Чинні методичні вказівки розроблено відповідно до вимог дсту 3008-95 „Документація. Звіти в сфері науки І техніки. Структура І правила оформлення
| Вид материала | Документы |
- Реферат (при необхідності), 348.6kb.
- 1 Вимоги до структури й оформлення кваліфікаційних робіт розроблено на базі Основних, 383.62kb.
- Дипломний, 697.2kb.
- Державний стандарт україни документація. Звіти у сфері науки І техніки структура, 449.89kb.
- Розроблено на підставі дсту 3008-95 «Документи. Звіти у сфері науки І техніки. Структура, 147.61kb.
- Стандарт університету, 259.5kb.
- И авторефератам дисертаций, 319.62kb.
- Государственный стандарт украины документация. Отчеты в сфере науки и техники структура, 478.5kb.
- Міністерство освіти та науки україни національний технічний університет “Харківський, 548.54kb.
- Основні вимоги до рефератів аспірантів (здобувачів), 28.39kb.
КР оцінюється за 12-бальною шкалою за такими критеріями:
5(-)-5(+) балів - студент розробив повний технологічний маршрут процесу виготовлення приладу, що розробляється, і оптимальний варіант його реалізації, творчо мислить, вільно орієнтується у вивченому матеріалі, при відповідях на запитання показує високий рівень знань.
4(-)-4(+) балів - якщо з перерахованих вище показників є незначні недоліки:
- повнота відповідей не зовсім достатня;
- є дрібні неточності при описі технологічного маршруту;
- неохайність в оформленні пояснювальної записки;
- зриви графіка проектування.
3(-)-3(+) балів - є істотні недоліки з вказаних вище показників, при цьому обов'язковим є розуміння і знання основного змісту КР і правильна в цілому структура розроблених алгоритмів і програм, пояснювальна записка оформлена без порушення стандартів.
2.1 Структура та зміст курсової роботи
Курсова робота оформлюється відповідно до вимог ДСТУ 3008-95 „Документація. Звіти в сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення” і повинна мати відповідний титульний аркуш, зразок якого подано в додатку Б.
Наступним за титульним аркушем слід подати затверджене відповідним чином індивідуальне завдання на курсову роботу. Індивідуальне завдання за формою, що наведена в додатку В, виконується у випадку, коли замовником роботи виступає випускова кафедра. Структура роботи крім титульного аркуша та індивідуального завдання містить такі її основні складові частини:
- зміст;
- анотацію;
- вступ (об’єкт дослідження або розробки, актуальність, мета дослідження, постановка задачі, структура КР);
- аналіз стану питання (аналітичний огляд літературних джерел);
- опис конструкції та принципу роботи досліджуваного приладу (фізичні основи роботи) або теоретичні основи технологічного методу (фізико-хімічні явища, що супроводжують операційний процес), область застосування приладу або специфічне призначення технологічної операції;
- технологію виготовлення приладу (технологічний маршрут процесу з описом операції) або техніку проведення технологічної операції (обладнання, оснастка, матеріали, що використовуються, підготовка до проведення операції) та розрахунок основних параметрів;
- висновки;
- перелік посилань;
- додатки.
Зміст містить перелік розділів, з яких складається курсова робота, і номерів сторінок, що вказують на місце знаходження розділів.
Основна частина роботи, яка складається з кількох розділів (в рекомендованому зразкові це аналіз стану питання, опис принципу роботи досліджуваного приладу або теоретичних основ технологічного методу, розробка технологічного маршруту або операційного маршруту, область застосування приладу або технологічної операції) містить також анотацію, вступ, висновки, перелік посилань (зразок змісту подано в додатку Г).
Анотація пишеться у стислій, лаконічній формі і розташовується перед основним текстом курсової роботи.
Це не розділ КР, а абсолютно окремий документ. В анотації дуже коротко подається зміст та основні результати, які отримано автором під час виконання даної курсової роботи (обсяг анотації 10-12 рядків тексту, зразок анотації подано в додатку Д).
Анотація є необов’язковою для написання КР, однак наведений зразок допоможе студентам визначитись при її складанні під час написання бакалаврської дипломної роботи та дипломної роботи спеціаліста.
У вступі, загальний обсяг якого рекомендується у межах 1-2 сторінок тексту, перш за все слід подати коротке пояснення, якій технології виготовлення заданого приладу присвячена дана робота (що є об’єктом дослідження) і в чому, на вашу думку, полягає актуальність даної тематики. Обов’язковим є також формулювання основної мети даного дослідження. Крім того, у вступі рекомендується також подати основні задачі вашого дослідження, структуру курсової роботи (зразок вступу подано в додатку Е).
Перший розділ курсової роботи може бути побудований як аналіз стану питання, тобто критичний огляд літературних джерел (сучасних монографій, статей, патентів) про об’єкт дослідження.
Основна мета даного розділу – формулювання науково обґрунтованої постановки задачі вашого дослідження, яка повинна логічно витікати з поглибленого критичного огляду стану справ в досліджуваній області, тобто в розділі розглядаються аналогічні за своїм функціональним призначенням прилади (технологічні операції) заданому (вибраному) згідно із завданням. Порівнюючи даний прилад або технологічну операцію з іншими приладами, необхідно підкреслити переваги і недоліки при вирішенні поставленої задачі. Аналіз стану питання слід доповнювати зображеннями структурних та/або функціональних схем приладів, що розглядаються, графіками, діаграмами, таблицями тощо.
Другий розділ курсової роботи повинен містити короткий опис та технологічні характеристики приладу або вузлів, для яких розробляють технологічні процеси. Наводять опис та аналіз принципової електричної схеми та конструкції приладу або вузла. За результатами аналізу робиться висновок про особливі вимоги, які висуваються при розробці принципової схеми та конструкції до організації технологічного процесу.
У випадку, коли у завданні передбачено дослідження технологічної операції, в другому розділі слід приділити увагу теоретичним основам методу, а саме фізико-хімічним явищам, що супроводжують операційний процес, послідовності їх протікання, основним закономірностям, факторам, що впливають на продуктивність та якість виконання технологічної операції, параметрам процесу.
Обов’язковим підрозділом даної частини є область застосування приладу або специфічне призначення технологічної операції. Тобто, студент повинен чітко уявляти, для якої галузі народного господарства розробляється його прилад та відповідно здійснювати вибір виробничих умов.
Третій розділ присвячується опису технології виготовлення приладу або техніці проведення технологічної операції. Необхідно враховувати, що сучасна технологія мікроелектронних пристроїв (МЕП) базується на новітніх досягненнях в області фізики, хімії, математики, матеріалознавства тощо. Виробництво МЕП містить механічну, теплову, електронну, іонну, плазмову, лазерну та інші види обробки, що дають змогу у вакуумі, контрольованому газовому середовищі, атмосфері спрямовано змінювати і задавати електрофізичні параметри напівпровідникових, діелектричних, резистивних, провідних матеріалів і структур на їх основі. Для створення елементів електронної техніки використовують методи отримання, очищення та легування монокристалічних матеріалів, процеси дифузії, епітаксії, іонної імплантації, літографії, методи отримання тонких плівок, паяних і зварених з’єднань, герметизації пристроїв. Тому у цьому розділі мають бути розглянуті елементи фізико-технологічних основ створення елементів, досліджуваних приладів електронної техніки.
За технологією виготовлення мікроелектронні пристрої можна поділити на плівкові (тонкоплівкові і товстоплівкові), напівпровідникові (монолітні) та гібридні, що поєднують плівкові і напівпровідникові структури. Одна з цих технологій, оптимальна для виготовлення досліджуваного приладу, задається в індивідуальному завданні викладачем.
Виготовлення плівкових елементів складається з двох основних етапів: одержання плівок та формування конфігурації плівкових елементів. Тонкі плівки завтовшки до 1 мкм наносяться на підкладку термовакуумними методами (електронно-променеве випаровування, випаровування «вибухом», випаровування з резистивним нагріванням, імпульсне лазерне випаровування), методами іонного осадження (іонно-кластерне осадження, катодне розпилення іонним променем, плазмове осадження, іонно-променеве осадження, магнетронне розпилювання) та іншими.
Товсті плівки завтовшки більше 1 мкм наносяться методами шовкографії (сіткографії), основаними на процесах трафаретного друку та відпалювання паст.
Для формування конфігурації тонкоплівкових елементів застосовуються процеси, основані на літографії, використанні масок, безпосередньому фрезуванні плівок на підкладці; товстоплівкових елементів – сіткотрафарети.
Основними етапами виготовлення напівпровідникових структур є формування активних та пасивних ділянок на одній напівпровідниковій підкладці та забезпечення ізоляції між ними, яка зводила б до мінімуму паразитну взаємодію окремих елементів схеми. Найчастіше використовуються такі методи ізоляції: p – n переходом, діелектриком, формування елементів на непровідних підкладках, створенням мезаструктур. До основних технологічних операції виготовлення елементів напівпровідникових приладів можна віднести дифузію, епітаксію та імплантацію.
Під дифузією розуміється переміщення атомів домішки в кристалічній ґратці під впливом теплового руху. Найвідомішими методами проведення дифузії є: дифузія в закритій трубці, в вакуумі, в замкнутому об’ємі (бокс-метод), у відкритій трубці та імпульсні методи.
Під епітаксією розуміють орієнтоване нарощування шарів, кристалічна ґратка яких відповідає структурі підкладки. Для проведення епітаксії використовують конденсацію з парової фази у вакуумі, кристалізацію з газової фази, рідкофазну, твердофазну та молекулярно-променеву епітаксії.
Імплантація – це іонне легування матеріалів. Іони, що імплантуються, отримують іонізацією відповідної пари або газу матеріалу.
Для монтажу виводів електронних елементів використовується мікрозварювання, паяння та електропровідні клеї. Серед методів мікрозварювання найширше застосування знайшли термокомпресія, зварювання з імпульсним підігрівом, точкове контактне зварювання та ультразвукове зварювання.
Встановлення мікроелектронних структур в корпусі зазвичай здійснюють за допомогою клеїв та компаундів. Для з’єднання контактних площадок плівкового сенсора з виводами корпуса використовується мікро- зварювання або паяння. Корпус виконує роль несучої конструкції та захищає сенсор від впливу умов експлуатації. Для захисту від шкідливого впливу довкілля електронні елементи герметизуються. Методи герметизації можна поділити на безкорпусні та корпусні.
Для безкорпусної герметизації використовуються різноманітні пластичні полімерні матеріали на основі епоксидних, кремнієорганічних, поліефірних смол тощо. В результаті герметизації полімерами утворюється монолітна герметична конструкція.
Корпусна герметизація основана на використанні пластмасових, керамічних, скляних, металокерамічних та металоскляних корпусів. Для герметизації корпусів застосовується склеювання, зварювання та паяння.
Отже, в курсовій роботі необхідно навести маршрут технологічного процесу виготовлення досліджуваного приладу, що містить певну, по можливості оптимальну, кількість технологічних операції, розташованих у певній послідовності та забезпечуючи економічно обумовлене отримання приладу заданої конструкції із заданими електрофізичними параметрами. Приклади типових маршрутів виготовлення мікроелектронних пристроїв подано в додатках К, Л.
Маршрутний процес та метод його виконання рекомендується описувати за таким алгоритмом.
- Призначення маршруту.
- Найменування та послідовність технологічних операції, оптимальні та можливі методи їх виконання.
- Загальна характеристика маршрутного процесу (наприклад: планарний, ізопланарний, мезоепітаксіально-планарний).
- Особливості маршруту: переваги, недоліки, «вузькі» місця, перспективність.
- Особливості об’єктів, що виготовляються за даним маршрутом.
У випадку, коли завданням курсової роботи студента є докладний розгляд технологічної операції, алгоритм опису технологічної операції та методу її виконання такий.
- Роль та призначення технологічної операції.
- Техніка проведення технологічної операції: обладнання, оснастка, матеріали, що використовуються, підготовка до проведення операції, послідовність проведення процесу (технологічні переходи), керування процесом.
- Види браку на даній операції, їх причини, шляхи попередження.
- Переваги, недоліки методу.
- Додаткові дані: вимоги до умов виробництва при проведенні операції, “вузькі” місця, техніка безпеки, охорона навколишнього середовища, можливість автоматизації, перспективність методу.
Додаткову групу питань складають розрахунки, що виконані відповідно до завдання на курсову роботу. За результатами цих розрахунків можуть визначатись технологічні характеристики приладу або операції. Наприклад, геометричні розміри елементів, які вони повинні займати на платі, або основні параметри операції дифузії та ін. Розрахунки обов’язково проводяться з використанням відповідних прикладних програм на ЕОМ. Лістинг програми розташовується у додатках до пояснювальної записки.
Висновки, якими завершується основна частина курсової роботи, повинні дуже чітко (по пунктах) відповісти, що конкретно зроблено вами у цій роботі і які конкретно результати було при цьому отримано (зразок висновків подано в додатку Ж).
Заключний етап оформлення курсової роботи – складення літератури (зразок подано в додатку И).
Правильно і повно складений перелік посилань – один з вагомих показників фахового рівня автора поданої до захисту роботи.
Список нумерується арабськими цифрами і подається в порядку цитування того чи іншого літературного джерела, про що свідчить відповідна цифра у квадратних дужках, проставлена при написанні основного тексту.
При бібліографічному описі різноманітних літературних джерел необхідно додержуватись відповідних правил такого опису, які викладено у відповідних державних стандартах, і пам’ятати, що бібліографічні описи літературних джерел подаються тільки мовою оригіналу. Приклади бібліографічних описів найбільш поширених видів літературних джерел наведено нижче.
Для літературних джерел (монографія, навчальний посібник, стаття, патент на винахід):
1. Готра З. Ю. Технология микроэлектронных устройств: Справочник. – М.: Радио и связь, 1991.- 528 с.
2. Осадчук В. С. Основи функціональної мікроелектроніки. Навчальний посібник .- Вінниця: ВДТУ, 1998.- 245 с.
3. Осадчук В. С., Осадчук О. В. Кучерук В. Ю., Крилик Л. В. Контроль вологості на основі мікроелектронних частотних перетворювачів// Оптико-електронні інформаційно-енергетичні технології. -2004. - №1(7). - С.94-102.
4. Пат. 47906 УКРАЇНА, МКІ G 01 N 27/12. Пристрій для вимірювання газу/ В. С. Осадчук, О. В. Осадчук, М. О. Прокопова (УКРАЇНА). – № 2001107208; Заявлено 23.10.2001; Опубл. 15.07.2002, Бюл. № 7.
Для стандартів:
5. ДСТУ 3008-95. Документація. Звіти у сфері науки і техніки.
В додатках К, Л та М наведено приклади оформлення технологічних маршрутів.
2.2 Загальні вимоги до оформлення
Обсяг текстової частини визначається кількістю годин СРС, які виділяються для дисципліни на курсову роботу навчальним планом (18...54 год.) та не перевищує 25-30 сторінок формату А4 текстової частини.
Графічна частина може подаватися в тексті пояснювальної записки у вигляді відповідних рисунків або виноситись в додатки з обов’язковим конкретним зазначенням графічного матеріалу в індивідуальному завданні.
У випадку повного збігу тем курсової роботи індивідуальне завдання має містити не тільки різні числові вихідні дані, але й передбачати самостійне викладення студентом тексту пояснювальної записки з метою уникнення використання одного і того ж електронного варіанта.
Мова курсової роботи - українська. Оформлення пояснювальної записки до КР проводиться за ДСТУ 3008-95. При цьому слід дотримуватися таких розмірів полів: верхнє, ліве і нижнє – 20 мм, праве – 10 мм. Абзац 5 знаків. При оформленні текстової частини КП необхідно дотримуватись вимог ГОСТ 2.105-95, згідно з яким відступи тексту від рамки зверху та знизу не менше 10 мм, зліва та справа не менше 3 мм. Аб-зац – 5 знаків. Текст ПЗ виконується відповідно до вимог ГОСТ 2.105-95 одним із застосовуваних друкувальних та графічних пристроїв виведення ЕОМ з висотою букв і цифр не менше 2,5 мм, (кегль – № 14, Times New Roman), через один інтервал (ГОСТ 2.004-88).
Нумерація сторінок в правому верхньому кутку, починаючи зі змісту (не нумеруються лише титульний аркуш і аркуш індивідуального завдання). Зміст за нумерацією пояснювальної записки є третьою сторінкою. Назви заголовків змісту повинні однозначно відповідати назвам заголовків пояснювальної записки по тексту. Нумерація сторінок повинна бути наскрізною.
2.3 Вимоги до оформлення розділів та підрозділів
Оскільки текст КР передбачає наявність щонайменше двох основних розділів, тому при написанні роботи слід пам’ятати, що розділи повинні мати відповідні порядкові номери, позначені арабськими цифрами (без крапки).
Наприклад
3 ТЕХНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ БІОМЕДИЧНОГО СЕНСОРА
Крім розділів текст випускної роботи може мати підрозділи і пункти.
Підрозділ повинен мати нумерацію в межах кожного розділу. При цьому номер підрозділу складається з номерів розділу і підрозділу, розділених крапкою. В кінці номера підрозділу крапку не ставлять, наприклад:
3.2 Розрахунок геометричних розмірів елементів схеми
сенсора вологості
Нумерація пунктів складається з номерів розділу, підрозділів і пунктів, розділених крапками, наприклад:
3.2.1 Розрахунок резисторів
Назви розділів записують у вигляді заголовка (симетрично відносно тексту) великими буквами. Так же записують анотацію, зміст, вступ, висновки і список використаної літератури, але ці назви не нумеруються. Назви підрозділів (пунктів) записують з абзацу малими буквами (першу – великою).
2.4 Оформлення формул
Кожну формулу записують з нового рядка, симетрично до тексту. Між формулою і текстом пропускають один рядок.
Умовні буквені позначення (символи) в формулі повинні відповідати установленим ГОСТ 1494-77. При використанні формул необхідно дотримуватися таких техніко-орфографічних правил:
- довгі та громіздкі формули розміщують на окремих рядках (перенесення виконують тільки математичними знаками, повторюючи знак на початку наступного рядка. При цьому знак множення “·” замінюють знаком “×)”. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Кілька коротких однотипних формул можна подати в одному рядку. Невеликі формули, що не мають самостійного значення, розташовуються безпосередньо по тексту;
- пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починається зі слова “де” без відступу.
Наприклад:
, (2.24)де
; 
- об’ємна частка сухого компонента (солі);
- діелектрична проникність сухого компонента;
- об’ємна частка води;
- діелектрична проникність води. - всі формули нумерують в межах розділу арабськими числами. Номер вказують в круглих дужках з правої сторони, в кінці рядка, на рівні закінчення формули. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, розділених крапкою. Дозволяється виконувати нумерацію в межах всього документа.
(1.1)Номер, який не вміщується в рядку з формулою, переносять у наступний, нижче формули;
- номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об’єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться в середині групи формул і звернене в сторону номера;
- формула входить до речення як його рівноправний елемент, тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації. Якщо формула знаходиться в кінці речення, то після неї ставлять крапку. Формули, які йдуть одна за одною і не розділені текстом, відокремлюють комою;
- числову підстановку і розрахунок виконують з нового рядка не нумеруючи.
Наприклад:
.2.5 Оформлення ілюстрацій
Важливою складовою курсової роботи є ілюстрації (рисунки), які подаються безпосередньо у тексті БДР.
Кількість ілюстрацій має бути достатньою для ясного викладу тексту. Ілюстрації можуть бути розміщені як по самому тексту випускної роботи (якомога ближче до відповідних частин тексту), так і в кінці тексту або в додатках.
В тексті ілюстрацію розміщують симетрично до тексту після першого посилання на неї або на наступній сторінці, якщо на даній вона не уміщується без повороту.
Між ілюстрацією і текстом пропускають один рядок.
На всі ілюстрації в тексті ПЗ мають бути посилання. Всі ілюстрації нумерують в межах розділу і порядкового номера ілюстрації, розділених крапкою, наприклад,: Рисунок 1.1, Рисунок 1.2. Посилання виконують за формою: “...показано на рисунку 2.1.” або в дужках за текстом (рисунок 2.1), на частину ілюстрації: “... показані на рисунку 2.2, а”. Посилання на раніше наведені ілюстрації дають зі скороченим словом ”дивись” відповідно в дужках (див. рисунок 1.3).
Наведена форма запису (рисунок …) відповідає вимогам ГОСТ 2.105-95, ДСТУ 3008-95 допускає скорочення, тобто замість „Рисунок …” – „Рис …”.
Ілюстрації, як правило, повинні мати назву і пояснювальні дані (підрисунковий текст).
Наприклад:
Конструкції основних типів хімічних сенсорів на основі польових транзисторів схематично показано на рис. 1.2.
Рисунок 1.2 – Сенсори на основі польових транзисторів: а) – польовий транзистор, чутливий до концентрації молекул водню в газовій фазі;
б) – іоноселективний польовий транзистор
Ілюстрація позначається словом “Рисунок _” яке разом з назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних, наприклад, “Рисунок 3.1 – Схема розміщення”.
Не допускається (крім складних рисунків і фотографій в оглядовій частині дипломної частині і додатках) використання як ілюстрацій сканованих рисунків.
Ілюстративний матеріал, таблиці або текст допоміжного характеру допускається давати у вигляді додатків. Крім того в додатках слід подавати також лістинги комп’ютерних програм, конструкторську або технологічну документацію.
Додатки оформляються як продовження даної курсової роботи на подальших його аркушах.
Кожен додаток повинен починатися з нового аркуша (сторінки). Додаток повинен мати заголовок, надрукований вгорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої повинно бути надруковано слово “Додаток _” і велика літера, що позначає додаток.
Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, “Додаток А, Додаток Б”. Один додаток позначається як додаток А.
2.6 Оформлення таблиць
Цифровий матеріал, як правило, оформляють у вигляді таблиць (табл. 1).
Таблицю розміщують симетрично до тексту після першого посилання на даній сторінці або на наступній, якщо на даній вона не уміщується і таким чином, щоб зручно було її розглядати без повороту або з поворотом на кут 90 за годинниковою стрілкою.
ГОСТ 2.105-95 та ДСТУ 3008-95 пропонують такий запис таблиці:
Т
(номер)
(назва таблиці)
аблиця ________ - ___________________
Таблиця може мати назву, яку треба виконувати малими літерами (перша велика) над таблицею. Назва повинна бути короткою і повністю відображати зміст таблиці.
Заголовки граф таблиці починають з великої букви, а підзаголовки з малої, якщо вони складають одне речення із заголовком.
Підзаголовки, які мають самостійне значення, пишуть з великої букви. В кінці заголовка і підзаголовка таблиці розділові знаки не ставлять. Заголовки вказують в однині.
Діагональне ділення головки таблиці не допускається.
Таблиця 1 - ______________________
номер назва таблиці
| Головка | | | | }Заголовки граф | |||
| | | | | | | | }Підзаголовки граф |
| | | | | | | | Рядки }(горизонтальні рядки) |
| | | | | | | | |
| | | | | | | | |
| Боковик (графа Графи (колонки) для заголовків рядків)  Графу "№ п/п" в таблицю не включають. Якщо необхідно нумерувати показники, параметри або інші дані, порядкові номери вказують в боковику таблиці перед їх назвою. Щоб посилання в тексті на таблицю було зручніше, в тексті документа допускається нумерація граф (табл.2). Над лівим верхнім кутком таблиці розташовують надпис "Таблиця...", вказуючи номер таблиці, наприклад: "Таблиця 2.1 – Найменування таблиці". На всі таблиці повинні бути посилання в тексті за формою: “наведено в таблиці 3.1”; “ ... в таблицях 3.1 – 3.5” або в дужках по тексту (таблиця 3.6). Посилання на раніше наведену таблицю дають зі скороченим словом ”дивись” (див. таблицю 2.4) за ходом чи в кінці речення. | |||||||
| |
Наприклад:
Таблиця 2.1 – Масогабаритні розміри хвилевода
| Найменування параметра | Норма для типу | |||
| | Р-25 | Р-75 | Р-150 | Р-300 |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| 1.Максимальна пропускна здатність дм/с, не менше 2.Маса, кг, не більше | 25 10 | 75 30 | 150 60 | 300 200 |
Якщо цифрові дані в графіках таблиці виражені в різних одиницях фізичних величин, то їх показують в заголовку кожної графи. Якщо всі параметри, що розміщені в таблиці, виражені в одній і тій же одиниці фізичної величини (наприклад, міліметрах), скорочене позначення одиниці фізичної величини розміщують над таблицею (див. табл.2).
Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат листа, то таблицю ділять на частини, які в залежності від особливості таблиці переносять на інші аркуші або розташовують на одному аркуші поряд, або одна під одною (табл.3), повторюючи в кожній частині таблиці її головку і боковик.
Слово "Таблиця _", назва (за наявністю) і порядковий номер таблиці вказують один раз над першою частиною таблиці, над наступними частинами пишуть слово "Продовження таблиці _" з зазначенням номера таблиці.
Наприклад
Таблиця 3.1 – Розміри прогоничів, мм
-
d
1,6
2
2,5
3
4
5
0,35
0,4
0,45
0,5
0,7
0,8
0,6
2
2,5
3
4
5
3,2
4
5
5,5
7
8
1,1
1,4
1,7
2
2,8
3,5
3,4
4,4
5,5
6
7,7
8,8
Продовження таблиці 3.1
-
d
1,6
2
2,5
3
4
5
0,1
0,1
0,1
0,1
0,2
0,25
-
-
-
-
1
1,2
-
-
-
-
1
1,2
-
-
-
-
1,4
1,8
Всі таблиці, якщо їх в рукопису більше ніж одна, нумерують в межах розділу арабськими цифрами. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою. Допускається нумерація таблиць в межах всього рукопису.
ЛІТЕРАТУРА
- ДСТУ 3008-95. Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення.
- ГОСТ 2. 105-95. Общие требования к текстовым документам.
- ГОСТ 7.1-84. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления.
- ДСТУ 3582-97, 3582-97. Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила.
- Шермет Ю. М., Павлиш В. А., Гордієвич А. П., Галкіна Л. В. Проектування технологічних процесів в радіоапаратобудуванні. – Львів: УНВО “ Електрон ”, 1995. – 202с.
- Фізичні основи електронної техніки: підручник/ З. Ю. Готра, І. Є. Ло-патинський, Б. А. Лук’янець, З. М. Микитюк, І. В. Петрович – Львів: Видавництво “ Бескид Біт ”, 2004. – 880с.
- Коледов Л. А. Технология и конструкции микросхем, микропроцессоров и микросборок. - М.: Радио и связь, 1989. - 399 с.
Додаток А
Графік виконання КР з дисципліни “Технологічні основи електроніки”
| Зміст | Строки виконання | Чим закінчується етап |
| 1-й тиждень | ------ |
стану питання | 5-й тиждень | Теоретичні відомості про прилад та його аналоги, порівняльний аналіз |
| 8-й тиждень | Опис конструкції та принципу роботи приладу, галузей його застосування |
| 12-й тиждень | Схема технологічного маршруту та докладний опис технологічних операції |
| 14-й тиждень | Опис розрахунку, текст та результат програми |
| 17-й тиждень | Подання та захист КР |