Дисциплінованість як передумова якісного виконання службово-бойових завдань. Юридична відповідальність військовослужбовців мета

Вид материала

Содержание

Навчальні питання
До основних видів правопорушень належать
Адміністративним правопорушенням
70 норм Кримінального кодексу
Одним з проявів корупційних дій службових осіб є хабарництво.
Загалом, Кримінальний кодекс України
Насильницькі дії щодо конституційного ладу
Державна зрада
Військовими злочинами
Майнові втрати

Подобный материал:

Дисциплінованість як передумова якісного виконання службово-бойових завдань. Юридична відповідальність військовослужбовців

МЕТА:

Ознайомити особовий склад із завданнями розвитку внутрішніх військ на сучасному етапі.
Досягти від слухачів глибокого розуміння поняття та суті військової дисципліни, її значення для успішного виконання завдань, які покладені на війська.
На основі аналізу причин та наслідків основних правопорушень у внутрішніх військах сприяти усвідомленню слухачами особистого місця та ролі в зміцненні військової дисципліни, розуміння необхідності правомірної поведінки.

ЧАС: 1 година (лекція), 1 година (активні форми).

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

Правові основи військової дисципліни та правопорядку у військах. Зміст поняття правопорушення, його ознаки, види та відповідальність за скоєння.
Аналіз причин основних правопорушень у внутрішніх військах, управліннях територіальних командувань, з’єднаннях та військових частинах у І півріччі 2011 року та напрямки роботи щодо їх недопущення.

ЛІТЕРАТУРА:

Конституція України.
Закон України «Про військовий обов’язок та військову службу».
Закон України «Про боротьбу з корупцією».
Статути Збройних Сил України.
Кримінальний Кодекс України.
Кодекс України «Про адміністративні правопорушення».
Директива Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України від 28 жовтня 2002 року № 1-1/1384 «Про додаткові заходи щодо поліпшення дисципліни у Збройних Силах України та інших військових формуваннях».
Наказ командувача внутрішніх військ МВС України від 06 лютого 2007 року № 50 «Про удосконалення роботи щодо забезпечення військової дисципліни та профілактики правопорушень у внутрішніх військах МВС України».
Директива командувача внутрішніх військ МВС України від 01 вересня 2008 року № 14 «Про виховну роботу у внутрішніх військах МВС України».

ВСТУП

Перемога демократичного вибору в нашій країні поклала початок принципово новому етапу становлення державності.

Особливу увагу було привернуто до гуманітарної сфери, стану системи виховання в суспільстві, престижу професії вихователя, розвитку закладів культури, музеїв та бібліотек. Зокрема Президент України відмітив, що в умовах зростаючої міжнародної конкуренції шанс на успіх отримують лише ті держави, які здатні забезпечити ефективну реалізацію людського потенціалу. Відтак, завдання економічної та цивілізаційної модернізації, які стоять перед Україною, можливо вирішити лише за умови випереджального розвитку гуманітарної та соціокультурної сфери.

І

Зміцнення військової дисципліни та правопорядку у військах та профілактика правопорушень − це система організаційних, соціально-правових та виховних заходів щодо формування і розвитку у військовослужбовців особистої відповідальності за свідоме виконання Конституції та законів України, Статутів Збройних Сил, Військової присяги, функціональних і службових обов’язків, наказів командирів (начальників), досягнення такого рівня морально-психологічного стану особового складу внутрішніх військ МВС України, який забезпечуватиме своєчасне, повне і якісне вирішення поставлених завдань.

Основні вимоги до зміцнення військової дисципліни та правопорядку, їх зміст і суть знайшли своє відображення і юридично закріплені в цілому ряді правових документів. Найважливішими військово-правовими актами з питань військової дисципліни є Конституція України, Закони України «Про боротьбу з корупцією», Статути Збройних Сил України, Військова присяга, Директива Верховного Головнокомандувача Збройними Силами України від 28 жовтня 2002 року № 1-1/1384 «Про додаткові заходи щодо поліпшення дисципліни у Збройних Силах України та інших військових формуваннях» та інші.

Повсякденними керівними документами з зазначених питань для нас є: рішення Колегії Міністерства внутрішніх справ України та Військової ради внутрішніх військ, Наказ командувача внутрішніх військ МВС України від 06 лютого 2007 року № 50 «Про удосконалення роботи щодо забезпечення військової дисципліни та профілактики правопорушень у внутрішніх військах МВС України», у яких регламентована особиста відповідальність кожної посадової особи за стан військової дисципліни та правопорядку у підпорядкованих підрозділах, частинах та з’єднаннях.

Військова людина стикається із нормативно-правовими документами та законами впродовж усієї служби, весь час знаходиться під їх охороною та впливом.

Найважливішим військово-правовим актом із питань військової дисципліни є Статут Збройних Сил України. Він визначає правила поведінки й діяльності військовослужбовців. Зокрема, в ньому говориться, що військова дисципліна зобов’язує кожного військовослужбовця:

дотримуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів;

дотримуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;

бути пильним, зберігати державну та військову таємницю;

виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливим та дотримуватися військового етикету;

поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Усі вимоги військової дисципліни обумовлені призначенням внутрішніх військ, службово-бойовою і повсякденною діяльністю особового складу, підтриманням постійної бойової готовності. Дотримання вимог дисципліни забезпечує узгодженість дій військовослужбовців, систему їхніх статутних взаємовідносин, у кінцевому підсумку служить успішному виконанню поставлених завдань.

При цьому незнання законів не звільняє громадянина від відповідальності. Це постулат, що має бути усвідомлений кожним, незалежно від звання чи займаної посади, на рівні свідомості.

Порушення будь-яких установлених норм тягне за собою юридичну відповідальність.

Своє відображення відповідальність військовослужбовців знайшла у статтях 26, 27 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

Так, згідно зі статтею 26 військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Що означає поняття терміну правопорушення?

Правопорушення − це протиправна дія, що спричиняє шкоду суспільству і карається за законом. Характеризується наявністю ознак: соціальна шкода, протиправність, провина, покарання.

До основних видів правопорушень належать: дисциплінарні й адміністративні проступки, злочини, майнові втрати, події.

Дисциплінарний проступок − це військове правопорушення, за яке внаслідок малозначності винний притягується до відповідальності із застосуванням вимог Дисциплінарного Статуту та яке не вважається за злочин.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на громадський порядок, власність, права й свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Від дисциплінарного проступку адміністративне правопорушення відрізняється тим, що воно представляє собою дію, яка порушує громадські норми, не пов’язані з несенням військової служби.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачена Кодексом України «Про адміністративні правопорушення», настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов’язані несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов’язаних із корупцією, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду чи окремої постанови судді, щодо подання органу дізнання, слідчого або протесту, припису чи подання прокурора, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах, за винятком: до них не можуть бути застосовані виправні роботи й адміністративний арешт.

Стаття 24 Адміністративного кодексу встановлює наступні види адміністративних стягнень: попередження, штраф, відшкодоване вилучення предмету, що був знаряддям здійснення чи безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, позбавлення спеціального права, що надається даному громадянину, виправна праця, адміністративний арешт.

На межі адміністративного та кримінального законодавства знаходиться поняття корупції.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією» під корупцією розуміється діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.

Відповідальність за вчинення корупційних діянь указана в ч. 1 ст. 7 закону: «Вчинення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, будь-якого із зазначених у статті 1 цього Закону корупційних діянь, якщо воно не містить складу злочину, тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і звільнення з посади або інше усунення від виконання функцій держави. Таким особам забороняється займати посади в державних органах та їх апараті протягом трьох років з дня їх звільнення».

Окрім адміністративного законодавства існує більше ніж 70 норм Кримінального кодексу (ч. 2 ст. 149, ст. 159, ч. 2 ст. 169, ч. 2 ст. 191, ст. 207, ч. 2 ст. 256 та інші), в яких указано на вчинення злочину з використанням службового становища.

Будучи об’єднаними за комплексом притаманних лише їм ознак, корупційні злочини за своїм змістом не збігаються з жодним іншим видом злочинів. Це повною мірою стосується і такого виду злочину, як злочини у сфері службової діяльності (зловживання владою або службовим становищем (ст. 364), перевищення влади або службових повноважень (ст. 365), службове підроблення (ст. 366), службова недбалість (ст. 367) та ін.), із якими найчастіше ототожнюють корупційні злочини. Річ у тім, що не всі посадові злочини є корупційними (взяти ту ж халатність, що за ознаками суб’єктивної сторони не може бути визнана корупційним злочином, оскільки вчиняється з необережності) і не всі корупційні злочини, у свою чергу, є посадовими.

Спільною вказівкою Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України від 03.06.2005 р. № 33/12 визначено, що до злочинів з ознаками корупції віднесено злочини, передбачені статтями 189, 191 – ч. 2−5, 206 – ч. 3, 232, 262 – ч. 2−3, 364, 365, 366, 368, 375 – ч. 2, 410 – ч. 2−3, 423, 424 ККУ України. Ці злочини визнаються корупційними за умови їх вчинення спеціальним суб’єктом – особою, уповноваженою на виконання функцій держави, зокрема військовослужбовцями (крім тих, що проходять строкову військову службу). Як видно, спектр злочинів, пов’язаних із корупцією, досить широкий. Але в усіх випадках протиправні дії вчиняються з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах, або в інтересах третіх осіб з метою незаконного одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.

Одним з проявів корупційних дій службових осіб є хабарництво. Кримінальним законом (стаття 368 Кримінального кодексу України) передбачено відповідальність за прийняття службовою особою від іншої особи матеріальних цінностей, отримання майнових вигод чи користування послугами майнового характеру за діяння, яке вона повинна була або могла виконати або виконала на користь іншій особі завдяки службовому становищу. Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 26.04.2002 р. № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво» відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарчих обов’язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але щодо вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.

Президент України Віктор Янукович підписав закон, яким введення в дію раніше прийнятих законів «Про основи запобігання й протидії корупції» й «Про відповідальність юридичних осіб за здійснення корупційних правопорушень» перенесено на 1 січня 2011 року у зв'язку з необхідністю усунення недоліків і вдосконалення положень законодавчих актів у сфері запобігання й протидії корупції.

Раніше, 11 червня 2009 року, парламент України прийняв пакет законів, спрямованих на боротьбу з корупцією.

Так, Закон «Про основи запобігання й протидії корупції» визначає такі терміни, як благо, близькі родичі, конфлікт інтересів, корупція, корупційні правопорушення, подарунок, а також визначають можливі суб'єкти відповідальності за корупційні правопорушення й вартість одного подарунка, що не може перевищувати 20% прожиткового мінімуму.

Крім того, закон визначає заходи щодо протидії корупції, установлює види відповідальності за корупційні правопорушення: кримінальну, адміністративну, дисциплінарну або цивільно-правову.

Серед інших окремо виділяються військові посадові злочини, серед яких:

зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем (ст. 423);

перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень (ст. 424);

недбале ставлення до військової служби (ст. 425);

бездіяльність військової влади (ст. 426) та загально кримінальні злочини у сфері службової діяльності.

Загалом, Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

Ст. 12 Кримінального кодексу встановлює класифікацію злочинів, поділяючи їх на: невеликої тяжкості; середньої тяжкості; тяжкі; особливо тяжкі.

Зокрема, до злочинів невеликої тяжкості належать такі, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше як два роки, або ще м’якше покарання; середньої тяжкості − за які встановлено покарання позбавленням волі строком не більш як 5 років; тяжкими – не більш як 10; а особливо тяжкими − понад 10 років позбавлення волі або довічним ув’язненням. Законом передбачено 12 видів покарань як заходів державного примусу, що полягає в певних обмеженнях прав і свобод засудженого.

Серед основних видів покарань визначено штраф у межах від 30 до 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, громадські та виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні, позбавленні волі та довічне ув’язнення.

Додаткові покарання − у вигляді позбавлення військового звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскації майна.

Слід підкреслити, що військові злочини, які за мирних умов передбачають порівняно незначні строки покарання, вчинені в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, класифікуються як особливо тяжкі.

У І розділі Кримінального кодексу передбачено відповідальність за злочини проти основ національної безпеки України, майже всі з яких вважаються тяжкими або особливо тяжкими. Йдеться про такі злочини, дії яких спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, посягання на територіальну цілісність недоторканності України, державну зраду, посягання на життя державного чи громадського діяча, диверсію, шпигунство.

Насильницькі дії щодо конституційного ладу − це захоплення важливих державних об’єктів (засобів масової інформації й зв’язку, банків, приміщень органів державної влади тощо) шляхом погрози застосування зброї або її застосуванням чи шляхом застосування фізичної сили.

Державна зрада може проявлятися в таких формах: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту; шпигунство; надання іноземній державі, іноземній організації, їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Важливо відзначити, що звільняється від кримінальної відповідальності громадянин України, якщо він на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників ніяких дій не вчинив і добровільно заявив органам державної влади про свій зв'язок із ними та про отримане завдання.

Диверсія − це вчинення з метою ослаблення держави вибухів, підпалів або інших дій, спрямованих на масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їхньому здоров’ю, на зруйнування або пошкодження об’єктів, що мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, а також вчинення з тією самою метою дій, спрямованих на радіоактивне забруднення, масове отруєння, поширення епідемій, епізоотій чи епіфітотій.

Військовими злочинами визнаються злочини проти встановленого законодавством порядку несення служби або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов’язаними під час проходження ними навчальних або спеціальних зборів (ст. 401 ККУ).

До військових злочинів належать ті, що регламентовані в статтях Кримінального кодексу: 402 (непокора), 403 (невиконання наказу), 404 (опір начальникові або примушування його до порушення службових обов’язків), 405 (погроза або насильство щодо начальника), 406 (порушення правил взаємовідносин між військовослужбовцями при відсутності відносин підлеглості, в тому числі, що має характер знущання або глумлення над військовослужбовцем), 407 (самовільне залишення військової частини або місця служби).

Дії, що передбачені в статті 408, які кваліфікуються як злочин – дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилення від військової служби, а також нез’явлення з тією ж метою на службу в разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу. Частина 2 цієї статті передбачає відповідальність за дезертирство зі зброєю або за попередньою змовою групою осіб, за що може бути призначене судом покарання – позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

Стаття 409 визначає відповідальність за ухилення від військової служби шляхом самоскалічення або іншим способом (шляхом симуляції хвороби, підроблення документів чи іншого обману), а також за відмову від несення обов’язків військової служби, що карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

Кваліфікація військового злочину, що міститься в статті 410 Кодексу, передбачає відповідальність за викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання.

Стаття 411 застосовується при умисному знищенні або пошкодженні військового майна. Якщо ж у результаті незаконних дій військовослужбовця, скоєних за необережності, мало місце знищення або пошкодження військового майна (зброї, бойових припасів, засобів пересування, військової й спеціальної техніки чи іншого військового майна), що заподіяло шкоду у великих розмірах чи загибель людей або інші тяжкі наслідки, то в таких випадках відповідальність передбачена за статтею 412 Кодексу.

Відповідно до статті 414 військовослужбовці можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності за порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, статті 415 − за порушення правил водіння або експлуатації машин, статті 420 − за порушення статутних правил несення бойового чергування (бойової служби), встановлених для своєчасного виявлення й відбиття раптового нападу на Україну або для захисту та безпеки України.

Стаття 418 Кодексу передбачає відповідальність за порушення статутних правил вартової служби чи патрулювання, що спричинили тяжкі наслідки, а стаття 421 − за порушення статутних правил внутрішньої служби.

Статтею 422 Кодексу передбачена відповідальність за розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, або втрату документів чи матеріалів, що містять такі відомості.

Ряд злочинів, за якими передбачена кримінальна відповідальність, належать до періоду ведення бойових дій та витікають із вимог Міжнародного гуманітарного права, а саме: стаття 427 «Здача або залишення ворогові засобів ведення війни», стаття 429 «Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю», стаття 430 «Добровільна здача в полон через боягузтво або легкодухість», стаття 431 «Злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні», стаття 432 «Мародерство» (викрадення на полі бою речей, що знаходяться при вбитих чи поранених), стаття 433 «Насильство над населенням у районі воєнних дій», стаття 434 «Погане поводження з військовополоненими», стаття 435 «Незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та зловживання ними».

Відповідно до законодавства України військовослужбовці і призвані на збори військовозобов’язані повинні бережливо ставитися до довірених їм озброєння, техніки та іншого військового майна, вживати заходів щодо запобігання шкоді. Особи, які посягають на державну власність, недбало ставляться до озброєння, техніки та іншого військового майна, притягаються до матеріальної відповідальності. Притягнення до матеріальної відповідальності не звільняє від дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної чи кримінальної відповідальності. За статтею 413 Кримінального кодексу військовослужбовці можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності за марнотратство або втрату військового майна.

Майнові втрати − це поняття містить у собі заподіяння збитку, що був допущений військовослужбовцем унаслідок невиконання або недбалого виконання службових обов’язків, які передбачені військовими наказами, статутами та іншими актами. За скоєння майнової втрати військовослужбовець притягається до матеріальної відповідальності.

За шкоду, заподіяну не при виконанні службових обов’язків (у період відпустки, звільнення з розташування частини, у позаслужбовий час та ін.), військовослужбовці несуть матеріальну відповідальність у загальногромадському порядку.

Відшкодуванню підлягає прямий, дійсний збиток, окрім випадків, коли встановлена матеріальна відповідальність знаходиться у кратному розмірі вартості майна. Положенням про матеріальну відповідальність встановлено три види матеріальної відповідальності:

1. Обмежена матеріальна відповідальність − застосовується у випадках, коли дійсний матеріальний збиток заподіяний військовослужбовцями внаслідок недбалого виконання службових обов’язків, передбачених законами, військовими статутами, наказами та іншими актами.

2. Повна матеріальна відповідальність застосовується у випадках:

навмисного знищення, пошкодження, викрадення, незаконних втрат військового майна або заподіяння збитку іншими навмисними діями, незалежно від того, чи містять вони ознаки дій, що переслідуються в кримінальному порядку;

приписок фактично невиконаних робіт у нарядах та інших документах, перекручення звітних даних та обману держави в інших формах;

нестачі, а також знищення або ушкодження військового майна, переданого їм під облік для зберігання, перевезення, видачі та інше;

заподіяння збитку дією (або бездіяльністю), котрі містять ознаки дій, що переслідуються у кримінальному порядку.

3. Підвищена матеріальна відповідальність застосовується у випадках, суворо зазначених законом, і означає, що розмір відшкодування перевищує фактично заподіяний державі збиток.

Громадська небезпека військових злочинів свідчить, що вони посягають на суспільні відносини, що існують у військових формуваннях, завдають шкоди цим відносинам, послаблюють військову дисципліну і бойову готовність військ.

Тому зміцнення військової дисципліни та правопорядку, недопущення нестатутних взаємовідносин між військовослужбовцями, робота щодо попередження загибелі та травмування військовослужбовців військ, профілактичні заходи, пов’язані із попередженням вчинення корупційних діянь, повинні стати найважливішим обов’язком кожного військовослужбовця внутрішніх військ у його службово-бойовій діяльності.

ІІ

Методичні рекомендації.

Друге питання доцільно підготувати та розглянути з урахуванням категорії особового складу та наступних джерел:

− матеріалів та рішення військової ради внутрішніх військ від 10 червня 2011 року;

− наказів командувача внутрішніх військ МВС України, начальників управлінь територіальних командувань, навчальних закладів, командирів з’єднань та військових частин «Про підсумки службово-бойової діяльності у 1 півріччі 2011 року та завдання на ІІ півріччя»;

− огляду «Про стан дисципліни та законності у внутрішніх військах МВС України в І півріччі 2011 року та заходи щодо його поліпшення у ІІ півріччі 2011 року»;

− вказівок заступника командувача внутрішніх військ по роботі з особовим складом «Щодо уточнення завдань з питань виховної роботи та морально-психологічного забезпечення життєдіяльності військ у ІІ півріччі 2010 року», матеріалах аналізу стану військової дисципліни у кожному підрозділі;

− матеріалів аналізу та оцінки стану військової дисципліни у кожному підрозділі, військовій частині.

Під час підготовки матеріалів заняття врахувати:

рівень виконання завдань, що ставилися на І півріччя з питань зміцнення стану військової дисципліни, підрозділи, де не допущено злочинів та подій, травмування та загибелі військовослужбовців, дисциплінарних проступків, досягнуто покращення дисциплінованості,

посадових осіб, що сприяють зміцненню стану військової дисципліни, принципово і в межах чинного законодавства реагують на порушення,

підрозділи, в яких не відбулося покращання стану справ та в яких стан правопорядку погіршився, аналіз причин,

стан правопорядку серед різних категорій особового складу,

стан правопорядку за видами правопорушень,

стан роботи з профілактики корупційних правопорушень,

стан дотримання транспортної дисципліни на службовому та особистому транспорті,

порушення, що не були своєчасно виявлені,

стан виконання Наказу командувача від 06.02.2007 № 50 та затвердженої ним «Інструкції про порядок подання донесень і доповідей про злочини, події та дисциплінарні проступки у внутрішніх військах МВС України та їх облік»,

ефективність дисциплінарної практики та роботи з потенційними правопорушниками, рівень виховного впливу на формування правової поведінки військовослужбовців,

знання керівниками стану справ у підпорядкованих їм військових частинах і підрозділах, упущення в організації служби військ і контролі за особовим складом,

рівень посадового контролю за збереженням майна та оформленням документів,

правопорушення, що мають повторюваність з року в рік,

як враховувалися соціально-психологічні особливості військовослужбовців у процесі організації службово-бойової діяльності,

як вплинув стан роботи з профілактики правопорушень на морально-психологічний стан особового складу,

фактори, які можуть у подальшому негативно вплинути на стан військової дисципліни.

У відповідності до вимог наказу командувача від 23.05.1997 року № 186 оцінити стан військової дисципліни у кожному підрозділі, військовій частині.

ВИСНОВОК

Підтримувати військову дисципліну на належному рівні в будь-яких умовах обстановки набагато складніше, ніж забезпечити разове зниження злочинності. Потрібна велика аналітична, організаторська й профілактична робота, необхідні постійний пошук і впровадження оптимальних моделей керування процесом забезпечення нормативного поводження людей, підтримки правопорядку в настільки складній соціальній системі, якою є внутрішні війська.

Blog

Дисциплінованість як передумова якісного виконання службово-бойових завдань. Юридична відповідальність військовослужбовців мета

Содержание