Методичні рекомендації щодо оптимального співвідношення сільськогосподарських культур у сівозмінах різних ґрунтово-кліматичних зон України Вступ
| Вид материала | Методичні рекомендації |
- Методичні рекомендації щодо застосування регістрів журнально-ордерної форми обліку, 844.2kb.
- Методичні рекомендації щодо застосування спеціалізованих форм первинних документів, 1999.54kb.
- Методичні рекомендації щодо застосування спеціалізованих форм первинних документів, 1799.3kb.
- Постановою Кабінету Міністрів України від 23. 09. 2003 р. №1494, „Положення про дистанційне, 490.52kb.
- Методичні рекомендації щодо формування та організації діяльності робочих комісій, 179.2kb.
- Кабінету Міністрів України від 2 січня 2001 року n 20484/46 наказу ю: Затвердити методичні, 250.28kb.
- Методичні рекомендації щодо лабораторного моніторингу за віл-інфекцією та антиретровірусною, 954.23kb.
- Кабінету Міністрів України від 06. 10. 2000 р. Nінд. 18 Міністерством економіки України, 12.41kb.
- Методичні рекомендації щодо викладання п редмет, 205.58kb.
- Рекомендації щодо поліпшення їх родючості. На контурну карту нанесіть типи ґрунтів, 167.27kb.
2. Загальні положення. Обґрунтування необхідності впровадження раціональної системи сівозмін
Основні причини зниження врожайності і погіршення якості врожаю за беззмінного вирощування сільськогосподарських культур пов'язані з однаковим використанням поживних речовин ґрунту, значною забур'яненістю посівів, їх ушкодженням шкідниками і хворобами, накопиченням у ґрунті різних токсичних речовин - продуктів життєдіяльності рослин і мікроорганізмів.
Сівозміни є основою стабільності землеробства, оскільки вони позитивно впливають на всі важливі ґрунтові режими, насамперед, поживний і водний, а також повітряний і тепловий, сприяють активній детоксикації шкідливих речовин, визначаючи, таким чином, весь комплекс умов розвитку складного агробіоценозу, найважливішою складовою якого є зелені рослини.
Наукові принципи побудови сівозмін передбачають правильний підбір попередників та оптимальне поєднання одновидових культур із дотриманням допустимої періодичності їх повернення на одне й те ж поле. За такої побудови сівозміни перш за все виконують основну біологічну функцію - фітосанітарну і дозволяють максимально зменшити обсяги застосовуваних хімічних засобів захисту рослин.
До порушень встановлених вимог чергування сільськогосподарських культур у сівозмінах або навіть беззмінних посівів спонукає кон'юнктура ринку сільськогосподарської продукції, яка диктує виробництво, у першу чергу, "прибуткових" культур. Проте розвиток землеробства в нашій країні загалом повинен базуватися на впровадженні раціональної системи сівозмін - польових, кормових і спеціальних.
За існуючого рівня економічного розвитку в процесі формування структури посівних площ і порядку розміщення культур у сівозмінах слід керуватися матеріально-технічними можливостями конкретних виробників та необхідністю адаптації виробництва до природно-кліматичних умов регіонів. За показниками атмосферного зволоження вони поділяються на підзони достатнього (560 - 600 мм опадів), нестійкого (480 - 500 мм) і недостатнього (350 - 450 мм) зволоження, що обумовлює особливості складу (насичення) і чергування культур у сівозмінах, потребує диференційованого підходу до організації і побудови сівозмін.
3. Основні принципи побудови науково обґрунтованих сівозмін
Результати досліджень зарубіжних та вітчизняних учених свідчать про зростання ролі сівозмін як організуючої і функціональної моделі системи землеробства у вирішенні основних проблем його розвитку - високої, сталої продуктивності сівозмін при забезпеченні відтворення родючості ґрунтів і охорони навколишнього середовища. За умов повного освоєння зональних науково обґрунтованих сівозмін у комплексі з іншими технологічними заходами можна підвищити продуктивність землі на 40 - 50 %, забезпечивши при цьому відтворення родючості ґрунтів і збереженість навколишнього середовища.
У зв'язку з вище викладеним на значну увагу заслуговує організація сівозміни у різних господарських формуваннях, яким необхідна вузька спеціалізація виробництва на різних за величиною площах землекористування з короткими ротаціями. Тривалість ротації сівозміни зумовлює культура, яка має найдовший період повернення культур на попереднє місце в сівозміні. Наприклад, для цукрових буряків цей період становить 3 - 4 роки і їх можна вирощувати на одному полі чотирипільної сівозміни з насиченням іншими культурами і з меншим періодом. У сівозмінах з короткою ротацією соняшнику слід відводити половину одного поля, щоб забезпечити необхідний період поетапного повернення цієї культури. Або ж необхідно розміщувати цю культуру спочатку в одній сівозміні, потім в іншій.
3.1. Організація території при впровадженні сівозмін
Створення нових господарств, у тому числі й фермерських та різних агрофірм, починається з відводу землі. Від якості орних земель (родючості) залежить ефективність майбутньої господарської діяльності. Основні ґрунтово кліматичні зони України мають свої особливості, характерні для кожної з них. Так, особливість Полісся - строкатість ґрунтів щодо родючості. За існуючими відмінностями ґрунти можна об'єднати у чотири ґрунтово-екологічні групи:
ґрунти універсального використання, родючі переважно супіщаного гранулометричного складу, придатні для вирощування всіх районованих культур (перша ґрунтово-екологічна група);
ґрунти піщані з малою водомісткістю (друга група);
перезволожені мінеральні ґрунти (третя група);
торфоболотні осушені ґрунти (четверта група).
На піщаних ґрунтах другої ґрунтово-екологічної групи земель можна одержувати порівняно високі врожаї таких культур, як люпин на зерно, а також зелену масу в чистих і змішаних посівах, жито озиме на зерно і зелену масу, овес на зерно і зелену масу в чистих і змішаних посівах, кукурудзу на зелену масу, картоплю.
На перезволожених ґрунтах (третя ґрунтово-екологічна група) добре ростуть трави багаторічні бобові і однорічні бобово-злакові, ярі зернові і обмежено - озимі зернові культури. Але вони не придатні для вирощування картоплі.
Осушені торфоболотні ґрунти (четверта ґрунтово-екологічна група) придатні для вирощування трав багаторічних злакових і однорічних бобово-злакових, картоплі, кукурудзи на силос та овочів (капусти, моркви, буряків столових) та кормових буряків. У західних районах на осушених землях культивують озимі та ярі колосові культури.
У лісостеповій і степовій зонах строкатість ґрунтів менш виразна. Проте ґрунти цих зон зазнають ерозійних процесів. Тому тут головне завдання полягає в тому, щоб запобігти змиву орного шару ґрунту, перш за все, захистити ґрунти від ерозії. У цих регіонах інтенсивність ерозійних процесів залежить від крутизни схилу і культур, що вирощуються. Ці процеси посилюються за впровадження на схилах просапних культур і зменшуються, коли вирощуються культури суцільного посіву. Багаторічні трави сприяють зменшенню ерозійних процесів до мінімуму.
Згідно з вимогами контурно-меліоративної організації території, орні землі Степу і Лісостепу виділяються в чотири технологічні групи: з величиною схилу від 0 до 3 градусів (перша технологічна група земель), від 3 до 7 градусів (друга група), з величиною схилу більше 7 градусів (третя група), землі в заплавах річок (четверта технологічна група).
Сівозміни планують таким чином, щоб поля кожної з них знаходились в одній ґрунтово-екологічній або технологічній групах земель і були рівновеликими. Розміщення полів однієї сівозміни у декількох ґрунтово-екологічних або технологічних групах земель дуже ускладнює, а іноді й зовсім унеможливлює освоєння і ведення сівозміни. Як уже зазначалось, тривалість ротації сівозміни залежить від культури, яка має найдовший період повернення на попереднє місце вирощування. Дотримання цієї вимоги дає змогу вирощувати потрібну культуру на максимально можливій площі. Наприклад, для буряків цукрових період повернення становить 3 - 4 роки і їх можна вирощувати на одному полі чотирипільної сівозміни. Насичення сівозміни буряками цукровими становитиме 25 %. У п'ятипільній сівозміні при одному полі буряків цукрових насичення сівозміни буде лише 20 %.
З максимальним насиченням соняшник треба вирощувати у восьмипільній, льон - у семипільній сівозмінах, або на половині поля в чотири - чи трипільних сівозмінах з поперемінним розміщенням цих культур як на одній, так і на іншій половинах поля через ротацію. Або поперемінно в різних сівозмінах протягом ротації. Періодичність повернення культур на попереднє місце вирощування у сівозмінах наведено в табл. 1.
Продуктивність культур значною мірою залежить від розміщення їх у сівозміні. Можливість одержання максимального врожаю залежить від розміщення культур після кращих попередників (табл. 2). При дотриманні зазначених періодів повернення на попереднє місце вирощування можна складати схеми сівозмін будь-якого типу та виду. При цьому слід уникати насичення сівозміни культурами, близькими між собою біологічно (колосовими зерновими, бобовими). Не рекомендується розміщувати колосові зернові після колосових більше двох років, бобових після бобових.
Структура посівних площ господарства залежить від ґрунтово-кліматичних умов і прийнятої спеціалізації. Співвідношення окремих культур може значно варіювати. У господарствах, які спеціалізуються на виробництві продуктів тваринництва, структура посівних площ залежить від складу кормових культур. У господарствах, що займаються виробництвом продукції рослинництва, структура посівних площ залежить від виду продукції, на якій базується спеціалізація.
Таблиця 1. Періодичність чергування культур у сівозміні, роки
| Культура | Полісся | Лісостеп | Степ |
| Пшениця озима | 2 - 3 | 2 - 3 | 1 - 3* |
| Жито озиме | 1 - 2 | 1 - 2 | 1 - 2 |
| Ячмінь, овес | 1 - 2 | 1 - 2 | 1 - 2 |
| Кукурудза | можливі повторні посіви** | ||
| Горох, вика, чина, соя, нагут | 3 - 4 | 3 - 4 | 3 - 4 |
| Гречка | 1 - 2 | 1 - 2 | 1 - 2 |
| Просо | 2 - 3 | 2 - 3 | 2 - 3 |
| Люпин | 6 - 8 | 6 - 7 | - |
| Буряки цукрові, кормові, ріпак | 3 - 4 | 3 - 4 | 3 - 4 |
| Картопля | 2 - 3 | 2 - 3 | 1 - 2 |
| Льон | 5 - 7 | - | - |
| Соняшник | - | 7 - 8 | 7 - 9 |
| Капуста | 6 - 7 | 6 - 7 | 6 - 7 |
| Трави багаторічні бобові | 3 - 4 | 3 - 4 | 3 - 4 |
Примітки:
* - у Степу можливий повторний посів пшениці озимої після пшениці, яку вирощували після пару чорного;
** - повторний посів до 3 - 4 років з перервою, що відповідає строку повторного посіву.
Таблиця 2. Оцінка попередників
| Культура | Попередник | |||||||||||||||
| Трави багато- річні бобові | Трави одно- річні | Горох, вика | Люпин на зелену масу | Люпин на зерно | Куку- рудза на силос | Куку- рудза на зерно | Пше- ниця озима | Жито озиме | Яч- мінь | Овес | Кар- топля рання | Кар- топля пізня | Льон | Буряки цук- рові | Соняш- ник | |
| Пшениця озима | х | х | х | х | уд | д | н | н | н | н | уд | х | уд | х | н | н |
| Жито озиме | х | х | х | х | уд | д | н | н | н | уд | н | х | уд | х | н | н |
| Ячмінь | х | х | х | х | х | х | х | д | д | н | уд | х | х | х | х | уд |
| Овес | х | х | х | х | х | х | х | д | д | уд | н | х | х | х | х | уд |
| Кукурудза | х | х | х | х | х | уд | уд | х | х | х | х | х | х | х | уд | уд |
| Горох, соя, вика | н | уд | н | н | н | х | х | х | х | х | х | х | х | х | х | д |
| Люпин | н | уд | н | н | н | д | х | х | х | х | х | х | х | х | х | д |
| Льон | х | х | д | н | д | х | х | х | д | уд | уд | х | х | н | д | н |
| Буряки цукрові, ріпак | д | д | д | уд | д | уд | уд | х | х | д | д | д | д | уд | н | н |
| Картопля | х | х | х | уд | х | д | д | х | х | д | д | н | н | х | х | н |
| Соняшник | н | х | х | уд | х | х | уд | х | х | х | х | х | х | х | уд | н |
Примітка: х - найкращий, д - допустимий, уд - умовно допустимий, н - недопустимий попередники.
Для різних господарств зараз найбільш прийнятними є сівозміни з короткою ротацією. На більшість культур розміщення їх у чотири-, шестипільних сівозмінах не впливає негативно на рівень урожаю. У табл. 4 - 7 наведені різноротаційні сівозміни із зразковим чергуванням культур залежно від спеціалізації господарств. Рекомендовані схеми чергування культур у сівозмінах в умовах Степу і Лісостепу слід запроваджувати на землях першої технологічної групи, тобто на землях з крутизною схилів не більше 3 градусів. Винятком із цього може бути організація овочевих сівозмін у заплавах річок. Для Полісся наведено схеми сівозмін на землях трьох ґрунтово-екологічних груп із чотирьох, а саме: на землях першої супіщаної групи, універсального використання, на піщаних і торфоболотних осушених землях.
Набір культур уточнюється з урахуванням зональних і ґрунтових умов розміщення господарств, їхньої спеціалізації (виробництво тваринницької чи рослинницької продукції) та з урахуванням рекомендованого співвідношення кормів для господарств із різною спеціалізацією і структурою посівних площ. Господарства, що займаються виробництвом продукції рослинництва, можуть мати ще вужчу спеціалізацію, зорієнтовану здебільшого на вирощування однієї чи двох культур. Щоправда, це ускладнює організацію науково обґрунтованого чергування культур у сівозмінах, змушує запроваджувати посіви додаткових культур для його покращання.
На всіх полях сівозміни попередником для культур нововведеної схеми мають бути один-два попередники. Для освоєння нової сівозміни потрібен певний час. За неможливості вирощувати культуру згідно з новою схемою тимчасово вводяться культури-замінники. Наприклад, замінниками люцерни в сівозміні можуть бути однорічні трави і еспарцет (табл. 3). Краще, коли попередником є пшениця озима. У цьому випадку для освоєння сівозміни потрібно три роки.
Нижче наведено схеми ґрунтозахисних сівозмін для різних еколого-технологічних груп земель України.
Схеми ґрунтозахисних сівозмін для другої (схили - 3 - 5 градусів) еколого-технологічної групи земель Степу і Лісостепу
| 1. Люцерна | 1. Еспарцет |
| 2. Люцерна | 2. Пшениця озима |
| 3. Пшениця озима | 3. Горох, гречка |
| 4. Горох, гречка | 4. Пшениця озима |
| 5. Озимі на зелений корм + літній посів люцерни | 5. Ячмінь, овес з підсівом еспарцету |
| | |
| 1. Люцерна | 1. Еспарцет |
| 2. Люцерна | 2. Пшениця озима |
| 3. Люцерна | 3. Ячмінно-горохова сумішка на корм |
| 4. Пшениця озима | 4. Пшениця озима |
| 5. Горох | 5. Ячмінь, овес з підсівом еспарцету |
| 6. Ячмінь, овес з підсівом люцерни | |
Схеми ґрунтозахисних сівозмін для третьої (схили до 7 градусів) еколого-технологічної групи земель
| 1. Люцерна або конюшина | 1. Люцерна + злакові, буркун + злакові | |
| 2. Люцерна або конюшина | 2. Люцерна + злакові | |
| 3. Люцерна або конюшина | 3. Люцерна + злакові | |
| 4. Овес, ячмінь з підсівом трав багаторічних | 4. Озимі на зелений корм з літнім підсівом люцерни і злакових | |
| | ||
| | 1. Сумішки злакових трав багаторічних | |
| | 2. Сумішки злакових трав багаторічних | |
| | 3. Сумішки злакових трав багаторічних | |
| | 4. Сумішки злакових трав багаторічних | |
| | 5. Озимі на зелений корм + літній посів сумішок трав багаторічних злакових або трави однорічні з підсівом трав багаторічних | |
Примітка: Крім того, землі III еколого-технологічної групи можуть бути виведені з обробітку і зі складу орних з наступним залуженням, включаючи і природне, або залісненням.
Таблиця 3. Ротаційна таблиця з елементами освоєння сівозмін
| Поле сіво- зміни | Рік | |||
| | 2008 | 2009 | 2010 | 2011 |
| | культура | культура | культура | культура |
| 1 | пшениця озима | трави однорічні + підсів еспарцету | еспарцет | пшениця озима |
| кукурудза на зерно | ||||
| 2 | пшениця озима | трави однорічні | пшениця озима | соя |
| кукурудза на зерно | кукурудза на силос | |||
| | горох | |||
| 3 | пшениця озима | кукурудза на зерно | соя | ячмінь |
| ячмінь | кукурудза на силос | озимі на зелений корм | ||
| горох | підсів люцерни або літній її посів | |||
| 4 | пшениця озима | соя | ячмінь | |
| кукурудза на силос | озимі на зелений корм | люцерна | ||
| горох | підсів люцерни | | ||
| 5 | пшениця озима | трави однорічні | | |
| ячмінь | люцерна | люцерна | ||
| підсів люцерни | | | ||
Примітка. Планове чергування культур у сівозміні: 1 - люцерна; 2 - люцерна; 3 - пшениця озима - 6 га, кукурудза на зерно - 4 га; 4 - соя - 2,5 га, кукурудза на силос - 4 га, горох - 3,5 га; 5 - озимі на зелений корм - 3,5 га, ячмінь - 6,5 га, літній посів і підсів люцерни - 10 га.