1. Значення І завдання аналізу маркетингової діяльності
| Вид материала | Документы |
- План Поняття системи маркетингової інформації. Значення та види маркетингової інформації, 161.89kb.
- Рефератів Тема Сутність, значення та роль промислового маркетингу, 92.61kb.
- Код модуля: мл 6025 С01 Тип модуля, 18.53kb.
- Комплекс проблем міжнародного маркетингу. Міжнародний маркетинг як результат інтернаціоналізації, 68.36kb.
- Формат опису модуля, 19.06kb.
- Формат опису модуля, 18.62kb.
- Маркетинговий комплекс підприємства І напрямки його вдосконалення. Сучасна концепція, 32.1kb.
- Реферат на тему: Сутність маркетингової товарної політики. Маркетингова концепція товару, 42.28kb.
- Тема Теоретичні основи фінансового аналізу (6 год) Охарактеризуйте класифікацію джерел, 51.88kb.
- Стратегічний аналіз як генеральний план розвитку підприємства. Зміст та завдання стратегічного, 29.64kb.
Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування
────────────────────────────────────
Валюта балансу
2 Рентабельність власного капіталу (фінансова рентабельність) характеризує рівень прибутковості власного капіталу, вкладеного в дане підприємство.
Чистий прибуток
────────────────
Власний капітал
3 Рентабельність продажів (комерційна рентабельність) показує, наскільки ефективно й прибуткове підприємство веде свою операційну (виробничо-комерційну) діяльність і розраховується відношенням суми прибутку до виторгу від реалізації продукції.
47. Виявлення і підрахунок резервів зростання прибутку та рентабельності підприємства
Максимізація прибутку та мінімізація збитку - одна з цілей діяльності будь-якого підприємства. Тому особлива увага в ході аналізу фінансових результатів приділяється резервам зростання прибутку і- відповідно, зменшення збитку.
Резервами зростання прибутку є кількісно вимірні можливості його збільшення за рахунок зміни факторів, що впливають на нього, а також недопущення (попередження) збитків від інших видів діяльності.
Визначення (прогнозування) розмірів резервів, їх мобілізація і використання базуються на науково обґрунтованій методиці.
Основними джерелами резервів збільшення прибутку є:
1) збільшення обсягу реалізації продукції. Для визначення резервів зростання прибутку за рахунок зміни обсягу реалізації продукції необхідно різницю в обсягах реалізації помножити на фактичний прибуток за певним видом продукції. Сума таких резервів за різними видами продукції складе загальний резерв зростання прибутку за рахунок зміни обсягу реалізації. Джерелами інформації для визначення резерву е результати аналізу випуску та реалізації продукції;
2) зниження собівартості продукції (робіт, послуг). Важливим напрямом пошуку резервів зростання прибутку є зниження витрат на виробництво та реалізацію продукції (наприклад, економія палива, сировини, трудових витрат через удосконалення технології тощо). На підставі порівняння нормативів витрат, використання виробничих потужностей з фактичними витратами визначається резерв їх зниження, а отже, й зростання прибутку;
3) підвищення ціни реалізації при підвищенні якості продукції, продажу на більш вигідних ринках збуту.
Підприємство має також можливість збільшити прибуток за рахунок зміни ринків збуту продукції. У цьому важлива роль належить маркетинговій службі підприємства. Моніторинг ринків збуту дає змогу виявити незадоволені потреби споживачів, коригувати цінову політику з метою підвищення ефективності діяльності підприємства.
Необхідно значну увагу приділяти аналізу фінансових результатів від надзвичайних подій, тобто чітко розрізняти де було справжнє стихійне лихо (пожежа, аварія тощо), а де звичайна недбалість, безгосподарність. Збитки від цих подій є резервами зростання прибуток
Також виділяють інтенсивні та екстенсивні резерви виробництва і реалізації продукції.
Дають оцінку резервів організації виробничого процесу. Раціональна організація виробничого процесу пов'язана із забезпеченням ритмічності та комплектності виробництва і збуту продукції відповідно до умов договорів поставки.
У зв'язку з можливістю розрахунку резервів зростання абсолютного показника ефективності діяльності - прибутку - можна визначити й резерви зростання відносного показника - рентабельності. Ці резерви обчислюються на підставі визначених резервів збільшення прибутку та зниження собівартості реалізованої продукції. При цьому визначається можливий рівень показника рентабельності. Його порівняння з фактичним дає змогу визначити резерви зростання рентабельності.
Основними джерелами резервів підвищення рівня рентабельності продажів є збільшення суми прибутку від реалізації продукції і зниження собівартості товарної продукції. Для підрахунку резервів може бути використана наступна формула:
P↑R = Rв – Rф = ((Пф + Р↑П) ÷ VРПві * Сві ) *(100 – (Пф÷Иф)), де, P↑R - резерв росту рентабельності;
Rв - рентабельність можлива;
Rф - рентабельність фактична;
Р↑П - резерв зростання прибутку від реалізації продукції;
VРПві - можливий обсяг реалізації продукції з урахуванням виявлених резервів його росту.
48. Поняття і значення маржинального аналізу, маржинальний аналіз прибутку.
Практичний інтерес представляє методика аналізу прибутку, що передбачає поділ витрат на змінні й постійні з виділенням категорії маржинального прибутку, її використання дозволяє оцінити залежність прибутку від невеликого кола провідних факторів. Такий підхід озброює інформацією для управління фінансовими результатами.
Традиційна методика аналізу валового прибутку заснована на припущенні, що всі фактори формування прибутку змінюються самі по собі, незалежно друг від друга. Прибуток змінюється прямо-пропорційно обсягу реалізації, якщо реалізується рентабельна продукція. Якщо ж продукція нерентабельна, то прибуток змінюється зворотньо-пропорційно обсягу продажів. Однак тут не враховується взаємозв'язок обсягу реалізації продукції й собівартості, реалізованої продукції. Так, при збільшенні обсягу реалізації собівартість одиниці продукції знижується (зростає тільки сума змінних витрат, а сума постійних витрат, залишається, як правило, без змін). При скороченні обсягу реалізації продукції собівартість виробів зростає через те, що більша сума постійних витрат розподіляється на одиницю продукції.
Для забезпечення системного підходу при вивченні факторів зміни прибутку й прогнозування її величини використовується маржинальний аналіз, в основі якого лежить маржинальний прибуток.
Маржинальний прибуток - прибуток у сумі з постійними витратами підприємства або ж різниця між виторгом від реалізації й загальною сумою змінних витрат.
Також це граничний додатковий прибуток, одержуваний внаслідок реалізації додаткової одиниці продукції.
Факторна модель валового прибутку в умовах багато номенклатурного виробництва має вигляд:
ВП = ВР * ДУ - С = МП- С, або
ВП = ВР * ∑((УДі * ((Ці-Vі)÷Ці)) - С,
де ВП - валовий прибуток; ВР - виторг від реалізації продукції; Ду - середня частка маржинального прибутку у виторзі; С - загальна сума постійних витрат; МП - маржинальний прибуток; УДі - питома вага кожного виду продукції в загальній сумі виторгу; Ці — ціна виробу; Vі- питомі змінні витрати.
49. Визначення беззбиткового обсягу продажів та зони безпеки під-ва.
Точка беззбитковості(ТБ) – рівень фізичного обсягу продажу протягом досліджуваного періоду, при якому виручка від реалізації продукції(чистий дохід)співпадає з витратами виробництва, а прибуток відповідно дорівнює нулю.
ТБ може бути виражена в натуральних одиницях(кількості продукції) (ТБнат.од.), грошових одиницях (ТБгр..од.) або у відсотках до нормальної потужності. Визначальним при виборі показників є специфіка галузі.
Точка беззбитковості розраховується двома способами.
Точка беззбитковості у грошових одиницях може бути виведена з рівняння:
ЧД = ВЗ + ВП + П,
де чистий дохід від реалізації; ВЗ і ВП – змінні і постійні витрати; П – прибуток.
Оскільки прибуток у точці беззбитковості дорівнює нулю, то відповідно:
ЧД = ВЗ + ВП + ТБгр.од,
Якщо чистий дохід представити як добуток ціни одиниці продукції (Ц) на кількість одиниць реалізованої продукції (ОР), а загальну суму змінних витрат одиниці продукції (ВЗО) на кількість одиниць реалізованої продукції, то: Ц * ОР = ВЗО * ОР + ВП
Розрахунок точки беззбитковості є важливим елементом аналізу, але для визначення перспектив та альтернатив розвитку підприємства необхідне обґрунтування обсягу реалізації, що забезпечить отримання бажаної суми прибутку.
50. Значення та завдання фінансового аналізу в умовах ринкових відносин.
В умовах ринкових відносин головним напрямом аналітичної роботи підприємства є фінансовий аналіз. Підприємець, бізнесмен, керівник підприємства зацікавлені у докладному аналізі фінансових потоків, щоб на основі одержаної інформації приймати управлінські рішення, які регулюватимуть формування фінансових ресурсів і впливатимуть на потоки грошових коштів.
Відомо, що для досягнення успіху в підприємницькій діяльності, забезпечення стабільності ринку в умовах конкуренції необхідна копітка аналітична робота в усіх сферах діяльності підприємства з метою оцінки слабких місць і недоліків, виявлення винуватців та визначення дольової участі партнерів у отриманих результатах.
Лише ті виробничі колективи, які мають досконалу систему аналітичних досліджень, можуть уникнути необґрунтованого ризику при прийнятті господарських рішень, швидко адаптуватися до зміни ринкового середовища.
Проте зауважимо, що фінансовий аналіз — найскладніший, потребує глибокого знання макро- і мікроекономіки, технології, бухгалтерського обліку, маркетингу тощо.
Для успішного проведення фінансового аналізу необхідно насамперед зібрати об'єктивну інформацію про фінансовий стан підприємства: склад і структуру прибутків, зміни у структурі активів і пасивів, розрахунки з дебіторами і кредиторами тощо.
Ефективності фінансовий аналіз досягає, якщо він здійснюється протягом звітного періоду.
Якість фінансового аналізу залежить від застосованої методики, достовірності даних фінансової звітності, а також компетенції керівника, який приймає управлінські рішення.
На основі даних поточного фінансового аналізу розробляють основні показники фінансового плану, бізнес-плану, бюджетного планування, на базі яких визначають економічні орієнтири розвитку підприємства в перспективі. Від того, наскільки якісно проведений фінансовий аналіз, залежить ефективність прийнятих управлінських рішень.
Отже, аналіз фінансового стану будь-якого підприємства є нагальною потребою, адже жоден керівник не в змозі приймати управлінські рішення, спрямовані на збільшення прибутку, якщо не вирішено аналітичні задачі і не складено відповідний звіт про результати проведеного аналізу, які і є основою прийняття необхідних управлінських рішень.
51. Загальна оцінка фінансового стану підприємства, аналіз балансу як основного джерела інформації фінансового аналізу.
Фінансовий стан підприємства - це показник його фінансової конкурентноздатності, тобто платоспроможність, кредитоспроможність, виконання зобов"язань перед державою та іншими підприємствами. Фінансовий аналіз - це засіб оцінки і прогнозування фінансового стану на основі його бухгалтерської звітності.
Завдання аналізу: 1. аналіз балансу, аналіз майна і джерел їхнього утворення, аналіз ліквідності, платоспроможності, аналіз фінансової стійкості; 2. аналіз руху грошових коштів, аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості; 3. аналіз використання капітал}'; 4. аналіз рівня самофінансування; 5. аналіз валютної самоокупності; 6. аналіз кредитоспроможності; 7. аналіз оборотності оборотних коштів, ділової активності.
Основні джерела: - баланс; - звіт про фінансові результати; - звіт про рух грошових коштів; - звіт про власний капітал; - примітки до звітів.
Баланс - відображення джерел формування та засобів виробництва у грошовому виразі. Аналіз фінансового стану підприємства характеризується з точки зору короткострокової та довгострокової перспектив. У короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства є його ліквідність і платоспроможність. Ліквідність підприємства - це його здатність перетворювати в гроші для покриття всіх необхідних платежів в міру настання їх термін}-. Ліквідність балансу рівень покриття зобов'язань активами підприємства.
Активи під-ва групуються за рівнем ліквідності під-ва: 1.найбільш ліквідні активи - грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення; 2. активи, що швидко реалізуються - дебіторська заборгованість; 3. активи, що реалізуються повільно - запаси, довго строк вкладення; 4. активи, які реалізуються важко - основні запаси. Пасиви групуються за швидкістю їх можливої оплати підприємством: 1. найбільш термінові зобов'язання -кредити та позики, які непогашені в строк; 2. короткотермінові пасиви -короткострокові кредити та позичені кошти; 3. довготермінові пасиви -довготермінові кредити та позичені кошти; 4. постійні пасиви - кошти 1 розділ} пасиву балансу.
52. Аналіз складу і структури активів під-ва.
Для здійснення господарської діяльності підприємство повинно мати певне майно, яке належить йому. Усе майно, яке належить підприємству і яке відображено в його балансі, називається його активами. Активи — це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому. Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від доцільності та правильності вкладення фінансових ресурсів в активи. У процесі функціонування підприємства величина активів та їх структура постійно змінюються.
В активі балансу відображається інформація про розміщення капіталу, про вкладення його в конкретне майно, матеріальні цінності, про витрати підприємства, готову продукцію, залишки вільної готівки. Кожному виду розміщеного капіталу відповідає певна стаття.
В активі балансу статті капіталу розміщені залежно від ступеня їх ліквідності (швидкості перетворення їх на готівку). За цією ознакою розрізняють:
• іммобілізовані активи (статті розділу І активу балансу) - основний капітал;
• мобільні активи (статті розділів II та III активу балансу) — оборотний капітал, який може знаходитись у сфері виробництва (запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) або у сфері обігу (готова продукція, засоби в розрахунках, короткострокові фінансові вкладення, грошові кошти).
Характеристику про якісні зміни в структурі майна підприємства можна отримати за допомогою вертикального та горизонтального аналізу звітності. Від того, які асигнування вкладені в основні та оборотні засоби, скільки їх знаходиться в сфері виробництва і сфері обігу, в грошовій та матеріальній формі, залежить фінансовий стан підприємства та ефективність його діяльності. Негативним є як нестача, наприклад, запасів чи матеріалів, грошових коштів, так і утворення їх надлишків, що не можуть бути задіяні у виробництві.
54. Аналіз стану запасів.
Великий вплив на фінансовий стан під-ва і його виробничі результати справляє стан матеріальних запасів. З метою нормального функціонування виробництва і збуту продукції запаси мають бути оптимальними. Збільшення частки запасів може свідчити про: 1. розширення масштабів діяльності підприємства; 2. прагнення захистити кошти від знецінювання внаслідок інфляції; 3. неефективне розпорядження запасами, внаслідок чого значна частина капіталу заморожується на тривалий час у запасах, сповільнюється його оборотність. Нестача запасів може призвести до перебоїв у процесі виробництва, до недовантаження виробничої потужності, падіння обсягів випускної продукції, зростання собівартості, до збитків. Тому кожне під-во має прагнути до того, щоб забезпечувати виробництво вчасно й у повному обсязі всіма необхідними ресурсами і щоб вони не залежувалися на складах
Період оборотності виробничих запасні (сировини, матеріалів) дорівнює часу зберігання їх на складі від моменту надходження до передачі у виробництво. Чим менший цей період, тим менший за інших рівних умов виробничо-комерційний цикл. Він визначається так:
Середнє сальдо за рахунками виробничих запасів * дні періоду / сума витрачених запасів за звітний період.
На багатьох підприємствах велику частку в оборотних активах становить готова продукція , особливо останнім часом у зв'язку з посиленням конкуренції, втратою ринків збуту, зниженням купівельної спроможності суб'єктів господарювання і населення, високою собівартістю продукції, неритмічністю випуску і відвантаження.
55. Аналіз джерел формування капіталу під-ва
Капітал – це засоби, якими володіє суб’єкт господарювання для здійснення своєї діяльності з метою отримання прибутку.
Капітал під-ва утворюється за рахунок власного і позикового капіталу.
Власний капітал:
1.статутний капітал;
2. накопичений капітал;
3. цільове фінансування та надходження грошових коштів.
Позиковий капітал:
1.довготерміновий капітал;
2. короткотерміновий капітал;
3. лізинг, кредити банків, позики, кредиторська заборгованість.
Кошти, якими володіє під-во , ідуть на утворення основного необоротного і оборотного капіталу.
До основного входить: - основні засоби; - нематеріальні активи; - довгострокові інвестиції;
До оборотного входить: - запаси; - дебіторська заборгованість;
- грошові кошти.
56. Аналіз платоспроможності під-ва і ліквідності його активів.
Ліквідність під-ва можна оперативно визначити за допомогою коефіц. ліквідності :
- Коефіцієнт поточної ліквідності – визначається відношенням поточних активів (ІІ + ІІІ розділ активу) до поточних зобов’язань (ІV + V розділ пасиву) .
Коефіцієнт показує скільки грн. поточних або оборотних активів під-ва припадає на одну гривню поточних зобов’язань.
- Коефіцієнт швидкої ліквідності – визначається:
(Поточні активи – запаси) / поточні зобов’язання
Поточні активи – ІІ + ІІІ розділ активу.
Запаси – З 100 – 140 рядок Ф№1
Коефіцієнт швидкої ліквідності повинен бути до 1.
- Коефіцієнт абсолютної ліквідності – показує, яка частина короткостр позикових зобов’язань може бути при необхідності погашена під-вом.
Визначається як відношення грошових коштів(230 + 240 Ф№1) до поточних зобов’язань (ІV + V розділ пасиву) .
Оборотні кошти – оборотний капітал, мобільні активи, поточні активи – це кошти, які здійснюють оборот Г – Т – Г протягом року чи одного виробничого циклу.
Власні оборотні кошти – це джерела коштів, а саме частина власного під-ва, що розглядається як джерело покриття поточних активів.
Платоспроможність – включає наявність у під-ва грошових коштів достатніх для розрахунку по кредиторській заборгованості, що вимагає негайного погашення.
При аналізі фінансового стану підприємства використовують аналіз оборотності запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості.
Коефіцієнт оборотності запасів – визначається відношенням собівартості реалізованої продукції (40 рядок Ф№2) до середньорічної вартості запасів.
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості – визначається відношенням загального обсягу реалізованої продукції(10 рядок Ф№2) до середньорічної дебіторської заборгованості(з160 по 210 рядок Ф№1).
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості – визначається відношенням собівартості реалізованої продукції (40 рядок Ф№2) до середньорічної кредиторської заборгованості(620 рядок Ф№1)
57. Аналіз фінансової стійкості.
Аналіз фінансової стійкості підприємства — одна з найважливіших характеристик його діяльності та фінансово-економічного добробуту. Вона характеризує результат його поточного, інвестиційного та фінансового розвитку, містить необхідну інформацію для інвесторів, а також відображає здатність підприємства відповідати за свої борги й зобов'язання і нарощувати економічний потенціал. В ринковій економіці фінансова стійкість виступає головною умовою життєдіяльності і основою стабільності стану підприємства. Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і його використанням.
Фінансова стійкість відображає постійне стабільне перевищення доходів над витратами, вільне маневрування грошовими коштами підприємства, здатність шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробництва і реалізації продукції, а також затрати на його розширення і оновлення. Тобто, фінансова стійкість — це такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими коштами, здатне шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробничо-торговельної діяльності, а також затрати на його розширення і оновлення.