Geum.ru

Методичні рекомендації щодо організації виховного процесу у загальноосвітніх навчальних закладах у 2011-2012 н р

Вид материалаМетодичні рекомендації

Содержание


Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави
Ціннісне ставлення до праці
Подобный материал:
Методичні рекомендації

щодо організації виховного процесу у загальноосвітніх навчальних закладах

у 2011-2012 н.р.


Сучасний зміст виховання в Україні – це науково обґрунтована система загальнокультурних і національних цінностей та відповідно соціально значущих якостей особистості, що характеризують її ставлення до суспільства і держави, інших людей, природи, мистецтва, самої себе.

Державна політика щодо організації виховання дітей та учнівської молоді у 2011-2012 навчальному році регламентується Програмою "Основні орієнтири виховання учнів 1-12-х класів загальноосвітніх навчальних закладів України" (затверджена наказом МОН України від 37.12.2007 №1133).

Педагогічним колективам слід реалізовувати програму відповідно до розроблених змістових ліній та виховних досягнень, проявляючи ініціативу, гнучкість, творчий підхід. Щоб більше зацікавити дітей та допомогти їм розкрити свої потенційні можливості, нахили і здібності, потрібно варіювати форми і методи діяльності, враховуючи специфіку умов, можливостей, змісту виховної роботи навчальних закладів.


Вирішення завдань виховної роботи здійснюється за напрямами:
  • Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави (патріотизм, національна самосвідомість, розвинена правосвідомість, політична культура, міжетичні відносини).
  • Ціннісне ставлення до людей (моральна активність, чуйність, чесність, працелюбність, милосердя, гідність, справедливість, ввічливість, делікатність, тактовність).
  • Ціннісне ставлення до природи (екологічне виховання, усвідомлення функцій природи, збереження багатств, відповідальність, здатність гармонійного існування).
  • Ціннісне ставлення до себе.
  • (усвідомлення цінності людського життя, кожної людської особистості, уміння дотримуватись правил здорового способу життя).
  • Ціннісне ставлення до мистецтва (естетичне виховання, здатність сприймати твори, прагнення здійснювати творчу діяльність, ставлення до мистецтва).
  • Ціннісне ставлення до праці (ставлення до фізичного, психічного, соціального “я”).

Плануючи виховну роботу, заступник директора з виховної роботи, класний керівник, соціальний педагог визначають цілі, форми і засоби виховання учнів, обирають оптимальні варіанти змісту, форми, структури плану роботи на навчальний рік або семестр.

За змістом план має бути спрямований на формування у дітей особистісних рис громадян Української держави, розвиненої духовності, моральної, художньо-естетичної, трудової, екологічної культури; виховання шанобливого ставлення до родини; формування здорового способу життя, забезпечення фізичної досконалості школярів.

Робочим планом класного керівника може бути календарний або перспективний план виховної роботи, який охоплює тижневий, місячний або річний проміжок часу і містить наступну інформацію: перелік запланованих заходів, терміни їх проведення, прізвища організаторів тощо.

Структура плану може включати такі розділи:

- аналіз виховної роботи за минулий рік;

- цілі та завдання виховної діяльності;

- психолого-педагогічна характеристика класу;

- основні напрями діяльності та справи класного колективу;

- індивідуальна робота з учнями;

- робота з батьками;

- вивчення стану та ефективності виховного процесу в класі.

Подаються загальні відомості про клас, соціально-психологічні особливості учнів, рівень їхньої вихованості, участь у житті класу, відповідальності, особистісні риси учнів, особливості психологічного стану деяких учнів, пізнавальні особливості учнів класу.

Вчителю важливо правильно визначити терміни виконання завдань і відповідальних за підготовку та проведення заходів. Оптимальний розподіл часу і сил членів класної спільноти дасть змогу підвищити ефективність виховної діяльності.

При цьому доцільно використовувати педагогічне спостереження, бесіди, інтерв'ю, анкетування, тестування, створення педагогічних ситуацій, самооцінювання тощо.

Рекомендуємо організацію роботи школи з батьківською громадськістю спрямувати на:
  • ознайомлення батьків зі змістом і методикою навчально-виховного процесу;
  • психолого-педагогічна освіта батьків;
  • Коректування виховання в родинах окремих учнів;
  • взаємодія з громадськими організаціями батьків (батьківськими комітетами, шкільними радами, Радами за місцем проживання і на підприємствах, жіночими Радами військових організацій і так далі).

У компетенцію батьківської громадськості може входити:
  • надання матеріальної допомоги окремим родинам; і учням (через перерахування спонсорів, матеріальні відрахування і підприємств);
  • колегіальне рішення окремих питань життя школи, зв'язок з адміністративними і правоохоронними органами; допомога школі і класам у проведенні виховної роботи з учнями;
  • участь у роботі з батьками учнів (проведення батьківських зборів, конференцій, лекторіїв;
  • надання матеріальної допомоги і моральної підтримки малозабезпеченим і багатодітним родинам; моральний і правовий вплив на батьків, що надбало ставляться до виховання дітей ті інші.).

Формами взаємодії педагогів і батьків є:
  • батьківські збори (збори не повинні зводитись до монологу вчителя. Це взаємообмін думками, ідеями, суспільний пошук. Збори можуть проводитись у формі "круглого столу", тематичної дискусії самих батьків із запрошенням спеціалістів, у яких зацікавлені батьки, консультацій з спеціалістами, зустрічей батьків з дітьми, конференцій та ін.);
  • батьківський лекторій, університет педагогічних знань;
  • тематичні конференції з обміну досвідом виховання дітей;
  • презентації досвіду годинного виховання у засобах масово інформації;
  • диспут, дискусія; батьківський актив;

Серед форм суспільної діяльності батьків і дітей варто використати:
  • форми пізнавальної діяльності – творчі звіти, турніри, спільні олімпіади, свята знань та творчості;
  • трудової діяльності – оформлення кабінетів, благоустрій, озеленення шкільного дворика, посадка алей, створення класної бібліотеки; ярмарок-розпродаж сімейних поробок, виставки;
  • форми відпочинку – спільні свята, підготовка концертів, вистав
    перегляд та обговорення фільмів, вистав, проведення змагань, конкурсів.
    КВК, туристичних походів та зльотів, екскурсійних поїздок та ін.

Сучасна наука розглядає здоров'я особистості як складній феномен глобального значення, котрий містить філософський, соціальний, економічний, біологічний, медичний аспекти і виступає як індивідуальна й суспільна цінність, явище системного характеру, динамічне, постійно взаємодіюче з оточуючим середовищем, яке, у свою чергу, постійно змінюється. Тобто, за сучасними уявленнями, уже не розглядається як суто медична проблема. Більше того, вважається, що комплекс медичних аспектів становить лише малу частину феномена здоров'я

Основними цілями роботи по пропаганді здорового способу життя є:
  • формування позитивної мотивації щодо здорового способу життя культури здоров'я;
  • знайомство учнів з основами здорового стиля життя , формування свого стилю здорового життя, здійснення профілактичної роботи за негативними проявами;
  • формування теоретичних та практичних навичок здорового способу життя учнів, формування творчої особистості здібної до саморозвитку, самоосвіти і само актуалізації.

Навчання здоровому образу життя повинно бути системним і повинна сприяти гармонійному розвитку психофізичних здібностей учнів. Воно не зводиться до періодичного спрямування на освідомлення здорового способу життя як цінності шкільного колективу. Така робота передбачає:
  • по-перше, вивчення уявлень молоді про здоровий спосіб життя і розробки методів оцінювання здоров'я індивіда;
  • по-друге, формування свідомості і культури здорового способу життя;
  • по-третє, розробку методик навчання молоді здоровому способу життя .

Далі, упровадження соціальних програм культивування здорового способу життя і збереження здоров'я; і нарешті, розробку і упровадження моніторингу здорового способу життя молоді. Таким чином, складаються певні етапи у навчанні учнів здоровому способу життя.

Головною метою є формування у педагогів учнів та їх батьків свідомого ставлення до особистого здоров'я, навколишнього середовища і здоров'я інших людей . У цьому напрямку можуть бути проведенні наступні заходи:
  • Дні здоров'я кожного місяця, проведення тренінгів, бесід, спортивних змагань, ігор, фізкультурні свята;
  • зустрічі з лікарями різного профілю;
  • виступ агітбригад , випуски санбюлетенів ,плакатів;
  • робота наркологічного посту;
  • розробка циклу виховних годин «Уроки добрих знань»;
  • організація роботи батьківського університету;
  • розширення мережі спортивних секцій, гуртків з народознавства, філософії, основ здоров'я, валеології;
  • проведення творчих зустрічей з медиками, спортсменами, представниками соціальної служби;
  • впровадження просвітницьких програм «Рівний-рівному», «Діалог»;
  • проведення фізкультурно-спортивних свят «Веселі старти», «Старти надій», «Гордість школи», «Здоров'я дітей -здоров'я нації», шкільних спартакіад;
  • проведення конференцій, педагогічних читань, майстер-класів, фестивалів творчості, «круглих столів», диспутів, усних журналів, тематичних консультацій;
  • проведення конкурсів-захистів творчих робіт, малюнків, плакатів, тематичних декад, місячників, спортивних свят.

Проблема соціально-педагогічної профілактики торгівлі людьми є складовою профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі. Сьогодні мова йде не просто про всебічне виховання особистості, але й про виховання незалежної, конкурентноспроможної особистості, яка здатна протистояти зовнішнім негараздам і впливам, захистити себе у виборі сучасного дорослого життя.

Соціально-педагогічна профілактика торгівлі людьми у молодіжному середовищі має свої завдання:
  • здійснення інформаційно-пропагандистської роботи серед дівчат з метою розкриття реального змісту явища і поняття “торгівля людьми”;
  • формування правової свідомості і правової поведінки в дівчат, відповідальності за своє життя у єдності із розвитком їх активності, самостійності, творчості, створення умов для самореалізації.

Ці завдання соціальної профілактики можуть реалізуватися соціальним педагогом у загальноосвітньому навчальному закладі у таких напрямах роботи з учнями: соціальні дослідження з проблеми; інформаційно-пропагандистська робота; соціальне навчання; соціальна реклама послуг суб'єктів соціальної роботи; правова просвіта з проблем торгівлі людьми; допомога дівчатам у виборі професії, організації дозвілля тощо; сприяння розвитку ініціатив, реалізації інтересів; організація волонтерського руху; робота молодіжних соціальних служб.

Просвітницька діяльність соціального педагога повинна здійснюватися за допомогою активних (рольові ігри, розгляд та моделювання ситуацій, соціально-педагогічний тренінг, диспути тощо), колективних (лекції, бесіди, диспути, усні журнали, кінолекторії, тематичні вечори та вечори запитань і відповідей, конкурси, рольові ігри, соціально-педагогічні тренінги та ін.) та індивідуальних форм і методів.


Література:

1. Закон України «Про загальну середню освіту».

2. Указ Президента України від 20.03.2008 р. № 244 «Про додаткові заходи щодо підвищення якості освіти в Україні».

3. Наказ МОН України від 17.12.2007 р. № 1133 «Про затвердження «Основних орієнтирів виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України».

4. Рекомендації МОН України до планування роботи класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти від 14.08.08 р. № 1/9-520.


Методист виховної роботи Л.І. Юрченко