Geum.ru

Юктури промислової галузі Зміст

Вид материалаДокументы

Содержание


4. Сучасні тенденції розвитку електронної галузі
Подобный материал:
1   2   3

4. Сучасні тенденції розвитку електронної галузі


В Україні здійснювалися певні заходи щодо комплексної
автоматизації, електронізації, комп'ютеризації у виробничих і
невиробничих сферах: розвивалася мережа підприємств
приладобудування та електронної промисловості (вони є практично в
усіх великих промислових центрах), значна кількість організацій
займається розробленням програмних продуктів, існують
спеціалізовані науково-дослідні інститути, проектно-конструкторські бюро. Діє система сервісних підприємств,
які є складовою інформаційної інфраструктури, але її можливості
обмежені.

Проте стан електронної і мікроелектронної промисловості України близький до критичного. На думку деяких фахівців, без багатомільярдних інвестицій, причому бажано іноземного походження, реанімувати колись конкурентоспроможні галузі не вдасться. На жаль, можливість залучення інвестицій такого масштабу наближається сьогодні до нуля.

Добрі стартові можливості для конкуренції на світових ринках Україна має у світлотехніці на базі над’яскравих світлодіодів, мікрохвильової електроніки, опто- та інфрачервоної електроніки. А в галузі мікрофотоелектроніки у нас є наскрізна кооперація, що дозволяє виготовляти вироби в цілому. Це дозволяє вже найближчими роками створити в Україні нові сучасні високорентабельні виробництва без мільярдних капітальних витрат. Розрахунки показують, що кожен вкладений у мікроелектроніку долар дає 20 доларів прибутку, дозволяє створити втричі більше робочих місць, ніж в інших галузях промисловості [5, с. 652].

Не можна сказати, що розвитку або принаймні підтримці електронної галузі України зовсім не приділяли уваги. Останніми роками було прийнято близько десятка галузевих і міжгалузевих програм. Можна пригадати такі назви: «Розробка і виробництво приладів та установок автоматизації і систем управління», «Складна радіоелектронна і вимірювальна апаратура», «Програма розвитку найбільш конкурентоспроможних напрямів мікроелектроніки в Україні». Фахівці очікували від виконання цих програм великих результатів.

Наприклад, від реалізації національної програми розвитку електронної промисловості України на 1999 - 2005 роки очікувалося майже двадцятиразове зростання обсягів товарної продукції, досягнення 30 -відсоткової рентабельності галузі, створення 120 тисяч нових робочих місць.

За рахунок збільшення прибутку підприємств галузі передбачалося інвестувати понад 4,4 млрд. грн. у її комплексну модернізацію. Вже на 2002-2005 роки було заплановано етап динамічного зростання електронної промисловості. На цьому етапі проведення НДЕКР і впровадження їхніх результатів у виробництво мало забезпечити власні потреби України у виробах електроніки на 70-80%, а з більшості номенклатур — до 100%. І як результат виконання програми — входження України в коло розвинених країн до 2010 року.

Але фінансування цієї програми так і не розпочалося. Держава готова приймати галузеві програми, але не готова їх фінансувати.

Проте навіть урізане фінансування дає відчутний ефект, якщо вибудовано грамотно пріоритети. Наведемо один дуже характерний приклад. Із 2005 року в Україні діє державна науково-технічна програма «Розвиток мікро- і оптоелектронних технологій». Правда, з початку 2005 року на виконання програми було заплановано 21,54 млн. грн., але під час чергового коригування бюджету фінансування урізали вп’ятеро. Така ж сама ситуація й у 2006 році. Звичайно, дефіцит коштів значно знизив результативність держпрограми. Проте її учасникам, а це шість інститутів НАНУ і провідні галузеві НДІ та КБ Мінпромполітики, вдалося досягти результатів світового рівня.

В Україні практично відсутнє власне виробництво з повним циклом виготовлення побутової електроніки, яка за часів СРСР була потужним споживачем вітчизняної електронної елементної бази. Ситуацію також істотно ускладнило зниження замовлень Міністерства оборони України на продукцію радіоелектронної промисловості.

В умовах прискорення науково-технічного прогресу виняткова роль належить таким галузям машинобудування, як електроніка, атомна енергетика, виробництво технологічного устаткування та засобів автоматизації, роботизації і комплексної автоматизації виробничих процесів.

Ці галузі повинні розвиватися швидше порівняно з темпами зростання всього машинобудівного комплексу. Основними напрямами розвитку машинобудування на найближчу перспективу мають стати гнучкі автоматизовані виробництва, роторні й роторно-конвеєрні лінії, розробка, випуск і застосування обчислювальної техніки в народному господарстві, систем автоматизованого проектування. Створення нових технологічних процесів дасть можливість розгорнути будівництво заводів-автоматів, різко зменшити потребу в трудових ресурсах. Під впливом науково-технічного прогресу переоцінюється значення традиційних факторів, що визначають розміщення промислового комплексу. В сучасних умовах науково-технічний прогрес є не тільки основною підоймою інтенсифікації виробництва, а й фактором, що визначає його просторове розміщення [10, с. 163].

Пріоритетними на першому етапі реконструкції машинобудівного комплексу будуть галузі: верстатобудування, приладобудування, електроніка й електротехніка, у котрих надзвичайно важливо домогтися зміни існуючого положення справ. У першу чергу саме тому, що вони служать базою для створення реальних передумов переозброєння виробничого апарата самого машинобудування новими технікою і технологіями.

Світовий досвід показує, що:
  • Електроніка виробляє більше доданої вартості, ніж будь-яка інша промислова галузь;
  • Електрона промисловість контролює в три рази більше робочих місць, ніж створює;
  • Більшість інших галузей і державних структур не зможуть працювати без використання досягнень електроніки;
  • Електроніка складає 30 % від загальних інвестицій в промисловість;
  • В наступні десять років електрона промисловість збільшить більше ніж у два рази світовий ВВП.

Якщо електронна промисловість на початку науково-технічної революції вже входила в склад електроніки, та в середині 80-х років по вартості продукції вже порівнялася із нафтовою промисловістю, на рубежі 90-х років обігнала автомобільну, а в кінці 90-х хімічну промисловість.

Нині вартість продукції електронної галузі промисловості вже складає більше 1 трлн. доларів США.

Електронна промисловість у більшості визначає весь хід науково-технічної революції. Найбільшого розвитку електронна галузь промисловості отримала в США, Японії, Німеччини, деяких нових індустріальних країнах.

В Україні нараховується 47,3 тисячі промислових підприємств, із них 37,6 тисяч малих. На підприємствах працює 18,8 % всього зайнятого населення і виробляється продукції і послуг для більше ніж 70 підгалузей промисловості.

Промислове виробництво України забезпечує більше третини загального обсягу валового внутрішнього продукту, майже 50 % товарів і послуг, а також 80 % експортної продукції [4, с. 195].

Промислові підприємства є основними системо утворюючими елементами більшості інших життєво важливих сфер держави: економічної – базис утворення вартості; бюджетної – джерела наповнення; територіальної – градоутворюючої; наукової і освітньої – двигуни розвитку, споживачі і джерела знань; соціальної – міста реалізації людських можливостей і забезпечення засобами існування; податкової – джерела надходжень; в фінансовій – мультиплікатори грошей.

Головний вклад промислового комплексу (зокрема електронної галузі виробництва) – розвиток економіки, що сприяє поступовому наближенню якості життя в Україні до рівня технологічно розвинених країн, визначає провідну роль і місце промисловості в забезпеченні найважливіших стратегічних інтересів держави.

Основні шляхи вдосконалення виробництва в електронній галузі промисловості – комплексна механізація і автоматизація на основі створення високопродуктивного устаткування і апаратури, автоматизованих ліній, керованих ЕОМ (електронна обчислювальна машина), і впровадження прогресивних технологічних процесів, що базуються на передових науково-технічних досягненнях.

Структура продаж в Україні демонструє, що реальний ринок продаж електронної продукції власного виробництва складає 30 %. Це обумовлене низьким рівнем освоєних технологій, і як наслідок, недостатньою конкурентоздатністю.

Відсутність ярко виражених внутрішніх споживачів електронної продукції і їх орієнтація на імпортну елементну базу робить завдання української електроніки досить специфічним, оскільки приходиться орієнтуватися на споживачів, які не мають масштабних завдань, в тому числі національного рівня.

Але сучасна промисловість радіоелектронного комплексу України демонструє достатньо високі темпи зростання. Але розвиток виробництва мікроелектронної електронної продукції уступає середнім темпам розвитку всієї галузі, що свідчить про недостатність уваги в країні до цього важливого напряму техніки і неминучі веде до ще більшого відставання [7, с. 124].

Нажаль, Україна своєчасно не включилася в світову систему розвитку електронної промисловості, а технологічна криза 90-х років, коли практично була припинена система державної підтримки електронної промисловості, негативним чином вплинула на рівень розвитку виробництва електронної техніки. Сьогодні Україна по питомому виробництві електроніки (в розрахунку на душу населення) відстає від США в 90 разів, Японії в 80 разів, Європи в 40 разів.

На внутрішньому ринку України в 2008 році Україною було продано електронної продукції менше, ніж в окремо взятих Росії, Польщі, Угорщині і Мексиці.

Питання виробництва і споживання електроніки стали в сучасному світі задачею номер один в державній політиці. Значну роль на світовому ринку починає відігравати Китай завдяки реалізації цілеспрямованої політики країни по освоєнню сучасних технологій мікроелектроніки.

Як вже було зазначено, криза 90-х років привела до досить сильного технологічного відставання України в мікроелектроніці як важливішої галузі електроніки.

Відомо, що рівень технології мікроелектроніки визначається можливістю реалізації мінімального топологічного розміру елементу (транзистора). Чим менший його розмір, тим швидше працює інтегральна система, тим складніше і різноманітніше функції, які може виконувати система в складі одного кристалу. Але це тільки технічний бік питання, а економічна вигода ще більш.

Таким чином, не маючи власної високо інтегрованої і складно функціональної електронної галузі промисловості, ми програємо не тільки технічно, оскільки наша апаратура і системи стануть не конкурентоздатними як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках. І якщо за кордоном вже досягли топологічного рівня 90 – 65 нм, то в Україні лише освоюватися вироби мікроелектроніки з топологією 0,35 – 0,8 мкм.

Для покращення стану електронної галузі промисловості необхідно розробити стратегії її розвитку на найближчий час.

Під стратегією розвитку електронної галузі промисловості приймається взаємопов’язана за цілями, строками реалізації, фінансовому забезпеченню і державній підтримці сукупності цільових, галузевих і міжгалузевих програм, інвестиційних проектів і комплексів внепрограмних заходів технологічного, економічного, організаційного, законодавчого, соціального і екологічного забезпечення рішення проблеми динамічного розвитку систем розробки і виробництва сучасної електронної компонентної бази для виконання завдань забезпечення національної безпеки і економічного підйому всієї вітчизняної промисловості. Реалізація такої стратегії повинна забезпечити створення сучасних електронних виробів, засобів і систем для модернізації діючого і створення технологічного базису розвитку приборо- і апаратобудування; модернізації систем управління і комунікацій; удосконалення систем транспорту і енергетики, енергозберігаючих технологій; збільшення рівня автоматизації виробництв; освоєння нових методів навчання і медичного обслуговування; і, нарешті, удосконалення спеціальної техніки і озброєння [11, с. 125].

В першу чергу необхідно:
  • Істотне збільшення обсягу продаж вітчизняної електронної продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках;
  • Розвиток високотехнологічних галузей за рахунок створення виробничо-технологічного базису нового рівня для розробки і випуску сучасної електронної компонентної бази;

Стратегія виходить із реалій нинішньої економічної і технологічної ситуації в Україні, опирається на діючий науково-технологічний потенціал і реалізацію заданих параметрів озброєння і воєнної техніки.

Необхідність створення стратегії розвитку електронної галузі промисловості продиктована відсутністю цілеспрямованої державної науково-технічної політики, непродуманими інституційно-структурним перетворенням в електронній промисловості України за останні 10 років, пасивністю і непідготовленістю держави до реформування галузі і забезпеченню її розвитку в умовах дій ринкових механізмів господарювання.

Основними завданнями по покращенню стану електронної галузі промисловості є:
  • Реформування структури електронної промисловості, оптимізація методів і механізмів державного управління і державно-приватного партнерства;
  • Модернізація і розвиток електронних виробництв галузі;
  • Розвиток мережі міжгалузевих і галузевих центрів проектування мікроелектронних компонентів і систем в кристалі;
  • Розвиток розробок виробництва радіаційно-стійкої електронної продукції, твердотільної СВЧ-електроніки і мікросистем техніки;
  • Прийняття заходів по істотному розширенню внутрішнього ринку.

До числа найбільш зацікавлених споживачів продукції електронної галузі промисловості, слід віднести розробників і виробників високотехнологічних галузей промисловості. Серед потенційних масових споживачів продукції електронної галузі промисловості для апаратури громадянського призначення перші місця в майбутній час будуть займатися:
  • Апаратура цифрового теле і радіовещення;
  • Засоби радіочастотного ідентифікації системи безпеки;
  • Навігаційна апаратура користувачів;
  • Медична і наукова апаратура, електроніка для сільського господарства;
  • Автомобільна, побутова, промислова електроніка, енергетичне обладнання і т. і.

Сьогоднішній стан галузі електронної промисловості можна класифікувати як початковий період виходу із кризи. Єдина можливість подолати системну кризу вітчизняної електроніки пов’язана із прийняттям державою продуманої протекційної політики в рішенні структурних і технологічних проблем галузі.

Результативність подолання кризи буде визначатися правильно встановленим відношенням між державою і бізнесом на принципах державно-приватного партнерства.

Основною планування і реалізації намічених заходів повинен стати програмно-цільовий підхід [13, с. 125].

Влада передових держав не тільки ініціює і підтримує проведення державних програм по розвитку передових технологій в інтересах забезпечення воєнної і технологічної безпеки, але напряму фінансують створення нових виробництв, оказують фінансові і законодавчі преференції при освоєнні нових рівнів технологій.

Україною взятий курс на прискорення мікроелектронних технологій нового покоління і зміст міжгалузевої вертикально інтегрованої системи наскрізного проектування і апаратури.

Модернізація ключових виробництв електронної техніки і оптимізація структури галузі на основі державно-приватного партнерства з одночасним створенням ринкової інфраструктури повинно істотно покращити економічний стан підприємств і збільшити рентабельність продукції, що випускається.

З урахуванням високого потенційного рівня вітчизняної електронної науки можна очікувати істотного розвитку міжнародного науково-технічного співробітництва і прориву в галузі нових технологій, в тому числі в нанотехнологіях в електроніці, біоелектроніці і біочіпах і т.і.

Все це збільшує конкурентне середовище мікроелектронної і електронної техніки як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку, і значно закріпить оборотоздатність і безпеку України.

В результаті негативного прояву вказаних факторів в електронній промисловості маються наступні тенденції:
  • У електронній галузі промисловості використовується до 70 % іноземних електронних компонентів. В силу діючих за кордоном обмежень на поставку в Україну спеціальних компонентів, розробниками електронних засобів приходиться використовувати не відповідній вимогам замовлень номенклатурою, що приводить до цілого ряду негативних моментів і зокрема до додаткових витрат на вимушену перевірку виробів при її використанні;
  • Втрачені технології виробництва електронною промисловістю розробок 70-80 –х років, хоча і застарілої, але яка є основою примірників, які в даний час знаходяться на озброєнні, причому втрати технологій складають 40-50 %. Частково це пов’язано із розпадом колишнього СРСР, після того коли частина електронних виробництв залишилася не на території України, порушилася кооперація, яка була складена. Найбільш істотних втрат зазнало виробництво радіаційно стійкої компонентної бази;
  • Завдяки технологічному відставанню в галузі твердотілої СВЧелектроніки мається серйозні проблеми в створенні сучасного радіолокаційного озброєння, яке використовує активні фазировані антенні решітки (зенітно-ракетні системи, радіолокатори наземного і авіаційного базування, пов’язані системи).



Висновки


Таким чином на основі проведеного аналізу сучасного стану електронної галузі в Україні, можна зробити висновок про те, що Україні життєво необхідно виробляти вироби електроніки.

Ті, хто вважають, що можна використовувати світові досягнення і просто закуповувати імпортні вироби електроніки, помиляються. Електрона галузь промисловості вкрай важливо для розвитку таких галузей промисловості, як воєнної, автомобільної, літакобудування і т. і. Для даних галузей промисловості необхідні створення новітніх виробів електроніки спеціального призначення.

Таким чином, якщо ми хочемо створити передову воєнну техніку і забезпечити технологічну незалежність і інформаційну безпеку всіх наших електронних систем, в тому числі і громадянських, ключові вироби електроніки необхідно проектувати і виробляти на території України.

Не маючі можливостей проектувати і виробляти сучасну електроніку, Україна в найближчий час може втратити потенціал в забезпеченні оборони країни, втратити свої позиції в експорті зброї, залишиться без розробок і виробництва апаратури систем безпеки, боротьби із тероризмом. В результаті наша країна в ще більшій ступені відстане від світового технологічного рівня в провідних галузях промисловості і забезпечення життєдіяльності суспільства.

Тому електрона промисловість залишається важливішою галуззю народного господарства, якій необхідно приділяти велику увагу.

На фоні глобалізації економічного і технологічного розвитку загострюється міжнародна конкуренція не тільки окремих виробників, але й цілих країн. Нажаль, Україна в даний час по прежньому хронічно відстає від більшості країн майже по всім макроекономічних показників, які визначають конкурентоздатність на рівні держав.

Електронна галузь розміщується у районах високої технічної культури, що мають висококваліфіковані кадри, експериментальні бази, науково-дослідні інститути.

Електронна галузь - галузь, що відрізняється високим рівнем концентрації виробництва, спеціалізації і кооперації, комплексністю розвитку. Крупні спеціалізовані підприємства електронної промисловості випускають широку номенклатуру електронних виробів.

Подальше відставання України в такій ключовій області промисловості як виробництво електронних компонентів вкрай опасно і недопустимо, оскільки країні не дозволить перейти від «сировинної» економіки до економіки «знань» і забезпечити першочерговий розвиток високотехнологічних галузей промисловості, рішення задач по забезпеченню безпеки держави.


Список використаних літератури і джерел

  1. Ансофф И. Стратегическое управление. - М.: Зкномика, 1989. -519 с.
  2. Боумзн К. Основы стратегического менеджмента. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997.-176с.
  3. Владимирова И.Г. Роль и место транснациональньїх корпорации в современной зкономике // Менеджмент в России и за рубежом. - 1998. - №2.- с. 70-84
  4. Интернационализация хозяйственной жизни и глобальньїе проблеми современности / Г.И. Чибриков. - М.: Изд-во МГУ, 1989. - 262 с.
  5. Ломакин В.К. Мировая зкономика. - М.: Финансьі, 1999. - 727 с.
  6. Лукінов І. Економічні трансформації наприкінці XX століття. - К.: АТ "Книга", 1997. 270 с.
  7. Лук'яненко Д.Г. Міжнародна економічна інтеграція. - К.: ВІПОЛ, 1996 -250с.
  8. Мухопад В.И. Основьі изучения отраслевой коньюнктурьі. - М.: НПО «Поиск», 1992.-58 с.
  9. Мироненко Н.С. Введенце в географию мирового хозяйства: Международное разделение труда. - М.: Аспкт Пресе, 2006. - 239 с.
  10. Пазуха М.Д.Конюнктура світових товарних ринків. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 272с.

11 Поздняков В.Я., Казаков С.В. Зкономика отрасли. - М.: Инфра-М, 2008. -309 с.
  1. Соколенко СІ. Глобалізація і економіка України. - К.: Логос, 1999. - 565 с.
  2. Щербанин Ю.А. Международньїе зкономические отношения. Интеграция. -М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. - 360 с.


Додаток 1

Експорт і імпорт продукції електронної галузі за 2001-січень 2011 рр.

Рік
Імпорт
Експорт

Тис. дол. США
У % до загального експорту
Тис. дол. США
У % до загального експорту

2001
465657,78
2,86
717155,30
4,55

2002
476999,10
2,65
684499,39
6,02

2003
89940,49
3,9
1009829,20
4,39

2004
1229059,66
3,76
1526411,86
5,26

2005
91256,28
2,68
2290498,41
6,34

2006
1278980,30
3,3
2682029,20
6,0

2007
2238235,60
4,5
3135108,9
5,2

2008
2843360,50
4,2
3808363,80
4,5

2009
2227359,30
5,6
2309284,10
5,1

2010
2535098,30
4,9
3603172,8
6

Січень 2011
182177,10
3,9
269489,40
5,3


Додаток 2

Індекси промислової продукції за січень-лютий 2011 рік
Лютий 2011 р. до січня 2011 р.
Січень 2011 р. до грудня 2010 р.
Січень 2011 р.

До січня 2010 р.

Виробництво електричного, електронного та оптичного устаткування
113
67,60
135,50

Виробництво електричних машин та устаткування
120,7
68,5
139,40

Виробництво електродвигунів, генераторів та трансформаторів
130,9
53,20
148,30

Виробництво електророзподільної та контрольної апаратури
158,8
69,10
141,40

Виробництво ізольованого проводу та кабелю
125,5
73,10
183,70

Виробництво апаратури для радіо, телебачення, зв’язку

100,0
87,90
116,10

Виробництво медичної техніки, вимірювальних засобів, оптичних приладів та устаткування, годинників
97,90
66,90
134,10