«Укрвуглегеологія»

Вид материала

Реферат

Содержание Витрат на виробництво Робоче устаткування Допоміжне устаткування

РЕФЕРАТ


Дипломна робота: 96 стор., 40 табл., 3 рис.

Об’єкт дослідження – процес бухгалтерського обліку, аналізу й аудиту витрат на виробництво на Ремонтно-механічному заводі виробничого об’єднання шахтної геології та технічного буріння «Укрвуглегеологія»

Предмет дослідження – теоретичні та методичні аспекти бухгалтерського обліку, контролю, аналізу й аудиту з розробки облікової політики й прийняття управлінських рішень

Мета роботи – розробка заходів щодо покращення фінансового стану підприємства та ведення бухгалтерського обліку витрат на виробництво, впровадження нових ефективних методик проведення аналізу й аудиту

Методи дослідження: табличний і графічний методи, методи причинно-наслідкового й абстрактно-логічного зв’язку, методологія та загальні наукові принципи проведення комплексних досліджень


Викладені теоретичні основи витрат на виробництво, розкритий їх економічний зміст, як об’єкту бухгалтерського обліку. Розкрита організація первинного обліку витрат на виробництво та зміст первинних документів, послідовність їх складання й обробки на підприємстві. Приведений опис організації аналітичного обліку з відображенням первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, зведених, накопичувальних і групувальних відомостей. Проведений аналіз обсягу випуску продукції, виявлені конкретні причини, що викликали його зниження. Розраховане можливе збільшення обсягу випуску продукції. Дана оцінка якості продукції, що випускається, визначений економічний збиток від випуску бракованої продукції. Дана оцінка зміни обсягу реалізації, виявлені конкретні причини, які призвели до погіршення цього показника. Проведений аналіз витрат на виробництво в динаміці по роках, виявлені тенденції зміни показника. Проведений аналіз витрат на виробництво за результатами роботи підприємства за місяць, виявлені конкретні причини, що викликали погіршення аналізованого показника. Розроблені конкретні заходи щодо підвищення ефективності виробництва. Розкритий зміст і механізм аудиторської перевірки.


аналіз, аудит, бухгалтерський облік, Витрати на виробництво, документообіг, елемент, калькуляція, комп’ютеризація, облікова політика, первинний облік, собівартість

ЗМІСТ


Вступ.....................................................................................................................................5

1. Теоретичні основи бухгалтерського обліку витрат на виробництво.......................8
   
   0. Сутність і зміст витрат на виробництво як об'єкта бухгалтерського обліку....8
      
   1. Класифікація (калькуляція) витрат на виробництво.........................................11
      
   2. Особливості бухгалтерського обліку витрат на виробництво.........................19
      
   3. Задачі удосконалювання обліку витрат на виробництво і формування облікової політики.................................................................................................26
      
2. Організація бухгалтерського обліку витрат на виробництво на підприємстві.....31
   
   0. Організація первинного обліку витрат на виробництво...................................31
      
   1. Організація аналітичного обліку витрат на виробництво................................37
      
   2. Організація синтетичного обліку витрат на виробництво...............................41
      
   3. Відображення практики складання бухгалтерського балансу й іншої
      

звітності на підприємстві......................................................................................48

0. Аналіз практики бухгалтерського обліку на підприємстві..............................54
   
1. Аналіз і аудит витрат на виробництво.......................................................................57
   
   0. Економічний аналіз результатів господарської діяльності
      

Ремонтно-механічного заводу.............................................................................57

0. Аналіз обсягу випуску продукції за місячними результатами роботи підприємства................................................................................................57
   
1. Аналіз якості й обсягу реалізованої продукції за місячними результатами роботи підприємства..........................................................62
   
2. Аналіз витрат на виробництво в динаміці по роках...............................65
   
3. Аналіз витрат на виробництво за результатами роботи підприємства
   

за місяць.......................................................................................................68

0. Аудит витрат на виробництво..............................................................................84
   

Висновок............................................................................................................................88

Перелік посилань.............................................................................................................89

Додатки...............................................................................................................................91


ВСТУП


Облік витрат на виробництво є найважливішою частиною бухгалтерського обліку промислового підприємства особливо в ринкових умовах. Від правильної та раціональної організації обліку витрат на виробництво залежать результати, які отримує підприємство, тобто розмір прибутку (або збитку) та рівень рентабельності, адже випуск продукції, яка буде реалізована, і одержання прибутку є головною метою виробничої діяльності підприємства.

В умовах обмеженості ресурсів і досягнення планової ефективності, виникає потреба постійного зіставлення витрат і отриманих результатів. Ця проблема посилюється під впливом інфляції, коли дані про виробничі витрати необхідно повсякденно звіряти з даними майбутніх витрат, що великою мірою залежить від впливу зовнішнього середовища. Усунути або передбачити вплив багатьох негативних внутрішніх та зовнішніх факторів можна завдяки раціонально організованому обліку витрат на виробництво.

Облік витрат на виробництво організовується з метою розподілу витрат на кожну окрему операцію або кожен окремий продукт, що необхідно для оцінки запасів і визначення фінансового результату. Завдання обліку витрат на виробництво полягає в накопиченні витрат, яке досягається шляхом зведення даних для обчислення собівартості одиниці продукції.

Облік витрат на виробництво органічно зв’язаний з калькулюванням собівартості продукції. Це, власне кажучи, два взаємозалежних етапи єдиного облікового процесу. Від правильної організації, вибору методів обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції залежать рівень економічного управління підприємством, ступінь впливу результатів діяльності окремих підрозділів на підвищення ефективності виробництва, обґрунтованість планування якісних і кількісних показників та оптимальне ціноутворення.

Одержання найбільшого ефекту з найменшими витратами, економія трудових, матеріальних і фінансових ресурсів залежать від того, як вирішує підприємство питання зниження витрат на виробництво і собівартості продукції, робіт, послуг.

Собівартість продукції є найважливішим якісним показником, який характеризує результати діяльності всього колективу по підвищенню ефективності виробництва. В ній відображені всі аспекти діяльності працівників в області технічної політики, організації виробництва і праці, використання всіх видів ресурсів для випуску продукції, виконання робіт та надання послуг. Це один з найважливіших синтетичних показників, який дає змогу оцінити ефективність використання в процесі виробництва продукції матеріальних і трудових витрат, рентабельність, прибутковість і фінансову стійкість підприємства.

Усілякі недоліки в тій або іншій області призводять до росту витрат на виробництво та собівартості продукції, зниженню прибутку, тобто ефективності виробництва. Виявлення таких недоліків та причин погіршення роботи підприємства для розробки заходів щодо послідуючого усунення цих недоліків – головна мета аналізу витрат на виробництво.

Зниження витрат на виробництво і собівартості продукції – найважливіше джерело зростання прибутку і рентабельності підприємств. Зниження собівартості продукції означає економію упредметненої та живої праці і є найважливішим чинником підвищення ефективності виробництва, росту накопичень.

Рівень собівартості продукції залежить від обсягу продукції, що виготовляється, ступеня механізації виробництва і використання устаткування, росту продуктивності праці, раціонального використання матеріалів, ощадливої витрати коштів, успішної боротьби з втратами і непродуктивними витратами, а також зниження витрат по обслуговуванню і управлінню виробництвом.

Зниженню витрат на виробництво та собівартості промислової продукції сприяє безупинний ріст продуктивності праці й економії робочого часу. Це знаходить конкретне вираження в раціональному використанні основних і оборотних коштів, скороченні відходів сировини і матеріалів, зниженні браку продукції, економії у витратах на утримання апарата управління.

При плануванні й обліку повинна застосовуватися єдина номенклатура витрат на виробництво з однаковим змістом статей витрат, а також єдині принципи групування та розподілу витрат. Добре налагоджений, достовірний облік витрат на виробництво – важлива умова удосконалювання управління виробництвом.

Мета обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції полягає в:

1. своєчасному, повному і достовірному визначенні усіх фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом продукції, по елементах і статтях;
   
2. численні фактичної собівартості окремих видів і всієї продукції шляхом групування та розподілу витрат виробництва по статтях, виробах і видах продукції;
   
3. контролі за раціональним використанням матеріальних і трудових ресурсів, грошових та інших коштів у процесі виробництва продукції;
   
4. боротьбі з безгосподарністю, втратами від браку і простоями;
   
5. виявленні невикористаних резервів виробництва для зниження витрат на одиницю шляхом найсуворішого дотримання режиму економії.
   

Метою дипломної роботи є:

1. розробка раціональних, нових підходів в обліку витрат на виробництво;
   
2. впровадження методик проведення аналізу й аудиту, орієнтованих на підвищення ефективності виробничо-господарської та фінансової діяльності Ремонтно-механічного заводу;
   
3. впровадження на підприємстві автоматизованого обліку.
   

Для досягнення поставленої мети в роботі були вирішені конкретні теоретичні і практичні задачі, які стосуються питань бухгалтерського обліку, контролю, аналізу й аудиту.

Теоретичною основою проведених в роботі досліджень стали табличний і графічний методи, методи причинно-наслідкового й абстрактно-логічного зв’язку, методологія та загальні наукові принципи проведення комплексних досліджень.

Предметом дослідження стали теоретичні та методичні аспекти бухгалтерського обліку, контролю, аналізу й аудиту з розробки облікової політики й прийняття управлінських рішень.

Об’єктом дослідження є процес бухгалтерського обліку, аналізу й аудиту витрат на виробництво на Ремонтно-механічному заводі виробничого об’єднання шахтної геології та технічного буріння «Укрвуглегеологія».

Науковою новизною в бухгалтерському обліку витрат на виробництва Ремонтно-механічного заводу стала пропозиція ведення Журналу-ордеру 5 замість Журналу 10. Також була розроблена система преміювання за здавання відходів та доведені переваги нормативного методу над позамовним. Запропонована методика проведення економічного аналізу витрат на виробництво.

Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості удосконалення обліку, аналізу й аудиту витрат на виробництво та в зниженні абсолютного значення цього показника на підприємстві, що покращить фінансовий стан Ремонтно-механічного заводу.

Дипломна робота складається з трьох розділів, кожен з яких в свою чергу поділяється на параграфи, представляє собою логічно закінчену частину з висновками й рекомендаціями. Кількість сторінок – 96, таблиць – 40, рисунків – 3, використаних літературних джерел – 26.


Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО

1. Сутність і зміст витрат на виробництво як об'єкта бухгалтерського обліку
   

Під «виробництвом» у сучасній економічній науці прийнято розуміти будь-яку діяльність членів суспільства по використанню природних ресурсів. У природні ресурси включаються і ресурси людини. [9]

Виробництво – це процес створення благ, спрямованих на задоволення матеріальних і духовних потреб людини. Це будь-яка діяльність, пов'язана зі створенням товарів і послуг. У широкому розумінні виробництво – це перетворення факторів виробництва в готову продукцію (товари, послуги). [16]

Виробничий процес представляє собою спосіб поєднання факторів виробництва з метою їхнього перетворення в кінцеві товари і послуги. Для того, щоб бути конкурентноспроможним, підприємство повинне застосовувати такий виробничий процес, який найбільш ефективно використовує наявні ресурси. Інакше кажучи, для виробництва заданого обсягу продукції використовується мінімальна кількість ресурсів. [18]

З процесу виробництва товар виступає як носій вартості. Вартість товару – це кількісна визначеність втіленого в ньому упредметненої та живої праці. Важливою її складовою є витрати виробництва, що визначаються після завершення виробничого процесу. [10]

Поняття витрат звичайно асоціюється з певними втратами, жертвами, які приходиться нести для одержання деяких корисних результатів. Ці втрати можуть бути дуже різноманітні. Вони можуть бути відчутними і невловимими, об'єктивними і суб'єктивними, грошовими і негрошовими. [6]

Відповідно до П(С)БО 1, витрати – це зменшення економічних вигод у виді вибуття активів чи збільшення зобов'язань, що приводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). [21] Формування витрат по статтях, елементам, а також склад виробничої собівартості регламентовані П(С)БО 16 «Витрати».

З позицій трудової теорії вартості К. Маркс у «Капіталі» розглядав витрати як витрати на заробітну плату, матеріали, паливо, амортизацію засобів праці, тобто на виробництво товару. До них він додавав витрати на заробітну плату працівників торгівлі (оптової і роздрібної), утримання торгових приміщень, транспорт і т.п. Перші витрати Маркс називав «витратами виробництва», другі – «витратами звертання». При цьому він не враховував ринкової ситуації і ряду інших обставин. [9]

В першому томі капіталу Маркс писав так: «Та частина капіталу, яка перетворюється на засоби виробництва, тобто у сирий матеріал, допоміжні матеріали та засоби праці, в процесі виробництва не змінює величини своєї вартості... та частина капіталу, яка перетворена в робочу силу, в процесі виробництва змінює свою вартість. Вона відтворює свій власний еквівалент і понад того надлишок, прибавочну вартість...». [1] Маркс виходив з того, що вартість товару утворюється витратами виробництва і тими витратами звертання, що являють собою продовження процесу виробництва в сфері звертання, наприклад, упакування і т.п.

Сучасна економічна теорія зовсім по-іншому підходить до трактування витрат. Вона виходить з обмеженості ресурсів і можливості їхнього альтернативного використання. [9]

Кожен товар має ціну. Проблеми ціни і механізму її формування є одними із самих складних і фундаментальних в економічній теорії. Ціни товарів служать орієнтирами, керуючись якими підприємці і споживачі роблять свій вибір, що забезпечує особистий інтерес. [4]

В умовах планової економіки ціни формувалися по методу, заснованому на визначенні повних витрат виробництва. Суть даного методу складається в підсумовуванні сукупних витрат (перемінні (прямі) плюс постійні (накладні) витрати) і прибутку, який підприємство розраховує одержати.

В умовах ринкової економіки далеко не кожен виробник може самостійно установити ціну, по якій хоче продавати свій товар. Якщо товари не диференційовані, а конкуренти численні, виробник не має ринкову силу і повинний прийняти ціну, що задається ринком. [8]

Виходячи з товаром на ринок, виробник вірогідно знає, скільки він коштував йому як виробнику. Приймаючи ціну, що диктує ринок, виробник повинний формувати витрати і, якщо витрати на виробництво продукції рівні або вище за ціну на цю продукцію, то він не дістає прибуток чи навіть працює збитково.

Для споживача на ринку товар представлений його споживчою вартістю. Корисні якості товару є рушійною силою зацікавленості покупця в придбанні товару. Орієнтуючись на попередньо запропоновану продавцем ціну товару, покупець визначає, чи коштує він споживчих якостей, які у ньому втілені, і чи зможуть вони задовольнити потреби покупця.

На етапі виходу товару зі сфери виробництва діє закон вартості, що встановлює попередню вартісну пропозицію майбутнього ринкового обміну в залежності від його ринкової вартості. Домінуючим законом ціноутворення в звертанні стає закон попиту та пропозиції, що коректує вартість відповідно до споживчої вартості товару. Ціна пропозиції і ціна попиту, що формуються під дією відзначених законів, зустрічаються на ринку, щоб знайти деяку середню величину ціни – ринкову ціну товару. Коливання ринкової ціни в залежності від попиту та пропозиції об'єктивно обмежені в діапазоні, де для виробника нижня границя визначається вартістю середніх витрат виробництва, а верхня – граничною кількістю грошей у споживача, тобто рівнем його платоспроможності.

вырезано

Об'єктом обліку при позамовному методі є окреме виробниче замовлення, що відкривається на одне чи кілька однорідних виробів (на підприємствах серійного і масового виробництва) чи на кожен виріб (на підприємствах із дрібносерійним та індивідуальним характером виробництва), а також на виконання експериментальних, ремонтних й інших робіт. Підставою для відкриття замовлення є договір, укладений між підприємством-виготовлювачем продукції та замовником.

Фактична собівартість одиниці виробів або робіт визначається після виконання замовлення шляхом розподілу суми витрат на кількість виготовленої по цьому замовленню продукції (виробів). При цьому не провадиться визначення собівартості окремих деталей, з яких зібране виріб. При здачі продукції (виробів) замовнику або на склад частинами до закінчення замовлення в цілому продукція, що здається, оцінюється по нормативній (плановій) собівартості. Вартість незавершеного виробництва визначається підсумовуванням витрат по незакінчених замовленнях.

Попередільний метод обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції застосовується на підприємствах з однорідною по вихідній сировині (матеріалу) і характеру обробки масовою продукцією, де з вихідної сировини (матеріалу) шляхом послідовної обробки виходить готовий продукт. У такім виробництві переважають фізико-хімічні й термічні виробничі процеси.

Перетворення сировини в готову продукцію на таких підприємствах відбувається в умовах безупинного і короткого технологічного процесу чи ряду послідовних виробничих процесів, кожний з яких або група яких представляє собою окремі самостійні переділи (фази, стадії) виробництва. Наприклад, хімічне, текстильне, цегельне, лісове, шкіряне, металургійне й інше виробництва. Попередільний метод можливо використовувати також і у виробництвах з комплексним використанням сировини.

Особливість попередільного методу полягає в тому, що об'єктом обліку витрат на виробництво є технологічний переділ, а усередині переділу – визначені види продукції, об'єднані в калькуляційні групи за принципом однорідності основних матеріалів, а також по складності їхньої обробки.

Фактична собівартість продукції визначається щомісяця шляхом розподілу загальної суми витрат на кількість випущеної продукції по переділу. Відповідно отриманим даним по переділах і складаються калькуляції собівартості продукції (напівфабрикатів). Калькуляція останнього переділу є калькуляцією собівартості готової продукції. [12]


1.4. Задачі удосконалювання обліку витрат на виробництво і формування облікової політики


Собівартість продукції – один з головних економічних показників діяльності промислових підприємств і виражає в грошовій формі усі витрати підприємства, пов'язані з виробництвом і реалізацією його продукції. Собівартість показує, у що обходиться підприємству продукція, яка ним випускається.

У собівартості, як в узагальнюючому економічному показнику, знаходять своє відображення всі сторони діяльності підприємства: ступінь технологічного оснащення виробництва й освоєння технологічних процесів; рівень організації виробництва і праці, ступінь використання виробничих потужностей; економічність використання матеріальних і трудових ресурсів та інші умови і фактори, які характеризують виробничо-господарську діяльність.

Зниження собівартості продукції – найважливіше джерело зростання прибутку і рентабельності підприємств. Рівень собівартості продукції залежить від обсягу продукції, що виготовляється, ступеня механізації виробництва і використання устаткування, росту продуктивності праці, раціонального використання матеріалів, ощадливої витрати коштів, успішної боротьби з втратами і непродуктивними витратами, а також зниження витрат по обслуговуванню і управлінню виробництвом.

Одержання найбільшого ефекту з найменшими витратами, економія трудових, матеріальних і фінансових ресурсів залежать від того, як вирішує підприємство питання зниження собівартості продукції, робіт, послуг. Зниження собівартості продукції означає економію упредметненої та живої праці і є найважливішим чинником підвищення ефективності виробництва, росту накопичень.

Зниженню собівартості промислової продукції сприяє безупинний ріст продуктивності праці й економії робочого часу. Це знаходить конкретне вираження в раціональному використанні основних і оборотних коштів, скороченні відходів сировини і матеріалів, зниженні браку продукції, економії у витратах на утримання апарата управління і т.п.

Облік витрат на виробництво є найважливішою частиною бухгалтерського обліку промислового підприємства й органічно зв'язаний з калькулюванням собівартості продукції. Це, власне кажучи, два взаємозалежних етапи єдиного облікового процесу.

Від правильної організації обліку витрат і калькулювання собівартості продукції залежать рівень економічного управління підприємством, ступінь впливу результатів діяльності окремих підрозділів на підвищення ефективності виробництва, обґрунтованість планування якісних і кількісних показників та оптимальне ціноутворення.

При плануванні й обліку повинна застосовуватися єдина номенклатура витрат на виробництво з однаковим змістом статей витрат, а також єдині принципи групування та розподілу витрат. Добре налагоджений, достовірний облік витрат на виробництво – важлива умова удосконалювання управління виробництвом.

Ціль обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції полягає в:

• своєчасному, повному і достовірному визначенні усіх фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом продукції, по елементах і статтях;
  
• численні фактичної собівартості окремих видів і всієї продукції шляхом групування та розподілу витрат виробництва по статтях, виробах і видах продукції;
  
• контролі за раціональним використанням матеріальних і трудових ресурсів, грошових та інших коштів у процесі виробництва продукції;
  
• боротьбі з безгосподарністю, втратами від браку і простоями;
  
• виявленні невикористаних резервів виробництва для зниження витрат на одиницю шляхом найсуворішого дотримання режиму економії. [20]
  

Задачі підприємство вибирає самостійно. Вони можуть бути стратегічні й тактичні. До стратегічних відноситься вибір стратегічної зони господарювання (СЗГ). Вибір СЗГ – складна задача, що стоїть перед організаційною системою, особливо з диверсифікованим характером виробництва й в умовах чистої конкуренції.

вырезано


Матеріально-відповідальні особи повинні бути зацікавлені в збереженні відходів, тому для їх більшої зацікавленості треба сплачувати їм премії за збирання, збереження та здачу металолому, наприклад в розмірі 10 %. Джерелом фінансування премій можуть бути кошти, отримані від покупців відходів.

Що стосується синтетичного обліку витрат на виробництво на підприємстві, то всі кореспонденції рахунків дозволені Інструкцією з використання Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств і організацій. Однак бухгалтерією для групування й узагальнення інформації про витрати виробничої діяльності використовується Журнал 10, в якому узагальнюються й амортизаційні нарахування.

Це є значним порушенням, тому що Методичними рекомендаціями по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку для узагальнення інформації щодо амортизаційних нарахувань рекомендоване ведення Журналу-ордеру 4, а для узагальнення інформації про всі витрати – ведення Журналу-ордеру 5. Журнал 10 можливо застосовувати в цілях економічного аналізу, але тоді його потрібно називати якось інакше.

Також недоліком є те, що у виробничу собівартість продукції та робіт включаються адміністративні витрати, які повинні відображатися на рахунку 92 «Адміністративні витрати».

При обліку витрат на виробництво та калькулювання собівартості на заводі застосовується позамовний метод. Але краще використовувати нормативний метод, тому що він є найбільш прогресивним серед інших методів і дозволяє організувати оперативний контроль за собівартістю продукції та за формуванням фінансового результату діяльності підприємства за звітний період.

При застосуванні нормативного методу обліку витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції з’являється можливість здійснювати: поточний оперативний облік витрат шляхом обліку відхилень від норм; контроль за перевитратами або економією; можливість рідше проводити інвентаризацію.

вырезано

Інші витрати, як і амортизація, за період з 2000 до 2004 р. зменшились з 0,167 до 0,099 грн. на 1 грн. продукції, тобто на 40,72 %.

Таким чином, в останні роки спостерігається деяка стабілізація, але рівень витрат все-таки незадовільний. Аналіз показав, що резерви збільшення обсягів виробництва і реалізації продукції є. До основних заходів щодо покращення положення РМЗ можна віднести нарощування обсягів виробництва товарної продукції та пошуки нових покупців і замовників; зниження собівартості продукції за рахунок економії на умовно-постійних витратах; виробництво товарів широкого споживання і оптову торгівлю. Це б сприяло зростанню середньомісячної продуктивності праці трудящих ПВП та прибутку, як від реалізації продукції, так і балансового. Також до заходів можна віднести зниження чисельності робітників по ремонту й обслуговуванню техніки, що призведе до зменшення витрат на оплату праці, та повне відмовлення від капітальних ремонтів і перехід на повний спосіб поновлення техніки. До заходів відноситься також зменшення витрат на виробництво продукції за рахунок більш раціонального використання роботи працівників та матеріальних ресурсів.


3.1.4. Аналіз витрат на виробництво за результатами роботи підприємства за місяць


Для проведення загальної оцінки собівартості випуску продукції ремонтно-механічного заводу у березні 2005 р. використаємо дані табл. 3.11.


Таблиця 3.11 – Загальна інформація про собівартість випуску продукції у березні 2005 року

Елемент собівартості	Собівартість за місяць, грн.		Питомі витрати *, грн. витр./ грн. прод.
	План	Факт	План	Факт
1	2	3	4	5
Матеріальні витрати	вырезано	вырезано	вырезано	вырезано
- основні матеріали	вырезано	вырезано	вырезано	вырезано
- допоміжні матеріали	вырезано	вырезано	вырезано	вырезано
- паливо	вырезано	вырезано	вырезано	вырезано
- електроенергія	вырезано	вырезано	вырезано	вырезано
- послуги виробничого характеру	вырезано	вырезано	вырезано	вырезано
Заробітна плата	вырезано	вырезано	вырезано	вырезано
Нарахування на заробітну плату	вырезано	вырезано	вырезано	вырезано
Амортизація основних засобів	вырезано	вырезано	вырезано	вырезано
Інші витрати	вырезано	вырезано	вырезано	вырезано
Всього	вырезано	вырезано	вырезано	вырезано