Загальні закономірності виникнення держави та права

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 2 3

5. Теорії виникнення держави та права

Важливе значення як у теоретичному, так і в практико-політичному відношенні має вивчення теорій походження держави і права.

Варто помітити, що це питання турбувало уяву не одного покоління людей. Були створені десятки всіляких теорій і доктрин, висловлені сотні, якщо не тисячі всіляких припущень. Разом з тим суперечки про природу держави продовжуються і донині. Розкрити всі теорії не представляється можливим у силу їхнього різноманіття, тому зупинимося лише на деякі з них, найбільш відомих і розповсюджених. До числа останніх справедливо буде віднести:

> теологічну (божественну),

> патріархальну,

> договірну,

> насильства,

> психологічну,

> расову,

> органічну,

> матеріалістичну (класову) теорії.

Розглянемо коротко кожну з вище перерахованих теорій. Теологічна чи божественна теорія. Висходить своїми джерелами до древнього світу. Відомо, що ще в страродавньому Єгипті і Вавилоні виникли ідеї божественного походження держави. У силу особливих поглядів і поглядів частини суспільства духовенству вдавалося значно впливати на формування суспільне політичної думки й у наступні періоди розвитку людського суспільства. Найбільш міцні позиції теологічна теорія завоювала в період становлення і розвитку феодалізму.

На рубежі ХІТ - XIII ст. у західній Європі розвивається теорія "двох мечів". Вона виходить з того, що засновники церкви мали два мечі. Один вони поклали в збрую і залишили при собі. Тому що не пристало церкві самій використовувати меч. А другий вони вручили государям для того, щоб ті могли вершити земні справи. Государ, на думку богословів, наділяється церквою правом веліти людьми і є слугою церкви. Основний зміст даної теорії в тім, щоб утвердити пріоритет духовної організації (церкви) над світською (державою) і довести, що немає держави і влади "не від бога".

Приблизно в той же період з'являється і розвивається вчення широко відомого й в освіченому світі вченого-богослова Хоми Аквінського (1225 -1274 p.p.)- Він стверджував, що процес виникнення і розвитку держави І права аналогічний процесу творення богом світу.

Релігійні вчення про походження держави мають поширення і понині. Поряд з ними продовжують існувати ідеї, висловлені ще в Стародавньому Римі проте, на виникнення і розвиток держави і права вирішальний вплив зробили людські слабості і пристрасті. Серед них жадоба грошей і влади, жадібність, честолюбство, зарозумілість, жорстокість І інші негативні людські риси і пристрасті. "Що послужило головною причиною занепаду римської держави?" - запитує римський історик першого століття до н.е. Гай Саллюстій Крісп у відомій його роботі "Змова Катиліни". Т відразу відповідає: "занепад моралі, корисливість, пристрасть до розпусти, обжерливість й інші надмірності" .

Після того пише Саллюстій, коли "працею і справедливістю" зросла Римська держава, коли силою зброї були приборкані великі царі й упокорилися дикі племена, коли зник з обличчя землі Карфаген - суперник Римської держави і "усі моря, усі землі відкрилися перед нами, доля почала лютувати й усе перевернула з гори до низу"˝ . Римляни, що з легкістю І достоїнством переносили позбавлення, небезпеки і труднощі, не витримали іспиту бездією і багатством.

На початку, помічає Саллюстій, розвивалася жадоба грошей, за нею -влади, і обидві сталі як би загальним коренем усіх нещасть. Так сталося тому, що користолюбство загубило вірність, чесність і інші добрі якості. Замість них

________________________

′Марченко М.Н. Теория государства и права. – М.: Зарцало. 1996. – с. 6

˝′Марченко М.Н. Теория государства и права. – М.: Зарцало. 1996. – с. 6

воно породило зарозумілість і жорстокість, навчило нехтувати богів і бути продажним. Честолюбство багатьох зробило брехунами. Змусило у серці таїти одне, а вголос говорити інше. Дружбу і ворожнечу оцінювати не по суті речей, а в згоді з вигодою, про пристойну зовнішність піклуватися більше, ніж про внутрішнє достоїнство».

Усе сказане про падіння моралі населення остаточно підірвало моральні основи Римської держави і вона було приречена. Так може статися з будь-якою державою. Нрави - позитивні і негативні, добрі і злі - безсумнівно грають і відігравали значну роль у процесі становлення і розвитку держави. Важливу, але не вирішальну. Вони є скоріше наслідком, але не першопричиною, хоча і можуть виступати на перший план.

Як показує історичний досвід головні причини виникнення держави лежать зовсім не в сфері моралі і релігії. Вони кореняться в області економіки й у соціальному житті людей.

Наукові дослідження і висновки свідчать про те, що державна організація приходить на зміну родоплемінній організації. Право - на зміну звичаям. І відбувається це не в силу самої по собі зміни суспільних устоїв, релігійних вірувань і поглядів. А в силу корінних змін в економічній сфері й у самім первісному суспільстві. Саме вони привели до розкладання первіснообщинного ладу І до втрати здатності первісними звичаями регулювати суспільні відносини в нових умовах.

Патріархальна теорія. Ця теорія походження держави бере свій початок ще в Стародавній Греції. Родоначальником її вважається Аристотель. Серед помітних прихильників даної теорії виділяється англієць Філмер (XVII ст.) і російський дослідник державознавець Михайлівський (XIX ст.).

Патріархальна теорія виходить з того, що держава походить від родини. Є -результатом розростання родини.

Держава, по Аристотелю, є не тільки продуктом природного розвитку, але І вищою формою людського спілкування. Вона охоплює собою всі інші форми спілкування (родину, селища). У ній останні досягають своєї кінцевої мети -"благого життя". У ній же знаходить своє звершення і політична природа людини.

Державна влада, на думку прихильників патріархальної теорії, є не що інше, як продовження батьківської влади. Влада государя, монарха – це патріархальна влада глави родини. Патріархальна теорія служила в середні століття обґрунтуванням абсолютної ("отеческой") влади монарха.

Договірна теорія. Теорія договірного походження держави і права пояснює походження держави суспільним договором - результатом розумної волі народу, на основі якого відбулося добровільне об'єднання людей для кращого забезпечення волі і взаємних інтересів. Окремі положення цієї теорії розвивалися в V-IV століттях до н.е. софістами в Стародавній Греції. "Люди, ті, що зібралися тут! - звертався до своїх співрозмовників один з них (Гіппій 460 -400 р. до н.е.) - Я вважаю, що ви всі отут родичі, свояки і співгромадяни по природі, а не за законом: адже подібне родинно подібному по природі. Закон же, пануючий над людьми, примушує до багато чого, що огидно природі»¹.

Основою даної теорії є положення про те, що державі передував природний стан людини. Умови життя людей і характер людських взаємин у природному стані уявлялися не однозначним чином. Гоббс бачив природний стан у царині особистої волі, що веде до "війни всіх проти всіх"˝ . Руссо вважав, що це є мирне ідеалістичне первісне царство вол І. Локк писав, що природний стан людини - у її необмеженій волі.

Прихильники природного права вважають державу результатом юридичного акту - суспільного договору, що є породженням розумної волі народу, людським заснуванням чи навіть винаходом. Тому дана теорія зв'язується з механічним уявленням про походження держави, що виступає як штучний здобуток свідомої волі людей, погодившихся з'єднатися заради кращого забезпечення волі і порядку.

Гольбах, наприклад, визначав суспільний договір як сукупність умов

¹ Марченко М.Н. Теория государства й права. - М.: Зерцало. - 1996. - с. 9.

²ГоббеТ. Сочинения. В 2-х томах. - М. - 1991.- Ґ. 2. -с. 94.

для організації і збереження суспільства. Дідро суть свого розуміння суспільного договору виклав у такий спосіб: "Люди швидко здогадувалися, - писав він,- що якщо вони будуть продовжувати користатися своєю волею, своєю незалежністю і нестримно віддаватися своїм пристрастям, то положення кожної окремої людини стане більш нещасливим, чим якби він жив окремо; вони усвідомили, що кожній людині потрібно поступитися частиною своєї природної незалежності і скоритися волі, що представляла б собою волю всього суспільства і була б, так сказати, загальним центром і пунктом єднання всіх їх воль і всіх їхніх сил. Таке походження держав"¹.

Класичне обґрунтування договірна теорія одержала в працях Руссо. Виходячи з історичного досвіду він прийшов до висновку, що правителі стали дивитися на державу як на свою власність, а на громадян як на рабів. Вони стали деспотами, гнобителями народу. Деспотизм, по Руссо, вищий і крайній прояв суспільних розходжень: нерівності багатих і бідних як наслідку приватної власності; нерівності сильних і слабких як наслідку влади; нерівності панів і рабів як наслідку попрання законної влади владою сваволі. Ця нерівність стає причиною нової негативної рівності: перед деспотом усі рівні, тому що кожний дорівнює нулю. Але це уже не стара природна рівність первісних людей, а рівність як перекручування природи.

Руссо вважає, що в інтересах створення правомірного державного устрою і відновлення щирої рівності і волі треба укласти вільний суспільний договір. Головна задача цього договору полягає в тому, щоб "знайти таку форму асоціації, що захищала й охороняла б загальною сукупною силою особистість і майно кожного учасника й у якій кожен, з'єднуючись з усіма, корився б, однак, тільки самому собі і залишався б таким же вільним як він був раніш" .

Обґрунтовуючи договірну теорію Руссо відзначає: "Кожний з нас віддає ___________________________

¹ Дидро Д. Сочинения. - М., 1939. - Т. 7 -с. 189.

² Руссо Ж -Ж. О причинах неравенства. - М., 1977. - с. 87.

³ Руссо Ж.-Ж. Об общественном договоре. - М., 1988. -с. 13.

свою особистість і усю свою міць під верховне керівництво загальної волі, і ми разом приймаємо кожного члена як нероздільну частину цілого"³.

Влада монарха є похідною не від божого провидіння, а від самих людей.
Дана теза, покладена в основу договірної теорії походження держави, була
найбільше яскраво і докладно розвинута Полем Гольбахом (1723 - 1789 p.p.) у
його роботі "Священная зараза или естественная история суеверия".

Аналогічних поглядів на природу влади і держави дотримувалися й інші прихильники і послідовники договірної теорії походження даних інститутів.

Заперечуючи ідеї божественного походження держави і права, Олександр Радищев (1749 - 1802 р.р) вважав, що держава виникає не як результат деякого божественного провидіння, а як наслідок мовчазного договору членів суспільства з метою спільного захисту слабких і пригноблених. Держава, на його думку, є велика махина, ціль якої є блаженство громадян.

Джон Локк (1632 - 1704 p.p.) виходив з того, що всяке мирне утворення держав мало у своїй основі згоду народу. Говорячи у відомій роботі "Два трактати про правління" з приводу того, що "з державами відбувається те саме, що і з окремими людьми: вони звичайно не мають ніякого уявлення про своє народження і дитинство", Локк разом з тим докладно розвивав ідеї щодо того, що об'єднання в єдине політичне суспільство може І повинне відбуватися не інакше, як за допомогою однієї лише згоди. А це, на думку автора, і є весь той договір, що існує чи повинний існувати між особистостями, що вступають у чи державу.

Питання про те, що собою представляє суспільний договір, яким повинен бути його зміст і призначення, так само як і багато аналогічних питань одержали найбільш яскраве і ґрунтовне висвітлення в ряді трактатів Жана-Жака Руссо (1712 -1778 p.p.) і особливо в його знаменитій праці "Про Суспільний договір".

Основна задача, що покликана вирішувати Суспільний договір, складається на думку Руссо, у тому, щоб "знайти таку форму асоціації, що захищає й огороджує всією загальною силою особистість і майно кожного з членів асоціації, і завдяки якій кожен, з'єднуючись з усіма, підкоряється, однак, тільки самому собі І залишається настільки ж вільним, як і колись".

Розглядаючи державу як продукт Суспільного договору, породження, розумної волі народу, а точніше - людського заснування чи навіть винаходу, Руссо виходив з того, що кожна людина передає в загальне надбання і ставить під вище керівництво загальної волі свою особистість і всі сили. У результаті для нас усіх разом кожен член перетворюється в нероздільну частину цілого. Це колективне ціле, на думку Руссо, є не що інше, як юридична особа. Раніш воно іменувалося "цивільною громадою". Пізніше - "Республікою чи Політичним організмом". Члени цього політичного організму називають його "Державою, коли він пасивний, Суверенітетом, коли він активний, країною -при зіставленні його з йому подібними",

З усього сказаного про природно-правову теорію походження держави і права випливає, що ЇЇ прихильники виходять з того, що народ має природне, невідчужуване право не тільки на створення держави на основі Суспільного договору, але і на її захист.

Теорія суспільного договору зазнає критики по різних причинах. Так, Коркунов думав, що договірні початки в утворенні суспільства і держави приводять до вкрай індивідуалістичного розуміння суспільного життя. При цьому особистість "визнавалася над всім пануючою і все визначальною. Не особистість вважалася обумовленою суспільним середовищем, а навпаки, суспільний порядок був цілком обумовленою сваволею окремих особистостей"¹.

Шершеневич писав, що прихильники механічного уявлення рідко ставали на точку зору історичної дійсності, остільки суспільний договір для них тільки методологічний прийом. "Для них не важливо, чи було так в історії чи ні, їм важливо довести який вигляд повинне прийняти суспільство, якщо припустити, ______________________

¹ Коркунов М.Н. Лекции по общей теории права. - М, 1994. - с. 184-185.

що в основі його лежить суспільний договір, обумовлений згодою усіх, без чого ніхто не може вважати себе зв'язаним суспільними узами".

Приблизно з таких же позицій оцінює договірну теорію Трубецький. Він затверджує, що "не суспільство є продукт вільної творчості людини, а навпаки, людина є продукт історично сформованих суспільних умов, визначеного історичного середовища, частина соціального організму, підлегла законам цілого".

А.І.Денисов, будучи прихильником матеріалістичної теорії походження держави, писав, що "договірна теорія антиісторична, тому що в основу громадського життя кладе індивіда, людину. Разом з тим ця теорія однобічна: підкреслюючи, що історичний розвиток повинний визначаться природою людини, вона не враховує того, що людина впливає на природу і створює собі нові умови існування".

Прихильники інших концепцій походження суспільства і держави, як правило, відносяться до неї критично, знаходять у ній істотні вади. І це цілком природно, тому що будь-яка існувавша й існуюча теорія походження держави і права являє собою лише суб'єктивний погляд людської думки на процеси об'єктивного порядку. Пізнати закономірності суспільного розвитку, виникнення і функціонування держави - задача, як підтверджує історія, надзвичайно складна, її вирішення можливе на основі одночасної інтеграції і диференціації наукових зусиль різних шкіл і напрямків, що займаються питаннями походження держави і права.

Незважаючи на те, що науковість договірної теорії оцінювалася досить неоднозначне і суперечливо, аж до повного заперечення її історичної самостійності, проте деякі аспекти даної концепції знайшли своє реальне втілення в практиці державного будівництва. Прикладом цього можуть служити Сполучені Штати Америки, що у своїй конституції юридичне < закріпили договір між народами, що входять у їх склад, і визначили мету цього договору: утвердження правосуддя, охорону внутрішнього спокою, організацію спільної оборони, сприяння загальному добробуту.

Теорія насильства. Ця теорія належить до числа відносно нових теорій походження держави. Ідейні джерела цієї теорії зародилися ще в епоху рабовласництва, її представники вважали, що держава виникає в результаті насильства і завоювання. Більш розгорнуте наукове обґрунтування теорія насильства одержує в ХІХ-ХХ століттях, її зміст полягає в тому, що

виникнення приватної власності, класів і держави є результатом внутрішнього і зовнішнього насильства, тобто шляхом прямої політичної дії. Держава продовжує бути органом гноблення тільки в тих країнах, де ще не стерлися юридичні розходження між переможцями і переможеними.

Найбільш характерні риси теорії насильства викладені в роботах Е.Дюрінга, Л.Гумплевича, К.Каутського й інших. Дюрінг вважав, що основою суспільного розвитку є форми політичних відносин, а економічні явища - це наслідок політичних актів. Первісний фактор виникнення держави варто шукати в безпосередній політичній силі. Суспільство, на думку Дюрінга, складається щонайменше з двох чоловік. Дві людські волі як такі цілком рівні одна одній, і жодна з них не може пред'явити іншій ніяких позитивних вимог. При такому положенні справи, коли суспільство складається з двох рівних осіб, нерівність і рабство неможливі. Для пояснення походження держави Дюрінг образно залучає третю людину, тому що без неї не можна приймати рішення більшістю голосів, а без подібних рішень, тобто без панування більшості над меншістю, не може виникнути держава. На його думку, власність, класи і держава виникають як результат насильства однієї частини суспільства над іншою.

Австрійський соціолог і державознавець Гумплович є представником теорії зовнішнього насильства. Відповідно до цієї теорії держава утвориться внаслідок завоювання сильним племенем більш слабкого. У підсумку -завоювання виникає рабство: одне плем'я, що перемогло в боротьбі, стає пануючим; інше, що потерпіло поразку, втрачає волю і виявляється в положенні рабів. Рабство у свою чергу веде до появи приватної власності і класів. З приватною ж власністю зв'язаний і нею обумовлений перехід від кочового побуту до землеробського, осілого побуту. Державна влада, по Гумпловичу, виникає з фізичної сили: панування племені, засноване спочатку тільки на фізичній перевазі над іншим плем'ям, поступово перетворюється в державу класу, що спирається на економічну могутність останнього.

Каутський також бачить джерело держави в зовнішнім насильстві, у війнах. Плем'я-переможець, за його твердженням, підкоряє собі переможене плем'я, привласнює землю цього племені, а потім примушує його систематично працювати на себе, платити данину чи податі. У результаті такого завоювання виникає розподіл на класи, а примусовий апарат, створюваний переможцями для управління переможеними, перетворюється в державу. Лише там, пише Каутський, де має місце зовнішнє насильство, "виникає розподіл на класи, не внаслідок розподілу громади на різні підрозділи, але внаслідок з'єднання в одну двох громад, з яких одна робиться пануючим і експлуатуючим, друга -пригнобленим і експлуатованим класом"¹.

Посилаючись на приклад утворення ряду країн Європи й Азії, що виникали, на думку вченого, не інакше, як шляхом насильства, Л.Гумплович робив остаточний висновок, відповідно до якого "внаслідок підпорядкування одного класу людей іншому утвориться держава", а з потреби переможців володіти "живими знаряддями" виникали економічна основа античної родини, відносини володарювання, що існували між паном і його слугою.

На думку автора, "не з окремих людей, як атомів, не із сімейств, як осередків, створюється держава. Не окремі особистості і не сімейство є його основними частинами". Тільки з різних «людських груп, з різних племен виникає держава і з них лише складається". Переможці утворять правлячий клас, а переможені і поневолені - клас робітників та службовців.

У внутрішній і зовнішній ворожнечі племен і полягає вся справа, а не в чомусь іншому. Саме в племенах, у їхній взаємній боротьбі, стверджує Л.Гумплович, а разом з ним і його сподвижники, ми можемо визнати головні _____________________

¹ Гумшювич Л. Общее учение о государстве. - М, 1980. - с. 99.

основні частини, дійсні наріжні камені держави, - у племенах, що помалу перетворюються в класи і стани. З цих племен створюється держава. Вони і тільки вони передують державі.

Таким чином, ні суспільний договір, ні божественне провидіння, ні вищі ідеї, ні визначені потреби чи раціоналістичні і моральні мотиви, як це випливає з інших вчень про походження держави і права, а лише груба сила, боротьба, покорення одних племен іншими - одним словом, пряме насильство - батьки і повивальниця держави - є основною причиною, відповідно до теорії насильства, виникнення даних джерел.

Відкидати цілком теорію насильства не можна не тільки з формальних розумінь, але і на підставі історичного досвіду, що підтверджує, що завоювання одних народів іншими було реальним чинником Існування державності історично тривалий час (наприклад Золота Орда). Елемент насильства, як внутрішнього, так і зовнішнього, об'єктивно були присутні і супроводжували процес розвитку будь-якої держави (римська, стародовньогерманська держави, Київська Русь). У більш пізній час безпосереднє насильство зіграло вирішальну роль в утворенні американської держави: боротьба між Північчю і рабовласницьким Півднем у підсумку привела до утворення США. Ясно, що ці реальні факти історичної дійсності лише частково підтверджують істинність теорії насильства, але не дозволяють ігнорувати її наукові положення.

Абсолютизуючи роль насильства в історії, дана теорія не враховує того, що дуже багато держав і правових систем раніше і зараз створюються і розвиваються аж ніяк не в результаті завоювання ззовні чи іншим насильницьким шляхом.

Психологічна теорія. Вона виникла в середині XIX століття. Широке поширення одержала наприкінці XIX першій половині XX століття, її найбільш великий представник російський державознавець і правознавець Л.Петражицький (1867 - 1931 p.p.).

її прихильники визначають суспільство І державу як суму психічних взаємодій людей і їх різних об'єднань. Суть даної теорії складається у ствердженні психологічної потреби людини жити в рамках організованого співтовариства, а також у почутті необхідності колективної взаємодії. Говорячи про природні потреби суспільства у визначеній організації, представники психологічної теорії вважають, що суспільство і держава є наслідок психологічних закономірностей розвитку людини.

У дійсності ж пояснити причини виникнення і функціонування держави
тільки з психологічної точки зору навряд чи можливо. Зрозуміло, що всі
суспільні явища вирішуються на основі психічних актів людей і поза них немає
нічого суспільного. У цьому змісті психологічна теорія пояснює багато питань
громадського життя, що вислизають від уваги економічної, договірної,
органічний теорій. Однак спроба звести все громадське життя до психологічної
взаємодії людей, пояснити життя суспільства і держави загальними законами
психології - таке ж перебільшення, як і всі інші уявлення про суспільство і
державу.

Суть психологічної теорії полягає в тому, що вона намагається пояснити виникнення державно-правових явищ і влади особливими психологічними переживаннями і потребами людей.

Які це переживання і потреби? Це потреба володарювання в одних і потреба підпорядкування в інших. Це усвідомлення необхідності потреба слухняності, покори визначеним особами в суспільстві. Потреба підкорюватися їх вказівкам.

Психологічна теорія держави і права розглядала народ як пасивну інертну масу, що шукає підпорядкування.

Незважаючи на відому теоретичну складність і "замкнутість" на психологічній стороні правових явищ суспільного життя, багато принципових положень теорії Петражицького, у тому числі і створений ним понятійний апарат, сприйняті і широко використовуються сучасною теорією держави і права.

Blog

Загальні закономірності виникнення держави та права

Содержание