Geum.ru

Досліджено феномен офшорного імперативу, його вигоди, загрози, поточні тренди, законодавчі проблеми, майбутнє глобальної торгівлі й робочих місць

Вид материалаЗакон
Подобный материал:

Гаврилюк О.В.,

доктор економічних наук, професор,

провідний науковий співробітник


Інвестиційні та технологічні детермінанти формування конкурентоспроможної економіки


Досліджено феномен офшорного імперативу, його вигоди, загрози, поточні тренди, законодавчі проблеми, майбутнє глобальної торгівлі й робочих місць. До важливих тенденцій віднесено: набуття Індією статусу найкрупнішого світового офшорного ринку послуг та інформаційних технологій та одночасне істотне підвищення заробітної плати в межах країни, що генерувало трансформацію стратегій провідних компаній у цій сфері; екзогенізація індійських аутсорсингових фірм за рахунок купування аналогічних компаній з розвинутих країн; поступове перетворення аутсорсингу в масштабний регіональний бізнес в Центральній та Східній Європі з виявленням факторів (географічна та ментальна близькість, вищий професіоналізм порівняно з Індією і т.д.).

Розкрито стан і перспективи розвитку аутсорсингу в Україні, де у сфері ІТ-послуг працює понад 20 тис. висококваліфікованих фахівців, місячний заробіток яких у переважній більшості випадків перевищує 1 тис. дол. Внутрішнє споживання ІТ-послуг росте зі швидкістю близько 20% у рік; у 2007 р. виробництво ІТ-послуг збільшиться в порівнянні з 2006 р. на 20-25%, до 700 млн. дол., однак всі ці кошти до країни не надійдуть, оскільки приблизно 40% ІТ-виробників – так звані технологічні офіси, штаб-квартири яких перебувають за рубежем. Ще одна обставина, що заважає розвитку галузі – неабияка (до 50% ринку) частка напівлегальних фірм, що працюють без сплати податків і стають на заваді функціонуванню легальних компаній явним демпінгом, який потребує приборкання.

Окреслено напрями мінімізації негативних наслідків аутсорсингу для України за рахунок: розробки адекватної нормативно-законодавчої бази, забезпечення реалізації взаємодії з іноземним замовником на базі продажу ліцензій на технології або окремих фрагментів програм, розвитку логістики, “детінізації” офшорного бізнесу тощо.

Розкрито коопераційні відносини в рамках стратегічних альянсів та їх функціонування в сучасних умовах. Головними конкурентними перевагами цих бізнес-груп є поділ витрат і ризиків, пов’язаних з освоєнням нових видів продукції, технологій і ринків. Виділено важливу тенденцію в структурі сучасних ТНК – перехід від жорсткої ієрархії до гнучкої горизонтальної організації. Показано, що сучасні стратегічні альянси змінюють сам характер міжфірмових відносин за рахунок сполучення співробітництва й партнерства в розвитку існуючих і формуванні нових ринків із запеклою конкуренцією в глобальних масштабах. Можна стверджувати, що альянси створюють нову структуру ринків і трансакційних витрат.

Сформульовано концептуальні засади розвитку зовнішньоекономічних відносин України з Європейським Союзом, його державами-членами та іншими європейськими стратегічними державами і партнерами. Виділено головні фактори, що перешкоджають швидкому вступу України в ЄС, розглянуто сценарії подальшого розвитку взаємин, у т.ч. коригування моделі відносин з державами-членами Європейського економічного простору, з варіантами взаємодії (Угода про вільну торгівлю, Митний союз, поглиблена вільна торгівля, інтеграція в EEA). Зроблено аналіз можливостей вступу в ЄС в контексті відносин України з Росією.

Підкреслено безглуздість форсування вступу України в Євросоюз. Процес повинен розвиватися еволюційним шляхом, з безумовним урахуванням національних інтересів України. Обґрунтовано варіанти (сценарії) подальшого розвитку взаємин і слід відзначено, що поглиблена вільна торгівля матиме набагато більший ефект, ніж переваги від лібералізації і проведення внутрішніх регуляторних реформ у головних секторах послуг; вона також сприятиме більш рівномірному розподілу доходів населення.

Проаналізовані економічні й інвестиційні детермінанти національної конкурентоспроможності й безпеки України. Ідентифіковано стан та чинники “тіньової” економіки, модифікацію діяльності офшорних компаній і схем мінімізації податків з використанням нерезидентних структур та інститутів спільного інвестування.

Переглянуто значущість/конкурентоспроможність українських технологій з упередженням непопадання до “модернізаційної пастки”. Остання представляю собою ситуацію, коли минулі досягнення, а разом з ними – державні, суспільні, комерційні інститути, що їх забезпечили, стають у нових умовах непереборними перешкодами для подальшого розвитку, блокують його. Інерція колишньої соціально-економічної політики, старих структур та інститутів, що дозволили раніше вирватися з відсталості, заважає перейти до нових моделей розвитку, породжує ілюзію, нібито й у нових умовах можна добитися успіху тими ж методами і на тих же шляхах, що і в недавньому минулому. Модернізаційна пастка характерна насамперед для країн, які не змогли створити механізми самопідтримуючого (self-sustainable) розвитку.

Зроблено пропозиції щодо оптимізації функціонування технопарків (зокрема, творення єдиного переліку й зведення інвесторів і власників територій, що пустують; внесення пропозиції про можливість повернення відведених під будівництво земельних ділянок, які не використовуються більше трьох років; узгодження інтересів власника й інвестора при довгостроковій оренді територій).

Акцентовано увагу на необхідності теоретичного й практичного переусвідомлення однієї з детермінант національної конкурентоспроможності – фактора дешевої робочої сили. Наголошено, що в перспективній довгостроковій стратегії зміцнення конкурентоспроможності української економіки подібні традиційні порівняльні переваги виглядатимуть дедалі менш переконливими й усе більш сумнівними. Ці сентенції можна віднести до “філософії злиденності”, оскільки зведення в конкурентне достоїнство майже мізерної зарплати більшості співвітчизників завдаватиме шкоди розвитку національної ідеї та свідомості.

При реалізації завдань трансформаційно-адаптаційної еволюції економіки України варто конструктивно враховувати національно-господарську специфіку, транзитивний характер економіки й етапність трансформаційного процесу. Особливо важливим є вирішення проблеми раціональної відкритості національної економіки. Ігнорування останньої та адресно-селективного підходу є загрозою встановлення надмірної відкритості економіки, що без необхідних заходів патерналістського захисту вітчизняного товаровиробника може привести до масового руйнування підприємств і навіть галузей виробництва й переходу внутрішнього ринку під контроль імпортерів або вітчизняних підприємств, які придбав іноземний капітал (як це відбулося в цементній, тютюновій, пивоварній та інших галузях). Подібні явища небезпечні демонтажем захисних механізмів економічної безпеки країни. Тому вступ у СОТ/ЄС слід здійснювати поступово, з урахуванням гіпотетичних негативних наслідків, на основі досвіду держав-учасниць цих об’єднань.