Загальна характеристика роботи актуальність теми

Вид материалаДокументы

Содержание


Об'єктом дослідження
Методи дослідження
Основний зміст дисертації
Акції НФКУ
Список праць, опублікованих за темою дисертації
Особистий внесок здобувача
Особистий внесок здобувача
Логутова Т.Г. Організаційно – економічний механізм управління інноваційним розвитком регіону. – Рукопис
Logutova T.G. Organizational - economic mechanism of managing innovative development of region. - Manuscript.
Подобный материал:
  1   2   3




ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми. Вирішення проблеми становлення економіки України, здійснення радикальних перетворень у виробництві, перехід його до нових технологічних способів, що відповідають висококонкурентній ринковій економіці розвинених країн, викликають необхідність залучення великих інвестицій і активізації інноваційних процесів. Умови перехідного періоду спричиняють зміни форм і методів впливу держави на розвиток інноваційних процесів у національній економіці, а також на регіональну інноваційну політику.

Особливості розвитку сучасного періоду економіки, яка відрізняється від економіки адміністративно-централізованого типу та виробництва, що складаються в радикальній зміні умов (розвитку різних форм власності, підвищення рівня самостійності підприємств і свободи підприємництва), з об'єктивною необхідністю вимагають удосконалення механізму управління інноваційними процесами як на рівні національного господарства, так і на рівні регіонів та їх підприємств. Тобто, у цей час в Україні є передумови для формування організаційно-економічного механізму управління інноваційним розвитком економіки регіонів.

У першу чергу до цих передумов відносяться такі: необхідність узгодження дій і взаємна зацікавленість державної, регіональної, територіальної влади й керівників підприємств щодо залучення фінансових коштів для інноваційного розвитку як від внутрішніх, так і від зовнішніх інвесторів; необхідність удосконалення існуючої інноваційно-інвестиційної законодавчої бази; необхідність розмежування функцій і повноважень між органами місцевого самоврядування, підприємствами і органами виконавчої влади; необхідність і можливість використання широкого спектра методів і підходів як елементів організаційно - економічного механізму інноваційного розвитку регіональної економіки.

Значний внесок у вирішення теоретичних і практичних проблем державного управління інноваційними процесами внесли як закордонні, так і вітчизняні вчені – В. Амітан, О. Амоша, І. Балабанов, І. Бланк, Л. Безчастний, Б. Буркинський, А. Бутенко, П. Буряк, В. Вайсман, В. Василенко, О. Гальчинський, В. Геєць, З. Герасимчук, В. Гунін, Б. Данилишин, П. Друккер, П. Завлін, В. Захарченко, В. Зомбарт, В. Зайчикова, А. Єпіфанова, Є. Ілляшенко, А. Козаченко, М. Кондратьєв, Н. Краснокутська, Ю. Макогон, Б. Малицький, Л. Матросова, Л. Нейкова, Л. Оголева, А. Осика, А. Пересада, В. Пілюшенко, В. Поповкін, М. Портер, В. Семиноженко, В. Симоненко, О. Стороженко, Л. Червова, М. Чумаченко, В. Шматько, Й. Шумпетер, А. Шпитгоф, С. Якімов.

Разом з тим, аналіз робіт провідних економістів свідчить про те, що не існує певного універсального механізму управління інноваційним розвитком регіонів. Для створення такого ефективного механізму необхідно враховувати безліч факторів, характер їх зв'язків, особливості взаємодії.

Таким чином, необхідність узагальнення й розвитку теоретичних положень і розробки методологічних підходів і напрямків формування організаційно-економічного механізму управління інноваційним розвитком регіону і його господарюючих суб'єктів визначають актуальність теми дослідження, її теоретичне й практичне значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Інституту економіки промисловості НАН України і є складовою частиною наукових розробок щодо створення та впровадження інноваційних підходів у механізм управління регіональною економікою в ринкових умовах, виконаних безпосередньо автором та з його участю в межах науково-дослідних робіт: «Розвиток механізму фінансового регулювання виробничого потенціалу» (номер державної реєстрації 0104U003430, ІІІ кв. 2004 - ІІ кв. 2007 рр.) і «Шляхи капіталізації та методи регулювання господарської діяльності підприємств базових галузей промисловості» (номер державної реєстрації 0106U009514, 2006 - 2009 рр.).

Автором обґрунтовані й розроблені пропозиції щодо мобілізації й використання регіональних фінансових ресурсів, необхідних для інноваційних перетворень і механізму впровадження інвестиційних проектів з урахуванням інтересів інвесторів і регіональних реципієнтів.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування та розробка теоретичних положень, методологічних підходів і науково-практичних рекомендацій щодо формування організаційно - економічного механізму управління інноваційною діяльністю регіону.

Для досягнення поставленої мети були визначені й вирішені такі завдання:

дослідити світовий досвід щодо розробки й впровадження моделей інвестиційно-інноваційного розвитку економіки;

дослідити основні передумови розвитку інноваційних процесів в Україні;

виявити особливості управління інноваційною діяльністю в регіоні й визначити основні напрямки вдосконалення інноваційної політики в регіоні;

проаналізувати економічну сутність категорій: «інновація», «інноваційна діяльність», «інноваційний процес» з наступною конкретизацією понятійного апарату;

визначити роль фінансових потоків і особливості їх організації в організаційно-економічному механізмі управління інноваційним розвитком регіону;

обґрунтувати методи формування організаційно-економічного механізму управління інноваційним розвитком регіону з використанням принципів фінансової логістики;

обґрунтувати метод стратегічного управління інноваційним розвитком регіону на основі алгоритму бюджетування;

визначити роль і місце фінансових посередників в інноваційному розвитку, форми їх участі в інноваційних процесах;

розробити організаційно-економічний механізм управління інноваційним розвитком регіону, заснований на ефективному використанні внутрішніх джерел фінансування й розробити шляхи вдосконалення управління регіональними інноваційними процесами;

розробити стратегічні підходи до вибору, мобілізації й використання внутрішніх джерел фінансування інноваційних процесів у регіоні;

розробити стратегію управління інноваційним розвитком регіону шляхом реалізації організаційно-економічного механізму, що дозволить активізувати інноваційні процеси за рахунок ефективного використання регіональних фінансових джерел;

обґрунтувати методичні засади накопичення, обробки та використання інформації, що стосується інвестиційно-інноваційних процесів у регіоні з наступною розробкою й видачею рекомендацій партнерам по інвестиційній діяльності;

розробити методичні підходи до визначення ефективності функціонування елементів організаційно-економічного механізму управління інноваційним розвитком регіону.

Об'єктом дослідження є процеси управління інноваційним розвитком регіону в умовах ринкової економіки.

Предметом дослідження є теоретичні положення, основні принципи, методологія й методичні аспекти формування організаційно-економічного механізму управління інноваційним розвитком регіональної економіки.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційної роботи є положення класиків економічної науки, теорії управління, роботи провідних вітчизняних і закордонних учених-економістів в області інвестиційно-інноваційної діяльності. Джерелами інформації послужили законодавчі акти Верховної Ради України, укази Президента України, розпорядження Кабінету Міністрів України, рішення органів місцевої влади, що регулюють інвестиційно - інноваційні процеси, офіційні статистичні матеріали, результати досліджень вітчизняних і закордонних учених, а також досвід регіонального інноваційного розвитку, результати проведених автором досліджень, матеріали науково-практичних конференцій.

У процесі дослідження були використані методи: узагальнення, аналізу та синтезу - для обґрунтування теоретичних положень і принципів організаційно - економічного механізму управління інноваційним розвитком, історико - економічного аналізу, системного підходу – для виявлення тенденцій, що сформувалися, інноваційного розвитку в Україні та її регіонах; методи статистичного, фінансового й економіко-математичного моделювання для розробки моделі механізму управління інноваційним розвитком і оцінки його ефективності.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у вирішенні наукової проблеми активізації регіональних інвестиційно-інноваційних процесів на основі розробки теоретико-методологічних принципів формування організаційно-економічного механізму управління інноваційним розвитком регіону.

Основні положення дисертаційної роботи, що визначають її наукову новизну, полягають у такому:

вперше:

розроблено методологічний підхід до формування організаційно-економічного механізму управління інноваційним розвитком регіону, заснованого на комплексному використанні таких інструментів як фінансова логістика і бюджетування, спрямованих на підвищення ефективності регіональних інноваційних процесів та на принципах узгодження інтересів суб'єктів інноваційної діяльності на різних ієрархічних рівнях;

обґрунтовано й запропоновано фінансовий механізм, як складову частину організаційно-економічного механізму інноваційного перетворення регіону, заснований на систематизації структури фінансової системи промислового регіону, її взаємозв’язків та елементів;

розроблено структуру організаційно-економічного механізму управління інноваційним розвитком регіону, засновану на одержанні синергетичного ефекту від взаємодії його складових частин (який полягає в оптимальному використанні внутрішніх фінансових ресурсів регіону), а саме: внутрішнього й зовнішнього механізмів регулювання інноваційної діяльності регіону;

виявлені закономірності інвестування інноваційних процесів на різних ієрархічних рівнях на основі розробленої автором економіко - математичної моделі визначення оптимальних фінансових потоків інноваційного розвитку регіону;

удосконалено:

ієрархічну структуру регіональної фінансової логістичної системи за рахунок переорієнтації фінансових потоків між суб'єктами господарювання регіону, на базі якої розроблено стратегію їх інноваційного розвитку;

методичний підхід до врахування виявлених тенденцій розвитку фінансової забезпеченості системи місцевого самоврядування й господарюючих суб'єктів регіону, який відрізняється використанням розробленої автором логістичної системи, що дозволяє узгодити економічні інтереси господарюючих суб’єктів регіону;

методичний підхід до використання можливостей фінансових посередників для активізації інноваційних процесів у регіоні за рахунок використання фінансових ресурсів регіону, на підставі удосконалення міжгосподарських зв'язків підприємств і фінансових посередників;

одержали подальший розвиток:

методичний підхід до оптимізації фінансових потоків регіонів та їх підприємств на основі оптимального використання інструментів фондового ринку, таких як державні та муніципальні цінні папери, векселі (в т.ч. тратти) тощо, й результатів їх взаємозв'язків з матеріальними потоками;

методичний підхід до оцінки ефективності інвестиційно-інноваційних проектів, удосконалений за рахунок розробленої автором моделі процесу нагромадження й відбору інформації в інформаційно-аналітичному центрі, основними функціями якого є нагромадження, аналіз інформації й видача аргументованих висновків інвесторам і реципієнтам;

методичний підхід до оцінки інформаційно-аналітичного центра, як елемента організаційного механізму управління інноваційним розвитком регіону, який відрізняється використанням математичної моделі, розробленої автором на основі виробничої функції Кобба-Дугласа й моделі розвитку виробництва Р. Солоу.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні положення й висновки були доведені до конкретних практичних пропозицій. Розроблені в дисертації методологія, методичні підходи й напрямки формування організаційно-економічного механізму управління інноваційним розвитком є основою для організації комплексу заходів, реалізація яких створює передумови для розробки рекомендацій з активізації інноваційних процесів як на рівні держави та її регіонів, так і безпосередньо на кожному підприємстві.

До числа результатів, що мають найбільше практичне значення, відносяться пропозиції щодо: активізації використання коштів небанківських фінансово-кредитних установ і заощаджень населення для фінансування інноваційних перетворень господарюючих суб'єктів у регіонах; створенню інформаційно-аналітичного центра в схемі організаційно-економічного механізму, що дозволить господарюючим суб'єктам одержувати об'єктивні аргументовані дані про інвестиційні проекти, скоротити витрати на їх дослідження, а, отже, строки їх впровадження; створити базу даних про потенційних інвесторів і реципієнтів, що дозволить скоординувати їх дії й мінімізувати терміни пошуку партнерів - суб'єктів інноваційно-інвестиційної діяльності.

Прикладні аспекти дисертаційної роботи, оптимізована методика дослідження інвестиційних проектів були використані в практиці Маріупольської ради при формуванні програми економічного й соціального розвитку м. Маріуполя на 2007 р., програми розвитку малого бізнесу в м. Маріуполі на 2007-2008 рр. Наукові розробки з методології формування організаційно-економічного механізму управління інноваційно-інвестиційною діяльністю регіону, а також оптимізована методика аналізу ефективності інвестиційних проектів були використані при створенні Інвестиційного паспорта м. Маріуполя (довідка № 01-1543-03 від 11.12.2006 р). Розроблена методика з визначення пріоритетних фінансових джерел, необхідних для реалізації інноваційних проектів, була використана на ВАТ «Азовмаш» при виборі й оцінці ефективності наступних інвестиційних проектів:

1. Створення додаткових потужностей для розширення номенклатури й збільшення обсягів виробництва піввагонів моделі 15 - 1704 і критих вагонів моделі 1709-01 з виготовленням спеціалізованих збирально-зварювальних стендів, придбанням прогресивного зварювального й металорізального устаткування. Строки виконання проекту 2004 - 2005 рр. Отриманий економічний ефект - 31170200 грн.

2. Організація виробництва комплексу устаткування слябової машини безперервного лиття заготівок (МЛНЗ) для ВАТ «МК «Азовсталь». Строки виконання 2005 - 2006 рр. Отриманий економічний ефект - 9794500 грн. Використання системного підходу дозволило скоротити строки аналізу проектів, виконати кваліфіковану оцінку ефективності проектів, здійснити оптимальний вибір пріоритетних джерел фінансування (довідка № А – 04 / 444 від 16.12.2006 р.).

Використання наукових розробок з оцінки й відбору найбільш привабливих інвестиційних проектів у підрозділі ВАТ «МК ім. Ілліча» - Управлінні громадського харчування й торгівлі, дозволило в найкоротший термін і з мінімальними витратами реалізувати технічне переозброєння цеху виробництва харчування та безалкогольних напоїв і впровадити нові технологічні лінії з переробки та реалізації молочної продукції і реалізації питної води (довідка № 05 - 521 від 15.09.2006 р.).

Наукові рекомендації дисертанта, використані при розробці програм економічного та соціального розвитку Володарського району на 2007-2008 рр. і довгострокової програми «Стратегічні напрямки економічного й соціального розвитку Володарського району на період до 2011 року» дозволили вдосконалити економічний механізм реалізації цих програм у частині мобілізації й використання коштів для фінансування заходів, що мають важливе соціальне значення для району й подальшого розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності підприємств Володарського району (довідка № 714 – 18 від 28.12.2007 р.).

Наукові розробки та практичні рекомендації дисертаційної роботи щодо формування фінансового механізму управління інноваційним розвитком регіону, оцінки інвестиційних проектів, механізму регулювання фінансових потоків – використовуються в діяльності головного управління економіки Донецької обласної державної адміністрації при розробці планів соціально – економічного розвитку (довідка № 05 / 21 – 3512 від 15.01.2008 р.).

Результати дослідження проблем мобілізації фінансових ресурсів небанківських фінансово-кредитних установ з метою використання їх в інноваційних процесах, дослідження питань методології формування механізму управління інноваційним розвитком господарюючого суб'єкта, рекомендації з удосконалення стратегії і тенденцій інноваційно-інвестиційного розвитку господарюючого суб'єкта використовуються в навчальному процесі Приазовського державного технічного університету при викладанні дисциплін «Гроші та кредит», «Інвестування», «Страхування», «Страхові послуги» студентам економічних спеціальностей денної і заочної форм навчання (довідка № 73 / 102 – 3267 від 12.12.2006 р.).

Пропозиції зі створення в Україні сприятливого інвестиційного клімату, інтеграції економіки України та її регіонів у систему світових господарських зв'язків, виходу підприємств на зовнішні ринки шляхом створення конкурентоспроможної продукції були використані при підготовці рекомендацій XIII Міжнародного науково-практичного семінару «Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект», організованого Донецьким національним університетом у м. Донецьку й Святогорську 26-28 січня 2007 р. Апробація основних практичних положень дослідження підтверджена відповідними документами.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною роботою, в якій викладені методологія, методичні підходи й напрямки формування організаційно-економічного механізму управління інноваційним розвитком регіональної економіки. Внесок автора в колективні наукові праці конкретизований у списку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Положення дисертації доповідалися й були схвалені на міжнародних, всеукраїнських наукових конференціях. Основні з них: III Всеукраїнська науково-практична конференція „Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України” (м. Дніпропетровськ, 2002 р.); IV Всеукраїнська науково-практична конференція „Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів” (м. Дніпропетровськ, 2003 р.); IV Всеукраїнська науково-практична конференція „Проблеми управління регіональним економічним і соціальним розвитком” (м. Рівне, 2003 р.); VIII Всеукраїнська науково-методична конференція „Проблеми економічної кібернетики” присвячена 35-річчю кафедри економічної кібернетики Донецького національного університету (м. Алушта, 2003 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція „Актуальні проблеми державної регіональної політики в умовах проведення адміністративної реформи в Україні” (м. Хмельницький, 2003 р.); Міжнародний науково-практичний семінар „Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект” (м. Донецьк - Святогорськ, 2004р.); Всеукраїнська науково-практична конференція „Економічні проблеми сталого розвитку підприємства в умовах ринкової економіки” (м. Луганськ, 2004р.); V Всеукраїнська науково-практична конференція „Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), Міжнародна науково-практична конференція «Європейська наука XXI століття-2007» (Дніпропетровськ, 2007 р.); Міжнародна науково-технічна конференція „Університетська наука - 2007” (м. Маріуполь, 2007 р.).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано у 34 працях, у тому числі у 2 – х монографіях (одна одноосібна), 10 статтях - у наукових журналах, 14 статтях - у збірниках наукових праць, 5 – ти - у матеріалах і тезах конференцій, 3 – в інших наукових виданнях. Загальний обсяг публікацій 49,1 др. арк., з них особисто авторові належить 37,5 др. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу, п'яти розділів, висновків, викладених на 6 сторінках друкованого тексту, у тому числі 26 таблиць та 78 рисунків на 99 сторінках. Список використаних джерел з 304 найменувань наведений на 34 сторінках та 10 додатків на 14 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету й завдання дисертації, показано наукову новизну і практичну цінність одержаних результатів, зв'язок роботи з пріоритетними напрямками інноваційного розвитку економіки.

Розділ 1 „Теоретичні передумови формування організаційно – економічного механізму управління інноваційним розвитком регіональної економіки” присвячено аналізу розвитку української економіки й дослідженню причин виникнення кризових ситуацій.

Проведене дослідження дозволило визначити, що причинами спаду в економіці є: непродумана монетарна політика уряду на початку 1990-х років, що призвела до сплеску інфляції; проблеми з торговельним балансом, обумовлені інтенсивними позиками держави й корпоративних структур, погіршення інвестиційного клімату; низькотехнологічна експортна продукція; втрата традиційних світових ринків збуту; превалювання темпів зростання заробітної плати над темпами зростання продуктивності праці; застарілі основні фонди; занепад фундаментальної й прикладної науки, обумовлений практичною відсутністю державного фінансування. Вирішити ці проблеми можливо тільки шляхом послідовної реалізації інноваційної стратегії перетворення економіки.

В роботі виконано аналіз понятійного апарату інноваційної стратегії та розглянуто сутність таких категорій як «інновація», «інноваційна діяльність», «інноваційні процеси». Зокрема, проведено аналіз теорій нововведень таких авторів як М. Туган - Барановський, М. Кондрат’єв, Й. Шумпетер і ін., а також аналіз поглядів сучасних учених-економістів про сутність поняття «інновації». В узагальненому вигляді поняття «інновації» трактується як виробничий процес зміни управління структури господарюючого суб'єкта для одержання науково-технічного, економічного, соціального або іншого виду ефектів.

В роботі аргументована визначальна роль держави в ініціюванні інноваційного перетворення національної економіки й наведено механізм взаємодії суб'єктів інноваційної діяльності, що поєднує державу, регіони й підприємства (рис. 1).






Законодавча база

Система оподаткування

Створення цільових програм

Збільшення бюджетного фінансування

Збільшення амортизаційних відрахувань












Організація виходу на зовнішні ринки


Венчурні розробки

Створення центру управління інноваціями

Створення регіональних програм (перспективних планів розвитку)











Продаж акцій

Створення корпоративних пенсійних фондів

Створення корпоративних страхових компаній

Рис 1. Механізм взаємодії суб'єктів інноваційної діяльності

Аналіз правових аспектів інноваційно - інвестиційної політики України свідчить про наявність сформованої законодавчої бази, однак непослідовність дій уряду в процесі формування законодавчої бази й відсутність моніторингу за виконанням нормативно-правових актів призвели до невиконання окремих статей або навіть законів, що стосуються інноваційно-інвестиційної діяльності. В роботі виконано аналіз міжнародного досвіду з формування різних варіантів інноваційної й інвестиційної політики.

До основних напрямків інноваційної політики відносяться: перший напрямок - політика технологічного ривка, сутність якої полягає в керівній ролі держави в процесі визначення напрямків розвитку науки й техніки, а також у наданні допомоги в сфері ресурсного й інформаційного забезпечення; другий напрямок передбачає визначальну роль ринкових механізмів при виборі напрямків розвитку науки й техніки; третій напрямок включає регулювання результатів науково-технічного прогресу шляхом узгодження інтересів держави та суспільства; вибір четвертого напрямку передбачає пріоритетну спрямованість і вплив новітніх технологій на зміну галузевої структури, вирішення соціально-економічних проблем, підвищення життєвого рівня населення.

Серед найвідоміших інвестиційних моделей в економічному середовищі найбільше поширення одержали «японський варіант», «австрійський підхід», «концепція Міжнародного банку реконструкції й розвитку (МБРР)». Вибір оптимальної інноваційної моделі для модернізації української економіки буде успішний за умови достатнього інвестиційного фінансування. Однак аналіз показав, що прийняті цільові комплексні програми практично не фінансуються й майже не виконуються. Обґрунтовано, що вибір тільки одного з уже існуючих варіантів інноваційного розвитку для України недоцільний і неможливий, а необхідний свій, національний варіант, а також організаційно-економічний механізм його здійснення.

У роботі доведено, що реалізація оптимального варіанта інноваційної політики можлива при наявності механізму, за допомогою якого будуть здійснені організація, планування й стимулювання методів мобілізації фінансових ресурсів.

У розділі 2 „Моделі та методи формування організаційно–економічного механізму управління інноваційним розвитком регіональної економіки” як методологічний підхід до формування механізму був запропонований системний підхід. Розглянуто сутність понять «системна теорія», «системний метод», «системний підхід», «системний аналіз», а також умови функціонування системи та інструментарій загальної теорії систем.

У роботі була виявлена можливість і доцільність об'єднання цих засобів у властивій системному підходу спрямованості пізнавального руху від характеристики об'єкта як деякої цілісності - через виявлення й вивчення зв'язків, що утворюють систему, - до визначення його елементів. Проаналізувавши досвід використання системного підходу, його застосування до дослідження систем, було визначено, що одним з головних елементів організаційно - економічного механізму є фінансовий потік.

Виконано аналіз найбільш відомих моделей грошового обігу, досліджено механізми формування й обігу коштів у сукупному грошовому обігу, а також роль фінансових потоків у структурі фінансового ринку.

На підставі виконаних досліджень показано регулюючу роль грошових і фінансових потоків в організаційно - економічному механізмі управління інноваційним розвитком, виділено важливу роль внутрішніх фінансових джерел (кредитів вітчизняних банків, ресурсів страхових компаній, заощаджень населення) у функціонуванні регіональних фінансових ринків і досліджено механізм їх трансформації в інвестиційні ресурси (рис. 2).

Позитивна динаміка депозитів юридичних і фізичних осіб у банківській системі України свідчить про наявність значних запасів внутрішніх ресурсів, використання яких для інвестування в національну економіку можливе при наявності розвиненого фондового ринку. Позитивна динаміка прямих іноземних інвестицій свідчить про інвестиційну привабливість України для іноземних інвесторів, однак, дослідження показали не тільки уповільнення темпів інвестування, але й значне збільшення обсягів витягнутих інвестицій. Виявлено, що прямі іноземні інвестиції розміщуються переважно в швидкоокупні галузі.


























Рис. 2. Трансформація внутрішніх ресурсів в інвестиції


У ході дослідження була встановлена наявність диспропорцій у розміщенні прямих іноземних інвестицій, обумовлених різним ступенем інвестиційної привабливості окремих регіонів.

У роботі запропоновано використання концепції логістики для оптимізації фінансових потоків у механізмі управління фінансами підприємства й регіону.

Запропоновано ієрархічну структуру фінансової логістичної системи суб'єктів господарювання, що дозволяє, на основі взаємозв'язку її елементів, оцінювати ефективність логістичних операцій (рис. 3).

Оцінка логістизації можлива двома методами: створенням логістичних центрів або розробкою відповідних інвестиційних проектів і бізнес-планів. В роботі розглянуто логістичні системи, в яких відбито взаємозв'язок товарних, інформаційних, матеріальних і фінансових потоків.

Доведено, що використання логістичного підходу дозволяє оптимізувати рух товарних, інформаційних і фінансових потоків з метою одержання ефекту у вигляді економії часу та коштів при здійсненні виробничих процесів і розрахункових операцій.

В дисертаційній роботі запропоновано використання алгоритму бюджетування, що є частиною стратегічного управління територіальним розвитком у процесі модернізації економіки. Використання бюджетування дозволить цілеспрямовано зменшувати витрати підприємств, встановити повний контроль за грошовими потоками, організувати управління доходами та витратами, використовувати інформаційні технології.


1 рівень 2 рівень


Гривні на рік, квартал, місяць, декаду, добу

Діяльність з виробництва, збуту, придбання товарів і послуг








Грошовий потік

Інвестиційна діяльність





Валюта на рік, квартал, місяць, декаду, добу


Фінансова діяльність






3 рівень


Сальдо грошових надходжень і платежів: з виробництва, збуту, придбання товарів і послуг; від інвестиційної і фінансової діяльності

Накопичений грошовий потік (за роками реалізації): бізнес-план

Банки, страхові та інші фінансові структури з відповідним обладнанням



Рис.3. Ієрархічна структура фінансової логістичної системи суб'єктів

господарювання


Принцип бюджетування в механізмі управління інноваційним розвитком регіонів дозволить забезпечити інтеграцію функцій планування та обліку доходів та витрат, орієнтувати господарюючих суб’єктів на ринкові потреби та забезпечувати їх фінансову стабільність.

У розділі 3 „Стратегія формування організаційно–економічного механізму управління інноваційним розвитком регіону” досліджено роль фінансів місцевих органів влади в реалізації цілей і програм економічного й соціального розвитку території відповідно до обраних пріоритетів.

На основі виконаного аналізу джерел фінансового забезпечення встановлено, що основними джерелами є відрахування від загальнодержавних податків і підтримка з державного бюджету, зростання частки місцевих бюджетів у зведеному бюджеті України, виявлена наявність вертикальних і горизонтальних дисбалансів, що полягають у невідповідності обсягів фінансових ресурсів різних рівнів влади обсягам завдань і обов'язків, покладених на них у процесі розподілу компетенцій між центральною, регіональною й місцевою владою.

Запропоновано вирішення питань фінансової незалежності органів місцевого (регіонального) управління за допомогою таких інструментів: законодавчого закріплення принципово нової системи вирівнювання доходів і видатків бюджетів різних рівнів; перерозподілу кола обов'язків між центральною владою або владою вищого територіального рівня й владою місцевого рівня; впровадженням додаткових податків владою територіального рівня; наданням центральною владою грантів, субсидій та інших трансфертів місцевій владі; емісією муніципальних цінних паперів; використанням логістичного підходу при розробці стратегії розвитку території.

Запропоновано, для розробки конкурентної стратегії розвитку території з метою залучення інвестицій, використовувати інтерпретацію моделі п'яти чинників конкуренції М. Портера.

Встановлено, що залученню інвестицій до території (регіону) сприяє створення конструктивних відносин між адміністраціями різного рівня, забезпечення оптимального співвідношення ризик - прибутковість капітальних вкладень в економіку території (регіону) по максимальному числу альтернативних видів інвестування.

Запропоновано, для визначення стратегічних перспектив розвитку територій використовувати SWOT-аналіз, що дозволить виконати оцінку територіального утворення, спрогнозувати потенційні погрози з боку зовнішнього середовища.

У роботі доведено, що основою економічного саморозвитку територіального утворення може бути спеціально сформована соціально - фінансова група, діяльність якої дозволить реалізувати управлінські технології, що декларують інноваційні рішення широкого спектра проблем економічного й соціального розвитку конкретної території.

Основними джерелами фінансування економічних і соціальних програм розвитку території є власні кошти території (кошти фінансових посередників, власні кошти підприємств, заощадження населення), а не дотації й субсидії, що надходять із державного бюджету. Функціонування й розвиток соціально-фінансової групи території здійснюється на корпоративній основі.

На рис. 4 наведена логістична схема структури економічної сфери територіального утворення, що дозволяє забезпечити життєдіяльність території.

На основі аналізу впливу державної макроекономічної політики на економічну та соціальну ситуації реально існуючої території Донецької області, було установлено великий ступінь централізації державного управління: в 2007 р. через бюджет було перерозподілено 30,5 % ВВП, що є гальмом для розвитку ринкової економіки.

















трудові ресурси населення

кошти

товари, послуги, продукти

кошти + прибуток


Рис.4. Логістична схема структури економіки муніципального утворення


У роботі виконано аналіз міжбюджетних відносин - відносин між державою та місцевими радами, системи фінансового забезпечення регіонів, визначені основні елементи бюджетної політики, проведено порівняльне дослідження питомої ваги фактичних доходів бюджету регіону в загальній сумі доходів місцевих бюджетів.

Також встановлено, що в процесі формування місцевих бюджетів базового рівня допускається заниження обсягів трансферних платежів по цих бюджетах з міських і районних бюджетів шляхом завищення їх власної доходної бази і обмеження видатків, що призводить до зменшення забезпечення соціальних потреб населення. Усунення диспропорцій у бюджетах різного рівня можливо за умови чіткого розмежування повноважень місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, закріпленого законодавчим шляхом.

В результаті аналізу рейтингу регіонів України за рівнем економічного розвитку встановлено існування проблемних, депресивних і успішних областей. Наявність регіонів з різним економічним рівнем розвитку є наслідком різного географічного положення, кліматичних умов, наявності різного рівня інфраструктури, особливостями галузевого розвитку, ступеня забезпеченості кваліфікованими трудовими ресурсами, наявністю сировинної бази, енергетичних ресурсів.

Фінансову нерівність регіонів можна зменшити, використовуючи такі інструменти: трансферт доходів більш забезпечених територіальних утворень до менш забезпечених, створення фондів вирівнювання, створення соціально-фінансових груп, за допомогою яких можливо забезпечити інноваційні процеси за рахунок внутрішніх джерел.

Встановлено, що органи місцевого самоврядування в Україні мають малий ступінь фінансової автономії, тому що місцеві податки й збори становлять лише 10 % ВВП. Аргументовано, що для оптимального регулювання фінансових потоків необхідна концепція інноваційного розвитку економіки, що припускає використання як внутрішніх, так і зовнішніх ресурсів, створення уніфікованого фінансового регулятора, об'єднання фінансового й промислового капіталу.

На основі аналізу розвитку економіки України й окремого промислово - розвиненого регіону, встановлено, що вихід України з кризи з 2000 по 2004 рр. відбувся за рахунок екстенсивних заходів, однак, подальший розвиток економіки можливий тільки за рахунок інтенсивного економічного розвитку, що можливо при забезпеченні інноваційного варіанта модернізації економіки.

Важливим стимулюючим фактором для розвитку економіки є виробництво наукомісткої продукції. У світовій практиці на виробництво такої продукції розвинені країни виділяють кошти в сумі від 1,0 % до 2,0 % ВВП, в Україні цей показник має досить низьке значення (від 0,34 % до 1,18 % ВВП).

Встановлено зниження кількості інноваційно-активних підприємств: з 1491 у 2000 р. до 999 у 2005 р., у той час як частка інноваційно-активних підприємств у розвинених країнах становить 13,4 % від загальної кількості, зниження частки витрат на дослідницькі роботи в промисловості (у 2000 р. - 15,1 %, у 2004 р. - 9,8 %), і як наслідок, обсяг інноваційної продукції в загальному обсязі виробництва в Україні досягав лише 4 %.

Доведено, що причиною таких низьких показників розвитку є протиріччя, що виникли в результаті розподілу економічних повноважень суб'єктів господарювання, децентралізації системи державного управління й ускладнення, що періодично виникають між державою та її суб'єктами з приводу поділу державної власності.

На основі аналізу динаміки надходження інноваційних вкладень у період з 1998 по 2006 рр. установлено, що фінансування інвестицій в основний капітал на 70 % здійснювалося за рахунок власних коштів підприємств, на 8 % - за рахунок бюджетних коштів і 5 % становили банківські кредити.

Пасивність банків обумовлена малим ступенем капіталізації (50 % від ВВП), циркуляцією приблизно 35 % грошової маси поза банками. Недостатній рівень розвитку державної системи управління грошовими потоками перешкоджає концентрації фінансових ресурсів підприємств у провідних банках, що не дозволяє використовувати їх для фінансування великих інвестиційних проектів підприємств і сфер діяльності, що мають загальнодержавне значення.

У роботі доведено недостатньо ефективне використання коштів небанківських фінансово - кредитних установ, і особливо, страхових установ.

Запропоновано, для розвитку інвестиційно-інноваційних процесів в Україні та активізації банківського кредитування інноваційних процесів, використовувати такі важелі: надання провідним банкам статусу національних інвесторів; впровадження індивідуальних підходів при визначенні нормативів для банків, що кредитують реальну економіку; створення системи організаційного й інформаційного забезпечення інвестиційно-інноваційного клімату в регіоні.

В дисертації доведено, що під системою організаційного забезпечення інвестиційно-інноваційного клімату в регіоні слід розуміти взаємозв'язок сукупності внутрішніх структурних служб і підрозділів регіонального органа управління, що забезпечують розробку й прийняття рішень з окремих аспектів інвестиційної діяльності в регіоні й несуть відповідальність за їх результати.

В роботі систематизовано структуру фінансової системи промислового регіону (рис. 5) і розроблено структуру фінансового механізму інноваційного перетворення регіону (рис. 6), що дозволить оптимізувати фінансові потоки, які ініціюються бюджетним регулюванням та генеруються в регіоні.

Відповідно до загальної теорії систем ІІДР є складовою частиною загальної системи управління регіональним розвитком. Таке інтегрування дозволить знизити загальний рівень управлінських витрат, забезпечити координацію дій системи ІІДР з іншими управляючими системами регіону, підвищити комплексність і ефективність контролю реалізації ухвалених рішень. Інформаційна система ІІДР призначена забезпечувати необхідною інформацією управлінський персонал регіону та широке коло користувачів.

Користувачі інвестиційної інформації діляться на дві групи: перша - внутрішні користувачі: керівники підприємств, інвестиційні менеджери, власники підприємств тощо; друга - кредитори, потенційні інвестори, контрагенти по інвестиційній діяльності, податкові органи, аудиторські фірми, інвестиційні консультанти та експерти, фондова біржа та ін.

Визначено, що для функціонування ІІДР необхідна система показників інформаційного забезпечення, перелік яких наведений на рис. 7.

Визначено, що ефективність функціонування запропонованих у роботі схем управління інвестиційно-інноваційною діяльністю регіону буде залежати від структури та особливостей його фінансової системи.

Фінансові ресурси регіону



Закордонні інвестори

Міжнародні кредитно – фінансові установи


Ринок грошей


Фінансовий ринок


Цільові фонди




НБУ


Небанківські фінансово-кредитні установи





Бюджет

Комерційні банки


Страхова компанія


Казначей-ство


Пенсійні фонди






Фізичні особи

Інвестиційні компанії





Фінансові компанії





Лізінгова компанія


Підприємства

Вільні економічні зони

Технопарки

Промислово – фінансові групи

Території приоритетного розвитку















Рис. 5. Структура фінансової системи промислового регіону

Error: Reference source not found


Рис. 6. Структура фінансового механізму інноваційного

перетворення регіону


Error: Reference source not found


Рис.7. Система показників інформаційного забезпечення інвестиційно –

інноваційної діяльності регіону, сформованих із зовнішніх джерел

При цьому істотним є забезпечення децентралізації капіталу, що має бути розосереджений по автономних регіональних фінансових структурах. Однак, у той же час, для здійснення інвестиційно - інноваційних процесів необхідно забезпечити об'єднання ресурсів приватних, колективних і державних підприємств.

У роботі пропонується комплексний підхід до вирішення проблеми інвестиційно - інноваційного розвитку економіки, що здійснюється шляхом формування організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку з використанням елементів фінансової логістики і бюджетування.

У роботі розроблено організаційний механізм управління інноваційним розвитком регіону, елементами якого є інформаційні та фінансові потоки. До складу організаційного механізму управління інноваційним розвитком регіону як суб'єкти входять: обласний центр інвестиційно-інноваційної діяльності, інформаційно-аналітичний центр, необхідний для розробки управлінських рішень, внутрішні та зовнішні користувачі, що взаємодіють у фінансовій системі (рис. 8). Функціонування організаційного регіонального механізму управління інвестиційно-інноваційними процесами дозволить здійснювати селективний відбір конкурентоспроможних сучасних технологій, ефективних інвестиційних проектів і завдяки цьому прискорити інноваційне відновлення основних коштів, збільшити кількість робочих місць, і, отже, підвищити добробут населення, збільшити обсяг податкових відрахувань до місцевого і державного бюджету.

Розроблений організаційний механізм управління інвестиційно-інноваційною діяльністю регіону є одним з елементів організаційно-економічного механізму управління інноваційним розвитком регіону (див. рис. 9).

У розділі 4 „Фінансові посередники в механізмі управління інноваційним розвитком регіону” досліджено роль і місце фінансових посередників в інноваційному розвитку економіки. В роботі розглянуто дві групи фінансових посередників - це підсистеми фінансово-кредитної системи: банківська, що являє собою сукупність різних банків, і парабанківська - сукупність небанківських фінансово-кредитних установ.

Відзначено, що прихід іноземних банків в Україну має позитивні та негативні сторони. Позитивні сторони поєднують: активізацію капіталізації банків, появу на фінансових ринках дешевих кредитних ресурсів, розширення спектра якісних банківських послуг. Негативними є небезпека поглинання іноземними банками вітчизняних банків, гальмування розвитку банківської системи України.

Аналіз діяльності банківської системи за останні п'ять років показав позитивну динаміку капіталів українських банків і їх прибутку; зростання банківських активів, що свідчить про стабільні темпи розвитку; ріст депозитів взагалі, а з 1998 р. – довгострокових, зокрема.

Позитивна динаміка депозитних внесків сприяла створенню певної ресурсної бази, сформованої за рахунок внутрішніх ресурсів, що була використана в інвестиційних цілях шляхом кредитування суб'єктів господарювання.


Голова обласної адміністрації



Інші функціональні служби

Фінансова служба обласної адміністрації



Інформаційно–аналітичний центр

Загальний центр управління ІІДР






Зовнішні користувачі

Внутрішні користувачі












  • Кредитори
  • Потенційні інвестори
  • Контрагенти по інвестиційній діяльності
  • Податкові органи
  • Аудиторські фірми
  • Інвестиційні консультанти й експерти
  • Фондова біржа (при котировці на ній цінних паперів, що емітовані підприємствами)
  • Інші зовнішні користувачі























Міжнародні

фінансово-кредитні установи

Вітчизняні

інвестори

Закордонні інвестори







Інформаційні потоки


Фінансові потоки



ФПГ

ТПР

Технопарки

ВЕЗ





Рис. 8. Взаємодія складових ланок організаційного механізму управління інноваційним розвитком регіону




Організаційно–економічний механізм управління інноваційним розвитком регіону





Внутрішній механізм регулювання інноваційної діяльності

Зовнішній механізм регулювання інноваційної діяльності



Правовий механізм регулювання інноваційних процесів

Державне нормативно – правове регулювання інноваційних процесів










Фінансово – економічний механізм управління інноваційним розвитком

Ринковий механізм регулювання інновацій





Система організаційних заходів і конкретних методів управління інноваціями

Організаційний механізм управління інноваційним розвитком







Рис. 9. Структура організаційно-економічного механізму управління

інноваційним розвитком регіону


Встановлено, що за період з 1997 по 2002 р. частка кредитних ресурсів НБУ в загальному обсязі кредитів комерційних банків знизилася з 11,3% до 1,8 %, що підтверджує активізацію банківської діяльності в області мобілізації внутрішніх ресурсів. Установлено, що до 2000 р. банківські кредити носили короткостроковий характер, довгострокове, тобто інвестиційне, кредитування почало інтенсивно розвиватися з 1998 року.

Аналіз стану небанківських фінансово-кредитних установ (НФКУ) показав, що їх активи в Україні становлять більше 1,5 % від ВВП, а в розвинених країнах ця цифра в 10-100 разів вище. Відсутні довгострокові програми розвитку НФКУ й програми їх державної підтримки. Основний регулятор діяльності НФКУ - Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг при Міністерстві фінансів України регулює загальні питання діяльності й питання, що стосуються нормативної бази. До групи НФКУ входять: страхові організації, інвестиційні компанії, інвестиційні фонди, фінансові компанії, кредитні союзи. Найбільш вагомою групою за спектром надаваних послуг і обсягу активів є страхові компанії. Їх кількість в 2007 р. досягла 465.

Дослідження показали нерівномірність інфраструктури страхового ринку. 26 % загальної кількості страхових компаній приходиться на Сумську, Харківську, Донецьку, Луганську, Дніпропетровську й Полтавську області. З існуючих страхових компаній близько 14 % мають у статутних фондах іноземний капітал, в основному: російський, польський, американський і швейцарський. У цей час іноземні страховики прагнуть до сектору накопичувального страхування: так, у 2006 р. на страховому ринку України функціонували 66 страхових компаній з іноземним капіталом, а за підсумками першого півріччя 2007р. - 81.

З’ясовано, що в 2006 р. страхові компанії акумулювали 8,77 млрд. грн. чистих валових премій, а сума виплат склала 2,35 млрд. грн., тобто 26,5 %. Відзначено, що до проблем НФКУ відносяться: недолік фахівців, необхідних для роботи в НФКУ, відсутність спеціальних навчальних установ, що готовлять фахівців для НФКУ, погіршення макроекономічного клімату. Рівень розвитку страхових послуг є індикатором стану економіки регіону. На прикладі Донецької області встановлено, що на її території функціонують більше 50 філій страхових компаній. Аналіз структури страхових платежів свідчить про те, що основним доходоутворюючим видом страхування є добровільне майнове страхування, на другому місці – страхування відповідальності.

Виявлено, що найбільшу питому вагу становлять видатки по перестрахуванню (56,6 %), найбільша частина (2,6 %) - це виплати страхових сум і страхових компенсацій; 1,8 % - на добровільне майнове страхування.

Аналіз значень коефіцієнтів виплат (норми збитковості) страхових компаній показав, що вони мають низьке значення для всіх видів страхування: в обов'язковому страхуванні - 0,003; у добровільному особистому страхуванні - 0,009; у добровільному майновому - 0,027. Однак, абсолютні суми виплат мають позитивну динаміку.

Таким чином, страхові компанії володіють істотними фінансовими ресурсами, використання яких як інвестиції було б позитивним для вітчизняної економіки. Установлено, що за останні два роки в Донецькій області й по всій Україні активізувалися накопичувальні види страхування: страхування життя й пенсій. Крім того, за сумою акумульованих коштів, друге місце після страхових компаній займають недержавні пенсійні корпоративні фонди.

На рис. 10 наведена схема використання фінансових коштів НФКУ в інвестиційних цілях.

У розділі 5 „Реалізація стратегії організаційно – економічного механізму управління інноваційним розвитком регіону” запропоновано економіко-математичну модель визначення фінансових джерел інноваційного розвитку господарюючих суб'єктів.

Виконано кореляційно - регресійний аналіз таких джерел інноваційних ресурсів як прямі іноземні інвестиції, банківські кредити, власні ресурси підприємств і кошти фізичних осіб. Доведено залежність обсягу інновацій від різних джерел фінансування, що дозволило спрогнозувати стан інноваційних процесів в Україні та її регіонах.