Робочої програми навчальної дисицпліни Форма № н 03 Затверджено наказом мон україни від " " 20 р. № Львівський національний університет ім. І. Франка

Вид материала

Документы

Содержание 4. Плани семінарських занять та завдання для самостійної роботи студентів Самостій робота Методи контролю та розподіл балів, що присвоюється студентам. Педагогічний контроль Критерії та норми оцінювання знань слухачів із психології ви­щої школи Норми оцінювання Шкала оцінювання: вузу, національна та ECTS 8. Розподіл балів, що присвоюється студентам Приклад розподілу балів, які отримують студенти за виконання курсової роботи (проекту)

Подобный материал:

• Робочої програми навчальної дисицпліни Форма № н 03 Затверджено наказом мон україни, 399.33kb.
• Робочої програми навчальної дисицпліни Форма № н 03 Затверджено наказом мон україни, 208.37kb.
• Робочої програми навчальної дисицпліни Форма № н 03 Затверджено наказом мон україни, 840.67kb.
• Робочої програми навчальної дисицпліни Форма № н 03 Затверджено наказом мон україни, 329.97kb.
• Університет банківської справи Національного банку України (м. Київ) Львівський інститут, 63.7kb.
• Міністерство освіти І науки україни львівський національний університет імені івана, 926.17kb.
• Навчально-методичний комплекс львів 2010 Бланк Робочої програми навчальної дисицпліни, 769.13kb.
• Навчально-методичний комплекс львів 2010 Бланк Робочої програми навчальної дисицпліни, 487.79kb.
• Навчально-методичний комплекс львів 2011 Бланк Робочої програми навчальної дисицпліни, 428.3kb.
• Навчально-методичний комплекс львів 2010 Бланк Робочої програми навчальної дисицпліни, 296.68kb.

4. Плани семінарських занять

та завдання для самостійної роботи студентів

• Самостійна робота студентів полягає у підготовці до семінарських, практичних та лабораторних занять. Викладачем подається дадаткові теми цих занять та завдання, які студенти повинні підготувати, спираючись на лекційний матеріал. Студентам пропонується самостійно опрацювати та поглибити знання з наступних тем, зробити конспект, що перевірятиметься викладачем по даним темам на семінарських заняттях.
  

Тема 1. Професійна орієнтація як система.

Управління професійною орієнтацією. Організація професійної орієнтації. Етапи: професійна інформація, професійна консультація, професійний відбір, професійна адаптація. Професійна освіта. Світ професій і вимоги, які пред”являються до людини. Потреба суспільства в кадрах. Якості людини, які суттєві для самовизначення. Сутність професійного самовизначення. Основи профорієнтації. Планування профконсультаційної роботи. Основні стратегії профконсультаційної роботи. Вивчення, розвиток івиховання школяр в системі профорієнтаційої роботи. Механізм управління професійною орієнтацією.

Класифікація професій. П”ять головних типів: „людина-природа”, „людина-техніка”, „людина-людина”, „людина-знакова система”, „людина-художній образ”. Класи професій: гностичний, перетворюючий і творчий. Умови праці.


Тема 2. Форми професійної роботи.

Професійна консультація. Види професійної кунсультації: довідкова, діагностична, медична. Організація професійної роботи на виробництві. Лабораторії і кабінети організацій і підприємств профорієнтаційної роботи, їх завдання, функції, загальні рекомендації. Обладнання і оформлення та набір методик вивчення функцій, які вимагаються для визначення профпридатності. Професійна орієнтація у похилому віці. Принципи: рекомендація зменшення об”єму роботи, оптимізація темпа виробничих операцій, виконання їх в довільному ритмі, зниження норм виробітку, зменшення тяжкості фізичного навантеження, скорочення довготривалості робочого дня.


Тема 3. Психологічне вивчення професії.

Професіографічний аналіз діяльності. Основні принципи вивчення професії: опис самої професійної діяльності і опис вимог до людини, яка включається в дану діяльність (психограма). Порядок складання професіограм та психограм. Техніко-економічний опис. Організаційні умови праці. Плинність кадрів і нещасні випадки. Можливі помилки, детальний опис самої діяльності. Вимоги до загальної і спеціальної підготовки: демографічні, освітні, медико-біологічні, психофізіологічні.


Тема 4. Методичні прийоми психологічного обстеження оптантів та кандидатів на вакантні посади.

Основні показники професійної придатності. Коректурна проба (таблиці з кільцями Ландольта). Динамометрія. Тремометрія (тремор Меде). Темпінг – тест (сила-слабість нервової системи). Баланс основних нервових процесів (рухова проба на кінемометрі Жуковського). Випробування на психомоторну регідність (методика Кеттелла). Методика „Інструкції” на дослідженя лабільності другої сигнальної системи (методика Козлової). Методика дослідження „Екстраверсії-інтраверсії та нейротизму” (запитальник Айзенка). Методика 16- особистісних факторів Кеттелла (MMPI). Методика на дослідження стійких емоційних станів Джерлсайд. ТАТ. Тест Антхауера. Шкала Векслера.


Тема 5. Професійний відбір та добір працівників на підприємствах.

Автоматизована система прогнозування професійної придатності працівників, яка базується на застосуванні IBMPC. Система дозволяє забезпечити раціональну розстановку, підбір, а в подальшому і закріплення робочих кадрів на підприємстві з врахуванням індивідуальних здібностей і можливостей кандидата при умові максимального забезпечення потреб і збереження здоров”я.

Набір професіограм. Теоретична база системи, методи дослідження психофізіологічних якостей кандидата. Висхідна інформація. Алгоритм розрахунку показників профпридатності. Методика функціонування системи. Вихідна інформація і діагностичне заключення.


Тема 6. Професійний відбір операторів.

Вивчення індивідуальних психофізіологічних особливостей людини – кандидата. Інивідуальні швидкісні межі. Надмірно низький темп діяльності, вроджені властивості нервової системи, надмірна реактивність поведінки в умовах стресу, швидкість навчання. Детальний аналіз діяльності оператора. Виявляються вимоги, які необхідно пред”являти претендентам на вакансії (психограма). Професійний відбір. Відбір по медичним показникам. Міра психологічної готовності для навчання в даній професії. Три категорії людей після відбору: безумовна придатність, умовна придатність і непридатні. Критерії і методи відбору. Алгоритм розрахунку показників. Діагностичне заключення.

Література [1,26,34]


Тема 7. Професійний відбір в авіації та армії України.

Теоретичний аналіз методичних прийомів оцінки особистості: вивчення існуючих методик і досвіду їх застосування з метою відбору, а також вибір таких прийомів, які в найбільш повній мірі дозволяли розкрити, оцінити особистісні особливості, які професійно значимі для діяльності пілотів та военнослужбовців у армії. Розробка системи та критеріїв підбору кандидатів.


Тема 8. Професійний відбір і технологія оцінки персоналу в організаціях (психологічний асисмент).

Оцінка персоналу на всіх стадіях життєвого циклу: закріплення (стабілізація, розвитку, уходу, переміщення персоналу у дочірні фірми філіали і т.д.). Асисмент-центр – метод комплексної оцінки персоналу, який грунтується на використанні системи взаємодоповнюючих методик, які орієнтовані на реальну робочу поведінку співпрацівників, яких оцінюють і врахування вимог посадових позицій. Аналіз вимог посадової позиції, вибір методів виконання оцінюючих функцій.


Тема 9. Психологіна експертиза сумісності членів малих груп (як різновид професійного відбору)

Критерії ефективності спільної діяльності, згуртованість та її міри. Якість виробничої діяльності. Стиль керівництва: директивний, авторитарний, демократичний та ліберальний. Риси характеру керівника. Кваліфікація та майстерність решти членів колективу. Психологічна сумісність осіб, які входять в цей колектив: психофізіологічна та соціально-психологічна. Закономірності розвитку малих груп. Рівень психологічної сумісності, згуртованості, спрацьованості членів малих груп – основний критерій їх професійної придатності до спільної діяльності.

4. Самостій робота
   

При розробці цього розділу робочої навчальної програми дисципліни слід керуватись “Положенням про організацію самостійної роботи студентів”, затвердженого науково-методич­ною радою університету, протокол № 2 від 12.02.2007 р.

Самостійна робота студента (СРС) є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов’язкових навчальних занять, і є невід’ємною складовою процесу вивчення конкретної дисципліни. Її зміст визначається робочою навчальною програмою, методичними матеріалами, завданнями та вказівками викладача. Самостійна робота студента забезпечу­ється системою навчально-методичних засобів, передбачених для вивчення конкретної навчальної дисципліни, а саме: підручниками, навчальними та ме­тодичними посібниками, конспектами лекцій, практикумами, методичними вказівками тощо. Методичні матеріали для самостійної роботи студентів по­винні передбачати можливість проведення самоконтролю з боку студентів. Навчальний матеріал дисципліни, передбачений робочим навчальним планом для засвоєння студентом у процесі самостійної роботи, виноситься на підсум­ковий контроль поряд з навчальним матеріалом, який опрацьовувався при проведенні аудиторних занять.

Зміст СРС з конкретної дисципліни може складатися з таких видів роботи:

• підготовка до аудиторних занять (лекцій, практичних, семінарсь­ких, лабораторних тощо);
  
• виконання практичних завдань протягом семестру;
  
• самостійне опрацювання окремих тем навчальної дисципліни згід­но з навчально-тематичним планом;
  
• переклад іноземних текстів встановлених обсягів;
  
• виконання контрольних робіт студентами заочної і дистанційної форм навчання;
  
• підготовка і виконання завдань, передбачених програмою прак­тичної підготовки, в тому числі курсового проектування, тощо;
  
• підготовка до усіх видів контролю, в тому числі до курсових, мо­дульних і комплексних контрольних робіт та підсумкової державної атестації (державних іспитів, виконання випускної кваліфікаційної роботи бакалавра чи спеціаліста/магістра);
  
• інші види діяльності, що ініціюються університетом, факультетом, кафедрою й органами студентського самоврядування.
  

При складанні плану самостійної роботи студента необхідно виходи­ти з загального обсягу годин, що відводиться на самостійну роботу з дисцип­ліни, видів самостійної роботи, що плануються для виконання студентом, загального тижневого бюджету часу студента, фізіо­логічно обґрунтованих норм навчального навантаження тощо.

Нереальність виконання домашніх завдань через великі обсяги, не­достатнє методичне забезпечення дисципліни призводять до зниження якості навчання, перешкоджають виконанню завдань з інших дисциплін, що вивча­ються у семестрі.

5. Індивідуальне навчально - дослідне завдання
   

Виконується студентом під керівництвом викладача і полягає у ви­конанні індивідуальних завдань, що є однією з форм організації навчального процесу у вищих навчальних закладах. Індивідуальні завдання (реферати, розрахункові, графічні, курсові проекти чи роботи тощо) видаються студентам в терміни, передбачені робочою навчальною програмою. Виконання інди­відуальних завдань створює умови для якнайповнішої реалізації творчих можливостей студентів і має на меті поглиблення, узагальнення та закріп­лення знань, які студенти одержують у процесі навчання, а також застосу­вання знань на практиці.

Індивідуальна робота студентів під керівництвом викладача вико­нується, якщо у робочому навчальному плані спеціальності вона передбаче­на. Індивідуальні завдання виконуються самостійно і не входять до тижневого аудиторного наванта­ження студента. Викладач контролює виконання індивідуального завдання на консультаціях, графік яких розробляється і затверджується завідувачем ка­федрою на початку семестру.

До індивідуальних завдань відноситься: написання рефератів, есе, виконання розрахункових, графічних робіт, аналіз практичних, проблемних ситуацій, підготовка результатів власних досліджень до виступу на конфе­ренції, участь в олімпіадах тощо. Особливим видом індивідуальних завдань є виконання курсових і дипломних робіт (проектів), яке здійснюється відповід­но до робочого навчального плану та існуючих вимог щодо їх змісту.

6. Методи контролю та розподіл балів, що присвоюється студентам.
   

Поточний контроль здійснюється під час проведення практичних, лабораторних та се­мінарських занять і має на меті перевірку рівня підготовленості студента до виконання конкретної роботи. Форми проведення поточного контролю під час навчальних занять визначаються кафедрою і відображаються у робочому плані дисципліни. Тестовий контроль можна проводити як на практичних, так і на лекційних заняттях.

Підсумковий контроль проводиться з метою оцінювання результатів навчання на певному освітньо-кваліфікаційному рівні або на окремих його завершальних етапах. Підсумковий контроль включає семестровий контроль та державну атестацію студента.

Семестровий контроль проводиться за однією із таких форм: се­местровий іспит, диференційований залік або залік з конкретної навчальної дисципліни в обсязі навчального матеріалу, визначеного навчальною програ­мою, і в терміни, встановлені навчальним планом.

Форма проведення іспиту може бути різною – письмова, усна, тес­това, письмово-усна (комбінована) тощо, вона затверджується кафедрою і ві­дображається у робочій навчальній програмі дисципліни.

Під час семестрового контролю враховуються результати здачі усіх видів навчальної роботи згідно із структурою залікових кредитів.

ПЕДАГОГІЧНИЙ КОНТРОЛЬ

Педагогічний контроль за навчально-професійною діяльністю слу­хачів (магістрантів і аспірантів) здійснюється в таких формах:

а) поточний контроль відбувається за результатами виконання са­мостійних робіт (опрацювання психологічної літератури, написання рефератів, конспектування першоджерел, ведення психологічного словника, складання тестів тощо);

б) залік виставляється наприкінці семестру на основі поточного контролю з урахуванням відвідування занять, виступів на семінарах, якості самостійної навчальної роботи;

в) умовою допуску магістранта до екзамену є виконання ним усіх індивідуальних завдань. До екзаменаційного білету включається два теоретичні питання й одне практичне завдання.

Слухач може бути звільнений від складання екзамену за резуль­татами його роботи впродовж семестру. Йому виставляється оцінка поточного контролю.

Критерії та норми оцінювання знань слухачів із психології ви­щої школи

При оцінюванні знань, умінь і навичок слухачів із психології ви­щої школи враховується:

1) наявність і характер засвоєння психологічних знань (рівень усвідом­лення, міцність запам'ятовування, обсяг, повнота і точність знань):

2) якість актуалізації знань з психології вищої школи (логіка мислен­ня, аргументація, послідовність і самостійність викладу, культура професійного мовлення);

3) рівень оволодіння відомими прийомами аналізу психологічних фактів, сформованості умінь і навичок використання засвоєних знань на практиці;

4) прояв творчості і самостійності в навчально-пізнавальній діяльності:

5) якість виконання самостійної навчальної роботи (зовнішнє оформ­лення, своєчасність виконання, ретельність тощо). Особливими вимогами до знань слухачів із психології вищої шко­ли є:

- знання психологічних основ навчання і виховання у вищій школі як однієї з найважливіших передумов розвитку особистості май­бутнього фахівця;

- усвідомлення психологічних закономірностей формування осо­бистості студента в період навчання у ВНЗ;

- уміння показати можливості застосування здобутків психологічної науки для підвищення ефективності науково-педагогічної діяль­ності, виховання і навчання студентської молоді;

- розуміння ролі психолого-педагогічної підготовки майбутнього викладача вищого навчального закладу.

Норми оцінювання:

Оцінки «відмінно» заслуговує слухач, який виявив всебічні, сис­темні й глибокі знання навчального матеріалу і вміння вільно вико­нувати передбачені програмою завдання, ознайомлений з основною і додатковою психологічною літературою.

Зазвичай, оцінка «відмінно» ставиться студентам, які засвоїли вза­ємозв'язок основних категорій і понять психології вищої школи, усві­домлюють значення наукових знань для організації педагогічного про­цесу та науково-педагогічної діяльності викладача, творчо використо­вують їх при розв'язанні ситуаційних психолого-педагогічних завдань.

Оцінки «добре» заслуговує студент, який виявив повне знання на­вчального матеріалу, успішно виконав передбачені програмою завдан­ня, засвоїв рекомендовану основну психологічну літературу.

Як правило, оцінка «добре» виставляється студентам, які засвідчи­ли системні знання з психології вищої школи і здатні до їх самостій­ного поповнення та оновлення під час подальшої навчальної роботи і професійної діяльності. Одночасно вони допустили несуттєві неточ­ності, пропуски, помилки, які змогли самостійно виправити.

Оцінки «задовільно» заслуговує студент, який виявив знання основного навчального матеріалу в обсязі, потрібному для подальшо­го навчання і майбутньої роботи за професією, частково справився з виконанням передбачених програмою завдань, ознайомлений із час­тиною рекомендованої основної психологічної літератури.

Зазвичай, оцінка «задовільно» виставляється студентам, які до­пустили суттєві помилки у відповіді на семінарському занятті, іспиті або при виконанні залікових завдань, але продемонстрували здатність усунути ці помилки за допомогою викладача.

Оцінка «незадовільно» виставляється студентові, який виявив значні прогалини в знаннях основного навчального матеріалу, допус­тив принципові помилки у виконанні передбачених програмою за­вдань, нг знайомий з основною психологічною літературою.

Як правило, «незадовільна» оцінка виставляється студентам, у яких відсутні знання з психології вищої школи або їх недостатньо для про­довженая навчання чи початку професійно-педагогічної діяльності.

Оцінювання знань студента здійснюється за 100-бальною шкалою (для екзаменів , заліків та курсових робіт).

• максимальна кількість балів при оцінюванні знань студентів з дисципліни, яка завершується екзаменом, становить за поточну успішність 50 балів, на екзамені – 50 балів;
  
• при оформленні документів за екзаменаційну сесію використовується таблиця відповідності оцінювання знань студентів за різними системами .
  

Шкала оцінювання: вузу, національна та ECTS

Оцінка ECTS	Оцінка в балах	За національною шкалою
Екзаменаційна оцінка,оцінка з диференційованого заліку	Залік
A	90-100	5	Відмінно	Зараховано
B	81-89	4	Дуже добре
C	71-80	Добре
D	61-70	3	Задовільно
E	51-60	Достатньо

Протягом семестру проводиться не менше двох модулів або колоквіумів чи контрольних робіт або інших видів контролю. Максимальна кількість балів, яка встановлюється для цих видів контролю, а також відповідність оцінок FX та F у шкалі ECTS , у балах та національній шкалі визначається Вченими радами факультетів або кафедрами, які забезпечують викладання відповідних дисциплін.

Особливості проведення семестрового підсумкового контролю відоб­ражаються в робочій програмі та описі дисципліни і доводяться до відома студентів групи на першому занятті з дисципліни.


8. Розподіл балів, що присвоюється студентам

Приклад розподілу балів, які отримують студенти (для заліку)

Поточне тестування та самостійна робота	Сума
Змістовий модуль №1	Змістовий модуль № 2
Т1	Т2	Т3	Т4	Т5	Т6	Т7	Т8	Т9	100

Т1, Т2 ... Т9 – теми змістових модулів

Приклад розподілу балів, які отримують студенти (для екзамену)

Поточне тестування та самостійна робота	Підсумковий тест (екзамен)	Сума
Змістовий модуль 1	Змістовий модуль 2	Змістовий модуль 3	50	100
Т1	Т2	Т3	Т4	Т5	Т6	Т7	Т8	Т9	Т10	Т11	Т12

Т1, Т2 ... Т12 – теми змістових модулів


Приклад розподілу балів, які отримують студенти за виконання курсової роботи (проекту)

Пояснювальна записка	Ілюстративна частина	Захист роботи	Сума
до ___	до ___	до ___	100

Оцінювання знань студента здійснюється за 100-бальною шкалою (для екзаменів і заліків).

• максимальна кількість балів при оцінюванні знань студентів з дисципліни, яка завершується екзаменом, становить за поточну успішність 50 балів, на екзамені – 50 балів;
  
• при оформленні документів за екзаменаційну сесію використовується таблиця відповідності оцінювання знань студентів за різними системами.