Методичні рекомендації І поради щодо організації науково-мето­­дич­ної роботи в школі

Вид материала

Методичні рекомендації

Содержание 1. Структура, загальні вимоги та завдання методичної роботи Директор школи 2. Форми, планування та облік науково-методичної роботи Перший етап Другий етап Третій етап Четвертий етап П'ятий етап Шостий етап Сьомий етап Відкритий урок у школі Як же можна це довести інакше, як не запросивши товаришів на свій урок і не переконавши на власному досвіді". Взаємовідвідування уроків (виховних заходів) Другий етап Третій етап Четвертий етап Методичний фестиваль Методичний ринг Методичний міст Педагогічний КВК ... Полное содержание

Подобный материал:

• Методичні рекомендації щодо окремих аспектів організації навчання історії в школі, 206.38kb.
• Науково-методичні поради щодо організації краєзнавчої роботи з учнівською молоддю, 1066.9kb.
• Методичні рекомендації щодо організації роботи структурного підрозділу школи естетичного, 261.31kb.
• Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного, 3382.62kb.
• Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного, 4238.41kb.
• Методичні рекомендації щодо організації та проведення роботи з обдарованими школярами, 246.48kb.
• Методичні рекомендації щодо організації та проведення роботи з обдарованими школярами, 247.66kb.
• Методичні рекомендації до оформлення науково-дослідницьких робіт учнів-членів нт «Пошук», 239.87kb.
• Методичні рекомендації щодо організації виховної роботи в загальноосвітніх закладах, 179.01kb.
• Про особливості організації навчально-виховного процесу в загальноосвітніх навчальних, 644.5kb.

Україна

Міністерство освіти і науки України

Інститут інноваційних технологій і змісту освіти

Чернівецька філія

58001 м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 5/4

e-mail: fiitzo@yandex.ru, тел./факс 8(0372) 551708


26 березня 2010 року № 16


Начальнику Головного управління освіти

Чернівецької ОДА

Начальникам управління освіти

Чернівецької міської ради,

відділів освіти Новодністровської

міської ради, райдержадміністрацій

Завідувачам ММК, РМК, РМЦ

Педагогам дошкільних навчальних

закладів

Батькам вихованців дошкільних

навчальних закладів


Методичні рекомендації і поради щодо організації науково-мето­­дич­ної роботи в школі

1. Структура, загальні вимоги та завдання методичної роботи

За умов практичної реалізації завдань Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа) та Національної доктрини розвитку освіти гостро стоїть зав­дання підвищення кваліфікації педагогічних працівників, ши­рокого впровадження досягнень психолого-педагогічної науки і передово­го досвіду роботи. Педагог, як і кожен фахівець, потре­бує постійного підвищення кваліфікації. Хрестоматійним став вислів К.Д. Ушинського про те, що вчитель як фахівець живе доти, поки вчиться. Сприяти педагогу в цьому – провідна фун­кція внутрішньошкільної методичної роботи. Методична робо­та – це систематична, цілеспрямована, колективна й індивіду­альна діяльність педагогів з підвищення наукового та загально­культурного рівня, вдосконалення психолого-педагогічної підго­товки і професійної майстерності [3, с. 18].

Основним керівним документом з питань організації методичної роботи є рекомендації щодо організації цієї діяльності з педагогічними кадрами в установах освіти України (див. Основні документи про організацію методичної роботи з педа­гогічними кадрами, розроблені Науково-методичним центром середньої освіти МОН України). У даний пакет документів також входять рекомендації щодо організації методичної роботи з педагогічними працівниками в дошкільних, загальноосвітніх середніх та позашкільних закладах освіти № 6 від 27.11.97.

Згідно з цим документом, методична робота - це систематична колективна та індивідуаль­на діяльність педагогічних працівників, спрямована на удоскона­лення їхньої кваліфікації та професійної майстерності.

Основні завдання і зміст методичної роботи педагогічними працівниками в дошкільних, загальних середніх та позашкіль­них закладах освіти включають такі напрямки:

а) керівництво роботою методичних об'єднань закладу освіти та координацію їхньої діяльності;

б) вивчення рівня освітньо-кваліфікаційного забезпечення на­вчально-виховного процесу кадрами з відповідною базовою і пов­ною вищою педагогічною освітою;

в) створення організаційних умов для безперервного вдоскона­лення фахової освіти і кваліфікації педагогічних працівників;

г) проведення системи методичних заходів, спрямованих на розвиток. творчих можливостей педагогів, виявлення перспективного педагогічно­го досвіду та участь у його вивченні, узагальненні та впровадженні;

ґ) залучення педагогів, авторів методичних винаходів і раціональ­них педагогічних пропозицій у галузі методики навчання і вихован­ня до навчально-методичної та дослідної роботи в статусі методистів-кореспондентів відповідних кафедр інститутів післядипломної освіта (удосконалення вчителів), до конкурсів педагогічної майстерності тощо;

д) апробація та впровадження освітніх технологій та систем;

е) аналіз умов забезпечення психофізичного здоров'я дітей та учнів, стану викладання предметів і навчальних курсів та учнів, стану викладання предметів і навчальних курсів та вироблення ре­комендацій щодо приведення їх у відповідність до встановлених державними стандартами освіти вимог;

є) створення умов для збереження, систематичного поповнення та ефективного використання педагогічними працівниками закладу ос­віти методичного фонду літератури, дискет, аудіо та відеоматеріалів;

ж) координація індивідуального змісту методичної роботи освіт­нього закладу зі змістом діяльності методичних, науково-методич­них установ.


Серед шляхів оптимізації методичної роботи можна визна­чити: подолання формалізму, надмірної регламентації, катего­ричності, волюнта­ризму (“роби тільки так”, “треба тільки це”...) в практиці проведення методичних заходів, у визначенні керів­никами шкіл і вищими інстанціями “нових” обов'язкових ме­тодичних форм і, натомість, реальне забезпечення здійснення принципів організації змісту методичної роботи, впроваджен­ня досягнень кращого педагогічного досвіду і наукових ідей у практику.

Оптимізуючим чинником насамперед є доцільний розподіл обов'язків щодо керівництва методичною роботою. Загальне керів­ництво методичною роботою здійснює директор школи, який створює необхідні умови для підвищення ідейно-теоретичного рівня і кваліфікації педагогічних працівників; організовує її заступник з навчально-виховної роботи, який опирається на голів методичних об'єднань, учителів-методистів, старших учителів, учителів вищої категорії, наставників, керівників шкіл передо­вого досвіду тощо.


У таблиці подаємо орієнтований розподіл обов’язків між керівництвом навчального закладу.

Директор школи	Директор школи разом із заступником	Заступник
Визначає організаційну структуру методичної роботи Формує провідні проблеми, над якими працюватиме педагогічний колектив Рекомендує голів методичних об'єднань Погоджує з головами методичних об'єднань плани роботи методоб'єднань Створює сприятливі умови для методичної роботи Забезпечує участь працівників школи у позашкільній системі підвищення кваліфікації педпрацівників	Ведуть роботу з вивчення і впровадження в практику досягнень педагогічної науки і передового педагогічного досвіду Здійснюють контроль за всіма підрозділами методичної роботи Рекомендують на розгляд педагогічної ради, інших засідань окремі важливі питання методичної роботи Допомагають в організації самоосвітньої праці вчителів, керують нею	Відповідає за планування методичної роботи Разом з головами методичних об'єднань розробляє заходи, які є складовою річного плану роботи школи Розглядає і подає на узгодження з директором плани роботи методичних об'єднань Практично допомагає головам методичних об'єднань в організації їхньої роботи Організовує роботу всіх методичних ланок школи, координує їх діяльність Інструктує методичний актив школи Організовує роботу шкільного методичного кабінету

Методична робота в школі планується і проводиться зазвичай на діагностичній основі. Директор та його заступники глибоко та всебічно аналізу­ють підсумки роботи школи за попередні роки, виявляють нерозв'язані проблеми, знайомляться з елементами передового досвіду, проводять робо­чі наради з керівниками шкільних методичних об'єднань, учителями-мето­дистами, керівниками творчих груп. Відтак учителі заповнюють діагности­чні анкети, в яких вказують питання, що потребують додаткової підготовки та допомоги з боку інших фахівців. Ця робота продовжується під час інди­відуальних бесід, які проводять з учителями керівники шкіл і досвідчені педагоги. Діагностування включає в себе і аналіз шкільної документації, записи відвідуваних уроків і позакласних заходів тощо.

Аналіз наслідків діагностування дає змогу адміністрації школи 1) виявити рівень професійної підготовки вчителів, 2) спланувати раціональні форми методичної роботи, оформивши це наказом по школі, 3) визна­чити основні змістовні напрями діяльності педагогічного колективу щодо підвищення педагогічної майстерності його членів у річному плані школи.

Перебудова методичної роботи торкнулась її змісту, оскільки зміст (а від­так форми) методичної роботи з кадрами визначає її позитивний наслідок. На сучасному етапі зміст методичної роботи включає комплекс взаємопов'яза­них напрямів підготовки вчителів: загальнокультурної, методологічної, фі­лософської, світоглядної, методичної, дидактичної, психолого-педагогічної, управлінської, технічної.

Визначаючи зміст методичної роботи в педагогічному колективі, дирек­тор повинен мати на увазі: поточні й перспективні завдання, які стоять перед школою; результати діагностування вчителів, зокрема виявлені при цьому труднощі у їхній роботі; кількісний і якісний склад педагогічного колективу; традиції школи; форми, методи і напрями методичної роботи, їх поєднання; наявність часу для здійснення наміченого; матеріальні, морально-психоло­гічні та інші умови (техніка, мікроклімат, зацікавленість вчителів тощо); професійний і інтелектуальний потенціали для виконання програми дій з педагогічним колективом.

На цій основі визначається поточний і перспективний зміст методичної роботи з колективом. Зрозуміло, що дирекція школи має бути добре обізнана з рівнем підготовленості колективу з важливих питань теорії і практики навчально-виховного процесу. Діагностичний підхід у визначенні змісту ме­тодичної роботи дає змогу: виявити слабкі сторони у навчально-методичній підготовці кожного вчителя, причини, що їх породжують, намітити на цій основі у кожному конкретному випадку індивідуальні заходи щодо їх усу­нення; визначити значущі для більшості членів педагогічного колективу пи­тання удосконалення професійного рівня; позбутися формалізму планування змісту й організації методичної роботи.

Використання діагностики великою мірою позначається і на структурі загальношкільної методичної роботи, зокрема стосовно оптимального вибору й поєднання різних форм організації методичної роботи, в яких реалізується її зміст. [6, с. 102]

Одним із завдань методичної роботи в школі на сучасному етапі є активізація творчих здібностей учителів. Адже сьогодення ви­магає високопрофесійного вчителя, педагога-творця. Навчити і ви­ховати особистість може лише творча особистість. До творчої праці спонукає вчителя сьогоднішній учень – розвинена й нестандартна особистість, вимоглива до свого наставника. Крім того, творчий характер закладено в самій суті вчительської професії. Дії педагога в наступ­ний момент не копіюють попередні. Динамізм навчально-ви­ховного процесу вимагає від нього пошуку оптимального рішення в кожному конкрет­ному випадку. Творчість учителя вияв­ляється насамперед у прагненні та вмінні постійно вдосконалю­вати свою майстерність, відкидати застарілі і знаходити нові, більш досконалі методи практичної реалізації вимог часу, твор­чо застосовувати надбання передового досвіду, досліджувати свою роботу і працю колег. Отже, оптимізація методичної роботи в школі повинна йти насамперед шляхом розвитку творчості пе­дагогічного колективу.

Важлива галузь діяльності шкільної адміністрації – керівництво підвищенням загальної й педагогічної культури кожного вчите­ля. Методична озброєність учителя не може замінити його пе­дагогічної культури. В цьому випадку необхідне раціональне поєднання пе­дагогіки, психології, методики фахових і багатьох інших знань. Читання літератури має бути важливою частиною професійного життя вчителя.

Сприяє розвитку творчості педагогічного колективу і кож­ного педагога, зокрема, добре налагоджена система морально-матеріального стимулювання праці вчителя.

Важливе значення має атестація вчителів, мета і завдання якої і полягає в тому, щоб стимулювати зростання кваліфікації педагогів, поширенню передового педагогічного досвіду, підви­щенню персональної відповідальності педагога за стан навчан­ня, виховання школярів. Успіх атестації досягається в тих ко­лективах, де керівники дотримуються принципів загальності, систематичності, всебічності, колегіальності і гласності під час їх проведення.

Розвиток творчих здібностей учителів може бути досягнутий лише тоді, коли саме методична робота буде творчою. Якщо колектив працює творчо, з'яв­ляється значний резерв економії часу і сили у керівників шко­ли, що відкриває нові можливості до творчого зростання.

2. Форми, планування та облік науково-методичної роботи

Досвід організації роботи з питань підвищення кваліфікації вчителя дає змогу визначити мережу форм внутрішньошкільної методичної роботи, які скла­дають її структуру.

1. Традиційні форми методичної роботи: педагогічна рада, методична ра­да, інструктивно-методична нарада, методичне об'єднання, предметний тиж­день, семінар-практикум, конференція, психолого-педагогічний семінар, кон­курс педагогічної майстерності, індивідуальні методичні консультації, мето­дична виставка, оформлення методичних куточків, школа передового досві­ду, випуск методичного бюлетеня, співбесіда, наставництво, стажування, са­моосвіта тощо.

2. Нетрадиційні форми методичної роботи:

а) визначаються за методикою колективної творчості: ярмарок педагогіч­ної творчості, фестиваль педагогічних ідей і знахідок, панорама методичних новинок, педагогічні розписи, клуби творчих педагогів, методичні вернісажі, творчі портрети, школи педагогічної майстерності;

б) ненав'язливе залучають педагогів до активної діяльності і ділових ігор:

«Педагогічний консиліум», «Передовий досвід», «Методичний ринг», «Ме­тодичний аукціон», «Мозкова атака», конкурс «Кращий вчитель року» тощо;

в) посилюють наукову спрямованість роботи: проблемний семінар, твор­ча наукова дискусія, навчальний семінар за методикою педагогічного дослі­дження, консультації з науковцями щодо науково-методичного узагальнення досвіду, авторська школа майстра педагогічної справи, педагогічний турнір з актуальної наукової теми, громадський науково-дослідний інститут, творчі лабораторії тощо;

г) посилюють практичну спрямованість роботи: консультації-практикуми, навчальний семінар на базі відкритих занять, школа педагога-початківця, ме­тодичні сесії вирішення педагогічних і проблемних завдань, педагогічне на­ставництво тощо;

д) поєднують традиційні форми роботи з дозвіллям: мала академія народ­ної педагогіки, вечорниці, урок-панорама, презентація педагогічної новинки, педагогічний портрет творчого колективу тощо. [6, с. 104]

Зрозуміло, що з позиції оптимального підходу немає і не може бути поді­лу форм на нові й старі, сучасні й віджилі. Кожна форма відповідає певному змісту, її ефективність залежить від індивідуальних, групових або колективних потреб і можливостей.

Організаційними формами методичної роботи можуть бути:

індивідуальні: самоосвіта, стажування, наставництво, кон­сультації;

колективні		постійно діючі: методичні об'єднання, опорні школи, школи передового досвіду, творчі групи, семінари тощо
		періодичні: педагогічні читання, науково-прак­тичні конференції, методичні оперативні наради, ділові та рольо­ві ігри, семінари-практикуми, виставки, екскурсії, лекторії, гру­пові консультації тощо

Кожен педагог може брати участь не більше, ніж в одній постійно діючій формі методичної роботи. Він є учасником та­ких колективних форм методичної роботи, які найбільш повно відповідають рівню його професійної підготовки, досвіду практичної роботи. Вчитель бере участь у засіданнях не більш як один раз на місяць.

Педагогічні працівники, які навчаються у вузах або на курсах без відриву від виробництва, звільняються на період навчання від участі в ме­тодичній роботі.

Директори шкіл та їх заступники беруть участь у роботі ме­тодичного об'єднання, як і вчителі, – за фахом.

Основними формами проведення методичної роботи є: лекції, доповіді, інформації, повідомлення, практичні заняття, диспу­ти, бесіди, відкриті уроки, захист моделі сучасного уроку тощо.

Важливою формою підвищення наукового, фахового та методичного рівня вчителя є самоосвіта. У процесі самоосвіти він вивчає нову літературу з педагогіки, психології, методики викладання навчальної дисципліни, матеріали передового педагогічного досвіду, знайомиться з педагогічними та методичними журналами, збірниками. Одним із видів самостійної діяльності вчителя є робота над методичною темою, яка повинна відповідати тій проблемі, над якою працює школа. Результати роботи вчитель оформляє як реферат чи доповідь, з якими виступає на засіданні методичного об’єднання чи творчої групи, або на науково-практичній конференції.

Керування процесом самоосвіти має певну циклічну форму. Порівняно замкнений цикл такої управлінської діяльності може складатися з семи етапів.

Перший етап – інформаційно-аналітичний (діалогічний): збирання й аналіз інформації про вчителів, рівень їхньої професійної компетентності й стан самоосвітньої діяльності.

Другий етап - прийняття управлінського рішення про поглиблення професійної компетентності педагогів через організацію їхньої самоосвітньої діяльності; визначення професійних запитів і об'єктивних потреб учителів професійно вдосконалюватися; з'ясування потреб щодо різних форм підвищення кваліфікації, в тім числі - самоосвіти.

Третій етап - постановка цілей і прогнозування результатів самоосвіти; з'ясування з учителем його бажання і, відповідно, важливих для нього форм підвищення професійного і загальнокультурного рівнів.

Четвертий етап - планування діяльності заступника директора з підвищення професійної компетентності через його самоосвіту; переведення загальної мети на рівень конкретних завдань особистісного і колективного керівництва педагогічним колективом у різних сферах управлінської діяльності - методичній роботі, проблемному семінарі, творчих лабораторіях, індивідуальній роботі з педагогами.

П'ятий етап - організація самоосвітньої діяльності вчителів з метою їхнього професійного вдосконалення в процесі практичної діяльності; керівництво роботою методичних об'єднань; організація роботи проблемного семінару з самоосвіти; розроблення змісту діяльності творчих лабораторій з нових проблем освіти.

Шостий етап - регулювання і коригування самоосвіти вчителів заступником директора; індивідуальна робота з учителями в напрямі розвитку їхньої професійної і громадської самосвідомості (у процесі педагогічного аналізу відвіданих заступником директора уроків, позакласних заходів тощо).

Сьомий етап - аналіз ефективності керівництва самоосвітою вчителів; виявлення позитивного в діяльності педагогів; узагальнення їхнього досвіду: проведення науково-практичних конференцій, звітів тощо; впровадження інновацій у практичну діяльність [4, с.193].

Домінуючою формою методичної роботи в школі є методичні об'єднання педагогічних працівників, які створюються, якщо в школі є три чи більше вчителів однієї спеціальності. При відсутності такої кількості педагогів у школі створюються міжпредметні (циклові) методичні об'єднан­ня (наприклад, учителів суспільно-гуманітарного циклу, при­родничо-математичного, вчителів початкових класів та груп подовженого дня). Крім того, в кожній школі працює ме­тодичне об'єднання класних керівників. Учителі малокомплектних шкіл працюють у методоб'єднаннях базових шкіл.

Керівниками методичних об’єднань обирають кращих, досвідчених вчителів. Засідання методоб'єднань проходять чотири рази на рік.

Форма планування роботи методичного об'єднання довільна. При плануванні потрібно враховувати конкретні умови кожної школи, досвід роботи вчителів, їх здібності та інтереси. План роботи об’єднання може мати наступні розділи:

• вступ, у якому аналізується робота за минулий навчаль­ний рік і намічаються основні завдання на наступний;
  
• організація роботи засідань методоб'єднань;
  
• удосконалення методичної майстерності вчителів, членів методоб'єднання;
  
• контроль за якістю знань, умінь та навичок учнів;
  
• організація позакласної роботи;
  
• удосконалення навчально-матеріальної бази;
  
• графік проведення членами методоб'єд­нання відкритих уроків;
  
• проблеми, над розв'язанням яких працюють члени методоб'єднання.
  

У діяльності методоб'єднань практикуються різноманітні види роботи, але найбільшого поширення набули заслуховування й обговорення доповідей, взаємовідвідування відкритих уроків і виховних заходів, бібліографічні огляди, вивчення методичних матеріалів, практичні заняття з учителями тощо.

У роботі методоб’єднання особливу роль відіграє доповідь. Слід порекомендувати вчите­лям таку орієнтовну схему доповіді:

• обґрунтування актуальності теми;
  
• характеристика конкретних педагогічних умов;
  
• головна ідея, опис оригінальних методичних прийомів, форм роботи, які забезпечили накопичення досвіду;
  
• аналіз, обґрунтування досвіду в світлі педагогічних ідей, наукових положень;
  
• результативність досвіду (показники в навчанні, вихованні);
  
• рекомендації щодо можливості використання досвіду.
  

Серед колективних форм методичної роботи останнім часом добре себе зарекомендували творчі групи вчителів, які створю­ються з метою впровадження досягнень педагогічної науки і передового досвіду в навчально-виховний процес. Творчі групи можуть працювати в системі шкільних, міжшкільних предметних методоб’єднань, а також на базі рай(міськ)методкабінетів. До їх складу входять теоретично підготовлені, досвідчені, творчі вчителі (8-10 чол). Завданням цих груп є розв’язання актуальних проблем навчально-виховного процесу (наприклад, особливості роботи за новою програмою, підручником, створення на уроці проблемних ситуацій тощо), які є новими в педагогічній теорії і практиці. Одним словом, робота їх носить випереджувальний характер. Існують три види творчих груп: одні працюють над впро­вадженням результатів наукових досліджень з відповідної науко­во-методичної проблеми, теми, другі – над вивченням і впро­вадженням уже відомого в регіоні кращого педагогічного досвіду, треті – над накопиченням власного педагогічного досвіду, певні елементи якого склалися в даній школі.

До творчої групи входять (на добровільних засадах) вчителі, які викладають різні предмети. Вони об’єднуються для вирішення науково-педагогічної проблеми. Результативною робота творчої групи буде за умови, якщо над нею здійснюватиметься науково-методичне керівництво з боку науковців, мето­дистів райметодкабінету та обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників.

Адміністрація школи (директор або заступник) можуть безпосеред­ньо очолити роботу творчої групи або спрямувати її опосередко­вано, якщо керівником групи є хтось із найбільш досвідчених фахівців.

На підготовчому (організаційному) етапі керівництво шко­ли добирає склад групи, запрошує наукового керівника з числа викладачів педвузів або науковців відповідних науково-дослід­них установ. Воно узгоджує діяльність шкільної творчої групи з район­ною чи обласною, якщо такі створено з даної педагогічної про­блеми; інструктує її керівника з питань організації змісту і методів роботи; допомагає у підборі відповідної літера­тури для опрацювання всіма членами творчої групи. Організо­вується також вивчення наявного педагогічного досвіду з даної проблеми за межами школи. В обов'язок керів­ників школи входить також ведення спостережень за роботою членів творчої групи, оцінювання результативності її “знахідок”, нормування роботи.


Алгоритм діяльності творчої групи орієнтовно може бути таким:

• підготовчий етап. Аналіз шкільної практики, якісного складу наявних педагогічних кадрів. Визначення науково-методичної теми. Розподіл обов'язків та питань для кожного члена групи;
  
• науково-методична підготовка. Психологічна підго­товка для сприйняття нового. Вивчення наявної науково-педа­гогічної та методичної літератури з визначеної проблеми, зас­воєння передового досвіду, з'ясування сутності того, що впровад­жується;
  
• складання програми діяльності. Визначення конкретних цілей і завдань групи. Розробка моделей, рекомендацій, порад щодо застосування на практиці існуючого досвіду. Розробка змісту діяльності творчої групи;
  
• окреслення шляхів розв'язання проблеми. Колективне об­говорення висунутих гіпотез. Випробувальне впровадження кра­щого педагогічного досвіду з даної проблеми;
  
• аналіз і підсумок результатів. Апробація набутого досвіду на основі нових педагогічних ідей, рекомендацій, розроблених творчою групою. Узагальнення передового педаго­гічного досвіду;
  
• запровадження досвіду творчої групи в масову практику. Поширення набутого досвіду (виступ із лекціями, пропаганда в пресі), надання допомоги вчителям, які зацікавились ідеями творчої групи. Вивчення перспективи подальшого існування наробок цієї групи.
  

Рекомендації, розроблені членами творчої групи, апробують­ся, коригуються, уточнюються. Велике значення має поширен­ня узагальненого досвіду. Члени творчої групи виступають з лекц­іями, доповідями, повідомленнями, пропагують свої досягнення у пресі, демонструють застосування на практиці поло­жень, рекомендацій, висновків науки з даної проблеми. Інші вчителі школи, переконавшись у доцільності інновацій, зможуть швидше творчо використовувати їх у своїй практиці.

Творча група в довільній формі складає план роботи над проблемою, тривалість роботи її залежить від складності тієї проблеми, над розв’язанням якої вона працює. Це може бути 1-2 роки.

У системі методичної роботи виправдали себе школи пере­дового досвіду. Це одна з форм підвищення кваліфікації педагогічних пра­цівників, поширення і впровадження кращого пе­дагогічного досвіду, а також джерело формування педагогічної майстерності. Створюється вона за пропозицією педагогічної ради школи, рай(міськ)методкабінету, обласного інституту післядипломної освіти.

Керівником школи призначається особа, досвід якої схвале­ний і рекомендований для впровадження. Навчальний план ШПД складається її керівником за допомогою РМК, ОІПОПП і за­тверджується районним відділом освіти. Заняття школи прово­дяться зі сталим складом слухачів один раз на місяць.

Керівникові ШПД можна порекомендувати такі форми роботи:

• відвідування слухачами школи уроків (позакласних заходів) у нього з метою вивчення форм і методів його роботи;
  
• відвідування керівником ШПД занять слухачів;
  
• практичні заняття, метою яких є ознайомлення слухачів з матеріалами, використаними наставником під час підготовки і проведення уроку (виховного заходу) та розробка слухачем школи своїх уроків (виховних заходів) з допомогою керівника ШПД;
  
• виконання слухачами окремих завдань керівника ШПД з вивчення методичної літератури, виготовлення дидактичних матеріалів тощо;
  
• співбесіди зі слухачами з метою коменту­вання особливостей своїх уроків (виховних заходів) і занять слу­хачів.
  

Відкритий урок у школі – загальноприйнятий методичний захід, на якому відбувається показ кращого досвіду, пропаган­да нових педагогічних надбань і актуальних питань методики (наприклад, розвиток пізнавальної самостійності школярів, ком­плексне використання засобів навчання тощо). Без відкритого уроку (виховного заходу) неможливо здійснити поширення і впровадження передового педагогічного досвіду. Цю думку підтверджував відомий російський учений і педагог М.І.Пирогов:

“ Як же можна це довести інакше, як не запросивши товаришів на свій урок і не переконавши на власному досвіді".

Проте слід пам'ятати, що не варто захоплюватись великою кількістю відкритих уроків. Інколи в школах встановлюється навіть обов'язковість і черговість відкритих уроків, незалежно від можливостей учителя. Треба знати, що відкритий урок – добровільний крок учителя (крім серії відкритих уроків під час атестації і за підсумками стажування педагога). І якщо вчитель не погоджується давати такий урок, то ніхто його не може примусити. Але переконати педагога в необхідності поділитися своїм досвідом і можна, і потрібно. Крім того, слід пам'ятати, що відкриті уроки не повинні проводитися стихійно. Вони ма­ють створювати систему розв'язання провідних пе­дагогічних проблем, над якими в даний час працює вчительський колектив. Отже, підготовка відкритого уроку не дається “на відкуп” одному педагогові, а обмірковується, конструюється з участю керівників школи, голови методичного об'єднання. Дата його проведення оголошується заздалегідь. Обов'язково зазна­чається не лише тема й мета заняття, а й методична мета відвіду­вання. План відкритого уроку бажано вивісити в учительській для загального ознайомлення.

Доцільно, щоб відкритий урок синхронно поєднувався з об­говоренням доповідей на ту саму тему на засіданні методичного об'єднання. Від глибини педагогічного аналізу уроку значною мірою залежить збагачення досвіду і доля поширення його се­ред інших учителів школи. В.О.Сухомлинський, надаючи вели­кого значення особистій участі керівників школи в підготовці й проведенні відкритих уроків, писав, що кількість їх протягом навчального року не повинна перевищувати 10–12 (не врахову­ючи уроків, які проводять учителі, що атестуються), бо до них готуються, їх обговорюють і вчителі, і керівники школи. У кра­щих директорів шкіл і їх заступників усі уроки відкриті.

Взаємовідвідування уроків (виховних заходів) у системі мето­дичної ро­бо­ти має відігравати специфічну роль. Добре налагодже­не взаємовідвідування сприяє пе­ренесенню кращих методів ро­боти одного педагога в практику діяльності ін­ших, на­ди­хає вчителя на пошук нових методів навчання, виховання, будить твор­чу ініціативу.

Порівняння власного досвіду з досвідом колег дає можливість критично оцінити різні варіанти досягнення мети.

Є декілька форм організації взаємовідвідування уроків (ви­ховних заходів). Одна з них – відвідування уроків колег із власної Ініціативи. Таке відвідування принесе користь, якщо спостереження за навчально-виховним процесом буде про­водитися за певною програмою. Можна, звичайно, і при ви­падковому, нецільовому, відвідуванні уроку знайти для себе щось цікаве, необхідне, проте частина часу витрачається мар­но. Значно корисніше, коли педагог із власної ініціативи за­стосовує цілеспрямоване, тематичне відвідування занять інших учителів у плані тієї проблеми, яка його цікавить. Це при­скорює впровадження позитивного досвіду із заздалегідь виз­наченого питання.

Відбувається взаємовідвідування уроків і за ініціативою керів­ників школи, голови методичного об'єднання. У цьому разі відвіду­вання йде на користь за умови, якщо не нав'язується під тиском, як обов'язкове. Керівник школи рекомендує відвідування уроків, але в кожному випадку мотивує його. Той, хто відвідує, має знати мету відвідування. Адміністрація школи або голова методичного об'єд­нання спрямовують взаємовідвідування, виходячи з потреб удос­коналення навчально-виховного процесу.

Важливо, щоб взаємовідвідування уроків не перетворилося на формальну справу або не набуло негативного забарвлення. У багатьох школах ведеться книга обліку взаємовідвідування уроків. Учителі не люблять, коли така книга перетворюється на своє­рідний “кондуїт”, де фіксуються, крім позитивних, і слабкі сторони уроку. Більш доцільною є форма фіксації вдалих знахідок. Спостерігачеві уроку варто лише декількома фразами дати оцінку цікавому факту. Такі книги зберігаються в шкільному методич­ному кабінеті.

Кожен член педагогічного колективу має знайти для себе відповіді на питання, які його в даний момент цікавлять. До речі, ведення книги взаємовідвідування не передбачено норма­тивними документами, тому не обов'язково вимагати від учите­ля її заповнення.

Семінар-практикум активно сприяє впровадженню нового. Він спрямований на вдосконалення методичної майстерності як досвідчених, так і молодих учителів, які мають недостатній досвід роботи, на вдосконалення організаторських умінь керівників шкіл. Семінари-практикуми викорис­товуються як ланка передання досвіду роботи.

Розвитку колективної творчості педагогів сприяють шкільні науково-практичні конференції, педагогічні читання. До кон­ференції готуються всі члени колективу, які вивчають літерату­ру, задають доповідачам запитання, розпочинають дискусію.

Бібліографічні огляди, обговорення літератури, статей, журналів – це канали, за якими оперативно надходить до вчителя інформація – важлива передумова підвищення рівня й ефективності навчально-виховного процесу.

Одна з дієвих колективних форм методичної роботи – методична оперативна нарада, яку варто проводити з усім педагогіч­ним колективом раз на місяць (наприклад, кожного четвертого понеділка). Готують її почергово шкільні методичні об'єднання під керівництвом заступника директора школи. Мета методичних оперативних нарад – ознайомлення членів педагогічного колективу з еле­ментами прогресивного, що з'являється в роботі даного педаго­гічного колективу, учительських колективів району, області, краї­ни, з новими досягненнями світової педагогічної науки.

Наведемо орієнтовну тематику методичних оперативних нарад:

• огляд методичної літератури на допомогу вчителям, які працюють за новими програмами чи підручниками (вересень);
  

• нове в питаннях педагогіки, психології (огляд методичних журналів, жовтень);
  
• адреси передового досвіду вчителів-предметників (листопад);
  
• психологічні основи уроку, схема аналізу та самоаналізу уроку (грудень);
  
• адреси передового досвіду класних керівників (січень);
  
• огляд методичної періодичної преси (умови оптимізації індивідуального підходу під час роботи зі слабковстигаючими учнями, лютий);
  
• дже­рела “скарбнички” передового досвіду (шляхи зниження навчального навантаження учнів, березень);
  
• аналіз нових над­ходжень до шкільної бібліотеки (слово вчителя в навчальному процесі, квітень); -
  
• огляд методичних матеріалів (підручник у руках школяра, травень).
  

Специфічною особливістю ділових ігор як форми організації методичної роботи, є можливість створення підвищеного настрою, який активізує творчу ініціативу, забезпечує високий рівень зас­воєння теоретичних знань і професійних умінь. Конструювання ділових ігор – справа нелегка. Процес організації і проведення їх можна умовно поділити на чотири етапи:

• Перший етап – ознайомлення з особливостями гри як фор­ми методичної роботи, а також із загальними вимогами до орга­нізації її проведення.
  
• Другий етап – конструювання гри. Потрібно визначити мету, назву і зміст гри (педагогічну проблему, яку будуть розв'язувати гравці), обсяг теоретичної інформації і практичних умінь, які потрібно засвоїти, написати сценарій гри; загальні її правила, а також Інструкції для гравців і керівника гри.
  
• Третій етап – організаційна підготовка і проведення. Директор чи завуч школи, який організовує гру, роз'яснює вчи­телям її дидактичний сенс, знайомить їх із загальною програ­мою і правилами, ставить перед гравцями конкретні завдання, які повинні бути реалізовані. Вчителі, які не зайняті безпосередньо в грі, призначаються експертами, дістають завдання спостерігати, аналізувати і дава­ти оцінку: як дотримуються гравці нормативних вимог і імпро­візують. Визначається також час, місце, умови і тривалість гри. Для її проведення доцільно створити умови, наближені до ре­алій шкільного життя.
  
• Четвертий етап – підбиття підсумків гри, докладний аналіз і оцінка її ролі в системі підвищення методичної і фахової підго­товки вчителів.
  

Рольова гра нагадує ділову, але тут кожному учасникові на­дається певна роль чи визначається функція.

Раз на два роки можна проводити “педагогічну олімпіаду”, в якій беруть участь усі вчителі і вихователі школи незалежно від стажу і досвіду роботи. Олімпіада триває впродовж навчального року і передбачає кілька етапів. Перший проводиться у вигляді конкурсу нестандартних уроків чи виховних заходів, другий – як фестиваль методичних ідей, третій – як педагогічні чи­тання (захист педагогами рефератів і творчих тем). На заключ­ному етапі проводиться педагогічний ринг. де кандидати в пе­реможці змагаються у розв'язанні педагогічних завдань. Їх бажано заохотити матеріально, їм присуджується (за домовленістю з РМК) вища кваліфікаційна категорія.

Методичний фестиваль проводиться з метою обміну досвідом роботи, запровадження в практику педагогічних ідей. Автори ідей і знахідок біля спеціальних стендів надають бажаючим кон­сультації. Заявки на виховні заходи, методичні ідеї, цікаві педа­гогічні знахідки учасники фестивалю подають завчасно, лише після цього складається програма фестивалю.

Методичний ринг – форма методичної роботи, яка сприяє вдосконаленню знань учителів, дає можливість виявити еруди­цію. Методичний ринг може проводитися, коли виникають суперечки чи діаметрально протилежні думки. Готуються опонен­ти, групи підтримки.

Аукціон. Ведучий називає тему, завдання чи питання, дає сигнал (гонг) і починає відлік. Група аналізу оцінює логічність відповіді на дане питання, готує опонентів, підбиває підсум­ки. знімає напруженість у разі її виникнення.

Методичний міст – різновид дискусії. Для участі в цій формі роботи залучаються вчителі різних шкіл, керівники методичних об'єднань, батьки, учні. Роль ведучого виконує за­ступник директора школи.

Педагогічний КВК проводиться за відомим традиційним сце­нарієм і передбачає зустріч команд педагогів. Така форма мето­дичної роботи значно активізує всі форми: масові, групові. індивідуальні, особливо в підготовчий період.

Ігрове конструювання. Одержавши певне завдання, учасни­ки команд, які змагаються, вишукують найкращий варіант його здійснення. Мозковий штурм має величезні можливості, що можна побачити, спостерігаючи за діяльністю учасників команд у вікторині “Що? Де? Коли?”.

Аналіз конкретних ситуацій. З приводу навчальної ситуації. яку повідомляє методист, відбувається обговорення, пропону­ються варіанти можливих розв'язків, обираються оптимальні.

Робота в мікрогрупах (три-шість осіб), які створюються на добровільних засадах для засвоєння якої-небудь нової концепції, теорії. Спочатку кожен член групи самостійно вивчає нову роз­робку або фрагмент, потім доповідає її своїм колегам, які його доповнюють, коригують, обмінюються думками і врешті реалі­зують ідею в своїй практиці.

Назвемо ще деякі нетрадиційні форми методичної роботи:

• ярмарок педагогічної творчості;
  
• клуб творчих педагогів;
  
• проблемний семінар;
  
• педагогічний портрет творчого колективу, творчого вчи­теля;
  
• конкурс “педагог року”;
  
• навчальний семінар.
  

Проблеми методичної роботи мають розв'язуватися в контексті нового погляду на особистість учителя.

Аналіз результатів діагностування, яке бажано проводити щорічно в квітні – травні, допомагає планувати методичну ро­боту в школі, районі тощо, планувати конкретні шляхи її вдоско­налення.

Якщо вчитель навчився правильно аналізувати свою діяльність, він уже зробив крок до підвищення педагогічної май­стерності.

3. Організація та зміст роботи шкільних методичних кабінетів

Закони України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту” вимагають підвищення ефективності роботи навчальних закладів і установ освіти через запровадження сучасних педагогічних технологій і науково-методичних досягнень, що вимагає високого рівня професіоналізму педагогічних кадрів, їх інноваційного, творчого, аналітичного мислення.

Подальше удосконалення навчально-виховної роботи великою мірою залежить від теоретичного рівня та педагогічної майстерності вчителя.

Як свідчить практичний досвід роботи педагогічних колективів, важливу роль у піднятті фахового рівня та педагогічної майстерності вчителів відіграє чітко налагоджена методична робота. Як правило центром цієї роботи є методичний кабінет, який повинен бути організований у кожній школі, де для цього є відповідні умови.

3.1. Завдання шкільного методичного кабінету

Положенням про районний (міський) методичний кабінет передбачені наступні його завдання:

а)вивчення умов забезпечення психічного і фізичного здоров'я вихованців дошкільних та позашкільних закладів, набуття ними життєвого досвіду та вироблення умінь і навичок, необхідних для подальшого навчання, стану організації педагогічного процесу і ме­тодичної роботи в цих закладах;

б) вивчення рівня знань, умінь і навичок учнів у загально­освітніх закладах відповідно до державних стандартів, кожного ос­вітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня, стану викладання пред­метів і курсів регіонального та шкільного компонентів базового на­вчального плану та спеціальних дисциплін; організація навчально-виховного процесу та методичної роботи в цих закладах;

в) розробка, апробація та впровадження освітніх технологій та систем, перспективного педагогічного досвіду в дошкільних, середніх загальноосвітніх, позашкільних закладах, поліпшення на цій основі управління ними та організації методичної роботи;

г) організація діяльності наукових товариств учнів та їхніх осе­редків у закладах освіти; підготовка і проведення олімпіад з базових дисциплін, конкурсу “Учитель року”, конкурсів-захистів науково-дослідних робіт, турнірів юних науковців;

ґ) вивчення рівня освітньо-кваліфікаційного забезпечення навчально-виховного процесу кадрами з відповідною базовою освітою;

д) створення організаційних умов для безперервного фахового вдосконалення, кваліфікації педагогічних і керівних працівників освіти, вивчення та аналіз рівня кваліфікаційного забезпечення на­вчально-виховного процесу;

е) проведення системи заходів, спрямованих на розвиток твор­чого потенціалу педагогів і керівників закладів освіти, вивчення і узагальнення їхнього перспективного педагогічного досвіду та його впровадження, залучення кращих із них до конкурсів про­фесійної майстерності, навчально-методичної та науково-дослід­ної робота, прикріплення методистами-кореспондентами кращих педагогічних працівників району (міста) до відповідних кафедр інститутів удосконалення вчителів та залучення їх до навчально-методичної роботи в районі (місті) на підставі відповідних атес­татів.

3.2. Робота шкільного методичного кабінету

Шкільний методичний кабінет веде таку роботу:

• створює умови для самоосвітньої індивідуальної роботи вчителів, забезпечує їх необхідною науково-методичною літературою, організовує для них консультації;
  
• розглядає і рекомендує до затвердження план роботи методичних об’єднань вчителів;
  
• допомагає в організації роботи шкільних теоретичних семінарів для вчителів та інших форм колективної методичної роботи;
  
• організовує роботу щодо надання методичної допомоги молодим вчителям та вчителям, які отримали рекомендації під час атестації;
  
• надає допомогу вчителям, які займаються науково-дослідницькою та експериментальною роботою;
  
• веде роботу щодо пропаганди передового педагогічного досвіду шляхом підготовки і проведення шкільних педагогічних читань, науково-практичних конференцій, організації педагогічних виставок, творчих звітів учителів, випуску методичних бюлетенів, взаємовідвідування уроків тощо.
  

Вивчення стану роботи шкільних методичних кабінетів дає право стверджувати, що значна частина з них є справжнім центром методичної роботи вчителів.

3.3. Основні вимоги до обладнання шкільного методичного кабінету

• наявність плану роботи шкільного методичного кабінету та планів роботи методичних об’єднань з визначенням питань, які розглядатимуться протягом року;
  
• у кабінеті обов’язково повинні бути: Закони України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, Державна національна програма “Освіта”, нормативні та директивні документи про освіту, твори вітчизняних та зарубіжних педагогів, підручники, посібники, методична література, педагогічні журнали та газети;
  
• чіткий облік надходження і використання навчальних програм, методичних листів Міністерства освіти, управління освіти облдержадміністрації та обласного науково-методичного інституту післядипломної освіти;
  
• матеріали узагальненого досвіду роботи вчителів школи у вигляді стендів, планшетів, турнікетів, альбомів, педагогічних інформаторів тощо;
  
• розробки уроків, позакласних заходів, реферати, доповіді, матеріали педагогічних читань, науково-практичних конференцій, плани роботи вчителів, класних керівників, зразки унаочнення, роздавального матеріалу та інше;
  
• матеріали підвищення кваліфікації та атестації вчителів школи (перспективні графіки підвищення кваліфікації, графіки атестації, досвід роботи з цих питань);
  
• матеріали на допомогу молодим вчителям (за наявності їх у школі);
  
• матеріали щодо методичного забезпечення виховної роботи: сценарії виховних заходів, тематичних бесід, лекцій, матеріали про роботу з батьками;
  
• матеріали, які відображають інноваційну діяльність і творчість вчителів школи;
  
• картотека передового педагогічного досвіду вчителів школи, району, області, країни;
  
• картотека (за предметами) наявності у шкільній бібліотеці літератури. Сюди можна включати і літературу, яка є в домашніх бібліотеках вчителів;
  
• створювати необхідні умови для роботи вчителів із самоосвіти, підготовки до уроків, факультативних занять, позакласних заходів тощо.
  

3.4. Оформлення шкільного методичного кабінету

Для зручності користування матеріалами, які наявні в методичному кабінеті, доцільно правильно їх систематизувати і естетично оформити. У залежності від площі методичного кабінету можна орієнтовно розмістити і оформити матеріали за такими розділами:

• формуємо громадян-патріотів (в цьому розділі нагромаджуються матеріали з досвіду роботи вчителів щодо формування громадянських якостей на уроках та в позакласній роботі);
  
• творча праця вчителів (розкривається досвід роботи вчителів-методистів, старших учителів, кращих учителів-предметників, класоводів);
  
• виховуй, твори, дерзай (на допомогу класним керівникам, класоводам, керівникам гуртків, факультативів);
  
• досвід народжується у творчих пошуках (систематизовані матеріали досвіду педагогів, схвалені Міністерством освіти України, а також досвід, вивчений на рівні області, району, школи);
  
• педагогічний бюлетень або інформатор (висвітлення досвіду педагогів школи з окремих проблем);
  
• наука і практика пропонують (зосередження новинок педагогічної і психологічної літератури);
  
• атестація педкадрів (зосередження нормативних документів з питань атестації та досвіду роботи щодо проведення атестації).
  

Якщо в кабінеті наявні матеріали з інших напрямків педагогічної діяльності, то можна оформити і інші розділи.

У методичному кабінеті школи можуть організовуватись педагогічні виставки з найбільш актуальних проблем роботи школи, наприклад: “Виховуємо громадян-патріотів”, “Інновації і творчість”, “Оновлюємо зміст освіти”, “Організація індивідуальної роботи з учнями”, “Готуємося до екзаменів” тощо.

В експозиції можуть використовуватися методичні посібники, книги, доповіді учителів, зразки учнівських робіт, реферати, вирізки з газет, методичні журнали та інше.

Педагогічні виставки можуть бути приурочені засіданням педагогічних рад, виробничих нарад, методичних об’єднань, педчитанням, науково-практичним конференціям згідно їх тематики.

3.5. Вимоги до планування роботи шкільного методичного кабінету

Загальновідомо, що успіх роботи шкільного методичного кабінету у значній мірі залежить від того, як вона спланована. Це планування повинно проводитись у тісному зв’язку із загальношкільним і включає такі розділи:

І. Вступ

У вступній частині аналізується методична робота, її роль у педагогічному процесі, рівень роботи методичних об’єднань, інших форм методичної роботи. Робота педколективу над загальношкільною методичною проблемою, її значення щодо підвищення фахової кваліфікації і педагогічної майстерності вчителів. Вивчення і впровадження передового педагогічного досвіду. Основні завдання на новий навчальний рік, які базуються на вимогах, директивних і нормативних документів вищестоячих органів освіти.

ІІ. Організаційна робота кабінету

Тут доцільно запланувати розгляд і обговорення планів роботи методичних об’єднань, які працюють на базі школи, складання графіків проведення семінарів, відкритих уроків, педчитань, науково-практичних конференцій, предметних тижнів, випуск педагогічних бюлетенів та інформаторів, поповнення кабінету новою методичною та педагогічною літературою тощо.

ІІІ. Підвищення фахового рівня та методичної майстерності вчителів

У цьому розділі необхідно спланувати такі питання, як проведення нарад з керівниками методоб’єднань щодо організації їх діяльності, вивчення передового педагогічного досвіду, надання допомоги вчителям в оформленні навчальних кабінетів. Тут доцільно передбачити проведення конкурсів на кращий реферат з досвіду роботи, виготовлення дидактичного матеріалу, посібників, авторських програм. У даному розділі планується керівництво курсовою перепідготовкою вчителів. Визначається тематика проблемних семінарів, педчитань, науково-практичних конференцій. Заходи щодо надання допомоги молодим вчителям та педагогам, що проходять атестацію.

IV. Вивчення, узагальнення та впровадження у практику передового педагогічного досвіду

У цьому розділі слід конкретно визначити вчителів (а також тематику (проблему)), досвід яких буде вивчатися і тих, хто вивчатиме (план вивчення досвіду повинен складатися окремо).

Треба визначити педагогів, які будуть працювати над творчим впровадженням досвіду, схваленого Міністерством освіти, а також досвіду, вивченого і рекомендованого на рівні області, району.

V. Робота методичної ради

Плануються питання, які будуть розглядатися на засіданнях методичної ради. Вони можуть бути різноманітними, зокрема: робота методоб’єднань, окремих предметних кабінетів, курсова перепідготовка педагогів, хід підготовки до атестації, звіти окремих вчителів, робота з наставництва та інше.

VI. Робота бібліотеки

Незалежно від того, чи бібліотека і методичний кабінет розміщені в одному приміщенні, чи у різних, їх робота повинна тісно поєднуватися.

У цьому розділі необхідно передбачити поповнення книжкового фонду (згідно видавничих каталогів). Яким визначним датам присвячуватимуться виставки книг, виставки-повідомлення про новинки літератури, оновлення тематичних картотек тощо.

3.6. Здійснення керівництва роботою шкільного методичного кабінету

Завідування методкабінетом як правило здійснює заступник директора з навчально-виховної роботи. У виняткових випадках завідуючим методкабінетом може призначатися досвідчений вчитель, який працює під керівництвом адміністрації школи.

В обов’язки завідуючого входить планування і керівництво роботою кабінету.

При шкільному методичному кабінеті створюється методична рада, до складу якої входять заступники директора школи, керівники методичних об’єднань, кращі вчителі, бібліотекар. Раду очолює завідуючий шкільним методичним кабінетом. Склад ради затверджується педагогічною радою на початку навчального року.

Робота методичної ради планується на навчальний рік.

Основними завданнями ради шкільного методичного кабінету є:

• планування роботи шкільного методичного кабінету, а також розгляд планів роботи шкільних методичних об’єднань з наступним поданням їх на затвердження;
  
• обговорення і затвердження планів постійнодіючих семінарів, тематики педагогічних читань та науково-практичних конференцій;
  
• обговорення узагальнених матеріалів вивченого досвіду вчителів;
  
• обговорення авторських програм вчителів з окремих курсів, факультативів і рекомендація їх до затвердження;
  
• розгляд і рецензування доповідей, які представляються на педчитання і науково-практичні конференції, матеріалів, які рекомендуються до друку у місцевій пресі та методичних бюлетнях або інформаторах;
  
• розгляд матеріалів, які будуть експонуватись на педагогічних виставках;
  
• обговорення стану методичної роботи у школі та вироблення заходів щодо її поліпшення.
  

Рада проводить свої засідання тричі на рік: на початку навчального року, після закінчення першого півріччя і в кінці навчального року. За необхідності можуть проводитися і позапланові засідання.

Рада є органом, який координує методичну роботу в школі і в своїй діяльності підпорядковується директору школи. Вона реалізує і втілює в життя рішення педагогічної ради.

Методична рада виробляє єдину для школи позицію щодо вивчення і застосування у практичній діяльності вчителів найбільш актуальних досягнень науки і передового педагогічного досвіду з метою подальшого удосконалення навчально-виховного процесу.

Досвід роботи кращих методичних кабінетів переконує у тому, що їх діяльність у значній мірі сприяє підвищенню педагогічної майстерності вчителів, що в свою чергу позитивно впливає на поліпшення навчально-виховного процесу в школі.

Висновки

Одним із обов’язків педагогічних працівників є постійне підвищення професійного рівня, педагогічної майстерності, загальної і політичної культури. Цьому значною мірою допомагає організація методичної роботи з учителями, що сприяє розв’язанню актуальних проблем навчально-виховного процесу. У діяльності методичних об’єднань, творчих груп використовуються як теоретичні, так і практичні форми роботи.

До теоретичних форм відносяться спільне вивчення навчальних програм; ознайомлення з підручниками, посібниками, з новинками психолого-педагогічної і методичної літератури; вибір оптимальних форм, методів і прийомів навчальної діяльності на уроці.

Змістом методичної роботи з педагогічними працівниками є вдосконалення форм і методів навчання та виховання, організації позакласної та позашкільної виховної роботи, взаємозв’язку школи і сім’ї, впровадження в практику роботи досягнень педагогічної науки і передового педагогічного досвіду, здійснення внутрішкільного контролю і надання методичної допомоги в роботі вчителів, вихователів.

Центром становлення педагогів є шкільний методичний кабінет, який повинен бути організований у кожній школі. При шкільному методкабінеті створюється методрада, що затверджується педагогічною радою на початку навчального року.

Використана література

1. Березняк Е.С. Руководство современной школой. – М.:Просвещение, 1983. - 206 с,
   
2. Горская Г. Я., Чуракова Г. Г. Организация учебно-воспита­тельного процесса в школе. – М.: Просвещение, 1986. – 208 с.
   
3. Жерносек І.П. Науково-методична робота в загальноосвітній школі. – К.: ІСДО, 1998. – 160 с.
   
4. Наливайко Г.В. Керівництво самоосвітньою діяльністю вчителів // Освіта і управління. – Т.3. – С. 192-197.
   
5. Положення про методичний кабінет середнього закладу освіти // Інформаційний збірник Міністерства освіти України.
   
6. Рабченюк Т.С. Внутрішкільне управління: Практичний посібник. – К.: Рута, 2000. – 176 с.
   

Методист вищої категорії С. Боднарюк

Тел./факс. (0372) 55-17-08