Оун- упа: шляхами лицарів ідеї І чину вічний борець
| Вид материала | Книга |
- План роботи: Вступ. Україна напередодні Другої світової війни. Діяльність оун створення, 369.41kb.
- Анатоля Бедрія "оун І упа", 409.32kb.
- Боротьба оун-упа за незалежність в історичній картині світу, 67.15kb.
- Історія оун-упа: події, факти, документи, коментарі фіров П. Т. історія оун-упа: події,, 2927.67kb.
- Історія оун-упа: події, факти, документи, коментарі фіров П. Т. історія оун-упа: події,, 2934.55kb.
- Фиров п. Т. История оун-упа: события, факты, документы, комментарии фиров П. Т. История, 3007.23kb.
- Фиров п. Т. История оун-упа: события, факты, документы, комментарии фиров П. Т. История, 3013.43kb.
- Роман шухевич – генерал-хорунжий упа, 646.3kb.
- Рыжков, Вадим оун-упа на Днепропетровщине: против двух фронтов // День(укр), 2011.№235/236(23., 118.15kb.
- Діяльність української повстанської армії на закарпатті в 1944 – 1954, 1224.26kb.
ПРОТИ ДВОХ ОКУПАНТІВ
Проголошення Організацією Українських Націоналістів через національні збори у Львові Акта відновлення Української Держави не було єдиним свідченням про волевиявлення нашого народу. За кілька днів вироблено інший важливий документ, який 5 липня 1941 року Українське Державне Правління переслало німецькому урядові та урядам держав, які вели, і тим, які не вели війни проти Росії. Це була Декларація Українського Державного Правління, в якій вказувалося:
«Український народ відновив і проклямував у Львові Українську Незалежну Державу. Вона має за собою тисячолітню традицію. Його остання історична форма – це Українська Народна Республіка 1917, 1918-1920 років, яка була визнана урядами Німеччини, Австрії і інших центральних держав. Берестейським договором заключили згадані держави з Україною мир. Спираючися на тисячолітню традицію і рівно ж міждержавний акт, заключений в Берестю 1918 року, відбудовував народ на руїнах російської тюрми народів свою справжню незалежну державу...
Ми боремося і кривавимося з самого початку її існування в боротьбі проти марксистсько-російської тиранії, бо нас поставила доля на найбільше висунутий східний форпост Європи. Тому ми привітали з радістю цей факт, що також інші народи і держави включилися в ту боротьбу і тим чином приходять нам з поміччю.
Ми прагнемо з ними дальше боротися за нашу суверенність і волю.»76
Німецький уряд ніяк не зреагував на цей документ.
Невдовзі німецькі високі владні представники зустрілися з членами УДП. На тій зустрічі відбувся обмін вимогами, які ставили обидві сторони.
Німецьке становище: а) справу державности і уряду відкласти до здобуття Києва, поклавшися на фюрера і маючи до нього «довір'я», б) армії не творити, в) передусім працею і господарськими засобами помагати німецькій армії для її перемоги, г) навіть у мріях українців не існує, яку «великопростірну» Україну нам приготовляє Гітлер, по Каспій і (мало що не по Урал) і Кавказ після перемоги!
Наше становище: а) проголошення відновлення державности і створення Уряду, це невідкличні історичні й актуальні факти, б) без армії немає суверенної держави; українці не прагнуть, щоб їх хтось визволяв, але за свою незалежність самі постоять, воювали, воюють і будуть воювати; не признають засади, що лише «германи» можуть носити зброю, в) негайне партнерство і рівноправність двох суверенних чинників, г) в перемогу не віримо без політичної розв'язки проблем Сходу Європи, тобто негайного здійснення концепції розвалу російської імперії на національні незалежні держави, а не творення нової імперії, ґ) іншої бази для співпраці і продовжування переговорів немає, як суверенність української держави з усіма консеквенціями».77
Зустріч виявилася безрезультатною.
Однак «верхи» Німеччини не забарилися показати звірячий оскал нацизму стосовно до інших народів, найперше, українського. За кілька днів гестапо заарештувало Степана Бандеру і прем'єра України Ярослава Стецька, вимагаючи від них уневажнити проголошений Акт. Обидва відмовилися навідріз, вибравши кацети й тортури. Тим часом гестапо проводить арешти членів уряду, Проводу і сотень членів ОУН, багато з яких загинуло в німецьких концетраках. Між ними – і два рідні брати Степана Бандери.
Але завдяки заздалегідь виробленим планам, Організація і дальше діяла справно. Тисячі найкращих членів ОУН все ще ішли похідними групами з нашою літературою в Україну. Вони часто посувались з першою лінією фронту, по селах і містах скликали мітинги і освідомлювали наш нарід. Ці групи виконували добру виховну працю, бо кілька років пізніше я часто зустрічав у рядах УПА людей, які завдяки тим групам були освідомлені. Деякі з них були навіть на вищих постах УПА.
Та невдовзі гестапо й поліція стали ловити членів ОУН і розстрілювали або засилали до своїх концентраків, де їх тисячі загинуло.
В Україну наїжджало щораз більше німців, гестапо і їхніх зверхників для адміністрації. Щоби утримувати свою величезну армію, її вбрати і прохарчувати, німці потребували великих запасів і вони починають збирати від нашого населення великі контингенти, і то брутальним способом. Крім грабунків, вони ловили людей на рабську працю до Німеччини. Це ловлення вже перевищувало сотні тисяч, багато яких пізніше згинуло від американських і англійських бомб. В цьому грабунку збіжжя, худоби, ловленні людей, німцям досить перешкоджала наша поліція. Майже в кожному випадку такої облави (так народ називав ці ворожі акції) наша поліція повідомляла людей, а ці, зокрема, молодь, забирали із собою майно і втікали до лісу.
Німці ставали щораз жорстокіші. Вони ловили людей, десяткували – розстрілювали або вішали на ринках і там їх залишали на пострах. Атмосфера була дуже напружена, німці вже роззброїли на деяких станціях нашу поліцію. Зате багато станиць нашої поліції своєчасно перейшли в ліси, приєдналися до загонів УПА, яка саме організовувалася. Стихійна боротьба проти німців набувала все більш організованого характеру.
На наші терени німці навозять польську поліцію із шовіністичним наставленням. Це долило багато оливи до вогню.
Я дев'ятнадцятилітнім юнаком мав змогу бути присутнім між старшими, визначнішими людьми Організації і чути їхні розмови. «Чого ми чекаємо і тратимо час, коли в нас є зброя і люди готові до акції? Якщо ми скоро не зорганізуємо спротиву, то нас німаки викінчать». «Чекай, не гарячкуй», – говорив другий, – Провід чекає, щоби німота й більшовики взаємно себе викінчили».
Кругом пожвавлювався рух молоді. Конспірація була дальше сильна, і не всі відали, що діється. Ми не знали, де в підпіллі перебуває наш Провід. До Проводу на наших щаблях був респект, пошана, і понад усе ставилася дисципліна. Далі зверталось велику увагу на патріотичне виховання молоді. Ночами десь зникала із зброєю наша поліція. З Волині й Полісся доходили чутки, що наша УПА починає успішно говорити зброєю з ворогами України.
У кожній країні, окупованій німцями, підпільні групи завдавали їм поважних втрат. Ці групи одержували, різними дорогами, від аліянтів, допомогу. Наша ж УПА ні від кого не могла сподіватися ніякої допомоги. Вона воювала тільки тим, що здобула в боях, як трофеї.
В 1942 році зима була жорстока. Німецька армія, не приготовлена до такої зими, застрягла у снігах і морозах. Всі знаки на небі й землі показували, що цей «тисячолітній райх» війну програє. Німці тепер почали шалену акцію грабунку всього, що потрібно для їхньої армії. Нацисти безжально нищили нарід розстрілами, вішанням в центрах міст, тисячами везли до своїх концентраків. Вони також рішили цілком винищити жидів і циганів.
Весною 1943 року вже ішли чутки про програш німців. Повний програш такої сильної німецької армії спричинили три головні речі.
Перша, – безглузда нацистська політика щодо поневолених Москвою народів. При допомозі тих народів німцям, московська імперія в 1941 році була б впала до кількох тижнів. Доказ, – що понад чотири мільйони з червоної армії перейшло на сторону німців. Однак доля їх була набагато жахливіша (і більша числом), як доля жидів.
Друга причина програшу, це люта зима, до якої німецька армія не була вповні підготовлена і вояцтво масово гинуло від морозу.
Третя, – це нищення жидів. Ті з них, що жили у вільному світі, змусили до дії уряди держав антигітлерівської коаліції, і тим самим порятували московську імперію.
Ось далеко не повний перелік засобів цієї допомоги за даними західних держав:
Воєнних літаків – 7 925 шт.
Джіпів – 50 501 шт.
Вантажних машин – 427 284 шт.
Тяжких транспортних машин –- 13 403 шт.
Мотоциклів – 35 000 шт.
Дорожно-будівельних машин –- 8 000 шт.
Локомотивів – 1 981 шт.
Товарних вагонів – 11 155 шт.
Кораблів – 123 шт.
Криголамів – 3 шт.
Танків – понад 7 000 шт.
Арт.гармат – 13 000 шт.
Автоматів – 131 633 шт.
Вибухівки – 136 тон.
Харчів – 8 820 906 тон.
Бензину й дизпалива – 2 541 008 тон...
Євген: – Ми про це знаємо, читали.
Олексій: – Нам вказували на те, що допомогу західних держав не слід переоцінювати.
Саша: – Навіщо й згадувати про це. Ми ж ведемо мову про вашу УПА.
Відповідь: – Це якраз до теми. Бо в той час, коли кількамільйонна армія зупинила гітлерівців під Москвою, вона почала діставати ту допомогу від Заходу. Тим часом вивезені більшовиками на Урал українці та вояки червоної армії, мобілізовані з Західної України до початку німецького нападу, були кинуті, як чорнороби, на будову воєнних об'єктів, під гаслом: «Все для фронту, все для перемоги». Під пильним наглядом енкаведистів працювали ці люди, як каторжники. А Москва засилає в тил німцям своїх добре озброєних партизанів.
А хто допомагав українському підпіллю? Хто дав хоч один набій для Української Повстанської Армії? Жодна західна держава! УПА могла розраховувати і мусила покладатися тільки на власні сили свого народу, з самого початку свого зародження.
Павло: – Як усе це було в житті?
Відповідь: – Попередньо вже згадано про те, що творилися українські самооборонні боївки та відділи, які захищали населення від нападів німецьких каральних загонів та від червоних партизанів, про методи боротьби яких вже сказано перед тим, а також від наскоків польської партизанки. Ще влітку 1942 р. діяло кілька повстанських таборів на Кременеччині, Володимирщині й Рівненщині – у лісах. Тут юнацтво проходило військовий вишкіл, зводили бої з карателями й іншими ворогами. Перші самооборонні відділи ОУН (під проводом Степана Бандери) організував Сергій Качинський – «Остап». Відтак постала перша сотня УПА – к-р Іван Перегійняк «Довбешка», «Коробка» – в основному з поліщуків, з нею й інші сотні. Офіційним днем сформування УПА вважається 14 жовтня 1942 року.78
Олексій: – Словом, починалося з партизанщини й отаманщини.
Відповідь: – Але дуже скоро Провід ОУН повів справу на вищому військовому рівні: з Краєвих військових штабів створено Штаб УПА – Північ, всі сили підпорядковано Головному Командуванню УПА. Повстанська армія стає грізною силою для німців і червоних партизан. На початку квітня 1943 р. УПА контролює Волинь і майже все Полісся, звідки майже повсюдно повтікали німецькі жандарми й адміністрація. Натомість німці спровадили туди поліційні батальйони з поляків, і вони стали «вірним помічником гестапо в боротьбі з українським визвольним рухом».79 Та, незважаючи на те, що число ворогів українського національно-визвольного руху побільшилося, ряди УПА швидко зростали: почали активні дії УПА – Південь, згодом УПА – Захід, які поділялися на декілька Воєнних округ (ВО). Боротьба проти німців набирала гостроти, стає всенародною.
Саша: – Просто не віриться, що ваша УПА воювала проти німців.
Павло: – Справді, ні в школі, ні в технікумі, ні в армії про те ми не чули.
Відповідь: – Так, УПА воювала проти німців. І, одночасно, проти більшовицьких партизанів. Точніше буде сказати так: УПА давала відсіч гітлерівцям і більшовикам. Для того наведу вам один з розділів «Історії УПА».
Німецько-большевицькі акції проти УПА 80
Ріст і поширення УПА не давали спокою ані німецьким окупантам, ані большевикам, що вже збиралися повертатися в Україну. Практичні німці боялися, перш за все, за жнива і їх висліди, – контингенти. Кох добре знав, що його позиція буде в Гітлера й Герінга тим сильніша, чим більше поїздів з українським збіжжям і харчами він вишле до Німеччини. Поширення УПА вдаряло в основи його позиції. Знов же большевики розцінювали УПА, як поважну ідеологічно-політичну силу, що вдаряла в самі основи большевицької імперії.
Так, чи інакше, німці й большевики зайняли однозгідне становище в відношенні до українського визвольного руху, до УПА. Вони визнали, що це їх ворог, якого треба поборювати з усіх сил. І вони немов порозумілись, щоб УПА однозгідно поборювати. Вони подали собі руки для спільних акцій проти УПА. Є багато документів, які свідчать про співпрацю німців і большевиків в поборюванні українського визвольного руху.
Німецькі акції проти УПА були дуже нескладні. Німці вважали, що УПА можна побороти силою й брутальністю. Для тієї мети вони вживали: а) пропаганду і б) терору, що мали залякати українське населення та в) мілітарні акції, що мали розгромити й розпорошити українські «банди». Масовий терор німецьких окупантів продовжувався з нестримною силою впродовж цілого 1943 року. Дня 23.11. німецькі душогуби розстріляли в Крем'янці 40 українських закладників, 8.ІІІ. – 485 в'язнів рівненської тюрми, 16.ІІІ. – 600 душ с. Ремель, Олександрійського р-ну, в цьому часі, в Житомирі, 120 людей разом з дітьми, і т. д. Дня 10.ІV., перед мілітарною акцією проти українських повстанців у Горохівщині, вимордовано 425 душ українського населення в с. Княже.
Першою більшою мілітарною акцією проти УПА була акція на Горохівщині. Вона тривала три тижні й у ній уперше брали участь німецькі танки й літаки. Акція почалась наступом на с. Сільце, в якому перебував відділ УПА к-ра Грома. Дня 9.V. німці повели велику акцію на Скабарівський ліс, в якій брали участь 5 літаків, і на село Скабарівщину.
Відділи УПА були попереджені про маршрути німців для «активного й рухливого способу вислідити й знищити банди». Таким чином моторизовані з'єднання німецької жандармерії мандрували: 58-е з Дубна до Острога, 60-е з Кобриня до Турійська, 47-е з Матієва до Лаврова, 48-е з Любомля до Гощі, й ніде не натрапили на «банди». Зате там, де їх не сподівались (до речі, німецькі розвідочні дані про розташування відділів УПА були дуже скупі), вони були й робили успішні засідки на ворога (5.VI. – Дюксин, над р. Горинню). Найбільш удалий був наскок відділів УПА на німецький поїзд між ст. Немовичі й Малинська уночі з 23 на 24 червня. У цьому нападі знищено майже 150 бійців гестапівського карального загону, що вертався з акції, і здобуто велику кількість зброї та амуніції. Напад цей виконали сотні УПА к-ра «Дороша» й «Яреми», при чому оба командири були в цьому бою ранені.81
Звичайно, німці не могли бути вдоволені акцією ген. Гінцлера. Тоді саме Розенберг відвідував Україну й, звичайно, Кохові було дуже незручно, що його політика «твердої руки» дає такі малі результати. До речі, серед самих німців ставав щораз більший спротив проти безглуздої політики Коха й його співпрацівників і меморіали, навіть нацистських партійців, сипалися до Берліна один за другим. Для рятування свого престижу, Кох вирішив за всяку ціну ліквідувати УПА. У порозумінні з Гімлером він спровадив на Волинь великого спеціаліста для поборювання «банд» – генерала фон дем Баха, відомого, пізніше, як пацифікатора варшавського повстання. Цей німець польського роду (Залєвскі), прославив себе на Волині, як один з найбільших катів українського народу. Кривавий терор, що його розвели загони фон дем Баха на волинській землі, переходить своїми розмірами всі злочини, що їх поповнили нацистські варвари під час II Світової війни. З подивом гляділи на подвиги «уповноваженого райхсфюрера для поборювання банд» – СС обергруппенфюрера й генерала поліції – фон дем Баха, в Москві, й посилали йому тисячі червоних партизанів з допомогою.
Ось так, на початку липня, насунули великі большевицькі банди на Любомельщину. Одна банда загналась аж у Вербський р-н на Володимирщині, але більша частина зупинилася в Головянському р-ні. Банди ці нараховували понад 1000 бійців. Проти банд виступили бійці УПА групи «Турів» (к-р Рудий). Остаточний погром банд стався між с. Гай і Ставки. Большевики втратили вбитими 287 чоловік і мали багато ранених, їх просування на південь спинено. Коли вже було по всьому, на цих теренах з'явились німці й почали палити українські села (Руда, Підгороддя і т.д.).
Офензиву проти УПА готував фон дем Бах методично. Почалося від насичення Волині німецькою пропагандивною літературою, що їх скидали німецькі літаки в усіх закутках. Не можна сказати, щоб ця пропаганда не була плитка й примітивна. На думку пропагандистів фон дем Баха, в усьому нещасті Волині були винні «галичани», «галиційські підбурювачі», «галицькі жиди» (так!) – (який знайомий мотив!), що без решти запродались большевикам («ОУН скинуло маску та виявило, що воно нічим не різниться від сфанатизованих орд жидівсько-большевицьких бандитів»). Дальше йшли нарікання на злочини «бандерівців», на їх криваві оргії і грабунки. Звідтіля висновки: «оунівці мусять бути покарані, щоб український нарід міг жити». Тому український нарід мусить «зголошувати кожного бандита, кожного бандерівця німецьким урядам», або «гнати тих хлопців через границю назад до Галичини». Щоб переконати українське населення, що «в проводі ОУН сидять агенти Москви», німці поширювали провокативну листівку в російській мові за підписом, нібито, совєтського маршала А. Васілєвского, що зверталась до «украинских партизан Волыни и Подолии» й обіцювала, що совєтське правитєльство готове «вождя и руководитєля Степана Бандеру ввести в состав украинского совєтского правитєльства». І зараз за нею з'являється листівка до «Українців Волині й Поділля», підписана «Лєонтієм Марковським, українському народові відданим і вірним», що кличе: «карти розкриті», «геть із зрадниками українського народу» і взиває до «матері й жінки», щоб витягали синів і чоловіків з лісу. До речі, на провокативну листівку Васілєвського покликався у своїй відозві сам фон дем Бах.
Коли б «усовіщування» українського населення не дали наслідків, то фон дем Бах грозив «страшним Божим (так!) судом» над народом. «Бандити вже відчули на собі силу німецької «люфтваффе» й справедлива кара від міцної німецької зброї» чекатиме всіх, хто протиставиться німецькому війську. Ці погрози, очевидно, не перешкоджували фон дем Бахові, кричати; «Українці в лісах! Тут говорить німецький райх в імені Європи та її великої і старої культури». До речі, наголошення німецької культури й «вищої» місії німецького народу в боротьбі з большевизмом було частим мотивом німецької пропаганди.
Пом'якшивши отак терен Волині й Полісся своєю пропагандою, фон дем Бах приступив до переведення широкої терористичної акції проти українського населення. Першим її етапом були масові арешти української інтелігенції, що її перевели по всій Волині німці, вночі з дня 15 на 16 липня. Арештовано тоді понад 2000 українських громадян, з того в Крем'янці 280, в Рівному 200, в Луцьку 160 і т. д. Багато арештованих німецькі душогуби негайно розстрілювали (Ніна і Ольга Куцевич, Олександер Бусель і т.д).
Рівночасно німецькі літунські ескадри вилітають на бомблення українських сіл. Здається, не було тоді села на Волині, яке б не пережило відвідин німецьких літаків. Особливо сильно бомблено села на південь від Луцька: над р. Стиром і Полонкою (Несвіч, Лаврів, Ставрів, Радомист, тощо). Навіть людей, що працювали на полі, обстрілювали кулеметами з літаків.
Дальшим етапом терористичної акції були наскоки загонів фон дем Баха на українські села. Ще й досі годі збагнути, на яких засадах німці планували ці удари. Звичайно, терпіли села, що не брали надто активної участі в боротьбі УПА.
Фон дем Баха спеціальність: палення живцем людей. Дня 2 липня німці з поляками й узбеками наскочили на с.Губків, Людвипільського р-ну. Карателі зігнали людей до місцевої церкви й підпалили її. В огні палаючої церкви згинув священик о. Венедикт Корницький, псаломщик Борис Петрів і сотні українських мужчин, жінок і дітей. Цього ж дня німці вчинили таку саму криваву розправу в с. Великі Селища того ж району.
Дня 14 липня, німці з поляками й узбеками напали на чесько-українське село Малин Острожецького району на Дубенщині. Польська поліція й узбеки під німецькою командою загнали людей до місцевої дерев'яної церкви, до шкільного будинку й до клунь, і всіх їх спалили. Страшний крик конаючих в огні людей було чути за 5 км. Згинуло тоді в огні 624 чехи і 116 українців.
Для порівняння: в с. Лідіце в Чехії, німецьке гестапо розстріляло 10.VI. 1942 р. – 187 чоловіків, у тому числі двох хлопців нижче 14 р. життя й одного старця понад 80 р. життя. 203 жінки цього села вивезено в концтабір Ревенсбрюк, дітей – до німецьких сиротинців.
Про трагедію Лідіце знає цілий світ. А скільки їх на Україні!
24 липня великий німецький каральний загін у силі 500 вояків рушив на сс. Туличів, Літин. Радовичі Турійського р-ну на Ковельщині.
Карателі спалили до тла село Туличів, половину села Літина й почали палити село Радовичі. Вбили понад сотню українців. Але тут з допомогою поспішили відділи УПА групи «Турів». Зав'язався великий бій, в якому розгромлено карателів. Німці втратили понад 100 вбитими, стільки ж ранених, кільканадцять автомашин, кухню, зброю, та під прикриттям ночі втекли до Ковеля, знищуючи по дорозі навіть свої відзнаки.
Очевидно, повищі приклади, це тільки частина всього того, що діялося на Волині під час великої офензиви ген. фон дем Баха проти УПА. Це тільки частка того, що українцям довелося витерпіти впродовж цього кривавого літа 1943 р.
Останнім етапом акції фон дем Баха були мілітарні акції проти УПА. До цієї акції він ужив 50 танків і панцерних авт, 27 літаків, 10 змоторизованих батальйонів з важкою зброєю й артилерією й приблизно 10000 німецьких і польських поліцистів та жандармів. Дальшими допоміжними частинами були мадяри й «батальйонці», хоч одні й другі вважались німцями ненадійними в боротьбі проти УПА. На залізничних лініях уведено в дію 5 панцирних поїздів (бази: Ковель – 2, Киверці – 1, Здолбунів – 2).
Бої цих загонів з УПА розгорнулись по всій Волині.
В окремих місцях цього кривавого літа відбулися такі бої (не враховуючи дрібних сутичок): липень – 35, серпень – 24, вересень –15. У цих боях УПА втратила 1237 старшин і бійців убитими й раненими, між ними декількох визначних керівників УПА й підпілля. Втрати цивільного населення в наслідку акції фон дем Баха перевищили 5000 людей. Німці втратили понад 3000 вбитими й раненими.
Поважним успіхом упівської зброї був теж триденний бій під Радовичами, дня 7-9 вересня 1943 р. Бої ці звели три курені групи УПА «Турів» з великою групою німців, що прибула з Ковля. У бою брала участь по обох сторонах артилерія, по німецькій стороні також панцирний потяг. У цьому бою, яким командував зас. к-ра групи «Турів» Вощак, УПА розгромила німців. Втрати німців виносили 298 вояків убитими й раненими. Здобуто трофеї: 5 скорострілів, багато крісів й автоматичної зброї, боєприпаси. Перемога під Радовищами викликала велику паніку в Ковлі; німці говорили про тисячі українських повстанців і готувались до евакуації. 82 Немає сумніву, що офензива фон дем Баха не дала йому бажаних результатів.
Врешті Гімлер відкликав свого «головноуповноваженого» й на його місце призначив ген. Пріцмана.
Большевики бачили трудне положення німців і їх неуспіхи в боротьбі проти УПА й поспішили їм з допомогою. Із Білорусі на Україну рушили у вересні й жовтні багатотисячні загони відомого партизанського ватажка – ген. Фьодорова – Чернігівського (перед війною був у Чернігівському обкомі першим секретарем). Посувались вони на Волинь трьома великими групами: обабіч р. Случ, з Полісся через Невель на Морочне і Любешів і з Берестейщини вздовж р.Буг. «Фьодоровці» бешкетували на українських селах, не згірш гестапівців.
У с.Серники, Висоцького р-ну, вони спалили 60 хат і вимордували 40 родин, в Дубровицькому районі спалили 172 хати в с. Орв'яниця, Нівецьк, Грань, Припутні, Заліщани. Всюди нищили могили, висипані в честь борців за волю України. Шукали за українськими «фашистами» й нищили їх, часом з цілими родинами».
Надзвичайно цінний і цікавий матеріал про боротьбу ОУН - УПА з гітлерівцями зібрав і недавно оприлюднив І. Грищин - Грищук, давши йому назву «Відлуння боротьби ОУН-УПА на заході Європи». Ще в 1943-1944 рр. слава про героїв УПА лунала на Заході, а в Україні, навіть сьогодні, про цю звитягу українських воїнів або не чули, або знають дуже мало. То ж «прочитайте тую славу»...