Geum.ru

Відповідно до Положення про атестацію педагогічних працівників України, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 20. 08. 93р

Вид материалаДокументы

Содержание


Тематичний словник-довідник
Подобный материал:
РЕКОМЕНДАЦІЇ

щодо оформлення матеріалів перспективного педагогічного досвіду претендентів на педагогічні звання

"вчитель-методист", "вихователь-методист ", "викладач-методист", „практичний психолог-методист”, „керівник гуртка - методист”

Відповідно до Положення про атестацію педагогічних працівників України, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 20.08.93р. № 310 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства освіти №419 від 01.12.98р., "педагогічні звання " вчитель-методист", "викладач-методист" присвоюються педагогічним працівникам, які мають ... власні педагогічні розробки, що пройшли апробацію та схвалені науково-методичними установами відповідного рівня " [1, 366].

Матеріли педагогічних працівників Київської області проходять науково-методичну експертизу в Київському обласному інституті післядипломної освіти педагогічних кадрів: аналізуються фахівцями – працівниками кафедр і навчально-методичних кабінетів, та розглядаються на засіданні науково-методичної ради.

Тому, до 1 березня поточного року відділам освіти необхідно подати матеріали претендентів на присвоєння або підтвердження звання "вчитель-методист", "вихователь-методист", "викладач-методист", „практичний психолог-методист”, „керівник гуртка - методист” до Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів.

Вважаємо за необхідне зазначити рекомендаційні вимоги щодо оформлення матеріалів досвіду.

1. Загальні вимоги [2, 1-6].

1.1. Залежно від особливостей і змісту досвід оформлюють у вигляді тексту, ілюстрації, таблиць або їх сполучень.

1.2. Зміст оформлюють на аркушах формату А-4 (210-297мм) машинописним або машинним (за допомогою компютерної техніки) способом на одному боці аркуша білого паперу.

1.3. При машинописному способі виконання текст друкують через 1,5 інтервали, при машинному - з розрахунку не більше 40 рядків на сторінці. Допускається окремі частини виконувати різними способами – машинописним або машинним.

1.4. Текст слід друкувати, додержуючись таких параметрів сторінки: верхнє, ліве і нижнє поле - не менше 20 мм, праве - не менше 10 мм.

1.5. Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти та підпункти можуть мати заголовки.

1.6. Заголовки структурних елементів потрібно розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапки в кінці. Якщо заголовок складається із двох і більше речень, їх розділяють крапкою.

2. Вимоги до структурних елементів матеріалів ППД

2.1. Титульний аркуш

Титульний аркуш містить дані, що подаються у такій послідовності:

а) повна назва відділу освіти, методичного кабінету;

б) тема досвіду;

в) відомості про автора досвіду, адреса досвіду;

г) рік оформлення матеріалу.

Вибір теми передбачає додержання науковості та чіткості її формулювання.

Наприклад:

Пропоновані варіанти формулювань теми Правильні варіанти формулювань теми

Пізнай світ через гру

Формування творчої особистості засобами математики та гуманістичного підходу в освіті й учінні • Роль дидактичної гри в розвитку дітей дошкільного віку

Гуманістичний підхід до формування творчої особистості в процесі вивчення математики

2.2. Зміст. У змісті передбачена нумерація сторінок (на відміну від плану).

До змісту включають: перелік документів, що супроводжують матеріали (подання, характеристика, анотація); послідовно перелічені назви всіх розділів, підрозділів (якщо вони мають заголовки); висновки; рекомендації; бібліографія; перелік публікацій; назви додатків і номери сторінок, які містять початок матеріалу. В змісті можуть бути перелічені номери і назви ілюстрацій і таблиць із зазначенням сторінок, на яких вони вміщені.

2.3. Подання, адресоване голові науково-методичної ради, ректору інституту, містить прохання розглянути авторські матеріали з метою експертної оцінки у звязку з атестацією на присвоєння (підтвердження) педагогічного звання.

У поданні також зазначається інформація про автора : прізвище, імя, по батькові, посада, місце роботи, педагогічне звання (якщо є); дається коротка вказівка про те, коли і ким вивчені та розглядались матеріали досвіду.

Документ укладається офіційною особою, яка його і засвідчує.

2.4. Анотація досвіду (авторська або фахова), в якій зазначено:

актуальність обраної теми;

алгоритм або технологія діяльності;

результати та умови ефективності досвіду.

2.5. Характеристика на автора досвіду – документ , у якому в офіційній формі висловлено громадську думку про претендента на педагогічне звання як члена колективу.

Реквізити характеристики:

1. Назва виду документа.

2. Заголовок ( прізвище, імя, по батькові особи, якій видається характеристика; рік або повна дата народження; посада).

3. Текст, який містить такі відомості:

- трудова діяльність працівника (з якого часу в цій установі, на якій посаді);

- ставлення до службових обовязків та трудової дисципліни ( вказуються найбільш значущі досягнення);

- моральні якості (риси характеру, стосунки з іншими членами колективу);

- висновки;

- призначення характеристики.

4. Дата складання.

5. Підпис керівника установи (інших відповідальних осіб).

6. Печатка.

2.6. Опис змісту досвіду. В розділі чітко виділяється ідея (мета досвіду), сутність нового, демонструється технологія впровадження і можлива результативність, шляхи розповсюдження та популяризації.

Опис досвіду здійснюється особою, яка вивчала даний досвід протягом атестаційного періоду, тому зміст тексту викладається від третьої особи з посиланням на додатки, де певна теза проілюстрована методичною розробкою, рекомендаціями, авторською програмою, публікаціями тощо.

Опис досвіду передбачає вміщення таких структурних елементів:

2.6.1. Вступ, у якому коротко розкрито:

- актуальність досвіду, світові та вітчизняні тенденції вирішення поставлених завдань;

- взаємозвязок із сучасними науковими дослідженнями;

- науково-понятійний апарат (предмет, обєкт, мета дослідження, практичне, теоретичне значення (цінність), гіпотеза тощо).

2.6.2. Основна частина передбачає виклад інформації про дослідження проблеми або розробку провідної ідеї досвіду. В описі потрібно звернути увагу на науково-теоретичне обґрунтування та методи роботи, подання інформації про нові аспекти даної проблеми, що мають науково-дослідницький, експериментальний характер; розкриття нових доказів або деталізація дослідження, педагогічних закономірностей, на які спирається досліджуваний матеріал. Основне призначення опису чи описуваного узагальнення - створення реальної картини досвіду, показ конкретних зразків педагогічних напрацювань і здобутків.

Інформація про досліджувану проблему повинна містити аргументовані тези, відзначатися системністю, доказовістю, практичною спрямованістю узагальненої системи роботи вчителя.

2.6.3. Висновки. У висновках подається оцінка одержаних результатів роботи, вивчення яких дає можливість коригувати педагогічну діяльність, спрямовувати її на досягнення мети та завдань, визначати ефективність застосованих методів і прийомів, засобів тощо [4].

Доцільно продемонструвати результативність роботи над зазначеною проблемою за атестаційний період (реальний приріст знань, умінь, навичок, якостей учнів, поліпшення показників роботи з обдарованими дітьми, науково-методичної роботи в школі, районі (місті) тощо).

2.6.4. Рекомендації мають бути конкретними. Основна увага приділяється пропозиціям щодо ефективного використання результатів дослідження та шляхів розповсюдження і популяризації досвіду: ознайомлення з передовим педагогічним досвідом на методичних семінарах, нарадах, науково-практичних конференціях, педагогічних семінарах, у процесі курсового підвищення кваліфікації, внесення досвіду до інформаційних банків, картотек ППД; видання спеціальної літератури наукового, методичного та популярного характеру; повідомлення через засоби масової інформації тощо [ 6, 62].

За необхідністю рекомендації можуть спиратись на додаткову інформацію, яка наводиться в додатку.

2.6.5. Бібліографія. Даний підпункт повинен містити список використаної літератури, при можливості – назви видань, на які не було посилань у досвіді, але які можуть викликати інтерес (список рекомендаційної літератури).

При складанні бібліографії радимо скористатися правилами, викладеними у навчальному посібнику з діловодства [ 7, 60-61].

Обсяг розділу “Опис змісту досвіду” – близько 10 сторінок друкованого тексту.

2.7. Додатки. У додатках вміщують матеріал, який:

- ілюструє тези основної частини та є необхідним для повноти розкриття досвіду;

- не може бути послідовно розміщений у основній частині, оскільки є великим за обсягом;

- може бути вилучений для широкого кола читачів, але є необхідним для фахівців даної галузі.

До складу додатків можуть входити:

- матеріал, що відображає методичну роботу автора (не конспекти чи сценарії уроків, а методичні розробки окремих занять, системи занять, програми спецкурсів тощо );

- додаткові ілюстрації або таблиці, оригінали фотографій тощо;

- бібліографічний опис авторських публікацій.

Обсяг розділу – довільний.

Література

1. Положення про атестацію педагогічних працівників України // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. - №9: Законодавство України про загальну середню освіту. – С.366 - 377.

2. Державний стандарт України: Документація, звіти у сфері науки і техніки, структура і правила оформлення. – К., 1993. – С.1-6.

3. Бибик С.П., Михно І.Л., Пустовіт Л.О., Сюта Г.М. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів. – К.: Довіра, 1998. – 508 с.

4. Підласий І. П. Діагностика та експертиза педагогічних проектів: Навчальний посібник. – К.: Україна, 1998. – С. 210 - 222.

5. Потелло Н.Я. Українська мова і ділове мовлення: Підручник. – К., 1999. – 246 с.

6. Протасова Н.Г. Післядипломна освіта педагогів: зміст, структура, тенденції розвитку. – К., 1998. – 176с.

7. Сучасні ділові папери: Навчальний посіб. / С.В. Глущик, О.В.Дияк, С.В. Шевчук. – К.: А.С.К., 2000. – 400 с.


РЕКОМЕНДАЦІЇ

авторам та укладачам авторських і адаптованих навчальних програм

Навчальна програма – це документ, який визначає зміст і обсяг знань, умінь і навичок, які необхідно засвоїти з кожного навчального предмета, а також зміст розділів і тем із розподілом їх за роками навчання (Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – Київ: Либідь, 1997. – 376с.)”.

Навчальна програма – ескізна інформаційна модель певної педагогічної системи, що відображає цілі навчання і виховання, які реалізуються вивченням даного навчального предмета (Галицких А.А.Образовательная программа гимназии // Школьные технологии. – 2002. - № 15. – С. 191-210.)”.

Навчальна програма – державний документ, що визначає зміст, обсяг і вимоги до вивчення навчальних дисциплін, розвитку й виховання особистості відповідно до Державного стандарту загальної середньої освіти та навчальних планів (Додаток до листа Міністерства освіти і науки України від 12.12.2002 р. № 1/9-556 „Порядок розроблення й запровадження навчальних програм для загальноосвітніх навчальних закладів”).

Класифікація навчальних програм.

С.Лєбєдєв пропонує такий видовий ряд:

типові (примірні),

модернізовані (адаптовані до навчального плану школи),

експериментальні,

авторські


[Лебедев О.Н. Разработка образовательных программ как управленческая задача // Народное образование. – 1999. - № 7-8. – С. 178 - 183.].

Дещо іншу класифікацію знаходимо у О.О.Галіцких, який до вищезазначених додає робочі НП, а замість модернізованих вживає поняття – скоректовані навчальні програми. Проте і типові, і скоректовані, і експериментальні НП можуть бути авторськими, оскільки розроблені автором або групою авторів (вчених, методистів, учителів) [Галицких А.А.Образовательная программа гимназии // Школьные технологии. – 2002. - № 15. – С. 191-210].

Підтвердженням цих думок є визначення Г.К.Селєвко: “Створений автором навчально-виховний процес (або його частина), що є оригінальною, новою для даних умов освітньою практикою трактується як авторська педагогічна модель [Селевко Г.К. Авторские программы, педагогические технологии, инновационные школы: Методические рекомендации. – Ярославль, 1997.]”.

У педагогічній літературі існують різні тлумачення понять авторської й адаптованої програм.

Авторська програма – це спроектований самим учителем (автором, кількома авторами) на основі власної методичної концепції навчально-виховний процес, спрямований на оновлення змісту шкільного (регіонального) компонента освіти й одержання вагомих результатів.

Адаптована програма – це програма, розроблена індивідуально або колективно, що регламентує викладання певної галузі знань (сукупності галузей), відмінна від чинних загальнодержавних навчальних програм структурою побудови навчального матеріалу та використання додаткового змісту (компонента знань). Переважно адаптовані програми орієнтовані не стільки на збільшення обєму матеріалу, як на його більш змістовне опрацювання: розвязування задач підвищеної складності з математики, фізики, хімії; використання широкої історичної бази із суспільних дисциплін; розгляд більш глибокої літературної проблематики, жанрового різноманіття на заняттях з літератури, обємніша тематика з іноземних мов тощо.

Авторська програма, як і будь-який інноваційний проект, має пройти фахову та науково-методичну експертизу. Так, у листі Міністерства освіти і науки України № 1/9-472 від 28.10.02 "Про застосування Закону України "Про загальну середню освіту" щодо розширення мережі та організації навчально-виховного процесу у гімназіях, ліцеях, колегіумах" зазначено: "Авторські навчальні програми та посібники, що розроблені педагогічними працівниками гімназії, ліцею, колегіуму, вищих навчальних закладів, науково-дослідних установ, для використання під час вивчення варіативної складової навчального плану, можуть використовуватися після відповідного рецензування, схвалення науковими радами певного профілю, погодження в обласних інститутах післядипломної освіти і затвердження відповідними управліннями освіти і науки облдержадміністрацій [Лист Міністерства освіти і науки України № 1/9-472 від 28.10.02 "Про застосування Закону України "Про загальну середню освіту" щодо розширення мережі та організації навчально-виховного процесу у гімназіях, ліцеях, колегіумах //Управління освітою. – 2003. - №1 (49). – С. 14-15.].


Принципи побудови авторської програми:

відповідність завданням розвитку, навчання й виховання підростаючого покоління в державі;

науковість, систематичність і послідовність у їх сучасному розумінні;

наступність у вивченні матеріалів;

взаємозвязок між навчальними предметами, який відображає природні звязки між явищами обєктивного світу (погодження змісту з програмами суміжних дисциплін);

можливості для реалізації принципів диференціації та індивідуалізації у навчальному процесі;

відповідність навчального матеріалу психофізіологічним особливостям учнів даного віку;

врахування досвіду створення й апробації чинних аналогічних програм;

відповідність навчально-методичному та матеріально-технічному забезпеченню.

Структура авторської програми містить усі необхідні для будь-якої навчальної програми елементи, а саме:

1. Назва програми (із зазначенням класів, на учнівський контингент яких розрахована).

2. Обєм програми у навчальних годинах.

3. Пояснювальна записка.

4. Основний зміст програми, структурно побудований за тематичними, хронологічними та іншими показниками.

5. Опис очікуваних результатів.

6. Додаткові елементи програми.

7. Список літератури.

У пояснювальній записці формулюються цілі та завдання навчання даному курсу. Пояснювальна записка є технологічною основою програми, у ній, як правило, розкриваються:

концепція (методологічна основа) програми, яка відображає методологію діяльності педагога щодо її реалізації. Концепція містить філософські, світоглядні позиції автора, описує психологічні та педагогічні ідеї, технології; у ній подається соціально-педагогічне осмислення пропонованих змін, методичні положення. У концепції конкретної програми розкривається зміст (алгоритм) реалізації нового педагогічного мислення.

мета й завдання авторського курсу, можливості для розвитку учнів;

актуальність, новизна, коротке обґрунтування необхідності нововведень;

особливості змісту й структури курсу;

методичні рекомендації щодо реалізації даної програми.

Структурування змісту передбачає виокремлення в тексті розділів і тем у межах розділів (змістових лініях). Організація навчального матеріалу у цьому розділі може здійснюватись на різних засадах, зокрема:

за лінійним принципом, який полягає в тому, що змістова лінія навчального матеріалу реалізується систематично і послідовно з поступовим ускладненням, по одній висхідній лінії, причому новий навчальний матеріал викладається на основі уже вивченого і в тісному взаємозвязку з ним;

за концентричним принципом, який допускає повторне вивчення окремих розділів і тем змістової лінії як на одній, так і на різних ступенях навчання з розширенням змісту і поглибленням рівня його вивчення;

за блочним принципом, коли існує альтернатива і можливість заміни вивчення того чи іншого розділу або теми залежно від наявних умов і потреб учнів загальноосвітнього навчального закладу.


Елемент змісту в середині теми називають питанням програми. Послідовність розгляду питань теми та їх ієрархія у тексті програми не відображаються, вони вирішуються на рівнях тематичного планування та конспекту окремого навчального заняття. Подібно до цього у програмі не регламентується час на вирішення окремих питань теми, в ній зазначається лише загальна кількість годин, передбачена навчальним планом для вивчення курсу, розподіл годин на розділи й теми програми.


Опис очікуваних результатів (Вимоги щодо рівня та якості навчальних досягнень)


Даний розділ переважно набуває форму переліку вимог щодо рівня та якості засвоєння змісту навчання, сформованості способів діяльності з даного навчального предмета, тобто, що учень має знати, вміти, які практичні навички і вміння у нього повинні сформуватися в кінцевому результаті після закінчення вивчення даного курсу. Разом з тим, якщо це програма факультативного курсу або курсу художньо-естетичного циклу, то результатом можуть бути не тільки (і не стільки) знання учнів, а зміни у пізнавальних інтересах і професійних намірах, у психічних механізмах (мисленні, уяві, памяті тощо), в оволодінні практичними навичками, вміннями; зміни співвідношення між репродуктивною та продуктивною сферами психіки учнів, у появі прагнення учнів до творчості та в оволодінні прийомами творчої діяльності тощо.

Єдиною принциповою вимогою до даного елемента програми слід вважати можливість розробки системи перевірки результативності вивчення курсу учнями на основі опису очікуваних результатів. Така система може бути представлена у вигляді типових завдань для учнів, тестів тощо.

Додаткові елементи програми повинні відображати форми і засоби навчання, переважно повязані з проблемою забезпечення наочності та практичної спрямованості курсу. Так, для курсів природничого циклу в програмі доцільно розміщувати переліки практичних і лабораторних робіт, тематику екскурсій. Програми з предметів художнього циклу (музики, образотворчого мистецтва) повинні містити в кожному класі короткі методичні рекомендації, які конкретизують завдання і методи викладання тематичного матеріалу на основі принципу цілісності, тобто розгляд не видів діяльності, а граней мистецтв як єдиного цілого.

Також до додаткових елементів належать:

перелік основної та додаткової навчальної літератури;

список методичної літератури, рекомендованої вчителям;

список наукової та науково-популярної літератури для учнів з даного навчального предмета;

методичні рекомендації щодо реалізації або експериментальної перевірки програми.

ПАМЯТКА

проектувальникам (авторам, укладачам) авторських (адаптованих) навчальних програм

Пропоновані питання можна використати як для розробки навчальних програм, так і для їх експертної оцінки.

1. Чому виникла необхідність у створенні іншої (нової, модернізованої) навчальної програми (немає аналогів, курс абсолютно новий; чинні програми не задовольняють з різних причин; існуючі програми не відомі розробникам; чинні програми "не вписуються" в інноваційну практику навчального закладу, її навчальний план тощо)?

2. На основі чого створена пропонована програма (на основі чинної типової; на основі програми вищого навчального закладу, на основі програм для гімназій, ліцеїв тощо, на основі власних (авторських) підходів і досвіду, оскільки аналогів немає)?

3. У чому оригінальність, відмінність розробленої програми від існуючих, які її особливості?

4. Чи забезпечує реалізація пропонованої програми обовязкові вимоги положень відповідного Державного освітнього стандарту?

5. Які (конкретно) інші, нові результати будуть досягнуті під час роботи за даною програмою (більш високий рівень знань, умінь, навичок; розвиток світогляду, ціннісних орієнтирів, креативності мислення; економія часу й зусиль; підвищення рівня навчальної мотивації тощо)?

6. За рахунок чого у програмі пропонується забезпечити досягнення прогнозованих високих і нових результатів (чи забезпечується змістом програми освітня, виховна, розвивальна, ціннісна спрямованість; цілісність, системність, повнота сприйняття та засвоєння матеріалу тощо)?

7. Які труднощі можуть виникнути під час реалізації нової програми, як пропонується їх попередити, подолати, компенсувати?

8. Чи супроводжується програма іншими компонентами навчально-методичного комплексу (наявний відповідний підручник, посібник, інші види навчальних видань, методична розробка для вчителя й учнів тощо), якщо ні – то як пропонується вирішити дану проблему?

9. Які освітні технології, домінуючі форми організації занять, методи, прийоми, засоби навчання оптимальні для реалізації даної програми? Чи готові розробники до їх ефективного використання?

10. Чи дотримані основні вимоги до оформлення, побудови інноваційної навчальної програми (наявність усіх структурних елементів: пояснювальної записки, яка містить концепцію навчального курсу; структурування курсу за розділами й темами; раціональність дозування часу на вивчення різних елементів програми; чіткість вимог до очікуваних (прогнозованих) результатів тощо)?

11. Чи потребує програма дослідно-експериментальної перевірки, якщо так – то яким чином передбачено її здійснення?

12. Яка допомога зі сторони адміністрації навчального закладу, запрошених спеціалістів необхідна для довершення змісту програми, її експертизи, перевірки.

ПАМЯТКА

для укладача програми допрофільного курсу

Перш ніж приступити до складання програми допрофільного курсу, педагогові доцільно відповісти на наступні питання:

• На якому змістовному матеріалі і через які форми роботи я зможу найбільше повно реалізувати завдання підготовки? (допомогти учневі зорієнтуватися у виборі профілю, заповнити прогалини його попередньої підготовки, показати типові для даного профілю види діяльності, дати можливість учневі виявити себе і домогтися успіху)

• Чим зміст курсу буде якісно відрізнятися від базового курсу?

(він взагалі не представлений у базових курсах; його представлено «мимохідь», про нього лише згадується; його представлено односторонньо, не відображені інші точки зору тощо)

• Якими навчальними і допоміжними матеріалами забезпечений даний курс? (фонд бібліотеки, хрестоматії, збірники, дидактичні матеріали тощо)

• Які види діяльності (профільно і професійно зорієнтовані) можливі в роботі за даним змістом?

• Які види робіт можуть виконати учні для підтвердження своєї успішності в майбутньому профільному навчанні?

• Яка частка самостійності учня в роботі даного курсу, в чому він може виявити ініціативу?

• Які критерії, зрозумілі педагогові й учневі, дозволять оцінити успіхи у вивченні даного курсу?

• Яким чином у процесі роботи буде фіксуватися динаміка інтересу до курсу, до майбутнього профілю?

• Чим може завершитися для учня вивчення курсу, яка форм звітності?

Відповівши на дані питання, Ви фактично підготуєтеся до складання пояснювальної записки до програми. Далі залишиться записати свої відповіді, відредагувати записи і прикласти до них календарне планування.

ПАМЯТКА

авторам-розробникам навчально-методичного забезпечення варіативного освітнього rомпонента


1. Ознайомтеся з декількома курсами варіативного освітнього компонента різних авторів, зверніть увагу на структуру навчального матеріалу, стиль та інші особливості викладу. (За взірець бажано брати матеріали, що пройшли експертизу і схвалені науково-методичною радою КОІПОПК).

2. Ознайомтеся з науковими та науково-популярними джерелами з теми майбутнього посібника.

3. Враховуючи вікові особливості учнів, для яких розробляєте курс, напишіть його програму та доберіть відповідний зміст.

4. Складіть списки літератури з обраної теми. Доцільно розподілити їх за такими принципами: література для вчителів і для учнів; література науково (навчально)-методична та науково-популярна (художня); можна оформити списки літератури до кожної теми. Подайте їх у кінці посібника.

5. Оберіть стиль та форму викладу, який імпонує Вам. Бажано, щоб це був не академічний стиль, а популярний, легкий для сприймання. Спробуйте відразу перевести текст на процесуальну мову (сконструювати на його основі дидактичні ігри, діалоги, пізнавальні та виховні ситуації, тести тощо).

6. Після написання кожного інформаційного блоку посібника, вичленіть у його змісті основні елементи знань та складіть тестові завдання до кожного з них (для перевірки засвоєння учнями цих відомостей). Здійснюйте наскрізну нумерацію завдань – зрештою отримаєте тест до всього посібника).

7. Здійсніть вибірковий (лабораторний) експеримент, тобто дайте декільком учням різного рівня почитати окремі частини посібника, з іншими учнями проведіть пробне заняття, спостерігайте за ними, вислухайте враження, побажання, все це використайте як індикатор для самооцінки свого посібника та його доопрацювання.

8. Завершену розробку подайте до дирекції для організації експертизи.

У розробці й оформленні авторського інноваційного проекту, як-то програма чи посібник, Ви можете скористатися інформацією зі словника-довідника.

ТЕМАТИЧНИЙ СЛОВНИК-ДОВІДНИК

Видання

Видання – твір (документ), що пройшов редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або іншим способом, містить інформацію, призначену для розповсюдження, і відповідає вимогам державних стандартів, інших нормативно-правових актів з видавничого оформлення, поліграфічного й технічного виконання. (Закон України "Про видавничу справу" від 05.06.97 р. № 318/97-ВР).

Видавнича продукція - сукупність видань, призначених для випуску або випущених видавцем (видавцями). (Закон України "Про видавничу справу" від 05.06.97 р. № 318/97-ВР).

Навчальні видання – це видання, що містять систему відомостей наукового чи прикладного характеру, викладену у формі, що зручна для вивчення і викладання, розраховану для учнів різного віку й рівня навченості.

Типи видань за характером інформації

Автореферат – це наукове видання у вигляді брошури, що містить складений автором реферат проведеного ним дослідження, представленого на здобуття наукового ступеня.

Препринт – наукове видання, що містить матеріали випереджального характеру, тобто опубліковані до виходу в світ видання, в якому вони можуть бути розміщені.

Посібник – видання, спрямоване допомогти в практичній діяльності або в оволодінні навчальною дисципліною.

Підручник - навчальне видання, що містить систематизоване викладення навчальної дисципліни, відповідає програмі дисципліни та офіційно затверджене як такий вид видання.

Навчальний посібник - навчальне видання, що частково чи повністю замінює або доповнює підручник та офіційно затверджене як такий вид видання.

Навчально-методичне видання – навчальне видання, що містить матеріали з методики викладання навчальної дисципліни (розділу, частини) або з методики виховання.

Стаття – публікація, яка передбачає детальне висвітлення педагогічної теми, ідеї чи питання й містить елементи аналізу. Стаття спрямована на періодичне видання або готується до неперіодичного збірника як складова частина його основного тексту.

Оглядова стаття – публікація, що містить вільну характеристику, аналіз й оцінку стану педагогічної науки й практики за визначений період.

Інформаційно-методичний збірник – це, як правило, брошуроване видання, що призначене надати інструктивно-методичну допомогу в практичній діяльності педагогічним працівникам, а також інформувати про новітні освітні технології.

Методичний вісник – брошуроване видання, що містить методичні матеріали з окремих навчальних предметів, методичні рекомендації щодо планування та організації навчально-виховного процесу.

Типи видань за обсягом

Авторський аркуш – одиниця обсягу літературного твору, що дорівнює 40 тис. друкованих знаків. Друкованими знаками вважаються всі видимі друковані знаки (літери, розділові знаки, цифри тощо) та кожен пробіл між словами. У практичній роботі на попередньому етапі автор може брати за один авторський аркуш 24 сторінки машинописного тексту, надрукованого через 2 інтервали на стандартному аркуші формату А.4.

Книга – книжкове видання, обсяг якого понад 2 авторські аркуші (48сторінок).

Брошура – книжкове видання, обсяг якого більше за 4, але не більше як 48 сторінок.

Листівка – видання, обсяг якого від 1 до 4 сторінок.

Типи видань за матеріальною конструкцією

Листове видання – видання у вигляді одного чи декількох аркушів друкованого матеріалу будь-якого формату без скріплення.

Буклетне видання – листове видання у вигляді одного аркуша друкованого матеріалу, складеного будь-яким способом у два чи три згини.

Газетне видання — це видання у вигляді одного або декількох аркушів друкованого матеріалу встановленого формату, видавничо пристосоване до специфіки даного періодичного видання.

Журнальне видання — це видання у вигляді блоку скріплених в корінці аркушів друкованого матеріалу встановленого формату в обкладинці або оправі, яке видавничо пристосоване до специфіки даного періодичного видання.

Друковані засоби масової інформації (преса) – періодичні видання і видання, що виходять з продовженням під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію. (Закон України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" від 16.11.92 р. № 2782-XII).

Види друкованих засобів масової інформації (Відповідно до Положення про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації в Україні, затвердженого наказом Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України від 09.08.2001 р.№ 193)

Газета – періодичне газетне видання під постійною назвою, що виходить через певні короткі проміжки часу, містить офіційні документи, оперативну інформацію й матеріали з актуальних громадсько-політичних, наукових, виробничих та інших питань, а також літературні твори, фотографії, рекламу.

Журнал – періодичне журнальне видання, що виходить під постійною назвою, має постійні рубрики, містить статті, реферати, інші матеріали з різних громадсько-політичних, наукових, виробничих та інших питань, а також літературні твори, фотографії, рекламу.

Збірник – видання, що містить ряд творів. Бюлетень – періодичне або видання з продовженням, що випускається оперативно, має ознаки газетного або журнального видання, містить матеріали організації, яка його видає.

Альманах – збірник літературно-художніх і (або) науково-популярних творів, обєднаних за певною ознакою.

Календар – періодичне довідкове видання, що містить послідовний перелік днів, тижнів, місяців даного року та інші відомості різного характеру.

Дайджест – видання, що містить публікації у вигляді добірки витягів з конкретного тексту, відібраних і згрупованих так, щоб дати про нього загальне уявлення, або добірки найцікавіших матеріалів, передрукованих з інших видань.

Навчальна програма

Навчальна програма – державний документ, що визначає зміст, обсяг і вимоги до вивчення навчальних дисциплін, розвитку й виховання особистості відповідно до Державного стандарту загальної середньої освіти та навчальних планів. (Додаток до листа Міністерства освіти і науки України від 12.12.2002р. "Порядок розроблення й запровадження навчальних програм для загальноосвітніх навчальних закладів").

Авторська навчальна програма – науково обґрунтоване нове методичне знання про цільові, змістові та процесуальні характеристики предмета (курсу), в основу якого покладено інтелектуальну працю педагога.

Адаптована програма – програма, розроблена індивідуально або колективно, що регламентує викладання певної галузі знань (сукупності галузей), відмінна від чинних навчальних програм структурою побудови навчального матеріалу та використанням додаткового змісту.

Курс за вибором (елективний курс) - навчальний курс, що доповнює, поглиблює зміст певного курсу чи предмета державного освітнього компонента і обирається учнем відповідно до його навчальних інтересів. (Кизенко В.І.,Мальований Ю.І., Софянц Е.М. Шкільний освітній компонент: сутність, функції, реалізація. – Донецьк, 1999. – 72с.)

Факультативний курс - навчальний курс, зміст якого безпосередньо не повязаний із загальнообовязковим навчальним змістом і який обирається для розширення свого загального кругозору, прилучення до нових сфер знання і людської діяльності. (Кизенко В.І.,Мальований Ю.І., Софянц Е.М. Шкільний освітній компонент: сутність, функції, реалізація. – Донецьк, 1999. – 72с.)

Навчально-методичний комплект (комплекс) – у повному обємі має такий вигляд: анотація, програма курсу і тематичний план, навчальний посібник для учнів (у друкованій або іншій формі, наприклад, інтерактивна компютерна програма, інтернет-ресурс), методичні рекомендації для учителів (розробки занять, хрестоматія), анотований список літератури, робочий зошит, завдання для самостійної роботи учнів. (Ермаков Д.С. Элективные курсы для профильного обучения //Педагогика. – 2005. – № 2. - С.36-41.)

Дата публікації: 22/12/2006

Прочитано: 4605 разів

Додатково на цю тему: