Geum.ru

Зприйняттям 16 січня й підписання Президентом України 6 березня 2003 р

Вид материалаКодекс

Содержание


4. Об’єднання юридичних осіб приватного права
Ключові слова
1. Поняття об'єднання громадян та їх значення
2. Види об'єднань громадян і їх місце в системі юридичних осіб
Подобный материал:
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   ...   44

4. Об’єднання юридичних осіб приватного права


Юридичні особи можуть концетрувати з іншими юридичними особами свій капітал, виробничи ресурси, науковий потенціал тощо для досягнення певних цілей діяльності. На цієї основі інтересів створюються об’єднання юридичних осіб приватного права.

Об’єднання юридичних осіб створюються самими підприємствами, на договірній основі. Об’єднання юридичних осіб, що засновані на державній власності можуть створюватись за адміністративним рішенням вищестсоячих органів (міністерств, відомств).

Об'єднання діють на основі договору або статуту, який затверджується їх засновниками або власниками. Юридичні особи, які входять до складу зазначених організаційних структур, зберігають права юридичної особи. Рішення про створення об'єднання (установчий договір) і статут цього об'єднання погоджуються з Антимонопольним комітетом України в порядку, визначеному чинним законодавством. Це пояснюється тим, що не можна допускати при створенні об’єднань юридичних осіб монополізації певних сфер виробництва, сбуту, надання послуг, виконання робіт. Отже, АМК України контролює дотримання антимонопольного законодавства.

Об’єднання підприємств має статус юридичної особи. Отже, вони мають власні рахунки у банках, печатку, найменування й інші засоби індивідуалізації. За загальним правилом об’єднання юридичних осіб не відповідає за зобов’язаннями юридичних осіб, що його створили, як і останні не відповідають за боргами об’єднання. Але установчими документами, в залежності від виду об’єднання, може бути передбачене інше.

В Україні передбачена діяльність таких видів об’єднань юридичних осіб як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни інші об’єднання підприємств, що передбачені законом (ч.1 ст.120 ГКУ). Такі об'єднання створюються за галузевим, територіальним та іншими принципами. В об'єднання підприємств, зареєстроване в Україні, можуть входити підприємства інших держав (нерезиденти України).

Асоціація — договірне об’єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об’єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств — учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.

Корпорацією визнається договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об’єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Консорціум — тимчасове статутне об’єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

Концерном визнається статутне об’єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об’єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Державні і комунальні господарські об’єднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об’єднання (комбінат, трест тощо).

Промислово-фінансова група є об’єднанням, яке створюється за рішенням Кабінету Міністрів України на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міжнародними договорами України, а також з метою виробництва кінцевої продукції. До складу промислово-фінансової групи можуть входити промислові та інші підприємства, наукові і проектні установи, інші установи і організації усіх форм власності. У складі промислово-фінансової групи визначається головне підприємство, яке має виключне право діяти від імені промислово-фінансової групи як учасника господарських відносин. Проте промислово-фінансова група не є юридичною особою і не підлягає державній реєстрації як суб’єкт господарювання.

Асоційовані підприємства (господарські організації) — це група суб’єктів господарювання — юридичних осіб, пов’язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному фонді та/або управлінні. Залежність між асоційованими підприємствами може бути простою і вирішальною.

Досить поширеними є холдинги. Суб’єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства (підприємств), визнається холдинговою компанією. Між холдинговою компанією та її дочірніми підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування відповідно до вимог цієї статті Кодексу та інших законів.

Законом можуть визначатися й інші форми об’єднання інтересів підприємств (союзи, спілки, асоціації підприємців тощо

Підприємства України можуть входити в об'єднання, зареєстровані в інших державах. Порядок вступу в об'єднання у зазначених випадках здійснюється відповідно до законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність.

Контрольні питання:
              1. Поняття та особливості юридичних осіб приватного права.
              2. Створення юридичних осіб приватного права
              3. Правосуб’єктність юридичних осіб приватного права.
              4. Правомочності юридичних осіб приватного права.
              5. Обов’язки юридичних осіб приватного права.
              6. Обєднання юридичних осіб приватного права.



Лекція 16. Об’єднання фізичних осіб як юридичні особи (Мандрика Л.М.)

План:
  1. Поняття об’єднання громадян та їх значення.
  2. Види об’єднань громадян і їх місце в системі юридичних осіб.
  3. Право та дієздатність об’єднань громадян.
  4. Політичні партії як юридичні особи.
  5. Професійні спілки як юридичні особи.
  6. Інші об’єднання громадян.


Нормативні акти: Конституція України, ЦКУ, ЗУ „Про об'єднання громадян”, ЗУ „Про політичні партії в Україні”, ЗУ „Про професійних творчих працівників і творчі спілки ”, ЗУ „Про професійні спілки, їх права та гарантіях діяльності”, ЗУ „Про свободу совісті та релігійні організації”, ЗУ „Про благодійність та благодійні організації”, ЗУ „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”, ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом”, Положення про порядок легалізації об'єднань громадян, затв. Постановою КМУ №140 від 26.02.1993., Положення про Єдиний державний реєстр об'єднань громадян та благочинних організацій, затв. Наказом Міністерства юстиції №66/5 від 14.12.1998, Рішення Конституційного Суду України по справі з конституційного подання народних депутатів України і Уповноваженого ВР України з прав людини відносно відповідності Конституції України статей 8, 11, 16 ЗУ „Про професійні спілки, їх права та гарантіях діяльності” від 18.10.2000. №11-рп/2000, Статут Комуністичної партії України. Затв. І з’їздом КПУ 19.06.1993г. із зм. і доп. на 12.05.1995г. – К., „Комуніст”, 1996. – 64с., Статут Всеукраїнського об'єднання „Батьківщина”. Затверджений установчим з’їздом політичної партії „ВО Батьківщина” 9.07.1999р. Зареєстрований Міністерством юстиції України 16. 09. 1999р. – К., 2001р.

Цивільний кодекс України: Коментар.-Х: ТОВ “Одіссей”, 2003. -856с. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. Ред. Я.М.Шевченко. –К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004. Ч.1. - 692с.

Література: Грешников И.П. Субъекты гражданского права: юридическое лицо в праве и законодательстве. – С.Пб: Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. – 331с., Кашковский А.П. „Правоспособность организации в сфере выбора видов деятельности” // «Юрист». - №10. – 2001, Соловьев А.Н. Право собственности профессиональных союзов Украины.: Монография Х.,ИД «Райдер» 2003. – 208с., Тонусян Г., Викулин А. Исключительная правоспособность банка // Хозяйство и право. – 1999- №5.С.58-63,

Гражданское право Украины.: В 2-х частях. Часть 1 / Под ред. А.А. Пушкина, доц. В.М. Самойленка. – Х.: Университет внутр. дел; «Основа», 1996. – 440с., Гражданское право: В 2 т. Том 1: Учебник. / Отв. ред. проф. Е.А. Суханов. – 2-е изд., перераб. и дополненное. – М.; Изд-во БЕК, 1998. – 816с., Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред Я.М.Шевченко.-Т.1. Загальна частина. К.: Вид. Дім “Ін Юре”, -2003, 520с., Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. /О.В.Дзера (кер. авт. кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнецової. –2-е вид., допов. і перероб. - К., Юрінком Інтер, - Кн.1 2004, 736с.

Ключові слова: юридична особа, об'єднання громадян, політична партія, професійна спілка, творча спілка, релігійна організація, благодійна організація, спеціальна (цільова) правосуб’єктність, державна реєстрація.

1. Поняття об'єднання громадян та їх значення


Об'єднання громадян як суб’єкти цивільного права займають окреме місце в системі юридичних осіб. Це пояснюється рядом чинників, які витікають з їх сутності, призначення та ролі, яку вони відіграють у суспільному житті. Загальновідомо, що фізичним особам захищати і відстоювати свої права та інтереси легше згуртовано, і будучи організованими та координуючи власні дії вони простіше і з меншими зусиллями досягають поставлених цілей. Подібні об'єднання можуть бути тимчасовими, стихійними, з низьким рівнем організованості, і виникати для вирішення одиничних, ситуативних проблем, але зовсім інший результат дає створення та активна діяльність постійно діючих утворень, котрі при забезпеченій нормативній основі діяльності є високоорганізованими і мають сформовані цілі та шляхи їх досягнення.

В даному випадку і йдеться про об'єднання громадян, які є основним видом організацій, котрі створюються та діють для захисту, відстоювання законних прав та інтересів їх членів і учасників1. Щоправда, варто визнати, що саме поняття „об'єднання громадян” є дещо невдалим та не відповідаючим вимогам сучасного цивільного законодавства. Справа в тому, що воно перекочувало ще з радянського законодавства, де поняття „громадянин” було більш значимим та вагомим ніж поняття „людина”, що піддається суворій критиці в цивілістичній літературі2. Навіть у главі 2 тогочасного ЦК УРСР для визначення правового становища людини як учасника цивільних прав та обов’язків використовувався не термін „фізична особа”, а „громадянин”.

Прийняття 16.01.2003р. ЦК України дає підстави використовувати поняття „об'єднання фізичних осіб”. Це пояснюється передусім тим, що учасниками, а іноді і засновниками цієї категорії юридичних осіб можуть бути не лише громадяни України, але й громадяни іноземних держав, особи без громадянства, підтвердженням чому є ст. 11 ЗУ „Про об'єднання громадян”. Винятком з цього правила є політичні партії, засновниками, членами та спонсорами яких у відповідності з ЗУ „Про політичні партії в Україні” можуть бути виключно громадяни України. Крім цього, слід зазначити, що термін „громадянин” в більшій мірі властивий конституційному праву і слугує для вираження приналежності фізичної особи до тієї чи іншої держави та існуючих правовідносин з нею, тоді як для цивільного права він не грає суттєвої ролі. У цій галузі застосовується поняття „фізична особа” якою у відповідності зі ст. 24 ЦК України вважається людина як учасник цивільних відносин, і застосовується для визначення правового становища всіх людей, незалежно від їх громадянства.

У зв’язку з наведеними обставинами, для позначення цього виду утворень більш правильно було б використовувати поняття „об'єднання фізичних осіб”. Але зважаючи на нормативну дефініцію, яка, безумовно, потребує вдосконалення, і враховуючи волю законодавця, на перехідному періоду переосмислення категоріального апарату все ж таки користуватимемося поняттям „об'єднання громадян”, яке стало загальновживаним у повсякденній діяльності.

Законодавче визначення цих суб’єктів вказує на мету їх створення та діяльності. Нею є спільна реалізація фізичними особами своїх прав та свобод. Причому варто зауважити, що об'єднання громадян можуть створюватися та діяти виключно для реалізації законних прав та свобод, які не перечать гуманістичним та демократичним засадам Права, його принципам, Конституції України та інших нормативних актів, і не порушують прав та свобод інших суб’єктів. Це можуть бути політичні, економічні, соціальні, трудові, культурні, вікові, спортивні та інші права та інтереси.

Мотивом, який стимулює створення об'єднань громадян є спільність, єдність потреб та інтересів людей, які потребують відстоювання і реалізації, і для досягнення вказаних цілей люди об'єднуючись особисто та об’єднуючи майно створюють організацію. Саме в цьому полягає основне значення об'єднань громадян.

Таким чином об'єднанням фізичних осіб слід визнавати юридичні особи, які ґрунтуючись на спільності потреб та інтересів створюються і функціонують для відстоювання фізичними особами своїх законних прав і свобод.


2. Види об'єднань громадян і їх місце в системі юридичних осіб


Даючи класифікаційну характеристику об'єднанням громадян, передусім варто визначитися з їх приналежністю серед суб’єктів цивільних прав. Не може викликати заперечень твердження про їх належність до юридичних осіб. На це вказує відповідність рис цих організацій законодавчо встановленим ознакам юридичних осіб.

Так, вони володіють майновою відокремленістю від своїх членів та засновників, інших юридичних осіб. Це проявляється в визнанні об'єднання громадян єдиним та самостійним власником приналежного йому майна, обліку та відображенні майна на балансі. Характерною особливістю майнової відокремленості всіх об'єднань громадян є те, що їх засновники та учасники передаючи організації майнові права взамін не отримують ні речових, ні зобов’язальних прав. Цим суб’єктам властива організаційна єдність, так як у них створюються та діють органи управління (правління, дирекція, ревізійна комісія, ін.), з поміж яких найбільші повноваження мають загальні збори учасників об'єднання, мають визначену мету створення та функціонування. Об'єднання громадян виступають в цивільному обігу під власним найменуванням, яке в якості обов’язкового компонента вказується у його статутних документах (ч.1 ст. 13 ЗУ „Про об'єднання громадян), що теж відповідає ознаці юридичної особи. На це ж вказує можливість об'єднань громадян бути позивачами та відповідачами в судових інстанціях. Ще однією важливою ознакою юридичної особи є публічність появи та припинення її діяльності. З приводу цього ч. 3 ст. 14 ЗУ „Про об'єднання громадян” говорить, що об'єднання набуває становища юридичної особи, а отже і правосуб’єктності у разі його реєстрації, яка є обов’язковою.

Визначаючи місце об’єднань громадян у системі юридичних осіб, слід відзначити, що вони є юридичними особами приватного права, оскільки створюються на підставі установчих документів, що відповідає класифікаційному критерієві, передбаченому у ч.2 ст.81 ЦК України. Окрім цього, аргументом висунутого твердження є те, що будь-який вид об’єднань громадян створюється та діє для відстоювання, захисту та реалізації законних прав та інтересів обмеженого кола осіб. При цьому немає значення велика кількість учасників та засновників суб’єкта (кількість членів політичних партій чи професійних спілок можуть сягати мільйонів), так як незалежно від чисельного складу така організація покликана відстоювати лише їхні інтереси, не беручи до уваги, а іноді і відкрито ігноруючи інтереси інших осіб-неучасників.

Підпадаючи під ознаки ч.2 ст.83 ЦК України, об’єднання громадян за організаційно-правовою формою є товариствами, оскільки створюються шляхом об’єднання осіб (фізичних осіб) які мають право участі у товариствах. Щоправда, в об’єднаннях громадян право участі носить специфічний характер.

Продовжуючи характеристику відзначимо, що об’єднання громадян є непідприємницькими товариствами, оскільки мета їх створення та діяльності не переслідує отримання прибутку для наступного його розподілу між учасниками. Будь-який з цих суб’єктів переслідує конкретну мету – спільну реалізацію громадянами своїх прав і свобод, що відповідає легальному визначенню поняття об’єднань громадян. Проте не виключена можливість створення об’єднань громадян, які мають на меті отримання прибутку, але діяльність таких суб’єктів входить в поле правової регламентації діяльності суб’єктів підприємницької діяльності.

Таким чином, класифікаційні критерії юридичних осіб, які передбачені ЦК України, дозволяють розглядати об'єднання громадян в якості різновиду непідприємницьких товариств як юридичних осіб приватного права.

Переходячи безпосередньо до розгляду видів об'єднань громадян, у ч.2 ст.1 ЗУ „Про об'єднання громадян” вказується, що незалежно від назви, об'єднання громадян визнається політичною партією або громадською організацією. Саме це і є першим формальним критерієм поділу цих суб’єктів. Громадськими організаціями ст. 3 цього ж нормативного акту визнає об'єднання громадян, які створюються для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів. Найбільш розповсюдженими видами громадських організацій є: професійні та творчі спілки, спортивні товариства, дитячі, юнацькі та молодіжні організації, ін.

Згідно з ст. 2 ЗУ „Про політичні партії в Україні” політичною партією визнається зареєстроване згідно з законом добровільне об'єднання громадян-прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню та вираженню політичної волі громадян та бере участь у виборах та інших політичних заходах. На нашу думку, в якості підстави такого дихотомічного поділу об'єднань громадян законодавець використав роль та значення діяльності об'єднань для суспільства та держави, специфіку інтересів осіб, а також рівень можливості отримання владних повноважень. Однозначним є те, що в порівнянні з іншими об'єднаннями громадян політичні партії піддаються більшим обмеженням та контролю в питаннях набуття та реалізації права власності, членства, виникнення, здійснення і припинення діяльності.

Наступним класифікаційним критерієм поділу цього виду юридичних осіб є масштаб діяльності об'єднання. Масштаб діяльності (місцевий (регіональний), всеукраїнський та міжнародний), впливає на визначення статусу об'єднання громадян. Так, у відповідності з ст. 9 ЗУ „Про об'єднання громадян” місцевими об'єднаннями є ті, діяльність яких поширюється на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці чи регіону. Всеукраїнськими визнаються об'єднання, діяльність яких поширюється на територію всієї України і які мають місцеві осередки у більшості її областей. Діяльність міжнародних організацій поширюється на територію всієї України і хоча б однієї іншої держави. Цей критерій поділу тісно пов’язаний з попереднім. Це виявляється в тім, що будь-яка з громадських організацій може створюватися та діяти як з місцевим, так і з всеукраїнським і міжнародним статусом. Натомість для політичних партій встановлена вимога – ч.2 ст. 3 ЗУ „Про політичні партії в Україні” передбачає можливість їх створення та діяльність тільки з всеукраїнським статусом.

У залежності від організаційної структури, об'єднання громадян можна поділити на прості (одноланкові) та складні (багатоланкові). Перші характеризуються тим, що у своєму складі не мають структурних утворень та відгалужень, і діють як унітарні юридичні особи. Складним об'єднанням характерна наявність значної кількості ланок, які входять у її організаційну структуру, кількість яких у деяких видів об'єднань може прирівнюватися до кількості адміністративно-територіальних утворень держави Україна. Якщо будь-який із видів громадських організацій може бути як простим так і складним, то політичні партії в силу їх територіального статусу можуть бути тільки багатоланковими (складними).

Стаття 10 ЗУ „Про об'єднання громадян” передбачає можливість створення спілок об'єднань громадян, котрі утворюються на добровільних засадах. Це можуть бути блоки, союзи, коаліції, асоціації, спілки з іншими найменуваннями, основною метою створення яких є необхідність координації спільних дій в здійсненні та реалізації масштабних завдань і цілей. Саме цих суб’єктів за ознакою організаційної побудови можна розглядати в якості ще одного різновиду об’єднань громадян.

Об'єднання громадян можуть бути класифіковані у залежності від мети їх створення та діяльності. Вони можуть функціонувати для досягнення політичних (політичні партії), економічних (союзи підприємців та промисловців), соціальних (об'єднання ветеранів, організації інвалідів), трудових (профспілки), культурних (творчі спілки), спортивних (спортивні товариства і організації), екологічних (природоохоронні організації) цілей, цілей, які поєднують спільні інтереси та захоплення (товариство мисливців та рибалок, автомотолюбителів), інші.

Розмежування між вказаними суб’єктами можна проводити за можливістю заняття ними господарською та підприємницькою діяльністю. Якщо господарська діяльність дозволена всім видам об'єднань громадян, то підприємницька зазнає обмежень. Так, стосовно політичних партій вона взагалі недопустима, або зводиться до конкретних видів діяльності, які підпадають під сувору правову регламентацію.

За строком діяльності, об'єднання громадян можуть бути поділені на: тимчасові, котрі створюються та діють для досягнення певної цілі (напр. створення природоохоронної організації для закриття шкідливого виробництва) та постійні, котрі за мету створення та діяльності мають відстоювання прав та інтересів на протязі чималого проміжку часу.