Конспект лекцій Здисципліни «Основи менеджменту»

Вид материала

Конспект

Содержание Формальна організація – Складні організації – Зміст ролі керівника – Складові успіху організації Процесний підхід до управління Модель організації відкритої системи Корпоративна культура Організація як сім’я Контрольні питання для засвоєння теми. 4. Рекомендації про проведенню ефективних зборів 2. Підтримуючі ролі Спеціальний комітет – 2. Етапи раціональних рішень Запрограміровані рішення 2. На висновках 3. Реалізація стратегії Аналіз стратегічних альтернатив Реалізація стратегії Реалізація стратегічного плану та контроль за його виконанням та управління ним 2. Теорія потреб Маслоу та Мак Кленда ... Полное содержание

Подобный материал:

• Конспект лекцій з дисципліни «Основи менеджменту та організація праці менеджера», 5931.73kb.
• Як конспект лекцій Дніпропетровськ нметау 2008 удк 351/354(075., 911.32kb.
• Конспект лекцій з дисципліни „ Управління інноваційним розвитком" для студентів факультету, 2082.69kb.
• Курс лекцій для студентів факультету економіки та менеджменту спеціальності 000014, 1569.39kb.
• Конспект лекцій з навчальної дисципліни «основи охорони праці» для студентів 3 курсу, 15.25kb.
• В. О. Кодін конспект лекцій з дисципліни «Основи реконструкції історичних міст» для, 703.58kb.
• Конспект лекцій, 1500.74kb.
• Конспект лекцій Удвох частинах Частина 1 Суми, 2323.63kb.
• Конспект лекцій Удвох частинах Частина 2 Суми, 1998.47kb.
• І. М. Золотарьова конспект, 427.49kb.

Міністерство освіти і науки України

Харківський автомобільно-дорожній технікум


Опорний конспект лекцій

З дисципліни

«Основи менеджменту»


Розробив викладач

Гарєєв А.О.


2007р.


Тема: Поняття і сутність менеджменту. Менеджмент в організації.


Мета: Сформувати уявлення про менеджмент. Зрозуміти роль менеджера в організації


План.

1. Поняття менеджмент
   
2. Види організації та її характеристика
   
3. Зміст ролі керівника
   

Менеджмент – спосіб, манера спілкування з людьми, мистецтво управління.

Менеджмент – це не просто управління бізнесом, це управління бізнесом через філігранну роботу з людьми.

Управляти – це значить приводити до успіху кожного.

Люди – головний ресурс організації і найважливіше джерело її провадження і успішності.

Формальна організація – це формальна група людей з єдиною метою, спільною роботою об’єднаних для досягнення цієї мети.

Неформальна організація – це групи, які спонтанно виникають у формальних організаціях і взаємодіють досить регулярно.

Складні організації – які мають понад дві взаємопов’язані цілі діяльності( М.Д. 7 тис. підприємств зі своїм планом).


Організації характеризуються:

1. Ресурсний потенціал( люди, капітал, матеріал, технології, інформація)
   
2. Залежність від зовнішнього середовища (економічні умови, споживачі, профспілки, законодавство, конкуренти, техніка).
   
3. Горизонтальний і вертикальний розподіл праці:
   

а) горизонтальний – розподіл праці на елементи

( М.- Д. 12ма робітник.)

б) вертикальний – управління іншими людьми.

Щоб організація діяла успішно, робота по управлінню повинна бути чітко відокремлена від не управлінської роботи ( визначати керівників, коло їх обов’язків і відповідальність).


Зміст ролі керівника – це набір поведінкових правил.

Класифікується:

1. Міжособові ролі ( охоплюють сферу їх взаємодії з людьми) – головний керівник, лідер, зв’язуюча ланка);
   
2. Інформаційні ролі – приймач інформації, розподільник інформації.
   
3. Ролі, пов’язані з прийняттям рішень – підприємець, ліквідатор порушень, ведучий переговори.
   

Контрольні питання для засвоєння теми.

1. Критерії успіху організації
   
2. Менеджмент : наука і мистецтво.
   
3. Чім характеризується організація
   
4. Класифікація ролій керівника
   

Тема: Організація управління як функція


Мета: Зрозуміти поняття управління як функція


План.

1. Рівні управління
   
2. Успіх організації
   
3. Невдачі організації
   

Управлінські функції керівника – планування, організація, мотивація, контроль, координування для досягнення цілей.

Рівні управління:

1. Інституційний – (довгострокові плани, формування цілей)
   

( вищої ланки)

2. Управлінський – координація дій в середині організації.
   

(середньої ланки)

3. Технічний – за виконанням виробничих завдань.
   

Успіх організації – це комплексний показник її діяльності (якщо вона досягла своєї мети) – основна мета є задоволення потреб працівників на основі отримання прибутку.

Складові успіху організації

Підхід до управління спрямований на успіх

1. Вміння узагальнювати( вплив зовнішнього і внутрішнього середовища);
   
2. Ситуаційний підхід (зміни в залежності від ситуації);
   
3. Інтегрований підхід ( зміни та функції взаємозв’язані).
   

Невдачі

1. Мати особистий комфорт за рахунок досягнення цілей організації;
   
2. Прагнення до атрибутів і символів свого статусу (окремий кабінет, авто);
   
3. Турбота лише про особисту персону;
   
4. Самоізоляція від підлеглих і поточної інформації;
   
5. Приховання від підлеглих своїх думок та почуттів.
   

Контрольні питання для засвоєння теми

1. Сучасні напрямки вдосконалення методів управління.
   
2. Принцип наукового управління.
   

Тема: Принципи і методи управління.

Мета: Зрозуміти основні принципи і підхіди до управління.


План.

1. Підходи до практики управління
   
2. Процесний підхід до управління
   

3. Системний підхід

4. Ситуаційний підхід


Існує чотири підходи до практики управління:

1. Історичний – визнання різних шкіл управлінської думки

а) наукового управління;

б) класична (адміністративна);

в) психології та людських відносин;

г) науки управління.

2.Процесний підхід (безперервна серія взаємопов’язаних управлінських функцій)

3. Системний підхід (керівник розглядає організацію як сукупність взаємопов’язаних елементів, якими є люди, структура, завдання, технології)

4. Ситуаційний (різні методи залежно від ситуації).

Школа наукового управління ) 1885 - 1970) (досліджень)

Використовуючи спостереження, виміри, логіку, аналіз можна достигнути більш ефективного виконання. Стимулювання робітників, відбір людей (фізично і інтелектуально) для роботи навчання персоналу.

Класична школа (1920 - 1950)

Створення універсальних принципів управління: (раціональна система управління, структура організації):

1. Розподіл праці

2. Повноваження та відповідальність (право та його виконання;

3. Дисципліна;

4. Єдиноначальність;

5. Єдність цілей та напрямів (єдиний план і керівник);

6. Підпорядкованість особистих інтересів загальними;

7. Винагорода персоналу;

8.Централізація та децентралізація( право вирішення зосереджується на одному рівні);

9. Ієрархія зверху донизу;

10. Порядок;

11. Справедливість;

12. Стабільність робочих місць для персоналу;

13. Ініціатива;

Школа психології та людських відносин (1950 – 1980)

Іноді робітники значно сильніше реагувати на тиск з боку колег по групі ніж на наміри керівництва і на матеріальні стимули (не економічні стимули, а різноманітні потреби):

• піклування керівництва про своїх робітників;
  
• корпоративний рух;
  
• надання широких повноважень;
  
• терміни:
  

а) мотивація;

б) характер влади та авторитету;

в) комунікація;

г) лідерство.

- психологія, соціологія – усвідомити свої особисті можливості.

Школа науки управління (1950 – наш час)

- застосування методів наукового дослідження до операційних проблем організації (після постановки проблеми група розробляє модель ситуації).

Процесний підхід до управління

Серія взаємопов’язаних дій, які називаються управлінськими функціями.


Планування організація мотивація контроль

вони пов’язані (комунікацією (та прийняттям рішень)

Планування – для досягнення цілей

1) де ми знаходимося;

2) куди рухатися;

3) як досягти цілей.

Організація – створити структуру, розподіл праці, конкретні завдання.

Мотивація – визначити потреби.

Контроль – не допустити кризу.

1) встановлення стандартів;

2) порівняння досягнутого з очікуванням результатами;

3) коректування планів.

Системний підхід

Система – це цілісність, що складається з взаємопов’язаних частин, кожна з яких робить свій внесок у характеристики цілого.

Модель організації відкритої системи



входи переробка виходи

Ситуаційний підхід

Це етапний процес.

1. Керівник повинен розумітись в (процесі управління, системному аналізі, плануванні та контролю);

2. Керівник повинен знати управлінські концепції;

3. Правильно інтерпретувати ситуацію;

4. Пов’язувати прийоми управління з особливостями ситуації та колективом.

Прийняття управлінського рішення з постійним обліком: внутрішніх та зовнішніх змін.


Система управління


Існують дві основні системи управління:

1. Формальна;
   
2. Неформальна.
   

Формальна (жорстке управління) - всі зв’язки здійснюються через центр. Основана на виконанні посадових інструкцій і нормативних документах.

Неформальна ( гнучкий алгоритм управління) – дозволяється творчість, поширюється індивідуальність, внесок нових нюансів, тільки б результат був позитивним.

Корпоративна культура

Єдині об’єднуючі лозунги і цінності – служать поштовхом для успішного бізнесу.

Ці цінності сприяють тому, що кожний член колективу почуває себе членом єдиної сім’ї.


Присутність чітко сформульованих основних цінностей, формулюють почуття приналежності до організації, і гордість за неї.

«Сони» - винаходиць.

«Сони» - завжди спрямован до нового.

«Сони» - николи не пійдет старим шляхом.

«Сони» - допоможе кожному робітнику та всему людству.

Система цінностей організації – це її корпоративна культура.


Міцубісі – місія фірми – сприять покращенню життя, випускаючи дешеві якісні вироби.


Використовуються 4 принципи:

1. Взаємна вигода для компанії і користувачів;
   
2. Вигода для компанії і акціонерів;
   
3. Отримання прибутку на шляху служби суспільству;
   
4. Чесна конкуренція.
   

Стратегія фірми – науковий підхід, піклування про працівників, висока продуктивність, передова технологія.

Кодекс поведінки – вірність компанії, старання відповідальність, повага до своєї праці і відчуття гідності за свою роботу, повага до старших і тих, хто знаходиться під твоїм керівництвом, повага по відношенню до свого здоров’я.

Все це дозволяє ототожнювати себе з організацією, в якій він працює, відчувати, що він – важлива і необхідна особа своєї компанії і її доля лежить на ній.

Організація як сім’я

Організація стає не просто місцем роботи, а і центром спілкування (клуби, зали, ансамблі, хори та ін.).

Трудовий колектив тим дружніший, чим більше загальних інтересів.


Контрольні питання для засвоєння теми.

1. Принцип наукового управління.
   
2. Сучасні напрямки вдосконалення методів управління.
   

Тема: Групи та їх значення

Мета: Сформувати поняття групи. Зрозуміти їх значення в організації.


План.

1. Неформальне організація
   
2. Характеристика неформальної організації
   
3. Фактори, що впливають на ефективність роботи групи
   

4. Рекомендації про проведенню ефективних зборів


В кожній формальній організації існує переплетіння неформальних груп і організацій, які утворюються без втручання керівника ( потрібно знати їх і взаємодіяти з ними).

Існує 3 формальні групи:

1. Група керівників – керівник і його безпосередні підлеглі;
   
2. Робоча група – що працюють над одним і тим же завданням;
   
3. Комітет – формальна група в середині робочих груп.
   

Неформальне організація – це спонтанно виникаюча група людей, регулярно взаємодіючих для досягнення якоїсь певної мети.

• Реакція на незадоволені потреби;
  
• Почуття приналежності;
  
• Взаємодопомога;
  
• Взаємо захист;
  
• Тісне спілкування і зацікавленість.
  

Характеристика неформальної організації

1. Соціальний контроль (встановлення і закріплення норм групових еталонів допустимої і недопустимої поведінки, правила щодо одягу, поведінки, допустимих видів робіт і таке інше);
   
2. Опір змінам (обговорення передбачуваних та фактичних змін);
   
3. Неформальні лідери – фактори: вік, посадове положення, професійна компетентність, свобода пересування та отримання інформації.
   

Проблеми з неформальною організацією (НО)

1. зниження ефективності;
   
2. розповсюдження неправдивих пліток;
   
3. тенденція опору змінам.
   

Вигоди від НО

1. відданість організації;
   
2. високий дух колективізму;
   
3. висока продуктивність праці.
   

Рекомендації в роботі НО

1. Визнати НО, працювати з нею і не загрожувати її існуванню;
   
2. Вислуховувати думки членів і лідерів НО;
   
3. Прораховувати негативний вплив при прийнятті рішень по НО;
   
4. Дозволяти НО брати участь у прийнятті рішень (послаблення опору);
   
5. Оперативно видавати інформацію (позбавитися пліток).
   

Фактори, що впливають на ефективність

роботи групи

• розмір, склад, групові норми, згуртованість, конфліктність, статус, функціональні ролі членів групи;
  
• 
  
• розмір 3-9 чол. (в разі збільшення спілкування ускладнюється, збільшується персональна відповідальність);
  
• склад групи – ступінь подібності особистостей і точок зору (різноманітність);
  
• групові норми – яка поведінка і які дії від них очікуються;
  
• згуртованість – це міра тяжіння членів групи один до одного і до групи (ефективна праця, якщо цілі організації і групи погоджуються, негативний наслідок – групова однодумність);
  
• конфліктність – розбіжність у думках (однак підвищена вірогідність конфлікту);
  
• статус – старшинство в посадовій ієрархії, назва посади, розміщення кабінету, освіта, соціальні таланти, інформованість, накопичений досвід тощо (більший вплив на групу між членами з низьким статусом);
  
• функціональні ролі членів груп:
  

1. Цільові ролі:
   
   1. Ініціювання діяльності, пошук інформації, збір думок, надання інформаційного висловлення думок, координування, узагальнення;
      

2. Підтримуючі ролі:

1. Заохочення, забезпечення участі, встановлення критеріїв, виконання, вираження почуттів групи.
   

Рекомендації про проведенню ефективних зборів

Займає більшу частину часу керівника.

1. Скласти конкретний порядок зборів;
   
2. Забезпечити інформацією;
   
3. Використовувати членів групи;
   
4. Створити атмосферу довіри;
   
5. Розглядати конфлікт як позитивний фактор;
   
6. Майбутні заходи, які плануються для здійснення рішень.
   

Боротьба з однакомисленням

1. Висловлювати думки та сумніви, одержувати інформацію;
   
2. „Адвокат диявола” – захист неправдивого діла;
   
3. Різноманітні точки зору, критика;
   
4. Спочатку забрати всі пропозиції, а вже потім обговорювати „+” та „-„;
   
5. Спочатку вислухати ідеї підлеглих.
   

Управління за допомогою комітетів

Комітет – це формальна група, якій делеговані повноваженням для групового прийняття рішень та здійснення дій.

Спеціальний комітет – тимчасова група.

Постійний комітет – постійно діюча група (рада директорів, правління фірми, ради трудових колективів) для надання консультацій з окремих питань.

Коли використовувати комітет

1. Проблема вимагає великого досвіду;
   
2. Пропоноване рішення може бути непопулярним в організації;
   
3. Колективне прийняття рішень піднімає дух організації (залучати підлеглих);
   
4. Координація роботи різних підрозділів організації.
   

Помилки в системі „Організація – комітет”

1. Неправильна чисельність комітету (5 – 9 чол.);
   
2. Відсутність чітких прав та обов’язків;
   
3. Втрати часу;
   
4. Повільне прийняття і виконання рішень;
   
5. Компроміс породжує посередність;
   
6. Надмірні затрати;
   
7. Однакомислення
   

Контрольні питання для засвоєння теми.

1. Групи та їх значення. Види груп. Роль комітетів
   
2. Фактори , що впливають на ефективність роботи груп.
   

Тема: Прийняття управлінських рішень

Мета: Сформувати підхід до прийняття управлінських рішень


План.

1. Підхід до прийняття рішень
   

2. Етапи раціональних рішень


Менеджер – приймає рішення та реалізовує їх через інших людей.

Рішення - це вибір альтернативи, рух до поставлених перед організацією завдань.

Запрограміровані рішення - послідовності кроків або дій по алегоричній

Схемі.

Незапрограміровані рішення – в нових ситуаційних моделях – нові дії та процедури.

Підхід до прийняття рішень

1.Інтуїтивні – на основі 6го почуття (шанси на правильний вибір невисокий).

2. На висновках – це вибір, зумовлений знаннями або досвідом.

3. Раціональне – не залежить від попереднього досвіду, обґрунтовується за допомогою аналогічного процесу.

Етапи раціональних рішень

1. Раціональні проблеми – (визначати норми проблеми, зібрати та проаналізувати внутрішню та зовнішню інформацію
   
2. Формування обмежень і критеріїв прийняття рішення (які обмеження діють в межах проблеми і тільки потім вибирати альтернативу)– критерії – це стандарти, рекомендації при оцінці.
   
3. Визначення альтернатив – для більш якісного вибору ліпшого варіанту.
   
4. Оцінка альтернативних варіантів – визначити позитивні ознаки та недоліки варіантів (вибір параметрів та шкалу оцінок).
   
5. Вибір альтернативи – завдяки правильному висновку та досвіду.
   
6. Реалізація рішення:
   

• роз’яснити колективу основні положення, правильність своєї точки зору, добро організації та кожному робітнику;
  
• залучення працівників до прийняття рішень;
  
• використати функції управління (планування, організації, мотивації, контроль).
  

8. Зворотній зв’язок коректування процесу.
   

Інші фактори, що впливають на процес прийняття рішень

1. Особистісні оцінки керівника – (по системі цінностей, які впливають на рішення);
   
2. Середовище прийняття рішень – (визначеність – знання результатів вибору, ризик, невизначеність – важливо оцінити ймовірність, фактор часу, мінливе середовище);
   
3. Інформаційні та поведінкові обмеження (бар’єри та особисті пристрасті, щодо отриманні інформації та поведінки);
   
4. Негативні наслідки – кожне рішення тягне побічні ефекти, які слід враховувати та шукати компроміс;
   
5. Взаємозалежність рішень – їх взаємопов’язаність.
   

Контрольні питання для засвоєння теми.

1. Обмеження і критерії при прийнятті рішень
   
2. Моделі і методи прийняття рішень
   
3. Визначення цілей , розробка стратегій.
   

Тема: Основи планування в організації


Мета: Зрозуміти необхідність планування в організації


План.

1. Поняття планування
   
2. Етапи планування
   

3. Реалізація стратегії


Планування – це набір дій і рішень за допомогою яких працюють всі функції управління, і увесь процес прийняття рішень.

В плануванні виділяють 4 види управлінської діяльності:

1. Розподіл ресурсів – (трудових, фінансово – матеріальних);
   
2. Адаптація до зовнішнього середовища (влади, суспільству та ін);
   
3. Організаційне передбачення (урахування досвіду минулого);
   
4. Внутрішня координація.
   

Етапи планування

1. Вибір місії та цілей (мета її існування, створення послуг, товарів для клієнтів – визначається хто є нашим клієнтом, його потреби)
   

а) цінності і цілі вищого керівництва (що добре, що погано)

Цілі мають характеристики: конкретність, орієнтація у часі, досяжність, загальна спрямованість і взаємопідтримка.

2. Оцінка і аналіз зовнішнього середовища.
   

Можливості та загрози для організації

1. Економічні - (інфляція, рівень зайнятості, податкова ставка та ін.);
   
2. Політичні (нормативні документи, закони);
   
3. Ринкові фактори (рівень конкуренції, життєві оцінки виробів);
   
4. Технологічні (стежити за науково – технічним прогресом);
   
5. Міжнародні;
   
6. Соціальна поведінка (мораль, сподівання суспільства).
   

Обстеження сильних і слабих сторін організації

• це оцінка основних функцій організації.
  

1. Операції – дії по виробництву товару або надання послуг (залежить від конкуренції, нових матеріалів, ринку, якості продукту та ін.)
   
2. Маркетинг:
   

а) конкурентоспроможність продукції;

б) різноманітність та якість виробів;

в) ринкова статистика;

г) розробка нових товарів;

д) передпродажне та після продажне обслуговування клієнтів;

е) реклама, просування товару, ефективний збут;

є) прибуток;

3) Прибуток;

4) Людські ресурси (якість, професіоналізм, компетентність)

5) Культура та імідж корпорації (звичаї, мораль, сподівання) імідж її враження про неї, яке створюється її діями стосовно суспільства.


Аналіз стратегічних альтернатив

Планування розглядає 4 альтернативи:

1. Обмежене зростання – визначення цілей від досягнутого, їх корекція з рахуванням інфляції й інших обмежень (задоволення своїм економічним становищем);
   
2. Зростання – підвищення рівня цілей у порівнянні з показниками попереднього року (технології, асортимент швидко змінюється)
   

Види зростання:

а) внутрішнє (розширення асортименту

б) зовнішнє ( за рахунок інших фірм – злиття корпорацій

3) Скорочення – визначення рівня цілей, нижчого за попередній (ліквідація, переорганізація підприємств тощо)

4) Поєднання – об’єднання будь – яких з цих трьох стратегій.

На вибір стратегії впливають такі фактори:

1. Ризик
   
2. Знання минулих стратегій (досвід)
   
3. Реакція на власників акцій (цілі)
   
4. Фактор часу
   

Наприклад, (цінова політика легко здійснювана і гнучка, але копіюється конкурентами; стратегія нових технологій – важко копіюється або не гнучка).

Реалізація стратегії

Після вибору стратегії необхідний механізм її реалізації який здійснюється завданнями:

1)Тактики – короткострокові стратегії, які погоджуються з довгостроковим планом:

2) Політика – орієнтири для дій і прийняття рішень („Кодекс законів”, який визначає, в якому напрямку, яким чином будуть досягнуті цілі;

3)Процедури – рекомендації до дій, які здійснюються в конкретній ситуації;

4)Правила – виключення будь-якої свободи вибору (вказують напрямок дій, виключення непотрібних повторів, передбачення результату, знижують ініціативу і творчість).

Реалізація стратегічного плану та контроль за його виконанням та управління ним

Застосовується два інструмента:

1. Бюджет (метод розподілу ресурсів, які цілі є обґрунтовано досяжним при наявних ресурсах);
   

• загальні витрати
  
• оперативні
  
• підсумкові
  

2. Управління за цілями – метод поєднання планування, контролю та мотивації (зв’язок між цілями підлеглих начальників і всієї організації, кожний одержує конкретне завдання.
   

Основні етапи управління за цілями

1. розробка цілей;
   
2. планування дій;
   

3)визначення основних завдань;

4взаємозв’язок між основними видами діяльності;

5)уточнення ролей для виконання діяльності;

6)оцінка витрат часу для кожної операції;

7)значення ресурсів і витрат

8)перевірка строків і корекція планів.


Причини невдач програм управління за цілями

1. Відсутність зацікавленості;
   
2. Викривлення концепції;
   
3. Труднощі при формуванні цілей;
   
4. Відсутність відповідних кваліфікованих робітників;
   
5. Дефіцит часу.
   

Оцінки стратегії

2. Сполучається стратегія з можливостями організації;
   
3. Припустимий рівень ризику;
   
4. Достатність ресурсів;
   
5. Зовнішні небезпеки;
   
6. Кращій спосіб застосування ресурсів.
   

Кількісний критерій

1. Частка ринку;
   
2. Збільшення обсягу продажу;
   
3. Ефективність виробництва та збуту;
   
4. Прибуток, курс акцій;
   
5. Невиходи на роботу.
   

Якісний критерій

1. Залучити висококваліфікованих менеджерів;
   
2. Розширити обсяг послуг;
   
3. Поглибити знання про ринок;
   
4. Знизити кількість небезпек;
   
5. Використання можливостей організації.
   

Контрольні питання.

1. Визначення цілей , розробка стратегій.
   
2. Основні етапи управління за цілями
   

Тема: Основи теорії мотивації


Мета: Зрозуміти мотивацію як процес досягнення особистих цілей та цілий організації

План.

1. Основні типи теорії мотивації
   

2. Теорія потреб Маслоу та Мак Кленда


Мотивація – це процес спонукання та інших людей до діяльності для досягнення особистих цілей організації.

Є два основні типи теорії мотивації

1) Змістовні – (змушування людей діяти так, а не по іншому);

2) Процесуальні – (як поводити себе в залежності від сприйняття та пізнання).

Потреби – це усвідомлення необхідності у будь-чому, яка спонукає до дії (первинні, вторинні)

Спонукання – це бажання задоволення потреб

Мотиваційна поведінка – ґрунтується на потребах і спонуканні людини.

Людини прагне перевершити свій раніше досягнутий результат
Те, що є мотивацією для одних, зовсім не важливо для інших.

Винагорода – це те, що людина вважає для себе цінним

а) внутрішня винагорода – це відчуття успіху при досягненні мети, важливості виконуваної роботи, самоповага;

б) зовнішня винагорода – це зарплата, просування по службі, символи службового статусу та престижу, додаткові виплати, додаткові відпустки, тощо.

Менеджер повинен застосовувати у пропорціях внутрішні та зовнішні винагороди.

Теорія потреб Маслоу та Мак Кленда

2. Фізіологічні (їжа, вода...)
   
3. Потреба в захисті (від фізичних та психологічних перевантажень)
   
4. Соціальна потреба (приналежність до чогось)
   
5. Потреба визнання
   
6. Потреба розвитку
   

1. Фізіолог
   
2. Безпека
   
3. Належність
   
4. Повага
   
5. Успіх
   
6. Влада
   
7. Самовираження.
   

Контрольні питання.

1. Зміст теорії мотивації А.Маслоу.
   
2. Зміст теорії мотивації МакКлелланда
   

Тема: Лідерство (стиль, ситуації, ефективність)


Мета: Зрозуміти лідерство як інструмент ефективного управління та процес впливає на членів групи.


План.

1. Підходи до лідерства.
   
2. Класифікація поведінки керівника по Лайнергу
   

3. Комунікації


Влада – інструмент ефективного управління, це можливість впливати на поведінку інших.

Лідерство –процес, за допомогою якого одна особа впливає на членів групи.

Лідерство – це здатність впливати на індивідуальні групи людей, щоб спонукати їх працювати для досягнення цілей організації


Вплив – це поведінка, яка змінює відношення і відчуття іншого.

Керівник організації – це лідер, який ефективно управляє своїми підлеглими (його мета – щоб вони виконували роботу).

Без влади –нема організації та порядку

Баланс влади

Вплив і влада залежить від особи, на яку синиться вплив, ситуації і здатності керівника.

1. Влада керівника (підвищення з/п, просування по службі, розширення повноважень, задоволення соц. потреб тощо);
   
2. Влада підлеглих (інформація, неформальні контракти, тощо).
   

Необхідно підтримувати розумний баланс влади (не викликати почуття знедоленості та непокори).


П і д х о д и д о л і д е р с т в а

1. З позиції особливих якостей:

(рівень інтелекту, знання, вражаюча зовнішність, чесність, здоровий глузд, ініціативність, соціальна та економічна освіта, високий ступінь впевненості, тощо);

2. Поведінковий

(манери поведінки по відношенню до підлеглих);

3.Ситуаційний підхід – стиль лідерства змінюється від конкретної ситуації (вміння вести себе по різному в різних ситуаціях).


Поведінковий підхід може бути

I. автократичним характеризується достатністю влади, щоб нав’язувати виконавцям свою волю.

1) люди не люблять працювати, уникають роботи;

2) люди не мають честолюбства, намагаються позбавитися від відповідальності, хочуть, щоб ними керували;

3)хочуть захищеності;

4)щоб примусити людей працювати, необхідно використовувати примушування, контроль і загрозу покарання.

Висновок

Автократ централізує повноваження, не дає свободи в прийнятті рішень.

II. Дем.керівник

1) праця – люди прагнуть до праці (від природи);

2)якщо люди залучені до організаційних цілей та будуть використовувати самоуправління і контроль;

3)винагорода пов’язана з досягненням цілі;

4) здатність до творчого рішення проблеми.

Висновок

Демократичний керівник уникає нав’язувати свою волю підлеглим (децентралізація повноважень, у людини потреби в приналежності, самовираженні. Високі цілі).

Ліберальний – дається повна свобода у визначенні своїх цілей і контролі за своєю власною роботою.

Авторитарне руководство виконує більший обсяг роботи ніж демократичний і ліберальний.


Автократичне «------ Демократичне -----» Ліберальне


Класифікація поведінки керівника по Лайнергу

3. Автократ
   
4. Доброзичливо-авторитарна (підлеглі обмежено беруть участь)
   
5. Консультативно-демократична ( значна довіра до підлеглих, двостороннє спілкування)
   
6. Заснована на участі (групове рішення і участь робітників у прийнятті рішень).
   

Поведінка керівника

• розподіляє виробничі ролі між підлеглими;
  
• розписує завдання і пояснює вимоги до його виконання;
  
• планує і складає графіки роботи;
  
• розробляє підходи до виконання робіт;
  
• передає свою турботу про виконання завдань;
  
• бере участь у спілкуванні;
  
• допускає участь підлеглих у прийнятті рішень;
  
• спілкується у схвальній і незагрозливий манері;
  
• дає можливість задовольнити людям потреби, пов’язані з роботою.
  

Комунікації

Комунікації – це обмін даними, на основі яких керівник одержує інформацію, необхідну для прийняття ефективних рішень, доводить прийняті рішення до працівників організації (керівник на це втрачає 50 – 70% робочого часу).


Комунікації між рівнями та підрозділами

• по низхідній (поточне завдання, правила, процедури);
  
• по висхідній (звіт, пропозиція, пояснювальна записка);
  
• між різними підрозділами (горизонтальний);
  
• керівник – підлеглий;
  
• керівник –робоча група;
  
• неформальні (розповсюдження чуток з неформальних джерел).
  

Контрольні питання.

1. Лідери як член групи.
   
2. Вплив лідера на кожного члена групи.
   

Зміст

1. Тема: Поняття і сутність менеджменту. Менеджмент в організації.
   
2. Тема: Організація управління як функція
   
3. Тема: Принципи і методи управління
   
4. Тема: Групи та їх значення
   
5. Тема: Прийняття управлінських рішень
   
6. Тема: Основи планування в організації
   
7. Тема: Основи теорії мотивації
   
8. Тема: Лідерство
   

Рекомендована література:

1. Нагаєв В.М. Менеджмент теорія, практика,мистецтво.Харків 2001 р.

2. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента : Пер. с англ.
-М.:«Дело»_; 1992-702 с.

3. Герчикова И.Н., Менеджмент : Учебник. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ,

4. Веснин В.Р., Основы менеджмента. Курс лекций для студентов высших
учебных заведений. — М.: Общество «Знание» России. 1996 — 472с.

5. Самыгин С.И., Столяренко Л.Д. Менеджмент персонала. Учебное пособие.

- Ростов н/д: изд~во «Феникс», - 1997 - 480 с. 5.

6. Шпалинский В.В. Менеджмент организации. Учебное пособие.


Лидерство

(личное влияние менеджера)

Эффект управления складывается из двух действий:

1. Руководство
   
2. Лидерство
   

Руководство – официальные действия менеджера как должностного лица (подчинение определенной должности).

Лидерство – умение использовать личное влияние на людей.

Имеющий большое влияние на людей, но лишенный возможности быть руководителем – негативно влияет на управление.

При сочетании руководящих и лидерных качеств управленческие действия становятся эффективными.

Виды влияния менеджера

1. на основе принуждения
   
2. на вознаграждении
   
3. экспертное влияние
   
4. харизматическое
   
5. законное
   
6. на основе убеждения
   
7. на основе участия
   

На принуждения

Базируется на страхе потерять определенные моральные и материальные блага (зарплату, премиальные, оплату; транспорта, коммунальных услуг, детей в учебных заведениях, служебной квартиры, машины); моральные: - (должностной рост, работа в коллективе, развитие способностей).

Работнику целесообразно предоставляется не одно, а целый набор, (делимость) с возможностью отнять или приостановить пользование (возвратность).

Положительное: Отрицательное:

1)быстродейственное 1) высокие зарплаты на

2) возможность регулировать силу влияния организацию системы благ;

3) универсальность 2) высокая жесткость


Дает наилучшие результаты, где нужна высокая дисциплина и соблюдение правил.


II. На вознаграждение

Для этого:

1. Менеджер выясняет потребности работника;
   
2. устанавливает возможности организации по удовлетворению потребностей;
   
3. Убеждает работника в реальности получения вознаграждения при подчинении.
   

Воздействие может быть сильным и длительным, если подобрать вознаграждение по потребностям.

Положительно Отрицательно

1. высокое быстродействие 1. индивидуальный характер

при реальном вознаграждении;

2. регулируемость силы 2. мягкость влияния

(качеством и количеством (в кризис не действует)

вознаграждения);

3. повышает активность

(инициативу, творчество,

способности).

Наилучшие результаты – в нестандартных, оригинальных работах, где требуется инициатива, творчество, аналитичные способности.

III. Экспертное влияние

На основе высоких профессиональных качеств (людям нравится профи, они преклоняются перед талантом мастерством).

Оно определяется предоставлением:

Дипломов, аттестатов, характеристик, рекомендаций; сведением о здоровье.

Положительно: Отрицательно:

1. Долговременность; 1. Требуется времени

(завоевание доверенности);

2. Мягкость

(сознательный характер влияния); 2. Личный характер.


Харизматическое влияние. Умение нравиться, быть примером, эталоном.


Необходимо иметь:

1). Устойчивую биоэнергетику (здоровье, спорт);

2). Приятная внешность (вызывать восхищение, но не настолько, чтоб вызвать зависть, переходящую в презрение и ненависть);

3). Риторические способности;

4). Оригинальное мышление;

5). Хорошие манеры;

6). Не должен впадать в надменность и себялюбие.

Положительно: Отрицательно:

1.универсальность 1. личный характер

2. быстродействие 2. долговременность

формирования, сильная зависимость.


IV. Законное

Лидер Требует соблюдение формальных правил, традиций и норм трудовой деятельности.

Положительно Отрицательно

1. обезличное влияние 1. длительность формирований традиций

2. устойчивость 2. консерватизм

V. На основе убеждения

Пользуясь логикой и эмоциями учитывая расположение слушателя,

убеждения зависит от ряда факторов

1) Заслужить доверие;

2) Учитывать интеллектуальный уровень слушателя;

3) Цель не должна противоречить системе ценностей его подчиненных.

Положительно Отрицательно

1. усилие элементов 1. медленная организация

сотрудничества, сознательности, влияния;

творчества; а) логика (дольше, но

2. устойчивость влияния. устойчивей)

б) эмоции (быстрее, но

менее устойчивей).

VI. На основе участия

Привлекая к участию в решении вопроса работников менеджер оказывает влияние на своих противников.

Положительно Отрицательно

1. устойчивость, 1. требует тщательной

долговременность; подготовки и професиональн.

2. низкие затраты. 2. организовывает влияние.

Во всех сферах деятельности.


Тема: Управлінський контроль.Конфлікт

Мета: Зрозуміти контроль як процес, який забезпечує досягнення цілей

організації.

План.

1. Поняття контролю