Міністерство освіти україни

Вид материалаДокументы
Виробництво одиниці продукції дає 0,1 м стоку з концентрацією органічної речовини з БПК5 2000 мг/л.
3.4 Порядок виконання роботи
Режим роботи першого рівня
3.4.1 Управління екосистемою
Задача другого рівня
3.4.2 Природоохоронні заходи та їх вартість
Очистку стічних вод ферми.
3.4.3 Одержаний прибуток
3.4.5 Економічні збитки.
Режим роботи другого рівня
3.5 Вміст звіту
3.6.2 Контрольні запитання.
4. 1 Мета роботи
4.2 Методичні вказівки з організації самостійної роботи студентів
2.3 Опис системи
Хід роботи
Визначення класу небезпеки відходів виробництв
Умова 2 2К1 ≤ К3.
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7

Виробництво одиниці продукції дає 0,1 м3 стоку з концентрацією органічної речовини з БПК5 2000 мг/л.

Тваринницький комплекс розміщений на берегу річки на відстані 5400 м від початку ділянки. На ньому можна вирощувати свиней кількістю від 0 до 2000 голів або велику рогату худобу (корів) кількістю від 0 до 1000 голів. На тваринницькому комплексі за добу на одну свиню припадає 4,5 літри перегною з органічним забрудненням з БПК5 6000 мг/л , на корову - 14 літрів з органічним забрудненням з БПК5 8000 мг/л. У проймі ріки розміщені сільськогосподарські угіддя, на яких можна вирощувати пшеницю, жито, ячмінь, кукурудзу, картоплю. Для підвищення врожайності культур необхідно використовувати добрива:


Азотних...................................... не більш 50 кг/га;

Калійних. ………….................................. 50 кг/га;

Фосфорних.............................................….50 кг/га;

Органічних.........…......…...........................20.кг/га;

Вапнування ґрунту.................................…20 кг/га;

При використанні отрутохімікатів та добрив необхідно враховувати, що дощовий та паводковий стоки будуть забруднювати воду ріки тим сильніше, чим більше буде внесено добрив та отрутохімікатів;

Накопичування речовин, не засвоєних рослинами, впливає на величину забруднення ріки. Причому значний вплив на якість води чинять донні відкладення.

Житлове селище (умовне) забирає воду ріки для своїх потреб. Якщо вода у ріці не достатньо чиста, то люди будуть хворіти через вживання брудної води; не будуть використовувати дану ділянку річки як зону відпочинку. Уданій моделі встановлена межа допустимих концентрації (ГДК) щодо:

Кисню............................................ Не менше 4 мг/л;

БПК5....................….......................Не більш 6 мг/л;

Атразину………………………….Не більш 0.005 мг/л;

Метафосу........................................Не більш 0, 02 мг/л;

Цинебу............................................ Не більш 0.03 мг/л.

Пересувна станція контролю якості води аналізує вміст кисню, органічної речовини, що забруднює (з БПК5), атразину, метафосу та цинебу у воді на будь-якій обраній ділянці річки.


3.4 Порядок виконання роботи.


Для виконання лабораторної роботи використовуються ПОЕОМ типу IBM РС. Після завантаження програми на екрані з'являється заставка “AQUA- екологія”. Для продовження роботи необхідно натиснути відповідну клавішу.

Режим роботи першого рівня: На початку етапу задаються параметри функціонування системи: польова культура для вирощування на полях, кількість добрив та пестицидів, що застосовуються, вид оранки, ширина лісосмуги уздовж ріки. Після введення заданих параметрів можна спостерігати динаміку концентрації кисню, БПК5, атразину, цинебу, метафосу у річковій воді, а також модифікацію рівня води у річці. Час обчислень - один місяць. Після 1-го, 2-го та інш. років на екрані з'являється вікно з інформацією про параметри системи. У випадку потреби ці параметри можна змінювати. Після закінчення 5 років ігрового часу програма надає оцінку діяльності студента.


3.4.1 Управління екосистемою. Робота з програмою складається з послідовності проходження двох рівнів. Рівні, у свою чергу, складаються з етапів.

Задача першого рівня: вирощування сільськогосподарських культур і збереження екосистеми шляхом застосування природоохоронних заходів, а також отримання прибутку не менше 100000 у.о.. При цьому необхідно погасити борг у банку 100000 у.о.. Позика в банку необхідна як стартовий капітал для господарської діяльності, причому грошових коштів достатньо лише на купівлю ділянки землі і вирощування одного виду сільськогосподарської культури.

Задача другого рівня: до об'єктів сільськогосподарської діяльності додається тваринницький комплекс і збільшується кількість об'єктів забруднення басейну річки. Тільки при правильному застосуванні природоохоронних заходів і методів очищення з урахуванням вторинних забруднень, користувач може отримати позитивну оцінку.

Кожен етап - керуючий вплив на систему та отримання результатів. Режим роботи: “по рокам” - один етап - один рік.

Під керуючим впливом розуміється:
  • Вибір сільськогосподарських культур для вирощування на полях, розташованих у проймі ріки;
  • Вибір кількості добрив та ядохімікатів, що застосовуються;
  • Вибір заходів щодо збереження чистоти ріки.
  • Вибір кількості голів худоби для вирощування на фермі (свині чи велика рогата худоба);
  • Вибір методів очистки стічних вод ферми;

3.4.2 Природоохоронні заходи та їх вартість. Система природоохоронних заходів включає:

Посадку лісосмуги. Вирощування дерев та кущів по берам річки сприяє зменшенню дощового стоку й виносу забруднюючих речовин з полів. Вплив лісосмуги з роками зростає. Посадка лісосмуги завширшки 10 м коштує 1000 у. о.

Оранку. Різні види оранки забезпечують зменшення дощового стоку з полів у різному ступені:

Щільна оранка - на 16% (вартість оранки 100 га - 1000 у. о.);

Безвідвальна оранка - на 45% (вартість - 1700 у. о.);

Відвальна з мікро лиманами - на 53% (вартість - 1900 у. о.);

Відвальна глибиною 22 - 25 см – на 62% (вартість - 2500 у. о.);

Відвальна із глибиною 35 - 37 см - на 77% (вартість - 3000 у. о.).

Очистку стічних вод ферми. Для зниження концентрації забруднюючих речовин у стічних водах ферми необхідно застосовувати очистку. Використання очистки різних видів дозволяє зливати у ріку стічні води різного ступеня чистоти:

Механічна очистка дозволяє очистити стічні води до 50% (вартість очистки 1 м3 води - 0.05 у. о);

Біологічна очистка - до 80% (вартість очистки 1 м3 води - 0.38 у. о.);

Біологічна з доочищенням - до 98% (вартість очистки 1 м3 води - 2.00 у. о.).

Застосування штучної аерації. Штучна аерація дозволяє збільшити вміст кисню у воді шляхом напускання повітря у воду крізь аератори. Місце установки аерації можна змінювати за бажанням гравця. При роботі необхідно врахувати, що концентрація кисню у річці залежить від концентрації забруднюючої органічної речовини (чим її більше у річці, тим більше кисню витрачується на розклад цієї речовини) та від температури води (чим вище температура, тим нижче концентрація кисню). Підвищення вмісту кисню у воді на 2 мг/л за допомогою штучної аерації коштує 366 у. о. на місяць.


3.4.3 Одержаний прибуток. Прибуток від проведення господарської діяльності складається з прибутку, отриманого від реалізації умовної продукції промислового підприємства - 12 у. о. За одиницю продукції, тваринницького комплексу (100 x на кількість свиней або 200 x на кількість корів) у. о. у рік, врожаю пшениці - 30 у. о. за центнер, ячменю - 30 у. о., ржи - 28 у. о., кукурудзи - 12 у. о., картоплі - 10 у. о.


3.4.4 Витрати. Витрати складаються з витрат на здійснення природоохоронних заходів (див вище) та витрат на проведення господарської діяльності (купівля та внесення добрив та ядохімікатів). Вартість 1 кг. Метафосу 434 у. о., атразину - 1600 у. о., цинебу - 600 у. о., азотних добрив - 400 у. о., калійних - 400 у. о., фосфорних 400 у. о., 1 т. органічних добрив - 2000 у. о., вапнування ґрунту - 2000 у. о.


3.4.5 Економічні збитки. Економічні збитки залежать від якості води у річці та складаються з витрат, пов'язаних із погіршенням функціонування основних фондів промислового підприємства, додаткових витрат на очистку води для житлового селища, витрат через хвороби населення, витрат закладів охорони здоров'я у зв'язку із хворобами населення, власних витрат населення, пов'язаних із подорожами на відпочинок у інші місця.

Режим роботи другого рівня:. Робота аналогічна режиму першого етапу, але до об'єктів сільськогосподарської діяльності додається тваринницький комплекс і збільшується кількість об'єктів забруднення басейну річки.

Для одержання оцінки “відмінно” потрібно отримати прибуток не менш 5 тис. у. о. при нульових економічних збитках. Показати результат викладачу, дістати індивідуальне завдання, виконати його, оформити звіт та захистити його.


3.5 Вміст звіту.

а) Мета роботи;

б) Початкові дані;

в) Опис результатів;

г) Висновки.


3.6 Контрольні запитання і завдання:


3.6.1 Контрольні завдання:

1. Побудувати залежність врожайності обраної культури від кількості добрив.

2. Побудувати залежність врожайності від кількості ядохімікатів, що вносяться.

3. Побудувати залежність економічного прибутку (збитку) від кількості добрив.

4. Побудувати залежність економічного прибутку (збитку) від кількості

ядохімікатів, що вносяться.

5. Побудувати залежність економічного прибутку (збитку) від видів оранки.

6. Побудувати залежність економічного прибутку (збитку) від методів очистки стічних вод підприємства та ферми.


3.6.2 Контрольні запитання.

1. Що таке екосистема?

2. Які методи очистки води Ви знаєте? Дайте їм визначення.

3. Що таке аерація?

4. Що таке вторинне забруднення?


4Лабораторна робота «Проектування полігону по знешкоджуванню та похованню токсичних промислових відходів»


4. 1 Мета роботи


Придбання навиків у самостійному вирішенні інженерної задачі по визначенню класу небезпеки хімічних речовин, а також з вибору засобів переробки відходів виробництв та теоретичним основам проектування полігонів по знешкоджуванню і похованню токсичних промислових відходів.


4.2 Методичні вказівки з організації самостійної роботи студентів


Загальні відомості про проектування полігонів по знешкождуванню та похованню токсичних промислових відходів

Господарська діяльність людства супроводжується утворенням величезної кількості відходів, включаючи і такі небезпечні як токсичні і радіоактивні відходи. Одним з найважливіших аспектів захисту довкілля є захист літосфери від забруднення твердими та рідкими промисловими відходами. Природоохоронні заходи включають в себе комплекс засобів організаційного, технологічного та технічного характеру, спрямованих на зниження кількості відходів шляхом створення маловідходних технологій, часткове використання їх як вторинну сировину, знешкоджування і поховання на спеціальних полігонах, а також рекультивацію земель. [1-3].

Для ліквідації відходів господарської діяльності людини використовуються:

- Полігони для твердих побутових відходів;

- Накопичувачі нетоксичних промислових відходів;

- Полігони по знешкоджуванню і похованню токсичних промислових відходів;
  • Полігони поховання радіоактивних відходів.

В даних методичних вказівках розглядаються питання проектування полігона по знешкоджуванню і похованню токсичних промислових відходів (в подальшому - полігон).

Відходи виробництв являють собою, як правило, суміш матеріалів і речовин з різноманітними фізико-хімічними властивостями і по небезпеці, що представляється для навколишнього природного середовища, діляться на чотири класи.

Визначення класу небезпеки матеріалів, що надходять в відходи виробництва, проводиться в відповідності з [4].

Дані по номенклатурі, кількості і класу небезпеки відходів виробництв призначенні для використання як вихідні данні при виборі технології збору і утилізації відходів пристосовуючи їх до умов того чи іншого конкретного підприємства, а також методики визначення екологічно шкідливих сполук при утилізації (нейтралізації) відходів.

Промислові токсичні відходи, що надходять на полігон, по своїм фізико-хімічним властивостям і засобам переробки поділяються на групи, в залежності від яких застосовується той або інший засіб знешкоджування і поховання. Перелік груп відходів і засобів, що рекомендуються для їхньої переробки вказані в додатку 1.

Прийманню на полігон підлягають тільки токсичні промислові відходи I, II, III і, при відповідному техніко-економічному обгрунтуваннях, IV класів небезпеки.

Прийманню на полігон не підлягають наступні види відходів:

А) відходи, для яких розроблені ефективні засоби вилучення металів або інших речовин;

Б) радіоактивні відходи;

В) нафтопродукти, що підлягають регенерації.

Розміщення полігонів повинно здійснюватися по територіальному принципу і передбачатися при розробці схем та проектів районного планування.

Полігони необхідно розміщувати з урахуванням рельєфу на землях, непридатних для сільського господарства, з підвітряного боку по відношенню до населених пунктів і зон відпочинку; нижче місць водозабору питної води і рибоводних господарств, а також з урахуванням гідрогеологічних умов, як правило, на ділянках зі слабофільтруючими грунтами (глиною, суглинками, сланцями), з глибиною грунтових вод від 2 м та нижче від нижнього рівня похованих відходів.

Не допускається розміщення полігонів:

- На площах полягання корисних копалин;

- У геологічно небезпечних зонах;

- В заболотистих місцях і зонах знаходження підземних джерел питної води;

- На територіях зелених зон міста і зонах санітарної охорони курортів і т.п.

До складу полігона входять:

- Завод по знешкоджуванню токсичних промислових відходів;

- Ділянка поховання токсичних промислових відходів;

- Гараж спеціалізованого автотранспорту, призначеного для перевезення токсичних промислових відходів.

Завод по знешкоджуванню відходів призначений для спалювання та фізико-хімічної переробки відходів з метою їхнього знешкоджування або зниження токсичності (класу небезпеки), переведення їх в нерозчинні форми, зневоднення та зменшення об'єму відходів, що підлягають похованню.

Ділянка поховання являє собою територію, призначену для розміщення спеціально обладнаних карт (котлованів), в котрі складуються токсичні тверді відходи різних класів небезпеки.

Ділянка поховання по периметру повинна мати огороду з колючого дроту висотою 2.4 м з влаштуванням автоматичної охоронної сигналізації.

На ділянці поховання по її периметру, починаючи від огороди, повинні послідовно міститися:

- Кільцевий канал;

- Кільцеве обвалування висотою 1.5 м і шириною поверху 3 м;

- Кільцева автодорога з удосконаленим капітальним покриттям та заїздами на карти;

- Зливовідводні лотки вздовж дороги або кювети з облицюванням бетонними плитами.

Ділянка поховання поділяється на виробничу і допоміжну зони.

В виробничій зоні ділянки містяться карти з урахуванням роздільного поховання відходів різних класів небезпеки, контрольно - регулюючі ставки дощових та дренажних вод, ставки - випарники (при необхідності).

В допоміжній зоні містяться:

- Адміністративно-побутові приміщення, лабораторія;

- Майданчик з критою стоянкою для спецмашин і механізмів;

- Майстерня для поточного ремонту машин і механізмів;

- Склад паливо-змащувальних матеріалів;

- Склад для зберігання матеріалів, призначених для улаштування водонепроникаючого покриття при консервації карт;

- Котельна зі складом палива;

- Споруда для чищення, миття та знешкоджування спецмашин і контейнерів;

- Автомобільні ваги;

- Контрольно-пропускний пункт. Відстань між будинками і спорудами - не менше 25 м. Споруди для чистки, миття та знешкоджування розташовуються на виїзді з виробничої зони полігона на відстані не менше 50 м від адміністративно-побутових будинків.

Під'їзні шляхи і виробнича зона ділянки поховання повинні мати штучне освітлення. Освітленість робочих карт і під'їзних шляхів - 5 лк.

Потужність полігону визначається кількістю відходів (тис. т), що можуть бути прийняти на полігон в течії одного року, включаючи ті, що надходять на завод по знешкоджуванню та на ділянку поховання відходів.

Кількість відходів, що підлягають похованню в контейнерах, визначається з урахуванням маси контейнерів.

При визначенні необхідної місткості карт на ділянці поховання відходів окрім відходів, що надходять безпосередньо на поховання від промислових підприємств, необхідно також враховувати тверді токсичні відходи, що утворяться на заводі по знешкоджуванню відходів.

Перелік посилань

1. Охорона навколишнього природного середовища: Підручник для вузів /Під ред. Г. В. Дуганова.- К.: Вищ. шк., 1988. – 304 с.

2. Охорона навколишнього середовища /Під ред. С. В. Белова.- М.: Машинобудування, 1991. - 333 с.

3. СНиП 2.01.28-85. Полигоны по обезвреживанию и захоронению токсичных промышленных отходов. Основные положения по проектированию. - М.: ЦИТП Госстроя СРСР, 1985. - 14 с.

4. Порядок накопичування, транспортування, знешкоджування та поховання токсичних промислових відходів /Санітарні правила СН 12170-84.- М.: 1985.


2.3 Опис системи, що моделюється


Система, що моделюється у процесі виконання лабораторної роботи, містить у собі: завод по знешкоджуванню токсичних промислових відходів, механізовану мийку спецмашин, тари і контейнерів, автомобільні ваги, контрольно-пропускний пункт - спільні з ділянкою поховання відходів.

В складі заводу по знешкоджуванню токсичних промислових відходів передбачають:

- Адміністративно-побутові приміщення, лабораторію, центральний диспетчерський щит управління і контролю за технологічними процесами, медпункт, столову;

- Цех термічного знешкоджування твердих і пастоподібних пальних відходів (склад обладнання див. додаток 2);

- Цех термічного знешкодження стічних вод і рідких хлорорганічних відходів (склад обладнання див. додаток 2);

- Цех фізико-хімічного знешкоджування твердих і рідких негорючих відходів (склад обладнання див. додаток 2);

- Цех знешкоджування зіпсованих та немаркированих балонів (склад обладнання див. додаток 2);

- Цех знешкоджування ртутних і люмінесцентних ламп (склад обладнання див. додаток 2);

- Допоміжні цехи і склади;

- Ремонтно-механічний цех.

Похованню на ділянці підлягають тверді токсичні відходи.

Засіб поховання відходів залежить від їхньої токсичності (класу небезпеки) та розчинності у воді. Тверді і пастоподібні відходи, що містять водорозчинні речовини I класу небезпеки, надходять на поховання в металевих контейнерах.

Поховання відходів різного класу небезпеки здійснюється роздільно в спеціальні карти на ділянці.

Розміри карт і їхня кількість визначаються в залежності від кількості відходів, що надходять і розрахункового терміну дії ділянки (20-25 років).

Розміри карт для поховання відходів не регламентуються. Глибина карт розраховується з умови балансу земляних робіт і з врахуванням гідрогеологічних умов.

Відсипка відходів IV класу небезпеки робиться шарами (товщина шару 0.2... 0.5 м) з розрівнюванням і ущільненням кожного шару. Рівень відходів в центрі карти створюється вище гребня дамб обвалування. Заповнена відходами карта ізолюється ущільненим шаром місцевого ґрунту з додатком 10% рослинного ґрунту в верхньому шарі (додаток 8).

Відсипка відходів I, II і III класів небезпеки (окрім розчинених у воді відходів I класу) в карти виробляється по принципу “від себе” відразу на повну висоту. При цьому засипана до проектної поверхні ділянка котловану відразу покривається захисним шаром ґрунту, по якому здійснюється подальший підвіз відходів. Проїзд автотранспорту робиться по тимчасовому настилу, що розміщується на захищеним шарі ґрунту. Найвищій рівень відходів в центрі карти робиться нижче гребня огороджувальної дамби.

Заповнені вищезазначеними відходами карти ізолюються шаром місцевого ґрунту з наступною обробкою верхнього шару засипання нафтою або бітумом з одночасним додатком і перемішуванням цементу і ущільнення його гладкими катками.

Ізолюючий шар повинен виходити за габарити карт (на гребни дамб) не менше ніж на 2 м по всьому контуру. Схема відсипки наведена у додатку 8.

Поховання твердих і пастоподібних негорючих водорозчинних відходів I класу небезпеки виробляється в спеціальних герметичних металевих контейнерах з товщиною стінки не менше 10 мм. Контейнери наражаються на подвійний контроль на герметичність - до і після заповнення відходами. Розміри контейнерів не регламентуються, маса заповненого контейнера - не більш 2 т.

Контейнери з відходами ховають в залізобетонних бункерах. Внутрішній об'єм бункеру складається з відсіків. Об'єм кожного відсіку повинен забезпечувати прийом контейнерів з відходами в течії до 2-х років.

В бункері повинно бути не менше п'яти відсіків. Поверхні бункеру, що стикається з ґрунтом, повинна гідро ізолюватися. Не допускається підтоплення бункеру ґрунтовими водами.

Для захисту відсіків від попадання дощових вод передбачають навіс з боковою огородою над всім бункером.

Найвищий рівень складування контейнерів з відходами в відсіках бункерів нижче верхньої кромки цих бункерів не менше ніж на 2 м. Заповнені відсіки бункерів покривають залізобетонними плитами з наступним засипанням шаром ущільненого ґрунту і влаштуванням водонепроникного покриття. Конструкція заповненого бункеру наведена в додатку 8, мал. 4.

Обсяг готових карт і бункерів при здачі полігона в експлуатацію повинні забезпечувати прийом відходів на поховання в картах в течії 2 років, а в залізобетонних бункерах –в течії 5 років.

Розміри санітарно-захисної зони (СЗЗ) заводу по знешкоджуванню токсичних промислових відходів потужністю 100 тис. т і більш відходів в рік приймають 1000 м; заводу потужністю менш 100 тис. т - 500 м.

Розміри санітарно-захисної зони ділянки поховання до населених пунктів і відкритих водоймищ, а також до об'єктів, що використаються в культурно –оздоровчих цілях, встановлюються з урахуванням конкретних місцевих умов, але не менше 3000 м.

Від інших об'єктів ділянки поховання розміщують на наступних відстанях, м, не менше:

200 - від сільськогосподарських угідь, автомобільних доріг і залізниць загальної мережі;

50 - від меж лісу і лісопосадок, не призначених для використання у рекреаційних цілях.

В СЗЗ ділянки поховання дозволяється розміщення заводу по знешкоджуванню відходів, гаражу спеціалізованого автотранспорту і випарників забруднених дощових і дренажних вод.

Для забезпечення контролю висоти стояння ґрунтових вод, їх фізико-хімічного та бактеріологічного складу на території ділянки поховання відходів та в його санітарно-захисній зоні необхідно передбачати створи спостережних шпар. В кожному створі повинно бути не менше двох шпар. При довжині сторін ділянки поховання не більш 200 м слідує передбачати на кожну сторону по одному контрольному створу; при великій довжині сторін ділянки створи містяться через 100-150 м.

Відстань між спостережними шпарами в створі приймають в межах 50- 100 м. Одна шпара міститься на території ділянки поховання, інша - в санітарно-захисній зоні.

Шпари повинні бути заглиблені нижче рівня ґрунтових вод не менше ніж на 5 м.


4.4 Хід роботи


На мал. 1 представлена форма, у яку включені усі види відходів, запропоновані для даної лабораторної роботи. У нижній частині форми необхідно зробити вибір відходів, з якими будуть робитися подальші дії: для цього необхідно поставити галочку напроти необхідного номера. Після того як зроблений вибір необхідно натиснути кнопку Далі.

Після натискання кнопки Далі з'явиться форма, зображена на мал. 2. У ній необхідно заповнити таблицю «Методи переробки відходів».
  • У полі Метод переробки необхідно вказати число, що відповідає обраному вами методу переробки, використовуючи дані полю № групи відходів з таблиці «Перерахування груп відходів і методи їхньої переробки», що розташована в нижній частині форми. Якщо переробка здійснюватися не буде, і відходи будуть відразу йти на поховання, минаючи завод, то в полі Метод переробки необхідно вписати нуль.
  • У поле Утилізуємо, необхідно ввести кількість відходів, що поступають на утилізацію від загального числа відходів вироблених на підприємствах. Для цього необхідно використовувати методичний матеріал і інформацію, що міститься у полі Примітка форми, представленої на мал.


  • Якщо не використовується жоден з методів переробки, то відходи, минаючи обробку (завод), відразу попадають на полігон. При цьому в поле Завод заноситься нуль, а в поле Полігон уся кількість відходів, що підлягають утилізації, тобто значення з полю Утилізація.
  • Якщо ж був обраний який-небудь метод переробки, то в поле Завод заноситься вся кількість відходів, що утилізується тобто значення з полю Утилізація, а в поле Полігон кількість відходів, що вийшли в результаті переробки обраним методом (при цьому маса відходів зменшиться).

Після заповнення таблиці натисніть кнопку Далі.

Наступним етапом лабораторної роботи є вибір устаткування для цехів заводу (див. мал. 3.). При цьому необхідно вибрати тільки необхідне устаткування, використовуючи методичні вказівки і додані до неї таблиці. Натисніть кнопку Далі.

Завершальним етапом у даній лабораторній роботі є вибір місця для побудови полігона (мал. 4.).

Місце розташування полігона відзначається значком, розташованим у лівому верхньому куті форми. У нижній частині форми розташовується таблиця, що містить інформацію про кількість відходів, що йдуть на полігон (поховання), у залежності від класу небезпеки.

Після натискання на кнопку Далі будуть виведені отримані результати.


4.4.1 Визначення класу небезпеки відходів виробництв


Визначення класу небезпеки при наявності ГДК в грунті призводиться у наступному порядку:

- Розрахунок індексу небезпеки за формулою


, (4.1)


де ГДКi - гранично допустима концентрація даної хімічної речовини, що міститься у суміші, мг/м3 ;

S - розчинність даного компоненту у воді (безрозмірна величина) ;

i - порядковий номер даного компоненту;

Св - вміст даного компоненту у загальній масі (у частках одиниці) .

Величину К округляють до першого знаку після запятой.

Розрахувавши Кi для окремих компонентів суміші, вибирають 1-3 ведучих компонента, що мають мінімальні значення Кi, керуючись двома умовами:


Умова 1 K1 < K2 < K3

Умова 2 2К1 ≤ К3.



Визначення сумарного індексу небезпеки K за формулою


, (4.2)

де n ≤ 3


Клас небезпеки визначається за допомогою таблиці I .


Визначення класу небезпеки за відсутністтю ГДК у грунті призводиться у наступному порядку:

- розрахунок індексу небезпеки проводять для кожного компоненту суміші, використовуючи величину ЛД50, за формулою


, (4.3)


де ЛД50 - смертельна доза речовини у мг на 1 кг живої маси, викликаюча загибель 50 % піддослідних тварин ;

F летючість даного компоненту .

- Вибір основних компонентів суміші;

- Розрахунок сумарного індексу небезпеки за формулою (4.2);

- Визначення класу небезпеки за допомогою таблиці II .


Визначення класу небезпеки за відсутністтю ГДК та величини ЛД50 у грунті для деяких компонентів суміші, але за наявністтю класів небезпеки у повітрі робочої зони.

Розрахунок проводять за формулою (3), але до неї підставляють величини ЛД50, що орієнтовно визначаються за допомогою таблиці III .


Результати досліджень зводять до таблиці 1

Таблиця 1. Клас небезпеки групи відходів

№ варіанту


№ відходів (додаток 3)

Індекс небезпеки хім. Речовин

Кi

Основні компоненти суміші К1 К2 К3

Сумарний індекс небезпеки групи відходів КΣ

Клас небезпеки групи відходів