Geum.ru

Ризики присутні у кожній сфері діяльності І практично на кожному етапі виконання чи реалізації цієї діяльності

Вид материалаДокументы

Содержание


Літературні джерела
Подобный материал:
Марія Романишин

Національний університет «Львівська політехніка»

(науковий напрям: Економіка і менеджмент)


Управління ризиком у зовнішньоекономічній діяльності

в освітній сфері України


Ключові слова: ризик, управління ризиком, зовнішньоекономічна діяльність, освітня сфера


Ризики присутні у кожній сфері діяльності і практично на кожному етапі виконання чи реалізації цієї діяльності. Таким чином, визначення і моделювання можливих ризиків і, відповідно, їх врахування при плануванні діяльності та управління ними відіграє надзвичайно вагоме значення. Кожне врахування ризиків знижує ефективність діяльності, оскільки його прогнозування вимагає виконання дій в резервних варіантах, але недооцінка чи нехтування ними можуть спричинити повний провал.

В процесі написання даної роботи мною ставилось за мету дослідити ризики у зовнішньоекономічній діяльності, джерела їх виникнення та процеси управління ними; розкрити основні напрями реалізації зовнішньоекономічної діяльності в освітній сфері, проблеми, що можуть спричинити ризики в ЗЕД вищих навчальних закладів, а також змоделювати можливі варіанти вирішення даних проблем.

Аналіз проблем економічної науки та практики переконливо свідчить, що врахування невизначеності, конфліктності й породжуваного ними ризику є однією з магістральних ліній розвитку економічної теорії другої половини XX століття. Неможливо повністю звільнитися від ризику: намагаючись позбутися однієї ризикової ситуації, можна потрапити в іншу. Навіть абсолютна бездіяльність у економічному житті пов’язана з ризиком невикористаних можливостей [1, 2].

Різноманітність думок про суть ризику пояснюється, зокрема, багатоаспектністю цього явища, а також практично повним його ігноруванням у чинному законодавстві, надто обмеженим застосуванням у реальній економічній практиці й управлінській діяльності. Це пояснюється тим, що ризик – дуже складне явище, яке має безліч відмінних одна від одної, а іноді й протилежних реальних основ [3, 4].

Деякі науковці [5] вважають, що в умовах України є своя специфіка причин виникнення економічного ризику. Тут на перший план виступають: необов’язковість і безвідповідальність суб’єктів господарювання усіх видів; суперечливість законодавства; високий рівень інфляції; відсутність реального господарського права; недієздатність правоохоронних органів; перевага політичних інтересів над економічними; роздутий управлінський апарат; нестійке податкове законодавство тощо.

Управління ризиками являє собою специфічну сферу економічної діяльності, що вимагає глибоких знань у галузі аналізу господарської діяльності, методів оптимізації господарських рішень, страхової справи, психології тощо. Основне завдання підприємця в цій сфері – знайти варіант дій, що забезпечує оптимальне для даного проекту поєднання ризику та прибутку з огляду на те, що чим прибутковіший проект, тим вищий ступінь ризику під час його реалізації [6, 7].

В світовій практиці врахування ризиків в зовнішньоекономічній діяльності має дуже важливе значення, оскільки майже 40% комерційних операцій закінчуються невдачею через недостатнє врахування та управління ризиками [8].

До загальних причин виникнення такого роду ризиків відносять постійну нестабільність економічних процесів в країнах світового співтовариства, недостатню кількість інформації про стан економіки країн світу, відсутність чітких цілей діяльності суб’єкта ЗЕД тощо.

На сьогоднішній день в зовнішньоекономічній діяльності нараховується близько 150 видів ризиків. Окремі науковці [8, 9] видіяльють такі:
  • ризики, пов’язані з вибором країни здійснення зовнішньоекономічної операції, що включають політичні та макроекономічні;
  • ризики, пов’язані з вибором іноземного партнера;
  • маркетингові ризики, що включають інформаційні, інноваційні та галузеві;
  • транспортні ризики;
  • ризики, пов’язані з укладанням контракту;
  • комерційні ризики в ЗЕД;
  • ризики, пов’язані з митним регулюванням.

Рівень ризиків в зовнішньоекономічній діяльності може змінюватися. На зростання ризиків впливають: раптове виникнення проблем (виробничих, політичних, соціальних), неправельність виконання поставлених задач у зв’язку зі змінами обставин, недосконале законодавство, відсутність необхідної інформації. Ці чинники можуть бути присутніми і у діяльності будь-якої консалтингової установи, освітнього закладу тощо [10].

Управління ризиками направлено на зниження їх рівня. Основні етапи ризик-менеджменту при здійсенні ЗЕД є такими [8, 11]:

1. Створення бази для прийняття рішення про допустимість конкретного ризику в ЗЕД.

2. Оцінка ризиків в ЗЕД.

3. Ознайомлення з оцінкою ризиків покупців.
  1. Розробка методів урахування ризиків та їх наслідків.
  2. Оперативне регулювання ризиків на основі своєчасної інформації.
  3. Створення методів зменшення ризиків.
  4. Моделювання ризиків.

8. Кадрове забезпечення управління ризиками в ЗЕД.

Серед основних методів зниження рівня ризику в зовнішньоекономічній діяльності виділяють: виключення ризику (відмова від проведення будь-яких дій, пов’язаних з можливістю появи ризику в ЗЕД), зменшення ризику (передбачає прийняття рішень, які призводять до зниження рівня витрат), прийняття ризику (підприємець бере на себе повну відповідальність за проведення зовнішньоекономічної операції та ризики, пов’язані з нею), передача ризику (підприємець передає відповідальність за ризик іншому партнеру або іншому суб’єкту господарської діяльності). Сфера послуг, зокрема освітня діяльність першочергово застосовує такі методи зниження ризику в ЗЕД як зменшення та прийняття ризику.

Доцільно зазначити, що при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності освітніми закладами України, виникає ціла низка проблем та реалій, що гальмують міжнародне співробітництво та розвиток інтеграційних процесів. Перш за все, це недостатнє фінансування зі сторони Мінітерства, необхідне для запуску та реалізації спільних міжнародних проектів, науково-дослідних розробок, провідного матеріально-технічного забезбечення, організації систематичних обмінів студентів та викладацького складу тощо.

Наступною проблемою є недостатній рівень знань студентами іноземних мов, володіння притаманною для кожної галузі термінологією тощо, що давало би змогу бути конкурентоспроможним учасником відбіркових процедур при поданнях своєї кандидатури на гранти, міжнародні навчальні та освітньо-кваліфікаційні програми.

Таким чином, якщо акцентувати увагу на основних проблемах, які можуть спричинити ризики в процесі здійснення зовнішньоекономічної діяльності вищих навчальних закладів, то я б виділила наступні:
  • значне погіршення фінансового стану закордонного замовника на науково-технічні винаходи, яке може виникнути на будь-якому етапі виконання робіт, і припиняться фінансування не лише на наступні роботи, але й не будуть оплачені вже виконані;

В даній ситуації ризик буде найбільшим при виконанні вузькоспеціалізованих робіт, результати яких (вже одержані) не можуть бути використані в інших галузях та при виконанні завершальних етапів робіт.
  • витік інформації про дослідні роботи, результати яких планувалось запатентувати; очевидно, що ризик буде тим більшим, чим пріоритетніша робота і, чим вона масштабніша (європейського чи світового рівня).
  • несподівані зміни, в основному погіршення міждержавних відносин, насамперед двосторонніх, які можуть знівелювати процес надання грантів, стипендій тощо;
  • значні природні катаклізми, стихійні лиха чи масштабні терористичні акти в країні-пертнера, що можуть спричинити перенесення на інший термін, чи навіть відмову від запланованого прийому науковців, студентів, аспірантів на стажування та навчання;
  • масові загальнодержавні страйки працівників конкретної галузі, або масштабні страйки на найпотужніших промислових підприємствах, насамперед тих, що входять до переліку міжнародних консорціумів;
  • часті корупційні скандали в корпораціях та фірмах, з якими планувались зовнішньоекономічні контакти тощо.

В процесі аналізування зовнішньоекономічної діяльності освітніх закладів були виявлені деякі проблеми. Перша з них – недостатні темпи розширення зовнішньоекономічної діяльності, причиною чого є недостатній технічний рівень матеріально-технічної бази лабораторій та відсутність науковців необхідного вузького профілю. Проблема недостатньо швидкого розширення ЗЕД створює ризикову ситуацію. Управління даним ризиком може забезпечуватись закупівлею нового обладнання, лізингом, кооперацією в придбанні обладнання, влаштуванням провідних науковців на постійну чи тимчасову роботу тощо. Серед проблем управління даним ризиком доцільно виділити нестачу коштів для закупвлі найсучаснішого обладнання та прийому на постійну роботу провідних науковців; непривабливість тематики наукових розробок, що не зацікавить кваліфікованих науковців; відчуття загрози витоку інформації, що гальмуватиме процеси кооперації чи скористання лізинговими послугами. В даній ситуації мною наводяться такі пропозиції щодо розв’язання проблем як користування кредитами, періодичний перегляд і корекція тематики наукових досліджень та забезпечення системи захисту від витоку інформації шляхом створення шифрів таємності, зберігання документації та звітів у сейфах, переобладняння локальної комп’ютерної мережі тощо.

Другою проблемою (загрозою) є значне погіршення міждержавних відносин з країною, де є співвиконавці наукових робіт чи неплатоспроможність, тобто економічна нестабільність замовників. Управління даним ризиком може забезпечуватисьнаявністю запасних (резервних) варіантів (замовника чи проектів) на всі види і напрями ЗЕД, а також уніфікацією, що дасть змогу швидко знайти нових замовників та покупців виконаного проекту. Серед проблем управління даним ризиком доцільно виділити проблеми обмежених коштів, матеріального та технічного забезпечення, а також часу на виконання резервних варіантів та уніфікованої продукції. В даній ситуації мною пропонуються такі пропозиції щодо розв’язання проблем як залучення інвесторів, створення резервного фінансового фонду, модернізація обладнання тощо.

Третя загроза здійснення ЗЕД освітніми закладами є недостатні темпи зростання фінансових надходжень від навчання іноземних студентів, причинами яких є наступні: переважаюча частина студентів походить із слаборозвинених країн, дипломи вітчизняних вищих навчальних закладів не визнається в країнах ЄС, США тощо, а також немає можливості запропонувати найсучасніші курси лекцій за найактуальнішою технічною тематикою. Серед проблем управління даного ризику доцільно виділити такі: неможливість підняття престижу навчальних закладів нашої країни (хоча б в окремих напрямках) так, щоб навіть при формальному невизнанні диплому кращі випускники університету цінувались в розвинутих державах; неможливість пропонувати таку тематику лекцій, яка б зацікавила студентів з розвинених країн і забезпечити їх викладачами високого рівня та авторитетними науковцями; недостатні умови для створення спільних дослідницько-експерементальних баз спільно з крупними науковими промисловими підприємствами. Щоб вирішити дані проблеми, мною пропонуються такі заходи як створення умов взаємної зацікавленості університету і науково-промислового підприємства в створенні спільних дослідницьких центрів, ставити більші вимоги до викладачів і студентів, а також залучати спонсорські кошти для оплати праці авторитетним науковцям в т.ч. з-за кордону.

Перелік вищеперелічених способів вирішення існуючих в освітній сфері проблем дасть змогу не лише мінімізувати труднощі управління ризиками в даній галузі, а й удосконалити науково-професійний рівень навчальних закладів, зацікавити іноземних студентів та науковців із розвинених країн до співпраці, залучити нових закордонних партнерів для здійснення спільних науково-дослідних робіт, інноваційних розробок та актуальних, економічно вигідних проектів, що в свою чергу дасть змогу виховати нові покоління талановитих та висококваліфікованих людей.

Літературні джерела



1. Вітлінський В.В., Верченко П.І. Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком: Навч.-метод. Посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2000. – 292 с.

2. В.В. Вітлінський, С.І. Наконечний. Ризик у менеджментів. – Київ ТОВ “Борисфен – М”, 1996.

3. Гранатуров В.М., Шевчук О.Б. Ризики підприємницької діяльності: Проблеми аналізу. – К.: Зв’язок, 2000. – 152 с.

4. Подольчак Н.Ю. Стратегічний менеджмент: Навч.-метод. посібник, - Львів: видавництво Національного університету “Львівська політехніка“, 2006 – 224 с.

5. Н.І. Машина. Економічний ризик і методи його вимірювання: Нвчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 188 с.

6. Старостіна А.О., Кравченко В.А. Ризик-менеджмент: теорія і практика: Навч. посіб. – К.: ІВЦ Видавництво “Політехніка”, 2004. – 200 с.

7. А.Ю. Рогачев. Энцыклопедия финансового риск-менеджмента // Всероссийский экономический журнал “Экономика регионов”, – 2007.– № 2.– С.187 – 191.

8. Рум’янцев А.П., Рум’янцева Н.С. Зовнішньоекономічна діяльність: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 377 с.

9. Биета Ф., Мильде Г., Смилянец С. Поведенческие риски в финансовом секторе экономики // Всероссийский экономический журнал,– 2007.– № 1. – С. 148–159.

10. Д.О. Наумов. Класифікація ризиків у міжнародній діяльності // Міжнародний науково-практичний журнал “Економіка і держава”, – 2007. – № 1. – С. 38–41.

11. Руденко Л.В., Скрипник М.І. Специфікація ризиків в зовнішній торгівлі// Ризикологія в економіці та підприємництві. Збірник наукових праць за матеріалами міжнародної науково-практичної конференції. – К.: КНЕУ, Академія ДПС України, 2001. – 453 с.