Зміст Вступ 1 Висновки 12 Список використаної літератури 37

Вид материала

Подобный материал:

1 2 3

Висновки

Результати проведеного дисертаційного дослідження дають підстави зробити ряд пропозицій щодо вдосконалення боротьби з корисливими злочинними посяганнями у сфері економічних відносин.

1. Винісши у назву розділів та підрозділів категорії "сучасні", "корисливі економічні злочини", ми намагаємося привернути увагу до актуальності дослідження проблеми "тінізації" та криміналізації значної частини сфери економіки в сучасному житті України.

Ефективним інструментом реалізації принципу чіткої визначеності предмета дослідження, відображеного в категорії “сучасна корислива економічна злочинність” в контексті кримінології і теорії кримінального права України є пізнання смислу термінів, які утворюють через словосполучення названу категорію. Відправним пунктом на цьому шляху стають вихідні первісні терміни, визначення яких складається з низки різних загально теоретичних і специфічно кримінологічних значень. Все це й дає загальне уявлення про названу категорію.

Пізнавальна сутність категорії сучасна корислива економічна злочинність виявляється в тому, що “корисливість” вказує на фундаментальну природу активності людини, а першопочаткова ситуація визначається початком реформ правової системи, держави й економічного комплексу. Стійка структура кримінального бізнесу являє собою й стабілізацію досягнутого рівня протиправної діяльності. Як суб’єкт кримінальної діяльності злочинний світ усвідомлює свою причетність до реформуючої діяльності в межах України. Він проявляє себе як життєздатний організм, котрий має свої ідеї щодо реформ і вимагає через своїх представників в уряді й парламенті їх впровадження, щоб закріпити свій статус в суспільстві і державі. Завдання держави полягає в тому, щоб створити адекватне до корисних потреб, інтересів суспільства і особи законодавче поле, в якому б юридичний статус корисливо-спонукальної сили людського фактору був рушієм економічного, суспільного і демократичного прогресу.

2. Слід звернути увагу на те, що значна частина дослідників злочинності в Україні, зробили наголос (і автор підтримує цю думку) на вираженій тенденції її оновлення, модернізації, посилення корисливості в структурі загальної криміналізації суспільства, вказавши прикмети сьогодення. Серед основних ознак оновлення, осучаснення корисливої злочинності фахівці виділяють такі:

по-перше, структурно якісні зміни, що тісно пов’язані з інтелектуалізацією, організованістю, витонченістю, озброєністю технічним оснащенням, корумпованістю, що посилювало її виживання й самозахист;
по-друге, корислива злочинність внаслідок реформування правової системи виявила тенденцію зростання рівня латентності, що утруднювало роботу правоохоронних органів;
по-третє, новація корисливої злочинності виявилася і в тому, що її інтенсивне зростання поєднувалося з безкарністю злочинців, які входили до організованих груп, в складі яких були представники владних структур.

Термін "сучасна" пов’язується з такими змінами, які відбуваються в державно-правовій системі, в соціально-економічній структурі та політичних інститутах державної влади.

Тлумачний словник української мови дає таке визначення терміну "сучасний" – існує з ким-, чим-небудь, існує тепер, нинішній, відповідає вимогам свого часу. Хочемо ми того чи не хочемо, але змушені визнати, що основоположну відмінність сучасних корисливих злочинів у сфері економіки слід шукати а правових нормах, що інволюційно трансформували державу Україну до демократії і ринкової економіки спочатку в складі СРСР, а пізніше в статусі самостійної держави.

3. Концепція сучасної корисливої економічної злочинності в Україні пов’язана з правовими реформами, які не враховують того факту, що суспільне, економічне, тим більше політичне життя не протікає повз корисливу сутність людського фактору, а включає його у вигляді необхідного елементу. Корисливий інтерес особистості виступає як активна сила, яка спрямована змінювати середовище, тому перед законодавцем стоїть складне завдання дати правильну оцінку приватному корисливому інтересу і виробити на цій основі способи правового їх регулювання, щоб стабілізувати ситуацію в Україні. Виходячи із цих методологічних позицій, правові реформи являють собою складний процес регулювання різних первинних корисливих інтересів, приватних підприємств, колективних і державних. Приватні, колективні, суспільні корисливі інтереси одночасно виконують роль спонукального активного діяння. Справа проте не у визначені ролі корисливого інтересу у мотивації активності людини, а в правильному розумінні і оптимальному правовому регулюванні їх в сфері економічних, політичних і суспільних відносин. Оскільки активною стороною процесу реформування правової системи України виступає держава в особі її представників, то при такому підході не дивно, що саме вони, а не суспільство, регулюють, які норми права впроваджувати, а які затримувати, не допустити їх впровадження. Тобто корисливий підхід у визначені змісту правових норм, що впроваджуються в економіку, проходить лейтмотивом.

Основними ознаками корисливих злочинів у сфері економіки є:

нанесення матеріального, фінансового збитку державі, юридичним і фізичним особам;
незаконне збагачення громадян та організованих груп;
відмивання грошей та організація нелегальних видів підприємницької діяльності та вивіз валюти за кордон.

Специфічні ознаки сучасної корисливої економічної злочинності – це професіоналізм, організованість, системність, техніко-технологічна озброєність, латентність, корумпованість, політизованість.

З огляду на вище зазначені ознаки, сучасні корисливі злочини у сфері економіки можна визначити як: систему передбачених кримінальним законом протиправних діянь, вчинених з метою незаконного збагачення, шляхом заподіяння матеріальної шкоди державі, юридичним і фізичним особам чи легалізації (відмивання) грошових коштів, отриманих протиправним шляхом.

4. Отже, проведене теоретичне дослідження поняття і змісту категорії “сучасна корислива економічна злочинність”, дає можливість виділити три домінуючі лінії (положення) її сутності:

орієнтованість на корисливі інтереси та потреби людини;
спроби реформування правового поля в інтересах певних соціальних груп, які чинять відповідний вплив на зміст нормативних актів і темпи проведення реформ;
збереження принципів адміністративно-командної системи управління, яка складає підґрунтя для “тінізації” економіки.

5. Розмежування економічного простору на легальний, офіційно дозволений і нелегальний, паралельний, прихований, двоїстість всього економічного простору набули відносно відчутних меж вже на стадії формування ранніх держав.

Більшість дослідників при вивченні тіньової економіки керуються в основному наступними цілями: фундаментальний теоретичний аналіз, статистична оцінка, оптимізація соціально-економічної політики, удосконалення правоохоронної діяльності, забезпечення економічної безпеки.

До складу продуктивної частини тіньової економіки, що включається у ВВП, входять наступні елементи:

показники легальної діяльності, приховуваної чи зменшеної виробниками з метою ухиляння від сплати податків чи виконання інших зобов’язань;
показники неформальної (неофіційної) легальної діяльності, у тому числі:

діяльність некорпоративних підприємств, тобто виробництво товарів і послуг, вироблених у домашніх господарствах і ними ж спожитих;
діяльність некорпоративних підприємств із неформальною зайнятістю (тимчасові бригади будівельників і т.п.);

показники неофіційної нелегальної діяльності, у тому числі:

легальні види діяльності, якими займаються нелегально (наприклад, без ліцензій і спеціальних дозволів);
нелегальна діяльність, що представляє собою заборонені законом виробництво і поширення товарів та послуг, на які існує значний ринковий попит (виробництво і поширення наркотиків, проституція, контрабанда).

6. Здійснене автором дослідження соціальних, правових, моральних, соціально-психологічних аспектів сучасних корисливих злочинів у сфері економіки і практики боротьби з ними, що фіксує механізм прояву і шкідливі наслідки, дозволяє викласти специфічні особливості суспільної небезпечності цього виду злочинності. До таких особливостей відносяться:

зростаюча технічна оснащеність злочинців;
одночасне нанесення шкоди багатьом різнорідним групам суспільних відносин: в сфері економіки і управління, суспільній безпеці і правоохоронній діяльності (наприклад, при вчиненні злочинів за участю співробітників державних структур, правоохоронних органів тощо);
зближення тіньових і загальнокримінальних структур викликає зміну останньої, що, в свою чергу, призводить до виникнення і виділення: гангстерських груп, найманих убивць, шантажистів тощо;
обумовлену фактором організованості особливо кваліфіковану підготовку всіх супроводжуючих злочинів (наприклад, пов’язаних з фізичним усуненням конкурентів, знищенням доказів);
контроль кримінальної еліти розповсюджується не тільки на організовані групи, котрі тісно пов’язані з “тіньовими” економічними, але і на другі їх види, і перш за все ті, що функціонують в сфері надання незаконних послуг: гральний і порнобізнес, проституції, наркобізнесу;
включення в орбіту злочинної діяльності значного кола осіб, починаючи з антигромадських осіб і закінчуючи управлінцями, керівниками і відповідальними працівниками правоохоронних органів;
поява нових видів протиправного “промислу”, про які раніше кримінальний елемент і не помишляв, – мова йде про злиття традиційних кримінальних форм злочинного “промислу” з економічними, ринковими;
зростання наслідків шкоди, заподіяної корисливими економічними злочинами;
породження цілої верстви, що паразитує в сфері економіки, що багато в чому визначає як рівень кримінальних проявів, так і зміст протиправної діяльності взагалі.

Тіньова економіка охоплює економічні суспільно небезпечні діяння трьох видів:

криміналізовані, що тягнуть кримінальну відповідальність відповідно до чинного законодавства;
некримінолізовані, але які тягнуть юридичну відповідальність відповідно до норм інших галузей права;
некримінолізовані, що не тягнуть юридичної відповідальності в наслідок існування прогалин у законодавстві.

7. Складовими частинами "кримінальної" економіки можуть бути названі наступні елементи:

незаконні економічні відносини в сфері легальної економічної діяльності (економічна злочинність і адмінделікти);
прихована економіка – дозволена законом діяльність, що офіційно не показується чи зменшується суб’єктами господарювання з метою ухилення від сплати податків, внесення соціальних платежів або від виконання визначених законом зобов’язань;
сфера нелегального бізнесу, пов’язаного з виробництвом, реалізацією і споживанням нормальних товарів і послуг без ліцензії і спеціального дозволу;
сфера нелегального бізнесу, пов’язаного з виробництвом, реалізацією і споживанням заборонених товарів і послуг, при якому має місце трудовий процес, а товари, що випускаються, і послуги мають ефективний ринковий попит;
сферу кримінального промислу, у рамках якої кримінальні доходи отримуються на базі систематичного здійснення традиційних загальнокримінальних злочинів (професійна злочинність);
сфера послуг, пов’язаних з застосуванням чи погрозою застосування насильства в економічних відносинах (вбивства на замовлення, кримінальний тероризм);
сфера створення, тлумачення, застосування, виконання тіньових (неформальних) норм, що регулюють сферу кримінальної економічної діяльності;
незаконні економічні відносини в системі державної служби у зв’язку із здійсненням економічної діяльності, прийняттям і виконанням економічно значимих рішень.

8. Принципові зміни в криміногенній ситуації в Україні, які відбулися протягом останніх п’яти-семи років, дозволяють говорити про виникнення нових стійких тенденцій у злочинності в економічній сфері життєдіяльності суспільства. Суть цих тенденцій можна схематично представити у вигляді наступного динамічного зв’язку: від господарських злочинів радянської економіки – до злочинності в ринковому господарстві, яке зароджується, і, далі, до сучасної корисливої економічної злочинності як злочинності підприємців у сфері економічної діяльності – переростання сучасної корисливої економічної злочинності в організовану економічну злочинність – від організованої економічної злочинності до можливої кримінальної економіки.

Статистичні дані показують, що в період з 1993 по 2001 рік динаміка корисливих злочинів в Україні характеризувалася загальним зростанням кількості вчинених злочинів та їх питомою вагою окремих видів.

Найбільш розповсюдженими корисливими злочинами були і залишаються – розкрадання чужого майна. Вони різноманітні і їх вибір визначається, як правило, специфікою певної сфери та технологією виробництва. Тільки протягом 2000 року в Україні було зареєстровано 13 тис. розкрадань, майже половина яких – у великих та особливо великих розмірах. Рівень прямих матеріальних збитків за їх наслідками по Україні становить 510 млн. гривень. Серед найбільш кримінально виражених на сьогодні сфер суспільних відносин виділяються: сільське господарство – більше 26 млн. грн.; торгівля і громадське харчування – більше 12 млн. грн.; зовнішньоекономічні зв’язки – більше 10 млн. грн.; харчова промисловість – більше 9 млн. грн. тощо. Це багато, зважаючи на їх величезну латентність, про що свідчать резонансні кримінальні справи про розкрадання в особливо великих розмірах впродовж багатьох років. Лише по АКБ “Україна” в листопаді 2001 року викрито 143 корисливих злочини, порушено 115 кримінальних справ, до відповідальності притягується понад 40 його працівників, у тому числі 16 керівників установ та філій, 11 структурних підрозділів, 12 фінансово-бухгалтерської сфери. Матеріальні збитки становлять близько 360 млн. грн.

Динаміка і структура сучасної корисливої економічної злочинності, як загалом, так і її окремих видів, має стрімку тенденцію до росту як абсолютних показників, так і збільшення питомої ваги окремих видів. Так, якщо абсолютна кількість злочинів у сфері економіки з 1993 року по 2000 рік зросла більше як на 10 тис. (або на 25,3%), то абсолютні показники тільки ухилення від сплати податків за цей період зросли більше як на 12 тис., а їх питома вага в загальній структурі сучасної корисливої злочинності у цій сфері зросли від 5,9% до 30,6%.

Основними чинниками такої ситуації стали:

збереження високих ставок податків в Україні (податок на прибуток – 30%, податок на додану вартість – 20%, максимальні ставки оподаткування доходів громадян – 40%);
збереження великої кількості податків, зборів та інших обов’язкових платежів (на сьогодні їх 39);
низька правова культура осіб, які займаються підприємницькою діяльністю;
наявність великої кількості податкових пільг, якими скористалися, перш за все, великі потужні підприємства та кмітливі підприємці (тільки у першому півріччі 2001 року платники податків, – за інформацією ДПС України, – задекларували пільг на 24 млрд. грн., що складає 142% зведеного бюджету за цей період) [92];
негативне ставлення більшості платників податків до чинної системи оподаткування, яка є недосконалою і не відповідає реаліям господарювання, стримує розвиток виробництва та підприємництва.

Достатній інтерес складає складає порівняльна характеристика динаміки загальної злочинності за період з 1993 по 2001 рік і економічної за аналогічний період (див. діаграму).

Як бачимо, в той час, як рівень загальної злочинності в суспільстві, починаючи з 1996 року, поступово знижувався, то рівень економічних злочинів продовжував зростати. І тільки за останні два роки намітилася тенденція до зниження, що багато в чому обумовлено зміною обліку злочинів, що розслідуються податковою міліцією, та критеріїв оцінки роботи Державної служби боротьби з економічною злочинністю.

Негативні тенденції в динаміці корисливих злочинів в сфері економіки цього періоду обумовлені її кризовими процесами, що сприяли розростанню криміногенного потенціалу суспільства. Вона стала привабливою для діяльності злочинців. Значного поширення набули протиправні, а інколи відверто кримінальні форми поведінки господарюючих суб’єктів. Звичайною справою стало вирішення ними економічних задач з порушенням законів та правил підприємництва. Сформувався значний соціальний прошарок, який складають підприємці, які характеризуються активною кримінальною поведінкою у сфері економіки.

10. Специфічними тенденціями та особливостями розвитку сучасних корисливих економічних злочинів можна назвати:

високий рівень латентності сучасних корисливих економічних злочинів. Рівень латентності збільшується чи, принаймні, не зменшується, а розкривання злочинів і виявлення правопорушень не росте. Причому, латентність посадових розкрадань дорівнюється 925, хабарництва – 2935, вимагання – 17500, шахрайства – 65 (якщо зареєстровані злочини прийняти за одиницю, то латентність окремих видів злочинів складе приведені цифри);
швидке удосконалення способів злочинних посягань. Спостерігається витиснення зі сфери економіки примітивної злочинності і заміщення її витонченою, інтелектуальною. Про це свідчить, зокрема неухильне зниження питомої ваги так званих “традиційних” майнових злочинів (крадіжок, грабежів, розбоїв);
динамічність, здатність до швидких трансформаційних змін і адаптації до нових умов і правил господарювання (економіко-правових новацій і ін.). Злочинці швидко пристосовуються до нових видів, форм і методів підприємницької діяльності. Вони активно використовують у злочинних цілях ринкову кон’юнктуру, інформаційні технології. Фахівці підрозділів ОВС по боротьбі з економічними злочинами вважають, що темпи росту сучасної корисливої економічної злочинності випереджають динаміку її виявлення. Цілком ймовірно, що в найближчому майбутньому слід очікувати і появи невідомих до дійсного часу “модифікацій” злочинів у сфері економічної діяльності, обумовлених прагненням кримінального світу пристосуватися до нових правил її кримінально-правового регулювання;
зростає кількість злочинів, які вчиняються у сфері високих технологій (кардинг, комп’ютерна злочинність, мережна злочинність, злочинність у сфері персонального зв’язку), з використанням спеціальних знань у сфері фінансової й економічної діяльності, у процесі професійної діяльності;
активна участь у здійсненні корисливих економічних злочинів організованих злочинних груп. Злочини, які вчиняються з їх участю відрізняються більш ефективною підготовкою, здійсненням і прихованням розкрадань. Вони здійснюють постійний пошук нових джерел придбання і шляхів збуту викраденого, можливостей розширення злочинної діяльності. За даними МВС, в Україні протягом 1998-2000 років знешкоджено 569 стійких організованих злочинних угруповань. Ліквідовано 12 найбільш небезпечних стійких кримінальних структур. Скасовано реєстрацію та припинено функціонування 178 суб’єктів підприємницької діяльності, підконтрольних ОЗГ, з яких понад 109 здійснювали легалізацію (відмивання) кримінальних коштів;
зрощування корисливої економічної і корисливої загальнокримінальної злочинності. Загострення конкуренції за присвоєння наддоходів супроводжується посяганнями насильницького характеру – підпалами, кримінальними вибухами, убивствами на замовлення посадових осіб конкуруючих організацій, правоохоронних і інших державних органів. Неефективність судової системи стимулює використання незаконних насильницьких способів витребування боргів. Існують і безліч інших проявів цього процесу, який неминуче супроводжується проникнення в економіку організованої злочинності;
посилення міжрегіонального і транснаціонального характеру корисливої економічної злочинності. Ця тенденція виявляється в тому, що, по-перше, зовнішньоекономічні зв’язки використовуються для легалізації незаконних доходів, по-друге – злочинці використовують інфраструктуру світових фінансових ринків для здійснення злочинних посягань. Як приклад можна відзначити шахрайські операції в мережі Інтернет, незаконну офшорну діяльність;
створення ефективної системи легалізації доходів, отриманих від злочинної діяльності. Відмиті кошти вводяться в економічний оборот, інвестуються в легальний бізнес, нелегально вивозяться за кордон;
досвід криміналізації економіки і фінансово-банківської системи свідчить, що сучасна корислива економічна злочинність гнучкіша, мобільніша, захищена корумпованою владою і спирається на деякі політичні сили в парламенті й в урядових колах;
не дивлячись на наявність відзначених складностей для здійснення кримінологічного аналізу сучасної корисливої злочинності в сфері економічної діяльності сьогодні можуть бути з певними припущеннями використані існуючі відомості кримінальної статистики;
відповідно до цих відомостей за період з 1993 року по 2000 рік кількість зареєстрованих злочинів економічної спрямованості виросла майже в три рази: з 41253 до 51705;
протягом 2000 року з загального числа виявлених злочинів економічної спрямованості до фінансово-кредитної сфери відносилося 8959 злочини (17,3%), до паливно-енергетичного комплексу – 5600 злочинів (10,8%), до зовнішньоекономічної діяльності – 1998 (3,8%), до сфери приватизації – 3599 (6,9%), до злочинів проти власності – 94608 (17,1%), у тому числі за кваліфікацією шахрайство – 16050 злочинів (2,9%). Злочинів у сфері економічної діяльності в 2000 році правоохоронними органами було зареєстровано 51705 (що на 1,6% менше ніж у минулому році). За 5 місяців 2001 року в сфері економічних відносин зареєстровано 13,3 тис. тяжких злочинів.

11. Спостерігається стійка тенденція погіршення кількісних та якісних характеристик найбільш типових і небезпечних корисливих службових злочинів у сфері економіки. Так, якщо за офіційними даними у 1993 році в Україні було зареєстровано 1336 фактів хабарництва, то вже у 1997 році – 2216, а у 2000 і 2001 – відповідно 2273 і 2304. Темп приросту виявлених фактів хабарництва в порівнянні з 1993 роком склав 70,1%.

Що ж до осіб, засуджених в Україні за хабарництво, то їх кількість є значно меншою за кількість виявлених фактів хабарництва. За статистичними даними Міністерства юстиції кількість засуджених за хабарництво за цей період складала (див. таблицю)^¹:

Рік	Засуджено осіб
Рік	За одержання хабара (ст. 168 КК)	За давання хабара (ст. 170 КК)
1993	118	76
1994	213	73
1995	209	62
1996	306	123
1997	305	165
1998	351	153
1999	315	126
2000	383	122

Однак статистичні дані не відображають дійсної поширеності цього діяння. По оцінках працівників правоохоронних органів виявляється лише 1% хабарництва (див. анкету).

12. Характеристики осіб, які вчиняють корисливі злочини у сфері економіки пов’язані не тільки із їх психофізичними ознаками, але й з виконанням специфічних соціальних функцій, завдяки яким реалізуються цілі (потреби) у тій формі (протиправній), яка їм доступна. Так, багато злочинців, протиправна діяльність яких в основному пов’язана з бізнесом, мають типові соціологічні ознаки, властиві підприємцям, які не мають проблем із правоохоронними органами. (Питома вага таких в загальній кількості осіб, які вчинили злочини у сфері економіки, за результатами нашого дослідження, становить близько 65%, а в окремих видах злочинів (ухилення від сплати податків), цей показник сягав – 90%). Але також можна вказати на не менш численну групу злочинців, які відносяться до категорії рецидивістів (їх питома вага становить всього 7-9%), і відрізняються наявністю кримінальної специфіки (мають перекручені морально-культурні цінності, не працюють, не мають родини і т.п.).

Не можна не помітити рівня співвідношення чоловіків і жінок (близько 60% – 40%) серед осіб, які вчиняють злочини у сфері економіки. В загальній структурі виявлених осіб за вчинення злочинів їх співвідношення у межах 8:1. Приблизна рівновага статі пов’язана із активним залученням жінок до сфер підприємницької та службової діяльності.

Разом з тим, у розкраданнях, що вчиняються організованими групами за участю посадових осіб, біля 1/3 всіх засуджених – чоловіки. Ще більша частка чоловіків серед осіб, засуджених за хабарництво (біля 70%), що прямо пов’язано з виконанням спеціальних виконавчо-розпорядницьких функцій, властивих управлінській ланки. Так, якщо у 1990 році жінки серед хабарників складали 42%, то у 1999 – лише близько 29%.

Особи у віці 18-19 років складають близько ¼ у загальному числі виявлених осіб, що вчинили корисливі економічні злочини. Основну ж вікову групу створюють особи 30 років і більше (75%) (відповідний віковий показник для загальнокримінальної злочинності – 44,1 %).

За даними наших досліджень, кожні два з трьох засуджених за корисливі економічні злочини мали середню, середню спеціальну і вищу освіту.

Для посадових, господарських злочинів і службових розкрадань властиво вчинення злочину вперше. Раніше засуджені за хабарництво серед усіх засуджених не перевищують 5%, такий же рівень раніше засуджених за спекуляцію. Зовсім мало, трохи менше 3%, тих, хто вже раніше порушував кримінальний закон, тобто рецидивістів. Серед кримінальних злочинців, що притягаються по лінії карного розшуку, рецидивісти становлять понад 17%.

13. З урахуванням ступеня кримінальної "зараженості" осіб, які вчиняють корисливі злочини у сфері економіки, можна виділити наступну їх типологію:

ситуативний тип злочинця, який вчиняє корисливий злочин у цій сфері під впливом тих чи інших життєвих обставин; їх частка у загальній кількості біля 22%;
злісний тип злочинця – особи зі сталими звичками асоціальної поведінки, здатних пристосовувати недоліки господарського механізму для наживи, які частіше використовують, а не створюють ситуацію, придатну для вилучення майна; їх частина – біля 64%;
імпульсивний тип злочинця – швидке, раптово сформоване спонукання до активних дій, яке реалізується без особливих міркувань про їх соціальне значення і наслідки, які, як правило, будучи протиправними чи навіть злочинними, не складають для суб’єкта скільки-небудь значних майнових вигод; їх частка – біля 14%.

Зазначена типологія є умовною і не претендує на безапеляційність. Разом з тим, вона дає можливість визначити пріоритети індивідуальної профілактики корисливих економічних злочинів.

14. Причини виникнення та формування сучасної корисливої економічної злочинності в Україні тісно корелюють із процесом проведення соціально-економічних та політичних реформ, спрямованих на будівництво демократичної правової держави і ринкової економіки. Основними чинниками корисливих злочинів у сфері економіки є:

Політичні чинники:

відсутність програмованості та предметності у впровадженні демократичних засад у різні сфери суспільного життя, зокрема у економічну сферу суспільства;
повільний розвиток політичної структури та свідомості суспільства, передусім його громадянських інституцій, їх несформованість та неготовність до рівної партнерської участі поряд з державними органами у розв'язанні суспільних проблем, одними з яких є впровадження доброчесності у відносинах з населенням;
недостатня визначеність, непослідовність і поверховість у проведенні економічної політики;
відсутність державної ініціативи та необхідних організаційних зусиль щодо створення громадських формувань, незалежних недержавних структур для зростання активності населення у боротьбі з економічними злочинами;

Економічні чинники:

відсутність сприятливого режиму діяльності підприємств та підприємців, особливо щодо сплати податків, відрахувань до бюджету, одержання державної підтримки, кредитів тощо;
відсутність прозорості процесів роздержавлення власності, вирішення різних економічних та господарських питань, оцінки прибутків, обсягу податків, одержання пільг тощо;
наявність суперечностей, коли на фоні збільшення кількості заможних і багатих людей, зростання їхніх прибутків більшість громадян не мають навіть помірного достатку;

Правові чинники:

недоліки законодавства, що має регулювати розв'язання політичних, економічних, соціальних, організаційно-управлінських проблем запобігання економічним злочинам, внаслідок чого правова база є недостатньою для ефективної протидії;
відсутність на нормативному рівні цілісної системи засобів запобіжного впливу на причини та умови, що сприяють корисливим економічним злочинам;
неврегульованість відповідальності за вчинення різних корисливих економічних злочинів, у тому числі з кваліфікуючими ознаками;
формальний характер чинної системи декларування доходів громадян;
прогалини та нечіткість законодавства, що регламентує підприємницьку діяльність;
пасивність та нецілеспрямованість правоохоронних органів щодо виконання правових вимог у виявленні корисливих економічних злочинів, викритті винних у їх вчиненні;

Організаційно-управлінські чинники:

відсутність чіткої регламентації підприємницької діяльності;
відсутність у більшості міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, управлінських структур окремих підрозділів або спеціально виділених працівників, на яких покладаються обов'язки організації роботи щодо запобігання протиправних діянь у сфері економіки;

Соціально-психологічні чинники:

нерозвиненість у значної частини населення громадянської свідомості, зокрема усвідомлення нового становища особи у державі, що будується на демократичних засадах;
поширення у громадян корисливої спрямованості у поєднанні з готовністю до порушення закону, норм моралі, професійної честі;
професійна та моральна деформація частини населення, особливо керівників і посадових осіб, що займають відповідальні посади.

15. Послідовна реалізація заходів загальносоціального характеру сприяє утворенню такої атмосфери в суспільстві, яка ускладнювала б вчинення злочинів і формування їх мотивації за сприятливих ситуацій. Являючись частиною складної, багатогранної системи профілактики, до загальносоціальних заходів запобігання злочинності відносяться практично всі соціально економічні перетворення нашого суспільства на сучасному етапі. Радикальна реформа господарчого механізму, перехід до різноманітності форм власності, формування ринкових відносин як основи ефективної, орієнтованої на людину економіки, стимулювання ділової активності та ініціативи людей, їх зацікавленості в результатах праці, забезпечення соціальної і правової захищеності різних верств населення створює в кінцевому результаті, всупереч суттєвим “витратам” в ході реформ, сприятливі умови для ліквідації, обмеження, нейтралізації криміногенних факторів, що лежать в основі здійснення цілого ряду сучасних корисливих економічних злочинів та інших протиправних дій.

Отже, загальносоціальною основою запобігання розглядуваній злочинності і максимального обмеження можливостей її функціонування і відтворення є подолання кризових явищ в економіці, політиці, суспільній ідеології, соціальній сфері, правоохоронній діяльності. На цій, основі для протидії тіньовій економічній діяльності, необхідно, як уявляється, розробити комплексну державну програму, в основі якої можуть бути присутні такі основні елементи:

проведення комплексної податкової реформи, яка передбачала б розширення бази для оподаткування, з одночасним скороченням номінальних величин податкових ставок;
реформування національної системи бухгалтерського звітування з метою її спрощення та уніфікації;
створення більш сприятливих умов, ніж у інших державах, з метою залучення іноземних інвестицій і фінансових ресурсів;
прийняття пакету законодавчих актів, котрі посилювали б захист приватної власності, комерційної та банківської таємниці, забезпечували б правову захищеність підприємців;
прийняття і реалізація програми легалізації тіньових капіталів, котрі не мають кримінального походження (включаючи гарантії амністії для капіталів, повернених із-за кордону);
сконцентрувати роботу правоохоронних органів на локалізації сучасної корисливої економічної злочинності і кримінальних промислів, а також на захисті власності, економічних прав і життя громадян;
створення і державне фінансування мобільних науково-практичних груп для дослідження тіньової економіки у всіх її проявах.

Для наведення порядку у використанні бюджетних коштів необхідно:

публічне затвердження кошторисів всіх бюджетних установ і організацій, включаючи органи влади, звітів про їх виконання, а також кошторисів позабюджетних фондів. Щомісячне встановлення лімітів фінансування, звіт уряду про їх використання;
впровадження попередньої експертизи обґрунтування використання будь-яких бюджетних коштів;
регламентування режиму капітальних вкладень (затвердження титульних списків, припинення безкоштовної роздачі вкладень недержавним структурам);
встановлення режиму пріоритетності використання грошових коштів бюджетними організаціями, відповідальності за його порушення, за нецільове та позалімітне використання грошових коштів;
скорочення бюджетної сфери, у тому числі за рахунок істотного скорочення адміністративно-управлінського апарату. Держава не в змозі утримувати його в таких масштабах. Цю роботу можуть і повинні взяти на себе відповідні бюджетні міністерства.

16. Перспективними уявляються загальносоціальні профілактичні заходи, пов’язані з:

усуненням, послабленням або нейтралізацією криміногенних факторів (включаючи і появу на рівні мікросередовища, і положення окремих осіб), пов’язаних з падінням рівня життя населення, кризовими явищами у соціальній і політичній обстановці в суспільстві. Мова йде, зокрема, про заходи соціального захисту найбільш уразливих верств населення, бо відчуття цими особистостями свого відчуження від суспільства, відсутність стартових можливостей у ньому, як і потреба добування коштів для престижного проведення часу і задоволення негативних звичок, зумовлює легкість переходу на шлях систематичного здійснення злочинів і наступної професіоналізації;
належними організаційно-управлінськими заходами запобігання злочинності спрямованими на усунення помилок і хиб в управлінні економікою, політикою, соціальною сферою, а також правоохоронною діяльністю, оскільки ці помилки і хиби, є криміногенними факторами. Сюди включаються, наприклад, заходи, пов’язані з оптимізацією процесів урбанізації і міграції, працевлаштування, демократизації, соціальної адаптації тощо; в правоохоронній сфері – з стимулюванням повноти виявлення і розкриття злочинів, подоланням “ножиць” між тенденціями злочинності та практикою вибору заходів запобігання та застосування покарань тощо [68, 297];
усуненням або обмеженням криміногенних факторів шляхом і в результаті формування у членів суспільства моральної позиції, орієнтованої на базові загальнолюдські цінності: заходи, які формують у суспільній свідомості нетерпимість до злочинів та інших правопорушень; заходи підвищення загальної, побутової, правової культури людей. Особливої уваги, в цьому плані, потребує молодь, котра в силу недостатньої сформованості світогляду і навичок соціальної життєдіяльності, різкої зміни ідеологічних цінностей в суспільстві, особливо доступна негативним впливам, схильна до наслідування негативних стандартів поведінки, які заповнюють вакуум соціальних орієнтацій, що утворився;
встановленням контролю за діяльністю засобів масової інформації та естради, фактично пропагуючих, всупереч міжнародно-правовим зобов’язанням України, злочинний спосіб життя, можливості, які відкриваються після прилучення до нього, норми спілкування в злочинному середовищі;
недопустимістю таких негативних факторів, як соціальна нетерпимість, масові репресії, національна різня, відхилення від закономірностей суспільного розвитку. Вказані фактори мають особливе значення. Про них попереджували багато хто з здравоміркуючих людей, що опираються в своїх висновках на дані науки і перш за все історії. Навіть невеликий екскурс в історію нашої, колись могутньої держави (колишнього СРСР), свідчить про те, що насилля неминуче проявляється з виникненням цих факторів;
встановлення міждержавного співробітництва на інформаційно-методичному рівні і під час виконання сумісних операцій;
вдосконалення правових заходів профілактики розглядуваної злочинності. Сюди входять, наприклад, заходи по вихованню правосвідомості з тим, щоб досягти рівня дотримування правових норм за особистим переконанням, вдосконаленню і запровадженню норм, що заохочують припинення дій злочинців та самозахисту від них, вихованню профілактичної активності особистості, вдосконалення кримінально-правових норм боротьби з окремими формами сучасної корисливої економічної злочинності тощо.

17. Вплив загальносоціальних заходів запобігання злочинності багато в чому ефективний тільки тоді, якщо він доповнюється спеціальними заходами. Загальносоціальні заходи створюють базові передумови для реалізації спеціальної профілактики. У цьому і проявляється їх взаємозв’язок і взаємозумовленість.

Спеціально-кримінологічна профілактика включає заходи, направлені на усунення, послаблення, нейтралізацію криміногенних факторів, виправлення осіб, які можуть чинити чи вже вчинили злочини.

Спеціально-кримінологічна профілактика здійснюється у специфічній і відносно вузькій сфері суспільного життя – у галузі боротьби зі злочинністю. Саме спеціальна призначеність і цілеспрямованість на боротьбу зі злочинністю відрізняють ці заходи від загальносоціальної профілактики. Загальносоціальні заходи профілактики мають інші основні цілі, ніж вплив на криміногенні фактори (хоча і враховує їх наявність, інтенсивність, поширеність, форми прояву); заходи спеціальної профілактики зумовлені наявністю злочинності, її станом і характером діючих криміногенних детермінант.

18. Заходи спеціального кримінологічного запобігання сучасній корисливій економічній злочинності у всіх формах її прояву повинні бути адекватними, своєчасними і ефективними. Для активізації процесу захисту від злочинної діяльності у сфері економіки необхідно постійне вдосконалення діяльності як правоохоронної системи держави, так і інших державних органів, призваних вести боротьбу з економічною злочинністю.

З цією метою і була прийнята “Комплексна програма профілактики злочинності на 2001-2005 роки”, затверджена Указом Президента України від 25 грудня 2000 року №1376/2000.

Метою цієї Програми є забезпечення активної наступальної протидії злочинності та досягнення уповільнення темпів її зростання на основі чітко визначених пріоритетів, поступового нарощування зусиль держави і громадськості, вдосконалення законодавства, організації, засобів і методів запобігання і розкриття злочинів.

Проведення в Україні соціально-економічних реформ, впровадження ринкових відносин супроводжується вчиненням цілої низки суспільно небезпечних посягань на майнові інтереси не тільки окремих громадян, а й підприємств, установ і організацій різних форм власності. Особливе занепокоєння викликають правопорушення, пов’язані із легалізацією (відмиванням) прибутків, отриманих злочинним шляхом.

З метою зтримання (попередження) зазначених діянь на державному рівні повинна чітко та ефективно працювати система протидії. Разом з тим, ефективність і стан захищеності та прозорість підприємницької діяльності безпосередньо залежать від наявності та доступу до відповідної інформації.

На превеликий жаль, в нашій країні цивілізована система отримання достовірної інформації про діяльність суб’єктів господарювання, "прозорість" підприємництва практично відсутні. Масивом такої інформації, в основному, володіють тільки контролюючі та правоохоронні органи (інформаційні системи МВС, СБУ, Мінюста, ДПА, банківських, контрольно-ревізійних та інших установ).

Проблема полягає в тому, що на сьогодні відсутня надійна система отримання захисту та обміну такими відомостями в межах інформаційних систем зазначених державних структур. Разом з тим, комплексне використання даних створить реальну можливість забезпечення безпеки підприємницької діяльності, визначити об’єкт профілактики, отримати достовірні дані протиправної діяльності.

У зв’язку з цим вносяться пропозиції щодо визначення оптимальної форми отримання інформації.

Досвід зарубіжних країн та процес проведення економічних реформ у нашій державі свідчать, що в Україні назріла нагальна необхідність створення національного спеціалізованого підрозділу (органу), який би тісно взаємодіяв із правоохоронними та контролюючими органами у боротьбі із правопорушеннями у фінансовій сфері (ФінСен – США; ТРАКФІН – Франція; ГДФІ – Бельгія). Основним організаційним засобом протидії "відмиванню" коштів, здобутих злочинним шляхом, буде збір і аналіз інформації про сумнівні операції.

Варто зазначити, що Указом Президента України від 10 грудня 2001 року "Про заходи щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" уже передбачено створення такого органу в структурі Міністерства фінансів (Державний департамент фінансового моніторингу). Але деякі питання організаційного порядку все ж таки залишилися не врегульованими. Пропонується, крім того:

на базі цього відомства створити інтегровану міжвідомчу (регіональну) інформаційно-аналітичну базу даних, за ведення та систематичне поповнення якої відповідав би зазначений орган;
визначити коло суб’єктів, яким надавалось би право користування базою даних, із урахуванням забезпечення збереження та "легальності" отриманої інформації;
відомчі нормативні акти повинні зобов’язати уповноважені державні органи надавати і вносити до зазначеного банку даних відповідну інформацію;
відповідні нормативні акти повинні зобов’язати кредитні та банківські установи, операторів фондового та валютного ринків накопичувати відповідну інформацію за чітко визначеними критеріями та направляти її до банку даних зазначеного органу.
необхідно нормативно закріпити відповідні повноваження зазначеного підрозділу щодо взаємозв’язків і взаємодії із компетентними органами інших держав.

На наш погляд, такі заходи безперечно покращать ефективність протидії легалізації (відмиванню) коштів, отриманих злочинним шляхом.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html

Blog

Зміст Вступ 1 Висновки 12 Список використаної літератури 37

Висновки