Теоретичне питання: “Оцінка фінансового ризику”

Вид материала

Содержание

Етап перший. Оцінка фінансового ризику
Етап другої. Аналіз фінансових ризиків
Етап четвертий. Ухвалення управлінського рішення по зниженню фінансового ризику
Виручка = Перемінні витрати + Постійні витрати + Прибуток

Подобный материал:

Теоретичне питання: “Оцінка фінансового ризику”

Питання "Як уникнути чи мінімально скоротити втрати при здійсненні чергової угоди купівлі-продажу, при здійсненні валютних операцій, при кредитуванні чи інвестуванні, при формуванні портфеля акцій і т.д.?" постійно має мати думки фінансового менеджера. Звичайно, як не намагайся, у сучасних ринкових умовах неможливо обійтися без утрат. Фінансово-господарська діяльність підприємства в конкурентному середовищі завжди буде сполучена з тим чи іншим ступенем ризику. Однак для того щоб компанія змогла не тільки вижити на ринку, але і закріпити свої позиції і дістати максимальний прибуток, керівник повинний уміти вчасно виявляти й оцінювати ризики, а також приймати ефективні управлінські рішення по їх мінімізації.

Під ризиком прийнято розуміти імовірність (погрозу) утрати підприємством частини своїх ресурсів, недоодержання чи доходів появи додаткових витрат у результаті здійснення визначеної виробничої і фінансової діяльності.

Проблема керування ризиками існує в будь-якому секторі економіки - від сільського господарства і промисловості до торгівлі і фінансів, що і пояснює її незмінну актуальність. І оскільки всі галузі економіки зв'язані в єдиний механізм завдяки фінансовій сфері, найбільша увага варто приділити саме фінансовим ризикам.

Головними джерелами погрози благополуччю фінансової діяльності підприємства є види ризиків, представлені в табл.1.

Таблиця 1. Види фінансових ризиків

Вид ризику	Визначення ризику
Кредитний ризик (Credit Risk)	Можливість негативної зміни вартості активів у результаті нездатності контрагентів виконувати свої зобов'язання, зокрема по виплаті відсотків і основної суми позики (до кредитного ризику відносять також і ризик оголошення позичальником дефолта)
Операційний ризик (Operational Risk)	Можливість непередбачених утрат унаслідок технічних помилок при проведенні операцій, навмисних і ненавмисних дій персоналу, аварійних ситуацій, збоїв апаратури і т.д. (до операційних ризиків часто відносять і збитки, обумовлені помилками у використовуваній чи моделі методиці оцінки і керування ризиками)
Ризик ліквідності (Liquidity Risk)	1. Можливість утрат, викликаних неможливістю чи купити продати актив у потрібній кількості за досить короткий період часу в силу погіршення ринкової кон'юнктури. 2. Можливість виникнення дефіциту наявних чи засобів інших високоліквідних активів для виконання зобов'язань перед контрагентами
Ринковий ризик (Market Risk)	Можливість негативної зміни вартості активів у результаті коливань процентних ставок, курсів валют, цін акцій, облігацій і товарів (різновидами ринкового ризику є, зокрема, процентний і валютний ризики)

Звичайно, такий розподіл умовно, а види ризиків - взаємозалежні. Але сама класифікація представляється розумною, оскільки для оцінки і керування різними ризиками застосовуються різні методи. (Наприклад, операційні ризики і ризики ліквідності багато в чому обумовлені так називаним людським фактором, а керування такими ризиками можливо при побудові правильної організаційної процедури з опорою на знання експертів.)

Нижче ми докладніше зупинимося на сучасних методиках і оцінці переважно кредитного і ринкового ризиків і опишемо процес ухвалення управлінського рішення по їхньому зниженню.

Керування ризиками виробляється в такій послідовності:

Етап перший. Оцінка фінансового ризику

На цьому етапі необхідно виявити властивому даному підприємству фінансові ризики і розробити методи для їхньої кількісної оцінки.

Застосування методів оцінки фінансових ризиків дає можливість оцінити одним числом можливі втрати при коливаннях ринку. Вони також дозволяють оцінити розмір капіталу, якому необхідно резервувати для покриття цих утрат.

В даний час розроблено безліч методів оцінки фінансових ризиків. Їхній розрахунок досить складний і вимагає спеціальної підготовки. У рамках даної статті ми хочемо познайомити вас з найбільше часто використовуваними на практиці методами, не вдаючись у складні математичні обчислення (табл. 2).

Таблиця 2. Методи оцінки фінансових ризиків

Найменування методу	Визначення методу
Va (Value-at-Risk)	Оцінка ризику, що представляє собою очікуваний максимальний збиток протягом установленого періоду часу і з установленим рівнем імовірності
SPAN (The Standard Portfolio Analysis of Risk)	Аналіз ризику стандартного портфеля, система розрахунку гарантійних зобов'язань
Shortfall	Більш консервативний метод оцінки ризику, тре-бующий резервувати більший капітал, чим Va

Одним з найбільш популярних методів оцінки ризику є Va (міра ризику). Говорячи простою мовою, обчислення величини Va проводиться для того, щоб можна було зробити твердження типу: "Ми упевнені на X % (з імовірністю X %), що наші втрати не перевищать Y доларів протягом наступних -днів". У даній пропозиції невідома величина Y і є Va. Вона є функцією двох параметрів: -і тимчасового обрію і X - довірчого рівня.

Незважаючи на свою популярність, метод Va володіє рядом істотних недоліків, зокрема:

не враховує можливих великих утрат, що можуть відбутися з малою імовірністю,
заохочує торгові стратегії, що дають гарний доход при більшості сценаріїв, але іноді можуть приводити до катастрофічних утрат.

Багатьох недоліків, властивих Va, позбавлений Shortfall: цей метод є більш консервативною мірою ризику, тому що розглядає втрати, що можуть відбутися з невеликою імовірністю, і вимагає резервувати більший капітал.

Розглянемо простий приклад, що ілюструє співвідношення Va і Shortfall.

Припустимо, у нас є облігація номіналом 100 у.о., що завтра повинна бути погашена. З імовірністю 99% вона буде погашена цілком, а з імовірністю 1% позичальник відмовиться від 100%-ного виконання своїх зобов'язань, і ми одержимо тільки половину номіналу. У такій ситуації наші втрати X складуть 0 з імовірністю 0.99 і 50 - з імовірністю 0.01.

1. Зробивши обчислення Va, ми одержуємо результат, дорівнює нулю, і рада не резервувати капітал узагалі.

2. У той же час Shortfall дорівнює 50, що змушує додатково розробити заходу для зниження цього ризику. Таким чином, Shortfall дозволяє враховувати великі втрати, що можуть відбутися з невеликою імовірністю.

Якщо ж ви є учасником біржі, то вам належить знати, що існує біржова система розрахунку гарантійних зобов'язань SPA-- аналіз ризику стандартного портфеля.

Оскільки метод SPA-використовується для визначення розмірів гарантійних зобов'язань, його задача зводиться до визначення максимальних утрат, що може понести портфель за один торговий день у більшості випадків, скажемо, з імовірністю не менш чим 95% чи 99%.

SPA-розглядає 16 сценаріїв можливої зміни ринкової ситуації. Спираючи на них, SPA-формує масив ризикових значень, що, за згодою, являють собою величини втрат портфеля, що складає лише з одного опціону. Цей масив ризикових значень обчислюється аналітичним відділом біржі щодня (іноді і кілька разів у день) і передається клієнтам, що мають потребу в такій інформації.

На основі отриманих даних уже не складає ніякої праці шляхом простих арифметичних операцій розрахувати можливі втрати (виграші) будь-якого реального портфеля однорідних позицій і, визначивши їхнє максимальне значення, установити розмір гарантійного депозиту по такому портфелі. Це і є одним з основних переваг системи SPAN: досить складні обчислення, зв'язані з моделлю опціонного ціноутворення, виробляються централізовано й одинично, а інші розрахунки вже настільки елементарні, що не вимагають великих тимчасових чи обчислювальних ресурсів.

Етап другої. Аналіз фінансових ризиків

Розглянемо види аналізу, застосовувані на практиці.

Аналіз чутливості полягає у визначенні значень ключових параметрів, що можуть узяти під сумнів успіх бізнесу.

Дуже важливо установити, які зміни даних параметрів могли б підвищити очікувану прибутковість: наприклад, 25%-не збільшення ціни на сировину, чи 20%-не зменшення ціни чи продажу обсягу випуску продукції. Якщо бізнес занадто чуттєвий до деяких змін параметрів, керівник підприємства повинний регулярно контролювати їхнє значення.

Аналіз сценаріїв - це прийом аналізу ризику, що поряд з базовим набором вихідних даних розглядає ряд інших наборів даних, що можуть мати місце в процесі реалізації. На основі отриманих результатів складаються два сценарії:

- песимістичний сценарій - "погане" збіг обставин,

- оптимістичний сценарій - "гарне" збіг обставин,

а також висновок про можливість песимістичного сценарію і зв'язаних з ним утрат.

Імітаційне моделювання (метод Монте-Карло) - це процедура, за допомогою якої математична модель визначення якого-небудь фінансового показника піддається ряду імітаційних прогонів за допомогою комп'ютера.

Процес імітації містить у собі набір дій:

створюються послідовні сценарії з використанням вихідних даних, що є невизначеними;
моделювання здійснюється таким чином, щоб випадковий вибір значень не порушував фактичних діапазонів зміни параметрів;
результати імітації збираються й аналізуються статистично для того, щоб оцінити міру ризику.

Імітаційне моделювання здійснюється по наступному алгоритму:

Метод Монте-Карло є самим складним методом розрахунку Va, однак його точність може бути значно вище, ніж в інших методів. Метод Монте-Карло має на увазі здійснення великої кількості іспитів у виді моделювання розвитку ситуації на ринках з розрахунком фінансового результату по портфелі. У результаті створення великого числа разових моделей буде отриманий розподіл можливих фінансових результатів, на основі якого - шляхом відсікання найгірших відповідно до обраної довірчої імовірності - може бути отримана VaR-оцінка.

Недоліки методу Монте-Карло:

складний у реалізації;
вимагає могутніх обчислювальних ресурсів;
важкий для розуміння топ-менеджерами.

Етап третій. Пошук альтернативних шляхів зниження фінансового ризику на підприємстві

Розглянемо найбільш розповсюджені шляхи зниження фінансового ризику.

Страхування є формою попереднього резервування ресурсів, призначених для компенсації збитку від очікуваного прояву різних ризиків. Економічна сутність страхування полягає в створенні резервного (страхового) фонду, відрахування в який для окремого страхувальника встановлюються в розмірі, значно меншому сум очікуваного збитку і як наслідок - суми страхового відшкодування. Таким чином, відбувається передача більшої частини ризику від страхувальника до страховика.

Для зменшення наслідків прояву ризику застосовується резервування фінансових ресурсів на випадок несприятливих змін у діяльності підприємства. Створення резерву на покриття непередбачених витрат являє собою один зі способів керування ризиками, що передбачають установлення співвідношення між потенційними ризиками, що впливають на вартість активів, і величиною засобів, необхідних для ліквідації наслідків прояву ризиків.

Чи страхування резервування як таке не ставлять своєю метою зменшення імовірності прояву ризиків, а націлені переважно на відшкодування матеріального збитку від прояву ризиків.

Обмеження ризиків за рахунок лімітування операцій - обмеження кількісних характеристик окремих груп операцій, виділених по їхньому чи типі по обличчях, що несе відповідальність за операції. Для цього необхідно визначити лімітну схему й установити в її рамках ліміти. Лімітна схема ставить у відповідність кожному виду ризику визначений вид ліміту. Установлення лімітів, тобто граничних сум, є одним із прийомів зниження ступеня ризику.

При використанні рейтингів кредитоспроможності процес установлення лімітів значно спрощується. Досить установити шкалу відповідності значень рейтингів і сум лімітів. Ліміт на основі рейтингу обмежує максимальний розмір припустимого ризику при операціях з даним контрагентом. Як приклад можна привести наступну шкалу (табл. 3.).

Таблиця 3. Рейтинг фірм - покупців товарів

Рейтинг фірми-покупця	Обсяг продажів фірми-покупця	Кредитний ліміт при постачанні товарів
А	Більш 1 млн грн. у рік	200 тис. грн.
Б	Від 500 тис. грн до 1 млн грн.	100 тис. грн.
В	Від 100 тис. грн до 500 тис. грн.	50 тис. грн.

Хеджирування - мінімізація цінового ризику. Ціль хеджирування - фіксація визначеного рівня цін. У залежності від форми організації торгівлі всі інструменти хеджирування можна розділити на біржові і позабіржові.

Позабіржові інструменти хеджирування - це форвардні контракти і товарні свопы. Угоди цих типів чи полягають прямо між контрагентами, чи за посередництвом дилера.

Достоїнством даного методу хеджирування є те, що в максимальному ступені враховуються вимоги конкретного клієнта щодо типу товару, розміру партії й умов постачання.

Недоліками є:

низька ліквідність - розірвання раніше укладеної угоди сполучено зі значними матеріальними витратами;
відносно високі накладні витрати;
істотні обмеження на мінімальний розмір партії;
складність пошуку контрагента;
ризик невиконання сторонами своїх зобов'язань (при висновку прямих угод між продавцем і покупцем).

Біржові інструменти хеджирування - це товарні фьючерси й опціони на них. Торгівля цими інструментами виробляється на біржах.

Достоїнства даного методу хеджирування:

висока ліквідність ринку (позиція може бути відкрита і ліквідована в будь-який момент);
висока надійність - контрагентом по кожній угоді виступає розрахункова палата біржі;
порівняно низькі накладні витрати на здійснення угоди;
приступність - за допомогою засобів телекомунікації торгівля на більшості бірж може вестися з будь-якої крапки планети.

Недоліком є дуже тверді обмеження на тип товару, розміри партії, умови і термін постачання.

Диверсифікованість є способом зменшення сукупної схильності ризику за рахунок розподілу засобів між різними активами, чи ціна прибутковість яких слабко корельовані між собою. Сутність диверсифікованості складається в зниженні максимально можливих утрат за одну подію, однак при цьому одночасно зростає кількість видів ризику, який необхідно контролювати.

Етап четвертий. Ухвалення управлінського рішення по зниженню фінансового ризику

Після порівняння результатів аналізу фінансового ризику і визначення величини всіх можливих збитків, що підприємство може понести в майбутньому, приймається рішення по зниженню ступеня ризику. Це може бути одна з альтернатив, розглянутих на третьому етапі, чи їхнє комбінування. Правильно прийняте рішення дозволить підприємству в майбутньому понести найменші фінансові втрати і тим самим збільшити прибутковість.

На закінчення хочеться сказати, що в сучасних ринкових умовах недостатньо прислухатися до власної інтуїції: вона може вас підвести. Для ефективного керування фінансовими ризиками і ризиками взагалі необхідно спиратися на наукові розробки, уміло комбінувати відомі методи і застосовувати їх у щоденній роботі. Головне, щоб ваша система керування фінансовими ризиками була простий, прозорої, практичної і відповідала стратегічного цілям підприємства

Задача 1

Оцінка ефективності інвестиційного проекту.

Показник	Значення
Загальна сума інвестицій, грн.	15000
Сума інвестицій в основні фонди, грн.	13534
Норма дисконту, %	25
Річний чистий прибуток, грн.	5000

На основі вихідних даних розрахувати показники ефективності інвестиційного проекту, супроводжуючи розрахунки відповідними поясненнями. Зробити висновок щодо доцільності реалізації проекту. Термін економічного життя проекту для всіх варіантів — 7 років. Амортизаційні відрахування розраховуються за системою прискореної амортизації.

Рішення

Щоб визначити чи є проект доцільним треба порівняти загальний прибуток за 7 років і обсяг витрат 15000 грн. Визначимо сумарну за сім років вартвсть очикуваного прибутку, прирівнявши кошти кожного року до умрв того часу, коли ми маємо витрати 15000 грн. інвестицій.

за 1-й рік :

за 2-й рік :

за 3-й рік :

за 4-й рік :

за 5-й рік :

за 6-й рік :

за 7-й рік :

разом за сім років 15805,696 грн.

Ця сума приведена до умов поточного року й може порівнюватись з обсягом інвестицій 15000 грн. Чистий приведений прибуток перевищує витрати на 805,696 грн. Тобто проект можна вважати доцільним.

Прибутковість проекту слід перевірити за допомогою інших показників.

Метод розрахунку строку окупності РР інвестицій складається з визначення того терміну, що знадобиться для відшкодування суми первісних інвестицій. Якщо сформулювати суть цього методу більш точно, то він припускає обчислення того періоду, за який кумулятивна сума грошових надходжень порівнюється із сумою первісних інвестицій.

Ф

ормула розрахунку строку окупності має вид

де РР - строк окупності інвестицій (років);

К_о - первісні інвестиції;

Пч_с.м. - середньорічний чистий прибуток

роки

Розрахуємо середньорічні грошові надходження за формулою:

CF_с.г. = Пч_с.м + А

де А – амортизаційні відрахування

Пч_с.м. - середньорічний чистий прибуток

Середньорічні грошові надходження в нашому випадку, коли амортизаційні відрахування розраховуємо за методом прискориної амортизації при житті проекту 7 років матимуть вигляд:

Рік	Відсоток амортизаційних відрахувань, %	Сума відрахувань,грн.	Середньорічні грошові надходження, грн
1-й	15	2030,1	7030,1
2-й	30	4060,2	9060,2
3-й	20	2706,8	7706,8
4-й	15	2030,1	7030,1
5-й	10	1353,4	6353,4
6-й	5	676,7	5676,7
7-й	5	676,7	5676,7
Разом:	100	13534

Показник розрахункової норми прибутку (Accounting Rate of Return) є зворотним по змісту строку окупності капітальних вкладень.

Задача 2

За наведеними даними побудувати графіки беззбитковості та валового прибутку і зазначити їх призначення. Перелічити недоліки аналізу беззбитковості. Пояснити переваги графічного подання фінансової інформації.

Обсяг реалізації,од. 6000

Ціна одиниці, грн. 12

Питомі змінні витрати, грн. 7

Постійні витрати, грн. 20000

Рішення

Важливим показником, на який варто орієнтуватися будь-якому виробничому підприємству, є величина точки беззбитковості. Точка беззбитковості - кількість продукції, що забезпечить відшкодування усіх витрат на неї і роботу підприємства. Прибуток у цьому випадку дорівнює нулю.

У залежності від того, виробничий чи фінансовий ліверідж оцінюється, термін «точка беззбитковості» має різну інтерпретацію. У першому випадку під беззбитковістю розуміється діяльність, що забезпечує валовий доход. Для розрахунку крапки беззбитковості використовуються прості співвідношення, засновані на балансі виручки:

Виручка = Перемінні витрати + Постійні витрати + Прибуток

У нашому випадку виручка дорівнює 6000 х 12 = 72 тис. грн.

Розрахуємо точку беззбитковості в натуральному вираженні вираженні:

20000 / (12 – 7) = 4000 од. продукції необхідно виробити підприємству.

Точку беззбитковості у вартісному вираженні можна розрахувати по формулі:

Обсяг реалізації * Витрати на од.прод. + Постійні витрати:

6000 * 7 + 20000 = 62000

При оцінці фінансового лівериджа точка беззбитковості згідно даних цієї задачи становитиме у натуральному вираженні 4000 од. прод. (78000 / (32 – 19)); у вартісному вираженні 62 тис. грн. (9000*19 + 78000)

За наведеними даними побудуємо графік валового прибутку

валовий прибуток

точка беззбитковості

48 змінні витрати

20

постійні витрати

4000 6000

Обсяг реалізації

Зображена на мал. крапка беззбитковості — це крапка перетинання графіків валової виручки і сукупних витрат. Розмір чи прибутку збитків заштрихований. У крапці беззбитковості одержувана підприємством виторг дорівнює його сукупним витратам, при цьому прибуток дорівнює нулю. Виторг, що відповідає крапці беззбитковості, називається граничним виторгом. Обсяг виробництва (продажів) у крапці беззбитковості називається граничним обсягом виробництва (продажів). Якщо підприємство продає продукції менше граничного обсягу продажів, то воно зазнає збитків, якщо більше — дістає прибуток.

Ми одержали досить зручний інструмент графічного аналізу залежності між випуском, виторгом, витратами і прибутком. Даний метод можна використовувати і при інших (нелінійних) характеристиках залежностей між обсягом виробництва і фінансових показників. Однак, слід зазначити і недолік, властивому розглянутому методу. Як і всякий графічний метод, він дає не дуже точні результати. При проведенні аналізу використовуються наступні допущення: ціна не залежить від обсягів виробництва; постійні витрати однакові для будь-якого обсягу виробництва; перемінні витрати змінюються пропорциональ-но обсягу виробництва; обсяг виробництва дорівнює обсягу продажів. На практиці ці допущення не завжди дотримуються.

Перевага графічного методу полягає в його простоті і наочності. Ми одержали досить зручний інструмент графічного аналізу залежності між випуском, виторгом, витратами і прибутком. Даний метод можна використовувати і при інших (нелінійних) характеристиках залежностей між обсягом виробництва і фінансових показників. Однак, слід зазначити і недолік, властивому розглянутому методу. Як і всякий графічний метод, він дає не дуже точні результати

Використана література

Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учебный курс. – К.: Ника-Центр, 1999.
Ковалев В.В. Введение в финансовый менеджмент. – М.:Финансы и статистика, 1999.
Максимова О., Свербихина Е. Что такое финансовый риск и как с ним бороться? // "Современный капитал" №9 - 2003 г
Модильяни Ф., Миллер М. Сколько стоит фирма? М.: Дело. 1999.
Савчук В.П., Прилипко С.И., Величко Е.Г. Анализ и разработка инвестиционных проектов. – Киев: Абсолют-В, Эльга, 1999
Словарь по экономике. Пер. с англ. под ред. П.А. Ватника. СПб.: Экономическая школа. 1998.
Федоренко В.Г. Інвестиційний менеджмент: Навч. посібник. – К.: МАУП, 1999.
Финансы, денежное обращение, кредит / Под ред. Л.А. Дробозиной. – М.: ЮНИТИ, 1997.
Фінанси підприємств: Підручник / керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. – К.: КНЕУ, 2000.
Черкасов В.Е. Финансовый менеджмент. Учебно-методическое пособие. – Тернополь, 1999.

Blog

Теоретичне питання: “Оцінка фінансового ризику”

Содержание