Генеральному прокурору України Пшонці В. П
| Вид материала | Документы |
- Генеральному прокурору України Пшонці, 717.84kb.
- Генеральному прокурору Украины Пшонке, 764.87kb.
- Генеральному Прокурору Украины Меру города Киева Леониду Черновецькому службе безопасности, 218.03kb.
- Президенту Украины В. Ф. Януковичу Премьер-министру Украины М. Я. Азарову Министрам, 26.76kb.
- Правительство Российской Федерации, Конституционный Суд Российской Федерации, Верховный, 1636.5kb.
- В российской федерации, 645.64kb.
- Правительство Российской Федерации, Конституционный Суд Российской Федерации, Верховный, 1956.31kb.
- Правительство Российской Федерации, Конституционный Суд Российской Федерации, Верховный, 2406.89kb.
- Правительство Российской Федерации, Конституционный Суд Российской Федерации, Верховный, 1949.62kb.
- Правительство Российской Федерации, Конституционный Суд Российской Федерации, Верховный, 1885.11kb.
| «Иудаизм». – Москва, «Политиздат», 1966; дослідник єврейського походження Моісей Соломонович Бєлєнький визначив: «Сионизм – националистическое движение еврейской буржуазии». (стор.93). Інший дослідник цієї проблеми Григорій Леонідович Баканурський у своїй книзі «Иудаизм и современность». – Москва, «Знание», 1978; визначив сіонізм, як одне «из самых воинственных и шовинистических проявлений буржуазного национализма» (стр.28), а також «идеологией и политикой крупной еврейской буржуазии» (стр.31). Баканурський Г.Л. також підкреслив: «Иудаизм – это религия, а сионизм – это реакционное политическое и идеологическое движение. Сионизм идеологически опирается на иудейскую религию…(стр.32). В іншому своєму дослідженні «Ложные доктрины, реакционная политика: Критика союза иудейской религии и сионизма». – Одесса: Маяк, 1982. – 240с. Баканурський Г.Л. визначає сіонізм, як «реакционную националистическую идеологию, политику и систему организаций крупной еврейской буржуазии, сросшейся с империалистическими кругами Запада, в первую очередь США». (стр.7). Також він підкреслює, що «Иудейский клерикализм сообща с сионизмом выполняет классовую роль защитника интересов монополистической буржуазии и направлен против интересов трудящихся в том числе еврейского происхождения» (стр.8). Основний спосіб впливу сіоністських структур в Україні, як вже наявного прошарку монополістичної буржуазії в особі олігархів та мультимільонерів майже виключно єврейського походження, – відверта брехня, цинізм, неправда і спотворення істини, використання всіх без винятку інших гріховних якостей людської особистості, які реалізуються через розбещення, наркоманію, алкоголізм, кримінальне збагачення, бездуховність (див. ссылка скрыта і ссылка скрыта), примусове тунеядство тощо. Продемонстрована в постійній експозиції на Інтернеті аморальна поведінка київських багатіїв сіоністів-іудеїв, які порушують закони України та проявляють цинізм і неповагу до українського суспільства, слов’янської духовності, української культурі і традиціям. Таким чином, видно, хто саме впливає на зовнішню та внутрішню політику та економіку України і чий вплив шкодить правам та інтересам найбільшого корінного народу українців в реалізації своїх законних прав і свобод! Це міжнародне єврейство, кероване сіоністськими колами, має свої керівні центри у США, Росії, Європі, Ізраїлі та в інших країнах сучасного світу. Тому, ми вимагаємо від Президента, як гаранта Конституції України, не тільки дослухатися того занепокоєння, яке висловлено в цьому документі, а ще й зробити відповідні дії реагування щодо зміни ставлення органів державної влади до української етнічної більшості та тих перешкод, які чинять їй сіоністські і реакційно-релігійні іудейські структури всередині України. Останнім часом, за діями правоохоронних органів спостерігається «боротьба з інакомисленням», а саме почастішання фактів політичного переслідування «правовими» засобами громадян слов’янського походження. Підставою цьому обирається, як не дивно, ст.161 Кримінального кодексу України («Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або релігійних переконань»). Хоча саме по цій статті треба притягати до відповідальності радикальних іудейських сіоністів, які проповідують відвертий расизм. Такими міліцейсько-прокурорськими та судовими переслідуваннями християн і слов’ян з боку іудеїв останні лише підтверджують, що в Україні правлять саме іудеї-сіоністи. У нас є підстави вважати, що, без докорінної зміни подальшого курсу розвитку України, чітко спланована і задана світовим сіонізмом та структурами «Хабаду» програма і тенденції триватимуть і надалі в Україні. Переважна більшість цих справ ініціюється єврейськими діячами або іудейськими організаціями, які провокаційно звинувачують представників корінного народу України в «антисемітизмі». При цьому переважна більшість обвинувачених та переслідуваних відносить себе до українських, слов’янських патріотів. Ззовні, в українському суспільстві, фіксуються факти негативних висловів на адресу єврейства, що деякими представниками правових органів та установ кваліфікується, як порушення рівноправності громадян в залежності від їх расової, національної належності або релігійніх переконань. Однак, по зазначених вище фактах, жодного разу не розглядалася причина таких негативних висловів й першоджерела напруги в даних міжетнічних загостреннях. Адже головне питання, яке належить з'ясувати органам влади, правоохоронним органам: чи відповідають істині, чи ні негативні оцінки єврейства слов’янськими патріотами по суті, на які спрямовані заперечення? Якщо не відповідають - тоді мова може йти про приниження євреїв і про порушення релігійної та національної ворожнечі. Якщо відповідають - то подібні оцінки виправдані і, незалежно від їхньої емоційності, вони не можуть кваліфікуватися як принизливі, збуджуючі ворожнечу і т.п. (Наприклад, назвати здорову людину інвалідом - принизливо для неї, але назвати інвалідом скалічену людину - це правдива констатація факту.) Крім того, оскільки в даному міжетнічному загостренні відносин присутні дві сторони (звинувачувач і обвинувачений), слід з'ясувати: яка з сторін почала цей конфлікт першою і відповідальна за нього, і чи не є дії обвинувачуваних самообороною від агресивних дій звинувачуючої сторони? З цих питань в усьому світі існує велика кількість загальновизнаних фактів і джерел, на підставі яких можна зробити безперечний висновок: негативні оцінки українськими слов’янськими патріотами типових для єврейства дій проти неєвреїв відповідають істині, причому ці дії не випадкові, а передбачені в талмудичному іудаїзмі та практикуються два тисячоліття. Таким чином, інкриміновані патріотам висловлювання і публікації не стільки проти усіх євреїв, скільки проти тих, хто сповідує погляди іудео-сіонізму, у більшості випадків є самообороною, яка буває не завжди стилістично бездогано оформленою, але об'єктивно справедливою і цілком законною за своїм змістом та виправданою по суті. На підтвердження звертаємо Вашу увагу на поширену в Україні, офіційно видану в Москві Конгресом Єврейських Релігійних Організацій і Об'єднань в Росії (КЕРООР) книгу «Кицур Шульхан Арух», надруковану вже не одним тиражем. Це скорочене видання іудейського зводу законів «Шулхан арух», складеного кілька сторіч тому на основі «Талмуда» і обов'язкового до виконання донині, а також електронна версія зазначеного видання, розміщеного в мережі Інтернет: ссылка скрыта. У вступі до книги у виданнях 1999 і 2001 рр. голова виконкому КЕРООР рабин Зіновій Коган робить таке відверте визнання: «Редакційна Рада КЕРООР визнала за необхідне опустити в цьому перекладі деякі галахічні вказівки ..., розміщення яких у виданні російською мовою було б сприйняте населенням Росії, яке не дотримується іудаїзму, як неспровокована образа. Читач, який захоче прочитати «Кицур Шульхан Арух» в ідеально повному обсязі, запрошується в єшиви, щоб вивчити цю та багато інших святих книг в оригіналі». Тобто, один з лідерів російського єврейства, якого дослухаються євреї в Україні, визнає образливими для неєврейського населення Росії, (в т. ч. й України) деякі положення даного іудейського кодексу поведінки, але вважає за можливе запрошувати своїх одноплемінників (зрозуміло – виключно євреїв) для вивчення цих образ в єшивах - єврейських школах, фінансованих із залученням коштів з міжнародних джерел, державного та місцевих бюджетів. Втім, навіть у даному відцензурованому виданні ми знаходимо наступні положення: - У «Законах про ідолопоклонство» (Глава 167) говориться, що «5. Фігура з двох перехрещених палок, якій поклоняються, заборонена до використання» - тобто християнство зараховується до ідолопоклонства і всі розпорядження про ставлення до ідолопоклонників («акумів») мають на увазі в Росії (країні з переважаючим християнським віросповіданням), в т. ч. Україні, насамперед християн (с. 389). - Побачивши припис «ідолопоклонського дому» (тобто храму) вимовляти йому прокляття: «Будинок гордих викорчує Б-г», а при вигляді зруйнованого храму вигукувати: «Б-г відплати виявився!». Мало того, далі пропонується такий варіант цього припису: «деякі вважають, що мова йде про будинки неєвреїв, що живуть у мирі, спокої і багатстві» (сс. 389-390). - Прирівнювання неєврея до екскрементів (сс. 47 і 48). - Заборона навчати неєвреїв ремеслу (Глава 165, с. 390). - «19.Єврейці не слід допомагати неєврейці при пологах», крім як у випадку, «щоб не викликати ворожнечі до нас ... але тільки за плату »(Глава 167 с. 390 Закони ідолопоклонства). - «Якщо людина взяла в борг у неєврея, а той помер, він має право відмовитися платити його синові, який не знає точно, чи брав цей єврей у борг у його батька» (с. 405). - При грошових розрахунках «якщо неєврей помилився сам, дозволяється скористатися його помилкою» (с. 406). - «4.Заборонено зраджувати (віддавати) єврея в руки неєврея, чи йде мова про життя єврея або про його майно, і неважливо, чи робиться це за допомогою якої-небудь дії або словами; і заборонено доносити на нього або вказувати місця, де заховано його майно» (Глава 183, с. 408) - настійно просимо зауважити: це стосується приписаного євреям поводження на слідстві і суді.
Рабинські суди на чолі із рабинами вже давно діють в усіх регіонах України. Таким засобом по всій території України відбувається будівництво і розширення кланових спільнот та кримінальних корпорацій на чолі із рабинами-хабадівцями. При розгляді спорів і різних конфліктів ці суди керуються не законами України та законодавством нашої держави, а законами «Шулхан Аруха» та іншими талмудичними законами, які містяться в інших джерелах іудейської релігії («Танія», «Кіцур Шулхан Арух» тощо), підміняючи українські закони держави законами єврейсько-іудейського кагала. Такий злочин проти основних засад держави є неприпустимим і про нього не можуть не знати Служба Безпеки України та інші правоохоронні органи. А якщо знають і не реагують, то в тому їх прямий інтерес, щоб і далі наносити шкоду національним інтересам України та його народу. Дивного в цьому нічого нема, бо керування Служби Безпеки України чомусь довірено не представнику корінного (автохтонного) етносу країни, а єврею-олігарху Валерію Хорошковському, який також вже неодноразово продемонстрував спільність своїх особистих інтересів та дій із міжнародним єврейством та світовим сіонізмом. Це потребує негайного рішення Президента України про зняття з посади Голови Служби України В.Хорошковського і призначення на цю посаду людини слов’янського походження, яка неодноразово демонструвала свої якості патріота своєї нації.
«11.Якщо в місті нема таких мудреців, які можуть бути членами рабинського суду, - членами суду обирають самих хороших і мудрих людей міста, за думкою мешканців міста, і вони будуть судити, хоча і не годяться на роль суддів, щоб люди (євреї) не йшли до неєврейського суду». Таким чином, за допомогою рабинів та залучених ними авторитетів єврейського походження різного рівня, досягається максимальна криміналізація і закритість єврейської спільноти від усього українського суспільства. У вступі до цієї книги глава виконкому КЕРООР Коган пише, що «Талмуд - неперевершений пам’ятник єврейського генія», а дана витримка його моралі, «Кицур Шульхан Арух» - «хрестоматія єврейської цивілізації нашого часу ... Ця книга вам абсолютно необхідна. Ви можете чинити так, як в ній написано, і бути впевненими, що виконали волю Вс-вишнього ». А головний рабин Росії А. Шаєвич зазначає у передмові книги, якою користуються євреї в Україні: «Інтерес до цієї книги перевершив найсміливіші наші очікування. Величезна кількість вдячних відгуків від самих різних людей протягом усього цього часу приходить на нашу адресу. Ще більша кількість листів містить настійні прохання допомогти в придбанні цього видання ». Таким чином, це не історичний пам'ятник, а керівництво до дії. Наочним є той факт, в Україні організації радикального іудаїзму «Хабад» здійснюють пропаганду і поширюють вчення, засновані на ідеях расової переваги євреїв над українцями і всіма іншими слов’янами та намагаються виправдати або заохочують расову ненависть і дискримінацію в якій би то не було формі. Отже організоване єврейство, кероване міжнародними сіоністськими колами, в т. ч. й засобом діяльності структур «Хабаду», не дає можливості українцям, всім слов’янам, виконувати свою місію державного самовизначення і виконувати функцію автохтонів. Сіоністська діяльність представників організованого єврейства в Україні спрямована на ослаблення духу української нації і всіх слов’янських народів на українській землі. Більше того, вище наведені єврейські документи (під виглядом іудейських) та факти свідчать про те, що сіонізм і структури Хабад в Україні, засобом поширення ідей брехливого людиноненависницького вчення «Кіцур Шулхан Арух», в масштабах світового простору, здійснюють не просто високоорганізовану і системну, цілеспрямовану злочинну діяльність за змовою численних посвячених на це іудеями-клерікалами євреїв-сіоністів, а скоюють ці масові злочини з особливими цинізмом та демонстративністю проти українців та всіх нежидів на території країн їх перебування та у всьому світі в цілому. Ми вважаємо, що вже на підставі одного цього офіційного єврейського видання правоохоронні органи України повинні були б згідно зі ст. 35 Конституції України припинити поширення релігії, яка збуджує у єврейства ненависть до іншого «населення України». Тим більше, якщо заглянути в «ідеально повний обсяг неперевершеного пам'ятника іудейської моралі» - «Шулхан Аруха», що вивчається в єшивах – єврейських школах, де також порушується принцип статті 35 Конституції України щодо відокремлення від держави церкви і релігійних організацій, в т. ч. і іудейських релігійних організацій «ХАБАД», які мають розгалужену мережу по населених пунктах в Україні, а школи від церкви. В Україні єшиви не відокремлені від синагог та іудейських релігійних громад, чим порушується конституційний порядок і національне законодавство. А єврейських дітей в єшивах навчають Талмуду, «Шулхан Аруху», які наповнені ненавистю та презирства до усіх неєвреїв, зокрема на території України. В подальшому збереження таких порядків є неприпустимим, особливо щодо слов’янських націй українського народу, які представляємо ми, хто підписав цей документ. На території України сьогодні діє ціла добре розгалужена і фінансована мережа структур руху «Хабад», всесвітня штаб-квартира якого знаходиться в районі Бруклін м.Нью-Йорк (США). Одного із активістів, а потім і керівника (з 1950 р.) цього руху Любавичського Ребе, рабина Менахэм Мендель Шнеерсона було вислано з Радянського Союзу у 1927 році разом з його тестем Ребе Раяц із Любавич, за організаційну діяльність на шкоду радянському суспільству. Ребе Менахэм Мендель Шнеерсон очолив рух Хабад у 1950 р. і став розсилати емісарів (шлюхім) в ті місця світу, де проживають євреї. На сьогодні по світу діють 4600 емісарів, з дві сотні яких знаходяться постійно на території України і є громадянами Ізраїлю. Вперше після 1927 року ці емісари, в статусі рабинів міст та областей і члени їх сімей, здійснюють на території України не тільки релігійну, але й розвідувальну, комерційну, судову та інші форми організаційно-розпорядчої і організованої злочинної діяльності переважно у латентних (прихованих) формах. При цьому, відповідно до вимог статті 24 Закону України від 23.04.1991 № 987-XII «Про свободу совісті та релігійні організації»: «Священнослужителі, релігійні проповідники, наставники, інші представники зарубіжних організацій, які є іноземними громадянами і тимчасово перебувають в Україні, - можуть займатися проповідуванням релігійних віровчень, виконанням релігійних обрядів чи іншою канонічною діяльністю». Але рабини, як іноземні громадяни, громадяни Ізраїлю, фактично незаконно займаються громадською та політичною діяльністю на території України. Доказом цьому є той факт, що рабини майже усіх областей України та значної кількості міст України очолюють іудейські релігійні громади, не будучи громадянами України, про що свідчать численні документи за їх підписами в різні органи, установи та організації на бланках зазначених організацій. Окрім цього, іноземні громадяни, громадяни Ізраїлю – рабини, також представляються в державних органах, як керівники єврейських громад населених пунктів. Ця обставина також є грубим порушенням вимог статті 19 Конституції України щодо бездіяльності контролюючих органів, які зобов’язані своєчасно припиняти незаконну діяльність іноземних громадян на території України. Відповідно до вимог статті 1 та статті 34 Закону України від 16.06.1992 № 460-XII «Про об’єднання громадян» тільки громадяни України мають право очолювати громадські організації та об’єднання громадян на території України. Зазначена вище оставина тільки підсилює міжетнічне та міжнаціональне протистояння в Україні, яке постійно провокують вищезгадані рабини-іноземці. Якщо зараз в Україні не вирішити цю проблему так, як вона була вирішена у 1927 році в СРСР, то однозначним є прогноз на подальшу ескалацію напруженості в українському суспільстві, пов’язаної із роздмухуванням ізраїльськими рабинами національної нерівності та зневаги до так званих «гойських націй» аж до рівня національної ворожнечі та можливості провокації громадянської війни на території України. Така напруга поки свідомо не фіксується органами влади на офіційному рівні і має латентний (прихований) характер, який помилково відносять до «побутового» рівня, або ж до рівня окремих кримінальних проявів з боку деяких громадян України. Культура, національні традиції та історична пам’ять українського народу ніколи не сприймуть того, що останні два десятиліття подається нашому суспільству. Нові, єврейські власники ЗМІ в Україні, особливо власники телеканалів, нав’язали українцям та іншим представникам слов’янських націй країни, підміну національних духовних цінностей слов’янських людей, їх культури і традицій на матеріальні, грошові активи «вільної конвертації» для зручності іноземного панування на землях України. Відразу заспокоїмо вищих посадових осіб держави тим, що із забороною діяльності на території України реакційних, іудейсько-націоналістичних, а ще точніше – нацистських структур Хабаду та сіонізму, не з’явиться проблема із світовою спільнотою щодо заборони іудаїзму в Україні, як релігії. Про таку заборону мова не йде. В іудаїзмі є багато релігійних течій, в тому числі і поява нових, що дозволяє вести мову про те, щоб дозволити діяльність в Україні тих релігійних іудейських громад, які за духовне джерело своєї діяльності визнають виключно Тору (п’ятикнижжя Моісея) і не визнають інших писань людського походження із відповідними людиноненависницькими тлумаченнями та викривленнями на адресу виключно всіх неєвреїв. Прикладом ліберальних іудейських громад є громада на чолі із Е.Ходосом у м. Харкові. Треба звернути увагу і на гасло талмудичного змісту, яке діячі сіоністського спрямування нав’язали президентському оточенню у 2010 році: «Україна для людей!» В такому сенсі це гасло означає, що «Україна для євреїв!», бо людьми, згідно Талмуду і «Шулхан Аруху» є виключно євреї. Представники інших націй не належать, за версією талмудистів, до людей. Широкі кола інтелігенції та громадськості України обурює цей факт, і ми також просимо зняти із політичного вживання це гасло, і більше не намагатись використовувати алогічні езопові словесні форми для підняття духу невеликої групи тих історичних гостей, які хочуть бути господарями у нашій Батьківщині. Будь-яка країна світу існує виключно для людей! Тому безглуздо підкреслювати і вживати таку аксіому для України. Ми усі є людьми за фізіологічним та духовним визначенням, і будуємо свою державу для себе, а не для когось! Владі України також вкрай важливо зважити на те, що при все зростаючому в Україні впливі “Хабаду» центр реальної влади і прийняття рішень державного та територіального значення все більше і більше віддаляється від держави України та українців. Внутрішньоукраїнські органи влади все менше і менше відіграють роль керманича українського суспільства. Це небезпечно для майбутнього України, для збереження її незалежності та суверенитету. Щоб підкреслити крайню небезпеку подальшого підсилення і зміцнення іудейсько-сіоністських структур в Україні, скористаємося також перекладами «Шулхан Аруха» з іудейського амстердамського видання, зробленими судовим експертом, вченим-гебраїстом доктором К. Еккер для судового процесу в Німеччині в 1883 р. (Dr. K. Ecker. Der “Judenspiegel” im Lichte der Wahrheit, - eine wissentschaftliche Untersuchung. Paderborn . 1884; російський переклад: д-р К. Еккер. «Єврейське зерцало» в світлі істини. Наукове дослідження. М., 1906). Цей суд євреї порушили у зв'язку з тим, що один з їхніх одноплемінників (Юстус-Бріман), що перейшов у християнство, опублікував антилюдяні закони «Шулхан Аруха» і Талмуда, але суд виправдав публікатора, знайшовши переклад відповідним першоджерела. Д-р Еккер лише виправив дрібні неточності - виправлений ним текст наведемо нижче в характерних уривках з вказівкою точних єврейських джерел (грунтуючись на довірі до кваліфікації німецького експерта-гебраїста і німецького суду). - «Його [неєврея] насіння розглядається як насіння (сімя) худоби» (Тосефта - доповнення до талмуду Кетубот, 3 б). «Заради [померлих] слуг і служниць ... не говорять слів розради тим, хто залишився після них, а треба сказати йому [єврею-господарю]: «Так відшкодує тобі Бог твій збиток», абсолютно так само, як говорять людині, коли в нього здохне бик або осел »(Іоре де'а 377 - 1). - «Забороняється рятувати їх [неєвреїв-акумів], коли вони близькі до смерті. Наприклад, коли побачиш, що один з них упав у море, то не виручай його, навіть якщо він хоче заплатити ... Можна іспитувати ліки на акумові, - чи корисні вони? »(Іоре де'а 158-1). - «Гроші акумів суть як би добро безгоспне і кожен, хто прийшов першим, заволодіє ним». «По відношенню до акума не існує обману» (Хошен га-мішпат 156-5, Хага; 227-26; 348-2, Хага). - «Коли єврей обікрав акума і його [єврея] примушують до присяги ..., тоді він повинен у серці своєму оголосити присягу недійсною, тому що він примушується до неї» (Іоре де'а 329-1, Хага). - Увага: це знову стосується поведінки іудеїв під час слідства і суду! - «Коли про кого-небудь встановлено, що він тричі зраджував єврея або його гроші акумові, тоді треба відшукувати шляхи і способи зжити його зі світу». «У витратах, зроблених для того, щоб зжити зрадника зі світу, повинні брати участь всі жителі (євреї) місцевості» (Хошен га-мішпат 388-15 і -16). - « Зрадника дозволяється вбивати на всякому місці, навіть і в наш час. Вбити його можна раніше, ніж він встигає зробити донос [може принести збиток «або на тілі, або в грошах, хоча б їх було небагато »]... і кожен, хто перший уб'є, набуває заслугу.»(Хошен га-мішпат 388-10). - « Єврей-вільнодумець, тобто той, який здійснює богослужіння акумів ... вбивати всіх таких - добра справа. Коли є влада вбити їх всенародно мечем, тоді нехай це сповниться, а як ні, то їх треба обплутувати всіляко, щоб заподіяти їм смерть. Наприклад, коли побачиш, що один з них впав в колодязь і в колодязі стоїть драбина, тоді поспішай витягти її, кажучи: «От у мене турбота, - треба зняти мого сина з даху, і я тобі зараз принесу її назад» і т. п.» (Хошен га-мішпат 425-5). Всі ці тексти, ідентичність яких вже доведена (що важливо!) в німецькому суді, підтверджуються і групою сучасних молодих рабинів та «семінаристів»-ешіботніков, виступаючих проти даної расистської моралі. Наприклад, ізраїльським письменником І. Шаміром в журналі «Наш сучасник» (2004, № 11) опубліковано такі діючі приписи, проти яких протестують ці совісні євреї, в тому числі на сайті ссылка скрыта: - « Євреї - повноцінні, досконалі істоти; неєвреї, зі свого боку, хоча і люди, проте неповноцінні та недосконалі. Різниця між євреями та іншими народами подібно відмінності між душею і тілом або між людьми і тваринами ... Різниця між душею єврея і душею неєврея більше, глибше і значніше, ніж різниця між душею тваринною і людською душею». - « Заборона ненавидіти (іншої людини) відноситься виключно до євреїв ... Єврейський закон дозволяє мстивість і злопам'ятність по відношенню до неєвреїв... Єврей не повинен сумувати ... навіть по своїх найближчих родичах-неєвреях ». - «Кожен ідолопоклонник (як єврей, так і неєврей) повинен бути засуджений до смертної кари ... коли не існує відповідного повноважного суду, всякий єврей має право і навіть зобов'язаний убити єврея, який беззаперечно є ідолопоклонником... Щодо християнства існують розбіжності між авторитетами, однак переважна більшість їх також вважає християнство ідолопоклонством ». До всього цього можна додати і слова з молитви Шефох, в якій євреї напередодні своєї пасхи закликають свого «бога» «винищити з-під неба» всі інші народи. Ми дуже цінуємо той факт, що в неприйнятті цього іудейського людиноненависництва з нами цілком однодумні найбільш чесні представники єврейського народу, такі громадяни Ізраїлю, як Ісраель Шахак з Єрусалимського університету та Ісраель Шамір, які засуджують мораль «Шулхан Аруха» і в талмудичній теорії, і в державній практиці єврейської влади по відношенню до палестинців (див. також публікації І. Шаміра в журналі «Наш сучасник», 2003, № 10). Слід зазначити, що навіть наведені вище вбивчі приписи - це донині не тільки теорія, але й практика. Так, колишній голова харківської єврейської громади Е. Ходос опублікував докази («Сокира над православ'ям, або Хто вбив отця Меня». Харків, 1999) з обвинуваченням членів єврейського руху Хабад в убивстві в 1990 р. священика-єврея о. Олександра Меня (який «здійснював богослужіння акумів» і мріяв про створення «єврейської православної церкви», що вважається кримінальним злочином за законами держави Ізраїль), але цими свідченнями влада не зацікавилися. Злочинців покладено шукати тільки в середовищі «слов’янських антисемітів». Харківський рабин іудейської релігійної громади ліберального спрямування Е.Ходос у своїй книзі «Еврейский фашизм или Хабад – дорога в ад. Тайный знак – черная метка». – Киев, 2005. – 128с., як знавець проблем іудаїзму в Україні, дає визначення організаціям Хабаду, як «иудео-нацистской секты», що не може залишити поза увагою керівників держави Україна. На підставі процитованих правил і практики єврейської поведінки неважко зрозуміти, чому постійним супутником єврейства у всіх народах був горезвісний «антисемітизм», - тобто неприйняття даної іудейської моралі. Саме тому євреї не мали рівноправності в християнських державах і домоглися його лише в результаті реалізованих за їх же участі буржуазних і соціалістичних революцій шляхом повалення традиційної влади. Так само і в Російській імперії євреї, після безуспішних спроб царського уряду зробити їх «такими як всі», позбулися в XIX ст. рівноправності: не тому, що були євреями по крові (імперія була багатонаціональною); не тому, що були нехристиянами (такими були і мусульмани, буддисти і ін); а тому, що єврейська релігія - антихристиянська і людиноненависницька, антиправова, антиправославна, яка доходить до ритуальних вбивств в середовищі своїх особливо завзятих прихильників. Багато випадків цього ритуального екстремізму теж були доведені в суді (див., наприклад, дослідження, проведене в дореволюційному міністерстві внутрішніх справ: В. І. Даль: «Розыскание о убиении евреями христианских младенцев и употреблении крови их», СПб., 1844). Духовну причину цього людиноненависництва роз'яснює Євангеліє словами Христа про єврейських духовних вождів, що відмовилися від Бога Отця і тому відкинули і розіп'яли Сина Божого: «Ваш батько диявол, і ви хочете виконувати похоті батька вашого; він був душогуб споконвіку» (Ів. 8:19, 44). Це загальноприйняте в християнстві пояснення іудейської агресивності як форми сатанізму. Його висловлювали відомі філософи-інтелігенти, яких неможливо запідозрити в антисемітизмі. Наприклад, А. Ф. Лосєв («Джерело». М., 1996, № 4. С. 117-122), о. Павло Флоренський (див. у книзі: В. В. Розанов. «Сахарна», М., видавництво «Республіка», 1998, с. 360) і о. Сергій Булгаков: єврейство, яке відкинуло Христа, стало «лабораторією всяких духовних пороків, які отруюють світ і особливо християнське людство» («Вісник РХД». Париж. 1973 № 108-110, с. 72). Навіть іудео-християнин о. Олександр Мень, який боровся проти «антисемітизму», стверджував, що єврей, який відкидає християнство, «зраджує себе і легко виявляється у владі темних сил» (журнал «Євреї в СРСР», 1975, № 11). Це, на жаль, і сталося з більшою частиною єврейського народу (на відміну від його малої частини, яка прийняла християнство). Але він у своїй масі цього не хоче усвідомити і вважає, що така констатація істини Христом і слідом за Ним християнами є «образливою» для євреїв. Єврейські позивачі часто направляють своє звинувачення в «антисемітизмі» проти цієї істотної частини самого християнського віровчення, вимагаючи його фактичної заборони. Однак ми не можемо погодитися із забороною на православне знання про сенс історії як боротьби сил добра (на стороні Церкви) і сил зла (на стороні протилежної людиноненависницької релігії, що готує царство антихриста). Слідуючи заповітам православних Отців Церкви, ми не можемо слідувати помилковому розумінню терпимості, що насаджується як смиренність перед гріхом, злом, брехнею і в даному випадку богоборством. Православний повинен саме з поваги до образу Божого, закладеного в кожній людині, і заради порятунку його душі, відверто вказувати євреям (іудеям-сіоністам) на їх небезпечне ухилення від істини. У цьому також і з християнської точки зору полягає прояв справжньої любові до людей, бо тільки звернення до істинної християнської віри може врятувати єврея. «Толерантне» ж потурання єресям і сатанізму лише сприяє їх духовній загибелі. А під їхнім натиском - і багатьох їхніх жертв. Слід відразу відповісти і на можливе заперечення, що слов’янські патріоти, які критикують євреїв, не завжди проводять відмінність між релігійними і нерелігійними євреями, тоді як більшість з них не вважають себе віруючими іудеями й не вивчають «Шулхан Арух». Однак багато поколінь відокремленого життя єврейства серед інших народів (у цьому був сенс єврейського кагалу як «держави в державі» - див. книги єврейських авторів: «Антисемітизм в стародавньому світі» С. Лур 'є і «Книгу кагалу» Я. Брафмана) призвели до того, що мораль «Шулхан Аруха» стала частиною єврейської національної самосвідомості навіть у його секулярному вигляді. Такий висновок зробила відома єврейська письменниця-соціолог Х. Арендт: «Саме в процесі секуляризації народився цілком реальний єврейський шовінізм ... Уявлення про обраність євреїв перетворилося ... в уявлення, що євреї нібито сіль землі. З цього моменту стара релігійна концепція обраності перестає бути сутністю юдаїзму й стає сутністю єврейства »(« Антисемітизм »/ /« Синтаксис ». Париж, № 26, 1989). Цей «реальний єврейський шовінізм» і безцеремонність у дусі «Шулхан Аруха» наочно проявилися як під час страшного геноциду над слов’янським православним народом у 1920-1930-і роки (після чого євреям треба бути особливо стриманими у звинуваченнях проти слов’янських патріотів), так і в ході руйнування СРСР і посткомуністичних реформ в Україні, що відобразилося й у незаконному присвоєнні державної власності як начебто «безгоспної», і в складі нового правлячого шару: «в уряді повно євреїв», - пишається рабин А. Шаєвич («НГ-Фігури і особи », 1998, № 16), а також інші рабини (усі ізраїльтяни) на території України. Таким чином, їх відповідний вплив на життя країни виявився абсолютно непропорційно їх чисельності (0,22% євреїв від усього складу населення України за даними останнього перепису 2001 року) на шкоду інтересам всіх інших народів країни й особливо державоутворюючого українського народу. Така національна нерівність у всіх сферах суспільного життя (політика, підприємництво, культура, наука тощо) веде до постійно зростаючої соціальної напруги в усьому українському суспільстві. Саме іудейське талмудичне віровчення, яке поширюється в діючих синагогах на території України, в єврейських освітніх школах, а також мережі їх національних культурних і духовних центрів не тільки є протиправним, а ще й таким, що посягає на моральність населення України неєврейського походження, порушує права і свободи людей, якими є не тільки євреї, як про це визначається в іудейських релігійних талмудичних джерелах, але й усі інші громадяни в Україні. Іудейське віровчення в тому вигляді, як його сповідують і поширюють в Україні під виглядом релігійних структур «Хабаду», створює привілеї та обмеження за ознаками рас, релігійними та іншими переконаннями, етнічного та соціального походження, майнового стану та іншими ознаками. Наслідком цих протиправних проявів повинні бути заходи з боку держави, про які йдеться в статтях 35 і 36 Конституції України, а саме, коли право на свободу світогляду і віросповідання може бути обмежене законом в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей (ст.35), а також обмеження, встановлені законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей (ст.36). Таким чином, вже для влади України, знов постала проблема щодо найскорішого вирішення питання про припинення подальшої присутності структур «Хабаду» на території нашої держави. В безлічі літературних джерел та виступах по телебаченню єврейські дячі та журналісти участь єврейства у суспільних процесах останніх 20-ти років називають «демократично-капіталістичною революцією» свідомо викидаючи з цього процесу головний його етнічний фактор щодо священних прав українців і всіх слов’ян на свою власну національну державу Україна. «Єврейська і навколоєврейська інтелігенція була на пострадянському просторі одним з головних носіїв західно-ліберальної ідеології, стала ідеологом цієї революції». Тому «євреї мають більшу питому вагу в політиці Росії, України та бізнесі, ніж у політиці та бізнесі будь-якої іншої християнської країни». Це вони називають «єврейським щастям». Самі єврейські олігархи відверто розповідають у ЗМІ про витоки свого «щастя» у здійсненій ними революції. Сам Прем’єр-міністр України М.Азаров у ході останнього візиту до Ізраїлю підмітив, які великі капіталовкладення роблять українські олігархи (єврейського походження) на території цієї країни, будуючи різні культові споруди та об’єкти бізнесу. Таких доходів і таких прибутків, які можна було заробити в Україні, не можна було заробити ніде. Більша частина капіталу тут належить єврейському бізнесу. За такого стану речей в України (влади держави) все менше і менше залишатиметься суверенітету і незалежності. Якщо зараз не почати щось міняти, в Україну дуже швидко зайдуть транснаціональні корпорації, контрольовані міжнародним єврейсько-сіоністським капіталом, які спираються на силу зброї США та НАТО. Вперше за тисячу років з моменту поселення євреїв на території держав слов’янських народів, євреї отримали реальну владу в цих країнах. При цьому Е.Тополь та інші чуйні євреї (наприклад, Ю. Нудельман та ін.) підкреслюють, що руйнівна і своєкорислива політика єврейських олігархів, що принижує слов’янські народи, провокує ворожість цих народів до євреїв. Ми просимо Генеральну прокуратуру України врахувати ці думки представників єврейського письменництва і журналістики, як визнання відповідальності єврейської сторони за сучасне загострення українсько-єврейського конфлікту. Тим більше, що для утримання незаконно захопленої так ними названої «безгоспної» держвласності і своєї влади цей правлячий національний прошарок єврейської національної меншини веде цілеспрямовану політику розпаду української традиційної народної моральності й витравлення слов’янських національних духовних цінностей, прагнучи перетворити весь наш народ у тваринну масу без віри і традицій - так простіше керувати ним і легше придушувати його опір. У цьому можна бачити явні ознаки духовного, а на цій основі і фізичного геноциду нашого народу в сучасній Україні та на всьому історичному слов'янському просторі. Зокрема, саме євреї чинили опір викладанню в школах «Основ православної культури» і саме з ініціативи євреїв нам, державоутворюючому українському народу, Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року та іншими актами бездіяльності на наші вимоги заборонено вказувати в паспорті громадянина України свою національність. Історично підтверджено фактами, що саме євреї, які різними оманами і підступністю, діючи організовано і приховано домінуючи в усіх гілках державної влади в пострадянській Україні, наполягали на скасуванні графи про національність у паспорті, а причину цього пояснюють тим, що «євреї зайняли високі пости в адміністрації». Тобто, навіть вони самі добре розуміють та чітко усвідомлюють, яке уявлення про їх національність склалося у неєвреїв, і тому прагнуть приховати свою національну приналежність - це теж багато про що говорить, зокрема, і про побоювання неминучої відповідальності за те все, що вони роблять проти слов’янських народів на території України, і, в першу чергу, українського народу. Саме повернення графи про національність громадян України в документах про особу – це стане першим кроком для подолання національної несправедливості в Україні. З інших численних прикладів витравлення наших національних духовних цінностей не можемо не звернути Вашої уваги, пане Президенте України та пане Генеральний прокурор, на політику в галузі культури і особливо на безліч телепрограм, в яких регулярно принижується український, слов’янський патріотизм і православні традиції, пропагуються матюки і ідея, що «Секс - двигун культури». Всі протести української громадськості проти обурливої, а по суті провокаційної, діяльності неслов’янських «режисерів» такої «культури» виявилися безрезультатними. Причому у євреїв-власників телеканалів для їхніх атак є в розпорядженні центральні канали українського телебачення, а у захисників слов’янських і православних патріотів крихітні тиражі, за які їх переслідують і судять. Така нерівність можливостей теж спонукає давати відсіч блюзнирським і нахабним антислов’янським діям осіб єврейського походження. Слов’янин, православна людина, покликана захищати свій народ і свої святині - приклад цьому подав не тільки іудеям Сам Іісус Христос, бичем вигнавши з храму торговців, які нешанобливо ставилися до святині. У порівнянні з висловлюваннями обвинувачуваних слов’янських патріотів набагато агресивніші висловлювання євреїв стосовно неєвреїв друкуються і виходять в єврейських газетах, які видають в Україні або завозять на територію України. Наприклад, в органі Російського єврейського конгресу «Єврейські новини» (2002, № 16, с. 9) депутат кнесету А. Ліберман закликав до насильницької висилки палестинців з Ізраїлю. При цьому палестинців, їхніх членів родин, які є і громадянами України, - всупереч резолюціям Ради Безпеки ООН! - не просто виганяють з рідної землі (4 мільйони біженців), але і вбивають їх активістів разом з родинами, руйнують будівлі їх родичів (операція «литий свинець»), - так виглядає «Шулхан Арух» в державній політиці Ізраїлю. І єврейство України підтримує її, коли лунають відповідні заяви і проводяться акції солідарності з народом Ізраїлю, політичне лобіювання інтересів Ізраїлю. Єврейство України вважає себе одним цілим із російським єврейством та єврейством усього світу, але не виключно на рівні культурних чи духовних зв’язків, а більше на рівні адміністративних, фінансових, організаційно-підпорядкованих. Наприклад, 14.09.2010 до м.Херсону завітав Головний рабин Росії Берл Лазар, який був присутнім в якості почесного гостя на урочистому відкритті відреставрованої синагоги м.Херсона, кошти на ремонт якої надав найбагатший громадянин Ізраїлю, олігарх-єврей із України І.Коломойський, який також відвідав синагогу м.Херсона. Згідно законодавства України, в нашій державі неможливо мати подвійне громадянство. А щоб отримати статус громадянина іншої держави обов’язкова процедура відмови від громадянства України. Але, всупереч українському законодавству, чомусь впродовж декількох років саме єврей–олігарх І.Коломойський, за бездіяльності і мовчазною протизаконною згодою всієї правоохоронної системи України, демонстративно і цинічно хизується своїм незаконним подвійним громадянством (України та Ізраїлю). На таке свавілля, брутальну неповагу та нехтування вимогами української держави та Українського народу весь наш народ і українці, зокрема, своєї згоди ніколи і нікому не давали. Немає в цьому відношенні і якогось окремого нормативного документу, яким би було передбачене будь-яке виняткове і розширене право євреїв по відношенню до інших національних груп України. Це є неприпутимим з точки зору бездіяльності органів державної влади. Тим більше, що законом прямої дії є норма Конституції України (ст.24) про рівність конституційних прав і свобод громадян України та їх рівність перед законом. Але, Генеральна прокуратура, якось дивно проявляє тривалу багатолітню бездіяльність щодо І.Коломойського та інших супер-багатіїв єврейського походження, які публічно хизуються своїм подвійним статусом громадянина двох держав. І саме така бездіяльність держави та її органів створює умови для подальших порушень Конституції та законів України та прав її громадян. Зокрема ізраїльтяно-українець І.Коломойський та його підлеглий Дмитро Луговий умисно порушують статтю 24 Конституції України, за змістом якої «Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками» і допускають злочин за ст.161 КК України («Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або релігійних переконань»). Мова йде про створення у м.Дніпропетровську спеціального відділення банку «ПриватБанк» для національної та релігійної групи (євреїв, іудеїв). Відповідна інформація про це міститься на єврейських та українських сайтах та в друкованих ЗМІ: ссылка скрыта ссылка скрыта Такі дії є неприпустимими на території України, яка за своїм складом є багатонаціональною країною і тому надавати привілеї та встановлювати обмеження за ознаками релігійних переконань і етнічного походження неприпустимо нікому. Але і за скоєння таких дій повинна діяти своєчасна неминуча відповідальність, а самі порушення припинятись. Також неприпустимою є ситуація сприяння державою існування на території України фактично расистських шкіл, які називають єврейськими (єшивами). В такому вигляді, як вони зараз діють в Україні, вони можуть існувати лише в Ізраїлі. Але Україна – не Ізраїль! Порушення законів і прав людини полягає в тому, що до навчання в таких школах приймають виключно чистокровних євреїв, тобто таких, які не мають інших батьків крім євреїв. Наприклад, є факти, коли адміністрація таких шкіл, дізнавшись про те, що дитина-неєврей була усиновлена батьками-євреями, то неминучою є виключення зі школи такої дитини. Також неприпустимим є фінансування таких шкіл сіоністськими міжнародними організаціями («Хабад» та ін.), викладання в таких школах расистської ідеології на підставі Талмуду, «Шулхан Аруху» тощо. Це грубо суперечить українському законодавству, зокрема ст.ст. 3, 6, 8 Закону України «Про освіту»! Спецслужби Ізраїлю за підтримки або бездіяльності Служби безпеки України, яку чомусь до сих пір очолює єврей-олігарх В.Хорошковський, здійснили міжнародний злочин на території України, викравши в останні дні березня ц. р. на станції м.Полтава з потягу Харків-Київ палестинця Дірара Абу Сісі, який працював технічним директором єдиної в секторі Газа електростанції. Він опинився в тюрмі в Ашкелоні (Ізраїль). Вже 1-го квітня Дірар Абу Сісі постав перед ізраїльським судом. Це потужний сигнал в українське та світове суспільство про те, що таке можуть зробити спецслужби будь-якої країни з кожною людиною на території України. Виходить, що СБУ працює під юрисдикцією Мосада (спецслужби Ізраїлю) і підкоряється в першу чергу тим державам, на території яких розміщені потужні сіоністські центри впливу на інші країни. Значить, на сьогодні СБУ не є і не може розцінюватись в повній мірі органом держави України, який повинен захищати національні інтереси України та не забезпечує її національну безпеку, а значить, і кожного із її громадян. Особливо це рельєфно виглядає на фоні реагування влади Пакістану на несанкціоновану нею спецоперацію США 02.05.2011 року по знищенню Усами Бин Ладена. Офіційний речник влади Ісламабаду – Салман Башир, оцінив дії США, як порушення суверенітету Пакистану, і завірив громадськість по недопущенню в подальшому подібних незаконних дій на території Пакистану з боку будь-якої країни. Єврейські громади у всіх країнах проводять «політичне лобіювання» інтересів міжнародного єврейства на шкоду інтересам країни проживання, і особливо в США - де держава стала інструментом по досягненню глобальних цілей міжнародного єврейства, що відкрито визнав А. Шарон у кнесеті в 2001 р. Євреям вдалося навіть використовувати армію США в ізраїльських інтересах для розгрому цілої країни - Іраку. А расизм свого «Шулхан Аруха» вони намагаються замаскувати попереджуючими звинуваченнями в «антисемітизмі» (тобто нібито расової ненависті) усіх тих, хто не погоджується з їхньою мораллю, їхніми діями, їх війнами. Але така підміна понять - груба фальсифікація, яка має бути очевидною будь-якому безсторонньому судді. Наприклад, «Московське бюро прав людини» під керівництвом А. Брода, а також відповідні структури в Україні, завалили прокуратуру та інші державні органи подібними «антисемітськими» скаргами, фактично блокуючи роботу правоохоронних органів і показуючи, між іншим, що розуміє під «правами людини» головним чином права євреїв. Можна сказати, що весь демократичний світ сьогодні перебуває під грошовим і політичним контролем міжнародного єврейства, чим нині відкрито пишаються видні банкіри (Ж. Атталі та ін.), а також відповідних міжнародних сіоністських кіл. І нам не хочеться, щоб Україна, проти відродження якої ведеться превентивна перманентна війна без правил, і надалі б перебувала у числі таких невільних і фактично окупованих сіоністами країн. Терпіння суспільного очікування народу України на позитивні зміни в політиці та економіці вже закінчилося. Історичним фактом стало визнання активом численних організацій того, яка саме влада встановлена в Україні і кому до рук дісталися національні багатства. Прикладом цьому є такі факти:
«6. Визнати той факт, що в сучасній Україні встановлена абсолютна єврейська етнократія – іудеї підступно і незаконно захопили владу і майже всі національні багатства України у свою власність»;
«5. Визнати той факт, що в сучасній Україні, за допомогою і підтримкою міжнародних сіоністських організацій, встановлена абсолютна єврейська етнократія, історичним аналогом якої є державне утворення Хазарський Каганат на чолі з іудейськими правителями (VII – X ст.ст.). Іудейсько-сіоністські структури підступно і незаконно захопили в країні владу, майже всі засоби виробництва, провідні засоби масової інформації, національні багатства України у свою приватну власність, що є перешкодою для існування і розвитку української нації, представників всіх народів та національностей на території України». В інших регіонах та містах України відбуваються заходи, на яких затверджуються рішення із аналогічним змістом, що лише підтверджує істинність суспільних оцінок того, що відбувається в державі. І останній значущий факт плюндрування владою України національних інтересів українського народу на території м.Умань. Кабінет Міністрів України у рамках державної програми по забезпеченню паломництва планує врегулювати питання щорічного відвідування хасидами могили цадика (мудреця) Нахмана в Умані. Згідно інформації служби охорони культурної спадщини Черкаської облдержадміністрації, вже розпочато створення проекту закону України "Про паломництво". За розпорядженням голови Черкаської ОДА вирішується питання про врегулювання коштів з метою забезпечення перебування хасидів в області на високому рівні. Нагадаємо, щорічно понад 20 тисяч хасидів відвідують Умань у вересні, щоб на могилі свого духовного лідера, цадика Нахмана, відсвяткувати Рош-га-Шана – юдейський Новий рік. 12 вересня 2010 року, між хасидами та місцевими жителями, стався побутовий конфлікт, після якого було депортовано 10 паломників. Після чого українська влада і організатори паломництва хасидів Міжнародний доброчинний фонд імені ребе Нахмана, вкотре підняли питання про законне врегулювання паломництва. Голова Черкаської облдержадміністрації Сергій Тулуб заявив, що проект такого закону вже розроблений на Черкащині. Губернатор також повідомив, що у 2011 році паломників-хасидів буде вдвічі більше, аніж минулого року – тільки з однієї причини: скасування у лютому 2011 року візового режиму між Україною та Ізраїлем. Минулого року хасидів до Умані на святкування Нового року – Рош-Га-Шана – прибуло, за неофіційними даними, 25 тис. осіб. Тож цього року, певне, слід очікувати близько 50 тис. осіб. До приїзду хасидів Черкащину готують перший заступник губернатора Сергій Рябцев, заступник з питань АПК Василь Корнієнко та мер Умані Юрій Бодров. 12 вересня 2010 року Україна депортувала до Ізраїлю 10 хасидів із забороною в’їзду на свою територію протягом 5 років. Депортовані порушили громадський порядок під час затримання підозрюваних у побитті двох уманчан. Конфлікт виник між власницею квартири і хасидами, які наймали у неї житло. Внаслідок цього інциденту постраждало двоє місцевих жителів, один з яких отримав кілька ножових поранень. Ще один конфлікт виник між хасидами і активістами першої Єврейської Євангельської церкви, які приїхали з Одеси і проповідували в Умані єднання євреїв в єдиній вірі. А у ніч на 29 вересня в Умані у вуличній бійці між хасидами та уманчанами був убитий 20-річний громадянин Ізраїлю. Таким чином факти підтверджують наростання протистояння і ворожості, які привезли на нашу землю України хасиди-іудеї. Органи місцевого самоврядування м. Умані ігнорують думку громади і діють проти мешканців міста. Чинна Черкаська ОДА на чолі із С.Тулубом пріоритетом визначила не права і інтереси жителів м.Умань, а плани та інтереси хасидів і забезпечення їх паломництва в Умань. Громадськість міста Умань дуже довго терпить приниження, незручності, наругу під час так званого паломництва хасидів. Це терпіння вичерпалося і жителі міста не бажають терпіти в подальшому такі порушення прав, як з боку міських чиновників, з боку горе-паломників, так і з боку правоохоронців, які нехтують будь-якими правами громадян України, заради спокою хасидів а не уманчан. Піднімаємо питання в першу чергу про захист прав свобод і законних інтересів жителів м. Умані, які не повинні страждати від свавілля вказаних сторін. Разом з жителями Умані звертаємося до органів державної влади всіх рівнів про вирішення питання не організації всіх благ для паломників, а забезпечення належних умов проживання уманчан під час незаконного скупчення іноземців в одному місці. Влада України в особі Черкаської блдержадміністрації жодним словом не вказує про те, що скупчення релігійних іноземців в одному місці, є незаконним, оскільки такі дії не передбачені законом, які регулюють дані правовідносини, тобто вона займає позицію беззаконня, що також не на користь жителів міста Умань. У відповідності до вимог ст. 24 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» священнослужителі, релігійні проповідники, наставники зарубіжних організацій, які є іноземними громадянами і тимчасово перебувають в Україні, можуть займатися проповідуванням релігійних віровчень, виконання релігійних обрядів чи іншою канонічною діяльністю лише в тих релігійних організаціях, за запрошенням яких вони прибули, і за офіційним погодженням з державним органом, який здійснив реєстрацію статуту відповідної організації. В м. Умань немає офіційно зареєстрованої іудейської релігійної організації Брацлавських хасидів, тому вони не мають законного права на здійснення релігійних обрядів, але за протизаконною згодою службових осіб державної влади та місцевого самоврядування, проти волі громади хасиди вчиняють свавілля. Крім того, жителі м. Умань є православними і мають офіційно зареєстровану Українську Православну Церкву, яка зовсім протилежна хасидизму за своїм статусом, духовними цілями та обрядами, тому це також є натиском на православну віру в Україні, що має бути враховано в першу чергу. Оскільки ст. 2 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-ІІІ яка передбачає принцип єдиного громадянства – громадянства держави Україна, то положення ст.24 Конституції України відноситься до громадян України, а не до хасидів, які не є громадянами України. Отже, потрібно визначити статус хасидів, а потім визначатися, на яких умовах і чи можливо їх паломництво в Україну. Чиновники міськради м. Умані нав’язують хасидизм уманчанам і жодного разу не провели громадського опитування жителів міста з приводу отримання їх згоди на здійснення паломництва чужовірців-іудеїв до їхнього міста. До планів громади міста Умань не входять будівництво об’єктів для здійснення паломництва, якщо такі об’єкти не винесені за межі міста. Влада м.Умані монопольним (приватним) чином залучає комунальні служби, які в неофіційному (не легалізованому, позазаконному) порядку обслуговують хасидів, а в місцевий бюджет гроші не надходять. Охорона громадського порядку та безпеки дорожнього руху в Умані здійснюється не для захисту прав уманчан, а захисту хасидів. Правоохоронці штурмують, перевіряють, зупиняють, не пускають до дому жителів Умані, що обурює уманчан і підсилює протест проти хасидів. Самі хасиди, які перебувають постійно в Умані, це за звичай хулігани, ведуть себе нахабно відносно жителів Умані впродовж всього року, що також обурює уманчан. Такі неподобства ображають громаду. А захисту немає ні від кого, тому і уманчани об’єднуються в громадські організації з тим, щоби протистояти від посягань з боку хасидів. За таких обставин вважаємо, що в першу чергу необхідно забезпечити законні права уманчан, а потім вживати заходи по будь-якому паломництву за згодою громадськості. Вважаємо, що розроблення міськрадою Умані спільно з Черкаською облдержадміністрацією «Програми розбудови», є не зовсім коректною. Оскільки така Програма повинна бути розроблена і підтримана Уманською територіальною громадою, а не Уманською міською радою. 2 квітня 2011 року в Умані відбулася нарада чиновників Черкаської області, на якій обговорювалося питання щодо прийому вже у вересні цього року великої кількості, біля 50-ти тисяч хасидів. Влада міста Умані та Черкаської області розробляють проект Закону України «Про паломництво», який стосується прав і обов’язків паломників, які будуть перебувати в Умані. Вважаємо, що розробка такого Закону призведе до пріоритету хасида над громадянином України, мешканцем м. Умані, узаконить їх перебування та збільшить об’єм прав хасидів, які і так більші ніж права уманчан. Таке «паломництво» в стагнуючому місті занепалої України скоріше схоже не на безпечний цивілізований релігійний обряд, а на вороже ритуальне відпрацювання скорішого захоплення України. Обряди та пляски хасидів скоріше нагадують сатанинські пляски на могилах українців, ніж ритуальне поклоніння Богові та його слугам… На підставі цього потрібно негайно скасувати безвізовий режим переміщення людей між Україною та Ізраїлем, так як він надає можливість безперешкодного та нефіксованого з боку державних органів проникнення представників іноземних спецслужб і міжнародного криміналу на територію України. Також потрібно припинити і законодавчо заборонити масове паломництво хасидів-іудеїв до м.Умань, дозволивши відвідування могили їхнього цадика лише уповноваженій офіційній делегації від лідерів хасидів-іудеїв на підставі дозволу органів влади та поіменної реєстрації обмеженої кількості осіб, тимчасово прибулих для участі в обряді поклоніння. Резолюцією 65 сесії Генеральної Асамблеї ООН «Неприпустимість певних видів практик, які сприяють ескалації сучасних форм расизму, расової дискримінації, ксенофобії і пов'язаної з ними нетерпимості», прийнятою 21 грудня 2010 року, ця найвища міжнародна інстанція знову підтвердила відповідні положення Дурбанської деклараціі та підсумкового документу Конференції з огляду Дурбанського процесу, в яких держави засудили збереження та відродження неонацизму, неофашизму і агресивних націоналістичних ідеологій, заснованих на расових і національних упередженнях, і заявили, що ці явища ніколи не можуть заслуговувати виправдання - ні в яких випадках і ні за яких обставин. Генасамблея послалася на факти доповіді Генеральній Асамблеї Спеціального доповідача, в якій відзначається збільшення числа інцидентів расистського характеру в деяких країнах, а також сплеск насильства на грунті расизму, жертвами якого стають представники етнічних, релігійних чи культурних громад. Генасамблея знову підтвердила (п.16), що відповідно до статті 4 Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації держави - учасниці цієї Конвенції, зокрема, зобов'язані: a) засуджувати всяку пропаганду і всі організації, засновані на ідеях расової переваги або намагаються виправдати або заохочують расову ненависть і дискримінацію в якій би то не було формі; b) вжити негайних і позитивні заходи, спрямовані на викорінення всякого підбурювання до такої дискримінації чи актів дискримінації з належним урахуванням принципів, що містяться у Загальній декларації прав людини, і прав, ясно викладених у статті 5 Конвенції; c) оголошувати про покарання за законом, як за злочин всяке поширення ідей, заснованих на расовій перевазі або ненависті, всяке підбурювання до расової дискримінації, а також усі акти насильства або підбурювання до таких актів, спрямованих проти будь-якої раси або групи осіб іншого кольору шкіри або етнічного походження, а також надання будь-якої допомоги для проведення расистської діяльності, включаючи її фінансування; d) оголошувати протизаконними і забороняти організації та організовану і всяку іншу пропагандистську діяльність, які заохочують расову дискримінацію та підбурюють до неї, і визнавати участь в таких організаціях чи в такій діяльності злочином, що карається законом; е) не дозволяти національним чи місцевим органам державної влади або державним установам заохочувати расову дискримінацію або підбурювати до неї. Визначальним у цій Резолюції (п.17) є також підтвердження того, що всякий виступ на користь національної, расової чи релігійної ненависті, представляє собою підбурювання до дискримінації, ворожнечі і насильства, і повинен бути заборонений законом так само, як поширення ідей, заснованих на расовій перевазі або ненависті, і акти насильства або підбурювання до вчинення таких актів, і що такого роду заборони узгоджуються з правом на свободу думок та їх вільне вираження. Час останнього десятиліття яскраво показав усім, що організоване із-за кордону єврейство хазяйнує в Україні виключно для себе і своїх вузькоетнічних інтересів. Це на збиток і на шкоду українцям та усім слов’янським націям і їх громадам в Україні. Настав час припинити таку несправедливість. Інакше геноцид українців та інших слов’ян в Україні продовжуватиметься. Явно непослідовно виглядають дії міжнародного сіонізму та їх головного провідника – США, зі вказівки яких постійно арештовують політичних діячів (наприклад, Слободана Милошевича), військових (наприклад, генерала Ратко Младича), звинувачуючи їх у скоєнні геноциду. В деяких випадках міжнародний суд в Гаазі озвучує цифри, коли нібито обвинувачені ними політики і військові винні у смерті десятків чи сотень людей. При цьому явно нелогічним є те, що влада України впродовж тривалого часу умисно приймає явно незаконні, жорстокі рішення, внаслідок яких гинуть мільони людей в Україні. Або, влада України не приймає своєчасно правильних, своєчасних і необхідних рішень, внаслідок чого продовжують гинути і вмирати сотні тисяч, мільони людей. В Україні на сьогодні владою створені і підтримуються умови, коли знищується українська національна та слов’янські етнічні і християнські релігійні групи шляхом створення для цих групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове їх фізичне знищення, скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі. А це явні ознаки такого злочину, як ГЕНОЦИД. Після виявлення цієї правди, після встановлення істини, хто саме і заради чого править Україною, у разі бездіяльності влади та її вищих посадових осіб, в державі постійно наростатимуть національне протистояння на рівні євреї – українці, всі слов’яни і неєвреї та міжрелігійна ворожнеча на рівні іудео-сіонізму та християно-слов’янізму. Якщо нічого не міняти, то з часом життя народу України буде все гіршим та нестерпним, зростатиме зубожіння і соціальна напруга з можливими і непередбачуванинми формами соціальних протестів і вибуху. Ми подаємо свій голос на захист української нації, наших слов’янських народів в Україні. Ті, хто нас гнобить, роблять ставку на силу, залякування і неправду, а ми обов’язково здобудемо перемогу істиною, справедливістю і нашим слов’янським єднанням заради України! |