Головне управління медичних закладів Укрзалізниці

Вид материала

Содержание

Медичні служби
Львівської залізниці
Південної залізниці
ДЛПЗ «Центральна клінічна лікарня Укрзалізниці»
Медичні огляди
Професійна патологія
КЗоТ, Стаття 169.
Лікарські експерні комісії працюють в дві зміни - що забезпечує повноту охоплення та зручність проведення медичних оглядів
Консультативна медична допомога в більшості медичних закладів Укрзалізниці надається з 30 лікарських спеціальностей.
Напрямки розвитку медичних закладів Укрзалізниці
Корисні Інтернет ресурси
Закони України в галузі інформатизації
Телемедицина в Україні
Міжнародна Асоціація Медичної Інформатики (IMIA)
Європейська Асоціація менеджерів інформаційних технологій охорони здоров'я (HITM)
З 21 по 23 березня 2011 року в Донецьку відбулась VII Міжнародна конференція «Телемедицина – Досвід і Перспективи».
Технології підвищення корпоративної культури у медичному закладі: проект – «Ідеальний лікар»

Подобный материал:

Головне управління медичних закладів Укрзалізниці

Залізничний транспорт України працював в єдиному просторі царської Росії, Радянського Союзу, а з проголошенням незалежності України її залізниці були об’єднані Укрзалізницею в єдину систему. Лікарсько-санітарні служби (а їх було шість) були підпорядковані Головній лікарсько-санітарній службі. Цю роль виконувала лікарсько-санітарна служба Південно-Західної залізниці аж до створення Головного управління медичних закладів України в 1999 році.

Головне управління медичних закладів Укрзалізниці, створено у відповідності до наказу по Укрзалізниці від 21 липня 1999 року № 219-Ц, є структурним підрозділом Державної адміністрації залізничного транспорту України і знаходиться у підпорядкуванні відповідно до визначеного розподілу обов’язків між Генеральним директором Укрзалізниці і його заступниками.

Головне управління створене з метою забезпечення проведення у життя державної політики в галузі охорони і зміцнення здоров’я населення України серед залізничників, транспортних будівельників та членів їх сімей, пасажирів, а також для медичного забезпечення безперебійної роботи залізничного транспорту України.
До сфери функціональної діяльності Головного управління входять медичні служби та медичні заклади залізниць, вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації.

Медичні служби:	Адреси:
Донецької залізниці	ссылка скрыта
Львівської залізниці	ссылка скрыта
Одеської залізниці
Південної залізниці	ссылка скрыта
Південно-Західної залізниці	ссылка скрыта
Придніпровської залізниці
ДЛПЗ «Центральна клінічна лікарня Укрзалізниці»	ссылка скрыта

Медичні огляди

Медичний професійний відбір і медичні огляди залізничників, праця яких пов’язана з рухом поїздів, почали проводити 1877 року. Тоді перевіряли тільки зір. На другому з’їзді лікарів Залізничного Транспорту в 1889 році було прийнято рекомендації проводити медичні огляди залізничників щодо захворювань слуху та інших соматичних хвороб. У 1902 році на 29му з’їзді лікарів залізничного транспорту було перероблено правила лікарського медичного огляду залізничників, яких приймали на роботу на залізничну службу. Ця робота активізувалася в радянський період, коли в 1922 році ввели «Правила медицинского освидетельствования лиц, поступающих на железнодорожную и водную службу».

У 1923 році Народний комісаріат шляхів сполучення (НКШС) і Народний комісаріат охорони здоров’я СРСР наказом № 551 ввели правила медичних оглядів. Із часом накази переглядали з підвищенням вимог до стану здоров’я залізничників. У 1987 році вийшов наказ № 23Ц «О медицинском освидетельствовании работников железнодорожного транспорта, связанных с движением поездов».

У 2010р. Наказом МТЗУ №240 було затверджено «ПОРЯДОК проведення медичних оглядів працівників
певних категорій залізничного транспорту, метрополітенів та підприємств міжгалузевого промислового   залізничного транспорту України», Київ, 2010






      Професійна патологія

Перша фундаментальна праця з професійних хвороб – монографія Bernardino Ramazzini,

1633-1714р. «Роздуми про хворобу ремісників»

Перша в Україні кафедра гігієни праці та професійних захворювань була організована у 1923 році в Київському медичному інституті - "Кафедра професійної гігієни". Проводились дослідження з фізіології праці, зокрема вивчались механізми виникнення втоми.
У 30-ті роки XX ст. в Україні відкривається низка науково-дослідних інститутів та лабораторій гігієни праці і профзахворювань (у Харкові в 1923 p., Дніпропетровську в 1924 p., у Києві в 1925 p.).
У 1975 р., в м. Одесі була створена лабораторія суднової гігієни НДІ , а у 1978 р. вирішенням МЗ СССР і ГКНТ лабораторія перетворена у філію НДІ, а в 1988 р. – у Всесоюзний НДІ гігієни водного транспорту. З 1991 р. у зв'язку з переведенням інституту в підпорядкування МЗ України він отримує своє справжнє найменування: ДП «Український науково-дослідний інститут медицини транспорту» МОЗ України. Сфера його діяльності була поширена на інші види транспорту - залізничний, авіаційний, автомобільний. З 1988 р. інститут отримав статус центру Всесвітньої організації здоров'я (ВОЗ).
Унікальна праця міждисциплінарної інтеграціїї

«Професійні хвороби»

проф. Ткачишин В.С.підручник

Київ, 2011р

КЗоТ, Стаття 169. Обов'язковi медичнi огляди працiвникiв певних категорій:

…Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за свої кошти органiзувати проведення попереднього (при прийняттi на роботу) i перiодичних (протягом трудової дiяльностi) медичних оглядiв працiвникiв, зайнятих на важких роботах, роботах iз шкiдливими чи небезпечними умовами працi або таких, де є потреба у професiйному доборi, а також щорiчного обов'язкового медичного огляду осiб вiком до 21 року. Перелiк професiй, працiвники яких пiдлягають медичному оглядовi, термiн i порядок його проведення встановлюються Мiнiстерством охорони здоров'я України за погодженням iз Державним комiтетом України по нагляду за охороною праці…

    Низкою законодавчих актів України, зокрема Кодексом законів про працю України, Законами України «Про охорону праці», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Основи законодавства України про охорону здоров’я» передбачено проведення медичних оглядів: «…Керівники організацій несуть відповідальність за своєчасність проходження своїми працівниками обов’язкових медичних оглядів та за шкідливі наслідки для здоров’я населення, спричинені допуском до роботи осіб, які не пройшли обов’язкового медичного огляду…», «…Працівники, які без поважних причин не пройшли у встановлений термін обов’язковий медичний огляд у повному обсязі, від роботи відсторонюються і можуть бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності…».

Праця залізничника

Складні хімічні суміші, композиції, хімічні речовини визначеного призначення;
Іонізуюче випромінювання;
Неіонізуюче випромінювання;
Вібрація;
Виробничий шум;
Знижена (підвищена) температура повітря в приміщенні та робота на відкритих площадках;
Підняття та ручне переміщення вантажу;
Зорово-напружені роботи: прецизійні, роботи з оптичними приладами і спостереження за екраном;
Перебування у вимушеній робочій позі та інше.

Медичні заклади Укрзалізниці акредитовані , більшість з них мають право на проведення профілактичних медичних оглядів залізничників, праця яких пов’язана з рухом поїздів, мають право на проведення медичних оглядів кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів.

Лікарські експерні комісії працюють в дві зміни - що забезпечує повноту охоплення та зручність проведення медичних оглядів

Консультативна медична допомога в більшості медичних закладів Укрзалізниці надається з 30 лікарських спеціальностей.

Унікальний музей історії медицини залізничного транспорту України

було створено у 2002 році. Невеличке затишне приміщення розташоване на території ДКЛ№1ст.Київ (вул.. М.Коцюбинського, 8).

Сім стендів відображають чітку вертикальну систему управління медичними закладами: один стенд відтворено саме Головним управлінням медичних закладів Укрзалізниці, а інші 6 - медичними службами залізниць. Кожний стенд – це дбайливо зібрані сторінки історії становлення і формування специфічної системи надання медичної допомоги , що починається із будівництва у 1836 р. першої залізниці …

Кожна сторінка історії - стенд має краєзнавчий характер: будувалась залізниця – впродовж будувались «заклади» медичної допомоги працюючим на залізниці. В 1859 р. вийшло перше "Наставление для подавания первой помощи при крушении поездов", а у 1864 році – «Положение о врачебной службе» на залізниці [1]. У зв'язку з тим, що залізничний транспорт не має чітких адміністративно-територіальних меж як об'єкт, робітники залізничного транспорту, транспортного будівництва, члени їх сімей завжди поселялись, жили і працювали в селищах і на підприємствах, розташованих вздовж залізниць.

Мережа медичних закладів залізничного транспорту формувалася, пристосовуючись до місць проживання і роботи залізничників та транспортних будівельників: фельдшерсько-акушерські пункти, лінійні амбулаторії для надання медичної допомоги на полустанках та маленьких станціях; лінійні лікарні на лінійних станціях, вузлові лікарні на вузлових станціях, відділкові лікарні на великих станціях і відділках залізниць. Дорожні і центральні лікарні створювалися в обласних центрах. Кожна лікарня окрема сторінка історії - на стендах музею є також книги - медичні, краєзнавчі та історичні, що були написані як спогади людьми, що сумлінно відтворювали цю саму історію…

Присутні на стендах і унікальні документи, що мають історію більш ніж 125 років.

1879 р., щоправда, дещо умовно, визнається історією початком організованої охорони здоров'я на залізничному транспорті, адже у цьому році вийшли документи, що визначили охорону здоров'я як систему.
У період з 1898 по 1911 рр. відбулось чотири всеросійських з'їзди залізничних лікарів. Крім того, у той же період, а також до і після, проводились і з'їзди лікарів приватних залізниць або лише лікарів однієї залізниці. На відомих Пироговських з'їздах лікарів працювала залізнична секція;
У 1931 р. Раднарком СРСР передає всю охорону здоров'я залізничного транспорту у підпорядкування Народного комісаріату шляхів сполучення. В НКШС організується Центральне лікувально-санітарне управління (ЦЛСУ);

З 1942 року ЦЛСУ стає Головним лікувально-санітарним управлінням (ГЛСУ), а на залізницях з цього року засновуються лікувально-санітарні служби.
У 1991р. Величко М.І. – начальник МС ЮЗЖД отримав телеграму ГЛСУ МШС СРСР: «МПС …Прекращено финансирование»… і було розгорнуто ще одну сторінку історії - набуття Україною незалежності а з цим процесом - становлення медицини залізничного транспорту України…

Добровільне медичне страхування

Більш ніж 10 років медичні заклади Укрзалізниці працюють в системі добровільного медичного страхування. Програма добровільного медичного страхування залізничників та пенсіонерів залізничного транспорту здійснюється з 2000 р. на основі оцінки конкурсних пропозицій страхових компаній.

Враховуються: досвід роботи страхових компаній з добровільного медичного страхування на ринку страхування здоров′я громадян, річний страховий тариф, річний ліміт відповідальності страховика, граничний ліміт відповідальності на випадок госпіталізації за профілями ліжок, страхування випадків амбулаторно-поліклінічного лікування, компенсація витрат застрахованим особам, понесених на придбання лікарських засобів та виробів медичного призначення при стаціонарній госпіталізації та лікуванні в денних стаціонарах не базових медичних закладів в межах ліміту відповідальності, розмір авансування медичного закладу, розмір резервного фонду для лікування тяжкохворих пацієнтів, відсутність франшизи, та ін.

На вимоги страхувальників – залізниць страхові компанії розширили і удосконалили умови страхування, а саме:

Включили лікування застрахованих в умовах денних стаціонарів і стаціонарів вдома до страхових випадків та встановили єдиний граничного ліміту відповідальності для лікування в амбулаторних умовах без урахування профілю ліжок (нозоології).
Суттєво збільшили граничні ліміти відповідальності на випадок госпіталізації та встановили єдині для медичних закладів усіх рівнів максимальні ліміти відповідальності на випадок госпіталізації для адекватного виконання стандартів лікувально-діагностичного процесу відповідно до клінічних протоколів.
При виплаті суми граничного ліміту відповідальності розподілили страхові суми в цілому на випадок госпіталізації, відмовившись від розподілу коштів на 1 ліжко-день. Як свідчить досвід, максимальна сума коштів на медикаменти витрачається у перші 2-3 дні перебування хворого у стаціонарі.
Направили частину страхових відшкодувань на витратні матеріали пара клінічних підрозділів, ремонт та придбання медичного обладнання, винагороду лікувальному закладу на ведення документації для страхової компанії
Сформували резервний страховий фонд для лікування тих захворювань, які не включені в Програму страхування та потребують значних фінансових затрат.
При стаціонарному лікуванні застрахованих у не базових медичних закладах та при ургентній госпіталізації до територіальних закладів охорони здоров’я, страхові компанії здійснюють відшкодування витрат, понесених застрахованими особами на придбання лікарських засобів та виробів медичного призначення в межах ліміту відповідальності.

Існування повноцінного ринку страхування є важливою умовою для підвищення добробуту населення та сталого економічного зростання. В Україні цей сектор знаходиться на стадії розвитку, і подальший його розвиток набуває пріоритетного значення в економічному та соціальному аспектах політики держави. Аналіз сучасного стану визначає наступні тенденції розвитку:

Розроблено теоретичні засади та практичні рекомендації щодо формування страхового ринку України.
Уточнено зміст поняття страхового ринку, визначено його характерні особливості та основні функції.
Досліджено страхові процеси, що здійснюються за умов ринкової трансформації економіки.
Проаналізовано макроекономічні аспекти формування страхового ринку України, виявлено тенденції та закономірності його розвитку.
Наведено оцінку нормативно-правової бази ринку страхових послуг.
Вивчено його організаційну структуру та сучасні технології функціонування страхових організацій, визначено характерні риси стахувальної діяльності.
Встановлено особливості та запропоновано шляхи активізації інвестиційної діяльності страхових компаній.
З'ясовано вплив приватизаційних процесів на розвиток вітчизняного страхового ринку, розглянуто питання забезпечення його фінансової стійкості.
Доведено необхідність розвитку страхового ринку в перспективно -прогнозованому періоді адекватно до загальної концепції випереджаючого економічного розвитку України й обґрунто- вано необхідність і напрями інтеграції вітчизняного страхового ринку у світовий.

Застрахованим пацієнтам медичні заклади Укрзалізниці пропонують професіоналізм і максимальний комфорт.

Добровільне медичне страхування суворо контролює рівень медичної допомоги, що надається, доповнюючи її більш якісним сервісом.

Медичні заклади Укрзалізниці мають більш ніж 10-річний досвід роботи по забезпеченню плановою і невідкладною якісною медичною допомогою пацієнтів, що мають поліс добровільного медичного страхування.

Останніми роками число застрахованих пацієнтів складає близько 70% із загального числа госпіталізованих.

Напрямки розвитку медичних закладів Укрзалізниці

Телемедицина

Телемедицина – це сучасний напрям розвитку інформатизації медицини, який передбачає використання сучасних інформаційних та телекомунікаційних технологій для дистанційної діагностики та лікування захворювань, надання допомоги в надзвичайних та екстрених ситуаціях, підвищення кваліфікації медичних працівників.

Телемедицина вважається одним з прикладних напрямів медичної науки і надзвичайно швидко розвивається. Головною метою телемедицини є створення умов, при яких допомога висококваліфікованих спеціалістів-медиків стане доступною не лише мешканцям великих міст, але й тим пацієнтам, що живуть далеко від спеціалізованих медичних центрів і не мають можливості особисто бути присутніми на консультації того чи іншого лікаря. Ця проблема є надзвичайно актуальною для України, оскільки невідкладне медичне консультування нерідко вкрай необхідне.

Заклади Укрзалізниці, де запроваджено та успішно застосовується телемедицина

Центральна клінічна лікарня Укрзалізниці ссылка скрыта

Із публікації «Телемедицина не розкіш»: Ми не єдині в Україні, хто намагається застосовувати телемедицину.— розповідає головний лікар ЦКЛ Укрзалізниці Михайло Афанасьєв, — хоча, на мій погляд, телемедицина — економічний і перспективний шлях для поширення можливостей надання кваліфікованої допомоги хворим у периферійних лікувальних закладах.

Особливого значення використання можливостей телемедицини набуває в надзвичайних станах, пов'язаних з природними і техногенними катастрофами, стихійними лихами тощо. Дистанційне консультування дозволить об'єктивно оцінити ситуацію та вжити відповідних заходів.

Корисні Інтернет ресурси

ссылка скрыта

сайт Державного клінічного центру телемедицини ссылка скрыта

ссылка скрыта

З 21 по 23 березня 2011 року в Донецьку відбулась VII Міжнародна конференція «Телемедицина – Досвід і Перспективи».

Участь в роботі конференції приймали більше 150 лікарів, керівників охорони здоров'я, представників індустрії і бізнесу з 10 областей України. Програма конференції включала пленарні засідання «Клінічна телемедицина », «Електронна охорона здоров'я», «Електронний медичний документообіг». Вперше в Україні в рамках конференції пройшов курс тематичного удосконалення «Електронний менеджмент ( телемедицина і інші інформаційні технології) в охороні здоров'я». Вперше на професійному рівні було проведено післядипломне удосконалення українських лікарів і керівників охорони здоров'я навиків організації і використання телемедицини.

Технології підвищення корпоративної культури у медичному закладі: проект – «Ідеальний лікар»

Ініціювавши старт безпрецедентного на Україні проекту «Ідеальний лікар», у ДЗ «ДКЛ №2 ст. Київ» ДТГО ПЗЗ (ссылка скрыта) були втілені у життя принципи розробки корпоративної культури нової якості. Проект, що стартував у лікарні, привернув увагу преси: «Магістраль» та «Здоров’я України» розпочали періодичну рубрику «Ліки для лікаря».

Програму організаційного розвитку «Ідеальний лікар» пройшли 12 молодих спеціалістів (лікарів та середнього медперсоналу). За три місяці без відриву від місця роботи вони опанували досвід програми з ділової комунікації, що активує мовні вміння та комунікаційні навички, їх практичне застосування під час виконання слухачами комунікативних вправ та завдань за відповідними темами модулів, які в свою чергу стають невід’ємною частиною особистості:

Сучасні підходи до теорії управління.
Комп’ютери та інформаційні системи в управлінні якістю лікування.
Базові поняття адміністративного менеджменту.
Прогнозування та бізнес-планування.
Основні концепції управління трудовими ресурсами.
Основні види діяльності управлінців з якості лікування.
Особливості спілкування управлінців.
Взаємовідносини попиту та пропозиції.
Ринок праці та платня.
Економічна роль.
Теорія суспільного вибору.
Напрямки та джерела економічного зростання.
Підприємницьке право та партнерство.
Правові аспекти діяльності.

За час впровадження проекту були методично обґрунтовані цікаві думки щодо покращення сервісу в лікарні, організації праці, навчання та підвищення кваліфікації спеціалістів тощо. Для практичної реалізації проекту наказом головного лікаря сформована «Рада молодих лікарів», до якої увійшли учасники семінару. Вона працює над розробкою та втіленням у життя проектів щодо покращення якості медичного обслуговування, поширюванням цих починань серед іншого медперсоналу.

Blog

Головне управління медичних закладів Укрзалізниці

Содержание