Geum.ru

Чних заходів з недопущення захворювання тварин на дирофіляріоз, ветеринарно-санітарних заходів у разі виникнення захворювання та є обов’язковою для її виконання

Вид материалаДокументы

Содержание


IV. Заходи з ліквідації дирофіляріозу
Подобный материал:

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Державного комітету ветеринарної медицини України

від ____ ___________ № _____


ІНСТРУКЦІЯ


ЩОДО ДІАГНОСТИКИ ТА ЗАХОДІВ ПРОФІЛАКТИКИ І ОЗДОРОВЛЕННЯ ТВАРИН ВІД ДИРОФІЛЯРІОЗУ


I. Загальні положення


1.1. Інструкція щодо діагностики та заходів профілактики і оздоровлення тварин від дирофіляріозу (далі Інструкція) встановлює порядок проведення профілактичних заходів з недопущення захворювання тварин на дирофіляріоз, ветеринарно-санітарних заходів у разі виникнення захворювання та є обов’язковою для її виконання.

1.2. Дирофіляріоз – гельмінтозна хвороба собак, котів та інших м’ясоїдних тварин, а також людини, збудниками якої є нематоди родини Filariіdae підряду Filariata роду Dirofilaria. Статевозрілі гельмінти паразитують у серці, легеневій артерії й інших кровоносних судинах, а також підшкірній клітковині, личинки (мікродирофілярії) – у периферійній крові.

1.3. Хвороба носить природно вогнищевий характер. Збудники уражають всіх представників родини собачих (єнотовидні собаки, вовки, лисиці, шакали) та котячих (рисі, леопарди, тигри).

В Україні реєструють п’ять видів збудників Dirofilaria immitis, що паразитує в серці, легеневій артерії та інших кровоносних судинах, Dirofilaria repens – в підшкірній клітковині, D. Dracunculoides - паразитує в серозних порожнинах тіла, D. reconditum – в навколонирковій жировій тканині, D. grassi – у підшкірній та міжм’язовій тканинах.

Довжина самця Dirofilaria immitis становить 12-18 см, ширина – 1,1-1,2 мм. Хвостовий кінець загострений, має конічну форму, і вузькі бічні крила, при­анальні сосочки та дві неоднакові спікули. Самка завдовжки 25-30 см, завширшки 0,7-1,5 мм. Вульва відкривається в передній частині тіла. Довжина самця Dirofilaria repens 4,8-
7 см, самки – 10-17 см.

Мікродирофілярії (личинки) досягають у довжину 0,22-0,3 мм, в ширину – 0,005-0,007 мм.

Дирофілярії – біогельмінти. Розвиваються вони за участю проміжних хазяїв – комарів родини Culicidae родів Anopheles, Aedes, Culex. Під час кровоссання на м’ясоїдних тваринах проміжні хазяї заковтують мікродирофілярій з кров’ю. В організмі комарів вони двічі линяють і досягають інвазійної стадії впродовж 8-14 діб. Після чого личинки проникають у хоботок комахи, розривають її губи та пальпи і під час кровоссання потрапляють в організм дефінітивного хазяїна. Циркулюють вони у крові близько 80-120 діб. В подальшому личинки мігрують лімфогенним і гематогенним шляхами до місця локалізації дорослих гельмінтів.

Паразити досягають статевої зрілості через 6-9 міс. і живуть в організмі дефінітивного хазяїна впродовж 3-5, інколи 10 років. Коти є неспецифічним (факультативним) хазяїном для D. immitis. У них гельмінти не досягають таких розмірів, як у собак і препатентний період інвазії значно довший (близько 8 місяців).

1.4. Основним джерелом поширення інвазії є хворі м’ясоїдні тварини. Масове ураження їх гельмінтами спостерігається в період льоту комарів (весна та перша половина літа).

В організмі інвазованих м’ясоїдних тварин самки гельмінтів народжують личинок. Одна самка може народити до 5000 таких личинок. Максимальна їх кількість з’являється в периферійних кровоносних судинах, як правило, ввечері та вранці.

1.5. Патогенний вплив на організм тварин виявляється в основному механічною та токсичною діями гельмінтів. Статевозрілі паразити спричинюють значні зміни в серці, кровоносних судинах і є причиною виникнення запальних процесів в шкірі. Вони викликають алергічну реакцію, вторинний імунодефіцит та активізацію умовно патогенної мікрофлори.

1.6. Клінічні ознаки залежать від інтенсивності інвазії, виду гельмінтів, часу перебування їх в організмі. При зниженні резистентності організму розвиваються і загострюються найрізноманітніші хвороби – від порушення мозкового кровообігу до розвитку гнійно-запальних процесів органів грудної та черевної порожнин (піометра, гнійний простатит, гострий гепатит та пієлонефрит і ін.).

Паразитування D. Repens спричинює ураження лап, голови, боків, спини. Виникає папульозний дерматоз. З’являється пригнічений сухий кашель, виснаження. Внаслідок ушкодження периферійної нервової системи спостерігаються стійке викривлення шиї вбік і парези кінцівок. Після значного фізичного навантаження такі собаки гинуть.

У разі ураження D. immitis у хворих спостерігають пригнічення, розлад серцевої діяльності, схуднення, прискорення дихання, набряки кінцівок. Можуть виникати гемоглобінурія та жовтяничність слизових оболонок. Згодом розвивається водянка грудної або черевної порожнин. Нерідко з’являється асфіксія і тварина гине.

У котів клінічні прояви дирофіляріозу досить мінливі. Частіше проявляються вони серцевими, печінковими та нирковими ускладненнями. Тварини можуть раптово гинути внаслідок тромбоемболії легеневої артерії, гострих запальних реакцій, спричинених мігруючими личинками, а також нефропатії.


ІІ. Методи діагностики


2.1. Діагноз на дирофіляріоз вважається встановленим:

2.1.1. При виявленні личинок мікрофілярій в крові (сироватці крові) тварин;

2.1.2. При виявленні гельмінтів (молоді і статевозрілі форми) під час оперативних втручань чи патолого-анатомічного розтину.

2.2. Відбір проб крові. Для дослідження (вранці або ввечері) у пробірку відбирають 3-5 мл крові з підшкірної вени передпліччя і додають до неї кілька крапель антикоагулянта (гепарин, цитрат натрію чи трилон Б).

2.3. Лабораторні дослідження проводять методами:

2.3.1 Метод нативної краплі. До кількох крапель крові на предметному склі додають 1-2 краплі фізіологічного розчину та готують тонкий мазок і досліджують під малим збільшенням мікроскопа – даний метод застосовується лише для встановлення попереднього діагнозу;

2.3.2 Метод центрифугування. До венозної крові додають воду 1:7, центрифугують 3 хв. (5000 об/хв), краплю осаду досліджують під малим збільшенням мікроскопу.

2.4. Гельмінтів (молоді і статевозрілі форми) виявляють під час оперативних втручань та посмертно за результатами повного або неповного гельмінтологічних розтинів.

При розтині трупів тварин звертають увагу на збільшення печінки та селезінки. Відмічають ендокардит, асцит. Слизові оболонки можуть бути жовтяничні. Шкіра в ділянці голови та нижньої частини кінцівок гіперемійована, на ній виявляють папули заповнені серозним або гнійним вмістом з мікродирофіляріями. Часто спостерігають набряки міжщелепового простору. В уражених органах знаходять статевозрілих гельмінтів.

Зібраних паразитичних червів консервують у 70 º спирті або рідині Барбагалло (3 мл формаліну, 0,85 г кухонної солі та 100 мл дистильованої води).

2.5. Лабораторні дослідження можна проводити методами імуноферментного аналізу.

IІІ. Заходи профілактики


3.1. Після ввезення на територію України і проходження державного ветеринарно-санітарного контролю сприятливих тварин ставлять на карантин терміном на 30 днів у спеціально підготовлені приміщення. У цей період проводяться діагностичні дослідження на наявність у крові личинок дирофілярій під контролем державної служби ветеринарної медицини.

При виявленні тварин уражених личинками мікрофілярій їх піддають лікуванню відповідно до пункту 4.5.4. цієї Інструкції.

3.2. Керівники притулків і розплідників тварин зобов’язані:

3.2.1. Завозити тварин тільки з благополучних пунктів;

3.2.2. Під час карантинування тварин проводить діагностичні дослідження на наявність у крові личинок дирофілярій під контролем державної служби ветеринарної медицини;

3.2.3. Двічі на рік (наприкінці весни та восени) проводить обов’язкове лабораторне обстеження всіх собак старших за 6 міс. на дирофіляріоз.


IV. Заходи з ліквідації дирофіляріозу


4.1. При підтвердженні діагнозу на дирофіляріоз державна лабораторія ветеринарної медицини терміново повідомляє відповідного головного державного інспектора ветеринарної медицини.

4.2. Головний державний інспектор ветеринарної медицини відповідно до експертного висновку державної лабораторії видає розпорядження про впровадження карантинних обмежень, до засідання місцевої державної протиепізоотичної комісії, але не довше ніж на 72 години.

4.3. За поданням відповідного головного державного інспектора ветеринарної медицини місцева надзвичайна протиепізоотична комісія протягом 24 годин повинна прийняти рішення про запровадження карантинного обмеження відповідно до законодавства України.

4.4. Протягом перших 24 годин з моменту прийняття рішення про запровадження карантинних обмежень щодо дирофіляріозу місцева надзвичайна протиепізоотична комісія вживає всіх необхідних заходів для інформування про це осіб, які перебувають на території карантинної зони, та місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування суміжних адміністративно-територіальних одиниць. Повідомлення про запровадження карантинних обмежень тварин має бути опубліковане в офіційному друкованому виданні, що розповсюджується на всій території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Для забезпечення оперативного повідомлення осіб про запровадження карантинних обмежень місцева державна надзвичайна протиепізоотична комісія задіює телебачення та радіомовлення.

4.5. За умов карантинних обмежень:

4.5.1. Визначають межі інфікованої (5 км., в містах 500 м.) та буферної (10 км., в містах 1000 м.) зон.

4.5.2. В інфікованій зоні:

- Беруть на облік всіх сприйнятливих тварин;

- Проводять діагностичні дослідження всіх сприйнятливих тварин методом вказаним в пункті 2.3.2. цієї Інструкції та повторно проводять такі дослідження на 60 добу;

- Забороняють ввезення, вивезення сприйнятливих тварин;

- Вживають заходів по зменшенню чисельності безпритульних тварин;

- В осередках масового виплоду комарів (місцевість з підвищеною вологістю, біля боліт, річок, озер, тощо) здійснюють деларвацію водойм, із застосуванням інсектицидних препаратів;

- Собак, що знаходяться в інфікованій зоні, обробляють інсектицидними препаратами упродовж всього сезону активності комарів (з початку квітня-травня і до кінця жовтня-листопада).

4.5.3 В буферній зоні:

- Беруть на облік всіх сприйнятливих тварин;

- Проводять діагностичні дослідження всіх сприйнятливих тварин методом вказаним в пункті 2.3.2. цієї Інструкції;

- Забороняють ввезення, вивезення сприйнятливих тварин;

- Вживають заходів по зменшенню чисельності безпритульних тварин.

4.5.4. Тварин, інвазованих мікродирофіляріями, ізолюють і проводять повний курс мікрофілярицидної терапії, який включає в себе застосування препаратів групи макроциклічних лактонів: абамектину (дуотин), івермектину, (баймек, біомектин, бровермектин, івермік, івермектин, івомек, інтермектин), дорамектину (дектомакс), моксидектину (адвокате, цайдектин), селамектину (стронгхолд) та клозантелу (бронтел, клозантел, сантел) тощо, у рекомендованих лікувальних дозах.

4.5.5. Тварин, які пройшли повний курс лікування, лабораторно обстежують на 60 та 90-ту добу.

4.5.6. При необхідності уражену тварину піддають еутаназії, а її труп знищують шляхом спалювання (про що складають відповідний акт) або утилізують в біотермічній ямі (яма Беккарі, Чеська яма).

4.5.7 Карантинні обмеження знімають після отримання негативного результату лабораторних досліджень на 90 добу (як це визначено в п. 4.5.5) останньої інфікованої тварини, або після знищення останньої інфікованої тварини.


V. Відповідальність


5.1. Посадові та інші особи за порушення цієї Інструкції, інших ветеринарно-санітарних вимог щодо профілактики та боротьби з дирофіляріозом несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.


Начальник Управління забезпечення

протиепізоотичної роботи Державного

комітету ветеринарної медицини України Д.А. Мороз