Індивідуальні завдання для самостійної рботи студентів 1 курсу з дисципліни “Порівняльний аналіз граматичних систем рідної та іноземної мов” Звуковий устрій
| Вид материала | Документы |
- Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни, 629.33kb.
- Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни, 491.83kb.
- Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни, 633.72kb.
- Завдання для самостійної роботи для студентів І курсу економічного факультету спеціальностей, 395.12kb.
- Навчальна програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни, 2265.57kb.
- Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни, 165.04kb.
- Робоча програма методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни, 349.15kb.
- Методичні вказівки до виконання практичних занять І самостійної роботи з дисципліни, 583.93kb.
- Видання містить тематичний план навчальної дисципліни, завдання до самостійної та індивідуальної, 388.64kb.
- Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни, 690.37kb.
Прикметник
В будь-якій мові прикметник як частина мови з атрибутивною і предикативною функцією має категоріальне значення ознаки предмета.
Під ознакою предмета розуміють властивості, якість, відношення, явища, якими характеризується предмет. Це може бути: колір (біла хустка); смак (солодке яблуко); розмір (великий міст); матеріал (цегляний будинок); внутрішні (психологічні) риси людини (добра людина, надійний друг); зовнішні риси людини чи тварини (гарний парубок, худий кінь); властивості предметів (м’яке ліжко) тощо.
Ці ознаки формують відповідно лексико-семантичні групи слів, які становлять семантичну основу (план змісту) прикметника як частини мови.
В сучасній граматиці прикметники класифікуються за двома особливостями:
- За характером самої ознаки;
- За способом позначення ознаки.
Одні ознаки предметів є перемінними, тобто такими, що виявляються в різній мірі або в різний час (добрий – добріший, зелений - зеленіший).
Вони вказують на якість предметів.
Інші ознаки предметів є постійними, тобто такими, що не виявляються в різній мірі (цегляний будинок, лісова галявина).
Отже, за характером ознаки прикметники поділяються на:
- якісні (qualificatifs);
- відносні (de relation).
В трьох порівнюваних мовах клас прикметників включає якісні і відносні; перші виражають ознаку своєю основою (rouge; красный; червоний); другі - опосередковано через відношення до іншого предмета (géografique; географический; географічний).
Граматичними категоріями якісних прикметників є рід і число. Вони категоризуються також ступенями порівняння.
Ознаку предмета позначають в різний спосіб. Є два способи маркування ознаки: номінативний і вказівний.
Номінативний спосіб полягає в тому, що ознака предмета називається повнозначним прикметником (якісним або відносним) з прозорим лексичним значенням (блакитний лист, лісові насадження, тепле літо).
Вказівний спосіб полягає в тому, що слово не називає ознаку предмета, а лише вказує на неї словом з непрозорим значенням (той колір, такі насадження, таке літо).
Отже, за способом позначення ознаки предмета прикметники поділяються на повнозначні і займенникові.
На відміну від французької, для прикметників російської та української мов актуальною є граматична категорія членування / нечленування. Тобто прикметники поділяються на повні та короткі.
Але тоді як в російській мові короткими можуть бути і якісні і відносні прикметники (черный – черен; уверенный – уверен), українські відносні прикметники короткими не бувають. Коротку форму мають прикметники лише чоловічого роду і тільки в називному та знахідному відмінках.
Вправи
1. Французькі синтагми une belle maison – la maison est belle відповідають російським красивый дом – дом красив та українським гарний будинок – будинок гарний. В чому міститься в цьому плані особливість вживання прикметників в порівнянні з російською, українською та французькою мовами?
2. В чому міститься трансформація прикметника в прикладах?
l’heure matinale – une personne matinale
l’art poétique – une nature poétique
волчий вой – волчий аппетит, медвежья берлога – медвежья услуга
залізна деталь – залізні нерви, собача лапа – собача вірність
3. Прокоментуйте залежність між лексичним значенням французького прикметника і його місцем в іменниковій синтагмі. Чи можливі такі випадки в російській та українській мовах?
Une histoire véritable – une véritable histoire, des cas différents – de différents cas, une légende merveilleuse - une merveilleuse légende, un méchant livre – un livre méchant.
4. Усі прикметники російської та української мов змінюються у роді та числі. У французькій мові, в плані цих категорій розрізняють:
а) прикметники, що змінюються і в письмовому, і в усному мовленні,
б) прикметники, що змінюються на письмі і не змінюються в усному мовленні.
Наведіть приклади кожного типу прикметників.
5. Перекладіть на французьку мову і прокоментуйте способи вираження ознаки у французькій мові у порівнянні з українською:
жовта роза, кішчин дім, металевий предмет, сестрине люстерко, шкільний вчитель, геометрична фігура, кам’яна стіна, гучний голос, учорашня газета, дитячі очі, дитячі думки, дитячі товари, стиль Бальзака, бальзаківський стиль, Сергіїв портфель.
Детермінативи
Традиційна граматика французької, російської і української мов розглядає займенникові прикметники як різновид окремої частини мови (займенника).
Таким чином, в українській мові їх називають займенникові прикметники, в російській – местоименные прилагательные, у французькій – adjectifs pronominaux (détérminatifs).
У французькій мові присубстантивні слова, що виражають приналежність, можуть розглядатися як особливий клас слів, які, подібно до артикля, відсилають до референта і в той же час несуть в собі додаткові значення посесивності, вказання або неозначеності.
Так, слідуючи цим семантичним нюансам і деяким граматичним особливостям, детермінативні прикметники французької мови можна розділити на: присвійні (adjectifs possessifs – mon, ton, son і т. д.), вказівні (adjectifs démonstratifs – ce, cette і т. д.), неозначені (adjectifs indéfinis – aucun, certain, quelque і т. д.), питальні (adjectifs interogatif – quel і т. д.), окличний (adjectif éxclamatif – quel), відносний (adjectif relatif – quel).
В російській мові займенникові прикметники (местоименные прилагательные) розділяються на: присвійні (притяжательные прилагательные – мой, твой, наш и т.д.), вказівні (указательные прилагательные – этот, тот, такой), означальні (обозначающие прилагательные – сам, самый, весь, всякий и т. д.), питально-відносні (вопросительно-относительные прилагательные – который, чей и т. д.), неозначені (неопределенные прилагательные – какой-нибудь, чей-нибудь и т. д.), заперечні (отрицательные прилагательные – ни один, ничей и т. д.).
До займенникових прикметників української мови належать також: присвійні (мій, твій, наш); вказівні (цей, той, такий); означальні (сам, самий, весь, всякий, кожний, інший); питально-відносні (який, котрий, чий); неозначені (який-небудь, будь-який, абиякий, якийсь, чий-небудь, аби чий).
В українській і російській мовах цей особливий клас прикметників також семантично тісно пов’язаний з ознакою предмета і має характерну для них виразну займенникову семантику – вказівне значення, яке суттєво відрізняється від чисто прикметникового значення – узагальненого називання конкретних ознак предмета.
У міжмовному плані найбільш цікавими є присвійні детермінативи.
Французька мова має чітку, однорідну систему присвійних детермінативів: приналежність кожній особі однини і множини виражається саме присвійними детермінативами (mon, ma, mes і т. д.), які співвідносяться з присвійними займенниками тієї ж основи (le) mien, (la) mienne, (les) miens, (les) miennes).
Російські посесиви, що формально співпадають з присвійними займенниками (это моя книга / эта книга - моя), неоднорідні за своєю граматичною природою: поряд з власне присвійними формами (мой, твой, ваш, наш), які виражають приналежність до І і ІІ особи однини і множини, система включає також особові займенники (его, ее, их).
В українських детермінативах категорія посесивності виражається також за допомогою лексичних засобів (мій, твій, наш, ваш) і граматичних – родовим відмінком займенників він, вона, воно, вони. (пор. його портфель, її портфель, їхні портфелі).
Важливою особливістю російської і української системи є також наявність у ній зворотньо-присвійного займенника свій (свой), який при іменнику в функції другорядних членів речення виступає як еквівалент усіх інших присвійних форм. Ці розбіжності часто лежать в основі відхилень від норм французької мови при вивченні його українцями і росіянами.