Geum.ru

Феномен психологічної готовності молодого подружжя до гармонізації стосунків

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
Феномен психологічної готовності молодого подружжя до гармонізації стосунків

Козловська Е.В.

аспірантка Київського національного

університету імені Тараса Шевченка

Проблема побудови здорових, гармонійних стосунків особливо стосується перших років подружнього життя, що є стратегічно важливими для подальшої життєдіяльності сім‘ї. Подружжя є спроможним подолати труднощі, які мають місце на цьому етапі, у випадку наявності необхідних внутрішніх ресурсів. Таким ресурсом є психологічна готовність молодого подружжя до гармонізації стосунків.

З метою визначення компонентів психологічної готовності молодої сім’ї до самогармонізації нами було проведено діагностику молодих сімейних пар, які задоволені своїми подружніми стосунками, та, тих, які незадоволені своїми подружніми стосунками, і вважають їх негармонійними. У ході дослідження нами було застосовано метод структурованого інтерв’ю, спільний тест Роршаха [3], проективну методику «Лінія сімейного життя» (наша модифікація методики „Лінія життя” [2]).

Отримані результати емпіричного дослідження дозволяють нам стверджувати, що усі виділені показники є значимими для задоволеності парою своїми подружніми стосунками. Окрім того, було виявлено наявність тісного, позитивного двостороннього зв‘язку між компонентами готовності до самогармонізації та складовими гармонійних стосунків: узгодженість образу сім’ї, чіткість рольової структури, взаєморозуміння партнерів на комунікативному рівні, емоційна наповненість стосунків [1] (кореляція значима на рівні 0,01), що свідчить про наявність залежності між показниками готовності до самогармонізації та рівнем гармонійності стосунків у сім’ї.

Це дає нам можливість стверджувати, що визначені нами компоненти входять до структури готовності до самогармонізації, та виділити такі рівні цієї готовності: низький, середній та високий.

Так, пари, які задоволені своїми подружніми стосунками переважно мають високий та середній рівень готовності до самогармонізації.Такі пари здатні розуміти процеси, які відбуваються в їхній сім’ї, адекватно прогнозувати своє сімейне життя; відчувають себе суб’єктами сімейних процесів, приймають рішення стосовно сім’ї, оскільки сім’я для них є однією з найважливіших життєвих цінностей (табл. 1).

Таблиця 1.

Розподіл досліджуваних подружніх пар за показниками компонентів готовності до самогармонізації, у %

Компонент готовності
Рівні
Задоволені подружніми стосунками
Незадоволені подружніми стосунками
Всього досліджуваних

Сумісність партнерів
Середній

0
40
40

Високий

53
7
60

Батьківська модель стосунків
Негативна обох
6,5
6,5
13

Позитивна одного партнера
14
33
47

Позитивна обох

33
7
40

Взаєморозуміння на комунікативному рівні
Низький
0
33
33

Середній

7
13
20

Високий

47
0
47

Рефлексія
Низький

0
20
20

Середній

20
27
47

Високий

33
0
33

Прийняття відповідальності
Низький
6,5
6,5
13

Середній
7
40
47

Високий
40
0
40


Більшість сімей, які незадоволені своїми сімейними стосунками дійсно мають низький рівень готовності до самогармонізації. У таких пар на низькому рівні представлені прояви навичок рефлексії, прогнозування та цілепокладання у сімейному житті, прийняття відповідальності за сімейні стосунки партнерами. Окрім того, на низькому рівні спостерігається уміння побудови емоційного та мовленнєвого контакту, труднощі у прояві та вербалізації емоцій (переважно у чоловіків). Відповідно, такі пари мають різної ступіні труднощі у прогнозуванні

свого сімейного життя, цілепокладанні та самоаналізі, а відтак – у розумінні процесів, які відбуваються в сім’ї.

Нами так само було виділено середній рівень готовності до самогармонізації, оскільки половина досліджуваних сімейних пар мають нерівномірний розподіл показників: високі показники за одними компонентами готовності та середні або низькі – за іншими. Так, наприклад, у сім’ї може бути високий рівень комунікативної компетентності, проте недостатність рефлексії та прийняття відповідальності.

Отже, сімейні пари, які задоволені своїми стосунками, мають вищі показники за всіма компонентами готовності до самогармонізації, а відповідно, й самої готовності, ніж пари, які не задоволені своїм шлюбом.

Перелік використаних джерел
  1. Козловська Е.В. Гармонійні стосунки в сім‘ї як фактор особистісного зростання / Е.В. Козловська // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: збірник наукових праць. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. Випуск 41. – Рівне: РДГУ, 2008. – С. 82.
  2. Максимова Н.Ю Основи психології девіантної поведінки: підручник / Н.Ю. Максимова. – К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2008. – 439 с.
  3. Соколова Е.Т. Модификация теста Роршаха для диагностики нарушений семейного общения [електронний ресурс] / Е.Т. Соколова // Вопросы психологи – 1985. – №4. – С.145. – Режим доступу до журн.: y.ru/issues/1985/854/854145.php
  4. Холодная М. А. Когнитивные стили. О природе индивидуального ума / А.М. Холодная. – 2-е изд., перераб. и доп., СПб.: «Питер», 2004. – 384с.
  5. Jonas H. The Imperative of Responsibility: In Search of an Ethics for the Technological Age / Н., Jonas. – 1984. – 560 p.