Політологія: підручник / Ред. О. В. Бабкіна, В. П. Горбатенко. К. Вц "Академія", 2003. 528 с. (Альма-матер)
| Вид материала | Документы |
- Языковая норма: новые и старые трещины на русскоязычном пространстве, 226.85kb.
- Нові надходження за жовтень Природничі науки, 890.65kb.
- Учебная литература 2000-2008, 7765.75kb.
- Іван Франко І проблеми теорії літератури Автор – Михайло Гнатюк Гнатюк М. І. Іван Франко, 97.64kb.
- Податкове право Підручник, 5195.48kb.
- Кая система высшего профессионального образования будет переориентирована на потребности, 238.11kb.
- Авторскаяпрезентацияутешител, 1666.08kb.
- Пайовик Б. Д., Матисякевич М., Матейко Р. М. Л22 Економічна історія України І, світу:, 9370.63kb.
- Пайовик Б. Д., Матисякевич М., Матейко Р. М. Л22 Економічна історія України І, світу:, 7677.03kb.
- А. А. Избранное [Текст] / А. А. Блок; сост. Е. А. Дьякова. М. Аст, 2003. 528 с. Ложкова,, 116.81kb.
Політологія: підручник / Ред. О. В. Бабкіна, В. П. Горбатенко. - К. : ВЦ "Академія", 2003. - 528 с. - (Альма-матер).
Підручник, перше і друге видання якого були схвально сприйняті науково-педагогічною громадськістю і студентами, у новому варіанті охоплює широкий спектр історико-теоретичних і прикладних проблем, акцентує на пізнанні сутності й особливостей вияву за різних часів і в різних суспільствах феномену політики, закономірностей політичного розвитку суспільств, специфіки реалізації політичних інтересів, співвідношення політичної практики з етикою, мораллю. Його новизна полягає у національно орієнтованій інтерпретації світової політичної науки, демократичному підході до висвітлення загальноцивілізаційних і вітчизняних процесів, проблем політичного життя.
Розрахований на студентів вищих навчальних закладів, прислужиться всім, хто цікавиться принципами функціонування політики.
Зміст
РОЗДІЛ 1. РОЗВИТОК ПОЛІТОЛОГІЇ ВІД НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО СЬОГОДЕННЯ. 5
1.1. Політологія як наука і навчальна дисципліна 5
Політологія в системі суспільних наук 5
Предмет політології 5
Структура та функції політології 5
Методологія політології 5
1.2. Політика як соціальне явище 12
Сутність, структура й функції політики 12
Політика й сучасний розвиток українського суспільства 12
1.3. Виникнення та еволюція світової політичної думки 18
Суспільно-політичні уявлення Давнього світу 18
Політичні вчення епох Раннього християнства і Середньовіччя 18
Політична думка Нового часу 18
1.4. Зародження і розвиток політичної думки в Україні (X - початок XX ст.) 30
Еволюція політичних ідей від Київської Русі до козацько-гетьманської держави 30
Суспільно-політична думка доби українського національного відродження 30
1.5. Утвердження політології як науки 39
Інституювання й теоретичні передумови формування політичної науки 39
Основні національні школи й проблемні підходи сучасної західної політології 39
1.6. Українська політична думка XX століття 45
Націонал-комуністична течія української політичної думки 45
Політичні ідеї української міжвоєнної еміграції: Дмитро Донцов, В'ячеслав Липинський 45
Суспільно-політична думка повоєнної української еміграції: Володимир Винниченко, Іван Лисяк-Рудницький 45
РОЗДІЛ 2. ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ 53
2.1. Громадянське суспільство 53
Поняття та особливості громадянського суспільства 53
Становлення й утвердження інституту громадянства 53
Права людини в сучасних міжнародних відносинах 53
Культура громадянства в сучасному світі 53
2.2. Політичне життя суспільства 62
Політичне життя у структурно-функціональному вимірі 62
Виборча система 62
Політичне життя як уособлення багатоманітності політичних процесів 62
2.3. Демократія в політичному житті сучасного світу 68
Демократія та її роль у політичному процесі 68
Основні критерії, принципи та ознаки демократичної організації суспільства 68
2.4. Людина і політика 73
Людський вимір політики і напрями політичної соціалізації особи 73
Людина як суб'єкт політики та основні параметри її діяльності 73
2.5. Етнонаціональні відносини й національна політика 79
Соціально-етнічні спільності: народ, етнос, нація 79
Етнонаціональні відносини і світовий досвід самовизначення народів 79
2.6. Етнонаціональна політика в Україні 84
Мета і завдання вітчизняної етнонаціональної політики 84
Зміст, принципи і суб'єкти етнонаціонального розвитку 84
Етнонаціональні виміри і механізм вдосконалення українського суспільства 84
РОЗДІЛ 3. ПОЛІТИЧНА ВЛАДА І ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА 92
3.1. Політична влада 92
Влада як системоутворюючий чинник політичної системи 92
Основні концепції політичної влади 92
Форми та механізм політичної влади 92
Поняття легітимності та принцип поділу влади 92
3.2. Політична система суспільства 98
Поняття і структура політичної системи 98
Функції й типологія політичних систем 98
3.3. Політична система України 102
Проблема становлення політичної системи України 102
Модель суспільно-політичного устрою в сучасній Україні 102
Стратегія подолання економічної кризи й розвитку політичної системи України 102
3.4. Держава в політичній системі суспільства 108
Поняття «держава» і теорії її походження 108
Типи, структура і функції держави 108
Структура держави 108
Форми державного правління і державного устрою 108
Демократична, соціальна, правова держава 108
Майбутність держави 108
3.5. Політичні режими 117
Поняття й типологія політичних режимів 117
Сутнісні ознаки й проблеми утвердження демократичного політичного режиму 117
3.6. Політичні партії 122
Поняття і типологія політичних партій та партійних систем 122
Роль і функції партій у суспільно-політичному житті 122
Політичні партії в парламентах і урядах 122
Становлення багатопартійності в сучасній Україні. Перспектива утворення партійної системи 122
3.7. Громадські об'єднання і рухи 131
Поняття, права та функції громадських об'єднань і рухів 131
Класифікація громадських об'єднань 131
3.8. Політична еліта і політичне лідерство 136
Еліти в політиці: поняття та еволюція теорії 136
Природа, концепції та класифікація політичного лідерства 136
РОЗДІЛ 4. ПОЛІТИЧНА СВІДОМІСТЬ, КУЛЬТУРА ТА ІДЕОЛОГІЯ 142
4.1. Політична культура та ідеологія 142
Сутність політичної культури 142
Політична свідомість та поведінка в структурі політичної культури 142
Типи політичної культури 142
Походження та функції політичної ідеології 142
4.2. Світові політико-ідеологічні доктрини 148
Лібералізм і неолібералізм 148
Консерватизм і неоконсерватизм 148
Соціалізм і сучасна соціал-демократія 148
Фашизм і неофашизм 148
4.3. Політика і мораль 155
Діалектика взаємовпливу політики і моралі 155
Політика в морально-етичному вимірі 155
4.4. Політична етика 161
Етичне тлумачення політики: наукові критерії та вітчизняна традиція 161
Політика і мораль в умовах реформування українського суспільства 161
4.5. Політика і релігія 167
Релігія як чинник політичного життя суспільства 167
Держава і церква: основні моделі взаємодії 167
Державно-церковні відносини в Україні 167
4.6. Політика і засоби масової інформації 174
Масова інформація та її поширення в суспільстві 174
Засоби масової інформації як "четверта влада" 174
Суспільні функції ЗМІ 174
Суперечності сучасного розвитку вітчизняних ЗМІ 174
РОЗДІЛ 5. ПОЛІТИЧНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ 182
5.1. Політичні конфлікти 182
Теоретичне осмислення і типологія політичних конфліктів 182
Основні способи врегулювання конфліктних ситуацій 182
5.2. Політична модернізація 188
Виникнення і розвиток теорії модернізації 188
Зміст і основні характеристики політичної модернізації 188
Модернізаційний процес в Україні: основні проблеми та умови їх вирішення 188
5.3. Міжнародні відносини і світовий політичний процес 194
Міжнародні відносини і зовнішньополітична роль держави 194
Нові тенденції в розвитку міжнародних відносин і світового політичного процесу 194
Україна у світовому співтоваристві 194
5.4. Україна в сучасному геополітичному просторі 202
Україна на тлі глобальних політичних трансформацій 202
Україна в загальноєвропейському політичному процесі 202
5.5. Національна безпека і національні інтереси України 207
Основні виміри національної безпеки України 207
Національні інтереси України 207
РОЗДІЛ 6. ПРИКЛАДНА ПОЛІТОЛОГІЯ 212
6.1. Політичне управління та його соціотехніка 212
Сутність управління та його роль у суспільно-політичному житті 212
Політичні рішення і технологія їх реалізації 212
Способи й засоби підвищення ефективності політичного управління 212
6.2. Політичні технології 217
Мистецтво забезпечення необхідного результату в політичній участі та діяльності 217
Особливості використання індивідуальних та загальних політичних технологій 217
6.3. Політичний маркетинг 223
Поняття, функції і види політичного маркетингу 223
Дослідження політичного ринку. Вивчення громадської думки 223
Функції опитування громадської думки 223
Виборча інженерія 223
Імідж. Політичне рекламування 223
6.4. Політичний менеджмент 228
Поняття і функції політичного менеджменту 228
Функціонування команди і менеджмент виборчої кампанії 228
Менеджмент правлячої команди 228
6.5. Політичне прогнозування 234
Специфіка, підстави й засади політичного прогнозування 234
Принципи та методи політичного прогнозування 234
Етапи вироблення прогнозу і критерії його ефективності 234
КОРОТКИЙ СЛОВНИК ПОЛІТОЛОГІЧНИХ ТЕРМІНІВ 240
Розділ 1. Розвиток політології від найдавніших часів до сьогодення.
1.1. Політологія як наука і навчальна дисципліна
Політологія в системі суспільних наук
Предмет політології
Структура та функції політології
Методологія політології
________________________________________
Політологія як наука вивчає політичне життя суспільства в його різноманітних виявах, заглиблюючись у таємниці політики і влади, закономірності діяльності політичної еліти, партій, лідерів, соціальних верств і народних мас. Вона сприяє виробленню світоглядних і ціннісних настанов, вмінню пов'язувати політичні знання із суспільно-політичною практикою. Закорінені в давніх часах спроби збагнути особливості політичного розвитку людської цивілізації постійно розвиваються і вдосконалюються, збагачуючи світову суспільно-політичну думку, синтезуючи й систематизуючи політичні знання.
Політологія в системі суспільних наук
Політичне життя е об'єктом вивчення багатьох суспільних наук, позаяк у суспільстві кожна подія і кожен факт мають політичне забарвлення. Торкаючись інтересів людей, вони можуть бути відповідно інтерпретовані або мати політичні наслідки. З цієї точки зору суспільство в цілому є політичним. Як зауважив французький політолог Ж. Бюрдо, «реальність нейтральна, політичною ж є свідомість». Певна специфіка політики, а також і те, що всі види людської діяльності, усі суспільні явища пов'язані з політикою, зумовлюють політичний аспект усіх суспільних наук. Водночас є науки, основне завдання яких — дослідження політичного життя. Провідною серед них є політологія.
Політологія (грец. politika — державні й суспільні справи і logos — слово, поняття, вчення) — наука, об'єктом якої є політика і її відносини з особистістю та суспільством.
Як відносно самостійна галузь знань вона сягає своїми витоками сивої давнини, її розвиток тісно пов'язаний з розвитком філософських знань. Оскільки політика була інтегрована в суспільне буття, філософія як універсальна наука супроводжувала людину все життя, здійснюючи пошук оптимального політичного ладу. Знання про політику, які сформувала антична філософська думка, стали основою політичної філософії наступних епох, незважаючи на відмінність їх емпіричного матеріалу, особливості історичного часу, розмаїття суспільно-політичних традицій у різних країн та народів.
Нітрохи не модернізуючи античну думку, політична філософія сприйняла політику як суспільне явище, що і є сутністю, провідним началом спільного життя людей, організованого державою. Античні мислителі започаткували вивчення політичної мови і політичного ораторства (Платон), дослідили такі політичні, соціальні, моральні цінності, як свобода, право, справедливість, добро та ін. У новітні часи розвивались узагальнюючі, універсальні концепції політики і влади, які отримали політичне, гуманістичне, фундаментально-соціологічне та економічне обґрунтування.
Розвиток соціально-орієнтованого філософського знання триває дві з половиною тисячі років, однак ще на початку XX ст. статус політичної філософії, як і політології, не був остаточно визначений. Упродовж XX століття поняття політичної філософії та політології цілком прижилися, а в 50—60-х роках настав «бум» політико-філософських та політологічних досліджень. В останні десятиліття розширилися функції політичної філософії, сформувалися методи, структура філософського знання, окреслилося їхнє розмежування з наукою про політику.
Політична філософія разом з іншими філософськими дисциплінами досліджує сутнісні засади політики в різноманітних виявах, її причини і наслідки, прагне їх виявити, усвідомити, пояснити. Філософія озброює політологію світоглядом, загальними методами пізнання й теорією мислення, розумінням змісту і соціальної зумовленості політичних явищ, досліджує загальні закони історичного розвитку та форми їх реалізації у діяльності людей, вивчає суспільство як цілісну систему. Політична філософія і політологія черпають матеріал з одного емпіричного джерела, але вивчають його різними засобами і на різних рівнях. Філософія, на відміну від політичної науки, не звертається до практики безпосередньо. Політичні явища й процеси з урахуванням їх місця і ролі як соціального цілого вивчає політологія.
У пізнанні політичного життя істотна роль належить політичній історії (вивчення і фіксація політичного життя, особливостей його функціонування та розвитку в окремих країнах, з'ясування причинних зв'язків політичних явищ та ін.). Відомі французькі політологи Ж.-П. Кот і Ж. Муньє називають політичну теорію «кровною дочкою історії та права». Для розуміння сутності й функціонального призначення політичних явищ, інститутів важливо знати історію світових політичних вчень, яка досліджує виникнення і розвиток теоретичних знань про політику, владу, державу, право, демократію, генезис політичних категорій, їхній вплив на політичне життя.
Особливого значення у вивченні політичного життя суспільства набуває політична економія. Дехто з учених вважає, що нова політична економія повинна стати основою сучасного напряму в дослідженні політики. Це загалом спірне судження не позбавлене раціональної основи, оскільки без політичної економії не можна зрозуміти природи соціальних суб'єктів, громадянського суспільства. До того ж розвиток різних форм власності, який веде до подальшої диференціації соціальних і політичних інтересів у суспільстві, істотно впливає на характер політичної діяльності, формування наукових уявлень про неї.
Соціологія політики як суспільна наука вивчає соціальні інститути, організації як засоби діяльності соціальних суб'єктів, а отже, закономірно, що політологія використовує результати й методи соціологічного пізнання, характеристики різних соціальних груп. Щодо питання про співвідношення політології та соціології політики існують різні підходи. Деякі вчені розглядають соціологію політики як галузь науки на межі соціології та політології (С. Липсет, Р. Беспотис), вважаючи, що вона, на відміну від політології, досліджує вплив суспільства на державу, суспільного ладу на політику. Інші (В. Іванов, В. Пазенок) вказують, що соціологія політики дає уявлення про те, як певні соціальні зрушення позначаються на функціонуванні політичної системи. Інші вчені, зокрема Ж. Тощенко, ототожнюють політологію і соціологію політики як найбільш загальні науки про політику.
У вивченні політичного життя суспільства важлива роль належить юридичній науці як системі знань про державу і право, про об'єктивні закономірності їх виникнення і розвитку. Юридична наука розробила понятійний апарат, який активно використовує політологія (держава, демократія, державна влада, право, законність, політичний режим тощо).
Незважаючи на те, що науки про суспільство висвітлюють різні аспекти політичного життя, демократичний суспільний розвиток виявив потребу в науці, яка б критично осмислювала існуючі політичні системи, режими, механізми реалізації політичної влади, участь соціальних спільнот у політичному процесі, політичні ситуації тощо. За тоталітарного режиму, коли роль суспільних наук зводилася здебільшого до коментування і виправдання існуючих порядків, не було необхідності в розвитку політології. Істотним чинником активізації став вихід мільйонів людей на арену політичного життя, зростання взаємозалежності й суперечливості сучасного суспільства, становлення молодих незалежних держав. За цих умов посилюється взаємодія політичних процесів і політичних систем різних країн, що дає змогу бачити не тільки їх відмінність, а й схожість.
Спільні зусилля спеціалістів у різних галузях суспільствознавства, політичних наук, публіцистики, професійної журналістики і політиків-практиків покликані сформувати сучасне політичне знання. Як і всі інші галузі сучасного суспільствознавства, політологія має на меті виробити знання, які дадуть змогу орієнтуватися в навколишньому світі й завдяки цьому активно освоювати, перетворювати його, передбачати й свідомо формувати політичну сутність суспільства, упорядковувати стосунки між людьми на засадах загальнолюдських ціннісних орієнтацій.
Предмет політології
Щодо визначення предмета політології існують різні погляди. Деякі зарубіжні вчені визначають політологію як науку «про авторитетну, легітимізовану, консенсусну владу», тобто владу, що має підтримку суспільства, сприймається ним як обов'язкова, хоч і спирається на примус. В американській енциклопедії політологію визначено як науку про характер і функції держави й уряду, через які держава здійснює владу. Вчені з пострадянських країн також по-різному визначають політологію: як науку про систему закономірних взаємозв'язків соціальних суб'єктів з політичною владою, боротьбу за політичну владу; як сутність, форми й методи політичного владарювання; політичну культуру тощо.
Деякі політологи предметом політології вважають вивчення політичних систем як сукупності владних інститутів, а також політичної влади як основи функціонування й розвитку політичних систем. Так, російські політологи Ф. Бурлацький і Г. Шахназаров вважають, що в центрі уваги політології перебувають проблеми політичної влади, її природи і сутності, змісту та механізму здійснення.
Однак, на відміну від інших наук, що досліджують ці проблеми, політологія вивчає спосіб організації та здійснення влади. Такий підхід звужує предметне поле політології. Адже політичні явища — це не лише система владних відносин та інститутів, а й динамічний, соціально-конфліктний процес, у якому беруть участь і різнорідні соціальні спільноти, і не завжди формалізовані соціальні угруповання, незалежно від того, чи є вони носіями легітимної влади. Політичні процеси охоплюють не лише діяльність політичних інститутів та органів влади, а й функціонування інших політичних сил та суб'єктів, що також впливають на характер політичного життя.
На думку російського політолога В. Мшвенієрадзе, предметом політичної науки є вивчення об'єктивних закономірностей світового політичного процесу, політичних відносин в окремих країнах і групах держав; відносини між класами, державами, націями, де головне завдання полягає в тому, щоб утримати, зберегти або завоювати владу; способи управління соціально-політичними процесами. Політична наука аналізує структуру державної влади, функціонування політичних інститутів, їх відносини з політичними ідеями і теоріями в різних політичних системах, політичну культуру, взаємозв'язок політики з економікою, з іншими формами суспільної свідомості та діяльності.
Останнім часом значного поширення набув системний підхід до визначення предметного поля політології. Згідно з ним її метою є дослідження тенденцій і законів структури, функціонування та розвитку політичного життя соціальних спільнот, залучення їх до діяльності з реалізації політичної влади та політичних інтересів (Ю. Шпак, Ж. Тощенко, В. Бабкін). Виходячи з цього, предметом політології, як раціонального відображення політики, є закономірності політичного життя в усіх його виявах: зміст, структура і функції, місце і роль політичної системи в його розвитку та функціонуванні, у здійсненні політичної влади.
Структура та функції політології
Структура політології як науки охоплює: а) загальну політологію, що вивчає історію і теорію політики, виробляє загальні теоретичні й методологічні основи її пізнання; б) теорію політичних систем, механізмів функціонування політичної влади, різних компонентів, які становлять політичну систему; теорію політичної свідомості й поведінки. Невід'ємною частиною цієї науки є дослідження загальних проблем світової політики, механізмів її функціонування.
Структура політології має свою внутрішню логіку й охоплює теоретичні та практичні основи: знання про закономірності функціонування й розвитку політичної діяльності в межах політичних відносин; знання про політичну систему як механізм організації та здійснення влади, про теорію міжнародної політики. На думку Ф. Бурлацького й Г. Шахназарова, структуру політології становлять: теорія політики і політичних систем, міжнародні відносини і світова політика, управління соціальними процесами, політична ідеологія, історія політичних учень.
До спеціальних політичних наук відносять політичну географію, політичну психологію, політичну історію, політичну антропологію, політичну семантику, політичну етнографію та ін.