключовим поняттям, яке охоплює технічні інструментальні техніки, прийоми, а також смислові, художні, спеціальні технології й психо-технології. Досліджуючи це поняття, необхідно розкрити, насамперед, провідну роль та значущість технічного обладнання, інструментарію у створенні будь-якого медіа-тексту. Також важливим є висвітлення, так званих, технологій психологічного впливу, прихованих технологій та ін.

«Медіа-текст» - це будь-яка медіа-продукція засобів масової комунікації – друкований текст у пресі, фотозображення, повідомлення по радіо, аудіо-візуальні зображення в кіно, на телебаченні або їх фрагменти, реклама, етикетка на пляшці, SMS-повідомлення, веб-сторінка, блог, віртуальні фотоальбоми тощо.

Медіа-тексти як медіа-продукція традиційно поділяються на інформаційні, комерційні, соціальні, пізнавальні розважальні, мистецькі, але цей розподіл потребує суттєвих уточнень. Наприклад, далеко не всі кінофільми або літературу можна назвати медіа-мистецтвом, а також не кожна медіа-інформація є саме інформацією.

«Мова медіа» – слово, образ, звук – дослідження цього поняття тісно пов’язане з попереднім. Продуктивним є застосування «культурологічного», «семіотичного», «естетичного» підходів до вивчення ЗМК, «практичної» медіа-освіти. В процесі аналізу образа, фрагмента медіа-тексту виявляються елементи медіа-мови: використання культурних стереотипів, архетипів, символів, знаків, кодів, прийомів виразності та ін. Важливим є дотримання тези «з якою метою?» застосовується той чи інший мовний елемент. Вивчення та дослідження «мови медіа» охоплює й технічний бік мови: висвітлення таких додаткових понять, як «фрагмент/кадр», «монтаж», «крупний план», «ракурс», «образ» та ін.

«Медіа-репрезентація» відтворює один із важливих принципів медіа-освіти про те, що вся існуюча медіа-продукція не є дзеркальним відбиттям дійсності, медіа-тексти по-різному співвідносяться із нею, вони створюють власні версії реальності у віртуальному форматі. Тобто, усі засоби масової комунікації не відбивають точно, а лише репрезентують існуючу реальність, відтворюючи ті чи інші смисли, ідеологічні цінності, за якими стоять певні групи людей, впливові авторитети, бізнесові корпорації, політичні сили та ін.

«Медіа-споживач» до деякої міри ототожнює традиційне поняття «аудиторія» і зрозуміло, що вивчення поняття охоплюватиме такі важливі позиції, як: впливи медіа на аудиторію, типологія сприймання/споживання медіа-продукції, мотивація споживання медіа-продукції, сприймання одного медіа-тексту в різних умовах та інше.

У контексті нашої медіа-освітньої моделі ми приділяємо більше уваги саме «особистості» споживача медіа. Що мається на увазі? Формування медіа-культури особистості, виховання медіа-компетентного споживача має не лише реалізуватися медіапедагогом у ході навчального процесу, а й систематично обговорюватися з учнями, уточнюватися за цілями, позиціями, тобто, здійснюватися в інтерактивній формі. Крім того, «особистісний» аспект споживача охоплює додаткові важливі поняття: його медіа-сприймання, критичне мислення, обдарованість у галузі медіа. Ці позиції також є як предметом дослідження, так і предметом активного обговорення у формі діалогу учнів з вчителем.

Отже, одними з важливих психологічних складових компетентного споживача є:: «візуальне медіа-сприймання», «критичне мислення», «медіа-обдарованість», які потребують особливої уваги у процесі дослідження.

«Візуальне медіа-сприймання» (або відео-сприймання) становить когнітивну аналітико-синтетичну здатність, яка передбачає фіксацію, аналіз образного матеріалу медіа, його інтерпретацію як розуміння та підводить до формування власного ставлення людини щодо даної інформації.

Свідоме сприймання як чуттєво-дослідницька діяльність є творчою діяльністю. І саме тому процес сприймання може закінчуватися різноманітними кінцевими результатами-сприйняттями, що обумовлено минулим досвідом, надбаними знаннями, вміннями людини, її психічним розвитком, спрямованістю та рівнем особистісної культури.

Результатом сформованої медіа-культури особистості та її відео-культури зокрема, є розвинене відео-сприймання, яке передбачає:

• переважну фільтрацію та селекцію відео-матеріалу;
  
• його ґрунтовний етично-естетичний аналіз;
  
• оцінювання, емоційне ставлення до нього;
  
• творчу інтерпретацію – як переосмислення сприйнятого, як конструювання суб’єктивно нових образів і смислів.
  

«Критичне мислення» становить когнітивну аналітико-синтетичну здатність до поетапного аналізу, логічно аргументованого судження щодо змісту та форми медіа-текстів, а також самостійність, незалежність мислення від існуючих стереотипів, результатом чого є формування власної позиції щодо будь-яких медіа-текстів.

Критичне мислення є дуже важливим моментом у процесі формування медіа-культури особистості, але необхідно відрізняти критичне мислення як здатність особистості до адекватного сприймання медіа-продукції від критичного настановлення щодо медіа-культури загалом.

«Медіа-обдарованість» особистості розглядається нами як проявлений творчий потенціал медіа-споживача, який актуалізовано в галузі медіа в таких основних видах медіа-діяльності: технічні здібності до засвоєння, користування, реконструювання медіа-засобів; створення власних медіа-текстів; творче сприймання медіа-продукції.

Одним з методів попереднього виявлення та часткового стимулювання розвитку медіа-обдарованості є, наприклад, метод самодіагностики. Самодіагностика активно-конструктивної (не споживацької!) схильності до медіа-культури в цілому здійснюється за допомогою питань наступного типу: «Якими засобами медіа ти володієш і з якими вправляєшся найбільш успішно?», «Яка діяльність в галузі медіа тебе приваблює?», «Чи хотілося б: зробити оригінальне/художнє фото? Зняти відеофільм? Створити анімацію? Створити віртуальний світ?», «Чи хотілося б тобі оволодіти медіа-професію: журналіста, оператора, режисера…?» та інші.

Такі запитання, або навіть система запитань, стимулює молоду людину замислитися над своїми внутрішніми можливостями, ресурсами, які можуть стати стартовими для майбутньої самореалізації, й у світі медіа зокрема.

«Медіа-творчість» особливе ключове поняття нашої медіа-освітньої моделі. Воно передбачає не лише виконання практичних творчих медіа-завдань, створення власних медіа-текстів, а й творче медіасприймання медіатекстів, створених іншими, а також формування творчого стилю мислення та сприймання, як творчого ставлення до світу, до життя в цілому.

Медіа-творчість тісно пов’язана з медіа-обдарованістю: творчість становить практичну реалізацію актуалізованої обдарованості в галузі медіа. Обидва поняття співвідносяться з різними аспектами діяльності особистості у сфері медіа: і у процесі споживання медіа-продукції як її переосмислення й створення власних інших/нових образно-смислових структур, і у процесі предметного створення медіа-текстів у різній формі: вербальній, образній, образно-вербальній, аудіо-візуальній тощо.

Всі виокремленні ключові поняття є галузями для дослідження медіа з метою формування медіа-компетентної особистості. кожне поняття можна досліджувати як окремо, так і у поєднанні з іншими. Наприклад, досліджуючи «медіа-текст», можна охопити й певні аспекти «медіа-мови», «медіа-технологій», або досліджуючи «медіа-споживач» - висвітлити тему сприймання «медіа-текстів», впливу їх «технологій», чи розглянути ресурсні його можливості у контексті «медіа-творчості» тощо. Або, досліджуючи поняття «види ЗМК», доцільно узгодити його з «медіа-виробником», наприклад, у моменті закономірностей функціонування й таке інше.

Методика вивчення ключових понять здійснюється завдяки реалізації таких наступних медіа-освітніх функції:

• адаптивної: вивчення ЗМК, закономірностей їх функціонування - призвичаює людину до медіа-світу;
  
• інформативної: надання учням теоретичних знань про ЗМК, яке передбачає загальну обізнаність щодо медіа-культури як виробництва та споживання інформації, опосередковані засобами масової комунікації, а також поняття про медіа-компетентність та інше;
  
• розвиваючої: формування умінь адекватного сприймання, критичного мислення, оцінювання медіа-текстів за змістом і формою, активізації самостійності у виробленні власних суджень (конструктивне переосмислення медіа-текстів);
  
• практичної: навчання практичним навичкам, спрямованим на пошук потрібної, засвоєння, зберігання потрібної медіа-інформації; дистанціювання від непотрібної;
  
• творчої: стимулювання розвитку творчих умінь у створенні власних медіа-текстів та стимулювання розвитку творчого сприймання як уміння творчо інтерпретувати, переосмислювати зміст, форму медіа-текстів.
  

Відповідно структура шкільної медіа-освітньої програми має чотири тематичні блоки, які відтворюють етапи формування медіа-культури особистості: гносеологічний, перцептивно-аксіологічний, практичний, креативний.

Пізнавально-теоретичний блок програми становить гносеологічний етап формування особистісної медіа-культури та ґрунтується на основі надання системи знань учням, спрямованих на ознайомлення з явищем медіа-культури в інформаційному суспільстві, її співвідношенням з візуальною, масовою культурою, позитивними й негативними аспектами медіа-культури, історією розвитку ЗМК та їх видами, закономірностями функціонування та технологіями та інше відповідно до ключових понять курсу. Вивчення ЗМК також передбачає надання знань школярам про сучасний стан медіа-культурного феномену в суспільстві й Україні зокрема, а також ознайомлення їх з місцем ЗМК в якості освітнього засобу, як форма роботи вчителя або форма навчання учнів.

Форма реалізації: курс лекцій з використанням ілюстративного матеріалу, обов’язкове обговорення, обмін думками щодо отриманих знань.

Дослідницький блок становить перцептивно-аксіологічний етап формування медіакультури й логічно продовжує перший, але вже передбачає активну діяльність учнів саме в процесі дослідження ЗМК та забезпечує напрацювання особистісного досвіду щодо адекватного сприймання та ставлення до медіа-продукції, її свідомого споживання, активізації критичного мислення.

Перцептивна складова вище означеної компоненти полягатиме у безпосередньому сприйманні (перцепція) учнями медіа-інформації у формі різноманітних медіа-текстів, запропонованих для дослідження: друкованих, візуальних, аудіо-візуальних. Також перцептивна складова охоплює свідоме сприймання на основі власного досвіду(аперцепцію): інтерпретацію, осмислення змісту медіа-текстів.

Аксіологічна складова спрямована, перш за все, на формування уміння аргументовано оцінювати інформаційний матеріал в умовах дослідницької діяльності учнів, переосмислювати його зміст. Оцінювання має бути не лише емоційним (подобається/не подобається), а й логічно, раціонально обґрунтованим.

Дослідження медіа-продукції в цілому орієнтовані на розуміння закономірностей функціонування ЗМК та систем, в середині яких вони працюють. У свою чергу, розуміння цих процесів учнями досягається завдяки набутим знанням на попередніх лекціях, а також завдяки вправлянням у міркуванні, аналізуванні змісту та форми різних видів медіа-тексту, аргументованому оцінюванні медіа-інформації в ході самих досліджень. Дослідження ЗМК, що пропонуються нами, спрямовані на стимуляцію розвитку умінь учнів критично ставитися та сприймати продукцію ЗМК та здійснюються в інтерактивній формі.

Проведення дослідження має наступну загальну схему:

Кожне окреме дослідження починається із коротенького вступу щодо запланованої теми дослідження та залучення конкретного медіа-тексту, який має аналізуватися в різних напрямках, обговорюватися та закінчуватися прийняттям рішення щодо його аргументованої оцінки/оцінок.

1етап - сприймання запропонованого медіа-тексту та розуміння, інтерпретація як витлумачування основного, загального смислу інформації;

матеріал: стаття з газети, обкладинка журналу, рекламне повідомлення, рекламний ролик, відео-сюжет з новин, телепрограма, документальний фільм, художній та ін.

2 етап - ретельний аналіз змісту та форми медіа-тексту здійснюється на базі знань, отриманих раніше (визначення цілей, виявлення виду технології впливу даного медіа-продукту, на яку аудиторію розраховано, з якою метою та ін.); синтез, як узагальнення висновків аналізу та піддання їх коректному скептицизму, зіставлення їх із протилежними думками;

3 етап - оцінювання інформаційного матеріалу медіа-тексту за різними шкалами: «подобається/не подобається», «позитивний; більше позитивний, ніж негативний, нейтральний, більше негативний, чим позитивний, однозначно негативний» та ін.

4 етап - вибір позиції, заснованої на доказах: визначення особистісного ставлення щодо даного медіа-тексту. Останній етап є не лише результатом попередніх, а й головним фактором здійснення аксіологічної складової медіа-освітньої програми.

Отже, спрямування учнів на активізацію критичного сприймання та мислення щодо медіа-текстів має допомогти їм не підпадати під вплив чужих думок, об’єктивно оцінювати позитивні або негативні аспекти медіа- реальності, виявляти цінне чи помилкове, підводить школярів до можливості формування незалежної точки зору. Інакше кажучи, блок дослідницьких занять спрямовано не стільки на розвиток операцій адекватного сприймання та критичного мислення - хоча й це є важливим моментом, скільки на орієнтацію активного свідомого, раціонального ставлення щодо медіа-продукції та її споживання.

Методики реалізації: письмові роботи (рецензії, спростування) та обговорення деяких робіт; аналіз зображення (рекламного, агітаційного); аналіз перегляду відео-сюжетів, фільмів; диспути (як формування вмінь сперечатися, висувати обґрунтування, доводити істину); анкетування на тему медіа-культури або її аспектів та обговорення його результатів; «брейнстормінг», «гронування асоціацій», «кубик аналізу ознак поняття…» «працюйте парами», «діаграма» на тему медіа-культури, медіа-продукції; методика аргументованої оцінки, яка здійснюється на побудованій системі доказів на підтримку відповідного погляду, виокремлення аргументації ″за″ та ″проти″; методика обговорення, як підведення висновків дослідження

Форма проведення: виконання дослідницьких завдань з використанням матеріалів ЗМІ (вербальних, візуальних, змішаних) та їх активним «опрацюванням» як індивідуально, у групах по 2-3 або більше учнів, так і фронтальним способом організації.

Практичний блок освітньої програми передбачає праксеологічний етап формування медіа-культури школярів і базується на досвіді попередніх етапів та передбачає надбання учнями практичних умінь та прийомів у трьох різних напрямах.

Перший напрям - це надбання умінь цілеспрямованого пошуку, засвоєння, переробки й практичного застосування медіа інформації.

Навчання прийомам засвоєння медіа інформації здійснюється завдяки активізації пізнавальних здібностей учнів, реалізація яких має наступну послідовність: пошук інформації, оцінювання її важливості, асиміляція, засвоєння інформації, інтеграція нових знань з минулим досвідом, застосування отриманих знань на практиці. Кожна з перелічених актуалізованих стадій роботи з медіа-інформацією обумовлена реалізацією комплексу спеціальних вправ і завдань, спрямованих на формування вмінь шукати, аргументовано оцінювати інформацію, знаходити спільні зв’язки отриманої інформації з набутими раніше знаннями, творче застосування нових знань в практичному плані та ін.

Другий напрям передбачає оволодіння засобами психологічного захисту в ході виконання спеціальних вправ, заснованих на довільному несприйманні медіа інформації або навпаки, спеціальних вправ, заснованих на детальному сприйманні, що передбачає ґрунтовний її аналіз. Надання учням цих типів психолого-педагогічного інструментарію ґрунтується на активізації їх творчого мислення, що, в свою чергу, передбачає формування творчого стилю розумової діяльності в цілому й ставлення до медіа-текстів зокрема.

Навчання прийомам психологічного захисту здійснюється завдяки виконання вправ та завдань творчого типу, розв’язок яких завжди є не однозначним й переводить певну проблему (наприклад, нав’язливий візуальний образ) в іншу площину: так, сприймання рекламного зображення можна спрямувати на створення іншої/нової суб’єктивної візуальної реальності.

Третій напрям ґрунтується на засвоєнні знань та вправ профілактичного характеру так званої медіа-гігієни. Ця частина програми торкається питання формування у школярів знань та умінь, необхідних для запобігання як психо-фізіологічних навантажень, пов’язаних із використанням ЗМК, так і негативного впливу на особистість з боку медіа-інформації. Зазначені уміння формуються як здатність особистості регулювати свою поведінку в процесі використання ЗМК та як здатність уникати медіа-інформації, яка руйнує психіку, свідомість, викривлює світобачення, підмінює, нівелює духовні цінності або дратує, викликає негативні емоції, нав’язує позицію, суперечливу переконанням особистості, намагається маніпулювати нею.

Методики реалізації охоплюють: інформаційно-пошукові (когнітивні, мнемонічні та ін. техніки); «захисні» («Антиреклама», «Аналіз зображення», «Стоп образ» та інші. Медіа-гігієнічний напрям складається з міні-лекції, спрямованої на ознайомлення та виконання гігієнічних норм щодо користування ЗМК (мобільним телефоном, тривалості перегляду ТБ, сидіння в Інтернеті) та вправ на вольову регуляцію поведінки, удосконалення організації часу, а також на фільтрацію загальних медіа-інформаційних потоків.

Форма проведення: індивідуальна, групова, фронтальна.


Творчий блок – креативний етап формування має два розгалуження:

творчість зі створення власних медіа-продуктів від невеличкого есе, статті, святкової листівки, рекламного зображення, складання слоганів до шкільних медіа-проектів тощо. Використовуючи медійні психо-технології в процесі створення власних медіа-текстів, учні на практиці краще розуміють як сутність принципів масової медіа-культури з середини, так і її вплив на психологію сприймання, на свідомість споживача;

творення образно-смислових конструкцій щодо існуючих медіа-текстів, як переосмислення їх змісту та форми – як творче сприймання-інтерпретація.

Методики реалізації творчого спрямування становлять адаптовану до візуалізованої діяльності методику КАРУС (В.О. Моляко), аналіз медіа-тексту з різних точок зору та інші. Отже, навчальний зміст програми спрямовано на пізнання феномену медіа-культури, набуття навичок адекватного сприймання й критичного ставлення щодо медіа-текстів, надбання практичних та творчих умінь в процесі споживання медіа-продукції.

Форма проведення: індивідуальна, групова, фронтальна

Отже, навчальний зміст програми спрямовано на пізнання феномену медіа-культури, набуття навичок адекватного сприймання й критичного ставлення щодо медіа-текстів, надбання практичних та творчих умінь в процесі споживання медіа-продукції.


Тестування

Оцінювання знань з курсу медіа-культури на сьогодні є проблематичним. Це пов’язано з багатьма не розробленими питаннями як у теоретично-методологічному плані, так і практично-методичному.

Тестування у вигляді ряду поставлених питань та суджень з трьома варіантами відповідей є найбільш оптимальним засобом оцінювання у заліковій формі.


Приблизний план медіа-освітнього курсу для старшокласників

«МЕДІАКУЛЬТУРА»

(розрахований на 36 годин)


Вступна частина

«Введення до курсу»

Ознайомлення з предметом вивчення курсу «Медіакультура», метою, завданнями, структурою курсу (теоретичний, дослідницький, практичний етапи), колом базових понять.


Частина 1, теоретичний блок:

«Медіакультура та людина»

(вплив медіакультури на формування особистості)


Тема 1. Медіакультура як соціально-психологічний феномен.

Культура як небіологічна адаптація людини в результаті її теоретичної, духовно-практичної й суто практично-побутової діяльності. Медіакультура як етап еволюції в історії розвитку людства: становлення медіа-культури від мови до новітніх мультимедійних засобів комунікації.

Візуальний аспект медіакультури – відеокультура. Взаємодія медіа-технологій, масової/елітної та візуальної культур в умовах інформаційного суспільства.

Медіамистецтво як вищий прояв медіакультури.


Тема 2. Види засобів масової комунікації.

Провідні засоби масової комунікації: преса, друковані видання, радіо, фотографія, кіно, телебачення, відео-системи, комп’ютер, інтернет.


Тема 3. Медіавиробник.

Медіа-культура як взаємодія суспільного виробництво та споживання медіа-продукції. Медіа-виробник і медіа-споживач (агенція і аудиторія): Теорія масової комунікації: докомунікативна, комунікативна, посткомунікативна фази. Медіальна комунікація: комутант (виробник, агенція) →­ медіа-текст (повідомлення, інформація) → засіб комунікації (преса, радіо, ТБ та ін.) → реципієнт (споживач, аудиторія).

Закономірності функціонування ЗМК.

Медіа-репрезентація: загальний образ реального світу у новинах, відео-сюжетах, політичних програмах, документальному кіно тощо.


Тема 4. Медіапродукція, її мова та медіатехнології.

Медіа-тексти за видами ЗМК: друковані тексти, звукові повідомлення, зображення.

Мова медіа-текстів: слово, звук, образ, звуковий образ. Мова впливу: образно-емоційна та раціональна, вербалізована. Жанри.

Медіа-технології ЗМК: технічні та психотехнології: змістові, поширені прийоми та технології активного впливу й маніпуляції.


Тема 5. Медіаспоживач.

Медіа-культура як психологічне утворення, надбання особистості у формі знань, умінь у процесі споживання медіа-продукції. Особливості споживання медіа-продукції: пасивне й активне. Мотивація споживання. Медіа-захоплення, медіа-залежність: проблема особистості.

Інтелект людини, як взаємодія всіх пізнавальних функцій: сприймання, мислення, пам’яті у поєднанні з емоційною та регулюючою сферами є засобом адаптації до ускладнених умов інформаційного суспільства (інформаційний надмір, інформаційний бруд).

Медіаосвіта – освіта протягом всього життя. Компетентний медіа-споживач: орієнтація в інформаційних потоках; здатність до загальної фільтрації інформації, яка є непотрібною, становить зайве комунікативне повідомлення; адекватне сприймання, критичний аналіз медіа-текстів, свідоме ставлення людини до медіа-культури та її продукції, а також ефективний пошук й практичне застосування медіа-інформації, здатність до відсторонення від непотрібної медіа-продукції, створення власних медіа-текстів та переосмислення існуючих, створення власних образно-смислових структур.


Частина 2, медіадослідницький блок:

«Сприймаємо, аналізуємо, оцінюємо»

(формування медіа-культури особистості: свідоме, критичне ставлення до медіа-продукції).


Тема 1. Дослідження ЗМК.

Дослідження масової комунікації та наукові теорії: ін’єкційна, семіотична теорія медіа, культурологічна, естетична, ідеологічна та ін.

Роль адекватного сприймання та критичного мислення у світі медіа-реальності.

Операції адекватного сприймання: уважно сприймаємо медіа-текст, інтерпретуємо його зміст, осмислюємо.

Операції критичного мислення: членування, порівняння, зіставлення окремих елементів, виявлення логіки ″викладення″, узагальнення, як оцінювання даного медіа-тексту.

Критичне мислення, яке за своєю суттю є конструктивним та критичне настановлення – деструктивна дія: ″критика заради критики″.

Загальна структура дослідження медіа-тексту:

1 – сприймаємо (читаємо, розглядаємо, дивимося й слухаємо),

2 – аналізуємо вид медіа-тексту, його форму, зміст,

3 – встановлюємо смисловий акцент медіа-тексту і використану психо-технологію, мету, спрямування медіа-тексту, а також встановлюємо аналогію з іншими медіа-текстами,

4 – аргументуємо свої думки щодо представленого медіа-тексту, оцінюємо його,

5 – узагальнюємо попередній аналіз у форму власного судження: це корисна чи непотрібна інформація? Що вона мені дає? Формуємо власне ставлення до медіа-тексту.

Вправа.

Матеріал: невеличке повідомлення з газети (розмножене на ксероксі) або відео-сюжет новин, показаний на уроці.


Тема 2. Феномени медіа-культури: реклама та бренд.

Реклама: її особлива роль у світі медіа-культури, визначення поняття, види й функції кожного виду реклами. Форма вираження реклами: статична, динамічна, текстова, як зображення, як аудіо-візуальне зображення.

Використання брендів у рекламі.

Завдання: дослідження реклами як медіа-тексту.

Матеріал: повідомлення в газеті, рекламний постер, рекламний ролик.


Тема 3. Феномени медіа-культури: піар.

PR – як публічна думка, поширення пояснювального матеріалу, оцінка громадської реакції.

PR – як система інформаційних зв’язків влади з громадкістю.

Завдання: PR у передвиборчих політичних перегонах

Матеріал: зразки поліграфічної агітації, фрагменти відео-сюжетів, телевізійні презентації (у запису) тощо.


Тема 4. Новітній мульти-медійний засіб Інтернет.

Інтернет як поєднання багатьох ЗМК в одному. Основні функції: пізнавальна, комунікативна.

Завдання: дослідження феномену інтернету: ״за״ і ״проти״.

Аналіз позитивних й негативних аспектів інформаційних та кому-нікативних можливостей інтернету як медіа-засобу.

Тема 5-11. Аналіз презентації ״вічних״ тем, представлених у медіа-текстах.

Завдання: дослідити репрезентацію образу… у кінофільмах, телесеріалах, у рекламі, в інтернеті:

- Жінка, материнство;

- Чоловік, герой, мужність;

- Любов, кохання, сім’я;

- Дитина, сім’я;

- Образ Природи, здорового й морального способу життя;

- Образ Батьківщини/України, патріотизм в медіа-текстах

- Образ Добра і Зла у формі конструктивної (наука, мистецтво, творчість) та деструктивної (війни, кримінал, катастрофи) діяльності людини.

Матеріал: художні кінофільми, реклама, сайти до кожної теми.


Частина 3, практичний блок:

«Застосовуємо, захищаємося, запобігаємо»

(формування медіа-культури особистості: навчання практичних умінь та навичок)


Тема 1. Пошук, зберігання, застосування потрібної медіа-інформації.

Фільтрація, селекція, планування, цілеспрямованість, аналіз, оцінювання, угрупування, структуризація, зберігання, а також методика на основі абсорбційної моделі споживання інформації тощо.

Матеріал: преса, ТБ, інтернет.


Тема 2. Психологічний захист від непотрібної медіа-інформації.

Когнітивні прийоми, прийоми візуалізації («Біла фарба», «Стоп образ») Творчі методики: «Антиреклама», «Гумор».

Матеріал: реклама: статична, по ТБ, в інтернеті:


Тема 3. Медіа-гігієна: міні-лекція та вправи. (Можливий тренінг).


Частина 4, креативний блок:

«Створюємо й перетворюємо»

(стимулювання розвитку медіатворчого потенціалу школярів)


Тема 1. Створення власного медіа-тексту у формі:

допису (невеликої газетної статті на актуальну шкільну, суспільну, особистісну тематику); рекламного оголошення/слогану; зображення: рекламного, політичної агітки (колажі, аплікації, малювання, фотомонтаж та ін.); створення відеоролика; створення та супроводження веб-сторінки; створення виразної візуальної самопрезентації у віртуальному фотоальбомі; створення інформацій-ного шкільного проекту: газета, радіо-газета, її електронна версія.


Тема 2. Творче сприймання медіатекстів: реклами, відео сюжету, кінострічок та іншої медіа-продукції. Стимулювання творчого мислення.

Заключна частина: Підсумки Тестування (залік)

Методичне забезпечення курсу становить:

1. Лекційний матеріал.
   

2. Методи дослідження медіа-текстів: основні методи дослідження (контент аналіз; аналіз змісту та форми зображення; співставлення медіа-текстів; семантичний метод аналізу; аналіз з різних точок зору тощо) та додаткові методи («брейнстормінг», «гронування асоціацій», «кубік аналізу ознак поняття», «діаграма» тощо).

3. Методи й прийоми пошуку медіа-інформації, психологічно захисні методи, методи стимулювання творчості.


Післямова

• Передусім необхідно наголосити, що проведення медіа-освітнього курсу/факультативу послідовно за етапами не є обов’язковим приписом. Більш ефективним буде поєднання теоретичної інформації з дослідницькими та творчими завданнями: поєднання лекційного, проблемного, практичного або креативного форматів. Спираючись на досвід зарубіжних колег, ми наголошуємо на тому, що дослідницькі, практичні завдання мають переважати теоретичні. Особливого значення цей момент набуває в умовах підвищеної вербалізації сучасної школи.
  
• До того ж, теоретичний матеріал, означений у ключових поняттях, становить неоднаковий обсяг інформації, доступної для школярів. Це обумовлює об’єднання деяких тем в одну лекцію. Наприклад, «медіа-текст» і «медіа-мова», або «медіа-виробник» і «репрезентація». Головне у комбінуванні тем – дотримуватися логічної послідовності викладення інформації.
  
• Як ми вже вказували у медіа-освітніх принципах, медіа-освіту мають викладати/упроваджувати найбільш просунуті, творчі активні педагоги, соціальні працівники. Особливого значення у викладанні курсу може набути медіа-хобі самого вчителя, якщо, наприклад, він займається фотографією чи знімає на відео, або володіє комп’ютерною графікою тощо.
  
• Програма «Медіа-культура» є загальним орієнтиром для роботи з школярами в галузі медіа-освіти, а її реалізація передбачає творчий підхід з боку медіа-педагогів, педагогів, соціальних педагогів. Насамперед, це стосується підбору практичного матеріалу для уроків-досліджень та практичних завдань. Наприклад, для проведення дослідження реклами, вчителю необхідно підбирати такі зразки рекламних повідомлень, зображень, роликів, які є актуальними саме на той час, коли проводиться дослідження та є відомими й зрозумілими для учнів. Обговорюючи продукцію медіа-мистецтва (художні, документальні фільми та ін.), треба враховувати обізнаність учнів з цим медіа-текстом або організувати його колективний перегляд і т.п.. Дослідження (або практичні заняття) можна розбивати на декілька уроків.
  

Реалізація систематичного медіа-освітнього навчання учнів, спрямованого на виховання їх особистісної медіа-культури, орієнтовно може здійснюватися в різних формах:

• як шкільний спецкурс,
  
• як систематичні факультативні заняття,
  
• як інтеграція медіа-освітнього курсу з такими існуючими шкільними предметами як «Валеологія», «Людина і світ», «Безпека життєдіяльності», «Естетика» та інші,
  
• як позашкільна гурткова (студійна, клубна) робота.
  

Запропонована програма є не лише шкільним спецкурсом: її фрагменти також можна використовувати у просвітницькій роботі з батьками.


Очікувані результати

Узагальнюючи вище викладене, підведемо підсумки: результатом реалізації медіа-освітнього процесу має стати сформована медіа-культура особистості, основним показником якої є її медіа-компетентність, яка охоплює:

• загальну технічну медіа-грамотність;
  
• загальну обізнаність щодо медіа в цілому й закономірностей їх функціонування зокрема;
  
• здатність до загальної фільтрації та подальшої селекції інформації;
  
• здатність до адекватного сприймання медіа-інформації та її інтерпретації;
  
• здатність до критичного мислення як послідовного аналізу, логічно аргументованого судження щодо змісту та форми медіа-текстів, обґрунтованого їх оцінювання;
  
• здатність до критичного мислення не лише в операціональному плані, а й як властивість особистості: самостійність, незалежність мислення від існуючих стереотипів, результатом чого є формування власної позиції щодо будь-яких медіа-текстів;
  
• практичні уміння щодо пошуку та засвоєння медіа-інформації;
  
• практичні уміння відсторонення від непотрібної для особистості медіа-інформації;
  
• практичне застосування системи медіа-гігієнічних заходів як психо-фізіологічної профілактики;
  
• творчі уміння в галузі медіа: володіння технічними творчими прийомами; створення власних різноманітних медіа-текстів; творче переосмислення змісту та форми існуючої медіа-продукції, творча інтерпретація її смислів;
  
• творчий стиль сприймання та мислення, як необхідна складова особистості, що живе в нових умовах інформаційного світу.