Geum.ru

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

Вид материалаАвтореферат

Содержание


Основний зміст роботи
Подобный материал:
1   2   3
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, поставлено його мету і завдання, сформульовано об’єкт, предмет і методи дослідження, визначено наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення.

У розділі 1 “Теоретичні засади розвитку малого та середнього бізнесу в розвинутих країнах” висвітлено основні підходи до визначення суб’єктів малого та середнього бізнесу в розвинутих країнах, виявлено сучасні тенденції його розвитку та узагальнено проблеми його державного регулювання та підтримки у цих країнах.

У результаті здійсненого автором аналізу узагальнено основні підходи до застосування якісних та кількісних критеріїв для визначення суб’єктів малого та середнього бізнесу. З’ясовано, що розробка оптимальної для кожної країни сукупності критеріїв має важливе значення для виокремлення кола суб’єктів з метою створення для них особливого режиму державної підтримки. В розвинутих країнах суб’єкти малого та середнього бізнесу визначені таким чином, що до цієї категорії належать понад 95% усіх суб’єктів підприємництва. Характерним для більшості розвинутих країн є, по-перше, використання кількох критеріїв одночасно, по-друге, регулярне підвищення граничних значень кількісних критеріїв (кількість зайнятих, рівень валового доходу, вартість сукупних активів).

Дослідження автором ролі та місця малого та середнього бізнесу в економіках розвинутих країн показало його високий рівень розвитку, вагомий внесок у створення ВВП, забезпечення зайнятості, значну участь у експортних операціях та наявний потенціал зростання завдяки створенню, впровадженню та комерціалізації інновацій (табл. 1). Ключовою тенденцією розвитку малого та середнього бізнесу в останнє десятиліття була його інтернаціоналізація, чому сприяло активне використання електронної торгівлі як тими підприємствами, які перейшли до цієї галузі, так і тими, що були створені виключно для роботи на електронних ринках. Хоча підприємства малого та середнього бізнесу зазвичай адаптують нові технології повільніше, ніж великі підприємства, щодо засвоєння Інтернет-технологій для них характерна вища швидкість. Найактивніші користувачі Інтернету серед підприємств малого та середнього бізнесу зосереджені в галузях ділових стратегічних послуг, до яких за класифікацією ОЕСР, належать: розробка програмного забезпечення, створення та розміщення реклами, виконання маркетингових досліджень, бізнес-консультування; а також фінансів; загальних послуг; оптової торгівлі та промисловості.

Таблиця 1

Показники розвитку малого та середнього бізнесу в розвинутих країнах у 2004 рр.

Країна
Кількість суб’єктів МСБ

на 1000 осіб

населення
Частка зайнятих у МСБ від за-гальної кількості зайнятих, %
Частка МСБ у ВВП, %
Частка підприємств МСБ – експортерів у загальній кількості суб’єктів МСБ, %

Австрія
56
65,0
46,2
30,2

Великобританія
46
53,0
45,9
18,2

Данія
37
70,0
47,0
31,8

Нідерланди
60
60,0
51,1
20,0

Німеччина
37
70,0
34,9
24,7

Норвегія
42
62,0
54,0
16,4

США
74
50,0
54,1
30,0

Фінляндія
41
61,5
52,0
16,4

Франція
35
59,0
53,0
12,6

Швейцарія
34
69,1
51,0
28,2

Швеція
39
60,0
57,0
23,8

Японія
50
70,2
53,8
30,0

Таблицю складено за даними ОЕСР


Особливий сегмент малого та середнього бізнесу в країнах із розвинутими ринковими економіками утворюють приблизно 10% суб’єктів, для яких характерними є найвищі темпи зростання (“газелі” малого та середнього бізнесу). Визначення характерних рис швидкозростаючих підприємств є важливим з погляду ідентифікації пріоритетного кола потенційних об’єктів державної підтримки. Вивчення результатів досліджень конкурентного середовища, що здійснювалися в Іспанії, Італії, Канаді, Нідерландах, Німеччині, Франції та Швеції, дозволило виявити, що для швидкозростаючих підприємств малого та середнього бізнесу в цих країнах характерним є базування діяльності на новітніх технологіях; проведення самостійних наукових досліджень; висока інноваційна сприйнятливість та міжнародна конкурентоспроможність; тенденція до концентрації в певних галузях промисловості та сфери послуг; значна роль у створенні нових робочих місць; найвищі темпи зростання на початкових етапах життєвого циклу. На підставі використання таких індикаторів інноваційного розвитку територій як кількість патентів у розрахунку на   мільйон осіб населення, чисельність зайнятих у високотехнологічних галузях промисловості і сфері наукоємних послуг емпірично доведено, що ці підприємства сконцентровані у межах локалізованих територій в таких країнах як Бельгія, Великобританія, Нідерланди, Німеччина, Фінляндія та Франція.

Узагальнення результатів теоретичних та емпіричних досліджень зарубіжних науковців, які підходять до проблематики розвитку малого та середнього бізнесу з позицій, головним чином, двох загальноприйнятих підходів – теорії організації та ефективності виробництва та теорії корисності та раціональної поведінки індивідуума на ринку праці, дозволило виокремити найсуттєвіші чинники, що сприяють розвиткові малого та середнього бізнесу в розвинутих країнах: людський капітал, рівень витрат на створення підприємства, галузева структура економіки, розвиненість ринкової інфраструктури, доступ до інформації та інновацій; підтримка малого та середнього бізнесу з боку органів державної влади; позитивне ставлення суспільства до підприємців.

У дисертації на основі систематизації та аналізу концепцій державного регулювання та підтримки підприємництва сформульовано авторське визначення державної підтримки малого та середнього бізнесу як системи інструментів прямого і непрямого впливу держави на розвиток малого та середнього бізнесу з метою створення сприятливих умов для нарощування його суб’єктами конкурентних переваг та подолання об’єктивних бар’єрів, що зумовлені їхнім розміром (відсутність економії від масштабу виробництва; менш вигідні у порівнянні з великими підприємствами умови залучення факторів виробництва; втрата певних можливостей на ринку внаслідок обмежених виробничих потужностей; труднощі у підготовці кадрів, організації виконання досліджень або просуванні своєї продукції на зовнішніх ринках).

У розділі 2 “Аналіз систем державної підтримки малого та середнього бізнесу в розвинутих країнах” виявлено особливості формування та реалізації політики державної підтримки малого та середнього бізнесу в країнах із високим конкурентним статусом. Особливу увагу приділено аналізу систем державної підтримки малого та середнього бізнесу в Європейському Союзі, США та Японії.

Вивчення досвіду формування та реалізації державної підтримки малого та середнього бізнесу в розвинутих країнах дозволяє стверджувати, що склалися і досить успішно функціонують три типи систем державної підтримки: європейський, американський та японський. В країнах ЄС, США та Японії сформовані добре структуровані, збалансовані, високоефективні та засновані на постійному моніторингу системи державної підтримки малого та середнього бізнесу. Для кожного із зазначених типів систем характерним є певний акцент на окремі напрями, види та інструменти підтримки.

У країнах ЄС державна підтримка малого та середнього бізнесу здійснюється на двох рівнях – наднаціональному та національному, що дозволяє, з погляду автора, раціонально розділити процедури прийняття рішень щодо надання окремих видів державної підтримки її реципієнтам. З метою підвищення конкурентоспроможності європейської економіки дія системи державної підтримки малого та середнього бізнесу в ЄС спрямована на зміцнення єдиного внутрішнього ринку та інтернаціоналізацію підприємницької діяльності на рівні окремих її суб’єктів, що знаходить своє відображення в розробці та реалізації загальноєвропейських та національних програм, основними з яких є: європейські програми фінансової допомоги, національні програми спрощення процедур створення нових підприємницьких структур, європейська програма розвитку вторинного ринку цінних паперів EASDAQ, європейська програма розвитку мереж “ангелів бізнесу”, європейська та національні програми підвищення інноваційного потенціалу малого та середнього бізнесу, програма управлінської інтеграції в ЄС, європейська та національні програми використання електронної торгівлі суб’єктами малого та середнього бізнесу. Автором з’ясовано, що в країнах ЄС вагому роль відіграє пряма фінансова підтримка малого та середнього бізнесу, найбільша частка якої надається у вигляді цільової фінансової допомоги (гранти, субсидії).

На відміну від країн ЄС, де повноваження щодо надання державної підтримки малого та середнього бізнесу розподілені між Європейською Комісією, установами ЄС, органами центральної та місцевої влади країн-членів, в США заходи державної підтримки розробляються, здійснюються та координуються Адміністрацією малого бізнесу. Огляд діючих в США програм державної підтримки малого та середнього бізнесу показує, що пріоритетними є фінансова підтримка, залучення суб’єктів малого та середнього бізнесу до виконання державних замовлень, інноваційна, експортна та технічна підтримка.

Автором з’ясовано, що характерними рисами американської системи державної підтримки малого та середнього бізнесу є її вплив на окремі приватні інститути щодо прийняття ними рішень про надання спільної допомоги суб’єктам малого та середнього бізнесу; низький рівень субсидій та інших видів цільової фінансової допомоги в структурі програм фінансової підтримки; отримання доходів від реалізації програм державної підтримки; унікальна форма співробітництва між державним, приватним та громадським секторами в сфері формування та реалізації державної підтримки.

Відмінною рисою японської системи державної підтримки малого та середнього бізнесу є її спрямованість на сприяння кооперативним починанням малих та середніх підприємств. Особливістю японської системи є високий рівень розвитку субконтракції, яка забезпечує замовленнями підприємства малого та середнього бізнесу та робить взаємодію цих суб’єктів підприємництва більш ефективною. Головним напрямом державної підтримки в Японії, якому підпорядковані всі інші напрями, є всебічне сприяння держави інноваційній діяльності цих суб’єктів бізнесу, які визнані найактивнішими у створенні інноваційних продуктів та технологій. Доведено, що система державної підтримки цих структур в Японії має непрямий характер, її висока ефективність досягнута завдяки вдосконаленій практиці оцінювання державних програм їх реципієнтами та зміцненням асоціацій таких суб’єктів підприємництва.

У роботі окремо проаналізовані основні складові державної підтримки малого та середнього бізнесу в Австралії, Канаді, Новій Зеландії, Норвегії та Швейцарії. На думку автора, ці країни при формуванні державної підтримки малого та середнього бізнесу керуються принципами збереження конценcусу в суспільстві та спираються на рекомендації міжнародних організацій (ОЕСР, ЮНІДО) та інтеграційних об’єднань (ЄС). Структуру державної підтримки визначають чотири основні напрями – фінансова, інноваційна, інформаційно-консультативна та експортна підтримка, в межах яких активно використовуються як традиційні інструменти, так і, певною мірою, інноваційні, які вимагають доступу до новітніх інформаційно-комунікаційних технологій (створення віртуальних кооперативів, регіональних платформ, онлайнових систем бізнес-діагностики тощо).

У процесі дослідження автором систем державної підтримки малого та середнього бізнесу в країнах із високим конкурентним статусом особливу увагу приділено підходам до формування інноваційного напряму підтримки. Поряд із активним сприянням з боку держави суб’єктам малого та середнього бізнесу у виконанні наукових досліджень, розробці та впровадженні інновацій шляхом застосування традиційних інструментів фінансової, інформаційно-консультативної та інфраструк­турної підтримки, останнім часом особливого значення набуло і сприяння співробітництву між інноваційними підприємствами малого та середнього бізнесу, їхньої співпраці із науково-дослідними установами та їх залученню до національних, регіональних і глобальних інноваційних мереж шляхом інтеграції місцевих, національних та регіональних ініціатив та координації на наднаціональному рівні.

На основі здійсненого аналізу систем державної підтримки із виявленням підпорядкованості та взаємозв’язків їх функціональних складових автором систематизовані напрями державної підтримки, які визначаються в залежності від бар’єрів у нарощуванні конкурентних переваг підприємствами малого та середнього бізнесу; види державної підтримки, які обумовлюється ресурсами, що використовуються в системі з метою подолання цих бар’єрів; а також інструменти та програми державної підтримки.

У розділі 3 “Моделювання систем державної підтримки малого та середнього бізнесу в розвинутих країнах” поглиблені теоретико-методологічні засади формування систем державної підтримки таких суб’єктів підприємництва в розвинутих країнах, уточнені американська, європейська та японська моделі державної підтримки, розкрито еволюцію систем державної підтримки та запропоновані стратегічні підходи до вдосконалення системи державної підтримки малого та середнього бізнесу в Україні.

Державна підтримка малого та середнього бізнесу в більшості розвинутих країн формувалася протягом тривалого часу і набула всіх ознак великомасштабних систем, що уможливлює застосування агрегативно-декомпозиційного підходу для їх аналізу та моделювання. В основу його методології покладено комплексне дослідження структурних аспектів функціонування систем; їх послідовну декомпозицію, формалізацію задач синтезу через побудову моделей різного типу та їх агрегацію з різним ступенем деталізації. За результатами послідовної декомпозиції та агрегації систем автором запропоновано в моделях державної підтримки малого та середнього бізнесу виділяти наступні компоненти: 1) мету, цілі та задачі, для реалізації яких створено систему; 2) установу, що є відповідальною за функціонування системи; 3) критерії формування; 4) принципи формування; 5) функціональні підсистеми, що мають чітку структуру та сформовані за напрямами державної підтримки малого та середнього бізнесу; 6) сукупність вихідних елементів системи; 7) сукупність зв’язків, що поєднують усі компоненти в єдине ціле.

Формування систем державної підтримки малого та середнього бізнесу в розвинутих країнах здійснюється за різними критеріями, найпоширенішими з яких є максимізація ефекту від наданої допомоги, максимізація кількості реципієнтів державної підтримки та оптимізація ресурсних потоків у межах системи. За результатами фактологічного аналізу автором сформульовані два принципи формування систем державної підтримки малого та середнього бізнесу в розвинутих країнах: програмно-цільовий та проблемно-орієнтований. Програмно-цільовий принцип (характерний для США та країн ЄС) полягає в тому, що формування функціональної підсистеми здійснюється в межах визначеної мети з огляду на вихідні показники розвитку за такою структурною схемою: напрями, види, інструменти, програми державної підтримки. Проблемно-орієнтований принцип (використовується Японією) характеризується аналогічною схемою формування функціональної підсистеми та, на відміну від програмно-цільового принципу, базується на ідентифікації проблем на шляху розвитку малого та середнього бізнесу.

Сукупність вихідних показників характеризує результативність дії системи державної підтримки малого та середнього бізнесу і обмежується кількісними індикаторами, такими, як зростання кількості суб’єктів малого та середнього бізнесу; зростання їхнього внеску у створення доданої вартості, забезпечення зайнятості, створення інновацій тощо. Враховуючи, що результатом функціонування системи державної підтримки є зміни в підприємницькому середовищі та суспільстві в цілому, сукупність кількісних індикаторів запропоновано доповнити якісними індикаторами такими, як забезпечення можливостей підприємництва, зростання серед економічно-активного населення здібностей та схильності до підприємницької ді-яльності та імовірність заняття підприємницькою діяльністю; в якості інтегрованого індикатора доцільно використовувати підвищення підприємницької активності в країні чи регіоні в залежності від радіусу дії системи державної підтримки малого та середнього бізнесу.

На основі запропонованої методології автором уточнені американська, європейська та японська моделі державної підтримки малого та середнього бізнесу щодо принципів формування, структури функціональних підсистем, співвідношення фінансових та нефінансових складових, ступеня залучення приватних, громадських та державних установ до надання такої підтримки. Порівняльний аналіз моделей державної підтримки дозволив автору зробити висновки щодо більш високої соціально-економічної ефективності американської системи у порівнянні із європейською та японською. Виявлено, що європейська, американська та японська моделі знайшли своє застосування в практиці формування систем державної підтримки малого та середнього бізнесу в інших розвинутих країнах, а саме: європейська – в Норвегії та Швейцарії, американська – в Канаді та Австралії, японська – в Кореї та Новій Зеландії.

У роботі досліджено еволюцію систем державної підтримки малого та середнього бізнесу в розвинутих країнах. На думку автора, доцільно виокремити чотири етапи становлення та розвитку цих систем: І етап (1890 – 1950 рр.) – створення передумов для їх формування на основі антимонопольного регулювання; ІІ етап (1950 – 1970 рр.) – становлення систем державної підтримки, дія яких спрямована, головним чином, на інтеграцію суб’єктів малого та середнього бізнесу до господарських комплексів великих корпорацій; ІІІ етап (1970 – 1990 рр.) – збільшення радіусу дії систем, що обумовлювалося визнанням державою важливої ролі малого та   середнього бізнесу в забезпеченні позитивної динаміки соціально-економічного розвитку; IV етап (1990 рр.   теперішній час) – їх конвергенція, основною ознакою якої є формування інноваційного вектору розвитку малого та середнього бізнесу країн – ключових інноваторів. Характерними ознаками сучасного етапу розвитку систем державної підтримки є їх потужна інфраструктура, зростання значення інформаційно-консультативної підтримки та підтримки малого та середнього бізнесу у регіонах із низьким рівнем ділової активності.

За результатами здійсненого дослідження автором розроблені стратегічні підходи до формування системи державної підтримки малого та середнього бізнесу в Україні у відповідності до вимог Стамбульської декларації, а саме: спрямованість на отримання допомоги широкими колами суб’єктів; базування на постійних дослідженнях, моніторингу та діалозі між державним, приватним та громадським секторами; економічна та соціальна ефективність. Розбудова системи державної підтримки малого та середнього бізнесу в Україні вимагатиме вдосконалення нормативно-правової бази. З метою ефективного впровадження методики проведення аналізу впливу регуляторних актів пропонується передбачення цієї процедури в Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні”. Подальшими кроками мають стати визначення інноваційного напряму як пріоритетного; розвиток сучасної інфраструктури на основі використання інформаційно-комунікаційних технологій; поширення дії системи на суб’єктів середнього бізнесу, зайнятих у високотехнологічних сферах; залучення фондів міжнародних організацій до реалізації програм державної підтримки з метою нарощення міжнародної конкурентоспроможності економіки України. Особливу увагу слід приділити вдосконаленню системи статистичного моніторингу розвитку малого та середнього бізнесу в Україні з метою покращення рівня інформаційного забезпечення прийняття рішень щодо формування / реформування напрямів його державної підтримки. З огляду на обмеженість ресурсів потенціалом підвищення ефективності державної підтримки малого та середнього бізнесу в Україні має бути переорієнтація ресурсів із дискретних заходів фінансової підтримки на надання масової інноваційної, інформаційно-консультативної, інфраструктурної та експортної допомоги з акцентом на використання нефінансових інструментів, коло яких може бути окреслене на основі запропонованої в роботі структури функціональних підсистем моделей державної підтримки малого та середнього бізнесу в розвинутих країнах.