Організація міжбанківських розрахунків

Вид материала

Документы

Содержание Перша проблема 5.2 Класифікація і характеристика міжбанківських розрахунків Міжбанківські кореспондентські відносини. Кореспондентський рахунок Розрахунки через кореспондентські рахунки, що відкрива­ються в установах центральних банків. Розрахунки через клірингові установи. 5.3. Еволюція міжбанківських розрахунків в україні 5.4. Система електронних платежів національного банку україни Центральна розрахункова палата Рівень Центральної розрахункової палати. Непрямими учасниками системи Основні обов 'язки регіонального управління НБУ Основні обов 'язки банку Банк — учасник СЕП, зокрема, має право Кредитний ризик Ризик ліквідності Регламент функціонування СЕП «одб оперу» Мультивалютний режим функціонування СЕП Ведення кореспондентських рахунків банків ... Полное содержание

Подобный материал:

• План Економічна сутність І необхідність міжбанківських розрахунків 2 Класифікація, 16.54kb.
• Організація міжбанківських розрахунків, 236.78kb.
• Зміст, 1252.93kb.
• «Платіжні системи», 218.17kb.
• Реферат на тему: Форми безготівкових розрахунків, 11.18kb.
• Тема 2 Організація грошових розрахунків підприємств, 620.39kb.
• Про затвердження Інструкції про міжбанківські розрахунки в Україні Постанова Правління, 1043.55kb.
• Назва реферату: Економічна природа та значення пдв розділ, 214.08kb.
• Tема міжнародні розрахунки І платіжний баланс, 298.2kb.
• План Вступ Акредитивна форма розрахунків за екпортно-імпортними операціями Міжнародні, 326.94kb.

ОРГАНІЗАЦІЯ МІЖБАНКІВСЬКИХ РОЗРАХУНКІВ

5.1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ І НЕОБХІДНІСТЬ МІЖБАНКІВСЬКИХ РОЗРАХУНКІВ

У ринковій економіці щодня укладається безліч угод. Безготів­кові платежі між суб'єктами підприємницької діяльності зде­більшого не можуть бути завершені в межах одного банку, тобто без розрахунків між установами, що їх виконують. Отже, всі розрахунки за угодами суб'єктів підприємницької діяльності, рахун­ки яких відкриті в різних банках, є міжбанківськими розрахунками. Міжбанківські розрахунки являють собою систему організації та здійснення платежів за грошовими вимогами та зобов'язаннями, що виникають між банківськими установами.

Частина міжбанківських розрахунків призначена для здійснення економічних зв'язків між кредитними та фінансовими установами, зокрема для:

• розміщення грошових коштів у формі депозитів і кредитів;
  
• переобліку векселів;
  
• отримання кредитів центрального банку в порядку рефінан­
  сування;
  
• купівлі та продажу цінних паперів, включаючи державні.
  

Міжбанківські розрахунки обслуговують також різноманітні зов­нішньоекономічні зв'язки, що виникають у процесі експорту-імпор-ту товарів та послуг, капіталів і міграції робочої сили. Саме тому їхня чітка і збалансована організація — запорука ефективного функ­ціонування економічних процесів.

У сучасній банківській системі платіжно-розрахункова функція нарівні з прийняттям депозитів і видаванням позик належить до найважливіших банківських операцій. На здійснення розрахунків витрачається не менше двох третин операційного часу банківського персоналу.

В умовах ринкової економіки придбання товарів та послуг опла­чується грошима, що перебувають або в обігу, або у формі депози­тів на банківських рахунках, іноді використовується кредит. При цьому численні учасники економічного процесу — приватні особи, фірми, що діють на фінансових ринках та.в інших секторах економіки, — мусять враховувати проблему невизначеності терміну над­ходження та виконання їхніх платежів. Ця невизначеність зумовле­на низкою чинників:

• швидкістю, з якою боржник вживає заходів з метою здійснен­
  ня платежу;
  
• вибором засобу платежу та результативністю цього засобу з
  погляду своєчасності та ефективності його оброблення;
  

• кількістю посередників, що беруть участь у платіжній операції;
  

• наявністю і вартістю кредиту, який використовується для компенсації тимчасового дефіциту готівкових коштів у платника.
  

Будь-якому учасникові економічного процесу недоцільно трима­ти великі суми готівкою або у вигляді банківського депозиту до за­питання для виконання своїх зобов'язань за платежами на випадок можливого несвоєчасного надходження коштів. Господарюючим суб'єктам вигідніше користуватися платіжними послугами банків, які можуть надати позики у разі нестачі коштів, що виникає внаслі­док їх несвоєчасного надходження. Зі свого боку, банки завжди ма­ють бути спроможними виконати платіжні доручення своїх клієнтів.

Однак і в банках може виникнути тимчасова нестача коштів, спричинена несвоєчасним їх надходженням, і через це банки зму­шені звертатися до міжбанківського ринку або до центрального бан­ку за короткостроковими позиками для погашення своїх зобов'язань за міжбанківськими розрахунками. Найкращим способом здійснен­ня остаточних міжбанківських розрахунків вважається переказуван­ня залишків коштів, що перебувають на рахунках у центральному банку, комерційним банкам — отримувачам коштів.

Системи міжбанківських розрахунків різних країн помітно різ­няться. У світі не існує єдиної платіжної моделі, однак є загальні принципи і характеристики, що визначають функціонування націо­нальних платіжних систем. Водночас є і загальні проблеми, які ав­томатично переносяться на платіжні механізми.

Перша проблема стосується розмежування функцій між цент­ральним і комерційними банками. Цілком зрозуміло, що комерційні банки мають нести відповідальність за обслуговування рахунків клієнтів та надання спеціалізованих платіжних послуг, необхідних у міжбанківських стосунках. Однак на сьогодні немає єдиної думки щодо таких питань:

• яку роль має відігравати центральний банк в експлуатації різ­
  них компонентів фізичної інфраструктури платіжного механізму?
  
• наскільки активно центральний банк має надавати послуги
  щодо здійснення міжбанківських платежів? Платіжні послуги цент­
  рального банку можуть бути пов'язані з обробленням безлічі окре­
  мих платежів, що проходять через банківську систему. Ці платежі
  потім можуть зазнати взаємного заліку і погашення на міжбанківсь­
  кій основі.
  

Вважається, що ринкові сили визначають оптимальне поєднання участі центрального банку і комерційних банків на ринку платіжних послуг. Наприклад, у платіжній системі США Федеральна резервна система як постачальник платіжних послуг установлює ціну на дані послуги на такому рівні, щоб повністю відшкодувати виробничі ви-трати, включаючи постійні, змінні та тимчасові витрати. У деяких країнах операційні послуги центрального банку субсидуються, і роль його в платіжному механізмі вважається різновидом суспіль

ного блага


Друга проблема полягає у виборі самої моделі міжбанківських платежів із використанням валових розрахунків у реальному часі або чистих рохрахунків (тобто розрахунків з елементом взаємозаліку) і засобів контролю в цих системах для забезпечення Їхньої ціліснос- . ті та надійного фунціонування. У засобах контролю за кредитними ризиками і ризиками ліквідності, що виникають за багатосторонньо-го взаємозаліку, заінтересовані всі учасники платіжного процесу.

Однак і в розвинутих країнах з ринковою економікою, з відносно сталими концепціями платіжних систем і систем розрахунків немає згоди щодо витрат на здійснення такого контролю. Третя проблема повязана з вибором оптимального складу тех-нічних засобів, що забезпечують функціонування міжбанківських розрахунків. Потрібні великі витрати для підтримування в автома-тизованих системах операційного взаєморозуміння і дублювання на рівні, необхідному для функціонування платіжної системи навіть у разі несправності центральних систем комп'ютерів або стихійного лиха. Питання щодо технічної реалізації та розміру витрат на дуб-лювання інформації вирішується кожною країною окремо.