Кодекс законів про працю україни
| Вид материала | Кодекс |
- Список використаних джерел кодекс Законів про працю України (зі змінами та доповненнями), 10.88kb.
- Кодекс законів про працю України, 2445.07kb.
- Кодекс законів про працю України, 1549.24kb.
- Кодекс законів про працю України, 3210.89kb.
- Кодекс законів про працю України, 1742.56kb.
- Кодекс законів про працю України, 461.45kb.
- Положення про робочий час І час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, 211.33kb.
- Кодекс законів про працю від 10. 12., 1361.56kb.
- Кодекс законів про працю України, 1775.68kb.
- Правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників прокуратури Миколаївської, 230.84kb.
ОХОРОНА ПРАЦІ
Стаття 153. Створення безпечних і нешкідливих умов праці
На всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються езпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається а власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних роцесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів иробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, о використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови овинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати учасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому равматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що апобігають виникненню професійних захворювань працівників. Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від рацівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для иття, а також в умовах, що не відповідають законодавству про хорону праці. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я або людей, які його оточують, і навколишнього ередовища. У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я умов праці власник або уповноважений ним орган обов’язаний повідомити про це орган державного нагляду за хороною праці, який може дати тимчасову згоду на роботу в таких мовах. На власника або уповноважений ним орган покладається систематичне проведення інструктажу (навчання) працівників з итань охорони праці, протипожежної охорони. Трудові колективи обговорюють і схвалюють комплексні плани оліпшення умов, охорони праці та санітарно-оздоровчих заходів і онтролюють виконання цих планів. (Стаття 153 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР №8474-10 ід 27.02.85; Законом №3694-12 від 15.12.93)
Стаття 154. Додержання вимог щодо охорони праці при проектуванні, будівництві (виготовленні) та реконструкції підприємств, об’єктів і засобів виробництва
Проектування виробничих об’єктів, розробка нових технологій, асобів виробництва, засобів колективного та індивідуального ахисту працюючих повинні провадитися з урахуванням вимог щодо хорони праці. Виробничі будівлі, споруди, устаткування, транспортні асоби, що вводяться в дію після будівництва або реконструкції, ехнологічні процеси повинні відповідати нормативним актам про хорону праці. (Стаття 154 із змінами, внесеними згідно із Законом №3694-12 від 15.12.93)
Стаття 155. Заборона введення в експлуатацію підприємств, які не відповідають вимогам охорони праці
Жодне підприємство, цех, дільниця, виробництво не можуть бути рийняті і введені в експлуатацію, якщо на них не створено езпечних і нешкідливих умов праці. Введення в експлуатацію нових і реконструйованих об’єктів иробничого та соціально-культурного призначення без дозволу рганів державного нагляду за охороною праці забороняється. Власник, який створив нове підприємство, зобов’язаний держати від органів державного нагляду за охороною праці дозвіл а початок його роботи. (Стаття 155 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР №4617-10 ід 24.01.83; Законом №3694-12 від 15.12.93)
Стаття 156. Заборона передачі у виробництво зразків нових машин та інших засобів виробництва, впровадження нових технологій, що не відповідають вимогам охорони праці
Виготовлення і передача у виробництво зразків нових машин, еханізмів, устаткування та інших засобів виробництва, а також провадження нових технологій без дозволу органів державного агляду за охороною праці забороняється. (Стаття 156 із змінами, внесеними згідно із Законом №3694-12 від 15.12.93)
Стаття 157. Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці
Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону раці – це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та нші документи, яким надано чинність правових норм, обов’язкових ля виконання. Опрацювання та прийняття нових, перегляд і скасування чинних ержавних міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону раці проводяться органами державного нагляду за охороною праці а участю інших державних органів і професійних спілок у порядку, изначеному Кабінетом Міністрів України. Стандарти, технічні умови та інші нормативно-технічні окументи на засоби праці і технологічні процеси повинні включати имоги щодо охорони праці і погоджуватися з органами державного агляду за охороною праці. У разі відсутності в нормативних актах про охорону праці имог, які необхідно виконати для забезпечення безпечних і ешкідливих умов праці на певних роботах, власник або повноважений ним орган зобов’язаний вжити погоджених з органами ержавного нагляду за охороною праці заходів, що забезпечать езпеку працівників. (Стаття 157 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР №2240-10 ід 29.07.81, №4617-10 від 24.01.83; Законом №3694-12 від 15.12.93)
Стаття 158. Обов’язок власника або уповноваженого ним органу щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників
Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний вживати аходів щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників ляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і ехніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ргономіки, позитивного досвіду з охорони праці, зниження та сунення запиленості та загазованості повітря у виробничих риміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань ощо. (Стаття 158 із змінами, внесеними згідно із Законом №3694-12 від 15.12.93)
Стаття 159. Обов’язок працівника виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці
Працівник зобов’язаний: знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону раці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням а іншими засобами виробництва, користуватися засобами олективного та індивідуального захисту; додержувати зобов’язань щодо охорони праці, передбачених олективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами нутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, рганізації; проходити у встановленому порядку попередні та періодичні едичні огляди; співробітничати з власником або уповноваженим ним органом у праві організації безпечних та нешкідливих умов праці, особисто живати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробничої итуації, яка створює загрозу його життю чи здоров’ю або людей, кі його оточують, і навколишньому природному середовищу, овідомляти про небезпеку свого безпосереднього керівника або іншу осадову особу. (Стаття 159 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР №2240-10 ід 29.07.81, №4617-10 від 24.01.83; Законом №3694-12 від 15.12.93)
Стаття 160. Контроль за додержанням вимог нормативних актів про охорону праці
Постійний контроль за додержанням працівниками вимог ормативних актів про охорону праці покладається на власника або повноважений ним орган. Трудові колективи через обраних ними уповноважених, рофесійні спілки в особі своїх виборних органів і представників онтролюють додержання всіма працівниками нормативних актів про хорону праці на підприємствах, в установах, організаціях. (Стаття 160 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР №8474-10 ід 27.02.85; Законом №3694-12 від 15.12.93)
Стаття 161. Заходи щодо охорони праці
Власник або уповноважений ним орган розробляє за участю рофесійних спілок і реалізує комплексні заходи щодо охорони раці відповідно до Закону України «Про охорону праці» (2694-12). План заходів щодо охорони праці включається до олективного договору. (Стаття 161 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР №4617-10 ід 24.01.83)
Стаття 162. Кошти на заходи по охороні праці
Для проведення заходів по охороні праці виділяються у становленому порядку кошти і необхідні матеріали. Витрачати ці ошти і матеріали на інші цілі забороняється. Порядок використання зазначених коштів і матеріалів изначається в колективних договорах. Трудові колективи контролюютьвикористаннякоштів, ризначених на охорону праці. (Стаття 162 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР №4617-10 ід 24.01.83)
Стаття 163. Видача спеціального одягу та інших засобів індивідуального захисту
На роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, а акож роботах, пов’язаних із забрудненням або здійснюваних у есприятливих температурних умовах, працівникам видаються езплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне зуття та інші засоби індивідуального захисту. Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний організувати омплектування та утримання засобів індивідуального захисту ідповідно до нормативних актів про охорону праці. (Стаття 163 із змінами, внесеними згідно із Законом №3694-12 від 15.12.93)
Стаття 164. Компенсаційні виплати за невиданий спеціальний одяг і спеціальне взуття
Видача замість спеціального одягу і спеціального взуття атеріалів для їх виготовлення або грошових сум для їх придбання е дозволяється. Власник або уповноважений ним орган повинен компенсувати рацівникові витрати на придбання спецодягу та інших засобів ндивідуального захисту, якщо встановлений нормами строк видачі их засобів порушено і працівник був змушений придбати їх за ласні кошти. У разі дострокового зносу цих засобів не з вини рацівника власник або уповноважений ним орган зобов’язаний амінити їх за свій рахунок. (Стаття 164 із змінами, внесеними згідно із Законом №3694-12 від 15.12.93)
Стаття 165. Видача мила та знешкоджуючих засобів
На роботах, зв’язаних з забрудненням, видається безплатно за становленими нормами мило. На роботах, де можливий вплив на шкіру кідливо діючих речовин, видаються безплатно за встановленими ормами змиваючі та знешкоджуючі засоби.
Стаття 166. Видача молока і лікувально-профілактичного харчування
На роботах з шкідливими умовами праці працівникам видаються езплатно за встановленими нормами молоко або інші рівноцінні арчові продукти. На роботах з особливо шкідливими умовами праці надається езплатно за встановленими нормами лікувально-профілактичне арчування.
Стаття 167. Забезпечення працівників гарячих цехів газованою солоною водою
Власник або уповноважений ним орган забов’язаний безплатно остачати працівників гарячих цехів і виробничих ділянок газованою олоною водою. Цехи і виробничі ділянки, де організовується постачання азованою солоною водою, визначаються органами санітарного агляду за погодженням з власником або уповноваженим ним органом.
Стаття 168. Перерви в роботі для обігрівання і відпочинку
Працівникам, що працюють в холодну пору року на відкритому овітрі або в закритих неопалюваних приміщеннях, вантажникам та еяким іншим категоріям працівників у випадках, предбачених аконодавством, надаються спеціальні перерви для обігрівання і ідпочинку, які включаються у робочий час. Власник або повноважений ним орган, зобов’язаний обладнувати приміщення для бігрівання і відпочинку працівників. (Стаття 168 із змінами, внесеними згідно із Законом №871-12 від 20.03.91)
Стаття 169. Обов’язкові медичні огляди працівників певних категорій
Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний за свої ошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на оботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних глядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із кідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у рофесійному доборі, а також щорічного обов’язкового медичного гляду осіб віком до 21 року. Перелік професій, працівники яких підлягають медичному глядові, термін і порядок його проведення встановлюються іністерством охорони здоров’я України за погодженням із Державним омітетом України по нагляду за охороною праці. (Стаття 169 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР №5938-11 ід 27.05.88; Законом №3694-12 від 15.12.93)
Стаття 170. Переведення на легшу роботу
Працівників, які потребують за станом здоров’я надання легшої оботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести, за х згодою, на таку роботу у відповідності з медичним висновком имчасово або без обмеження строку. При переведенні за станом здоров’я на легшу нижчеоплачувану оботу за працівниками зберігається попередній середній заробіток ротягом двох тижнів з дня переведення, а у випадках, передбачених аконодавством України, попередній середній заробіток зберігається а весь час виконання нижчеоплачуваної роботи або надається атеріальне забезпечення за загальнообов’язковим державним оціальним страхуванням. ( Стаття 170 із змінами, внесеними згідно із Законами №3694-12 ід 15.12.93, №429-IV (429-15) від 16.01.2003)
Стаття 171. Обов’язки власника або уповноваженого ним органу щодо розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві
Власник або уповноважений ним орган повинен проводити озслідування та вести облік нещасних випадків, професійних ахворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, становленого Кабінетом Міністрів України. (Стаття 171 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР №4617-10 ід 24.01.83; Законом №3694-12 від 15.12.93)
Стаття 172. Застосування праці інвалідів
У випадках, передбачених законодавством, на власника або повноважений ним орган покладається обов’язок організувати авчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно о медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний обочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові мови праці. Залучення інвалідів до надурочних робіт та робіт у нічний час ез їх згоди не допускається (статті 55, 63). (Стаття 172 із змінами, внесеними згідно із Законом №3694-12 від 15.12.93)
Стаття 173. Відшкодування шкоди в разі ушкодження здоров’я працівників
Шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням доров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, ідшкодовується у встановленому законодавством порядку. (Стаття 173 із змінами, внесеними згідно із Законом №3694-12 від 15.12.93, в редакції Закону №429-IV (429-15) від 11.02.2003)
(Статтю 173-1 виключено на підставі Закону №1356-XIV (1356-14) від 24.12.99)
Глава XII
ПРАЦЯ ЖІНОК
Стаття 174. Роботи, на яких забороняється застосування праці жінок
Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на оботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на ідземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт бо робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню). Забороняється також залучення жінок до підіймання і ереміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них раничні норми. Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними мовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, а акож граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками атверджуються Міністерством охорони здоров’я України за огодженням із Державним комітетом України по нагляду за охороною раці. (Стаття 174 із змінами, внесеними згідно із Законами №871-12 від 20.03.91, №3694-12 від 15.12.93)
Стаття 175. Обмеження праці жінок на роботах у нічний час
Залучення жінок до робіт у нічний час не допускається, за инятком тих галузей народного господарства, де це викликається собливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід. Перелік цих галузей і видів робіт із зазначенням максимальних ермінів застосування праці жінок у нічний час затверджується абінетом Міністрів України. Зазначені у частині першій цієї статті обмеження не оширюються на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті ише члени однієї сім’ї. (Стаття 175 із змінами, внесеними згідно із Законом №3694-12 від 15.12.93)
Стаття 176. Заборона залучення вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні і направлення їх у відрядження
Не допускається залучення до робіт у нічний час, до адурочних робіт і робіт у вихідні дні і направлення у відрядження агітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років. (Стаття 176 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР №4841-11 ід 30.10.87; Законом 871-12 від 20.03.91)
Стаття 177. Обмеження залучення жінок, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, до надурочних робіт і направлення їх у відрядження
Жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років бо дітей-інвалідів, не можуть залучатись до надурочних робіт або аправлятись у відрядження без їх згоди. (Стаття 177 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР №4841-11 ід 30.10.87; Законом №871-12 від 20.03.91)
Стаття 178. Переведення на легшу роботу вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років
Вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижуються орми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на ншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих иробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за опередньою роботою. До вирішення питання про надання вагітній жінці відповідно до едичного висновку іншої роботи, яка є легшою і виключає вплив есприятливих виробничих факторів, вона підлягає звільненню від оботи із збереженням середнього заробітку за всі пропущені наслідок цього робочі дні за рахунок підприємства, установи, рганізації. Жінки, які мають дітей віком до трьох років, в разі еможливості виконання попередньої роботи переводяться на іншу оботу із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою о досягнення дитиною віку трьох років. Якщо заробіток осіб, зазначених у частинах першій і третій ієї статті, на легшій роботі є вищим, ніж той, який вони держували до переведення, їм виплачується фактичний заробіток. (Стаття 178 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР №4841-11 ід 30.10.87; Законами №871-12 від 20.03.91, №263/95-ВР від 05.07.95)
Стаття 179. Відпустки у зв’язку з вагітністю, пологами і для догляду за дитиною
На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше ітей та у разі ускладнення пологів – 70) календарних днів після ологів, починаючи з дня пологів. Тривалість відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами бчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів – у разі народження двох і більше дітей та у разі складнення пологів). Вона надається жінкам повністю незалежно від ількості днів, фактично використаних до пологів. За бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за итиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди опомоги відповідно до законодавства. Підприємства, установи та організації за рахунок власних оштів можуть надавати жінкам частково оплачувану відпустку та ідпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною ільшої тривалості. Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох оків не надається, якщо дитина перебуває на державному утриманні. У разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в бов’язковому порядку надається відпустка без збереження аробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але е більш як до досягнення дитиною шестирічного віку. Відпустки для догляду за дитиною, передбачені частинами ретьою, четвертою та шостою цієї статті, можуть бути використані овністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи ншими родичами, які фактично доглядають за дитиною. За бажанням жінки або осіб, зазначених у частині сьомій цієї татті, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною они можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. ри цьому за ними зберігається право на одержання допомоги в еріод відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею рирічного віку. (Стаття 179 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР №4617-10 ід 24.01.83; Законом №871-12 від 20.03.91; в редакції Закону 117-XIV (117-14) від 18.09.98, із змінами, внесеними згідно із аконом №429-IV (429-15) від 16.01.2003)
(Відповідно до розділу II Закону Української РСР №871-12 від 20 березня 1991 р. (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991, №23, ст. 67) частково оплачувані відпустки з 1 січня 1992 р. надаються жінкам до досягнення дитиною віку трьох років.)
Стаття 180. Приєднання щорічної відпустки до відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами
У разі надання жінкам відпустки у зв’язку з вагітністю та ологами власник або уповноважений ним орган зобов’язаний за аявою жінки приєднати до неї щорічні основну і додаткову ідпустки незалежно від тривалості її роботи на даному ідприємстві, в установі, організації в поточному робочому році. (Стаття 180 в редакції Закону №117-XIV (117-14) від 18.09.98)
Стаття 181. Порядок надання відпустки для догляду за дитиною і зарахування її до стажу роботи
Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного іку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя а шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою жінки або сіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу, овністю або частково в межах установленого періоду та формляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого им органу. Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного іку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя а шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, ак і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за пеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу оботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується. (Стаття 181 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР №4617-10 ід 24.01.83; Законом №871-12 від 20.03.91; в редакції Закону 117-XIV (117-14) від 18.09.98)
(Відповідно до розділу II Закону Української РСР №871-12 від 20 ерезня 1991 р. (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991, №23, ст. 67) частково оплачувані відпустки з 1 січня 1992 р. надаються інкам до досягнення дитиною віку трьох років.)
Стаття 182. Відпустки жінкам, які усиновили дітей
Жінкам, які усиновили новонароджених дітей безпосередньо з ологового будинку, надається відпустка з дня усиновлення ривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів – при синовленні двох і більше дітей) з виплатою державної допомоги у становленому порядку. Жінкам, які усиновили дитину, надаються відпустки для догляду а нею на умовах і в порядку, встановлених статтями 179 і 181 цього Кодексу. (Стаття 182 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР №4617-10 ід 24.01.83, №6237-10 від 21.12.83; Законом №871-12 від 20.03.91; в редакції Закону №117-XIV (117-14) від 18.09.98)
Стаття 182-1. Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей
Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 5 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, батьку, кий виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого еребування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка зяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана ідпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і еробочих днів (стаття 73 цього Кодексу). За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її агальна тривалість не може перевищувати 14 календарних днів. Зазначена у частині першій цієї статті відпустка надається онад щорічні відпустки, передбачені статтями 75 і 76 цього одексу, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими аконами та нормативно-правовими актами, і переноситься на інший еріод або продовжується у порядку, визначеному статтею 80 цього одексу. (Кодекс доповнено статтею 182-1 згідно із Законом №117-XIV (117-14) від 18.09.98; із змінами, внесеними згідно із Законом 490-IV (490-15) від 06.02.2003)
Стаття 183. Перерви для годування дитини
Жінкам, що мають дітей віком до півтора року, надаються, крім агальної перерви для відпочинку і харчування, додаткові перерви ля годування дитини. Ці перерви надаються не рідше ніж через три години тривалістю е менше тридцяти хвилин кожна. При наявності двох і більше грудних дітей тривалість перерви становлюється не менше години. Строки і порядок надання перерв установлюються власником або повноваженим ним органом за погодженням з виборним органом ервинної профспілкової організації (профспілковим представником) ідприємства, установи, організації і з врахуванням бажання атері. Перерви для годування дитини включаються в робочий час і плачуються за середнім заробітком. (Стаття 183 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР №4617-10 ід 24.01.83,№ 4841-11 від 30.10.87; Законом №1096-IV (1096-15) від 10.07.2003)
Стаття 184. Гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей
Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і нижувати їм заробітну плату з мотивів, пов’язаних з вагітністю бо наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям – за аявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда. При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок ласник або уповноважений ним орган зобов’язані повідомляти їм ричини відмови у письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу оже бути оскаржено у судовому порядку. Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до рьох років (до шести років – частина шоста статті 179), одиноких атерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або итини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним ргану не допускається, крім випадків повної ліквідації ідприємства, установи, організації, коли допускається звільнення обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування азначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення ісля закінчення строкового трудового договору. На період рацевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, ле не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового оговору. (Стаття 184 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР №4841-11 ід 30.10.87; Законами №871-12 від 20.03.91, №1356-XIV (1356-14) від 24.12.99)
Стаття 185. Надання вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років, путівок до санаторіїв та будинків відпочинку і подання їм матеріальної допомоги
Власник або уповноважений ним орган повинен у разі еобхідності видавати вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей іком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, путівки до анаторіїв та будинків відпочинку безкоштовно або на пільгових мовах, а також подавати їм матеріальну допомогу. (Стаття 185 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР №4617-10 ід 24.01.83; Законом №871-12 від 20.03.91)
Стаття 186. Обслуговування матері на підприємствах, в організаціях
На підприємствах і в організаціях з широким застосуванням іночої праці організовуються дитячі ясла, дитячі садки, кімнати ля годування грудних дітей, а також кімнати особистої гігієни інок.
Стаття 186-1. Гарантії особам, які виховують малолітніх дітей без матері
Гарантії, встановлені статтями 56, 176, 177, частинами ретьою – восьмою статті 179, статтями 181, 182, 182-1, 184, 185, 86 цього Кодексу, поширюються також на батьків, які виховують ітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників). (Кодекс доповнено статтею 186-1 згідно із Законом №871-12 від 20.03.91; в редакції Закону №117-XIV (117-14) від 18.09.98)