Тема „Поняття маркетингу”
| Вид материала | Документы |
- Опорний конспект 1998-1999 навчальний рік Тема 1 Маркетинг та його специфіка в банківській, 1208.47kb.
- Опорний конспект 1998-1999 навчальний рік Тема 1 Маркетинг та його специфіка в банківській, 1207.18kb.
- План І. Вступ 3 >ІІ. Особливості банківського маркетингу в Німеччині 4 Поняття банківського, 271.54kb.
- План І. Вступ 3 >ІІ. Особливості банківського маркетингу в Німеччині 4 Поняття банківського, 269.99kb.
- План І. Вступ 3 >ІІ. Особливості банківського маркетингу в Німеччині 4 Поняття банківського, 233.97kb.
- Поняття маркетингу та історія розвитку маркетингу, 102.96kb.
- Тема Предмет, завдання, зміст дисципліни. Сутність маркетингу, 802.67kb.
- План. Основні поняття маркетингових послуг туризму. Концепції маркетингу. Розвиток, 114.27kb.
- Програма вступних випробувань з фахових дисциплін напряму підготовки «маркетинг» професійного, 295.43kb.
- Програма комплексного вступного іспиту з фахових дисциплін на окр, 169.21kb.
Тема „Поняття маркетингу”
1. Першою фазою розвитку маркетингу була:
а) фаза орієнтації на продаж; в) фаза орієнтації на споживача;
б) фаза орієнтації на виробництво; г) фаза орієнтації на постачальника.
2. Головним правилом маркетингу є вислів:
а) маркетинг починається і закінчується на споживачі, тобто споживач має бути в центрі дія-льності компанії;
б) дослідження, аналіз та оцінка потреб реальних та потенційних споживачів;
в) маркетинг може функціонувати лише при наявності: ринкових структур, конкуренції між виробниками, однакових зовнішніх умов для продавців та покупців, вільного доступу до ін-формації;
г) хто економить на системах збуту, той економить на процвітанні фірми.
3. Яка концепція маркетингу стверджує, що споживачі мають прихильність до товарів, які широко розповсюджені та доступні за ціною?
а) концепція інтенсифікації комерційних зусиль; в) конценція вдосконалення товару;
б) концепція маркетингу; г) концепція соціально-етичного маркетингу;
д) концепція вдосконалення виробництва.
4. Яка концепція маркетингу стверджує, що споживачі прихильні до товарів з найви-щою якістю та надійними експлуатаційними властивостями?
а) концепція інтенсифікації комерційних зусиль; в) конценція вдосконалення товару;
б) концепція маркетингу; г) концепція соціально-етичного маркетингу;
д) концепція вдосконалення виробництва.
5. Яка концепція маркетингу стверджує, що споживачі не купуватимуть товари фірми в достатній кількості, якщо вона не докладе певних зусиль у сфері збуту та стимулю-вання?
а) концепція інтенсифікації комерційних зусиль; в) конценція вдосконалення товару;
б) концепція маркетингу; г) концепція соціально-етичного маркетингу;
д) концепція вдосконалення виробництва.
6. Яка концепція маркетингу передбачає, що запорукою досягнення мети фірми є ви-значення потреб цільових ринків та забезпечення їх задоволеності способами, більш ефективними і продуктивними, ніж у конкурентів?
а) концепція інтенсифікації комерційних зусиль; в) конценція вдосконалення товару;
б) концепція маркетингу; г) концепція соціально-етичного маркетингу;
д) концепція вдосконалення виробництва.
7. Яка концепція маркетингу передбачає, що запорукою досягнення мети фірми є ви-значення потреб цільових ринків та забезпечення їх задоволеності способами, більш ефективними і продуктивними, ніж у конкурентів з одночасним збереженням чи зміц-ненням добробуту споживача та суспільства в цілому?
а) концепція інтенсифікації комерційних зусиль; в) конценція вдосконалення товару;
б) концепція маркетингу; г) концепція соціально-етичного маркетингу;
д) концепція вдосконалення виробництва.
8. Одним з контрольованих факторів впливу на діяльність фірми, що визначаються її вищим керівництвом, є:
а) роль та функції маркетингу в загальній діяльності фірми; в) цілі маркетингу;
б) розмір та характеристики цільового ринку; г) організація структури служби маркетингу;
д) комплекс маркетингу.
9. Одним з контрольованих факторів впливу на діяльність фірми, що визначаються маркетингом, є:
а) роль та функції маркетингу в загальній діяльності фірми; в) корпоративна культура;
б) загальні цілі; г) розмір та характеристики цільового ринку;
д) сфера діяльності.
10. Одним з контрольованих факторів, тобто таких, на які підприємство може безпосе-редньо впливати, є:
а) правове забезпечення бізнесу; в) конкуренція;
б) незалежні засоби масової інформації; г) розмір та характеристики цільового ринку;
д) споживачі.
11. Одним з неконтрольованих підприємством факторів є:
а) сфера діяльності; в) організація маркетингу;
б) загальні цілі; г) технологія; д) розмір та характеристики цільового ринку.
12. Комплекс маркетингу – це:
а) сукупність об’єктів, що діють за межами фірми, а також взаємин між ними та фірмою;
б) конкретне сполучення його елементів (продукт, ціна, збут, просування) для досягнення по-ставлених цілей і завдань та задоволення цільового ринку;
в) єдина система цінностей, норм, правил діяльності, яких повинні дотримуватися співробіт-ники служби маркетингу;
г) фактори, які впливають на фірму та її мікросередовище, і які вона не може контролювати;
д) сукупність основних завдань та принципів маркетингу.
13. Конкуренти фірми є:
а) складовою макросередовища маркетингу; в) складовою комплексу маркетингу;
б) складовою мікросередовища маркетингу; г) однією з контактних аудиторій фірми.
14. Групи, що виявляють інтерес до діяльності фірми та можуть вплинути на досягнен-ня нею поставлених цілей, – це:
а) контактні аудиторії фірми;
б) конкуренти фірми;
в) споживачі фірми;
г) постачальники фірми;
д) посередники фірми.
15. Споживачі фірми є:
а) складовою макросередовища маркетингу;
б) складовою мікросередовища маркетингу;
в) складовою комплексу маркетингу;
г) однією з контактних аудиторій фірми.
16. Підрозділи та ланки управління фірми є:
а) складовою макросередовища маркетингу;
б) складовою мікросередовища маркетингу;
в) складовою комплексу маркетингу;
г) контактною аудиторією фірми.
17. На якому з наведених клієнтурних ринків товари купуються для подальшого використання в процесі виробництва?
а) споживчий ринок;
б) ринок виробників;
в) ринок проміжних покупців;
г) ринок державних установ;
д) міжнародний ринок.
18. На якому з наведених клієнтурних ринків товари купуються для подальшого перепродажу?
а) споживчий ринок; в) ринок проміжних покупців;
б) ринок виробників; г) ринок державних установ;
д) міжнародний ринок.
19. Працівники податкової служби відносяться до:
а) контактних аудиторій груп громадської дії;
б) контактних аудиторій державних установ;
в) контактних аудиторій засобів масової інформації;
г) фінансових контактних аудиторій;
д) місцевих контактних аудиторій.
20. Акціонери підприємства відносяться до:
а) контактних аудиторій груп громадської дії;
б) внутрішніх контактних аудиторій;
в) контактних аудиторій засобів масової інформації;
г) фінансових контактних аудиторій;
д) місцевих контактних аудиторій.
24. Товарні ринки за характером використання товарів класифікують на:
а) ринки споживчих товарів та товарів виробничого призначення;
б) ринки товарів тривалого користування, середнього терміну використання та одноразових;
в) ринки одноразових товарів та товарів багаторазового використання;
г) ринки засобів та предметів виробництва.
26. Сегмент ринку – це:
а) група споживачів, зайнятих пошуком однотипних товарів і згодних їх купити;
б) частина ринку, в межах якої здійснюється збут товарів конкретного виробника;
в) сфера реалізації конкретного товару (послуги) різними виробниками;
г) загальна кількість потенційних споживачів даного товару підприємства.
47. Тип конкуренції, коли на ринку одначасно працюють багато незалежних підприємств, ціни визначаються співвідношенням попиту та пропозиції, товарна диференціа-ція відсутня, а вихід та вихід з ринку відносно легкий, має назву:
а) чиста (досконала) конкуренція;
б) монополістична конкуренція;
в) олігополія;
г) монополія.
48. Тип конкуренції, коли на ринку багато продавців продають схожі товари, контроль за цінами обмежений внаслідок можливості заміни товару, відносно легкий вхід та ви-хід з ринку, маркетингова стратегія – диференціація товару для різних сегментів ринку, має назву:
а) чиста (досконала) конкуренція;
б) монополістична конкуренція;
в) олігополія;
г) монополія.
49. Тип конкуренції, який характеризується високим ступенем концентрації виробниц-тва, впливом цінового лідера, присутністю на ринку декількох великих підприємств, досить важким проникненням на ринок, має назву:
а) чиста (досконала) конкуренція; в) олігополія;
б) монополістична конкуренція; г) монополія.
50. Тип конкуренції, коли на ринку конкретний товар продає лише одна фірма, яка встановляє ціну на нього та повністю контролює ринок, проникнути на який практич-но не можливо, має назву:
а) чиста (досконала) конкуренція; в) олігополія;
б) монополістична конкуренція; г) монополія.
Тема „Розроблення товарної політики”
83. За поведінкою споживача товари поділяються на:
а) споживчі товари та товари виробничого призначення;
б) товари повсякденного, особливого, пасивного попиту та попереднього вибору;
в) товари тривалого, короткострокового використання та послуги;
г) товари, що використовуються повністю, частково та допоміжні матеріали і послуги.
84. За характером споживання товари поділяються на:
а) споживчі товари та товари виробничого призначення;
б) товари повсякденного, особливого, пасивного попиту та попереднього вибору;
в) товари тривалого, короткострокового використання та послуги;
г) товари, що використовуються повністю, частково та допоміжні матеріали і послуги.
85. В залежності від поведінки на ринку товари поділяються на:
а) споживчі товари та товари виробничого призначення;
б) товари повсякденного, особливого, пасивного попиту та попереднього вибору;
в) товари тривалого, короткострокового використання та послуги;
г) товари-лідери, товари-локомотиви, зазивні, тактичні, на стадії падіння та впровадження.
86. Великі витрати на виробництво, рекламу та створення позитивного іміджу виробу, обсяг та темпи росту продажів незначні, конкуренція обмежена, торгівля нерідко збит-кова – ознаки фази життєвого циклу товару:
а) насичення; в) впровадження;
б) зрілості; г) спаду;
д) зростання.
87. Зниження темпів зростання збуту, перехід товару до розряду традиційних, досяг-нення максимального значення прибутковості і продажу, просування товару набуває гостроконкурентного характеру, початок масових рекламних кампаній – ознаки фази життєвого циклу товару:
а) насичення; в) впровадження;
б) зрілості; г) спаду;
д) зростання.
88. Стійке зниження попиту, збуту, прибутків, втрата інтересу споживача до товару, ос-новна маса покупців – „консерватори” з низькою платоспроможністю – ознаки фази життєвого циклу товару:
а) насичення; в) впровадження;
б) зрілості; г) спаду; д) зростання.
89. Життєвий цикл товару на ринку складається з наступних фаз:
а) нульова, впровадження, зростання, зрілості, насичення, спаду;
б) впровадження, зростання, насичення, зрілості, спаду;
в) нульова, впровадження, зростання, насичення, зрілості, спаду;
г) нульова, впровадження, зростання, зрілості, спаду.
93. Фірмовий стиль – це:
а) сукупність прийомів, які забезпечують єдність всієї продукції підприємства, одночасно протиставляючи її продукції конкурентів;
б) зареєстроване у встановленому порядку позначення, присвоєне товару для його відокрем-лення від інших та вказування на виробника;
в) спеціально розроблене оригінальне подання повної чи скороченої назви фірми чи групи її товарів;
г) поєднані в композицію знак і логотип, також різні пояснювальні написи, лозунги.
94. Товарний знак (товарна марка) – це:
а) сукупність прийомів, які забезпечують єдність всієї продукції підприємства, одночасно протиставляючи її продукції конкурентів;
б) зареєстроване у встановленому порядку позначення, присвоєне товару для його відокрем-лення від інших та вказування на виробника;
в) спеціально розроблене оригінальне подання повної чи скороченої назви фірми чи групи її товарів;
г) поєднані в композицію знак і логотип, також різні пояснювальні написи, лозунги.
95. Фірмовий блок – це:
а) сукупність прийомів, які забезпечують єдність всієї продукції підприємства, одночасно протиставляючи її продукції конкурентів;
б) зареєстроване у встановленому порядку позначення, присвоєне товару для його відокрем-лення від інших та вказування на виробника;
в) спеціально розроблене оригінальне подання повної чи скороченої назви фірми чи групи її товарів;
г) поєднані в композицію знак і логотип, також різні пояснювальні написи, лозунги.
96. Рівень якості, який передбачає, що продукт, щоб користуватися попитом на ринку, повинен відповідати не тільки обов’язковим вимогам стандартів, а ще й експлуатацій-ним вимогам, має назву:
а) „відповідність стандарту”;
б) „відповідність використанню”;
в) „відповідність фактичним вимогам ринку”;
г) „відповідність латентним потребам”.
97. Під сервісом у маркетингу розуміють:
а) комплекс характеристик товару, що визначають його успіх на ринку, тобто перевагу саме цього товару над іншими в умовах широкої пропозиції конкуруючих товарів-аналогів;
б) систему забезпечення, яка дозволяє споживачу обрати оптимальний для себе варіант прид-бання і споживання технічно складного виробу, економічно вигідно експлуатувати його про-тягом розумно обумовленого терміну, що диктується інтересами споживача;
в) сукупність дій і процедур, виконуваних з метою підтвердження того, що продукт чи пос-луга відповідають певним стандартам чи технічним умовам;
г) незамінний засіб забезпечення сумісності, взаємозамінності, уніфікації, типізації, надійно-сті техніки, норм безпеки та екологічних вимог, єдності характеристик і властивостей якості продукції, робіт, процесів і послуг.
98. Видами сервісу є:
а) передпродажний та післяпродажний; в) оплачуваний та безкоштовний;
б) гарантійний та післягарантійний; г) консультування та ремонт.
Тема „Політика ціноутворення”
99. За способом встановлення ціни поділяються на:
а) централізовані, договірні, вільні;
б) оптові, закупівельні, роздрібні;
в) світові, монопольні, картельні;
г) споживчі, оптові, роздрібні.
100. За ступенем свободи від впливу держави під час визначення ціни поділяються на:
а) централізовані, договірні, вільні;
б) оптові, закупівельні, роздрібні;
в) вільні, регульовані, фіксовані;
г) споживчі, оптові, роздрібні.
105. Стратегії: „слідування за лідером” та координація дій при встановленні цін викори-стовуються при ціноутворенні на:
а) ринку вільної конкуренції;
б) ринку монополістичної конкуренції;
в) ринку олігополістичної конкуренції;
г) ринку чистої монополії.
106. Стратегії: встановлення цін за географічним принципом, зональних цін, політика базисних пунктів, ціни „вище номіналу”, ціни на доповнюючі товари тощо використо-вуються при ціноутворенні на:
а) ринку вільної конкуренції;
б) ринку монополістичної конкуренції;
в) ринку олігополістичної конкуренції;
г) ринку чистої монополії.
107. Стратегії: множинних цін, сегментації ринку, диференціації за групами споживачів, варіантом товару, часом, територією використовуються при ціноутворенні на:
а) ринку вільної конкуренції;
б) ринку монополістичної конкуренції;
в) ринку олігополістичної конкуренції;
г) ринку чистої монополії.
108. Стратегія ціноутворення на монопольному ринку, заборонена законом у деяких країнах, коли фірма-монополіст визначає для кожної групи споживачів максимально високу ціну, яку тільки споживачі готові заплатити за товар, має назву:
а) стратегія сегментації ринку;
б) стратегія множинних цін;
в) стратегія диференціації за групами споживачів;
г) стратегія цін „вище номіналу”.
109. Стратегія ціноутворення на ринку монополістичної конкуренції, коли фірма за умов дуже диференційованого попиту пропонує покупцям з високим рівнем доходу това-ри категорії „люкс” за дуже високими цінами, а всім іншим – звичайні товари за зниже-ними цінами, має назву:
а) стратегія сегментації ринку;
б) стратегія множинних цін;
в) стратегія диференціації за групами споживачів;
г) стратегія цін „вище номіналу”.
110. „Безболісно” для себе встановити на товар ціну, вищу за ціни конкурентів, вироб-нику дозволяє:
а) висока собівартість товару;
б) наявність унікальних властивостей товару;
в) відсутність товарів-замінників;
г) невелика кількість конкурентів.
111. Мінімально можлива ціна на товар встановлюється:
а) на рівні собівартості;
б) на рівні мінімальної ціни на аналогічні товари конкурентів;
в) на рівні мінімальної ціни на товари-замінники;
г) на рівні ціни, встановленої на основі аналізу беззбитковості.
115. Однією з переваг ціни „знімання вершків” є:
а) висока ціна відлякує конкурентів;
б) дозволяє легко виправити помилку в ціноутворенні, оскільки покупці краще сприймають зниження, ніж підвищення ціни;
в) великі обсяги виробництва, які дають можливість відшкодувати загальною масою прибут-ку втрату його на окремому виробі;
г) зростання обсягів виробництва забезпечує зниження витрат.
116. Основним недоліком стратегії „знімання вершків” є:
а) забезпечує недостатній прибуток при відносно високих витратах у перший період випуску товару;
б) у випадку престижного товару сприяє збільшенню попиту, який фірма не може повністю задовільнити;
в) висока ціна приваблює конкурентів;
г) висока ціна стримує попит на товар.
117. Ціна проникнення на ринок може використовуватися за наявності наступної умови:
а) обсяг випуску продукції невеликий;
б) попит еластичний;
в) кількість конкурентів обмежена;
г) новий товар не має аналогів.
118. Ціна „знімання вершків” може використовуватися за наявності наступної умови:
а) зростання обсягів виробництва забезпечує зниження витрат;
б) попит еластичний;
в) кількість конкурентів обмежена;
г) обсяг продукції великий.
119. Психологічна ціна – це:
а) ціна, значно нижча від ціни на ринку на аналогічні товари конкурентів;
б) ціна, трохи менше від круглої суми;
в) ціна, встановлена, виходячи з ціни головного конкурента;
г) максимально висока ціна, що встановлюється на ринку на новий товар у розрахунку на по-купця, готового купити товар за такою ціною.
120. Ціна проникнення на ринок – це:
а) ціна, значно нижча від ціни на ринку на аналогічні товари конкурентів;
б) ціна, трохи менше від круглої суми;
в) ціна, встановлена, виходячи з ціни головного конкурента;
г) максимально висока ціна, що встановлюється на ринку на новий товар у розрахунку на по-купця, готового купити товар за такою ціною.
121. Максимально висока ціна, що встановлюється на ринку на новий товар у розра-хунку на покупця, готового купити товар за такою ціною, має назву:
а) престижна ціна; в) ціна „знімання вершків”;
б) психологічна ціна; г) ціна проникнення на ринок.
122. Однією з умов встановлення гнучкої ціни на неновий товар є:
а) кількість рівнів управлінської ієрархії незначна і право прийняття рішення щодо цін нале-жить найнижчому рівню;
б) немає великих коливань попиту і пропозиції у відносно короткі терміни;
в) великий обсяг виробництва товару;
г) даний товар доповнює інший, що реалізується за звичайною ціною;
д) даний товар є товаром масового попиту.
123. Зниження ціни можливе, коли:
а) товар з елітного перетворюється на товар загального користування;
б) товар користується попитом;
в) конкуренція відсутня;
г) високоякісний товар пройшов стадію впровадження на ринок.
124. У споживачів зниження ціни асоціюється з:
а) особливою значимістю товарів;
б) відсутністю конкуренції;
в) підвищеним попитом на товар;
г) початком падіння ціни внаслідок поступового насичення ринку.
125. Не існує наступного виду знижок:
а) за оплату товару готівкою;
б) за кількість товару;
в) функціональні;
г) вертикальні.
Тема „Дистрибутивна політика”
126. Залежно від способу отримання товару споживачем виділяють такі типи каналів розподілу:
а) прямий, непрямий, змішаний;
б) прямий, непрямий;
в) прямий, змішаний, комбінований;
г) прямий, комбінований.
127. Незначні контакти з виробниками є однією з характеристик каналів збуту:
а) прямих;
б) непрямих;
в) комбінованих;
г) змішаних.
128. Канал розподілу товару, який складається з виробника, двох посередників та спо-живача, має назву:
а) трирівневий;
б) багаторівневий;
в) чотирирівневий;
г) дворівневий.
129. Оптовиків з неповним циклом обслуговування поділяють на:
а) оптовиків змішаного, неширокого насиченого асортименту та вузькоспеціалізованих;
б) оптовиків-агентів та брокерів;
в) торговців оптом та дистриб’юторів товарів промислового призначення;
г) оптовиків-консигнантів, комівояжерів, організаторів, посилторговців.
130. За структурою товарного асортименту роздрібних торговців поділяють на:
а) мережу, кооперативи, незалежних торговців, орендований відділ, роздрібні конгломерати та франшизи;
б) черговий магазин, супермаркет, торгівельний комплекс, спеціалізований магазин, універ-маг, підприємства послуг;
в) підприємства самообслуговування, з вільним вибором товарів, з обмеженим та повним ци-клом обслуговування;
г) торгівельні автомати, торгівля на рознос, замовлення поштою чи телефоном;
д) склади-магазини, магазини знижених цін, магазини-демонстраційні зали.
Тема „Комунікативна політика”
134. Комунікативна політика – це:
а) знеособлене і некомерційне стимулювання попиту на товари шляхом поширення про них комерційно важливих новин чи отримання сприятливих відгуків у засобах масової інформа-ції;
б) платне односпрямоване та знеособлене звертання, що здійснюється через засоби масової інформації та інші види зв’язку, з метою агітації на користь якогось товару, марки, фірми;
в) комплекс заходів щодо забезпечення інформованості споживачів та посередників, інших контактних аудиторій про фірму чи її товари з метою просування товарів;
г) зв’язок з покупцями через засоби поширення інформації, які передають звернення за від-сутності особистого контакту та зворотного зв’язку.
135. Реклама – це:
а) знеособлене і некомерційне стимулювання попиту на товари шляхом поширення про них комерційно важливих новин чи отримання сприятливих відгуків у засобах масової інформа-ції;
б) платне односпрямоване та знеособлене звертання, що здійснюється через засоби масової інформації та інші види зв’язку, з метою агітації на користь якогось товару, марки, фірми;
в) комплекс заходів щодо забезпечення інформованості споживачів та посередників, інших контактних аудиторій про фірму чи її товари з метою просування товарів;
г) зв’язок з покупцями через засоби поширення інформації, які передають звернення за від-сутності особистого контакту та зворотного зв’язку.
136. Пропаганда – це:
а) знеособлене і некомерційне стимулювання попиту на товари шляхом поширення про них комерційно важливих новин чи отримання сприятливих відгуків у засобах масової інформа-ції;
б) платне односпрямоване та знеособлене звертання, що здійснюється через засоби масової інформації та інші види зв’язку, з метою агітації на користь якогось товару, марки, фірми;
в) комплекс заходів щодо забезпечення інформованості споживачів та посередників, інших контактних аудиторій про фірму чи її товари з метою просування товарів;
г) зв’язок з покупцями через засоби поширення інформації, які передають звернення за від-сутності особистого контакту та зворотного зв’язку.
137. Основними інструментами комунікаційної політики є:
а) реклама, стимулювання збуту, персональний продаж, пропаганда;
б) фірмовий стиль, упаковка, персональний продаж;
в) робота із засобами масової інформації, стимулювання збуту, реклама;
г) пропаганда, реклама, фірмовий стиль.
138. Загальні риси, притаманні рекламі – це:
а) платність, односпрямованість, знеособленість;
б) стандартизованість, інформативність, обмеженість;
в) емоційність, доказовість, гнучкість;
г) масовість, впливовість, особистий характер.
139. Однією з позитивних характеристик реклами є наступна її риса:
а) охоплюючи велику територію, має обмежене коло споживачів;
б) відсутність зворотного зв’язку через знеособлений характер;
в) стандартизованість рекламних оголошень;
г) контроль з боку спонсора за змістом, спрямованістю і часом виходу реклами.
140. Поділ реклами на інформативну, переконуючу, нагадувальну та умовляючу здійс-нюється залежно від:
а) призначення реклами;
б) засобу впливу реклами;
в) цілей реклами;
г) життєвого циклу товару.
141. Тип реклами, дуже близький до заходів стимулювання збуту, часто їх супроводжує і має короткострокову мету – привести об’єкт впливу до миттєвої купівлі за допомогою крикливих закликів, розрахованих на зовнішній ефект, має назву:
а) жорстка;
б) переконуюча;
в) емоційна;
г) раціональна.
145. Відносно невисока вартість розміщення, можливість розмістити велику кількість інформації, досить велика кількість споживачів та більший час на осмислення ними рекламного посилання – це переваги:
а) реклами в газетах;
б) телереклами;
в) радіореклами;
г) реклами на транспорті.
146. Неможливість розмістити багато інформації – один з основних недоліків:
а) зовнішньої реклами;
б) реклами в газетах;
в) реклами в журналах;
г) радіо-реклами.
147. Стимулювання збуту – це:
а) знеособлене і некомерційне стимулювання попиту на товари шляхом поширення про них комерційно важливих новин чи отримання сприятливих відгуків у засобах масової інформа-ції;
б) платне односпрямоване та знеособлене звертання, що здійснюється через засоби масової інформації та інші види зв’язку, з метою агітації на користь якогось товару, марки, фірми;
в) комплекс заходів щодо забезпечення інформованості споживачів та посередників, інших контактних аудиторій про фірму чи її товари з метою просування товарів;
г) різні, більшою мірою короткострокові заходи для підтримання попиту на продукт, підви-щення ефективності роботи посередників та продавців;
д) зв’язок з покупцями через засоби поширення інформації, які передають звернення за від-сутності особистого контакту та зворотного зв’язку.
148. Об’єктами стимулювання збуту є:
а) товари та послуги фірми;
б) покупці, продавці та посередники фірми;
в) постачальники та споживачі фірми;
г) споживачі товарів та послуг фірми.
149. Персональний продаж – це:
а) знеособлене і некомерційне стимулювання попиту на товари шляхом поширення про них комерційно важливих новин чи отримання сприятливих відгуків у засобах масової інформа-ції;
б) метод прямої реалізації товарів у вигляді їх усної презентації з метою продажу;
в) різні, більшою мірою короткострокові заходи для підтримання попиту на продукт, підви-щення ефективності роботи посередників та продавців;
г) зв’язок з покупцями через засоби поширення інформації, які передають звернення за від-сутності особистого контакту та зворотного зв’язку.
150. Найдорожча й одночасно одна з найдієвіших форм просування товарів фірми, яка вимагає ретельної підготовки та є одночасно складовою як комунікативної, так і дист-рибутивної політики, – це:
а) реклама;
б) персональний продаж;
в) стимулювання збуту;
г) пропаганда.
151. Обмеженість сфери впливу та великі витрати на одного споживача – основні недо-ліки:
а) телереклами;
б) стимулювання збуту;
в) персонального продажу;
г) пропаганди.
152. Концентрація на чітко визначених та зосереджених цільових ринках, менший роз-мір безрезультатних витрат, ніж при використанні інших видів просування – це перева-ги:
а) телереклами;
б) зовнішньої реклами;
в) пропаганди;
г) персонального продажу.
155. Паблік рілейшнз – це:
а) плануємі тривалі зусилля, спрямовані на встановлення доброзичливих відносин між орга-нізацією та громадськістю;
б) різні, більшою мірою короткострокові заходи для підтримання попиту на продукт, підви-щення ефективності роботи посередників та продавців;
в) зв’язок з покупцями через засоби поширення інформації, які передають звернення за від-сутності особистого контакту та зворотного зв’язку;
г) знеособлене і некомерційне стимулювання попиту на товари шляхом поширення про них комерційно важливих новин чи отримання сприятливих відгуків у засобах масової інформа-ції.
Тема „Фази впровадження, утримання та видалення товару з ринку”
204. Фаза впровадження товару на ринок починаться, коли:
а) товар вперше приймається до розповсюдження та виходу на ринок;
б) починається створення товару;
в) починається вивчення доцільності появи товару на ринку, потенційного попиту на нього; г) починається вивчення товарів-конкурентів та замінників.
205. Необхідність викликати інтерес споживача звучним ім’ям і привабливою упаков-кою та не допустити змішування з іншими товарами при позиціонуванні – основне зав-дання товарної політики на фазі:
а) впровадження товару на ринок;
б) утримання товару на ринку;
в) видалення товару з ринку;
г) створення товару.
206. Основне завдання маркетингу на етапі впровадження товару на ринок:
а) залучення постійних покупців та підвищення частоти купівель;
б) зробити товар відомим та наблизити здійснення перших купівель;
в) створення нових можливостей використання товару;
г) залучення нових споживачів.
207. „Маркетинг-мікс” для цільової групи інноваторів створюється та використовуєть-ся на фазі:
а) утримання товару на ринку;
б) видалення товару з ринку;
в) впровадження товару на ринок;
г) створення товару.
208. „Маркетинг-мікс” для цільової групи більшості створюється та використовується на фазі:
а) утримання товару на ринку;
б) видалення товару з ринку;
в) впровадження товару на ринок;
г) створення товару.
209. „Маркетинг-мікс” для цільової групи відсталих створюється та використовується на фазі:
а) утримання товару на ринку;
б) видалення товару з ринку;
в) впровадження товару на ринок;
г) створення товару.
216. Основою комунікативної політики на етапі утримання товару на ринку є реклама:
а) інформативна;
б) нагадувальна;
в) умовляюча;
г) переконуюча.
223. Некомерційний маркетинг у широкому розумінні – це:
а) розроблення, втілення в життя, контроль за виконанням програм, метою яких є намагання добитися сприйняття цільовою групою даної ідеї;
б) діяльність, що проводиться для створення, підтримання чи зміни позицій та відношення цільових аудиторій до певних організацій та їхньої професійної активності;
в) концепція організації та управління громадською думкою через активну діяльність політи-чних партій, рухів та уряду;
г) діяльність, спрямована на створення, підтримку та зміну ставлення цільової аудиторії до конкретних місць.
224. Маркетинг ідей – це:
а) розроблення, втілення в життя, контроль за виконанням програм, метою яких є намагання добитися сприйняття цільовою групою даної ідеї;
б) діяльність, що проводиться для створення, підтримання чи зміни позицій та відношення цільових аудиторій до певних організацій та їхньої професійної активності;
в) концепція організації та управління громадською думкою через активну діяльність політи-чних партій, рухів та уряду;
г) діяльність, спрямована на створення, підтримку та зміну ставлення цільової аудиторії до конкретних місць.
225. Політмаркетинг – це:
а) розроблення, втілення в життя, контроль за виконанням програм, метою яких є намагання добитися сприйняття цільовою групою даної ідеї;
б) діяльність, що проводиться для створення, підтримання чи зміни позицій та відношення цільових аудиторій до певних організацій та їхньої професійної активності;
в) концепція організації та управління громадською думкою через активну діяльність політи-чних партій, рухів та уряду;
г) діяльність, спрямована на створення, підтримку та зміну ставлення цільової аудиторії до конкретних місць.
226. Пошук шляху максимальної злагоди в суспільстві через компроміси та прагнення до гармонізації досить суперечливих інтересів різних верств суспільства – головна ціль:
а) его-маркетингу;
б) політмаркетингу;
в) маркетингу ідей;
г) самомаркетингу.