Тема Цивільне право
| Вид материала | Документы |
- Вимоги щодо написання курсових робіт з навчальної дисципліни „Цивільне право України”, 37.21kb.
- Одеська національна юридична академія, 548.25kb.
- Київський національний університет імені тараса шевченка, 1283.07kb.
- Прикарпатський національний університет імені василя стефаника, 1123.13kb.
- Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого, 3071.65kb.
- Київський національний університет імені тараса шевченка осетинська ганна анатоліївна, 355.9kb.
- Київський національний університет імені тараса шевченка на правах рукопису Безклубий, 2337.3kb.
- Національна академія наук україни інститут держави І права імені в. М. Корецького фурса, 688.71kb.
- Тема 1: Цивільне право в системі галузей права України, 1126.62kb.
- Міністерство внутрішніх справ України Харківський національний університет внутрішніх, 842.55kb.
Н
Надзвичайний стан — особливий правовий режим діяльності державних органів, органів місцевого і регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій, введений Верховною Радою України, що допускає тимчасове обмеження в здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб, покладаючи на них додаткові обов'язки.
Напівпрезидентська (змішана) республіка - форма республіканского правління, за якої президент обирається народом, але парламентові надаються певні повноваження щодо контролю за діяльністю президента при формуванні уряду і здійсненні виконавчої влади.
Народний суверенітет - повновладдя народу, здійснення ним своєї невід'ємної й неподільної влади самостійно та незалежно від будь-яких інших соціальних відносин.
Національна безпека - стан захищеності життєво важливих інтересів особи, держави та суспільства від існуючих і можливих загроз у всіх сферах суспільних відносин.
Національний суверенітет - повновладдя нації у вирішенні всіх питань свого національного життя аж до реальної можливості створення самостійної національної держави.
Населення — в міжнародному праві — люди, що перебувають на території даної держави і підпорядковані її юрисдикції. До складу населення входять громадяни даної держави, а також іноземні особи без громадянства (апатриди), з подвійним громадянством (біпатриди), які мешкають у цій державі тривалий час. Біженці і переміщені особи не входять до складу населення держави свого тимчасового перебування.
Недієздатність — неможливість для громадянина власними діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки. Визнання громадянина недієздатним можливе в судовому порядку, якщо внаслідок душевної хвороби або недоумства він не може розуміти значення своїх дій або керувати ними.
Недійсність шлюбу — укладення шлюбу з порушенням встановленого законом порядку чи за наявності перешкод для цього, а також у разі реєстрації шлюбу без наміру створити сім'ю (фіктивний шлюб). Шлюб визнається недійсним в судовому порядку за позовом одного з подружжя, прокурором, особами, права яких порушені, а також позовом інших осіб у випадках, спеціально передбачених законом.
Необхідна оборона — дії, вчинені з метою захисту інтересів чи прав особи, яка захищається, або іншої особи, інтересів суспільства або держави від суспільне небезпечного посягання шляхом завдання шкоди тому, хто посягає, якщо такі дії були зумовлені потребою негайного відвернення
чи припинення посягання. Закон не допускає перевищення Н. о.
Неосудність — нездатність особи усвідомлювати свої дії або керувати ними в момент вчинення суспільно небезпечної дії внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану. Такі особи не підлягають покаранню, але до них за призначенням суду можуть бути вжиті примусові заходи медичного характеру.
Неустойка — встановлена законом або договором грошова сума, яку боржник зобов'язаний сплатити кредиторові у випадках порушення зобов'язань. Н. може бути в твердій сумі, в процентах до суми або мати форму додаткового платежу. Різновидами Н. є штраф, пеня.
Норма права — загальнообов'язкове формально визначене правило поведінки загального характеру, встановлене або санкціоноване державою, яке забезпечується в кінцевому результаті примусовою силою компетентних органів держави. Н. п. — це первинна "елементарна" частина системи права З Н. п. складаються нормативні акти, кодекси, галузі, підгалузі права і вся система права в державі.
Нормативний акт — офіційний письмовий документ, який приймається компетентними
державними органами і встановлює, змінює або відміняє норми права; розрахований на регулювання певного виду суспільних відносин і неодноразово застосовується до конкретних життєвих ситуацій Н. а. є джерелом права і має свою певну форму (закони, укази, постанови, інструкції та ін.).
Нотаріат — система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені законом України "Про нотаріат", з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, в державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси). У населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбачені законом, виконують уповноважені на це посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад консульські установи України і дипломатичні підприємства України. До нотаріально посвідчених документів прирівнюються заповіти громадян, посвідчені керівниками або черговими лікарями лікувальних закладів, санаторіїв тощо, капітанами суден, начальниками експедицій, командирами (начальниками) військових частин, з'єднань, установ і закладів, начальниками місць позбавлення волі у випадках, передбачених законом "Про нотаріат".
О
Обвинувач — особа, яка підтримує обвинувачення в суді під час розгляду кримінальної справи. Підтримання обвинувачення від імені держави покладено на прокуратуру Обвинувачення можуть підтримувати також особи, уповноважені громадськими організаціями і трудовими колективами (громадські О., а також потерпілі при відсутності державного І громадського О. і в справах, які порушуються лише за їхніми скаргами).
Обвинувачений — особа, до якої на підставі достатності доказів про скоєння нею злочину в установленому законом порядку винесена постанова про притягнення до участі в справі як О.
Обвинувачення — процесуальна діяльність, спрямована на доведення винності конкретної особи у скоєнні нею злочину і забезпечення застосування щодо неї справедливого покарання; зміст обвинувальної тези про винність особи, сформульованої, зокрема, в постанові про притягнення особи як обвинуваченого, в обвинувальному висновку, в промові прокурора під час судових дебатів.
Об'єднання громадян — добровільне громадське формування, яке створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. О. г., незалежно від його назви, згідно з чинним законодавством, вважаються політичні партії та громадські організації.
Обов'язок (юридичний) - передбачена правом міра й вид необхідної поведінки суб'єкта.
Опіка — одна з правових форм захисту особистих і майнових прав, законних інтересів громадян. Опіка встановлюється над неповнолітніми і над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок душевної хвороби або недоумства.
Ордер — документ, що є основою для укладання договору найму на вказане в ньому житлове приміщення в будинках державного і суспільного фонду або фонду ЖБК. Ордер видається місцевими органами державної влади. Ордер може бути визнаний недійсним у судовому порядку.
Оренда (майновий найм) — в цивільному праві — угода, згідно з якою одна сторона (наймодавець) зобов'язується надати іншій стороні (наймачеві) майно для тимчасового користування за плату. Сторони можуть називатися орендодавець та орендатор, якщо, наприклад, предметом угоди є земля.
Особа фізична — окремий громадянин як суб'єкт цивільного права, який володіє правоздатністю і дієздатністю, учасник правових відносин, наділений конкретними юридичними правами та обов'язками.
Особа юридична — організація, яка володіє відособленим майном, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав та нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді.
Особистість — людина, яка наділена певними властивостями і є членом суспільства. Людина виступає матеріальним носієм О. Але не кожна людина є О. Раб, наприклад, не розглядається як О. Не є О. і душевно хвора людина з тяжким захворюванням. О. — продукт суспільства, історії, а людина - природи. О повинна володіти рисами, властивими дорослій і психічно здоровій людині. О. суворо індивідуальна і в тому її цінність, що і визначає її місце в суспільстві та державі. Відносини О. з державою визначаються через інститут громадянства.
П
Пенсія —гарантована Конституцією форма матеріального забезпечення громадян в старості, в разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, а також втрати годувальника.
Пеня — різновид неустойки. Застосовується у випадках прострочення виконання зобов'язань. За загальним правилом П. встановлюється у процентах від суми (ціни) простроченого обов'язку.
Підвідомчість — розмежування компетенції між різними органами, формами державної діяльності з вирішення конкретних питань, з розгляду окремих конкретних справ. П. визначає, хто повинен вирішувати питання, наприклад, міліція чи прокуратура, суд чи інспекція і т.п.
Підгалузь права – декілька однорідних інститутів права, що регулюють більш вузьку, ніж галузь, групу суспільних відносин.
Підзаконний акт — правовий акт компетентного органу, прийнятий відповідно до закону або на його основі і на виконання закону. Принципи верховенства закону, законність вимагають, щоб всі П. а. строго відповідали вимогам закону і особливо Конституції.
Підсудність — особливість справ, яка вказує, якому судові належить розглядати кримінальні, цивільні або господарські справи чи матеріали про адміністративні правопорушення. П. можна розглядати і як зобов’язання суду першої інстанції розглядати певну категорію тих чи інших справ.
Парламентарна (конституційна) монархія - монархія, в якій влада монарха
в усіх сферах здійснення державної влади суттєво обмежується, йому надається лише формальний статус глави держави й виключно представницьке повноваження.
Пасивне виборче право - право громадян бути обраними до складу виборних органів державної влади та місцевого самоврядування.
Підприємницька діяльність - самостійна, ініціативна, систематична на власний ризик діяльність суб'єкта з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку.
Податки - обов'язкові платежі, які сплачують юридичні особи і населення до бюджету в розмірах та в строки, передбачені законом.
Податкова система 7- врегульована нормами права сукупність суспільних відносин, по введенню, стягненню на території держави податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Позов — це правовий шлях захисту порушеного чи оспорюваного суб'єктивного права, тобто конкретного права, що належить певній особі. П. оформляється у формі позовної заяви, яка повинна мати необхідні реквізити: назва суду, до якого подається заява, від кого йде П., адреса сторін, зміст позовної вимоги та ін.
Позовна давність — встановлений законом строк для захисту порушеного права в суді.
Політика — мистецтво управління державою. Серцевиною П є завоювання, утримання і використання державної влади. Стосовно різних сфер суспільного життя П. держави може бути внутрішньою і зовнішньою, а також П. у сфері економіки, соціального, культурного, національного, військового, аграрного життя тощо. П. тісно пов'язана з економікою і функціями держави.
Політична система — цілісний комплекс взаємопов'язаних державних і громадських організацій та їх закладів, що здійснюють управління політичним, економічним і соціальним розвитком суспільства. У центрі П. с. знаходиться держава, оскільки вона офіційно виступає представником від усього суспільства, уособлює суверенітет народу, здійснює загальносоціальні функції щодо керівництва суспільством, визначає зміст системи права і здатна забезпечити її функціонування на території всієї держави.
Політичний (державний) режим — один із елементів форми держави, що являє собою сукупність засобів і способів здійснення політичної влади, які виражають її зміст і характер і обумовлені політичною обстановкою у державі (расистський, військово-диктаторський). П. р. буває і у вигляді демократії з її різновидами (лібералізм, консерватизм, радикалізм). Різновиди П. р. можна поділити на дві великі групи: демократичний і авторитарний. П. р. дає можливість уточнити форму держави і, зокрема, форму державного правління.
Право — система забезпечених державою соціальних, загальнообов'язкових норм, які виражають зведену в нормативних актах державну волю народу і виступають регулятором суспільних відносин.
Правова держава — найбільш демократична, відкрита цивілізована держава, в якій здійснення влади базується на пануванні права, верховенстві законів; особистість перебуває під високим, надійним правовим захистом, де існують їх взаємні обов'язки і відповідальність; забезпечений надійний механізм здійснення системи права, відсутність диктатури одного класу над іншим; чітко дотримується принцип розподілу влади; враховуються міжнародні стандарти із захисту прав та законних інтересів особи, а також в інших сферах людської діяльності; забезпечується плюралізм думок і гласність, шанобливе ставлення до досягнень минулих поколінь; усувається варварське використання природних ресурсів і створюються умови для прогресивного розвитку майбутніх поколінь. Теорію П. Д. розробив у XVIII столітті Еммануїл Кант, професор університету в Кенігсберзі, родоначальник німецької класичної філософії.
Правова система - це сукупність усіх юридичних явищ, що існують у даному суспільстві.
Правовий статус особи - це система або сукупність юридичних прав, свобод і обов'язків особи, які закріплені в національному законодавстві, міжнародному праві (ратифіковано парламентом) або загальновизнані суспільством у природному, звичаєвому і договірному праві. Правових статусів існує дуже багато, залежно від громадянства особи, соціального статусу, посади, професії тощо.
Правовідносини — суспільні відносини, урегульовані нормами права, за допомогою яких їх учасники реалізують належні їм суб'єктивні права та юридичні обов'язки.
Правоздатність - закріплена в законодавстві здатність суб'єкта правовідносин мати юридичні права та нести юридичні обов'язки.
Право власності — урегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. П. в. в Україні охороняється законом і виступає в таких формах: державна, комунальна, приватна, колективна. Всі форми власності є рівноправними.
Правоохоронні органи - органи, які наділені державною компетенцією щодо охорони суспільних відносин, урегульованих правом.
Правопорушення - винна поведінка право дієздатної особи, яка суперечить приписам норм права, завдає шкоди іншим особам і тягне за собою юридичну відповідальність.
Правопорядок - це система правовідносин, які виникають в результаті реалізації права і правових законів у процесі здійснення правозаконності і характеризуються станом злочинності і правопорушень в суспільстві, регіоні і трудовому колективі.
Правосуб'єктність - здатність бути суб'єктом права (учасником правовідносин).
Правочини – це дії осіб, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Представницька демократія — сукупність форм організації державної влади, за якої певні важливі рішення щодо управління справами суспільства й держави приймаються виборними установами (парламентами, муніципалітетами тощо).
Президент — глава держави. Згідно з Конституцією України є главою держави, головнокомандувачем Збройних Сил України. Його повноваження визначаються Конституцією і Законом "Про Президента України" від 5 липня 1991 року, ін. законами. П. України обирається громадянами України строком на 5 років, він є гарантом забезпечення прав і свобод громадян, державного суверенітету України, дотримання Конституції, представляє Україну в міжнародних відносинах, скасовує акти центральних органів державної виконавчої влади, здійснює помилування, видає укази про амністію і виконує інші зазначені у Конституції повноваження.
Президентська республіка — республіка, в якій повноваження глави держави, а в деяких випадках — і глави уряду, належать президентові, який обирається непарламентським шляхом (громадянами держави) і формує уряд, що не несе відповідальність перед парламентом.
Приватизація житла — відчуження квартир (будинків), господарчих споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.), що відноситься до них, державного житлового фонду на користь громадян України.
Принципи — основоположні, вихідні положення, основні засади у чому-небудь. У правозастосуванні, в організації цієї діяльності — керівне положення, обумовлене самою природою держави, яке вказує, у якому напрямку повинна здійснюватися ця діяльність.
Принцип "Розподілу влади" — основне начало, за яким роз'єднується, розподіляється державна влада. Розробка теорії "розподілу влади" належить Ш. Монтеск'є (XVII ст.), французькому правознавцеві, просвітителеві, філософу. Виступаючи проти абсолютизму, він поділив державну владу на три гілки: законодавчу, виконавчу та судову. Учення про "розподіл влади" має велике значення в забезпеченні законності і може розглядатися як важливий фактор взаємного стримування різних державних владних структур та органів від зловживань і порушення законів.
Прогул — невихід на роботу без поважних причин упродовж усього робочого дня, а також відсутність на роботі протягом трьох годин упродовж робочого дня підряд або сумарно. П. також вважається залишення роботи без попередження власника про розривання трудової угоди.
Прокурор — посадова особа органів прокуратури, яка в межах своїх повноважень здійснює вищий нагляд за виконанням законів. До поняття "П." включаються: Генеральний П. і його заступники, підлеглі П, їхні заступники, старші помічники П, начальники управлінь та відділів, їхні заступники, старші П. і П. управлінь та відділів, що діють у межах своїх компетенції.
Проступок - діяння, яке порушує приписи норм права, але не сягає рівня суспільної небезпеки, притаманного злочинам.
Р
Ратифікація — остаточне затвердження міжнародного договору, на підставі якого договір стає обов'язковим для виконання державами, що його підписали. Р. в обов'язковому порядку підлягають найважливіші міжнародні акти (про дружбу, про ненапад, про співробітництво і взаємну допомогу, територіальне розмежування тощо). Після Р. держави, що підписали договір, обмінюються ратифікаційними грамотами.
Республіка - форма правління, при якій повноваження вищих державних органів здійснюють представницькі виборчі органи.
Референдум — особлива, найбільш демократична форма голосування, в якій виявляється пряме народовладдя. Р. — це спосіб прийняття всенародним голосуванням рішень з найбільш важливих питань державного життя. В Україні виділяються такі види Р: всеукраїнський, Р. Автономної Республіки Крим та місцеві Р. Рішення, прийняте шляхом Р., є остаточним, мас обов'язкову силу на певній території і може бути скасованим лише шляхом Р.
Розірвання шлюбу (розлучення) — припинення шлюбу за життя подружжя за заявою обох або одного з них. Існує два порядки Р. ш. — судовий і спрощений (органами РАЦСу). Органи запису актів громадянського стану розривають шлюби за взаємною згодою подружжя на розлучення, якщо нема неповнолітніх дітей чи спорів про майно та аліменти; коли особа визнана судом безвісти відсутньою (один рік нема відомостей про місцеперебування) або оголошена мертвою (нема відомостей про місцеперебування впродовж трьох років або шести місяців за обставин, що загрожували життю — аварія, стихійне лихо та ін.), а також з особою, засудженою за вчинення злочину до позбавлення волі не менше як на три роки.
С
Самоуправління місцеве та регіональне — це діяльність місцевих та регіональних державних органів за самостійним вирішенням безпосередньо або через виборні органи всіх питань місцевого життя у рамках законності. Територіальну основу С. м. та р. утворюють села, селища, міста з їх радами. До органів місцевого С. м. та р. відносяться і такі органи самоорганізації громадян, як громадські, квартальні, вуличні, домові та інші комітети. Формами безпосереднього волевиявлення населення можуть бути, наприклад, сільські сходи, загальні збори, місцеві референдуми. Голова обласної, районної ради є вищою посадовою особою в системі С. м. та р. області, району.
Санкція - це частина правової норми, в якій закріплюються заходи юридичної відповідальності, покарання або інші види впливу і примусу у випадку вчинення правопорушення, злочину або іншої шкоди, які передбачені в нормі права.
Санкція прокурора — дозвіл прокурора на проведення певних передбачених законом слідчих і оперативно-розшукових дій.
Свобода совісті — це особиста свобода громадянина, яка включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або не сповідувати ніякої релігії, вільно поширювати свої релігійні чи атеїстичні переконання. При цьому не допускається ніякого примусу, зокрема для отримання від священнослужителя відомостей, отриманих ним при сповіді.
Система права — побудова, форма організації права в державі. Елементарною часткою С. п. є норма права, яка входить до статті нормативних актів. Сукупність відносно самостійних норм права, що регулюють певну групу суспільних відносин, утворює інститут права, який є наступним, більш містким елементом С. п. Сукупність інститутів права, які регулюють якісно однорідну сферу суспільних відносин, утворює галузь права, а їх сукупність є основою для систематизації законодавства, підвищення правової культури та ефективності правозастосування.
Систематизація законодавства — діяльність з упорядкування та удосконалення законодавства, приведення його до певної внутрішньо узгодженої системи. Існують дві основні форми систематизації — кодифікація та інкорпорація. При інкорпорації нормативні акти об'єднуються за зовнішніми ознаками (хронологія, тематика, алфавіт) у збірники, зібрання, зводи. Кодифікація передбачає переробку нормативного матеріалу і створення єдиного логічно послідовного, внутрішньо цілісного акта-кодексу. Систематизоване законодавство полегшує роботу правозастосувачів у виборі необхідних норм права і правильного їх застосування.
Службовець — працівник розумової і нефізичної праці державних і громадських установ, які отримують заробітну плату і розподіляються на окремі професійні групи
Соціальні норми — загальні правила поведінки людей в суспільстві, зумовлені його соціально-економічним ладом, вони є результатом свідомо-вольової діяльності. С. н. поділяються на норми права, норми моралі, звичаї, норми громадських організацій та ін.
Справедливість — категорія морально-правової і соціально-політичної свідомості, принцип моралі, безсторонність відповідно до істини. У разі може бути основою переконливості, мірою оцінки прийнятих, здійснених правових актів, їх властивістю і вказує, що перед законом усі рівні. Особливо необхідна там, де дається простір при правозастосуванні, де присутній суб'єктивний чинник і передбачає розумне співвідношення між діянням і без діянням (злочином і покаранням), працею і винагородою тощо. Почуття С. з'являється у процесі виховання і стає рисою людини. Високе почуття С. стимулює, спрямовує поведінку людини і обумовлює активну її участь у суспільному житті, в боротьбі із злочинністю й іншими негативними явищами на здійснення високих ідеалів.
Статус особи — сукупність правил, які регулюють поведінку окремих фізичних, юридичних і посадових осіб. До поняття "статус" включаються не лише права та обов'язки, але й гарантії забезпечення прав, свобод і виконання обов'язків, відповідальність, статусні правовідносини, принципи їх здійснення. Можна говорити про статус фізичної, юридичної, посадової особи, громадянина. С. о. має об'єктивний характер, тобто він обумовлений структурою взаємовідносин особи з державою, суспільством. Правовий С. о. — поняття більш широке, ніж громадянина, тобто включає в себе не тільки взаємини з державою, але й з партіями, громадськими організаціями, однієї особи з іншою. Крім того, свій статус мають особи без громадянства, іноземці. Статус не залежить від волі й свідомості особи, статус якої визначений.
Структура норм права — внутрішня будова норми, її складові елементи, частини. Норма-права будується на умовній моделі: "якщо.., то...". Норма права має три елементи: гіпотеза, диспозиція, санкція. У гіпотезі вказуються ті умови, за яких ця норма повинна діяти. Як правило, гіпотеза починається словом "якщо", за його відсутності воно мається на увазі. У диспозиції вказується, якою повинна бути поведінка за наявності передбачених гіпотезою фактичних обставин. Це саме правило поведінки, права та обов'язки, що регулюються нормою. Санкції — це міра відповідальності за недотримання, порушення диспозиції.
Суб'єкт права — особа, здатна згідно із законом мати і здійснювати права та обов'язки.
Суб'єктивне право (право громадянина) — передбачена певною нормою права можливість суб’єкта поводиться певним чином.
Суверенітет України — згідно з Декларацією про державний суверенітет України — це верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади держави в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
Судова влада - це третя гілка влади в соціально-демократичних правових державах. Вона здійснює правосудця на підставі чинного законодавства і Конституції України. Особливе місце в системі судової влади займає Конституційний Суд, який має право розглядати спори між законодавчою і виконавчою владою, давати висновки про конституційність і правозаконність законів, інших підзаконних нормативно-правових актів, тлумачити Конституцію.
Сумісництво — виконання працівником, крім основної роботи, іншої регулярно оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час.
Суспільний лад — система всіх суспільних, соціальних відносин, властивих суспільству на конкретному етапі його розвитку. Ця організація суспільства обумовлена пануючою в ньому системою господарювання і характером власності на засоби виробництва (економічна основа), класовою структурою суспільства (соціальна основа) і формою здійснення державної влади (політична основа), що випливають із цього. С. л. охоплює всі сторони суспільного життя, а не лише ті, що відносяться до держави.