Засади планування тренінгу

Вид материала

Документы

Содержание Часові рамки Так ви даєте можливість учасникам поімпровізувати і проявити свою фантазію. Імена можуть бути найрізноманітніші: “біла ворона”, Нейро-лінгвістичне програмування (НЛП) Нейро – стосується процесів нашого мислення. Лінгвістичне Навчання як співпраця рівних партнерів Учасники не є порожнім посудом, який усезнаючий тренер наповнює знаннями та вміннями Етапи навчання дорослого Третя позиція Робота з групою Чисельність групи Способи формування груп Дружні групи Географічні групи. Групи за алфавітом. Ротація учасників. Астрологічні групи. Кодові ідентифікатори з іменами. Команди за успішністю. Команди за навичками. Гібридні команди. ... Полное содержание

Подобный материал:

• Та планування роботи з дітьми, 368.42kb.
• «Громадський моніторинг у сфері протидії корупції» Опис тренінгу Мета тренінгу, 1542.71kb.
• Назва модуля: Планування І контроль на підприємстві Код модуля: епі 6013 С01, 17.98kb.
• Розділ теоретико-методологічні засади стратегічного планування, 832.28kb.
• Лекція з елементами тренінгу «Керівництво, лідерство, влада», 122.34kb.
• Фінансове планування зміст І принципи фінансового планування, 2707.11kb.
• План заочного семінару-тренінгу тема семінару: «Судово-психологічна експертиза в цивільному, 387.76kb.
• Тема 9 Сутність стратегічного планування, 629.37kb.
• І обдумати, щоб витягнути з нього всі можливі аргументи І висновки, 187.37kb.
• Міністерство аграрної політики України Таврійський державний агротехнологічний університет, 603.01kb.

Засади планування тренінгу¹


Будь-який тренінг, незалежно від його формату, розпочинається з укладання про­грами. Для створення ефективної програми потрібно визначити, кому вона ад­ре­со­ва­на, підготувати обґрунтування цільової групи, цілей програми та очікуваних ре­зуль­татів, вибрати часові рамки тренінгу, а також продумати стратегії викладання та нав­чання. Не зайвим буде також передбачити у структурі програми процедуру поточ­но­го спостереження за якістю навчання та внесенням змін. Тут важливо продумати, як саме ви спостерігатимете за успішністю вашої програми, яка передбачає: задо­во­лен­ня учасників, оцінку колег, надійність критеріїв оцінювання, статистику кількості тих учасників, що залишилися і закінчили програму.

Тренер керує двома частинами навчання, які тісно переплітаються між собою. Пер­ше – це зміст навчання, який забезпечує учасникам досягнення їх кінцевих цілей. Ці кінцеві цілі слугують т.зв. “віхами на шляху”, або орієнтирами в тренерській ро­бо­ті. Учасники, своєю чергою, орієнтуватимуться на цілі, щоб визначити, чи відповідає про­грама їхнім потребам і прагненням. Оцінка рівня норм програми вашого тренінгу про­водитиметься відповідно до задекларованих цілей.

Отже, зміст семінару складають вміння і знання тренера (тренерів) у конкретній сфе­рі, які він передає учасникам якомога зрозуміліше і зв’язніше.

Зміст навчання складається із трьох головних сфер:

- знань;

• умінь;
  
• вартостей.
  

По-друге, тренер відповідає за процес, тобто за те, яким чином передається зміст. Він повинен впевнитися, чи достатньо часу для досягнення цілей, поточно оці­ню­вати поступ учасників, при потребі вміти вести переговори, щоб згладжувати роз­біж­ності та суперечки між учасниками, або між ними і собою.

Головні засади доброго планування – це:

• Стимулювання в учасників стану, що сприяв би вивченню нового.
  
• Навчання має бути цікавим, веселим і залучати усіх учасників.
  
• Навчання має складатися із комплексу різних видів діяльності.
  

Часові рамки


Для об'єктивного оцінювання затрат часу на проведення семінару, тобто для без­­помилкового визначення тривалості семінару, потрібно мати досвід і знати спе­ци­фі­ку аудиторії. Однак навіть досвідчені тренери часто помиляються в подібних роз­ра­хунках, оскільки передбачити наперед тривалість дискусій, розгляд випадків не­мож­ли­во. Тому планувати програму семінару потрібно гнучко, завжди додаючи тро­хи ча­су на незаплановану діяльність. Переважно переказ матеріалу не займає саме стіль­ки ча­су, як це передбачалося спочатку. Пам’ятайте про свої цілі, майте під рукою роз­дат­ко­вий матеріал, і будьте готові заповнювати паузи. Вам також знадобиться вмін­ня ім­про­візувати та відійти від початкового плану.

Важливо робити перерви, щоб підтримувати сприятливе навчальне середовище, ос­кільки:

• перерви підвищують ступінь запам’ятовування матеріалу;
  
• перерви пришвидшують процеси сприйняття нового.
  

При плануванні семінару тренер повинен враховувати природній фізіологічний ритм дня людини. Цикл “перерва – відпочинок – дія” (BRAC Break-Rest-Activity-Cycle) триває від 90 до 120 хвилин, і є основою нашого щоденного життя. Про­дук­тив­на праця на семінарі, що супроводжується постійним інтересом групи, вимагає що пів­торагодинної перерви. Крім того, ступінь запам'ятовування матеріалу критично па­дає кожні 50-60 хв. Доцільною видається 10-хвилинна перерва або легкі фізичні вправи наприкінці кожної години занять. Учасники також потребують коротких пе­рерв, щоб узагальнити і систематизувати почутий матеріал. Якщо група вимагає пе­рер­­ви, значить оптимальний час для неї вже минув. Краще не зважати на ок­ремих лю­дей, які прагнуть більшого, ніж надмірно перевтомлювати групу. Пот­ріб­но, якщо це мож­ливо, перервати заняття у найінтенсивніший момент. Це дасть змогу учас­никам кра­ще запам’ятати матеріал, і асоціюватиметься у них із позитивними від­чуттями. Ма­теріал запам’ятовується найкраще на початку і наприкінці лекційної сесії.

Тренер також потребує перерви, тому усе вищесказане про цикли роботи групи та­кож стосується і тренера.

Завдяки плануванню навчальний матеріал укладається в певній послідовності.

Ця послідовність має слугувати досягненню наших кінцевих цілей. Кожен се­мі­нар має вступ, здебільшого, короткий, після нього розпочинається саме навчання, на яке припадає найбільше роботи, а також, закінчення, коли група може уза­галь­ни­ти усе, що почула під час навчання. Розпочинає семінар тренер. Він дає можливість учас­­никам познайомитись, обговорює практичні питання, і ознайомлює коротко гру­пу зі змістом навчання. Далі подається основний матеріал.


Приклад сценарію першого дня може виглядати так:

1. Виконайте самопредставлення.
   
2. Підготуйте вправу “Ламання криги”. Застосуй одне з наступних:
   
   • Запитайте у кожного щось цікаве, не надто особисте. Наприклад – що лю­­биш робити в дощовий день, твоє хобі?
     
   • Попросіть учасників: “Спробуйте представити себе ім’ям і прик­мет­ни­ком, який би розпочинався з тієї самої літери – наприклад, “ім­пуль­сив­на Іра”.
     
3. Поцікавтеся, якими є сподівання слухачів.
   
4. Представте учасникам цілі, програму, розклад навчання. Будьте гнучким.
   
5. Перейдіть до теми навчання. Оскільки це початок заняття, постарайтеся чимось вра­зити слухачів.
   
6. Вправи мають бути дуже активізуючими і мотивуючими.
   
7. Першого ж дня проведіть оцінювання – знатимете думку учасників про нього. Використайте її для усунення всього, що заважає навчанню. Хай учас­ни­ки відчують, що ви враховуєте їх потреби та побажання.
   
8. Пообіцяйте, що наступний день буде ще цікавішим.
   

Одне з найважливіших завдань тренера – створити комфортні умови для спіль­ної праці на семінарі. Традиційно вважають, що на початку навчальної програми ат­мос­фера буває досить прохолодною, і тому для подолання цієї перешкоди засто­со­ву­ють так звані “криголами” – методи, спрямовані на подолання бар’єрів між учас­ни­ка­ми. Переважна більшість технік-“криголамів” – це ігри, що допомагають учасникам кра­ще познайомитися між собою для подальшої ефективної праці у групах. Частково, вправи “на розігрівання” складають ядро навчання з елементами імпровізації, і спри­яють якнайповнішому самовираженню учасників.


Пропонуємо вашій увазі кілька зразків таких вправ.


Гра на запам’ятовування імен


Ця вправа допоможе:

• Розморозити кригу недовіри між учасниками на початкових етапах тренінгу.
  
• Познайомити всіх учасників.
  
• Запам’ятати всі імена і одночасно опанувати корисну техніку розвитку пам’яті.
  
• Повніше розкритися тим учасникам, котрі цього прагнуть, і не зачіпати тих, хто цього не хоче.
  

ВПРАВА Роздайте кожному учасникові по черзі карточки з буквами А, Б, В, тощо. Потім, по­чи­на­ю­чи з іншого учасника, роздайте кожному карточки з номерами – 1, 2, 3 тощо. Тепер у кож­ної осо­би, разом з вами, є нове ім’я, наприклад А4, Б7, В5, Г12. Проведіть декілька ви­бір­ко­­вих перевірок, щоб впевнитися, що кожен вловив ідею і запам’ятав своє ім’я. Дайте учасникам одну-дві хвилини (однієї хвилини достатньо для групи з 10 осіб), щоб по­хо­дити по приміщенні і поспілкуватися. За цей час вони повинні назвати своє нове ім’я яко­мога більшій кількості людей і самі запам’ятати якомога більше імен інших людей. Попросіть бажаючих назвати імена трьох чи більше людей, показуючи на людину і нази­ва­ю­чи вголос її ім’я.

Ще один цікавий спосіб познайомити людей між собою на початку заняття – це вправа на візуальні асоціації.

ВПРАВА Попросіть кожного учасника придумати собі ім’я за формулою: прикметник плюс іменник. По­тім, кожен учасник називає своє ім’я групі, щоб ви могли перевірити, чи правильно усі зро­зуміли завдання. Так ви даєте можливість учасникам поімпровізувати і проявити свою фантазію. Імена можуть бути найрізноманітніші: “біла ворона”, “червона рута”, “минулорічний сніг”. Після того, як всі учасники придумали собі імена, попросіть групу знову поспілкуватися між собою, називаючи один одному свої нові імена. Потім нехай кілька добровольців наз­вуть якомога більше нових імен, які вони запам’ятали. Попросіть кожного учасника по черзі назвати своє справжнє ім’я і сказати, які думки у ньо­го виникає його нове ім’я. Можливість висловитися у формі викладу своїх думок і почуттів дається для того, щоб чо­ловіки і жінки почувалися однаково комфортно в групі. Побутує теорія, згідно з якою жін­кам легше говорити (відповідати на запитання) про те, що вони відчувають, а чоловікам – про те, що вони думають. Попросіть кожного учасника по черзі сказати, як би він хотів, щоб до нього зверталися на цьо­му семінарі.

Одним із варіантів останньої вправи може бути вимога, щоб прикметник й імен­ник починалися на одну букву. Наприклад: “Відважний Василь”, “Балакучий Бог­дан” чи “Кмітлива Катерина”. Однак 80% фактів забуваються після того, як ми про них довідалися. Важливо, щоб ці нові імена ми використовували і під час подальшої ро­боти семінару.


ВПРАВА “Ритуал Тонго”

Це поширена у всьому світі гра, яка полегшить початок роботи з групою. Під час гри учас­ни­ки запам’ятовують імена колег по групі і будуть здивовані як легко їм це вдасться.


Матеріал: декілька тенісних м’ячиків або тісно змотаний клубок вовняних ниток, або не­ве­ли­ка кругла плюшева іграшка.

1. Група стає в коло.
   
2. Ведучий заявляє, що запрошує групу до ритуалу, який практикують на Південних ос­т­ро­вах, коли їх мешканці відвідують одні одних і вітаються.
   
3. Тренер сам розпочинає гру, бере в руки плюшеву іграшку і голосно називаючи своє ім’я. Потім передає її сусідові справа, який також голосно називає своє ім'я, доки передасть далі предмет, який тримає в руках. Кожен, хто отримає плюшеву іграшку, голосно і ви­раз­но називає своє ім'я, а потім передає її направо. Коли іграшка повернеться до ведучого, він роз­­­почне другий тур гри, цього разу у протилежному напрямі. Після другого туру гру­па гото­ва до чергової динамічної частини ритуалу.
   
4. Тепер кидаємо предмет у групі в різних напрямках. Знову розпочинає ведучий. Він нав’я­зує зоровий контакт з будь-яким учасником, голосно називає його ім’я і кидає тому іграшку. Осо­­ба, яка спіймала її, продовжує гру, передаючи іграшку іншому, назвавши при цьому його ім’я. Гра продовжується доки кожен по декілька разів не отримає іграшки. Якщо група ве­ли­ка, ведучий повинен запитати, чи нікого не оминули.
   
5. Далі розпочинаємо наступну фазу гри. Ведучий просить учасників, щоб вони дякували тій особі, яка кидає до них предмет: “Щиро дякую, Петре”. Як і в попередньому турі, спо­чат­ку слід голосно назвати ім’я особи, до якої кидають іграшку. Цей крок ритуалу є для групи сво­єрідним викликом, оскільки кожен може отримати іграшку від особи, імені якої він не знає. У цьому випадку кажемо просто: “Щиро дякую...?”, сподіваючись що учасник наз­веть­ся. Через деякий час можна збільшити темп гри.
   
6. В останньому турі можна додатково ввести у гру другу і третю іграшки, залежно від роз­мі­ру групи. Ведучий наголошує, що слід дотримуватися визначених раніше правил. Єдина від­мінність у тому, що всі учасники повинні стати уважнішими, оскільки гра стає набагато го­лос­нішою. Тепер виникає атмосфера живого, екзотичного ритуалу, котрий допомагає уча­с­ни­кам зробити перші кроки до створення спільної групи.
   
7. Через деякий час ведучий перериває гру і просить одного охочого, щоб той назвав імена всіх учасників. У групі з 18 осіб вже зараз знайдеться три чотири особи, які запам’ятали всі іме­на. Якщо тренер хоче ускладнити гру, то просить всіх, аби помінялись місцями у колі, а то­ді запитує, хто тепер наважиться назвати всі імена.
   
8. Після цих вправ ведучий може запросити групу на “філіжанку кави”. Він три­має у лівій ру­ці каву і подає учасникові, який стоїть поруч, руку одночасно промовляючи ко­рот­ку, але при­ємну фразу, на зразок: “Галино, я радий, що ти серед нас”. Потім ведучий швид­­ко під­хо­дить до іншої особи. Він запрошує цілу групу, щоб всі привітали інших гостей, по­да­ючи ру­ку, або обіймаючись. Через декілька хвилин учасники самі розпочнуть спонтанні роз­мови, які покажуть ведучому, що йому вдалося започаткувати у групі процес вста­нов­лен­ня контактів.
   

ВПРАВА “Виклик”


Існує багато ігор, які допомагають запам’ятовувати імена. Однак ця – цікава новинка. Група вже з самого початку отримує завдання, яке вимагає концентрації та співпраці. Більшість груп позитивно реагують на цей виклик і на диво швидко виконують завдання.

1. Ведучий повідомляє групу, що зараз на початку зустрічі підготував для неї завдання, яке до­­поможе учасникам ближче познайомитись один з одним. Перший крок дуже простий: ко­жен голосно і виразно називає своє ім’я – але тільки ім’я. Ведучий промовляє приблизно такі сло­­ва: “Прошу назвати голосно і виразно свої імена і постаратись виразити своїм голосом, що ви гордитеся ними. Якщо хтось не зрозуміє котрогось імені, нехай відразу попросить пов­то­ри­­ти. Важливо щоб кожен почув усі імена”.
   
2. Коли ціла група назве свої імена, ведучий повідомляє, яке завдання чекає на всіх. Усі учас­­ники повинні стати в коло за алфавітним порядком.
   
3. При цьому слід дотримуватись обов’язкового правила: не можна розмовляти, не можна ні­чого записувати, ані показувати літер за допомогою різних жестів. Не можна користуватись жод­ними своїми документами. Дозволяється тільки лагідно пересунути учасників на інше міс­це, або показати, що хтось має перейти кудись інакше.
   
4. Ведучий пояснює групі, що мета – якомога точніше розташуватись у колі.
   
5. Коли всі учасники займуть свої нові місця, закінчиться перший тур гри. Тепер пере­хо­ди­мо до тесту: усі повторюють вголос свої імена.
   
6. Якщо декілька осіб виявились у неналежному місці, проводимо другий тур. Усі роз­хо­дять­ся по приміщенню і знову мусять стати в коло в алфавітному порядку, не розмовляючи при цьому. Потім проводимо черговий тест.
   

Закінчення семінару також може складатися із інтеґраційних вправ та пов­то­рен­ня найважливіших пунктів, завдяки чому семінар стане завершеним, а також, надійде зво­ротна інформація від учасників. Закінчення тренінгу великою мірою визначає за­галь­не враження від нього. Семінар, який закінчується через те, що вийшов його час, ні­коли не дасть такої сатисфакції, як семінар, який завершився природно, внаслідок до­сягнення поставленої мети.