Вказівки до роботи студентів на практичному занятті модуль змістовний модуль 1 практичне заняття №3 Тема
| Вид материала | Документы |
- Вказівки до роботи студентів на практичному занятті модуль змістовний модуль 1 практичне, 422.24kb.
- Вказівки до роботи студентів на практичному занятті модуль змістовний модуль 3 практичне, 709.43kb.
- Вказівки до роботи студентів на практичному занятті модуль змістовний модуль 3 практичне, 937.91kb.
- Методичні вказівки до роботи студентів на практичному занятті модуль змістовний модуль, 922.89kb.
- Робоча навчальна програма для студентів спеціальності 060100 „Правознавство Затверджено, 1063.01kb.
- Перелік питань для самостійного вивчення та розподіл часу самостійної роботи, 29.96kb.
- Янки, заочеревинного простору, малого тазу, верхніх та нижніх кінцівок методичні вказівки, 1038.09kb.
- Робоча навчальна програма спецкурсу для студентів юридичного факультету освітньо-кваліфікаційного, 302.56kb.
- Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького кафедра біологічної, 1954.66kb.
- Экзаменационные вопросы, 19.67kb.
1 2
Методичні ВКАЗІВКИ ДО РОБОТИ СТУДЕНТІВ НА ПРАКТИЧНОМУ ЗАНЯТТІ
мОДУЛЬ
Змістовний модуль 1
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 3
Тема: IIІ. КЛIHІЧHА АHАТОМIЯ, ФIЗIОЛОГIЯ, МЕТОДИ ОБСТЕЖЕHHЯ
ЗВУКОВОГО АHАЛIЗАТОРА.
Теоретичні питання для позааудиторного самостійного вивчення та обговорення до практичного заняття №2:
1. Анатомiчнi утворення звукового аналiзатора.
2. Будова кiсткової i перетинчатої завитки, основної мембрани.
3. Будова кортiївого (спiрального) органу. Механiзм звукосприймання.
4. Провiднi шляхи i центральнi вiддiли звукового аналiзатора.
5. Теорiї слуху: резонансна теорiя Гельмгольца (її пiдтвердження у клiнiцi та експериментi - дослiдження Л.А.Андрїїва), гiпотези Бекешi, Лазарїва, Ухтомського.-
6. Дослiдження слуху розмовною та шепiтною мовою /слова, цифри/.
7. Дослiдження слуху камертонами (дослiди Рiнне, Вебера, Швабаха, Желлї), їх значення в диференцiйнiй дiагностицi уражень звукопровiного та звукосприймального апаратiв.
8. Слуховий паспорт, його аналiз та заключення.
9. Основнi види аудiограм: тональна порогова (в тому числi шумова), надпорогова, мовна, iграшкова.
10. Дослiдження слуху методом iмпендансометрiї.
11. Анатомiчнi утворення, якi вiдносяться до звукопровiдного апарату.
Забезпечення вихідного рівня знань-умінь
Основна література:
1. Заболотний А.I., Мiтiн Ю.В., Драгомирецький В.А. Оториноларингологiя. К., 1999. С. 21-28.
2. Исхаки Ю.Б., Кальштейн Л.И. Детская оториноларингология. Душанбе, 1985.- С.227-238, 260-268.
3. Гардига В.В., Барцiховський А.I. Пропедевтика оториноларингологiї. Вiнниця.2001. У. 7-17; 27-36; 57-63. Р. 7-18; 27-37; 59-64.
4. Пальчун В.Т., Преображенский H.А. Болезни уха, горла носа.М., 1978.- С.232-244, 256-259, 449-454.
5. Пальчун В.Т. Болезни уха, горла и носа (атлас). М.,1991.-С. 51-55, 59-67, 76.
6. Пальчун В.Т., Крюков А.И. Оториноларингология. М., 1997. С. 56-70, с. 104-107.
7. Солдатов И.Б. Лекции по оториноларингологии. М., 1990.-С.269-270.
Додаткова література:
1. Мітін Ю.В. Оториноларингологія (лекції). К. Фарм. Арт, 2000. – С.10-28
2. Тестові завдання для контролю знань та умінь студентів з оториноларингології. – К., 1996 – С. 9-25
3. Оториноларингологія (За ред. Д.І.Заболотного, Ю.В.Мітіна, В.Д.Драгомирецького. – К.: Здоров`я. – 1999. С.39-55
4. Пальчун В.Т., Крюков А.И. Оториноларингология. М., 1997. С. 107-117
Розподіл балів, які може отримати студент
При засвоєнні теми №2а із змістовного модулю №2а за навчальну діяльність студенту виставляється оцінка за 4-х бальною (традиційною) шкалою, яка потім конвертується у бали наступним чином:
-
Оцінка
Бали
“5”
6 балів
“4”
4 бали
“3”
2 бали
“2”
0 балів
Модуль
Змістовний модуль
практичнЕ ЗАНЯТТЯ №3
Тема: КЛIHИЧHА АHАТОМIЯ, ФIЗIОЛОГIЯ, МЕТОДИ ОБСТЕЖЕHHЯ ЗОВHIШHЬОГО ТА СЕРЕДHЬОГО ВУХА. МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ЗВУКОВОГО АHАЛIЗАТОРА.
І Актуальність теми:
Захворювання вуха та порушення слухової функції є однією з найчастіших патологій людини. Встановлення діагнозу, вибір раціональної лікувальної тактики, яка включає виконання різних досліджень і складних хірургічних втручань, неможливі без глибокого знання клінічної анатомії та фізіології слухового аналізатора. Знання методів дослідження слухового аналізатора є необхідним у роботі ЛОР-лікарів, педіатрів, невропатологів, терапевтів, інфекціоністів – для раннього виявлення приглухуватості і вибору раціональної лікувальної тактики.
ІІ Базовий рівень знань:
| Дисципліна | Знати | Уміти |
| Кафедра норм. анатомії | Анатомічні утворення, які відносяться до зовнішнього і середнього вуха | Відрізнити патологічні зміни від норми |
| Кафедра норм.фізіології | Фізіологію і роль зовнішнього і середнього вуха | Дати характеристику звукопровідного апарату |
| Кафедра рентгенології | Рентгенологічну картину скроневої кістки | Читати рентгенограми |
ІІІ Цілі заняття.
- Знати клінічну анатомію, фізіологію, методи дослідження звукового аналізатора (α=ІІІ).
- Мати уявлення про анатомо- фізіологічні взаємозв`язки вуха з прилеглими утвореннями.
- Навчитися проводити дослідження слухового аналізатора (α=ІІІ).
- Оцінювати аудіометричні дослідження (α=ІІІ).
- Проводити диференційно-топічну діагностику порушень слуху. (α=ІІІ).
ІV Забезпечення вихідного рівня знань-умінь
Основна література:
1. Заболотний А.I., Мiтiн Ю.В., Драгомирецький В.А. Оториноларингологiя. К., 1999. С. 21-28.
2. Исхаки Ю.Б., Кальштейн Л.И. Детская оториноларингология. Душанбе, 1985.- С.227-238, 260-268.
3. Гардига В.В., Барцiховський А.I. Пропедевтика оториноларингологiї. Вiнниця.2001. У. 7-17; 27-36; 57-63.
Р. 7-18; 27-37; 59-64.
4. Пальчун В.Т., Преображенский H.А. Болезни уха, горла носа.М., 1978.- С.232-244, 256-259, 449-454.
5. Пальчун В.Т. Болезни уха, горла и носа (атлас). М.,1991.-С. 51-55, 59-67, 76.
6. Пальчун В.Т., Крюков А.И. Оториноларингология. М., 1997. С. 56-70, с. 104-107.
7. Солдатов И.Б. Лекции по оториноларингологии. М., 1990.-С.269-270.
Додаткова література:
1. Мітін Ю.В. Оториноларингологія (лекції). К. Фарм. Арт, 2000. – С.10-28
2. Тестові завдання для контролю знань та умінь студентів з оториноларингології. – К., 1996 – С. 9-25
3. Оториноларингологія (За ред. Д.І.Заболотного, Ю.В.Мітіна, В.Д.Драгомирецького. – К.: Здоров`я. – 1999. С.39-55
4. Пальчун В.Т., Крюков А.И. Оториноларингология. М., 1997. С. 107-117
Тести та задачі для перевірки вихідного рівня знань
І. Відшукайте повну та правильну відповідь на запитання.
1. Яку анатомічну особливість хрящового відділу вушної раковини Ви знаєте?
а) спереду шкіра щільно спаяна з хрящем
б) вушна раковина не має підшкірної жирової клітковини
в) в шкірі вушної раковини велика кількість сальних залоз
2. Де розміщені сірчані залози в вусі?
а) біля барабанної перетинки
б) в перетинчасто-хрящовому відділі
в) в кістковому відділі
3. Які анатомічні відділи відмежовує перешийок в вусі?
а) зовнішній слуховий прохід від барабанної перетинки
б) зовнішній слуховий прохід від вушної раковини
в) перетинчасто-хрящовий відділ зовнішнього вуха від кісткового
г) внутрішнє вухо від середнього вуха
4. Що собою являє кісткова частина зовнішнього слухового проходу?
а) це частина сосковидного відростка
б) це окрема кістка, яка зростається з сосковидним відростком
в) хрящ, який з віком окостеніває
г) кістковий канал тимпанальної частини скроневої кістки
5. Чим представлена пневматична структура сосковидного відростка новонародженого?
а) пневматична структура відсутня взагалі
б) губчатою кістковою тканиною
в) залозистою тканиною
г) кавернозними тілами
д) єдиною клітиною — печерою
6. При скороченні яких м'язів починає функціонувати слухова труба?
а) м'яз, що напружує м'яке піднебіння і м'яз, що піднімає м'яке піднебіння
б) стремінцевий м'яз
в) м'яз, що напружує барабанну перетинку
г) вушний м'яз
д) стремінцевий м'яз і м'яз, що напружує барабанну перетинку
7. Яка умова потрібна для нормальної роботи слухових кісточок?
а) безперервність ланцюга
б) врівноважений тиск між зовнішнім середовищем і барабанною порожниною і безперервність ланцюга
в) цілісність барабанної перетинки
г) співдружня робота м'язів барабанної порожнини
д) за будь-яких умов слухові кісточки нормально виконують свою функцію
8. Яка топографія присінка внутрішнього вуха?
а) латеральна стінка барабанної порожнини
б) задня стінка внутрішнього слухового проходу
в) це середня частина внутрішнього вуха
г) це носоглоткове вічко слухової труби
9. В якій частині півколових каналів розміщені рецептори слухового аналізатора?
а) в ампулах півколозих каналів
б) на гребінці
в) в гладкому кінці півколових каналів
г) рецептори слухового аналізатора не розміщуються в півколових каналах
10. Що являє собою гелікотрема?
а) отвір, який сполучає сходи присінка з барабанними сходами
б) верхівка завитки
в) нервове закінчення, яке реагує на звуковий подразник
г) нервовий ганглій VIII пари черепних нервів
д) стержень, навколо якого завитка робить 2,5 оберти
11. Яка роль еліптичного і сферичного мішечків присінка в зву-косприйнятті?
а) ці утвори не приймають участь в звукосприйнятті
б) еліптичний мішечок відповідає за звукосприйняття
в) сферичний мішечок відповідає за звукосприйняття
г) це складові частини звукосприймального апарату
12. З допомогою якої камертональної проби найзручніше перевірити рухомість стремена в вікні присінка?
а) проба Вебера
б) проба Желе
в) проба Швабаха
г) проба Рінне
13. Чи є тональна порогова аудіометрія об'єктивним методом перевірки слухового аналізатора?
а) так, бо проводиться за допомогою апарата
б) так, бо аудіограма є документ
в) ні, оскільки пацієнт має можливість дати неправильну відповідь на звуковий подразник
14. В якому квадранті барабанної перетинки проглядається світловий конус при отоскопії?
а) в передньо-нижньому
б) в заднє-верхньому
в) в заднє-нижньому
г) в передньо-верхньому
15. Чи можна вважати світловий конус постійним анатомічним утворенням при отоскопії?
а) ні, він зникає при патології середнього вуха
б) ні, це оптичне утворення
в) ні, це не є постійний утвір на барабанній перетинці
г) так, це постійний утвір на барабанній перетинці
16. Яким інструментом користуються для маскування вуха при обстеженні слуху мовою?
а) навушником
б) вушною вкладкою
в) тріскачкою Барані
г) ватним тампоном
17. З яких відділів складається зовнішній слуховий прохід?
а) перетинчасто-хрящовий та кістковий
б) вушна раковина та кістковий
в) перетинчастий та хрящовий
18. З яких лабіринтів складається внутрішнє вухо?
а) завитки та перетинчасто-хрящового
б) перетинчастого та кісткового
в) перетинчасто-хрящового та кісткового
19. Де локалізуються клітини І нейрона слухового аналізатора?
а) в спіральному ганглії
б) в спіральному органі
в) на дні четвертого шлуночка
г) у внутрішньому слуховому проході
20. Через які мозкові венозні синуси розповсюджується інфекцій з вуха?
а) печеристий синус
б) сигмовидний синус
в) сагітальний синус
г) поперечний синус
II. Відшукайте всі правильні відповіді на запитання.
1. Які анатомічні відділи зовнішнього вуха Ви знаєте?
а) вушна раковина
б) зовнішній слуховий прохід
в) барабанна перетинка
г) сосковидний відросток
2. З яких відділів складається середнє вухо?
а) слухова труба
б) барабанна порожнина
в) клітини сосковидної частини скроневої кістки
г) канал лицевого нерва
д) завитка
3. Які анатомічні утворення з'єднує слухова труба?
а) носову порожнину з барабанною порожниною
б) ротоглотку з носоглоткою
в) барабанну порожнину з носоглоткою
4. Які функції виконує слухова труба?
а) дренажна
б) вентиляційна
в) захисна
г) дихальна
д) терморегуляторна
5. З яких відділів складається зовнішній слуховий прохід?
а) м'язового
б) кістково-суглобового
в) фіброзно-хрящового
г) перетинчасто-хрящового
д) кісткового
6. З яких відділів складається кістковий лабіринт?
а) півколові канали
б) завитка
в) присінок
г) внутрішній слуховий прохід
д) канал лицевого нерва
7. Які слухові кісточки існують?
а) молоточок
б) ковадло
в) стремено
г) сесамовидна
д) скронева
8. В які черепні ямки розповсюджується інфекція з вуха контактним шляхом?
а) в передню
б) в середню
в) в задню
9. Які анатомічні утворення складають звукопровідну систему?
а) вушна раковина
б) зовнішній слуховий прохід
в) барабанна перетинка
г) внутрішній слуховий прохід
д) ланцюг слухових кісточок
е) рідини внутрішнього вуха
є) мембрани внутрішнього вуха
10. Що треба робити при зльоті і посадці в літаку, щоб запобігти неприємному відчуттю в вухах?
а) відтягти вушну раковину донизу
б) відкрити рот
в) здійснювати ковтальні рухи
г) відтягти вушну раковину дозаду
11. Якими способами обстежують слухову функцію?
а) шепітна і розмовна мова
б) суб'єктивна аудіометрія
в) камертональне обстеження
г) об'єктивна аудіометрія
д) вестибулометрія
е) рентгенографія скроневих кісток
є) калорична проба
12. При яких станах дослід Швабаха не є укорочений?
а) при порушенні звукосприйняття
б) при порушенні звукопроведення
в) у здорових людей
13. Які камертональні проби для дослідження слуху Вам відомі?
а) Вебера
б) Рінне
в) Швабаха
г) Федерічі
д) Кархарта
14. Що входить в об'єм суб'єктивного обстеження слуху за допомогою електроакустичної апаратури?
а) тональна порогова аудіометрія
б) електроністагмографія
в) тональна надпорогова аудіометрія
г) мовна аудіометрія
15. Які параметри оцінюються при розшифровці тональної аудіограми?
а) кількість частот обстеження
б) розташування кривих повітряної та кісткової провідності відносно нульової лінії
в) конфігурація аудіометричних кривих
г) розташування кривих повітряної та кісткової провідності відносно одна одної
16. Які найбільш типові варіанти заключення при оцінці результатів тональної порогової аудіометрії існують?
а) норма
б) порушення звукосприйняття
в) порушення звукопроведення
г) ідіопатична приглухуватість
д) порушення звукосприйняття та звукопроведення (змішана приглухуватість)
17. Що входить до об'єктивної аудіометрії?
а) реєстрація викликаних вестибулярних потенціалів
б) реєстрація слухових викликаних потенціалів
в) електрокохлеографія
г) імпедансометрія
18. Що входить в об'єм дослідження слуху за допомогою безумовних рефлексів на звук?
а) ауропальпебральний рефлекс
б) ауропупілярний рефлекс
в) хоботковий рефлекс
19. Які теорії слуху Вам відомі?
а) Гельмгольца
б) Бехтерева
в) Бекеши
20. Нейрони яких структур складають слуховий провідниковий шлях?
а) спірального ганглію
б) слухових ядер (вентрального та дорсального)
в) верхніх олив
г) медіального колінчатого тіла
д) спірального органу
III Знайдіть помилку у відповідях на запитання.
1. З чим межують стінки барабанної порожнини?
а) слинна залоза
б) середня черепна ямка
в) цибулина яремної вени
г) внутрішня сонна артерія
д) лабіринт
2. Яка з слухових кісточок здійснює звукопередачу між внутрішнім і середнім вухом?
а) ковадло
б) стремено
3. Яку функцію виконує сірка, що утворюється сірчаними залозами зовнішнього вуха?
а) сприяє очищенню зовнішнього слухового проходу від всього стороннього
б) звукоізоляційну
4. Які анатомо-фізіологічні особливості зовнішнього слухового проходу сприяють природній евакуації сірки з вуха?
а) перистальтичні рухи м'язів зовнішнього вуха
б) робота скронево-нижньощелепного суглобу
5. З яких відділів скаладається слухова труба?
а) перетинчастого
б) кісткового
в) м'язевого
6. Якою стінкою барабанной порожнини є барабанна перетинка?
а) передня
б) латеральна
7. За яку функцію відповідає барабанна струна?
а) інервує слинні залози
б) звукосприйняття
в) забезпечує смакову чутливість
8. З яких шарів складається натягнута частина барабанної перетинки?
а) ендотеліальний
б) шкірний
в) фіброзний
г) слизовий
9. Скільки Ви знаєте стінок барабанної порожнини?
а) шість
б) чотири
10. Що межує із передньою стінкою зовнішнього слухового проходу?
а) зовнішня сонна артерія
б) скронево-нижньощелепний суглоб
11. Що є задньою стінкою зовнішнього слухового проходу?
а) передня стінка сосковидного відростка
б) дно середньої черепної ямки
12. Де розміщена головка молоточка?
а) відразу за барабанною перетинкою, щільно з нею спаяна
б) в атику
13. Де відкривається отвір слухової труби в барабанну порожнину?
а) по передній стінці барабанної порожнини
б) у вхід в антрум
14. При яких умовах задня черепна ямка є дахом барабанної порожнини?
а) у новонароджених
б) задня черепна ямка не є дахом барабанної порожнини
15. Якими черепними нервами інервуються м'язи барабанної порожнини?
а) VII
б) VIII
в) V
16. Чим заповнена барабанна порожнина новонародженого?
а) кров
б) міксоїдна тканина
17. Чи визначається рухомість стремена дослідом Вебера?
а) не визначається
б) так, якщо закрити досліджуване вухо пальцем
18. Чим виповнений внутрішній слуховий прохід?
а) внутрішня сонна артерія
б) VIII пара черепних нервів
в) VII пара черепних нервів
19. В яку вену переходить сигмовидний синус?
а) зовнішня яремна вена
б) внутрішня яремна вена
20. Якою рідиною омивається спіральний орган?
а) перилімфою
б) ендолімфою
V. Зміст навчання
Звуковий аналізатор. На основній мембрані розташовується у вигляді епітеліального підвищення кінцевий нервовий апарат (рецептор) завитки - кортієв орган. Центральне місце в кортієвому органі займають так звані кортієві дуги. які складаються з стовпчикових клітин. Між кортієвими дугами утворюється трикутний простір - тунель кортієвого органа, який заповнений кортилімфаю. Вона омиває і живить чутливі волоскові клітини та інші структури спірального органа. Досередини від внутрішніх, стовпчикових клітин розташовується ряд внутрішніх волоскових клітин (до 3500). Назовні від зовнішніх стовпових клітин розташовані чотири ряди зовнішніх волос-кових клітин (по 5000 у кожному ряду, всього 20000), які підтримуються клітинами Дейтерса, Гензена, Клаудіуса.
Волоскові клітини охоплюються нервовими волокнами, які виходять з біполярних клітин спірального ганглія. Над кортієвим органом знаходиться волокниста, еластична, желатиноподібна пластинка - покривна мембрана. Вона починається поблизу місця відходження рейснеровської перетинки і покриває весь кортієв орган у вигляді навісу. У покривну мембрану проникають волоски нейроепітеліадьних клітин.. Коливання підніжної пластинки стремінця викликають переміщення перилімфи в сходах завитки від овального до круглого вікна, коливання основної мембрани і розташованого на ній кортієвого органа, в результаті чого відбувається натягування і стискування волосків нейроепітеліальних клітин, що є моментом трансформації механічної енергії в енергію електричного нервового імпульсу.
Аферентний слуховий шлях починається з розташованого біля основи кісткової спіральної пластинки. Дендрити гангліозних клітин цього вузла формують гілки, які іннервирують волоскові клітини кортієвого_ органа, аксони формують нервові волокна, які закінчуються в Ц дорсальному і вентральному ядрах довгастого мозку; подальший хід волокон йде до верхніхолив (менша частина до свого, більша - до протилежного боку); наступний нейрон закінчується в підкіркових слухових центрах, розташованих в задніх°(нижніх) горбиках чотиригорбикового тіла і в медиальних колінчастих тілах зорового бугра; від клітин медіального колінчастого тіла йде останній нейрон, який закінчується в корі скроневої долі головного мозку (звивина Гешля в глибині сільвієвої борозни).
Фізіологія звукового аналізатора
Звуковий аналізатор - один з найважливіших аналізаторів, відноситься до категорії екстерорецепторів, які дозволяють проводити аналіз сигналу на відстані. Він є філогенетичне найбільше пізнім і складним. Слухове відчуття розвинулось з тактильного, яке загострилося у вусі в мільйони разів. Адекватним подразником звукового аналізатора є звук.
Діапазон частот, що сприймається людиною -16-20000Гц. Звуки з частотою коливаннь до 500 Гц називаються низькочастотними, від 500 до 3000 Гц - середньочастотними, від 3000 до 8000 Гц - високочастотними. Діапазон розмовної мови в межах 500-4000 Гц. Акустичні сигнали з частотою коливань нижче 16 Гц називають інфразвуками, з частотою вище 20000 Гц - ультразвуками. Інфра- таультразвуки в звичайних умовах людиною не сприйматься, їх сприйняття можливе за допомогою спеціальних технічних приладів.
У фізіологічних умовах звуковова хвиля досягає структур внутрішнього вуха в основному через повітряне середовище. Однак вона може проникнути у внутрішнє вухо шляхом кістковотканинної провідності. Механізм передачі звуків при цій провідності грунтується на інерції та компресії.
Інерційний механізм передбачає, що кістки черепа під дією звукових хвиль здійснюють коливальні рухи, але при цьому ланцюг слухових кісточок внаслідок інерції відстає від коливань черепа, що призводить до переміщення основи стремінця відносно овального вікна завитки та зміщення лабіринтної рідини. Цей механізм відіграє основну роль у передачі через кістку низькочастотних звуків.
Компресійний механізм кістковотканинної передачі має переважне значення у проведенні високочастотних звуків. При дії звуків високої частоти череп коливається окремими ділянками, одні з яких зазнають стиснення, інші - розслаблення. Внаслідок тиску на стінки кісткового лабіринту; лабіринтну рідину настає випинання структур, які закривають лабіринтні вікна (основа стремінця та мембрана вікна завитки). Поскільки мембрана вікна завитки більш податлива, ніж кіль-невидна зв'язка, яка фіксує основу стремінця в овальному вікні, вона випинається більше, що викликає прогин базилярної мембрани у бік барабанних сходів і подразнення волоскових клітин. Таким чином, в основі механізму компресійної передачі звуку шляхом кістковотка-нинної провідності лежить різна податливість мембран лабіринтних вікон до змін внутрішньолабіринтного тиску.
Звукосприйняття являє собою складний нейрофізіологічний процес трансформації звукових коливань у нервові імпульси (у рецепторному апараті завитки), його проведення до центрів кори головного мозку, де відбувається аналіз і осмислення звуків.
Під впливом звукової хвилі в мембранах і рідиніах завитки відбуваються складні переміщення, безпосереднє вивчення яких утруднюється їх малим розміром і швидкістю коливань, а також тим, що вони сховані від дослідника щільною капсулою лабіринту. Великі труднощі зустрічаються також при вивченні явищ. які мають місце при трансформації механічної енергії в процес нервового збудження в рецепторі, а також при вивченні функції нервових провідників і центрів.
Слухові теорії в основному стосуються фізичної сторони процесу, свідчать про те, яким способом звуковий тиск досягає волосків нейроепітеліальних клітин і які при цьому відбуваються зміни в рідинах і мембранах завитки. Останнім часом робляться спроби глибше проникнути в явища, які відбуваються в нервовому апараті.
Теорії слуху
Резонансна теорія Гельмгольца: певні волокна основної мембрани резонують (співдружньо коливаються) на звуки різної висоти. З цієї 'теорії випливають три основних висновки 1) у завитці виконується первинний аналіз звуків; 2) кожний простий звук має своє просторове розташування на основній мембрані; 3) низькі звуки сприймаються на верхівці завитки, високі - у базальній частині.
Ці положення витримали іспит часом, незважаючи на велику кількість нових фактів, і багатьох цілком правильних заперечень проти окремих сторін резонансної теорії.
Теорія бімсучої хвилі Бекеші. Він встановив, що при дуже низьких частотах рух основної мембрани збігається у фазі з рухом пластинки стременця, а при підвищенні частоти коливань відставання у фазі між рухом стременця і мембрани збільшується. Таким чином, звукове коливання поширюється по мембрані і нагадує біжучу хвилю, яка стає більш короткою при підвищенні частоти коливань.
Гідродинамічна теорія Флетчера-Роафа. Відповідно до цієї теорії, величина інерції стовпа вушноїлімфи, нарівні з властивостями самої основної мембрани, має вирішальне значення для вибірної дії того або іншого звуку. Так, при дуже повільних коливаннях спостерігається пересування всього стовпа рідини в обох сходах. При більш швидких коливаннях підніжної пластинки відносно велика інерція стовпа лімфи в сходах не дозволяє йому встигати за швидкими коливаннями стременця. Чим вище звук, тим ближче до підніжної пластинки стременця прогинається основна мембрана.
Загальним для цих теорій є те, що всі вони визнають просторове розташування сприйняття висоти звуків, що підтверджується дослідами Л.А.Андрєєва і клініко-гістологічними спостереженнями Гільда.
Л.А.Андрєі'в виробляв у собак слинний умовний рефлекс на ряд тонів. Після повної руйнації одного лабіринту (кожне вухо має представництво в обох півкулях мозку) він ізольовано ушкоджував то базальну частину, то верхівку завитки другого вуха і виявляв випадіння умовного рефлексу (слиновиділення) то на високі, то на низькі тонн. Таким шляхом було доведено, що в завитці має місце первинний аналіз звуків.
Гільд спостерігав прогалини і островки слуху у людей. що страждають різними формами приглухуватості. Після їхньої смерті, при гістологічному дослідженні кортієвого органа, він знаходив атрофію нервових елементів в певних місцях відповідно просторовому розташуванню аналізу звуків (клініко-патогістогологічні дослідження).
Труднощі для просторової теорії виникають тому, що ні анатомічна будова мембрани, ні перераховані вище спостереження не дають підстави для твердження, що під впливом звукової хвилі виникає ізольоване подразнення дуже малої ділянки (0.02 мм). Допускається. що на основній мембрані довжиною ЗО мм є біля 1500 розділених точок сприйняття певних частот. Доводиться рахуватись з дією будь-якого звуку на більшу протяжність основної мембрани, однак з максимальною амплітудою у певній точці.
Бекеші, Флетчер допускають, що відчуття висоти тону виникає завдяки подразненню тих нервових закінчень, які розташовані в точці максимального вигину основної мембрани, нервові ж процеси в поруч розташованих ділянках при цьому гальмуються (ефект контрасту).
З механічної точки зору (тобто одним тільки ступенем деформації) неможливо пояснити величезну різницю чутливості вуха до різних частот. П.П.Лазарєв гадав, що при подразненні звуком виникає хімічна реакція в слухових клітинах, сила якої залежить від кількості речовини (слухового пурпуру), що розкладається на складові. При цьому звільняються іони, які викликають процес нервового збудження. Ця концепція отримала підтвердження в дослідженнях деяких авторів, які спостерігали глибокі хімічні зміни в спіральному ганглії після сильного звукового впливу.
Великий інтерес представляє аумкаА.А.Ухтомського про те, що явища фізичного резонансу повинні бути доповнені "фізіологічним резонансом клітин". Оскільки однією з основних характеристик нервових клітин є їхня фізіологічна лабільність, то можна допустити, що звуковий тиск певної частоти викликає максимальну відповідь у тій клітині, фізіологічна лабільність якої резонує на цю частоту.
Адаптація - фізіологічне пристосування, пов'язане з зміною деяких функціональних властивостей органа слуху під впливом звуків. Найбільш істотним у цьому складному процесі є зміна чутливості, яка спостерігається якийсь час і після вимикання звуку, потім у тиші відбувається відновлення чутливості. Величина падіння чутливості і час її відновлення залежать від інтенсивності, висоти і тривалості дії звуку. Звуки невеликої сили викликають падіння чутливості в основному для частоти тону подразника. При сильних звуках (70-110 дБ вище порога) наступає падіння чутливості і у зоні більш високих звуків. Це є свідченням того, що явища адаптації відбуваються не тільки на периферії, але й в центральних ланках аналізатора. Адаптація являє собою захиснопристосувальну реакцію слухової системи, спрямовану на захист її нервових структур від виснаження і сприяє найефективнійшій працездатності аналізатора.
Процес стомлення розвивається при сильному подразненні, є тривалим, завжди знижує працездатність аналізатора.
Ототопіка - визначення напрямку локалізації джерела звуку. Важливу роль для цього має бінауральний слух, різниця в силі звуку і в часі його сприйняття обома вухами. Якщо, наприклад, джерело звуку міститься справа, те праве вухо піддається впливу звуку раніш лівого й інтенсивність його більша тому, що праве вухо ближче до джерела звуку, а ліве, крім того, знаходиться в звуковій тіні голови.
Для розпізнавання напрямку низьких звуків головну роль грає чинник часу. Для узнавання напрямку високих звуків, головну роль мас різниця в силі звуку, що зв'язано з екрануючою дією голови.
.
Звуковий аналізатор. На основній мембрані розташовується у вигляді епітеліального підвищення кінцевий нервовий апарат (рецептор) завитки - кортієв орган. Центральне місце в кортієвому органі займають так звані кортієві дуги. які складаються з стовпчикових клітин. Між кортієвими дугами утворюється трикутний простір - тунель кортієвого органа, який заповнений кортилімфаю. Вона омиває і живить чутливі волоскові клітини та інші структури спірального органа. Досередини від внутрішніх, стовпчикових клітин розташовується ряд внутрішніх волоскових клітин (до 3500). Назовні від зовнішніх стовпових клітин розташовані чотири ряди зовнішніх волос-кових клітин (по 5000 у кожному ряду, всього 20000), які підтримуються клітинами Дейтерса, Гензена, Клаудіуса.
Волоскові клітини охоплюються нервовими волокнами, які виходять з біполярних клітин спірального ганглія. Над кортієвим органом знаходиться волокниста, еластична, желатиноподібна пластинка - покривна мембрана. Вона починається поблизу місця відходження рейснеровської перетинки і покриває весь кортієв орган у вигляді навісу. У покривну мембрану проникають волоски нейроепітеліадьних клітин.. Коливання підніжної пластинки стремінця викликають переміщення перилімфи в сходах завитки від овального до круглого вікна, коливання основної мембрани і розташованого на ній кортієвого органа, в результаті чого відбувається натягування і стискування волосків нейроепітеліальних клітин, що є моментом трансформації механічної енергії в енергію електричного нервового імпульсу.
Аферентний слуховий шлях починається з розташованого біля основи кісткової спіральної пластинки. Дендрити гангліозних клітин цього вузла формують гілки, які іннервирують волоскові клітини кортієвого_ органа, аксони формують нервові волокна, які закінчуються в Ц дорсальному і вентральному ядрах довгастого мозку; подальший хід волокон йде до верхніхолив (менша частина до свого, більша - до протилежного боку); наступний нейрон закінчується в підкіркових слухових центрах, розташованих в задніх°(нижніх) горбиках чотиригорбикового тіла і в медиальних колінчастих тілах зорового бугра; від клітин медіального колінчастого тіла йде останній нейрон, який закінчується в корі скроневої долі головного мозку (звивина Гешля в глибині сільвієвої борозни).
Фізіологія звукового аналізатора
Звуковий аналізатор - один з найважливіших аналізаторів, відноситься до категорії екстерорецепторів, які дозволяють проводити аналіз сигналу на відстані. Він є філогенетичне найбільше пізнім і складним. Слухове відчуття розвинулось з тактильного, яке загострилося у вусі в мільйони разів. Адекватним подразником звукового аналізатора є звук.
Діапазон частот, що сприймається людиною -16-20000Гц. Звуки з частотою коливаннь до 500 Гц називаються низькочастотними, від 500 до 3000 Гц - середньочастотними, від 3000 до 8000 Гц - високочастотними. Діапазон розмовної мови в межах 500-4000 Гц. Акустичні сигнали з частотою коливань нижче 16 Гц називають інфразвуками, з частотою вище 20000 Гц - ультразвуками. Інфра- таультразвуки в звичайних умовах людиною не сприйматься, їх сприйняття можливе за допомогою спеціальних технічних приладів.
У фізіологічних умовах звуковова хвиля досягає структур внутрішнього вуха в основному через повітряне середовище. Однак вона може проникнути у внутрішнє вухо шляхом кістковотканинної провідності. Механізм передачі звуків при цій провідності грунтується на інерції та компресії.
Інерційний механізм передбачає, що кістки черепа під дією звукових хвиль здійснюють коливальні рухи, але при цьому ланцюг слухових кісточок внаслідок інерції відстає від коливань черепа, що призводить до переміщення основи стремінця відносно овального вікна завитки та зміщення лабіринтної рідини. Цей механізм відіграє основну роль у передачі через кістку низькочастотних звуків.
Компресійний механізм кістковотканинної передачі має переважне значення у проведенні високочастотних звуків. При дії звуків високої частоти череп коливається окремими ділянками, одні з яких зазнають стиснення, інші - розслаблення. Внаслідок тиску на стінки кісткового лабіринту; лабіринтну рідину настає випинання структур, які закривають лабіринтні вікна (основа стремінця та мембрана вікна завитки). Поскільки мембрана вікна завитки більш податлива, ніж кіль-невидна зв'язка, яка фіксує основу стремінця в овальному вікні, вона випинається більше, що викликає прогин базилярної мембрани у бік барабанних сходів і подразнення волоскових клітин. Таким чином, в основі механізму компресійної передачі звуку шляхом кістковотка-нинної провідності лежить різна податливість мембран лабіринтних вікон до змін внутрішньолабіринтного тиску.
Звукосприйняття являє собою складний нейрофізіологічний процес трансформації звукових коливань у нервові імпульси (у рецепторному апараті завитки), його проведення до центрів кори головного мозку, де відбувається аналіз і осмислення звуків.
Під впливом звукової хвилі в мембранах і рідиніах завитки відбуваються складні переміщення, безпосереднє вивчення яких утруднюється їх малим розміром і швидкістю коливань, а також тим, що вони сховані від дослідника щільною капсулою лабіринту. Великі труднощі зустрічаються також при вивченні явищ. які мають місце при трансформації механічної енергії в процес нервового збудження в рецепторі, а також при вивченні функції нервових провідників і центрів.
Слухові теорії в основному стосуються фізичної сторони процесу, свідчать про те, яким способом звуковий тиск досягає волосків нейроепітеліальних клітин і які при цьому відбуваються зміни в рідинах і мембранах завитки. Останнім часом робляться спроби глибше проникнути в явища, які відбуваються в нервовому апараті.
Теорії слуху
Резонансна теорія Гельмгольца: певні волокна основної мембрани резонують (співдружньо коливаються) на звуки різної висоти. З цієї 'теорії випливають три основних висновки 1) у завитці виконується первинний аналіз звуків; 2) кожний простий звук має своє просторове розташування на основній мембрані; 3) низькі звуки сприймаються на верхівці завитки, високі - у базальній частині.
Ці положення витримали іспит часом, незважаючи на велику кількість нових фактів, і багатьох цілком правильних заперечень проти окремих сторін резонансної теорії.
Теорія бімсучої хвилі Бекеші. Він встановив, що при дуже низьких частотах рух основної мембрани збігається у фазі з рухом пластинки стременця, а при підвищенні частоти коливань відставання у фазі між рухом стременця і мембрани збільшується. Таким чином, звукове коливання поширюється по мембрані і нагадує біжучу хвилю, яка стає більш короткою при підвищенні частоти коливань.
Гідродинамічна теорія Флетчера-Роафа. Відповідно до цієї теорії, величина інерції стовпа вушноїлімфи, нарівні з властивостями самої основної мембрани, має вирішальне значення для вибірної дії того або іншого звуку. Так, при дуже повільних коливаннях спостерігається пересування всього стовпа рідини в обох сходах. При більш швидких коливаннях підніжної пластинки відносно велика інерція стовпа лімфи в сходах не дозволяє йому встигати за швидкими коливаннями стременця. Чим вище звук, тим ближче до підніжної пластинки стременця прогинається основна мембрана.
Загальним для цих теорій є те, що всі вони визнають просторове розташування сприйняття висоти звуків, що підтверджується дослідами Л.А.Андрєєва і клініко-гістологічними спостереженнями Гільда.
Л.А.Андрєі'в виробляв у собак слинний умовний рефлекс на ряд тонів. Після повної руйнації одного лабіринту (кожне вухо має представництво в обох півкулях мозку) він ізольовано ушкоджував то базальну частину, то верхівку завитки другого вуха і виявляв випадіння умовного рефлексу (слиновиділення) то на високі, то на низькі тонн. Таким шляхом було доведено, що в завитці має місце первинний аналіз звуків.
Гільд спостерігав прогалини і островки слуху у людей. що страждають різними формами приглухуватості. Після їхньої смерті, при гістологічному дослідженні кортієвого органа, він знаходив атрофію нервових елементів в певних місцях відповідно просторовому розташуванню аналізу звуків (клініко-патогістогологічні дослідження).
Труднощі для просторової теорії виникають тому, що ні анатомічна будова мембрани, ні перераховані вище спостереження не дають підстави для твердження, що під впливом звукової хвилі виникає ізольоване подразнення дуже малої ділянки (0.02 мм). Допускається. що на основній мембрані довжиною ЗО мм є біля 1500 розділених точок сприйняття певних частот. Доводиться рахуватись з дією будь-якого звуку на більшу протяжність основної мембрани, однак з максимальною амплітудою у певній точці.
Бекеші, Флетчер допускають, що відчуття висоти тону виникає завдяки подразненню тих нервових закінчень, які розташовані в точці максимального вигину основної мембрани, нервові ж процеси в поруч розташованих ділянках при цьому гальмуються (ефект контрасту).
З механічної точки зору (тобто одним тільки ступенем деформації) неможливо пояснити величезну різницю чутливості вуха до різних частот. П.П.Лазарєв гадав, що при подразненні звуком виникає хімічна реакція в слухових клітинах, сила якої залежить від кількості речовини (слухового пурпуру), що розкладається на складові. При цьому звільняються іони, які викликають процес нервового збудження. Ця концепція отримала підтвердження в дослідженнях деяких авторів, які спостерігали глибокі хімічні зміни в спіральному ганглії після сильного звукового впливу.
Великий інтерес представляє аумкаА.А.Ухтомського про те, що явища фізичного резонансу повинні бути доповнені "фізіологічним резонансом клітин". Оскільки однією з основних характеристик нервових клітин є їхня фізіологічна лабільність, то можна допустити, що звуковий тиск певної частоти викликає максимальну відповідь у тій клітині, фізіологічна лабільність якої резонує на цю частоту.
Адаптація - фізіологічне пристосування, пов'язане з зміною деяких функціональних властивостей органа слуху під впливом звуків. Найбільш істотним у цьому складному процесі є зміна чутливості, яка спостерігається якийсь час і після вимикання звуку, потім у тиші відбувається відновлення чутливості. Величина падіння чутливості і час її відновлення залежать від інтенсивності, висоти і тривалості дії звуку. Звуки невеликої сили викликають падіння чутливості в основному для частоти тону подразника. При сильних звуках (70-110 дБ вище порога) наступає падіння чутливості і у зоні більш високих звуків. Це є свідченням того, що явища адаптації відбуваються не тільки на периферії, але й в центральних ланках аналізатора. Адаптація являє собою захиснопристосувальну реакцію слухової системи, спрямовану на захист її нервових структур від виснаження і сприяє найефективнійшій працездатності аналізатора.
Процес стомлення розвивається при сильному подразненні, є тривалим, завжди знижує працездатність аналізатора.
Ототопіка - визначення напрямку локалізації джерела звуку. Важливу роль для цього має бінауральний слух, різниця в силі звуку і в часі його сприйняття обома вухами. Якщо, наприклад, джерело звуку міститься справа, те праве вухо піддається впливу звуку раніш лівого й інтенсивність його більша тому, що праве вухо ближче до джерела звуку, а ліве, крім того, знаходиться в звуковій тіні голови.
Для розпізнавання напрямку низьких звуків головну роль грає чинник часу. Для узнавання напрямку високих звуків, головну роль мас різниця в силі звуку, що зв'язано з екрануючою дією голови.
VІ Орієнтована основа дії
На основній мембрані розташовується у вигляді епітеліального підвищення кінцевий нервовий апарат (рецептор) завитки - кортієв орган. Центральне місце в кортієвому органі займають так звані кортієві дуги. які складаються з стовпчикових клітин. Між кортієвими дугами утворюється трикутний простір - тунель кортієвого органа, який заповнений кортилімфаю. Вона омиває і живить чутливі волоскові клітини та інші структури спірального органа. Досередини від внутрішніх, стовпчикових клітин розташовується ряд внутрішніх волоскових клітин (до 3500). Назовні від зовнішніх стовпових клітин розташовані чотири ряди зовнішніх волос-кових клітин (по 5000 у кожному ряду, всього 20000), які підтримуються клітинами Дейтерса, Гензена, Клаудіуса.
Волоскові клітини охоплюються нервовими волокнами, які виходять з біполярних клітин спірального ганглія. Над кортієвим органом знаходиться волокниста, еластична, желатиноподібна пластинка - покривна мембрана. Вона починається поблизу місця відходження рейснеровської перетинки і покриває весь кортієв орган у вигляді навісу. У покривну мембрану проникають волоски нейроепітеліадьних клітин.. Коливання підніжної пластинки стремінця викликають переміщення перилімфи в сходах завитки від овального до круглого вікна, коливання основної мембрани і розташованого на ній кортієвого органа, в результаті чого відбувається натягування і стискування волосків нейроепітеліальних клітин, що є моментом трансформації механічної енергії в енергію електричного нервового імпульсу.
Аферентний слуховий шлях починається з розташованого біля основи кісткової спіральної пластинки. Дендрити гангліозних клітин цього вузла формують гілки, які іннервирують волоскові клітини кортієвого_ органа, аксони формують нервові волокна, які закінчуються в Ц дорсальному і вентральному ядрах довгастого мозку; подальший хід волокон йде до верхніхолив (менша частина до свого, більша - до протилежного боку); наступний нейрон закінчується в підкіркових слухових центрах, розташованих в задніх°(нижніх) горбиках чотиригорбикового тіла і в медиальних колінчастих тілах зорового бугра; від клітин медіального колінчастого тіла йде останній нейрон, який закінчується в корі скроневої долі головного мозку (звивина Гешля в глибині сільвієвої борозни).
Звуковий аналізатор - один з найважливіших аналізаторів, відноситься до категорії екстерорецепторів, які дозволяють проводити аналіз сигналу на відстані. Він є філогенетичне найбільше пізнім і складним. Слухове відчуття розвинулось з тактильного, яке загострилося у вусі в мільйони разів. Адекватним подразником звукового аналізатора є звук.
Діапазон частот, що сприймається людиною -16-20000Гц. Звуки з частотою коливаннь до 500 Гц називаються низькочастотними, від 500 до 3000 Гц - середньочастотними, від 3000 до 8000 Гц - високочастотними. Діапазон розмовної мови в межах 500-4000 Гц. Акустичні сигнали з частотою коливань нижче 16 Гц називають інфразвуками, з частотою вище 20000 Гц - ультразвуками. Інфра- таультразвуки в звичайних умовах людиною не сприйматься, їх сприйняття можливе за допомогою спеціальних технічних приладів.
У фізіологічних умовах звуковова хвиля досягає структур внутрішнього вуха в основному через повітряне середовище. Однак вона може проникнути у внутрішнє вухо шляхом кістковотканинної провідності. Механізм передачі звуків при цій провідності грунтується на інерції та компресії.
Інерційний механізм передбачає, що кістки черепа під дією звукових хвиль здійснюють коливальні рухи, але при цьому ланцюг слухових кісточок внаслідок інерції відстає від коливань черепа, що призводить до переміщення основи стремінця відносно овального вікна завитки та зміщення лабіринтної рідини. Цей механізм відіграє основну роль у передачі через кістку низькочастотних звуків.
Компресійний механізм кістковотканинної передачі має переважне значення у проведенні високочастотних звуків. При дії звуків високої частоти череп коливається окремими ділянками, одні з яких зазнають стиснення, інші - розслаблення. Внаслідок тиску на стінки кісткового лабіринту; лабіринтну рідину настає випинання структур, які закривають лабіринтні вікна (основа стремінця та мембрана вікна завитки). Поскільки мембрана вікна завитки більш податлива, ніж кіль-невидна зв'язка, яка фіксує основу стремінця в овальному вікні, вона випинається більше, що викликає прогин базилярної мембрани у бік барабанних сходів і подразнення волоскових клітин. Таким чином, в основі механізму компресійної передачі звуку шляхом кістковотка-нинної провідності лежить різна податливість мембран лабіринтних вікон до змін внутрішньолабіринтного тиску.
Звукосприйняття являє собою складний нейрофізіологічний процес трансформації звукових коливань у нервові імпульси (у рецепторному апараті завитки), його проведення до центрів кори головного мозку, де відбувається аналіз і осмислення звуків.
Під впливом звукової хвилі в мембранах і рідиніах завитки відбуваються складні переміщення, безпосереднє вивчення яких утруднюється їх малим розміром і швидкістю коливань, а також тим, що вони сховані від дослідника щільною капсулою лабіринту. Великі труднощі зустрічаються також при вивченні явищ. які мають місце при трансформації механічної енергії в процес нервового збудження в рецепторі, а також при вивченні функції нервових провідників і центрів.
Слухові теорії в основному стосуються фізичної сторони процесу, свідчать про те, яким способом звуковий тиск досягає волосків нейроепітеліальних клітин і які при цьому відбуваються зміни в рідинах і мембранах завитки. Останнім часом робляться спроби глибше проникнути в явища, які відбуваються в нервовому апараті.
VII Система навчальних завдань для перевірки кінцевого рівня знань.
Ситуаційні задачі для перевірки кінцевого рівня знань.
Задача 1
До оторинолринголога звернувся хворий зі скаргами на зниження глуху, шум у лівому вусі та відчуття закладання вуха. Під час обстеження вимішено негативний дослід Рінне, лагералізацію звуку в ліве вухо, подовжений дослід Швабаха.
Завдання: визначити тип приглухуватості.
Задача 2
До оториноларинголога звернувся хворий, 30 років, у якого після перенесеного грипу різко знизився слух на праве вухо, з'явився шум у вусі. На пороговій тональній аудіограмі отримано підвищення порогів повітряної та кісткової провідності на високих частотах.
Завдання: визначити характер приглухуватості у хворого.
Задача 3
Батьки дев'ятирічної дівчинки сповістили, що у дворічному віці їх дитину тривалий час лікували гентаміцином з приводу тяжкої пневмонії. Клінічно встановлена глухота.
Завдання:
а) визначити причину глухоти;
б)вказати прогноз захворювання.
Задача 4
Хворий, 27 років, звернувся зі скаргами на зниженнія слуху на ліве вухо, шум у вусі. Під час обстеження у вусі виявлено сірчану пробку.
Завдання:
а) визначити тип приглухуватості;
б) вказати орієнтовний рівень підвищеним сприйняття на тональній аудіограмі.
Задача 5
Під час профілактичного огляду осіб, що працюють на обрубці та клепанні металу, виявлено, що частина з них скаржиться на головний біль, дративливість, зниження слуху, шум у вухах. Виробничий стаж у цих робітників становить за спеціальністю понад 5 років. ЛОР органи без видимих змін.
Завдання:
а) встановит діагноз
б) визначити причину виявлених порушень
в) призначити необхідне обстеження
ІІІ. Методика проведення заняття та організаційна структура заняття
Розподіл балів, що можуть отримати студенти:
При засвоєнні теми №2 із змістовного модулю № за навчальну діяльність студенту визначається оцінка за 4-х бальною шкалою, яка потім конвертується у бали наступним чином:
-
Оцінка
Бали
“5”(відмінно)
6 балів
“4” (добре)
4 балів
“3”(задовільно)
2 балів
“2” (незадовільно)
0 балів
Технологічна карта заняття
| № п/п | Основні етапи заняття, їх функції та зміст | Рівень засвоєння знань | Методи контролю і навчання | Матеріали методичного забезпечення | Розподіл часу (хв.) |
| | Підготовчий етап Організаційні заходи Постановка навчальних цілей та мотивація Контроль вихідного рівня знань, навичок і умінь:
| ІІ ІІ ІІ ІІ ІІ ІІ | Індивідуальне опитування Тести ІІ р. | П.1 Актуальність теми П.2 Навчальні цілі Таблиці: Схема звукового аналізатора. Аудіограми. | 1-3 5 15 |
| 4. | Основний етап 1)Знати системи звукопрове- дення та звукосприйняття; 2)Проводити дослідження слуху за допомогою «живої» мови; 3)Проводити дослідження слуху за допомогою камертонів 4)оцінити камертональні дані при порушенні системи звукопроведення, звукосприйняття; 5)Знати зміни на аудіограмі при порушенні системи звукопроведення і звукосприйняття; 6) Знати принципи мовної, об`єктивної, надпорогової аудіометрій. | ІІІ ІІІ ІІІ ІІІ | Професійний тренінг у вирішенні типових клінічних задач Практичний тренінг | Заняття проводиться в учбовій кімнаті Заняття проводиться в гнійній перев’язочній Задачі ІІІ р. | 30 10 15 |
| 5. 6. 7. | Заключний етап Розв`язання ситуаційних задач. Робота з тестовими завданнями. Домашнє завдання (основна і додаткова література за темою) | ІІІ | Індивідуальний контроль навичок Тести ІІІ р. | Тести ІІІ р. Задачі ІІІ р. Короткі методичні вказівки до роботи на практичному занятті | 12 |