Лекція № Бібліографічний опис документа

Вид материала

Подобный материал:

Лекція № 2.

Бібліографічний опис документа.

Розглянемо, які види бібліографічних описів (БО) документів залежно від об'єкта бібліографічного опису бувають.

Розрізняють:

монографічне;
зведене;
аналітичне.

Монографічний опис містить відомості, що характеризують однотомне видання в цілому, а також окремі томи багатотомного або серіального видання. Монографічний опис складається з однієї частини.

Зведений опис містить відомості, що характеризують сукупність томів (випусків). Зведений опис складається з 2 або більше частин. Спочатку даються відомості про видання в цілому, а потім - відомості про складові його окремих томів або випусках.

Аналітичний опис складається, як правило, з 2 частин. Перша частина містить відомості, що характеризують складову частину книги або статті з журналу, а друга частина - відомості про видання в якому опублікована стаття.

Для того щоб скласти БО, насамперед треба вирішити - з якого елемента повинен починатися запис. Вибір першого елемента запису означає вибір головної пошукової ознаки.

Уніфікація вибору першого елемента опису забезпечує:

сумісність різних видів і форм інформації;
сприяє єдності пошуку в будь-якій інформаційній системі.

Вибір першого елемента запису відбувається, як правило:

у результаті аналізу видання;
визначення виду цього першого елемента запису;
наявності, складу, розташування цих вихідних даних.

Існує два підходи до створення БО:

під заголовком;
під заглавієм.

Запис під заголовком означає, що як перший елемент запису обраний ім'я індивідуального або колективного автора.

Запис під заглавієм - вибір як перший елемент заголовок документа.

Тепер розглянемо безпосередньо БО книги й перелічимо області й елементи БО.

Елементами БО є мінімальні структурні одиниці, які поєднуються по характерних ознаках і групуються в області опису

Розглянемо значення кожного елемента й установимо яка їхня інформативність й якою мірою той або елемент або область опису сприяють характеристиці документа.

Область заголовка опису включає прізвище й ініціали автора або укладача, іноді псевдонім. Для офіційних видань - найменування організації.

Прізвище автора або найменування установи являють собою:

основний елемент БО;
відмітна ознака, що визначає місце опису в ряді інших.

За допомогою заголовка опису досягається об'єднання описів всіх творів одного автора.

Тому заголовок опису для творів одного автора або видання тієї самої установи варто вказувати завжди в однаковій, правильній й найбільш відомій читачеві формі, незалежно від того, як автор або установа надані в документі.

Яким же чином варто оформляти заголовок? Розглянемо найбільш типові випадки.

У заголовку може бути наведене ім'я тільки одного автора. При цьому спочатку вказується прізвище, а потім ініціали або повне ім'я та по батькові.
При описі документів 2 або 3 авторів у заголовку вказується прізвище й ініціали тільки першого автора.
Прізвища й ініціали інших приводяться у відомостях про відповідальність за косою рискою. Тут же повторюється прізвище першого автора.

Область заголовка й відомостей про відповідальність включає:

основний заголовок;
паралельний заголовок;
відомості, що ставляться до заголовка, що доповнюють і розкривають основний заголовок;
відомості про авторство або відомості про відповідальність(про індивідуальних авторів, а також організаціях, що брали участь у створенні твору) про колективного автора.

Як ми бачимо, область заголовка являє собою складну структуру, що складається з декількох обов'язкових елементів, тому відзначимо, яким чином відбувається розмежування цих елементів, тобто які розділові знаки використовуються в області заголовка:

знак = перед паралельним заголовком;
/ перед відомостями про відповідальність.

Основним джерелом, з якого черпаються відомості для області заголовка, є титульний аркуш й зворотна сторона титульного аркуша.

Заголовок або найменування документа - це дуже важливий елемент опису, що дає попереднє подання про:

зміст документа;
тематиці;
служить разом з тією ознакою, що визначає місце опису серед інших описів того самого автора.

Як правило, крім основного й паралельного заголовка в книзі є інші відомості про заголовок:

уточнюючі;
що вказують на характер і зміст документа;
що називають причину або привід, за яким був створений документ;
що вказують на форму документа.

Після вказівки основного заголовка й відомостей, що пояснюють його, приводяться відомості про авторство або про відповідальність.

Ці відомості дають додаткові дані про зміст або художнє оформлення документа, наприклад:

про автора тексту;
про редактора; ілюстратора;
про автора переробки.

Ці відомості вказуються у формулюванні, що наведене на титульному аркуші або в іншому місці документа.

У тому випадку, коли відомостей про відповідальність багато, вони переносяться в тім порядку, у якому вони зазначені на титульному аркуші.

Дані про відповідальність, запозичені не з документа, до області заголовка не входять.

Якщо буде потреба вони вказуються в області примітки.

Область видання. Ця область містить:

відомості про повторність видання;
відомості про авторство, що відноситься до видання.

Дані про те, скільки разів перевидавалася книга, у відомій мірі характеризують її наукову й практичну цінність, авторитетність видання.

В описі повторність видання приводиться у формулюванні, вжитої у виданні, зі стандартними скороченнями. Нумерація завжди вказується арабськими цифрами(8-е стереотип. вид.; 4-е випр. і доп. вид.) на початку області видання.

Крім вказівки повторності видання в документах можна зустріти відомості про особи, установи, зв'язані не з усіма виданнями, а тільки з даним виданням документа.

Це може бути прізвище ілюстратора, прізвище особи, що написали вступну статтю до нового видання.

Область вихідних даних включає:

назва місця видання;
найменування видавництва;
рік видання.

Якщо документ випущений паралельно в 2-х або 3-х містах, то назви міст приводяться через ; (Спб; Ростов на/Д;)

При відсутності відомостей про місце видання приводиться позначення “Б.м.”, тобто без місця видання.

Елементи, що становлять область вихідних даних, ідентифікують видання й говорять певною мірою про наукову й суспільну значимість книги.

Не менш важливе значення має найменування видавництва. Воно дозволяє судити про тематику книги, про якість оформлення й зміст.

Істотне значення має й вказівка року видання, тому що читач зацікавлений одержати документ, що відбиває новітню інформацію.

Основним джерелом для цієї області опису служить титульний аркуш.

Вихідні дані в описі приводяться завжди в певній послідовності, незалежно від того, як вони зазначені в документі.

При записі вихідних даних застосовуються наступні розділові знаки:

після місця видання ставиться :
найменування видавництва від року відокремлюється ,

Область кількісної характеристики включає:

пагінацію або кількість томів;
відомості про ілюстрації;
відомості про супровідні матеріали, що додаються до видання.

В області кількісної характеристики застосовуються наступні розділові знаки:

перед відомостями про ілюстрації ставиться кома;
перед відомостями про супровідні матеріали ставиться знак +.

Область серії складається з відомостей:

про серії, включаючи найменування колективу, що видає її.
відомості про підсерію;
міжнародний стандартний номер(ISBN).

Тут використовуються наступні розділові знаки:

відомості про серії беруться в дужки
підсерія відокремлюється крапкою.
ISBN відокремлюється комою.

Перераховані елементи опису утворять текст опису.

Але зустрічаються видання, для характеристики яких потрібно включити в опис додаткові відомості.

Цей робиться за допомогою різних приміток.

Область приміток дуже різноманітна по своїй структурі й по змісту.

Примітки розташовуються в послідовності, прийнятої для елементів опису:

спочатку йдуть відомості, що ставляться до документа в цілому;
потім примітки, що ставляться до різних областей опису.

Із приміток читач може довідатися про наявність у документі списку літератури, допоміжних покажчиків.

У примітках приводяться додаткові відомості про авторів, про зв'язок даного видання з іншими.

Таким чином, область приміток, з однієї сторони доповнює текст опису, а з іншого боку - розширює інформацію про книгу, шляхом розкриття змісту.

Кожна примітка відокремлюється від наступною крапкою.

На практиці застосовується кілька видів опису, які відрізняються один від одного повнотою відомостей про книгу.

Залежно від цього розрізняють:

основний;
допоміжний опис.

На кожен документ складається один основний опис.

Воно забезпечує ідентифікацію видання.

Допоміжний опис складається :

на другого автора, якщо він є;
на серію.

Ми розглянули з вами основні питання , пов'язані зі створенням БО.

Зупинимося на наступному питанні: «Чому будь-який документ варто описувати за певними правилами?».

З кожним роком зростає обмін БІ в національному й міжнародному масштабі, особливо наочно це видно з розвитку системи Інтернет.

У цей час всі великі бібліотеки й книготорговельні організації мають свої сайти, де, виставляють, крім інших відомостей, опис книг й ін. документів.

І от для того, щоб БО документів можна було без додаткової обробки перенести, наприклад, для електронного каталогу нашої бібліотеки, створити списки документів по певній темі, створити БУ й ін. бібліографічну продукцію - необхідна максимальна стандартизація в БО документів.

А цього можна досягти, тільки дотримуючись правила опису документів.

Над проблемою стандартизації БО працюють найбільші фахівці в усім світі. Об'єднуючим органом є

секція каталогізації міжнародної федерації бібліотечних асоціацій(ИФЛА).
Головна мета роботи цієї комісії - зробити однаковим БО, що становлять для різних інформаційних масивів, забезпечити розуміння всупереч язиковим бар'єрам.

Blog

Лекція № Бібліографічний опис документа