Geum.ru

Международная электронная научная конференция (26 апреля 2005 года)

Вид материалаДокументы

Содержание


Трегуб В.В., к.т.н., профессор, декан магистратуры
Сравнительная характеристика существующей и новой терминологии
Рис. 1. Структура учебного кредита
Рис. 2. Интегрированная оценка
Варианты матрицы учебных рейтингов по дисциплине
Позитивні тенденції і проблеми впровадження принципів болонського процесу в науково-освітню діяльність факультету фізичного вихо
Мал. Спортивно-оздоровчий комплекс “Смерічка”.
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   33

Трегуб В.В., к.т.н., профессор, декан магистратуры


Харьковская государственная академия физической культуры


Министерство образования и науки Украины утвердило временное положение, разработанное Департаментом высшего образования, в котором приведены со­держательные характеристики основных терминов и понятий способствующих процессу адаптации отечественных вузов к существующей в Европе академической тер­минологии и документации:

• Кредитно-модульная система организации учебного про­цесса — это модель организации учебного процесса, осно­ванная на объединении модульных технологий обучения и зачетных кредитов.

• Модуль — задокументированная завершенная часть обра­зовательно-профессиональной программы (учебная дис­циплина, практика), которая реализуется соответствую­щими формами учебного процесса.

• Содержательный модуль - это система учебных элемен­тов, объединенных по признаку соответствия определен­ному учебному объекту.

• Зачетный кредит - единица измерения учебной нагруз­ки, необходимой для усвоения содержательных модулей или блока содержательных модулей.

Таким образом, основные отличия существующей термино­логии от новой, обусловленной внедрением кредитно-модульной системы, систематизированы в табл. 1.

Таблица 1

Сравнительная характеристика существующей и новой терминологии

Существующая терминология

Новая терминология

Дисциплина

Модуль

Блок дисциплин, которые читаются в определенный интервал времени

Блок модулей

Тема

Содержательный модуль

Несколько тем, объединенных по содержанию (раздел дисциплины)

Зачетный модуль (блок ных модулей)

содержатель-

Нагрузка в часах на проведение текущего контроля уровня знаний

по отдельным разделам дисциплины

Зачетный кредит


Одним из основных терминов и структурных элементов ECTS является учебный кредит, который представляет собой единицу измерения выполненной студентом работы (рис. 1). Последняя включает часы, предназначенные не только для ау­диторной, но и для самостоятельной работы, а также учитыва­ет в часах промежуточные и финальные формы отчетности.




Рис. 1. Структура учебного кредита


Особенность кредитно-модульной системы — отсутствие зачет­но-экзаменационных сессий и семестрового экзамена (зачета). Итоговая оценка выставляется как интегрированная оценка усво­ения всех содержательных модулей (зачетных модулей) на протя­жении учебного года с учетом «весовых» коэффициентов (рис. 2).




Рис. 2. Интегрированная оценка


Министерством образования и науки Украины разработаны нормы времени на проведение итоговой аттестации (0,25 час). Оценка каждого содержательного модуля дисциплины основы­вается на балльно-рейтинговой оценке, которую предстоит раз­работать. Для этого необходимо структурировать учебную на­грузку студента и определить необходимое количество баллов для оценки каждого вида его работы.

Следует помнить, что каждая дисциплина имеет свои особен­ности, и это должно найти отражение как в видах учебной на­грузки, так и в их балльной оценке.

При кредитно-модульной системе организации учебного процесса содержание учебных дисциплин разделяется на содержательные модули (2-5 в семестр). Кредитно-модульная система обучения дает возможность стимулировать самостоятельную систематическую работу студентов, выявить и развить творческий потенциал студентов, повысить объективность оценивания знаний. Внедрение кредитно-модульной системы обучения невозможно без использования дифференциальной оценки знаний и определения рейтинга студентов.

Полученные модульные и экзаменационные оценки могут накапливаться за семестр, за учебный год, за весь срок обучения в академии. Этому может эффективно содействовать расширение шкалы оценок до уровня, который определяется психофизиологическими возможностями человека различать градации, и переход к рейтингованию (определению рангов) обучающихся, путем суммирования оценок.

Рассмотрим вариант реализации такого подхода на конкретном примере. Пусть максимальный учебный рейтинг, который может быть получен студентом за весь срок обучения устанавливается равным 6000. Он должен быть распределен между дисциплинами и видами практического обучения, содержащимися в учебном плане. Первичное распределение может быть пропорциональным отведенному на них учебному времени, но должно уточняться методом экспертных оценок. Максимальный учебный рейтинг и его распределение должны устанавливаться советом академии.

Пусть максимальный учебный рейтинг, установленный для некоторой учебной дисциплины, равен 100. Он должен быть разделен на две части: максимальный доэкзаменационный и максимальный экзаменационный рейтинги. С целью мотивации систематической учебной работы в семестре первый из них должен быть больше второго. Пусть максимальный доэкзаменационный рейтинг равен 60, а максимальный экзаменационный -40.

Максимальный доэкзаменационный рейтинг должен быть распределен между содержательными модулями учебной дисциплины. Первичное распределение должно быть выполнено так, как и между дисциплинами, пропорционально учебному времени, отведенному на усвоение модулей. Он должен уточняться методом экспертных оценок. В связи с необходимостью расхода учебного времени на контроль усвоения каждого из модулей, их количество не должно быть большим. Пусть оно равно 5. Тогда максимальные модульные рейтинги будут близки к 12, что приблизительно соответствует максимальному числу градаций, надежно различаемых человеком. Этот результат свидетельствует о допустимости выбранного в примере значения максимального учебного рейтинга за весь период обучения.

Максимальные модульные рейтинги должны быть распределены на диапазоны, соответствующие разным уровням усвоения, с учетом приведенных выше соображений. Аналогично между уровнями усвоения должен быть распределен максимальный экзаменационный рейтинг. Вся работа по распределению максимального учебного рейтинга, установленного советом академии, по дисциплине должна выполнятся на кафедре, которая ее читает. В результате этого должна составляться матрица учебных рейтингов по дисциплине, которая доводится до студентов. Она имеет вид представленный на табл. 2.

Таблица 2

Варианты матрицы учебных рейтингов по дисциплине

Уровни усвоения
Модули
Доэкзаме

национные рейтинги
Экзаменационные рейтинги
Рейтинг по дисциплине



М1 М2 М3 М4 М5

1
1…3
1…3
1…4
1…3
1…4
5…17
1…10
6…27

2
4…6
4…7
5…9
4…7
5…8
22…37
11…24
33…61

3
7…10
8…12
10...14
8…11
9…13
42…60
25…40
67…100

Рейтинги по модулям и по дисциплине


1…10


1…12


1…14


1…11


1…13


5…60


1…40


6…100


Преимущества модульно-рейтинговой организации учебно-воспитательного процесса в высшей спортивной школе:

• приближение содержания обучения к конечным целям подготовки спортивных специалистов обусловлено модульным построениям учебных планов, увеличением количества выдержанных в духе субъектно-деятельностного подхода заданий по контролю усвоения содержательных модулей;

• решительный отказ от уравниловки в оценке учебной деятельности;

• могучее стимулирование студентов к соревнованию в учебном процессе, к систематической учебной работе в семестре;

• появление у студентов возможности самостоятельного планирования и контроля своей учебной деятельности, сопоставление ее с деятельностью окружающих, внесение необходимых корректив;

• появление у организаторов учебно-воспитательного процесса и преподавателей возможности оценки по интегральным рейтингам отношения студентов к обучению, их профессионального роста на любом этапе учебно-воспитательного процесса, целесообразного распределения выпускников.

Первоочередными проблемами, которые предстоит разре­шить для перехода на кредитно-модульную систему организа­ции учебного процесса, являются:

1. Организация учебного процесса (в частности, процедура утверждения индивидуальных учебных планов студентов, струк­тура графика учебного процесса, формы учета успеваемости студентов и т.п).

2. Учебно-методическое обеспечение учебного процесса до­статочным количеством литературы в печатном и электронном видах (необходимо учесть степень защиты авторских прав).

3. Пересмотр видов и норм нагрузки преподавателей (с це­лью изменения системы стимулирования).

4. Разработка балльно-рейтинговой системы и критериев оценки знаний студентов.

5. 5.Формирование принципиально нового подхода к образо­вательному процессу в высшей школе (не по принципу «су­бъект — объект», а по принципу «субъект — субъект»).

6. Обеспечение библиотек достаточным количеством учебни­ков и учебных пособий, периодических изданий, профессио­нальных журналов для самостоятельного изучения студентами модулей и подготовки к аттестации.

7. Наличие достаточного количества мест в читальном зале и других отделах библиотеки для работы студентов, аспирантов и преподавателей.

8. Достаточное количество компьютеров, подключенных к Интернету.

9. Организация индивидуальных контактных часов (напри­мер, консультаций) со студентами — порядок записи студентов, определения аудитории.

10. Переход от существующей системы стимулирования пре­подавателей к стимулированию за организацию и методическое обеспечение СРС.

Литература

1. Болонський процес у фактах і документах (Сорбонна — Бо­лонья - Саламанка - Прага - Берлін) / Упор. М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш, В.Д. Шинкарук та ін. — Тернопіль, 2003. — 60 с.

2. Государственная политика в сфере образования: глобальне и региональные аспекти // Программа й матер. XI Междунар. студ. науч. конф. — Харьков: НУ А, 2004. — 161с.

3. Інтерв’ю Міністра освіти і науки України В. Кременя // День. — 2003. - 25 лист.

4. Освіта. — 2004. - 11-18 лют. — С. 4-5.

5. Освіта і наука визначають авторитет держави: Виступ Мініст­ра освіти і науки України В.Кременя на семінарі-нараді голов­них редакторів педагогічних фахових видань України // Тру­дова підготовка в закладах освіти. — 2003. — № 1.-С. 2-5.

6. Педагогічна освіта України в стратегії Болонського процесу (Інтерв’ю академіка АПН України В. Андрущенка) // Осві­та України. — 2004. -17 лют. (13). - С. 4.

7. Реформування вищої освіти і Болонський процес // Освіта України. — 2003. — 9 груд. (№ 92). — С. 3.


ПОЗИТИВНІ ТЕНДЕНЦІЇ І ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ ПРИНЦИПІВ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ В НАУКОВО-ОСВІТНЮ ДІЯЛЬНІСТЬ ФАКУЛЬТЕТУ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ

Бойчук Тетяна В’ячеславівна, Левандовський Олександр Станіславович, Яців Ярослав Миколайович, Лібрик Олег Миколайович

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Факультет фізичного виховання і спорту


Своєрідним рухом національних освітніх систем до єдиних критеріїв і стандартів, які активно стверджуються в Європі, є Болонський процес. Головна його мета – консолідація зусиль наукової та освітянської громадськості й урядів для істотного підвищення конкурентоспроможності європейської вищої освіти й науки у світовому вимірі, а також для підвищення ролі цієї системи в соціальних перетвореннях. Досягнення цілей Болонської декларації – складний і багато в чому суперечливий процес. Особливо це стосується нашої держави, яка в даний час перебуває на гребені хвилі революційних перетворень. В чому ж полягає суперечність? У своєму виступі в Страсбурзі 15 грудня 2004 року відомий письменник із Івано-Франківська Юрій Андрухович зазначив, що внаслідок пробудження національної свідомості Україна воістину повернулася обличчям до Європи. Всупереч твердженням окремих політиків про те, що в Європі нас ніхто не чекає, український письменник наголосив, що в акваторії нашої держави немає жодної краплини води, яка б не належала до Атлантичного басейну. А оскільки ми маємо з Європою єдину “кровоносну систему”, то наша держава є воістину європейською. Тому повернувшись обличчям до Європи, збагатилися не тільки ми, аналогічно збагатилася європейська спільнота, отримавши під помаранчевими стягами такий потужний інтелектуальний потенціал, який гордо іменується українським народом.

Одним із передових осередків науки й освіти України є Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, колектив якого славиться своїми прогресивними традиціями й вагомими здобутками далеко поза межами нашої держави. Зробивши перші кроки в процесі втілення в життя принципів Болонської декларації, професорсько-викладацький склад факультету фізичного виховання і спорту чітко усвідомив, що з “косметичним ремонтом” системи педагогічної освіти в європейській співдружності держав робити нічого – назріла потреба її фундаментального оновлення. Оскільки на сьогодні домінуючим чинником прогресу в сфері фізичної культури і спорту визнана наука, вже перший досвід диктує нагальну необхідність виходу на новий щабель інтеграції останньої з педагогічною освітою. Колишня установка на підготовку фахівця на засадах усталених понять поступово відходить у минуле. Натомість інформаційна революція ставить перед учителем фізичного виховання вимогу постійно поновлювати свої знання, формує в ньому потребу вчитися впродовж усього свого життя. А для цього він повинен постійно проводити наукові дослідження, залучаючи до них студентів, плекати в них відповідні здібності ще під час перебування на студентській лаві. Необхідне спрямування дослідницької діяльності на всебічне вивчення та формування теоретичних і методичних засад розвитку фізичного виховання і спорту та оздоровчої рухової активності різних верств населення, а також на розробку інноваційних підходів до оптимізації організаційного, правового, кадрового, ресурсного, медико-біологічного та інформаційного забезпечення розвитку фізичної культури та спорту. Безумовно, що реалізація наукового підходу в сфері фізичної культури і спорту неможлива без належного забезпечення сучасною апаратурою та обладнанням, збільшення обсягів фінансування, спрямування наявних коштів на конкурентноспроможні наукові розробки.

Важливим завданням модернізації педагогічної освіти є впровадження кредитно-модульної системи організації навчання. Ця модель для нас нова, але вже перший досвід її впровадження аргументує потребу розробки сучасних, досконаліших механізмів здійснення навчального процесу, розробки чіткіших критеріїв оцінки результатів освіти. Водночас безапеляційною перевагою модульно-рейтингової технології є те, що нею створюється належний мотиваційний стимул для систематичного навчання, тим самим руйнується традиційний для багатьох студентів стереотип – вчитися “від сесії до сесії”. Останнє також сприяє активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів, суттєво розширюючи їх світогляд і освітній рівень.

Не повинна залишатися поза увагою виховна робота, яка має здійснюватися на висококультурній основі, через формування толерантності, вміння поважати етнічне, конфесійне, культурне розмаїття. В цьому процесі вагома роль також належить вчителеві фізичного виховання, який покликаний сформувати толерантне сприйняття різних позицій, переконати в тому, що розмаїття поглядів і вподобань в жодному разі не повинно спричинити конфліктів. Водночас ми повинні плекати в наших вихованцях гордість за власні національні здобутки, культуру, сутність. Слід зазначити, що факультет фізичного виховання і спорту має вагомий досвід здійснення національно-патріотичної роботи серед своїх вихованців. Вже декілька років поспіль навчальний рік для студентів першого курсу починається з табірного збору в спортивно-оздоровчому комплексі “Смерічка”, розташованому в мальовничому куточку Карпат, під час якого для вчорашніх абітурієнтів поряд з навчальним процесом забезпечується активний відпочинок (див. мал.).



Мал. Спортивно-оздоровчий комплекс “Смерічка”.


Щоранку всі учасники збору шикуються на лінійці, лунає Державний Гімн України. Не можна без хвилювання спостерігати за тим, як миттєво серйознішають обличчя галасливих студентів, коли вони, почувши перші звуки Гімну, з трепетом кладуть долоню на серце і спрямовують свої погляди туди, де на тлі чудових краєвидів Карпатських вершин і голубого українського неба в золотистих променях ранішнього сонця піднімається жовто-блакитний прапор. Кожен з них у ці хвилини відчуває, яку відповідальність перед рідною державою переживають переможці спортивних змагань, як і всі громадяни України, коли на їх честь піднімають прапор і виконують Державний Гімн.

Одним із напрямків виховного процесу під час проведення табірних зборів є те, що всі роботи з благоустрою території комплексу, прибирання приміщень, чергування в їдальні, допомога персоналу в приготуванні їжі здійснюється самими студентами. Під час вільних від занять годин влаштовуються спортивні змагання, конкурси, вікторини, дискотеки. Неодмінною “родзинкою” при проведенні табірних зборів є походи в гори, під час яких викладачі прививають студентам перші навички туристичної роботи, а також зосереджують їх увагу на неперевершеній і неповторній красі рідного краю. Наш досвід засвідчує, що перебування в таборі значно полегшує процес адаптації вчорашніх випускників шкіл, які нещодавно випурхнули з батьківського гнізда, до системи навчання у вузі, формує в них вище перераховані якості, які відповідають новизні підготовки майбутнього фахівця.

Відповідно до вимог Національної доктрини розвитку освіти, яка проголошує актуальною проблему адаптації досягнень освітніх систем зарубіжних країн до потреб вітчизняної системи освіти, в 2004 році на факультеті фізичного виховання і спорту відкрито нову спеціальність – фізична реабілітація. Передумовами для цього стали позитивні політичні, економічні та соціальні зміни в державі, серед яких основними є зростаюча актуальність проблеми збереження та покращення здоров’я громадян, активізація діяльності громадських організацій інвалідів, розвиток нових форм власності і частковий перехід охорони здоров’я на ринкові засади діяльності, розвиток міжнародного співробітництва у сферах охорони здоров’я, освіти і соціальної політики. Водночас, відповідно до новітніх світових тенденцій ми керувалися тезою про те, що однією з ознак цивілізованості кожної держави є забезпечення умов для якомога повнішої інтеграції громадян з обмеженими функціональними можливостями в суспільне життя. Фізична реабілітація, що виникла на перетині й взаємодії медицини, біології, фізичної культури, педагогіки, психології та соціології, все більше стверджується як інтегральний засіб збереження і підтримки належного рівня здоров’я, а також відновлення функцій організму при різних патологічних і донозологічних станах.

На цій царині також існує безліч невирішених питань. Зокрема, в Україні існує проблема єдиного трактування змісту поняття “реабілітація”. На нашу думку, останнє в поєднанні з неврегульованістю правової бази істотно впливатиме на зміст підготовки фахівців фізичної реабілітації та позначатиметься на методології створення навчальних планів вищими закладами освіти.

З огляду на існуючу в нашій державі потребу реабілітації інвалідів і осіб з тимчасовою втратою працездатності, а також покращення стану здоровўя окремих контингентів населення, відповідним інстанціям слід розглянути питання про включення спеціальності “реабілітолог” до штатних нормативів закладів охорони здоровўя – амбулаторно-поліклінічних та стаціонарних – міського, районного і обласного рівнів. Важливим завданням вбачаємо також розробку і затвердження стандартів реабілітації на рівні фахівців-реабілітологів немедичного профілю. Враховуючи державну політику, спрямовану на розвиток мережі реабілітаційних закладів, вважаємо даний напрямок перспективним і скерованим на покращення стану здоровўя громадян, а також на інтеграцію неповносправних осіб у суспільне життя.

Література

1. Андрущенко В. Модернізація педагогічної освіти України в контексті Болонського процесу // Вища освіта України. – 2004. - №1. – С. 5-9.

2. Каленюк І., Корсак К. Рух Європи до суспільства знань, Болонський процес і Україна // Вища освіта України. – 2004. - №3. – С. 22-28.

3. Пахотін К. Від знання предметного – до інструментального (Чи працює на цей перехід наша освітня система?) // Вища освіта України. – 2004. - №1. – С. 78-84.

4. Сидоренко С. Формування європейської зони вищої освіти (Чи наздоженемо “Болонський потяг”) //Вища освіта України. – 2004. - №1. – С. 27-35.