Нова школа кладе собі

Вид материалаДокументы

Содержание


Моє кредо
Головне завдання
Подобный материал:





Нова школа кладе собі

за головну мету - збудити,

дати виявитися самостійним

творчим силам дитини.

Софія Русова


Понад 20 років я працюю вчителем початкових класів Олександрівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Вознесенського району Миколаївської області.

У своїй роботі намагаюсь створити такі умови для розвитку особистості, за яких розкриваються унікальні здібності властиві кожній дитині, виховується активний громадянин демократичного суспільства, будівник мудрої держави, патріот своєї Вітчизни – України.

Концепція 12-річної середньої загальноосвітньої школи та Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності наголошують на тому, що новій суверенній Україні потрібні громадяни, які зможуть опанувати і втілити в життя провідні демократичні цінності цивілізованого суспільства.

Освіта сьогодення спрямована на умови демократії, ринку, новітніх наукових інформаційних технологій. Місія школи полягає в тому, щоб допомогти кожній дитині усвідомити суть свого життя, визначити і накреслити орієнтири власного розвитку, свою систему життєвих координат. Всі наукові дослідження і педагогіка спрямовані на те, щоб дитячі роки були не підготовкою до життя, а власне життям. Життя висунуло суспільний запит на виховання творчої особистості, здатної самостійно мислити та приймати сміливі нестандартні рішення, генерувати власні ідеї.

Керуючись Національною доктриною розвитку освіти в Україні утверджено стратегію прискореного, випереджаючого інноваційного розвитку науки і культури, забезпечення самоствердження і самореалізації особистості.

Тому, своє завдання, як учителя початкових класів, вбачаю у створенні умов для розкриття та розвитку активної творчої особистості молодшого школяра. Не загубити жодної дитини, дати можливість розкрити найкраще закладене природою, школою. Перетворити дітей у активних, успішних громадян.

Постійно вдосконалюючи свою педагогічну майстерність, замислююсь: як зробити дітей активними учасниками навчально-виховного процесу; навчити їх думати, проникати в суть явищ, привертати увагу школярів до слова і дій вчителя. Мене завжди хвилює питання: «Як зробити навчання цікавим?». Бажання досягти як власного професійного успіху, так і бути співтворцем успіху своїх вихованців змушує мене перебувати у постійному педагогічному пошуку нових шляхів організації навчального процесу.

Моє кредо: Постійний пошук – це те, що робить мене щасливою,

дає наснаги до творчості, впевненості у подальшій,

плідній співпраці.

Цей пошук підвів мене до усвідомлення впровадження у практику своєї роботи інтерактивні технології.

Моя мета - створити комфортні умови навчання, при яких кожен учень відчуватиме свою успішність, свою інтелектуальну досконалість; забезпечити розвиток й саморозвиток особистості учня; активізувати його творчі можливості.

Головне завдання - вбачаю в розкритті індивідуальностей кожної дитини, бо розумію: від того, яким будуть її перші шкільні роки залежить усе подальше життя і майбутній життєвий шлях.

Тому, актуальним є навчання і виховання особистості, яке базується на засадах індивідуалізації, створення умов для саморозвитку і самонавчання, осмислення своїх можливостей і життєвих цілей.

В основу своєї роботи покладаю такі ідеї:

1) навчання буде легким, якщо виклад матеріалу стане для дітей цікавим;

2) учень – це факел, який треба розпалити;

3) урок повинен бути насиченим практичною діяльністю і наочністю.

Застосовуючи інтерактивні технології навчання, планую і проводжу заняття, в основі яких покладено принцип навчання у співпраці, цим самим надаю учням можливості досягнути високого рівня взаєморозуміння, взаємоспілкування, а також розвивати здібності працювати і навчатися самостійно: Як саме?
  • надаю можливість школярам нести відповідальність за сумісну діяльність;
  • створюю ситуації, щоб діти працювали по черзі, слухали один одного і обмінювалися матеріалом;
  • організовую роботу в різних групах, парах;
  • чітко формулюю вимоги до поведінки учнів при спільній діяльності, визначаю конкретні завдання, інструкції;
  • передбачаю проблемність завдання, збуджую активність учнів, спонукаю замислитись над матеріалом;
  • створюю атмосферу співробітництва учнів і вчителя.

Діти вчаться вмінню висловлювати свою думки і почуття, творчо мислити, взаємодіяти в процесі навчання. У них формуються всі групи життєвої компетентності: соціальна, мотиваційна, функціональна.

Застосовуючи інтерактивні технології, дотримуюся таких підходів до організації уроку:
  1. Створюю умови для поділу класу на групи зі змінним складом учасників;
  2. Спираюся на учнівський досвід та мінімальні базові знання з теми;
  3. Передбачаю проблемність завдання;
  4. Створюю проблему співробітництва.

Діти приходять до школи з певним життєвим досвідом, словниковим запасом, орієнтуються у багатьох питаннях навколишнього світу. Тому даю зрозуміти кожному учню, що його думка - дуже важлива для мене і для товаришів, що він має право висловлювати власну точку зору.

Адже добре відомо, що більшість першокласників ідуть до школи з бажанням вчитися. І якщо цей вогник бажання не підтримувати. То він дуже швидко згасне і учень із зацікавленого «Чомучки», перетвориться у невпевненого у свої сили, байдужого до навчання учня, якому вчитися нецікаво. А цікаво, це коли просто і зрозуміло кожному, коли все вдається, коли дитина не відчуває навантажень, а просувається сходинками пізнання легко і з радістю.

Учні мої помічники. Ми разом творимо на уроках, разом сумуємо з приводу невдач і разом радіємо успіхам. Інколи досить покласти руку на плече дитині. І очі малюка засвітяться довірливими іскорками, вірою в свої сили. Для підтримування інтересу дітей; активності їхнього мислення і вольових зусиль завжди відзначаю не тільки тих, хто був найактивнішим, а й тих, хто старанно працював, охайно писав у зошитах, знайшов вдалу відповідь на запитання, придумав цікаве завдання до прочитаного.

Творчість вчителя – творчість учня. Діти - барометр уроку, саме вони, різні за своїми здібностями сприймати і відтворювати почуте, спонукають мене шукати нові методи і прийоми навчання.

Досить часто навчання на уроках відбувається через гру.

Улюблені іграшки дітей і казкові персонажі приходять у гості на уроки, приносять у загадкових конвертах цікаві завдання, листи. Уроки стають схожими на казку.

У своїй роботі на уроках використовую диференційований індивідуально-особистісний підхід до учнів, завдяки якому форми і методи навчання пристосовую до здібностей кожного вихованця, що сприяє їхньому розвитку. Кожен урок будую враховуючи, що в школі є учні. Які повільно застосовують програмовий матеріал. Для них добираю завдання на усунення прогалин у знаннях. А для сильніших учнів - завдання на поглиблення чи розширення знань випереджувальні завдання, які потребують творчого пошуку. Диференційоване навчання стає ефектним тоді, коли вчитель знає індивідуальні відмінності в розвитку мислення учнів. Кожен учень має отримати таке навантаження, яке відповідає його можливостям і забезпечує перспективи його розвитку. Проте, всі завдання на уроці мають бути спрямовані на загальний рух усього класу по шляху опанування знань із підтягування слабших і випереджувальним розвитком сильніших.

Намагаюся будувати уроки так. Щоб кожен учень почувався дослідником. Який самостійно здобуває знання, має змогу доставляти, порівнювати, шукати і знаходити істину, доводити висунуті гіпотези під час спілкування зі своїми однокласниками і з учителем.

Моє головне завдання не «донести», «пояснити» та «показати» учням, а організувати спільний пошук вирішення проблеми, яка постала перед нами. Намагаюсь вислухати всіх бажаючих. Під час заняття допускаю пряме спілкування між дітьми, дозволяю перемовлятися, підходити один до одного, обмінюватися думками, що сприяє розвиткові самоповаги, формує почуття особистої гідності.

Часто роль оцінювачів відвожу учням. Це допомагає виховувати у дітей почуття радості за успіхи товаришів, доброзичливий тон спілкування. Вчу аналізувати свої відповіді, оцінювати їх ( « .. Чи була моя відповідь повна?», «А що, можна було б сказати, ще?», «Чи правильно я відповів?», «Де припустився помилки?»). Реагую на неправильні відповіді, не оцінюючи їх. Замість «неправильно», кажу: «А що думають інші?».

У своїй педагогічній діяльності постійно застосовую висловлювання, які підтримують дітей, додають для наснаги, створюють ситуацію успіху:

- У тебе правильно виходить …

- Ти неодмінно зумієш …

- Ти виконав роботу краще …

- Спробуймо подумати разом …

- Я впевнена, що ти пам’ятаєш про …

- Це зовсім нескладно …

- Тебе чекає успіх!

Використовую різноманітні види діяльності, занять, матеріалів, що відповідають рівню розвитку дітей і спрямовані на активне навчання; виховую позитивну самооцінку, розвиваю соціальні уміння і знання; спонукаю дітей мислити, досліджувати, експериментувати; спрямовую діяльність на фізичний розвиток; надаю можливість для розвитку соціальних навичок; моделюю власним прикладом поведінку, підтримую тісний зв'язок з учнями в позаурочний час.

У сучасному суспільстві навчання можна організувати таким чином, що джерелом знань виступатиме не тільки вчитель, а й комп’ютер, телевізор, відео. Учні, відповідно, повинні вміти осмислювати отриману інформацію, трактувати її, застосовувати в конкретних умовах і водночас думати, розуміти суть речей, вміти висловлювати особисту думку. Саме цьому сприяють інтерактивні технології навчання.

Слово Інтерактив ( з англ. inter – взаємний, act – діяти) означає взаємодія. Інтерактивні методи - це спосіб взаємодії через бесіду, діалог. Мета інтерактивного навчання створення комфортних умов навчання при яких учень відчуває свою успішність, свою інтелектуальну досконалість, що робить продуктивним сам освітній процес.

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Відбувається колективне, групове, індивідуальне навчання, навчання у співпраці, коли вчитель і учні - рівноправні суб’єкти навчання. В результаті організації навчальної діяльності за таких умов у класі створюється атмосфера взаємодії, співпраці, що дає змогу вчителеві стати справжнім лідером дитячого колективу. Організація інтерактивного навчання передбачає використання дидактичних і рольових ігор, моделювання життєвих ситуацій, створення проблемної ситуації.

Інтерактивні технології передбачають організацію кооперативного навчання, коли індивідуальні завдання переростають у групове, кожний член групи вносить унікальний вклад у спільні зусилля кожного члена групи потрібні та незамінні для успіху всієї групи. Роботу слід починати з простих інтерактивних технологій - робота в парах, малих групах - і переходити до більш складних.

Застосування інтерактивного навчання здійснено шляхом використання різних форм, методів та прийомів, що сприяють навчанню учнів вміння дискутувати:
  • групова робота
  • робота в парах
  • мозковий штурм
  • дидактичні ігри
  • метод проектів
  • ситуаційні вправи
  • рольова гра
  • бесіди

Намагаюся будувати уроки так, щоб кожен учень почувався дослідником, який самостійно здобуває знання, мав змогу зіставляти, порівнювати, шукати і знаходити істину, доводити свою думку під час спілкування зі своїми однокласниками та з учителем.

Найбільш уживаними є:
  • при фронтальній формі: «Мікрофон», «Мозковий штурм», «Міні – ажурна пилка», «Асоціаційний кущ»
  • при кооперативній форм і навчання: «Робота в парах», «Обличчям до обличчя», «Один удвох – усі разом!»
  • робота в малих групах «Акваріум»
  • інтерактивні ігри: «Рольова гра»
  • технології навчання у лекції: метод «Прес»


Прийняття узгодженого рішення
Застосовуючи ці технології співпраці спираюся на таку структуру інтерактивного навчання


Розв’язання у групі № 1

Корекція






Розв’язання проблеми


Постановка проблеми

Розв’язання у групі № 2


Прийняття узгодженого рішення


Діалог



Розв’язання у групі № 3


Прийняття узгодженого рішення





Корекція




Процес навчання планую активним: це групова, парна співпраця, робота трійками (сусід ліворуч, сусід праворуч) пошук і дослідництво, поштовх до творчості, критичне мислення, спілкування і взаєморозуміння. Особливу перевагу надаю груповій співпраці, бо вона має перевагу над іншими формами роботи, а саме:
  • діти вчаться співробітництва ( слухати, підтримувати розмову, досягти згоди, домовлятися);
  • однокласники стають друзями (допомагають один одному, довіряють);
  • учні аналізують взаємозв’язки між явищами, шукають альтернативне рішення проблемної ситуації.

Для того, щоб учень добре навчався, протягом уроку він повинен

постійно бути включений у процес учіння шляхом спілкування з учнями, учителем.

Уроки математики, організовані за інтерактивними технологіями, сприяють розвитку мислення учнів, уміння вислухати товариша, зробити свої висновки, вчать поважати думку іншого та аргументувати свою.

На уроках математики під час вивчення теми «Знаходження невідомого доданка» пропоную учням дати відповідь на питання:
  • Як називаються числа при додаванні?
  • Що більше сума чи доданки?
  • Як знайти невідомі доданки?

Учень відповідає:

Метод «Прес»

Я вважаю: щоб знайти невідомий доданок, треба від суми

відняти відомий доданок

тому, що сума більша за доданки

наприклад

Ід ІІд с

10 + 3 = 13

с Ід ІІд

13 – 10 = 3

с ІІд Ід

13 – 3 = 10

Отже, щоб знайти невідомий доданок, треба

від суми відомий доданок.

Застосування цього методу сприяє виробленню й формуванню учнями аргументів, висловлюванню ними думок з дискусійних питань виразно і стисло, формуванню вміння переконувати інших. Вести дискусію.

«Міні ажурна пилка» - 6 хв. (до цієї ж теми)

Складіть самостійно по одному аналогічному прикладу, запишіть їх у зошити і розв’яжіть (1 хв). Обміняйтеся наявними прикладами з товаришем, що сидять позаду (попереду) (2 хв).

Представлення розв’язання «у загальному колі» (2 хв).

Ця форма дозволяє учням набути навичок співробітництва, оволодіти вміннями висловлюватися та активно працювати.

Технологія «Мікрофон» можна використати для актуалізації опорних знань. Наприклад, за допомогою незакінченого речення: «Мені подобається число…». Учні «ланцюжком» або «дощиком» стисло і швидко висловлюються. Говорити може тільки той, хто одержав мікрофон.

«Мені подобається число 10, воно найменше одноцифрове, кругле, його сусіди 9 і 11, 10 більше за 0,1,2,3,4,5,6,7,8,9. У нас на руках 10 пальців. Мені буде 10 років. Число 10 схоже на …»

Вправа «Акваріум» ефективна для розвитку спілкування у малій групі та вдосконалення вміння дискутувати й аргументувати свою думку.

В.О.Сухомлинський писав: « У грі немає людей серйозніших ніж маленькі діти. Граючи, вони не тільки сміються, а й глибоко переживають, іноді страждають».

Ш.О.Амонашвілі зазначив, що: « без педагогічної гри на уроці неможливо зацікавити учнів світом знань, перетворюючи їх у активних учасників; творців уроку».

Дидактична гра - метод імітації прийняття рішень у різноманітних ситуаціях шляхом гри за правилами, що вже вироблені учасниками. У підготовці до гри виділяються такі етапи:
  • ознайомити учасників із темою та змістом, розподілити ролі;
  • розкрити хід і зміст гри;
  • підсумки гри, визначаються активні, найкращі гравці.

Гра повинна бути побудована за такими принципами:
  1. Наочність і доступність.
  2. Автономність тем і фрагмент гри.
  3. Спрямованість елементів гри на розв’язання поставлених проблем.
  4. Раціональне поєднання ігрової діяльності та досягнення навчальної гри.

Під час гри у дитини розвивається увага, спостережливість, швидкість реакції, вміння самостійно мислити і творчо підходити до вирішення запропонованих ситуацій. Гра стимулює розумове зростання учнів. Діти люблять ігри, які дозволяють кожному показати себе.

Наприклад, під час гри «Я вчитель», учень, який виконує роль вчителя, самостійно удосконалює свої знання і доводить їх до рівня автоматичної навички. У пригоді стають ігри на увагу «Хто уважний», «Спіймай звук», «Так чи ні!», «Півник п’є водичку», «Чарівний м’ячик», проблемні ситуації «Лови помилку», «Ланцюжок асоціацій», «А що, коли …».

У грі збагачується мовлення, розширюється кругозір, розвивається творча фантазія дітей. Діти, граючи, невимушено самостійно роблять висновки, закріплюють вивчене.

До системи дидактичних ігор для першокласників на уроках включаю такі ігри:
  • на формування розумових операцій ( аналіз, порівняння, класифікація, узагальнення);
  • на відновлення, доповнення цілого;
  • вилучення зайвого.

Перевагу надаю таким іграм, які передбачають участь більшості дітей класу, швидку відповідь, зосередження довільної уваги.

Завдяки рольової грі відбувається психологічна переорієнтація у школярів. Кожен починає розуміти, що він уже не просто учень, який відповідає перед учителем, а особа яка має певні права і обов’язки та несе відповідальність у прийнятті рішення. Такий метод інтенсифікує розумову працю школярів дозволяє швидше і краще засвоїти навчальний матеріал, сприяє професійній орієнтації учнів. Метод рольової гри має такі різновиди: «ігрове проектування» та «інсценізація». Раціональне використання ігрових методів сприяє позитивній зміні рівнів активності учнів: від репродуктивного через пошуковий до творчого. Тут допомагає логічне використання даних методі в від більш простих (ігри – вправи) до складних (рольові). Ігрові методи впливають на розвиток логічного мислення, теоретичних знань і практичних умінь та навичок, самостійності та самоосвіти, колективного співробітництва. Найбільше діти полюбляють ігри інсценізації, гру «Учитель – учень», «Юні диктори», та інші.

Групова навчальна діяльність - це форма (модель) організації навчання в малих групах учнів об’єднаних спільною навчальною метою. Важливим елементом при організації такого навчання є позитивна взаємодія членів групи, коли для всіх стає цілком зрозуміло, що:

а) зусилля кожного члена група потрібні й незамінні для успіху всієї групи;

б) кожен член групи робить унікальний внесок у спільні зусилля групи завдяки його можливостям чи ролі під час виконання завдання.

Кооперативне навчання відкриває для учнів можливості співпраці зі своїми ровесниками, дає змогу реалізувати природне прагнення кожної людини до спілкування, сприяє досягненню учнями вищих результатів засвоєння знань і формування вмінь. До групового навчання можна віднести: роботу в парах «Обличчям до обличчя», «Два – чотири – всі разом!», роботу в малих групах «Акваріум», «Мозаїка». Найчастіше парну і групову роботу використовую на етапі застосування набутих знань.

Раціональне поєднання теоретичних знань в проектній технології можна сформувати тезисом: «Я знаю, навіщо мені потрібно, де і як я зможу використати все те, що я знаю».

Слово «проект» у перекладі з латини означає «самостійний пошук шляху» («кинутий уперед»).

Навчальний проект, з точки зору учня, - це можливість виконувати щось цікаве самостійно в групі чи самому, це діяльність, що дозволяє виявити себе, випробовувати свої сили, докладати свої знання, принести користь і показати публічно результат, цікавий і важливий для самих відкривачів.

Суть проектної технології у функціонуванні цілісної системи дидактичних засобів ( змісту, методів, прийомів), що адаптує навчально – виховний процес до структурних та організаційних вимог навчального проектування. Воно, в свою чергу, передбачає системне і послідовне моделювання тренувального розв’язання проблемних ситуацій, що вимагають від учасників освітнього процесу пошукових зусиль, спрямованих на дослідження та розробку оптимальних шляхів їх розв’язання (проектів), їх неодмінний публічний захист та аналіз підсумків упровадження.

При вивченні теми ( з курсу « Я і Україна») «Вода. Властивості води. Охорона води» створили міні-проект (дослідницький). Учні об єдналися у групи «Знайки», «Вмійки», «Розумійки» і досліджували властивості води.

Перша група «Знайки» - сіль, пісок.

Друга група «Вмійки» - цукор, камінь.

Третя група «Розумійки» - барвник, цвях.

Завдання: пізнати властивості води.

Висновки: зробили: досліди,

дізналися: про властивості води.

У воді розчиняється сіль, цукор, барвник.

У воді не розчиняється пісок, камінь, цвях.

Навчилися: визначати і називати основні ознаки води та її

властивості, встановлювати найпростіші зв’язки і

взаємозалежності в стані речовини.

Під час вивчення теми «Наодинці вдома» учні об’єдналися у групи за кольорами і відправились у місто Обережний.

Група «Медична» (зеленого кольору), група «Газова» (жовтого кольору), група «Пожежна» (червоного кольору), група «Міліцейська « (синього кольору).

Кожна група презентувала свою роботу, одержавши завдання заздалегідь.

Група «Медична»

Завдання: пояснити основні правила безпечного користування речами домашнього вжитку.

Висновки: зробили: показали і розказали про предмети побутової хімії і

ліки;

дізналися: неправильно прийняті ліки можуть викликати

отруєння, всі хімічні речовини небезпечні, краще їх

не чіпати;

навчилися: бути обережними.

Група «Газова»

Завдання: намалювати малюнки і повідомити, як треба діяти коли в приміщенні відчутний запах газу.

Висновки: зробили: намалювали малюнки і розказали про правила

поведінки, коли відчутний запах газу.

дізналися: якщо відчутний запах газу, потрібно:

- повідомити дорослих, - відкрити вікно, двері,

- закрити крани, - зателефонувати 04,

- не вмикати світла, не запалювати сірників.

навчилися: основних правил поведінки в екстремальних ситуаціях

Група «Пожежна»

Завдання: вивчити та провести гру – інсценізацію «Злий вогонь, добрий

вогонь».

Висновки: зробили: вивчили і провели гру;

дізналися: як запобігти пожежі;

навчилися: діяти в небезпечних ситуаціях.

Група «Міліцейська»

Завдання: підібрати ситуативні малюнки, коли треба звернутися до

міліціонера.

Висновки: зробили: підібрали ситуативні малюнки і повідомили про

правила особистої безпеки;

дізналися: про основні правила поведінки особистої безпеки

при зустрічі з незнайомими людьми;

навчилися: орієнтуватися у складних ситуаціях, вибирати

можливі дії самозахисту, бути винахідливим.

Кінцевий результат проекту стінгазета «Я буду обережним».

Метод проектів дає змогу застосовувати різні дидактичні підходи (навчання в роботі, незалежні знання, спільне навчання, рольова гра, дискусія), навчання на особистому досвіді та на досвіді інших, дає задоволення іншим учням, оскільки вони бачать результат своєї праці. Проект спонукає учнів виявити інтелектуальні здібності, моральні і комунікативні риси, продемонструвати рівень оволодіння знаннями і загальнонавчальними вміннями, здатність до самоосвіти і самоорганізації. У процесі проекту учні синтезують знання під час їх пошуку, шукають ефективні шляхи вирішення завдання проекту, спілкується одне з одним. Спільна діяльність реально демонструє широкі можливості співробітництва. Під час якого учні ставлять мету, визначають оптимальні засоби їх досягнення, розподіляють обов’язки, всебічно виявляють компетентність особистості.

Метод проектів є інноваційною педагогічною методикою. Він дає змогу якнайповніше враховувати індивідуальні особливості кожного учня, тобто реалізувати особистісно-орієнтований підхід у навчанні. Метод проектів допомагає розв’язати проблему мотивації, створити позитивну атмосферу навчання, навчити дітей застосовувати свої знання на практиці для розв’язання життєвих і особистісних проблем.

Застосування інтерактивних методів навчання робить урок цікавим, а головне, діти запам’ятовують і розуміють матеріал значно краще, бо самі крок за кроком знаходять відповіді на запитання. Моє завдання не дати готові знання, а забезпечити розвиток й саморозвиток особистості учня, активізувати його творчі можливості у навчанні. Дати дітям радість праці, щастя успіху у навчанні, збудити в їхніх серцях почуття гордості та власної гідності. Адже саме успіх у навчанні – єдине джерело внутрішньої сили дитини, що породжує енергію боротьби з труднощами, бажання вчитися. Я вірю в талановитість кожної дитини, крок за кроком намагаюся сформувати творчу особистість. Ми живемо разом, ми вчимося разом, ми радіємо разом і перемагаємо разом. Ми щасливі у нашому маленькому колективі. І я, як учитель, і мої маленькі «дослідники» продовжуємо пошуки нового в світі і в собі.

Тому, живою ниткою, що пов’язує вчителя з кожним учнем і учнів між собою, інтерактивні технології.


За певний час роботи я побачила, що цей досвід виявив свою ефективність:
  • у роботі задіяні всі діти класу;
  • учні вміють співпрацювати в групі;
  • доброзичливо ставляться до опонента;
  • пропонують свої думки;
  • створюється ситуація успіху;
  • за короткий час опановується багато навчального матеріалу;
  • формуються навички толерантного спілкування, вміння аргументувати свою точку зору, знаходити альтернативне рішення проблеми.

Відбувається: - ділова співпраця;

- вільне спілкування;

- повага до думки оточуючих.

Р Е К О М Е Н Д А Ц І Ї:

Саме інтерактивні методи дають змогу створити навчальне середовище, в якому теорія і практика засвоюються одночасно, а ц е надає змогу учням формувати характер, розвивати світогляд, логічне мислення, зв’язне мовлення, формувати критичне мислення, виявляти і реалізувати індивідуальні можливості. Учні шукають зв'язок між новими та вже отриманими знаннями, приймають альтернативні рішення, мають змогу зробити «відкриття», формувати свої власні ідеї та думки за допомогою різноманітних засобів, навчаються співробітництву.

Хочу зазначити, що досвід є не тільки ефективним, а й має добрі перспективи на майбутнє.

Перспективність досвіду полягає:

а) в широкому впровадженні інтерактивних технологій на рівні школи, району, області;

б) в поглибленні знань про психофізіологічні та розумові особливості учнів;

в) розробці інструментарію для подальшого удосконалення навчально – виховного процесу.


Післямова:

Застосування інтерактивних технологій вимагає старанної підготовки як вчителя, так і учнів. Але незважаючи на те, що інтерактивні методи мають багато переваг, їх застосування все ж не вирішує багатьох труднощів навчання і виховання.

У сучасному світі неможливо одній людині знати все навіть в окремій галузі знання. Учням потрібні інші навички: думати, розуміти суть речей, осмислювати ідеї й концепції і вміти шукати потрібну інформацію, тлумачити її і застосовувати за конкретних умов.