Господарське право

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 ... 19 20 21 22 23 24 25 26 ... 30

§ 2. Правове забезпечення господарських відносин з надання побутових послуг

Послуга в якості елемента споживчого ринку є благом яке виражається в корисному ефекті, що задовольняє потреби людини, суб’єкта господарської діяльності або суспільства. Особливістю послуги як товару (порівняно із звичайним матеріальним благом) є те, що вона корисна як не матеріальна річ, а як діяльність. На відмінну від звичайних товарів послуга не може перейти у власність покупця, оскільки не є відчутною. Разом із тим вона, продається та купується і, відповідно, є товаром.

Одним із видів послуг за суб’єктивним складом із результатом виробничих процесів неоднорідних видів діяльності є побутове обслуговування населення. Відповідно до Правил побутового обслуговування населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1999 р. №974 (надалі – Правила) побутове обслуговування визначене як організована діяльність суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язана з наданням побутових послуг. В свою чергу, побутова послуга – це вид діяльності юридичних та/або фізичних осіб-підприємців, пов’язаної із задоволенням конкретної побутової потреби індивідуального замовника.

Ці Правила визначають основні вимоги до побутового обслуговування населення і регулюють відносини між замовниками та виконавцями у наданні побутових послуг та території України. Передбачають, що замовниками є особи, яким надаються побутові послуги, а виконавцями – юридичні та/або фізичні особи-підприємці, які надають побутові послуги.

Виконавці здійснюють побутове обслуговування населення після державної реєстрації як юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців а у випадках, передбачених законодавством, за наявності спеціального дозволу (ліцензії) та торгового (спеціального торгового) патенту.

Перелік окремих видів послуг, надання яких вимагає наявності спеціальних дозволів (ліцензій)торгових (спеціальних торгових) патентів, а також порядок їх видачі виконавцям визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1998 р. №576 в редакції постанови від 11.05.2006 р. 3576 «Про затвердження Переліку послуг, що належить до побутових і підлягають патентуванню, яких передбачено біля 20.

Виконавці для провадження діяльності з надання побутових послуг залежно від специфіки побутових послуг, що надаються, можуть мати окремі приміщення або будівлі, павільйони, кіоски, пересувні майстерні та приймальні пункти, спеціально обладнані відповідним устаткуванням. Вони також повинні: забезпечити знання і виконання своїми працівниками, які здійснюють побутове обслуговування замовників, цих Правил та дотримання інших нормативно-правових актів, що регулюють надання побутових послугу; створити матеріально-технічну базу, забезпечити наявність обладнання та устаткування для надання побутових послуг згідно з установленими нормативами; формувати ціни на послуги відповідно до законодавства залежно від їх складності та якості; забезпечити необхідний рівень зайнятих обслуговуванням замовників; кваліфікації працівників,

забезпечити відповідність виробничих приміщень, будівель, робочих місць, де провадиться діяльність з надання побутових послуг, необхідним екологічним і санітарно-гігієнічним умовам та вимогами нормативно-правових актів з питань охорони праці.

З метою визначення особливостей приймання, оформлення, виконання та видання замовлень з окремих видів послуг, голова ради Українського союзу об’єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення наказом від 27.08.2000 р. №20 затвердив 12 інструкцій щодо надання окремих видів побутових послуг. Наприклад, Інструкція щодо надання послуг з ремонту побутової радіоелектронної апаратури, інструкція щодо надання фото послуг і т.п.

У приміщенні, де проводиться приймання та видача замовлень, на видному і доступному для замовників місці повинні розміщуватися:ці Правила; витяг із Закону «Про захист прав споживачів» в частині надання послуг; перелік побутових послуг, що надаються; інформація про повне найменування виконавця, його адреса, номери телефонів, прізвище, ім'я та по батькові керівника (власника); копії свідоцтв про державну реєстрацію, сертифікатів відповідності на послуги, які підлягають обов'язковій сертифікації, а також копії торгових (спеціальних торгових) патентів, спеціальних дозволів (ліцензій) за видами послуг, які підлягають патентуванню, ліцензуванню; зразки матеріалів та затверджених в установленому порядку виробів; ціни і тарифи на послуги, матеріали та вироби; перелік нормативно-технічних документів, вимогам яких повинні відповідати послуги; гарантійні зобов'язання виконавця послуг; інформація про працівників, які обслуговують замовників, номери телефонів місцевих органів виконавчої влади, територіальних органів Держспоживзахист, перелік категорій громадян, які користуються пільгами в отриманні побутових послуг; книга заяв і пропозицій.

Для надання послуг поза межами приміщення виконавець повинен забезпечити умови для ознайомлення замовника з цими Правилами, надання замовнику на робочому місці виконавця інформації про найменування, розташування, номер телефону виконавця, що організував надання послуг, номер свідоцтва про державну реєстрацію та назву органу, що провів державну реєстрацію.

На фасаді приміщення виконавця повинно бути зазначено державною мовою його назву, найменування власника або уповноваженого ним органу, режим роботи. У разі закриття приміщення для проведення ремонту, переобладнання тощо виконавець повинен попередити про це громадян, розмістивши поряд з табличкою про режим роботи інформацію про дату і термін закриття.

З метою підвищення рівня захисту прав та інтересів споживачів щодо якості послуг і культури обслуговування, посилення зацікавленості у залученні замовників та збільшенні обсягів послуг і доходів, впорядкування ціноутворення відповідно до якості і складності послуг суб’єктам господарювання, що надають послуги присвоєння категорії – вище , перша друга. Присвоєння категорій здійснюється згідно з Положенням про порядок присвоєння категорій підприємствам, що надають побутові послуги населенню, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.1995 р. №674.

При цьому враховуються види, складність та якість послуг (робіт), склад фахівців основних професій та рівень їхньої кваліфікації, рівень технології, оснащення відповідним обладнанням та засобами механізації, стан приміщень та їх оздоблення. Присвоєння категорій підприємствам проводиться за результатами їх атестації проводиться атестаційною комісією, створеною райдержадміністрацією або міськ-(рай) виконкомом, на території яких розташоване підприємство. До складу атестаційної комісії входять представники відповідної держадміністрації чи виконкому, органів Держстандарту, захисту прав споживачів, санітарно-епідеміологічних служб та фахівці з питань побутового обслуговування.

Підприємство, що підлягає атестації, подає атестаційної комісії заяву та документи за встановленим переліком. Атестаційна комісія протягом місяця готує висновок про віднесення підприємства до відповідної категорії. Рішення про присвоєння категорії підприємству та переведення його до вищої або нижчої категорії приймаються за поданням атестаційної комісії керівниками (їх заступниками) райдержадміністрацій, міськ-(рай) виконкомів з видачею свідоцтва за встановленим зразком.

Атестація проводиться за поданням підприємства протягом трьох місяців після його реєстрації. Переатестація здійснюється у разі появи змін у показниках його діяльності, встановлених вимогами для присвоєння підприємству категорії, але не менше одного разу на три роки. Контроль за своєчасністю проведення атестації (переатестації) здійснюється органами, які створюють атестаційні комісії.

Побутові послуги надаються замовникам згідно з домовленістю документальним підтвердженням укладення яких є такі документи: договір за типовою формою, затвердженою Укрсоюзсервісом, квитанція, касовий чек, товарний чек, квиток встановленої форми. Термін виконання замовлення встановлюється за погодженням сторін. Права, обов'язки, відповідальність виконавця і замовника, передбачені Правилами, діють з моменту укладення договору про надання побутової послуги.

Розрахунковими документами, що засвідчують факт надання послуги, можуть бути: касовий чек для виконавців, які у розрахунках із замовниками використовують електронні контрольно-касові апарати (товарний чек у разі виходу такого апарату з ладу або тимчасового відключення електроенергії), квитанція або квиток – для виконавці які згідно нормативно-правовими актами не застосовують з таких апаратів. Для останніх вони є документами суворої звітності. Розрахунки із замовниками за надані у готівковій, безготівковій чи в іншій законодавства. Порядок оплати вартості послуг визначається виконавцем за погодженням із замовником. Він може передбачати повний розрахунок під час оформлення замовлення або часткову оплату з остаточним розрахунком під час отримання замовлення. В останньому випадку після кожної завершеної і сплаченої операції з надання послуги замовнику видається розрахунковий документ. Вартість послуг і матеріалів виконавця оплачується замовником за цінами, що діяли на день оформлення замовлення, якщо інше не передбачено умовами угоди. Вартість речей і матеріалів замовника визначається та оформлюється документально за погодженням сторін або на основі поданих документів, що засвідчують їх ціну. Види, кількість і якість матеріалів, необхідних для надання послуг, визначаються виконавцем відповідно до нормативно-технічних документів за погодженням із замовником.

У разі відсутності матеріалів або неможливості під час оформлення замовлення визначити необхідний для надання побутової послуги обсяг матеріалів, використання їх попередньо погоджується із замовником, а вартість оплачується ним після виконання послуг за цінами, що діяли на день надходження матеріалів.

Виконавець зобов'язаний забезпечити:надання послуг відповідно до вимог цих Правил, інших нормативно-правових актів та умов угоди; виконання гарантійних зобов'язань щодо виготовлених виробів і відремонтованих ним речей; дотримання термінів виконання замовлення; належний рівень культури обслуговування; надання замовникові повної, доступної та достовірної інформації про послуги; збереження прийнятих від замовника для надання послуги речей та матеріалів, а також використання їх за призначенням; відшкодування збитків, заподіяних замовнику невиконанням або неналежним виконанням умов угоди, а також у разі втрати, псування чи пошкодження із своєї вини речей та матеріалів, прийнятих від замовника для надання послуг, у розмірах, передбачених угодою; дотримання встановленого режиму роботи; виплату замовникові у разі порушення умов угоди неустойки (пені), якщо це передбачено умовами угоди. Виплата неустойки (пені) не звільняє виконавця від виконання замовлення; повернення замовникові невикористаних матеріалів, наданих замовником, а також, за його бажанням, усіх замінених за плату деталей та комплектуючих виробів; попередження замовника про недоброякісність або непридатність матеріалів, наданих замовником, а також про інші незалежні від виконавця обставини, що можуть погіршувати споживчі властивості замовлення.

Він має право відмовитися від виконання договору коли замовник, незважаючи на своєчасне і обґрунтоване попередження, у відповідний термін не замінить свої недоброякісні або непридатні матеріали, не змінить вказівок про спосіб виконання послуги. У разі неявки замовника за отриманням виробу виконавець має право через шість місяців після визначеного угодою терміну виконання замовлення і після дворазового письмового нагадування (з повідомленням) реалізувати виріб в установленому порядку. При цьому кошти, отримані від реалізації, за вирахуванням сум, які належать виконавцеві (у тому числі витрат на повідомлення замовника про виконання замовлення, його зберігання і реалізацію), вносяться на депозит нотаріальної контори на ім'я замовника.

За невиконання або неналежного виконання обов'язків, визначених Правилами та договором виконавець несе відповідальність у порядку, передбаченому законодавством та угодою між ним і замовником. Він також не звільняється від відповідальності у разі псування чи пошкодження речей та матеріалів внаслідок їх особливих властивостей, які він не зміг виявити під час прийняття замовлення. При цьому встановлюється презумпція вини виконавця, тобто він несе відповідальності за недоліки у наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли не з його вини.

Замовник зобов'язаний прийняти та оплатити вартість наданих згідно з умовами угоди послуг. У разі неотримання замовником без поважних причин замовлення у визначений угодою термін з урахуванням обумовленого пільгового терміну він повинен відшкодувати виконавцю вартість зберігання замовлення.

Замовник має право на: повну доступну та достовірну інформацію про послуги і виконавця; безпеку послуг його життя, здоровця, майна та навколишнього природного середовища; перевірку якості наданої її послуги. У процесі виконання замовлення він право вносити до нього часткові зміни, які приймаються виконавцем за умови, що виконання їх технічно і технологічно можливе. Якщо зміни впливають на вартість послуги, їх внесення повинно бути оформлене документально і враховане під час остаточного розрахунку за надані послуги за цінами, які діяли на час внесення змін. Замовник має право анулювати замовлення і розірвати угоду з власної ініціативи до закінчення терміну його виконання. При цьому замовник оплачує виконавцю вартість виконаної роботи і відшкодовує йому збитки, заподіяні розірванням угоди.

У разі невиконання або належного виконання виконавцем умов договору він користується правами, наданих законодавством. Зокрема, правом гарантійного ремонту або заміни товарів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 р. №506 якою затверджені Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів і Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній зміні. Спірні питання між виконавцем та замовником вирішуються за домовленістю між ними, а в разі недосягнення її у порядку встановленому Законом «Про захист прав споживачів», іншими законодавчими актами.

Контроль дотриманням Правил здійснюється місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Держспоживзахистом і його територіальними органами, іншими органами виконавчої влади у межах наданих їм повноважень.

§ 3. Господарсько-правові засоби захисту прав споживачів

Права споживача одна з найголовніших прав людини. Об’єктивність процесу формування їх захисту гарантується на положеннях Конституції України. Частиною 3 ст. 42 якої передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організаційних споживачів.

Господарсько-правові заходи захисту прав споживачів обумовлені необхідністю створення умов для насичення споживчого ринку якісними та безпечними товарами, роботами, послугами, виявлення і вилучення з обігу неякісно, фальсифікованої та небезпечної для життя і здоров'я продукції (товарів). Центральне місце в системі споживчого законодавства займає Закон України від 12.05.1991 р. із змінами і доповненнями «Про захист прав споживачів» (надалі – Закон), який вперше визначив поняття «споживач» і ще 27 термінологічних визначень, а норми права якого становлять основний зміст захисту прав споживачів. Даючи характеристику цьому Закону, треба зазначити, що норми, з яких він складається є різнорідними за своїм змістом та галузевою приналежністю статей матеріального і процесуального права. їх умовно можна поділити на такі групи: організаційно-правові (статті 5 - 7, 9, 10, 10 - 1); правовстановлюючі норми (статті. 3, 11 - 16, 18 - 20); правозобов'язуючі норми (статті 12, 14); - право регулюючі норми (статті 15, 17, 20, 23); правозахисні норми (статті 8, 9, 24). Крім Закону, в системі законодавства про захист прав споживачів велике значення мають норми ЦК, ГК, Кодексу України про адміністративні правопорушення, закони і підзаконні акти, особливо, Кабінету Міністрів України (статті. 5, 10, 13, 14, 20), а також норми міжнародного права (ст. 2).

На підставі Закону та інших законодавчих актів можна виділити такі визначальні принципи державного регулювання у сфері захисту прав споживачів: встановлення державних обов'язкових вимог до якості товарів (робіт, послуг), торговельного та інших видів обслуговування населення; пріоритету законодавчого регулювання над договірним у відносинах між продавцями (виконавцями) та покупцями (замовниками); встановлення додаткових обов'язків для продавців (виробників) та привілеєвих прав споживачів - покупців (замовників) порівняно із загальними засадами цивільного законодавства; встановлення спеціальних способів захисту прав споживачів органами у справах захисту прав споживачів та об'єднаннями споживачів, а також спрощеного судового захисту.

Споживачам, які перебувають на території України, під час придбання замовлення або використання товарів (робіт, послуг) для задоволення своїх потреб гарантування ст. 4 Закону право на: державний захист своїх прав; належну якість продукції торговельного та інших видів обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію її якість, асортимент, також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектно чи фальсифікованою продукцією чи продукцією неналежної якості, а також майнової та матеріальної шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров’я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством; звернення до суду інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав; об’єднання в громадські організації споживачів (об’єднання споживачів, а також інші права щодо забезпечення їх життєдіяльності.

Перелічені права споживача кореспондуються з обов’язком продавця (виробника, виконавця) щодо виробленої продукції. Так, відповідно до ст. 6 Закону продавець зобов’язаний: передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію на вимогу споживача надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції, а також щодо її безпеки для життя, здоров’я і навколишнього середовища, про безпечність товарів, що ввозяться на територію України. Виробник (виконавець) зобов’язаний забезпечити використання продукції за призначенням протягом строку її служби, передбаченим нормативним документом або встановленого за домовленістю із споживачем, а також технічне обслуговування та гарантійний ремонт продукції, її випуск і поставку для підприємств, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт, у необхідному обсязі та асортименті запасних частин протягом усього строку її виробництво – протягом строку служби, в разі відсутності такого строку – протягом 10 років тощо.

Спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, стандартизації метрології є Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт) Згідно з Положенням про Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, затвердженого Указом Президента України від 18.03.2003 р. № 225, Держспоживстандарт України здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, рекламу у цій сфері, та державний нагляд за додержанням законодавства у сфері стандартизації і підтвердження відповідності, вживає заходів щодо запобігання і припинення порушень державних стандартів, що встановлюють обов'язкові вимоги до продукції (роботам, послугам), усіма суб'єктами господарської діяльності й інші завдання.

З метою запобігання наданню послуг та реалізації продукції, небезпечних для життя, здоров'я та майна громадян і довкілля, сприяння споживачеві у виборі продукції, створення умов для участі суб'єктів господарювання у міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі здійснюється сертифікація, тобто підтвердження відповідності якості продукції та послуг вимогам стандартів.

Споживачі, які перебувають на території України, під час придбання, замовлення або використання товарів (робіт, послуг) з метою задоволення своїх потреб мають право на: державний захист своїх прав та гарантований рівень споживання; належну якість товарів (робіт, послуг) та їх безпеку; необхідну, доступну та достовірну інформацію про кількість, якість і асортимент товарів (робіт, послуг); відшкодування збитків, завданих товарами (роботами, послугами) неналежної якості, а також шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здоров'я людей товарами (роботами, послугами), у випадках, передбачених законом; звернення до суду та інших уповноважених органів влади за захистом порушених прав або законних інтересів; іншими способами, передбаченими законом.

У сфері господарювання застосовуються державні стандарти України, кодекси усталеної практики, класифікатори, технічні умови, міжнародні, регіональні і національні стандарти інших країн, якщо вони застосовуються в Україні відповідно до чинних міжнародних договорів України.

Застосування стандартів чи їх окремих положень є обов'язковим для: суб'єктів господарювання, коли на стандарти є посилання в нормативно-правових актах; учасників угоди щодо розроблення, виготовлення чи постачання продукції, якщо в ній є посилання на певні стандарти; виробника чи постачальника продукції, якщо він склав декларацію про відповідність продукції певним стандартам чи застосував позначення цих стандартів у її маркуванні; виробника чи постачальника, якщо його продукція сертифікована щодо вимог стандартів.

Так, Держспоживстандарт України відповідно до покладених на нього завдань:

розглядає скарги, заяви і пропозиції громадян з питань, що належать до його компетенції;
сфері споживчої політики та захисту прав споживачів: перевіряє відповідно до законодавства у суб'єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг якість товарів (робіт, послуг), додержання вимог щодо їх безпеки згідно з технічними регламентами, а також додержання правил торгівлі, виконання робіт і надання послуг; здійснює радіологічний, хіміко-токсикологічний і фізико-хімічний контроль продуктів харчування, що виробляються та реалізуються підприємствами торгівлі та громадського харчування незалежно від форми власності та фізичними особами – суб'єктами підприємницької діяльності;
у сфері стандартизації: схвалює та приймає національні стандарти відповідно до законодавства; здійснює відповідно до законодавства державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил, інших вимог щодо безпеки та якості продукції;
у сфері метрології: організовує і здійснює державний метрологічний контроль та нагляд; організовує створення та функціонування еталонної бази України; установлює порядок проведення всіх видів державного метрологічного контролю та нагляду;
у сфері підтвердження відповідності: організовує ведення державного реєстру уповноважених органів із сертифікації, затверджує переліки продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні; розглядає спірні питання з випробувань і додержання правил сертифікації продукції;
у сфері управління якістю: організовує та проводить моніторинг якості продукції (товарів, робіт, послуг), впровадження систем управління якістю на підприємствах; реалізовує в межах повноважень, визначених законодавством, державну політику у сфері охорони державної таємниці, здійснює в установленому порядку контроль за станом охорони та збереження державної таємниці на підприємствах, в установах та організаціях, що перебувають в його управлінні.

Важливу роль у безпосередньому захистові споживачів територіальних органів Держспоживстандарту, які забезпечують реалізацію державної політики у цій сфері на території відповідного регіону. Такими органами є управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (надалі – Управління), проводять свою діяльність відповідно до Положення, затвердженого наказом Дерспоживстандарту від 23.06.2009 р. №229.

Відповідно до п. 2 Положення основним завданнями Управління є:

забезпечення реалізації державної політики щодо захисту прав споживачів у відповідному регіоні та здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів та про рекламу на території відповідного регіону;
забезпечення міжгалузевої координації та функціонального регулювання у сфері захисту прав споживачів на території відповідного регіону;
вивчення споживчого ринку на території відповідного регіону;
захист прав громадян як споживачів у разі придбання, замовлення або використання ними продукції для задоволення своїх особистих потреб та прав споживачів реклами від порушень рекламодавцями, виробниками та розповсюджувачами реклами законодавства про рекламу;
накладення штрафів на суб'єктів господарювання, а також рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами за порушення прав споживачів у випадках, передбачених законодавством;
захист прав споживачів у разі укладання договорів поза торговельним або офісним приміщенням, а також на відстані., а також їх права від нечесної підприємницької практики або у разі придбання ними продукції у кредит;
сприяння органам місцевого самоврядування у здійсненні ними повноважень щодо захисту прав споживачів відповідно до вимог законодавства;
створення необхідних умов для навчання та набуття правових знань населенням у сфері захисту прав споживачів, надання споживачам консультацій з питань захисту прав споживачів та реклами;
висвітлення у засобах масової інформації результатів роботи з контролю за дотриманням законодавства про захист прав споживачів та законодавства про рекламу.

У процесі здійснення своїх функцій Держспоживстандарт України, його територіальні органи та посадові особи, відповідно до ст. 26 Закону, мають право: давати суб'єктам господарської діяльності обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення; перевіряти та обстежувати відповідно до Порядку проведення перевірок суб’єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного законодавства, якості продукції, додержання обов’язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого наказом Держспоживстандартом від 25.11.2006 р. №311 виробничі, складські, торговельні та інші приміщення суб'єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг; відбирати в установленому порядку у суб'єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг зразки товарів, сировини, матеріалів тощо для перевірки їх якості на місці виробництва, відвантаження або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах; проводити контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за надані послуги та реалізовані товари; припиняти відвантаження і реалізацію товарів, що не відповідають вимогам нормативних документів; забороняти суб'єктам господарської діяльності реалізовувати споживачам продукцію, яка підлягає підтвердженню відповідності в законодавчо регульованій сфері, в разі відсутності сертифіката відповідності або невідповідності продукції вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності; приймати рішення щодо припинення у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, продажу та виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг, що не відповідають вимогам нормативних документів; опломбовувати в порядку, передбаченому законодавством у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, виробничі, складські, торговельні та інші приміщення, а також неправильні, несправні та такі, що не мають відповідного тавра чи з порушеними строками повірки засоби вимірювальної техніки, за допомогою яких здійснюється обслуговування споживачів; вилучати в установленому порядку неякісні товари, документи, інші предмети, що свідчать про порушення прав споживачів; передавати матеріали перевірок, що містять ознаки злочину, до відповідних правоохоронних органів; накладати на суб'єктів господарської діяльності стягнення відповідно до законодавства.

Положення про Порядок тимчасового припинення діяльності підприємств торгівлі, громадського харчування і послуг, які систематично реалізують недоброякісні товари, порушують правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання і транспортування товарів, Положення про Порядок вилучення неякісних товарів, документів та інших предметів, що свідчать про порушення (заборони) господарюючим суб’єктам відвантаження, реазації (продажу) і виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг, що не відповідають вимогам нормативних документів затверджений постановою Верховної Ради України від 25.01.1995 р.

Рішення Держспоживстандарту України, прийняті у межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності та громадянами.

У разі виявлених порушень законодавства про захист споживачів суб’єкти господарювання сфери торговельного, побутового інших видів обслуговування, у тому числі у сфері громадського харчування, несуть відповідальність за:

1) відмову споживачу в реалізації його права; у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків, на пропорційне зменшення ціни, безплатне усунення недоліків товару в розумний строк, відшкодування втрат на усунення недоліків товару, заміну товару, розірвання договору та сплаченої суми за товар, а також невиконання вимоги споживача у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) щодо безоплатного усунення недоліків, відповідного зменшення ціни, безоплатного виготовлення іншої аналогічної речі, відшкодування завданих збитків з усунення недоліків виконаної роботи своїми силами чи із залученням третьої особи якщо зазначені вимоги виявлені під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або протягом гарантійного чи іншого строку встановленого законодавством або договором – 10 – кратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2)виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не,веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

3) реалізацію продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на відповідний вид продукції, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

4) виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, нормативно-правових актів стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, - у розмірі трьохсот відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

5) реалізацію продукції, забороненої відповідним державним органом для виготовлення та реалізації (виконання, надання), - у розмірі п'ятисот відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

6) реалізацію небезпечного товару (отрути, пестицидів, вибухо- і вогненебезпечних речовин тощо) без належного попереджувального маркування, а також без інформації про правила і умови безпечного його використання -у розмірі ста відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, але не менше двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

7) відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

8) створення перешкод службовим особам спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та структурного підрозділу з питань захисту прав споживачів органу місцевого самоврядування у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості реалізованої продукції за попередній календарний місяць, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

9) невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів про усунення порушень прав споживачів - у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

10) реалізацію товару, строк придатності якого минув, - у розмірі двохсот відсотків вартості залишку одержаної для реалізації партії товару, але не менше 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

11) порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги - у розмірі ста відсотків вартості виконаної роботи (наданої послуги), а за ті самі дії, вчинені щодо групи споживачів, - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості виконаних робіт (наданих послуг) за попередній календарний місяць, але не менше 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Накладення та стягнення штрафів уповноваженими особами Держстандарту та його органів у справах захисту прав з суб'єктів господарської діяльності - підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності і фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності, що провадять господарську діяльність на території України, за порушення законодавства про захист прав споживачів здійснюється відповідно до Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. № 1177.

Рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень і оформляється відповідною постановою. Постанова про накладення штрафу обов'язкова для виконаній суб’єктом господарської діяльності.

Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб’єкта господарської діяльності. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарської діяльності пре місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання пре відкладення розгляду справи. Суб'єкт господарської діяльності перераховує суму штрафу до державного бюджету у 15-денний термін після отримання постанови.

У разі невиконання в добровільному суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства рішень (постанов) спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, його територіальних органі та їх посадових осіб про накладення стягнення примусове виконання таких рішень (постанов) здійснюється державною виконавчою службою в порядку, встановленому Законом «Про виконавче провадження».

§ 4. Застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг

Насамперед слід зазначити, що послуги у сфері торгівлі, громадського харчування і побутового обслуговування виконують під час їх оплати і отримання. Введення обов’язкового оформлення відносин у цій сфері загальмувало б її розвиток і придбання громадянином життєво необхідних для життя продуктів харчування, одягу побутової техніки. Крім того, ретельний щоденний облік надходження коштів, отриманих від покупців є реальною підставою для об’єктивного бюджету.

З цією метою в Україні 06.07.1995 р. прийнятий і в редакції від 01.06. 2000 р., діє Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (надалі – Закон). Розрахункова операція у цьому Законі – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Реєстратор розрахункових операцій – пристрій^-або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів

товарів (наданих послуг) тощо.

Виконання фіскальної функції у даному випадку забезпечує фіскальна пам'ять, тобто запам'ятовуючий пристрій у складі реєстратора розрахункових операцій, призначений для одноразового занесення, зберігання і багаторазового зчитування підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, яку неможливо змінити або знищити без пошкодження самого пристрою.

З метою застосування в Україні реєстраторів розрахункових операцій, що випускають серійно, відповідають сертифікацію і виведення з експлуатації таких, що не відповідають вимогам нормативних документів постановою Кабінету Міністрів України в редакції від 22.12.2006 р.№1773 запроваджений їх Державний реєстрації реєстраторів розрахункових операцій (надалі – Державний реєстр).

Насамперед зазначимо, що на території України у сферах зазначених цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстрів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає консторсько-технологічній та програмній документа виробника.

Ведення Державного реєстру забезпечує Державна податкова адміністрація (надалі – ДПА). Вона розглядає питання та приймає рішення про включення (відмову у включенні) моделей до Державного реєстру або виключення моделей з Державного реєстру, розширення переліку версій внутрішнього програмного забезпечення моделей, продовження строку їх первинної реєстрації у 15-денний строк з дня надходження висновків уповноваженої організації про відповідність моделі фіскальним вимогам, що складені за результатами проведених нею випробувань, протоколу випробувань та результатів опрацювання документів, поданих заявником, а також висновків технічної комісії, оформлених протоколом. Рішення про включення моделей до Державного реєстру приймає ДПА за наявності позитивного висновку технічної комісії. Копія рішення надсилається уповноваженій організації. До її складу входять представники ДПА, Мінпромполітики, СБУ, Національного банку, Держспоживстандарту та уповноваженої організації. До складу комісії у разі потреби включаються фахівці інших центральних органів виконавчої влади. На засіданнях можуть бути присутні представники заявників.

Державний реєстр або зміни до нього оприлюднюються у 10-денний строк після їх затвердження Державною податковою адміністрацією на її офіційному сайті та у визначених нею друкованих засобах масової інформації.

Модель виключається з Державного реєстру також ДПА на підставі висновку уповноваженої організації та рекомендації технічної комісії за поданням центральних органів виконавчої влади чи рішенням суду в разі виявлення в процесі експлуатації невідповідності моделі фіскальним вимогам або виробничих дефектів, які спотворюють фіскальну інформацію, а також у разі закінчення строку використання всіх реєстраторів такої моделі, що перебувають в експлуатації.

У разі прийняття рішення про виключення моделі з ДПА податкова, адміністрація встановлює дату припинення реєстрації такої моделі та виключення її з Державного реєстру (з виведенням з експлуатації всіх реєстраторів моделі).

ДПА також встановлює: порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги); порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, встановлюється ДПА податковою адміністрацією України; за погодженням з Національним банком України (надалі – НБУ); форму, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форму та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок.

Форма зміст та порядок ведення розрахункових документів, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, встановлюються НБУ за погодженням з ДПА.

Реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (надалі – суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.

Відповідно до ст. 3 Закону, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
2). видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;
застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування;
забезпечувати цілісність пломб реєстратора розрахункових операцій та незмінність його конструкції та програмного забезпечення;
у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених дим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України;
забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення;
подавати до органів державної податкової служби звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця;
реалізовувати товари (надавати послуги) за умови наявності цінника на товар (меню, прейскуранта, тарифу на послугу, що надається) у грошовій одиниці України;
щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій;
друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років;
проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товари (послуг) та обліку їх кількості;
вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг);
забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки – загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня;
вводити в експлуатації, проводити технічне обслуговування, ремонтувати реєстратори розрахункових операцій через центри сервісного обслуговування у встановленому порядку;
надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Порушення цього правила тягне за собою відповідальність, передбачену зазначеним законом, але не може бути підставою для застосування до порушника адміністративних чи фінансових санкцій, передбачених законодавством з питань оподаткування.

Банки, які мають ліцензії НБУ на проведення купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюються ці операції на підставі агентських угод, також зобов’язані: застосовувати у встановленому порядку лише ті реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій; проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням у двох примірниках розрахункових документів, що підтверджують виконання цих операцій; видавати особі, яка купує або продає іноземну валюту, перший примірник розрахункового документа на повну суму операції; здійснювати операції з купівлі-продажу іноземної валюти тільки за рахунок коштів банку; забезпечувати відповідність готівкових коштів та іноземної валюти на місці проведення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти даним фіскального звіту; проводити технічне обслуговування і ремонт реєстраторів розрахункових операцій у встановленому порядку; забезпечувати цілісність пломб реєстраторів розрахункових операцій, а також незмінність програмно-технічних засобів, що реалізують фіскальні функції.

На період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення його ремонту або у разі тимчасового, але не більше 72 годин (7 робочих днів), відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного реєстратора розрахункових операцій. У разі виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій, що застосовується для реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, облік цих операцій та формування розрахункових документів здійснюється у порядку, встановленому НБУ.

Реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки, відповідно до ст. 9 Закону не застосовуються:

при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку;
при виконанні усіх банківських операцій (крім операцій з купівлі-продажу іноземної валюти);
при виконанні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти у разі, якщо ці операції виконуються у касах уповноважених банків з оформленням розрахункових документів відповідно до нормативних актів НБУ;
при продажу проїзних і перевізних документів із застосуванням бланків суворого обліку на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, а також при продажу білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу Державним казначейством України, та квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів;
при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності – фізичними особами, оподаткування доходів яких від такої діяльності здійснюється за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту відповідно до законодавства з питань оподаткування прибутковим податком з громадян, якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив);
при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності – фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику;
при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності, які придбали спеціальний торговий патент відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив);
при продажу товарів (крім підакцизних) (наданні послуг) особами, які отримали пільговий торговий патент для продажу товарів (надання послуг) відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику, у разі коли такі особи не є платниками податку на додану вартість згідно із законодавством;
при здійсненні фізичними особами торгівлі продуктовими або промисловими товарами за готівкові кошти на ринках, якщо такі фізичні особи сплачують ринковий збір відповідно до законодавства;
при продажу у кіосках, з лотків та розносок газет, журналів та інших видань, листівок, конвертів, знаків поштової оплати, якщо питома вага такої продукції становить понад 50 відсотків загального товарообігу за відсутності продажу алкогольних напоїв та підакцизних непродовольчих товарів, а також при продажу жетонів та проїзних квитків у касах метрополітену;
при продажу води, молока, квасу, олії та живої риби з автоцистерн, цистерн, бочок та бідонів; страв та безалкогольних напоїв у їдальнях і буфетах загальноосвітніх навчальних закладів і професійно-технічних навчальних закладів під час навчального процесу;
якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо);
при продажу товарів у системах електронної торгівлі (комерції).

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 р. №136 (із змінами і доповненнями), встановлений перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів, (надання послуг) 200 тис. гривень на один суб’єкт господарської діяльності при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим.

Контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи ДПУ шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку виконання операцій з купівлі-продажу іноземної валюти здійснюють НБУ, органи державної податкової служби України шляхом проведення оперативних перевірок.

Планова перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку. Будь-яке податкове або адміністративне нарахування, здійснене з порушенням цього правила, вважається незаконним та не підлягає виконанню.

Позапланова перевірка, що провадиться уповноваженими контролюючими органами стосовно осіб, визначених у частині другій цієї статті, може здійснюватися виключно на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідно до рішення суду.

Планові або позапланова перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

За порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів ДПУ застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

1.У п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

2.Двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян: у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій у разі не використання при здійсненні розрахункових операцій; у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи непрошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або не зберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну; у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

3.Десяти, неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; у разі невиконання друку контрольної стрічки або її не зберігання протягом встановленого терміну.

4.П'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості; у разі порушення встановленого у п. 1 ст. 9 Порядку проведення розрахунків через каси підприємств, установ і організацій, в яких ці і операції повинні проводитися з оформленням прибуткових та видаткових касових ордерів і видачею відповідних квитанцій, підписаних та завірених печаткою у встановленому порядку, або у разі порушення порядку оформлення розрахункових і звітних документів при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті.

5.Ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій реєстратора розрахункових операцій, в конструкцію чи програмне забезпечення якого внесені зміни, не передбачені конструкторсько-технологічною та програмною документацією виробника.

При порушенні встановленого цим Законом порядку виконання операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, до уповноважених банків та суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками, за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

1.Ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у таких випадках непроведения розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій, нероздрукування розрахункового документа, що підтверджує виконання операції з купівлі-продажу іноземної валюти, або проведення операції на неповну суму коштів; У разі застосування при здійсненні розрахункових операцій незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій, невідповідності даних розрахункових документів, що підтверджують здійснення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, даним їх других примірників та/або даним фіскального звіту.

2.П’ятикратного розміру суми, на яку виявлено незбіг, - у разі перевищення суми готівкових коштів або іноземної валюти на місці проведення операцій над сумою коштів, яка зазначена у фіскальному звіт.

3.П'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – у разі застосування при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти реєстратора розрахункових операцій, в який внесено зміни в програмно-технічні засоби, що реалізують фіскальні функції.

До суб'єктів підприємницької діяльності що реалізують для застосування у сферах, визначених цим Законом, реєстратори розрахункових операцій з числа включених до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, в конструкцію чи програмне забезпечення яких внесені зміни, не передбачені конструкторсько-технологічною та програмною документацією виробника, за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовується фінансова санкція у розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний реалізований реєстратор розрахункових операцій, при цьому вартість реалізованої продукції повертається покупцю, а реалізована продукція підлягає конфіскації. До суб’єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. До таких суб’єктів, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки – загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

До суб'єктів підприємницької діяльності, які не виставили цінники на товар, що продається (меню, прейскуранти або тарифи на послуги, що надаються), використовують цінники та прейскуранти, що містять ціни і тарифи в іноземній валюті або в інших одиницях, які не є гривнею, застосовується фінансова санкція у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний невиставлений цінник на товар (меню, прейскурант або тариф на послугу) або виставлений цінник на товар (меню, прейскурант або тариф на послугу) в іноземній валюті чи в інших одиницях. Зазначені цінники та прейскуранти мають бути розміщені у спосіб, який не дозволятиме покупцям (у тому числі контролюючим особам) вилучати такі цінники та прейскуранти поза контролем осіб, уповноважених таким продавцем здійснювати нагляд за дотриманням норм цього Закону. За умисне вилучення працівником контролюючого органу цінника (прейскуранта) з метою неправомірного накладення на продавця адміністративного або іншого стягнення такий працівник притягається до відповідальності згідно з законом.

Суми вказаних санкцій підлягають перерахуванню суб’єктами підприємницької діяльності до місцевого бюджету за місцем їх реєстрації в десятиденний термін з дня прийняття рішень про їх застосування.

Контрольні запитання

У чому полягає господарсько-торговельна діяльність?
Назвіть види підприємств оптової торгівлі.
Якими є функції оптової торгівлі?
У чому зміст роздрібної торгівлі?
Якими є вимоги до суб’єктів господарської діяльності у сфері громадського харчування?
У чому особливість послуг як товару?
Як проводиться атестація підприємств побутових послуг?
Поясніть принципи державного регулювання у сфері захисту прав споживачів.
Назвіть функції Держспоживстандарту щодо захисту прав споживачів.
Назвіть штрафні санкції за порушення прав споживачів
Для чого застосовуються реєстраторів розрахункових операцій?
У чому роль ДПА щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій?
У яких торгових операціях не застосовуються реєстратори розрахункових операції?
Які санкції застосовуються за порушення вимог щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій?

Blog

Господарське право

Содержание