Київський національний економічний університет

  1   2

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Посилення глобальної конкуренції у світовій економіці досить рельєфно виявило себе в монетарній сфері вже наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст. Показовим при цьому стало запровадження нової грошової одиниці – євро, яка стрімко завоювала фінансові ринки світу, перетворившись, таким чином, на другу глобальну валюту, питома вага якої в золотовалютних резервах різних держав становила наприкінці 2006 р. близько 35 %. Цьому успіху євро передував унікальний за своєю суттю процес валютної конвергенції, його інституціювання, уніфікація та стандартизація грошового обігу в ЄС. Зближення європейських економік протягом останніх п’ятидесяти років відбувалося за всіма напрямами розвитку, проте найбільш складною виявилася монетарна конвергенція, яка, з одного боку, посилювала і максимально спрощувала процес товарообміну між державами-учасницями Європейського Союзу, стабілізувала ціни на товари та послуги, а це, як випливає з Амстердамського договору, слугувало головною метою ЄС, з другого – позбавляло національні уряди можливості провадити незалежну монетарну і значною мірою пов’язані з нею фіскальну і бюджетну політики. Ці суперечності оцінки виграшів та ризиків є доволі важливими для відносин як в межах ЄС, так і впродовж його периферії. Додаткової актуальності досліджуваній проблематиці надає той факт, що Україна, яка має доволі протяжні кордони з ЄС та постійно розширює свої зовнішньоекономічні контакти з ним, потребує стабільності та прогнозованості власної національної грошової одиниці, блокування непередбачуваних коливань курсової різниці та імплементації високих європейських стандартів.

Теоретичні аспекти сучасної монетарної політики в Європейському Союзі достатньо глибоко досліджено в працях вітчизняних учених, зокрема О. Білоруса, В. Будкіна, І. Бураковського, А. Гриценка, Б. Губського, В. Козюка, В. Копійки, Д. Лук’яненка, З. Луцишин, Т. Мельник, О. Мозгового, Ю. Макогона, В.Новицького, Є. Панченка, Ю. Пахомова, О. Плотнікова, А. Поручника, В. Сіденка, С. Сіденко, А. Філіпенка, В. Чужикова, В. Шевчука, І. Школи та багатьох інших. Різні аспекти процесів гармонізації монетарних політик, формування оптимальних валютних зон, у т.ч. зони євро, всебічно розглянуто в працях відомих зарубіжних учених Р. Барро, Т. Бейомі, Х. та В. Валесів, Б. Вінклера, А. Гроу, К. Дейсона, П. Кругмана, Р. Манделли, А. Моравшика, Н. Мусиса, Т. Риссе, С. Фішера, М. Фрея.

Разом з тим як у науковій літературі минулих років, так і в працях сучасних учених не достатньо глибоко обґрунтовані і проаналізовані найбільш ефективні підходи до гармонізації монетарних моделей країн, що є членами Економічного та Монетарного Союзу (ЕМС), а також країн, що збираються ввійти до нього і потенційних кандидатів на вступ. Також поки немає вичерпного пояснення причин та наслідків, у т.ч. соціальних, коінтеграції до монетарного союзу держав, що входять до ЄС, ролі інституційних структур у забезпеченні механізмів регулювання сталості зони євро, переваг та ризиків розширення ЕМС для України і особливостей країнової ідентифікації та імплементації її монетарної моделі в межах спільного європейського економічного простору. Цим обумовлено вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Автором у рамках дисертаційної роботи, що виконувалась на кафедрі міжнародної економіки Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана за міжкафедральною темою «Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку» (номер державної реєстрації 0101U002948), підготовлений підрозділ «Шляхи та напрями гармонізації монетарних моделей України та ЄС».

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексне дослідження механізмів та інструментів конвергенції монетарних моделей в Європейському Союзі, особливостей їх гармонізації в межах ЕМС, ЄС-27 та у спільному європейському економічному просторі, що формується на континенті за участі України.

Відповідно до поставленої мети дисертаційної роботи визначено такі завдання:

• розкрити суть і особливості європейського монетаризму, його спільні та відмінні від глобального монетаризму риси;
  
• дослідити еволюцію розвитку теорії оптимальних валютних зон у межах інтеграційного угруповання та проаналізувати методичні підходи до оцінки переваг та ризиків монетарної конвергенції в ньому;
  
• з’ясувати специфіку формування монетарної політики в ЄС, а також суть процесу її гармонізації;
  
• установити особливості монетарної конвергенції в зоні євро та за допомогою застосування імітаційних ігор здійснити моделювання наслідків коінтеграції до валютного союзу різних за економічним розвитком країн;
  
• оцінити «соціальні наслідки» вступу країни до зони євро та можливі компенсації «втрат» з боку структурних фондів ЄС та Фонду Згуртування;
  
• визначити шляхи, напрями та механізми монетарної конвергенції країн-учасниць ЄС;
  
• розробити пропозиції й обґрунтувати рекомендації щодо оптимізації механізмів і інструментів конвергенції монетарних систем України та ЄС.
  

Об’єктом дослідження є процеси гармонізації монетарних політик великого інтеграційного угруповання на центральному, внутрішньому та периферійному рівнях.

Предметом дослідження є механізми та інструменти конвергенції монетарних політик Європейського Союзу.

Методи дослідження. Методологічним підґрунтям дисертаційного дослідження є праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених, які розкривають сутність і закономірності формування монетарної моделі Європейського Союзу та особливості гармонізації валютної політики ЄС в умовах посилення континентальної інтеграції, механізмів та інструментів монетарного зближення країн ЦСЄ.

У дисертації застосовані діалектичний, історико-логічний та системний підходи для визначення сутності трансформації монетарної теорії в умовах посилення глобалізації світового господарства; метод математичного моделювання – для виявлення особливостей трансформації теорії «оптимальних валютних зон» та розроблення методики дослідження конвергенції монетарних систем (розд. 1). Метод порівняльного аналізу був використаний для виявлення функціональних засад європейської монетарної моделі та для дослідження соціальних наслідків вступу країн до зони євро, а метод імітаційних ігор (гра за Нешем, рівновага за Стакелбергом і оберненого порядку рішень) – для проведення монетарного моделювання в зоні євро (розд. 2); метод комп’ютерного моделювання був застосований для дослідження характеру динаміки конвергенції української гривні до основних валют світу, у т.ч. до євро (розд. 3).

Як базу джерел та статистики дисертантом використані закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, рішення Національного банку України, звіти Держкомстату України, офіційні публікації Європейської Комісії та Європейського Центрального банку, Світового банку, Представництва Європейської Комісії в Україні, Центру документації ЄС, Українсько-Європейського консультативного центру (UEPLAC), представництв євроструктур в Женеві (Швейцарія) та Парижі (Франція), інтернет-ресурси, монографічні дослідження вітчизняних і зарубіжних науковців. Використання різноманітних методів та прийомів дослідження, розроблення та практичне застосування новітніх аналітичних моделей, використання методичного апарату низки соціально-економічних наук дозволили дійти адекватних висновків та розробити рекомендації, що мають високий ступінь вірогідності та обґрунтованості.

Наукова новизна одержаних результатів. Основні результати, що становлять наукову новизну та одержані в ході розв’язання завдань, поставлених у дисертаційному дослідженні, полягають у такому:

вперше:

• виявлено на основі застосування принципів критеріальної ідентифікації, логічної послідовності, абстрагування та історизму етапи розвитку теорії оптимальних валютних зон (ОВЗ), які можна визначити як фазу започаткування (кінець 1960-х – поч. 1970-х рр.), для якої притаманними стали перші спроби аналізу кордонів валютної зони, кінцевих здобутків та втрат національних економік від участі у валютному союзі; фазу становлення (поч. 1970-х – середина 1980-х рр.) з характерною для неї диверсифікацією наукових досліджень, аналізом властивостей ОВЗ, дослідженням «симетричності шоків» національних економік та появою першого теоретичного обґрунтування ідеї створення валютного союзу; фазу емпіричних досліджень (середина 1980-х – поч. 1990-х рр.), яка визначалася відмовою від ідеї монетарної автономності, дослідженням переваг зменшення трансакційних витрат в межах валютного союзу; фазу одержання практичних здобутків (розпочалася у середині 1990-х рр.), що характеризується обґрунтуванням критеріальної основи створення валютного союзу, застосуванням теорії ігор при моделюванні процесів коінтеграції, визначенням рівнів інституціювання у створенні європейської валютної зони. Практичною реалізацією зазначеної теорії можна вважати 1999–2002 рр., коли відбулося створення ЕМС;
  
• розроблено та побудованр лінійні апроксимації української гривні до долара США, євро, англійського фунта стерлінгів та російського рубля та виявлено коефіцієнти кореляції між ВВП та курсами основних валют, що дозволило констатувати: протягом останніх п’яти років найбільш тісним виявився курс України на зближення з євро, що свідчить про тенденцію до зниження доларизації економіки та скорочення питомої ваги трансакцій по лінії євро–гривня–долар США. Можливості конвергенції монетарної політики України та ЕМС з перспективою їх дальшої гармонізації залежать насамперед від якнайшвидшої імплементації європейських принципів цілеспрямованості, транспарентності та визначеності часових лагів, на яких інституційними структурами прийматимуться управлінські рішення;
  

дістало подальшого розвитку:

• етапізація еволюції монетарної моделі в Європейському Союзі, яка, з одного боку, базувалась на основних постулатах неокласичної теорії, неокласичного синтезу, теорії ендогенної грошової маси, гіпотези фінансової нестабільності і сформованих на їх методології теорії ділових циклів та монетарної теорії, з другого – на посткейнсіанській макроекономіці. Це дозволило виявити цілу низку відмінних від американського аналогу рис: появу наднаціональних мегарегіональних монетарних інституцій, яким делегувалися повноваження національних банків; імплементацію основних соціальних цілей (підтримка сталості цін); більш високу, ніж у США, частку ВВП, що перерозподіляється через бюджет; жорстке регулювання рівнів інфляції (навіть ціною більш високого рівня безробіття); значний фіскальний тиск та певні обмеження підприємництва, що пов’язані з імплементацію спільних монетарних положень; поліструктурну систему регулювання валютних курсів;
  
• аналітична оцінка різних соціально-економічних наслідків гармонізації монетарної політики ЄС загалом та ЕМС зокрема між державами-агентами та принципалами за рахунок імплементації основних положень Маастрихтських критеріїв. У ході застосування імітаційних ігрових технологій при моделюванні процесу розширення зони євро встановлено, що в разі входження країни до неї, з одного боку, відбувається процес вирівнювання та стабілізації цін через майже повну ліквідацію трансакційних витрат, з другого – жорсткі вимоги Європейського Центрального банку (ЄЦБ) не дозволяють урядам збільшувати фінансування бюджетних галузей, установлюючи таким чином «соціальну плату» за вступ. Доведено, що в ході переговорів про приєднання до зони євро до країн-агентів нерідко висуваються додаткові вимоги, які викликані нечіткою визначеністю деяких пунктів критеріїв та бажанням принципалів зменшити свої ризики від розширення;
  
• інтерпретація чинників та стратегій приєднання до зони євро нових держав-учасниць ЄС, зокрема: узяття на себе політичного зобов’язання запровадити євро; внутрішні переконання країн-аплікантів у тому, що вони не гірше за «старих» членів ЄС виконують критерії оптимальної валютної зони; брак інших привабливих альтернатив запровадженню нової валюти, обмеженість фінансових можливостей старих учасників ЄС профінансувати перехідні процеси в ЦСЄ; наявність у нових учасників ЄС блокувального пакета в Раді економічного і фінансового комітету; суттєве зниження трансакційних витрат, яке несе державам-членам запровадження спільної грошової одиниці, особливо під час здійснення експортно-імпортних операцій, питома вага яких у структурі зовнішньої торгівлі перевищує 60 %;
  

удосконалено:

• дефініцію «гармонізація монетарної політики», яку слід розуміти як розробку та впровадження механізмів та інструментів економічного та валютного регулювання на національному та наднаціональному рівнях, що включає в себе стадійний процес конвергенції індикативної бази, стандартизацію макропропорцій економічного і соціального розвитку, коінтеграцію країнових та наддержавних інституцій, яким через реалізацію принципу субсидіарності делегуються надзвичайні високі валютні повноваження з метою забезпечення сталості грошово-кредитної системи, посилення її глобальної конкурентоспроможності завдяки зниженню трансакційності нової грошової одиниці;
  
• методичні підходи щодо оцінки механізму часткової компенсації «соціальних втрат», які несе для нових членів їхня коінтеграція до Європейського Союзу та наступна повна конвергенція в межах зони євро, яка, з одного боку, зумовлена її жорсткими обмеженнями, суворим інституціюванням, чіткою і прозорою політикою ЄЦБ, котра неодмінно приводить країну-апліканта до значної лімітації соціальної сфери, з другого – відкриває можливості щодо використання фінансових важелів різних фондів ЄС, компліментарна діяльність яких зорієнтована на реалізацію численних соціальних програм. Сумарний підрахунок понесених втрат та отриманих виграшів дозволив констатувати, що в нових країнах-членах ЄС останні переважають.
  

Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в реальних можливостях його використання в Україні та державах ЦСЄ для оцінки теоретичних і практичних аспектів гармонізації монетарних політик в умовах посилення континентальної інтеграції та створення моделі концентричних кіл: монетарного союзу, розширеного ЄС та спільного європейського економічного простору. Узагальнення та окремі пропозиції автора сприятимуть детальнішій розробці ефективних монетарних стратегій України, імплементації європейських механізмів та інструментів валютно-грошового регулювання, а також поліпшенню інвестиційного клімату в ній.

Висновки й окремі рекомендації дисертації використано Національним Банком України, зокрема методологічні підходи до монетарного моделювання в зоні євро та застосування цільових функцій принципалів та агентів з використанням імітаційних ігор: маастрихтської за Нешем, рівноваги за Стакелбергом, оберненого порядку прийняття рішень, процесу конвергенції (довідка № 35/000/3059-12109 від 14.11.06); особливості соціальних наслідків розширення зони євро, зокрема узагальнення досвіду підготовки і вступу країн Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) до ЕМС, застосовані компанією «Луї Дрейфус Негос» для оцінки напрямів та прогнозів конвергенції гривні до основних валют Європи; прогнозні оцінки входження країн ЦСЄ до зони євро, включаючи інтерпретацію тестів АDF (довідка № 1911 від 23.10.06); висновки щодо недооцінки української гривні за відношенням до інших валют світу (передусім до євро) та можливості таргетування національної валюти за умов системного зближення України та Європейського Союзу враховано громадською організацією «Фундація сприяння європейській інтеграції» (м. Київ) при аналізі напрямів реалізації монетарної політики на рівні ЕМС в країнах ЦСЄ, механізмів та інструментів монетарного зближення України та ЄС, що були використані під час проведення тренінгів з держслужбовцями (довідка № 38 від 9.10.06). Матеріали дослідження використовуються також у навчальному процесі Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана у викладанні курсів «Європейська інтеграційна політика», «Міжнародна економіка» студентам факультету міжнародної економіки та менеджменту і слухачам Центру магістерської підготовки (довідка № 08.06/01 від 16.10.06).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до гармонізації монетарних політик в умовах посилення європейської інтеграції.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і теоретичні висновки дисертації обговорювалися під час стажування автора у відділеннях компанії «Луї Дрейфус Негос» в м. Кембридж (Великобританія) з 03 січня 2004 р. по 14 січня 2004 р. та в центральному офісі в Парижі (Франція) з 01 листопада 2004 р. по 27 грудня 2004 р., а також на семи міжнародних та всеукраїнських конференціях: «Глобалізація і регіоналізація економічного розвитку» (25 лютого 2003 р., м. Київ, НДУ міжнародних відносин НАУ); «Європейський Союз та Україна» (17 червня 2004 р., м. Київ, КНЕУ); «Україна в системі міжнародних відносин в умовах глобалізації» (9 листопада 2005 р., м. Київ, Національний авіаційний університет); «Міжнародна інтеграція та інформаційне суспільство» (20 жовтня 2005 р., м. Київ, НДІ Національного авіаційного університету); «Стратегічний розвиток регіону – економічне зростання та інтеграція» (11-12 травня 2006 р., м. Чернівці, Чернівецький торговельно-економічний інститут (КНТЕУ)); «Сучасні проблеми соціально-економічного розвитку України» (19-20 квітня 2006 р., м. Дніпропетровськ, Дніпропетровський національний університет); «На Схід та Південь від ЄС: проблема формування спільного європейського економічного простору» (5-8 жовтня 2006 р., м. Київ, КНЕУ).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 8 наукових праць загальним обсягом 4,62 друк. арк. (особисто – 4,38 друк. арк.), у т.ч. п’ять у провідних фахових виданнях – 4,02 друк. арк., з яких 3,77 друк. арк. належить особисто автору, 3 – матеріали конференції.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи становить 218 сторінок. У дисертації розміщено 23 таблиці на 9 сторінках, 13 рисунків на 4 сторінках, 16 додатків на 16 сторінках. Список використаних джерел налічує 219 найменувань.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, об’єкт і предмет дослідження, визначено методологічну базу, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів дослідження.

У розділі 1 «Методологія сучасного монетаризму в умовах посилення глобалізації світового господарства» проаналізовані особливості формування монетарних теорій протягом останніх п’ятидесяти років, що дозволило авторові встановити, що сучасний європейський монетаризм, спираючись на цілу низку теорій, насамперед неокласичного синтезу, посткейнсіанської макроекономіки, монетарну теорію М. Фрідмена, тим не менш являє собою специфічну еволюційну систему поглядів європейських економістів, що сформувалася під впливом згаданих теорій (табл. 1).

Таблиця 1

Теоретичні витоки європейського монетаризму (друга половина ХХ – поч. ХХІ ст.)

№ д/п	Назва	Автори	Основні концепції оптимальності
1	2	3	4
1	Неокласична (New classical macroeconomics) теорія	В.С.Джевонс, А.К.Менгер, І.Л.Вальрас	Випуск продукції та безробіття є агрегованим попитом та пропонуванням, що розглядаються як потік грошових витрат і доходів
Продовження табл. 1
1	2	3	4
2	Неокласичний синтез (neo-classical synthesis) модель LS-LM	Д.Р.Гікс, Ф.Модільяні, Л.Патінкін	Поєднання кейнсіанського інтегрування матеріального і грошового секторів економіки з одночасним визначенням грошового доходу і ставки процента з класичною теорією. Установлено, що рівновазі за повної зайнятості може перешкоджати негнучкість системи. На прикладі моделі LS-LM доводилась неспроможність ринку до адекватної реакції на відповідні цінові сигнали
3	Посткейнсіанська макроекономіка (post-Keynesian economics)	Дж.Робінсон, П.Девідсон, П.Срафф, М.Калецький	Зростає значення інституціональної структури економіки та соціальних взаємозв’язків у ній. Рівень сукупного попиту визначає зайнятість
4	Монетарна теорія	М.Фрідмен, К.Бруннер, А.Шварц	Надлишок у платіжному балансі приводить до припливу грошей. Попит на гроші зростає зі зростанням доходу. Приватна економіка стабільна, її треба позбавити від невчасних втручань держави

Складено автором


Як показало дослідження, до суто «європейських» елементів сучасного монетаризму слід віднести більш високу, ніж у США, частку ВВП, що перерозподіляється через бюджет; менші, ніж в Америці, рівні інфляції; натомість значно вищий, ніж у США, рівень безробіття; суттєвий фіскальний тиск та певні внутрішні обмеження підприємництва, що пов’язані з формуванням спільних монетарних положень; більш складна система регулювання валютних курсів, яка на першому етапі чітко фіксує межі їх коливання, а на другому – жорстко регламентує їхню «вагу» щодо наднаціональної грошової одиниці. Прикладна значимість європейського монетаризму базується на концептуальних засадах теорії оптимальних валютних зон (ОВЗ), розробленої наприкінці 60-х років ХХ ст. американськими економістами Р.Манделлою, Дж.Інграмою, Г.Хаберлером, М.Флемінгом та практично реалізованої в Європейському Союзі протягом останніх п’ятнадцяти років. До властивостей ОВЗ відносять мобільність трудових ресурсів та інших факторів виробництва, цінову еластичність, еластичність заробітної плати, відкритість економіки, високу диверсифікацію виробництва та споживання, зіставність у темпах інфляції, а також очікувану інтеграцію фіскальних систем.

Сучасна фаза розвитку теорії оптимальних валютних зон характеризується як посиленням методологічної складової дослідження, так і необхідністю формування цілісного методичного апарату, який би містив у собі якості високої валідності та вірогідності прогнозованих результатів. Проведене автором теоретичне дослідження дозволило виявити, що серед багатьох математичних моделей Р.Маккінона, П.Кенена та Т.Бейомі найбільшу перевагу мають ті, що визначають здобутки та втрати від валютної інтеграції при встановлені нової макроекономічної рівноваги.

У розділі 2 «Функціональні та критеріальні особливості монетарної моделі ЄС» розглядаються основні етапи еволюції монетарної моделі ЄС, зокрема відзначається, що протягом 1951–2002 років у країнах сучасного Європейського Союзу мали місце суперечливі події, що були пов’язані зі створенням та початком функціонування ЕМС – вищої на той час форми інтеграції. Формування нової монетарної моделі ЄС передбачало запровадження у 1970-х – поч. 1980-х років так званого плану Вернера, який включав уніфікацію валютної, податкової, бюджетної та кредитної політик, створення наднаціональних органів регулювання, жорстке фіксування паритетів європейських валют. Проте суттєві валютні та економічні кризи 70-х та фактичний розпад Бреттон-Вудської системи не дозволили реалізувати цей проект повною мірою. Водночас запровадження системи узгоджених коливань західноєвропейських валют у межах ±2,25% («валютна змія»), створення 1979 року європейської валютної системи, імплементація «псевдогрошей» - екю підготували підґрунтя для введення євро. Основні заходи щодо його імплементації дістали назву «план Делора», перший варіант реалізації якого передбачав створення нової монетарної системи (Делор І), проте реально цього було досягнуто лише наприкінці 90-х (Делор ІІ). Три основні етапи першого з них включали повну лібералізацію руху капіталу та валютних операцій (1990-1993), створення європейського валютного інституту (1994-1996), конвергенцію основних макроекономічних показників і запровадження спільних механізмів та інструментів регулювання (1997-1999). Цей процес монетарної конвергенції у 90-х роках був доволі непростим для бюджетів країн-учасниць, що яскраво продемонстровано на рис. 1. Проте реальні терміни запровадження євро внаслідок процедурних та деяких інших суб’єктивних причин були відтягнуті до 1999-2002 років – періоду, протягом якого було сформовано європейську монетарну систему, ЄЦБ та запроваджено євро.



Рис. 1. Монетарна конвергенція в ЄС у 1990-х рр.

Основою монетарного зближення в ЄС виступають Маастрихтські критерії, головний економічний і конвергентний характер яких полягає в організації кооперативного вирішення системної гри. Другим напрямом конвергенції виступає досягнення монетарної збалансованості найменш витратним способом за рахунок більш стабільних та розвинутих економік першої групи. Незважаючи на відносні моменти «технічності» в імплементації Маастрихтських критеріїв (стабільність цін із середнім рівнем інфляції, що перевищує не більш як на 1,5% аналогічний індикатор у трьох найуспішніших країнах-учасницях; бюджетний дефіцит, що не може бути більшим за 3% ВВП, та державний борг, який не перевищує 60% ВВП, унормовані валютні коливання, стабільність платіжного балансу та жорсткі нормативи величини процентної ставки), вони, однак, мають менш яскраво виражений політичний характер, що чітко відокремлює стратегію вступу до ЄС від інтеграції до зони євро. Як свідчить проведене дослідження, додатковими вимогами на вступ є такі: забезпечення конвергенції та координації процесів реального зближення, створення та підтримка репутації ЕМС. У разі якщо йдеться про валютні ринки, Маастрихтські критерії забезпечують також сигнальну функцію. Близькі до монетарних критеріїв індикатори економічного стану більшості держав ЦСЄ, однак, не дозволили їм увійти до зони євро, як це планувалося 2007 року. Виняток становить Словенія, системна (із середини 90-х років) трансформація економіки якої вивела цю державу в число лідерів ЦСЄ.

Проведені розрахунки з використанням імітаційних ігрових технологій (гра за Нешем, рівновага за Стакелбергом, обернений порядок рішень) дозволяють спрогнозувати, що за збереження наявних в ЄС соціально-економічних тенденцій процес розширення єврозони за рахунок коінтеграції інших держав ЦСЄ може стати реальним лише у 2009-2011 рр. При цьому держави-агенти мають реально передбачити ті переваги, які несе їм зменшення трансакцій, а також «соціальну ціну» монетарної конвергенції (рис. 2).

		Принципал
		Максимальний рівень конвергенції	Відсутність конвергенції Е = 0
Агент	ЄВС (р = 1)	0, 3 (кут 1)	4, –1 (кут 2)
	Відсутність ЄВС	–4 , (1–- )4 (кут 3)	0, 0 (кут 4)

Рис. 2. Маастрихтська гра – обернений порядок прийняття рішень


Умовні позначки:

- коефіцієнт, якій обумовлює величину витрат, пов’язаних зі вступом країни-агента до ЕМС;

- загальний результат (переваги чи недоліки), що одержали агент та принципал на другому етапі створення ЕМС


Як випливає з рисунка, агент завжди бажатиме створити ЕМС, а принципал завжди хотітиме одержати якнайбільшого рівня конвергенції Е, що в принципі залишає першому такий самий рівень корисності від створення монетарного союзу, як і за його відсутності. Угода охоплює деякі елементи зворотного порядку прийняття рішень при створенні союзу. Якщо ж створення ЕМС передбачалося угодою, тобто р = 1, то наявні принципи голосування кваліфікованою більшістю не залишають шансів принципалу (наприклад Німеччині або Франції) блокувати їх одноосібно. Що ж стосується рівня конвергенції, то саме принципал мав би право вимагати виконання Маастрихтських критеріїв, а також відігравати провідну роль в оцінці їх досягнення країнами-агентами.

У дисертації також докладно проаналізовано соціальні наслідки створення монетарного союзу. Модель соціальних компенсацій в ЄС загалом і в зоні євро зокрема має поліструктурний характер і базується на застосуванні можливостей наднаціональних структур, національних і регіональних програм розвитку, головними завданнями яких є фінансування освітніх ініціатив, перенавчання безробітних, розвиток культури тощо. Їхній диверсифікований характер далеко не завжди сприяє цілісності проведених заходів та визначенню їх пріоритетності. Автором зроблено висновок, що протягом 2004–2006 рр. в ЄС активно відбувався процес боротьби з «хронічним донорством» країн-агентів, що наявно проілюструвало перехід Європейського Союзу (2007–2013 рр.) до селективної моделі фінансування соціальних програм.

У розділі 3 «Способи та напрями гармонізації монетарних моделей України та ЄС» автором визначені основні чинники приєднання до ЕМС, зокрема: узяття політичного зобов’язання з боку нових учасників ЄС щодо імплементації Маастрихтського договору; переконання країн-аплікантів на вступ у тому, що вони не гірше, ніж «старі» члени ЄС, виконують критерії оптимальної валютної зони; брак інших привабливих альтернатив запровадженню євро; обмеженість фінансових можливостей старих учасників ЄС щодо достатнього фінансування перехідних процесів у ЦСЄ за наявності в нових учасників ЄС блокувального пакета в Раді економічного і фінансового комітету; суттєве зниження трансакційних витрат, яке несе державам-учасницями зони євро запровадження спільної грошової одиниці, особливо під час здійснення експортно-імпортних операцій, питома вага яких у структурі зовнішньої торгівлі вже тепер перевищує 60%.

Досвід конвергенції національних валют єврозони виявив доволі велику різницю в їхній готовності перейти на євро, що було зумовлено насамперед запровадженням системи міжнародних обмінних курсів (МОК-ІІ), яке передбачало якнайшвидше позиціювання національної валюти за відношенням до євро, визначення граничних меж її коливання за допомогою додавання чи віднімання процентних ставок до значення керівного курсу, застосування методу «платіж проти платіжу» замість використання валютних інтервенцій, жорстке фіксування валютних курсів до євро на основі «Currency board». Станом на кінець 2006 р. максимально наблизились до запровадження євро Естонія, Латвія, Литва, Мальта, Кіпр та Словенія, проте застосування різних аналітичних оцінок (індекси ADF-тест, PROD, NFA та ін.) дозволили чітко спрогнозувати, що найкращим кандидатом на вступ до зони євро можна вважати лише Словенію, тоді як Польща, Естонія та Чехія залишаються далекими від запровадження врівноваженого валютного курсу; граничну межу державного боргу за відношенням до ВВП мали Кіпр, Угорщина та Мальта; завищені довгострокові відсоткові ставки були характерні для економік Угорщини, Польщі, Словаччини. Спрогнозовано, що протягом 2008-2010 рр. членами монетарного союзу можуть стати Естонія, Мальта, Кіпр, Чехія, Литва і деякі інші держави ЦСЄ.

Процес зближення України з Євросоюзом у монетарній і фінансовій сфері є важливим фактором системної конвергенції їхніх господарств, що врешті-решт максимально стимулює економічну і соціальну самоідентифікацію нашої держави в спільному європейському економічному просторі, формування якого ЄС уважає одним зі своїх головних завдань. Сучасна вітчизняна монетарна модель, незважаючи на всю подібність до аналогічних моделей країн ЦСЄ, має цілу низку відмінностей, серед яких більш тривала депресивна стадія трансформаційного процесу; надзвичайно високі рівні інфляції в 1992-1996 рр.; суттєвий вплив російської фінансової кризи 1998 р.; криза неплатежів 90-х років та тривале застосування методів «арифметичної боротьби» з інфляцією; відплив капіталу за кордон, у т.ч. в офшорні зони; запровадження кримінальних та напівкримінальних схем в економіці та швидка її доларизація; недооцінка національної валюти, яка за методикою «Віг Мак» становить від 53% до 74% її курсової вартості; повільне наближення України до критеріїв оптимальних валютних зон та значне дистанціювання в темпах здійснення реформ, у т.ч. у монетарній сфері. За умов збереження наявних нині тенденцій монетарного зближення України та ЄС перша могла б досягти індикативного рівня зазначених раніше критеріїв уже у 2010-2011 рр., при цьому найбільшою проблемою стало б зниження рівнів інфляції та довгострокової процентної ставки, а негативною реакцією на монетарну конвергенцію – зростання рівня безробіття. Утім протягом останніх п’яти років в Україні стала спостерігаться тенденція на зближення гривні з євро та англійським фунтом стерлінгів. Побудовані лінійні апроксимації української гривні до долара США, євро, англійського фунту стерлінгів та російського рубля та виявлені при цьому коефіцієнти кореляції між ВВП, курсом долара та курсом євро дозволили констатувати, що домінантним став курс на зближення з євро, що свідчить про тенденцію до зниження доларизації економіки та скорочення обсягів трансакцій за лінією євро–гривня–долар США (рис. 3).



Рис. 3. Динаміка зміни курсу основних валют до гривні (за роками)

Побудовано автором


Важливим елементом залучення інвестицій в Україну з Європейського Союзу є досягнення в ній монетарної стабільності. Досвід країн ЦСЄ щодо використання механізмів інфляційного таргетування нібито прийнятний і для України, проте основними інструментами та механізмами монетарної політики в Україні з огляду на можливості її зближення з Європейським Союзом залишатимуться три: процентна ставка, резервні вимоги, операції на відкритому ринку.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове розв’язання наукового завдання – визначення характеру та напрямів гармонізації монетарних політик країн-учасниць Європейського Союзу в ході реалізації їх розширювальної стратегії та створення серед держав-учасниць економічного і монетарного союзу – вищої на сьогоднішній день форми економічної інтеграції. На основі дослідження головних сутнісних характеристик системної трансформації монетарних моделей держав ЄС, аплікантів на вступ та учасників зони євро автором сформульовано кілька висновків теоретичного та практичного характеру щодо обґрунтування системи конвергентних механізмів та інструментів монетарного зближення в Євросоюзі:

1. Теоретичними витоками сучасного монетаризму слід уважати появу в другій половині ХХ ст. неокласичної теорії, неокласичного синтезу, посткейнсіанської макроекономіки, теорії ендогенної грошової маси та теорії ділових циклів, яка базується на гіпотезі фінансової нестабільності. Європейський монетаризм сформувався як під впливом основних постулатів монетарної теорії М.Фрідмена, так і завдяки імплементації фундаментальних положень праць його європейського послідовника У.Уолтерса, теорії «раціональних очікувань» М.Мінфорда та «міжнародного монетаризму» Т.Бернса. Ключова відмінність європейського монетаризму від його американського аналогу полягає в тому, що через монетарну політику в ЄС досягається сталість цін, доступність масових товарів та послуг широким верствам населення за умов високої відкритості економіки. До числа специфічних «європейських» елементів сучасного монетаризму слід віднести більш високу, ніж у США, частку ВВП, що перерозподіляється через бюджет; менші рівні інфляції; вищий рівень безробіття; значний фіскальний тиск; внутрішні обмеження підприємництва, що пов’язані з формуванням спільних політик; більш складну систему регулювання валютних курсів. Розробка механізмів та інструментів монетарної політики великого інтеграційного угруповання передбачає її гармонізацію на наднаціональному та національному рівнях, котру слід розуміти як стадійний (поетапний) процес конвергенції індикативної бази, регулювання макропропорцій, коінтеграції країнових і міждержавних інституцій, яким делегуються надзвичайні валютні повноваження з метою забезпечення сталості грошово-кредитної системи та посилення її глобальної конкурентоспроможності.

2. Методологічною базою європейського монетаризму є теорія оптимальних валютних зон. Основні властивості ОВЗ такі: мобільність трудових ресурсів та інших факторів виробництва, цінова та дохідна еластичність, відкритість економіки, висока диверсифікація виробництва та споживання, зіставність у темпах інфляції, інтеграція фіскальних систем. Трансформація теорії ОВЗ проходила в чотири етапи (фази): започаткування (кінець 60 – поч. 70-х років ХХ ст.), який характеризувався першими спробами аналізу оптимальних кордонів валютної зони, кінцевих здобутків та втрат національних економік від участі у валютному союзі; становлення (поч. 70-х – середина 80-х рр.), коли відбувалася диверсифікація досліджень теоретичних засад у сфері ОВЗ та аналіз їх властивостей, дослідження «симетричності шоків» національних економік при формуванні єдиної валютної зони, теоретичне обґрунтування ідеї створення валютного союзу; етап емпіричних досліджень (середина 80-х – поч. 90-х рр.), характеризувався відмовою від монетарної автономності, дослідженням переваг ефекту зменшення трансакційних витрат у межах валютного союзу; одержання практичних здобутків (розпочався у середині 90-х років і триває досі), на якому відбувалося формування критеріальної основи створення валютної зони, застосування теорії ігор та наднаціональне інституціювання.

Основними напрямами методологічної ідентифікації ОВЗ є шоки виробництва, зменшення трансакційних витрат, можливість переміщення робочої сили між країнами та оцінка рівня її мобільності, виявлення кореляційного зв’язку на блага, які вироблені в різних державах. Формалізовані підходи Т.Бейомі, П.Кенена та інших дозволяють кількісно оцінити той приріст багатства, що його може отримати певний регіон від участі у валютному союзі. Оскільки загальний обмінний курс угруповання повинен дорівнювати середній величині економічних шоків членів союзу, то ситуація, коли ступінь диверсифікованості виробництва зростає знижує дисперсію зовнішнього обмінного курсу, а це, в свою чергу, веде до зменшення витрат усього об’єднання через те, що держави-члени, які створюють союз, зазнаватимуть впливу менших економічних шоків з боку інших учасників.

3. Формування нової монетарної моделі ЄС проходило поетапно і передбачало запровадження у 1970-х – поч. 1980-х рр. так званого плану Вернера, який передбачав уніфікацію валютної, податкової, бюджетної та кредитної політик, створення наднаціональних органів регулювання, жорстке фіксування паритетів європейських валют. Запровадження системи узгоджених коливань західноєвропейських валют у межах ±2,25%, формування 1979 року європейської валютної системи та імплементації екю дозволили підготувати підґрунтя для введення євро, що передбачало повну лібералізацію руху капіталу та валютних операцій, запровадження європейського валютного інституту, конвергенцію монетарних показників та запровадження спільних механізмів та інструментів регулювання. Основою монетарного зближення в ЄС виступають Маастрихтські критерії, економічний сенс яких полягає в організації кооперативного вирішення системної гри, в якій, з одного боку, беруть участь держави, що мають високий рівень валютної стабільності та висловлюють певну стурбованість стосовно можливої втрати контролю над темпами інфляції та дисбалансу монетарної системи країни, з другого – країни, які бажають досягти монетарної збалансованості найменш витратним для себе способом за рахунок більш стабільних та розвинутих економік держав першої групи. Разом з тим Маастрихтські критерії мають чітко виражений політичний характер, що відокремлює стратегію вступу країни до ЄС від входження до зони євро. Основними функціями Маастрихтських критеріїв є забезпечення валютної конвергенції, координація процесів реального зближення, створення та підтримка репутації ЕМС.

4. Розширення Європейського Союзу 2004 року вселило надії нових країн-членів (агентів) на швидку інтеграцію з державами-принципалами. Проте близькі до монетарних критеріїв індикатори економічного стану більшості держав ЦСЄ не дозволили їм увійти до монетарного союзу, як це планувалося, 1 січня 2007 р. Винятком є Словенія, системна (із середини 90-х років) трансформація економіки якої вивела цю державу в число лідерів ЦСЄ, а вже на момент приєднання до монетарного союзу країна мала такі макроекономічні показники (рівень інфляції, ВВП на душу населення, рівень безробіття тощо), які забезпечили їй суттєві монетарні переваги. Проведене моделювання з використанням імітаційних ігрових технологій (гра за Нешем, рівновага за Стакелбергом тощо) дозволяють спрогнозувати, що за збереження наявних в ЄС соціально-економічних тенденцій процес розширення єврозони за рахунок коінтеграції інших держав ЦСЄ може стати реальним лише у 2008-2011 рр. Механізми та інструменти ЄЦБ, що існують сьогодні, як правило, жорстко блокують намагання урядів країн-учасниць розв’язати проблеми державного бюджету кейнсіанськими заходами, адже функції емісії євро, регулювання процентних ставок, а отже, попиту і пропонування грошей передані до центрального банку. Разом з тим спроби вплинути на цей процес з вигідними для себе наслідками з боку фундаторів ЄС Франції і Німеччини, що відбувались у зоні євро після 2002 р., дають підстави вважати, що протягом періоду рецесії економіки такі дії можуть повторюватися не один раз. Натомість, у разі приєднання нових держав до монетарного союзу системні вимоги з боку ЄЦБ можуть перевищувати «нормативні маастрихтські вимоги» у тих пунктах, які жорстко не фіксують досягнутих рівнів конвергенції.

5. Модель соціальних компенсацій в ЄС загалом і в зоні євро зокрема базується на використанні механізмів та інструментів наднаціональних структур, національних і регіональних програм розвитку, головними цілями яких є фінансування освітніх програм, перенавчання безробітних, розвиток культури, обмінів тощо, проте така диверсифікація далеко не завжди сприяє цілісності здійснених заходів та визначенню їх пріоритетності. У 2000-2006 рр. в Євросоюзі спостерігалось явище «хронічного донорства» з боку країн-лідерів, що викликало незадоволення платників податків у них. Нові концептуальні позиції, що сформульовані на період 2007-2013 рр. передбачають перехід Європейського Союзу до селективної моделі фінансування соціальних програм та відмови від політики «соціального демпінгу» в ЄС, яка домінувала в ньому протягом останніх п’ятнадцяти років. Незважаючи на те що головною метою монетарної політики ЄС є стабільність цін, фактичне створення ЕМС призвело до такої ситуації, коли вигравали ті держави, де рівень доходів є вищим. Основними чинниками приєднання до монетарного Союзу є: узяття на себе політичного зобов’язання ввести євро; внутрішнє переконання країн-аплікантів у тому, що вони не гірше за «старих» членів ЄС виконують критерії оптимальної валютної зони; відсутність інших привабливих альтернатив запровадженню нової валюти; обмеженість фінансових можливостей старих учасників ЄС профінансувати перехідні процеси в ЦСЄ; наявність у нових учасників ЄС блокувального пакета в Раді економічного і фінансового комітету; суттєве зниження трансакційних витрат, яке несе запровадження спільної грошової одиниці. Сучасна стратегія вступу країни-члена ЄС до зони євро складається з трьох етапів: довступного періоду, що включає реалізацію структурних реформ та рекомендації ЄЦБ щодо орієнтації на євро; адаптаційної фази після приєднання до ЄС, яка передбачає повну валютну гармонізацію; необхідного (мінімум два роки) досвіду успішної участі в механізмі обмінних курсів. Важливим також є досягнення рівнів номінальної конвергенції, делегування повноважень ЄЦБ та виконання вимог, що містяться в зауваженнях експертів євроструктур, які нерідко є надмірними.

6. Процес зближення України з Євросоюзом у монетарній та фінансовій сфері є важливим фактором системної конвергенції їхніх господарств, що врешті-решт максимально стимулюватиме економічну і соціальну самоідентифікацію нашої держави в спільному європейському економічному просторі. Сучасна вітчизняна монетарна модель має цілу низку специфічних позицій, серед яких – довша депресивна стадія трансформаційного процесу, що тривала фактично десять років, тимчасом як у більшості країн ЦСЄ вона не перевищувала 3–4 років; надзвичайно високі рівні інфляції в 1992-1996 рр.; суттєвий вплив російської фінансової кризи 1998 р.; криза неплатежів 90-х років; запровадження напівкримінальних схем руху грошей; швидка доларизація економіки; недооцінка національної валюти, яка становить від 53% до 74% її курсової вартості; повільне наближення України до критеріїв ОВЗ.

7. Моделювання можливої монетарної конвергенції України до ЄС-27 за Маастрихтськими критеріями яскраво довело, що номінально наша держава активно наближається до відповідності їм, зменшуючи рівні інфляції, довгострокову процентну ставку та стабілізуючи державний борг. За умов збереження наявних позитивних тенденцій монетарного зближення Україна могла б досягти індикативного рівня зазначених раніше критеріїв уже у 2010-2011 рр. Протягом останніх п’яти років з’явилася тенденція до зближення української гривні з євро та англійським фунтом стерлінгів, між якими існує відповідний зв’язок, зумовлений ефективною дією МОК. Побудовані лінійні апроксимації української гривні до долара США, євро та інших валют дозволяють стверджувати, що найбільш тісним виявився курс на зближення з євро, що свідчить про тенденцію до зниження доларизації економіки та скорочення питомої ваги трансакцій за лінією євро–гривня–долар США. Дальше зближення монетарних політик України та ЄС з перспективою їх можливої гармонізації залежить насамперед від необхідності переходу країни від етапу лібералізації до інституційних та структурних змін, що передбачає існування гнучкої неокейнсіанської моделі зі стратегічною метою диверсифікації економічного зростання, тактичними цілями підтримки стабільності процентних ставок, стимулювання інвестицій та розширення кредитних можливостей комерційних банків. Важливим елементом монетарної стабільності в Україні є застосування чітко узгодженого механізму монетарної трансмісії, що включає канали процентних ставок, обмінний курс, q Тобіна, канали банківського кредитування, балансові канали фірм, балансові канали домогосподарств, а також систему блокування негативної дії фінансових криз.

Список опублікованих праць за темою дисертації

У наукових фахових виданнях

1. Хомайко Є. Особливості трансформації теорії оптимальних валютних зон // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. праць НДЕІ при М-ві економіки України / Наук. ред. І.К.Бондар. – К.: НДЕІ, 2004. – Вип. 6 (37). – С. 63-68 (0,7 друк. арк.)
   
2. Хомайко Є. Економічні наслідки від участі країн у валютній інтеграції та створенні валютних союзів // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Наук. журн. – 2005. - № 5. – С. 89-97 (0,87 друк. арк.)
   
3. Хомайко Є. Монетарна модель ЄС та роль Маастрихтських критеріїв у розширенні Європейського валютного союзу // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць ДНУ. – 2006. – Вип. 214. Том IV. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. – С. 922-938 (1 друк. арк.)
   
4. Хомайко Є. Конвергентна динаміка української гривні // Моделювання та інформатизація соціально-економічного розвитку України. Зб. наук. праць НДЕІ при М-ві економіки України / Наук. ред. І.І.Репін та ін. – К.: НДЕІМЕ, 2006. – С. 126-133 (0,7 друк. арк.)
   
5. Хомайко Є., Чужиков В. Соціальні наслідки європейського монетаризму // Україна: аспекти праці: Наук. журн. – 2006. - № 4. – С. 41-46 (0,75 друк. арк.). Особисто авторові належить 0,5 друк. арк., де виявлені соціальні наслідки вступу країни до зони євро як для старих членів ЄС, так і для нових, дана оцінка ефективності механізмів компенсації втрат у соціальній сфері.
   

В інших виданнях

6. Хомайко Є. Особливості конвергенції монетарних моделей Євросоюзу та вивчення їх динаміки / Європейський Союз та Україна: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. 17 червня 2000 р. / Відп. за випуск В.І.Чужиков. – К.: КНЕУ, 2004. – С. 125-128 (0,2 др.арк.)
   
7. Хомайко Є. Особливості сучасної валютної інтеграції в світі (аналіз теоретичної моделі Т.Бейомі) / Міжнародна інтеграція та інформаційне суспільство // Матеріали наук. конф. м. Київ, 20 жовтня 2005 р. / Відп. за вип. В.Є.Новицький. – К.: НДІ міжнародних відносин НАУ, 2005. – С. 31-33 (0,2 друк. арк.)
   
8. Хомайко Є. Гармонізація монетарних моделей України та ЄС (теоретичний аспект) / Мат. ІV Всеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених «Сучасні проблеми соціально-економічного розвитку України». Т. 7. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. – С. 62-64 (0,2 друк. арк.)