Плани семінарсько-практичних занять з соціальної психології Структура залікового кредиту дисципліни

Вид материала

Документы

Содержание Образи конфліктної ситуації Уявлення про опонента Уявлення про середовище Динаміка конфлікту Етап 1. Визначення проблеми. Етап 3. З`ясування потреб і стурбованостей кожного Як читати вашу карту

Подобный материал:

• Плани семінарських, практичних занять та самостійної роботи, 892.56kb.
• Робоча програма дисципліни "Фінансовий ринок" (плани лекційних та практичних занять), 490.03kb.
• Індивідуальний навчальний план 9 Організаційно-методичне забезпечення кмсонп 10 Структура, 363.49kb.
• Юридична академія, 1300.16kb.
• Містять тематичний план курсу, плани практичних занять, завдання для практичних занять,, 881.72kb.
• Програма спецкурсу та плани практичних занять для студентів юридичного факультету Львів, 372.64kb.
• Плани практичних занять І методичні вказівки до їх підготовки нормативної дисципліни, 919.54kb.
• Тема категоріальний апарат соціальної психології, 182.3kb.
• Методика розслідування окремих видів злочинів Плани семінарських, практичних, 1121.64kb.
• Методичні вказівки до виконання практичних занять І самостійної роботи з дисципліни, 583.93kb.

Додаток 5.

Приклад аналізу конфлікту:

Ситуація :

Не дивлячись на те, що вона досить пристойно вчилася і дисципліну не порушувала, вчителі ненавиділи Зою. І знала про це вся школа. Поряд із перевагами, учениця Смирнягіна мала один величезний недолік : вроджену грамотність. І якби цей недолік проявлявся лише у безпомилковому правописі, це ще можна було б терпіти. Але Зоя мала нахабство сперечатися з педагогами і вказувати їм на їх власні граматичні помилки, які, на жаль, траплялися, і навіть частіше, ніж дозволялося правилами пристойності. Вперше такий казус трапився з нею у шостому класі. Зоя отримала після перевірки письмову роботу з російської мови, в якій в слові «пишется» буква «е» була перекреслена вчительською червоною ручкою, а зверху стояла така ж червона буква «и». Дівчинка розгубилася, полізла у підручник, потім у словники, проте ніде дивного слова «пишится» не знайшла. І з дитячою безпосередністю заявила про це прямо на уроці у присутності всього класу. Учителька, природно, свою помилку не визнала і зверхньо порадила Зої краще вчити правила. Правила Зоя знала. Тому дана вчителькою відсіч її не засмутила. Вона взяла свій зошит із виправленою «помилкою», пару підручників і словників і відправилася напрямки до учительської, де закликала у арбітри весь наявний педколектив навчального закладу. Старенький фізик голосно сміявся і підтвердив, що Зоя, безперечно, права, однак реакція інших педагогів не була такою ж однозначною. Зою попросили вийти з учительської, так напевне нічого не відповівши. Коли за дівчинкою зачинилися двері, дами-викладачки накинулися на фізика:

• Чи ви думаєте, що робите, Олександр Наумович! Як можна дитині дозволяти критикувати вчителя? Ніна Степанівна – досвідчений педагог, а ви дозволяєте шестикласниці сумніватися в ній. Як не соромно!
  
• То ж хіба я винен, що Ніна Степанівна російської мови не знає? Це їй має бути соромно, а не мені, і тим більше не Зої. Мушу вас засмутити, колеги, але безпомилкове знання рідної мови зустрічається нині вкрай рідко. Ви всі пишете із помилками. Звичайно, їх не катастрофічна кількість, але трапляються. Так що будьте готові, таке може повторитися. Це вам перший дзвіночок продзвенів.
  

Однак вчителів Зоя Смирнягіна у ролі «дзвіночка» їх власної неграмотності ніяк не влаштовувала. І вони, коротко порадившись, вирішили надати дівчинці певний урок…

До кінця тижня Зоя отримала «двійки» з усіх предметів, крім фізики, англійської мови та фізкультури. Старий фізик своїх принципів не порушував, тим більше, що і за свій правопис був спокійним – стара школа. Англійка Алла Сергіївна не вважала проблему для себе актуальною, тому що займалася виключно англійським правописом. А з фізкультури у Зої була прекрасна спортивна підготовка, вона з першого класу займалася легкою атлетикою… ( За О. Марініною).


Аналіз :

Основна проблема – організація навчальної діяльності, що переростає у проблему міособистісних стосунків.

Основні конфліктанти – це вчитель російської мови Ніна Степанівна та учениця 6-го класу Зоя Смирнягіна. В процесі ескалації конфлікту сторону вчителя прийняли її колеги, які за задумом Зої мали виконувати роль арбітрів. Це ускладнило структуру конфлікту; із конфлікту типу «особистість - особистість» він переростає у конфлікт типу «особистість - група».

Конфлікт розгортається в умовах педагогічної взаємодії у закладі освіти, до нього залучені колектив 6-го класу (спостерігачі), де навчається Зоя (конфліктант), та педагогічний колектив (конфліктант).

Образи конфліктної ситуації (внутрішні картини конфліктної ситуації) наступні :

• Уявлення учасників про самих себе: Зоя вважає свою позицію вірною, тому що її мета - відновити істину, ствердити свої можливості у навчанні; в цьому вона знаходить підкріплення, апелюючи до словників та підручників. Ніна Степанівна, вчитель російської мови, та її колеги вважають правомірною власну поведінку, стверджуючи свою статусно-рольову позицію. Їх мета – відновити ієрархічні авторитарні відносини у спілкуванні з учнями, на прикладі покарання Зої проілюструвати іншим учням неприпустимість порушення дистанції у спілкуванні із педагогами.
  
• Уявлення про опонента: у сприйманні учениці вчителька Ніна Степанівна просто припустилася помилки і тому дівчинка прагне встановити істину, виправляючи її. Стосунки між ними суто ділові, орієнтовані на розв`язання ділового питання. Для групи вчителів – дівчинка порушує етичні норми спілкування з вчителем, що переводить конфлікт на міжособистісний рівень.
  
• Уявлення про середовище: для дівчинки педагогічний колектив – це група об`єктивних людей, що здатні виконувати роль арбітрів у сеперечці і можуть допомогти. Спілкування організоване в системі «рівний - рівний». Для педагогів конфлікт набуває виховного значення (поставити Зою на місце – означає продемонструвати всім свою силу, ствердити авторитарні стосунки), спілкування організоване за типом «зверху - вниз».
  

На основі образів конкретної конфліктної ситуації конфлікт анти вдаються до конфліктних дій : дівчинка наполягає на власній правоті, посилаючись на словники та підручники, звертається до вчителів за арбітражем. Однак, лише старий фізик поводиться відповідно до очікувань Зої і виконує роль арбітра. Інші ж вчителі беруть сторону Ніни Степанівни і вдаються до жорсткої конфронтації : систематично на уроках дівчинка отримує негативні оцінки, принижується її гідність. Результат такої поведінки деструктивний.

Отже, функції конфлікту – деструктивна за наслідками, одержання інформації про соціальне середовище – предметно-орієнтоване, не гуманістичне (за Л.Козером).

Динаміка конфлікту передбачає виділення кількох стадій :

1. 
   Виникнення об`єктивної конфліктної ситуації (вчитель невірно виправляє написання слова),
   
2. Усвідомлення об`єктивної конфліктної ситуації (Зоя в класі у присутності інших учнів зауважує помилку вчителя),
   
3. Кульмінація ( дівчинка з`являється в учительській, що розширює коло учасників конфлікту і спричиняє відкрите емоційно напружене протистояння),
   
4. Розв`язання конфліктної ситуації шляхом жорсткої конфронтації, що призводить до пригнічення дівчинки, зниження її самооцінки та рівня домагань,
   
5. Післяконфліктна ситуація - деструктивна.
   

Рекомендований вихід – переведення конфлікту із рівня стосунків на рівень діяльності і розв`язання проблеми шляхом співробітництва.


Додаток6.

Картографія конфлікту /Корнеліус Х., Фейр Ш. Выиграть может каждый. – М.,1992; Дуткевич Т.В. Конфліктологія з основами психології управління. – К., 2005./

Картографія відрізняється від аналізу тим, що її розробляє психолог разом із клієнтом. Карта конфлікту дає нам чітке уявлення про те, як компоненти конфліктної ситуації розташовані відносно одне одного.

Картографія складається з ряду етапів, розв`язання яких дозволяє зрозуміти сутність конфлікту:

Етап 1. Визначення проблеми.

Опишіть проблему в загальних рисах. На даному етапі немає потреби глибоко вдаватися у проблему чи намагатися знайти вихід з неї. Наприклад, можна означити проблемне поле означенням «спілкування» або «розподіл доручень», «поведінка» тощо.

Етап 2. З`ясування учасників конфлікту?

Вирішіть, хто є головними учасниками конфліктної взаємодії. Ви можете внести в список окремих осіб або ж цілі команди, відділи, групи або організації. У тій мірі, у якій втягнені у конфлікт люди мають спільні потреби щодо даного конфлікту, їх можна групувати разом.

Етап 3. З`ясування потреб і стурбованостей кожного. Необхідно перелічити основні потреби і побоювання кожного із основних учасників, що пов`язані із даною проблемою. Ви повинні з`ясувати мотивацію, що стоїть за позиціями учасників даного конфлікту.

Термін «потреби» в широкому розумінні означає бажання, інтереси і взагалі все, що може здаватися важливим для людини. Ви можете просто спитати учасників «Щодо проблеми …. В чому полягають ваші основні потреби?». В числі потреб можуть бути: постійна робота, повага, визнання і розуміння, прибраний дім (або письмовий стіл), дозвіл тримати речі у безладі, законність і респектабельність угоди тощо.

Побоювання можуть включати наступні категорії: провал і приниження, страх зганьбитися, можливість бути знехтуваним чи нелюбим, втрата контролю, самотність, страх бути підданим критиці чи осуду, втрата роботи, нецікава робота, побоювання, що людиною будуть керувати, страх, що все потрібно починати спочатку тощо.

Всю отриману інформацію розміщують на аркуші паперу у чотирьох його кутках, а по центру записують привід конфлікту (конкретну ситуацію, у якій виник конфлікт).

Як читати вашу карту:

• Шукайте нову інформацію та нове розуміння – те, що не помітили або не зрозуміли раніше. Карта допоможе вам побачити ситуацію очима іншої людини;
  
• Шукайте спільну «точку опору» - спільні потреби, інтереси чи побоювання;
  
• Шукайте спільну точку зору і підтримуйте спільні цінності чи ідеї, що поділяються всіма учасниками;
  
• Поєднуйте різні цінності і перспективи. В ідеалі спільні погляди повинні бути достатньо широкими для охоплення ними індивідуальних цінностей усіх сторін. Наприклад, для батьків важливо, щоб дитина виконувала домашні завдання, в той час як для дитини важливо мати час для ігор. Спільні цінності повинні включати як те, так і інше;
  
• Шукайте приховані прагнення. Часто це може бути прагнення врятувати свою репутацію або престиж. Виведіть ці приховані прагнення як додаткові потреби і побоювання на карті;
  
• Шукайте найбільш проблемні місця, що потребують невідкладної уваги;
  
• Шукайте шляхи розв`язання проблеми;
  
• Шукайте і стимулюйте передумови виграшу для всіх;
  
• Пропонуйте рішення, що включають елементи виграшу для всіх сторін.
  

Проаналізуйте наведені зауваження самі та обговоріть ії з усіма учасниками. Потім запишіть питання, що потребують уваги.

Етап 4. Вироблення варіантів рішень.

Процес картографії конфлікту має наступні переваги:

• обмежує дискусію певними формальними рамками, що дозволяє уникнути надмірного виявлення емоцій;
  

• утворює груповий процес, що допомагає організувати спільне обговорення проблеми;
  
• надає людям можливість висловити свої потреби;
  
• створює атмосферу емпатії, дозволяє почути кожного;
  
• допомагає чітко з`ясувати як власну точку зору, так і позиції інших;
  
• надає систематичного характеру поглядам кожної сторони на проблему;
  
• визначає нові напрями у виборі рішень, альтернативні, нестандартні рішення.
  

Приклад складання карти конфлікту в організації:

Керівник відділу
Потреби: забезпечити виконання роботи; сприяти розв`язанню конфліктів; мати заробіток; показати, що особисте життя секретаря небайдуже; правильно впливати на підлеглих; забезпечити настрій і продуктивність відділу	Стурбованість: втрата контролю; виступи співробітників і скарги керівництву; незадоволення секретаря; репутація керівника, що ігнорує потреби підлеглих; втрата престижу і поваги з боку керівника і підлеглих.
Відсутність секретаря на роботі
Секретар Потреби: забезпечити догляд за дитиною; мати заробіток; мати підтримку; показати, що вона може впоратися із обов`язками матері; повага, визнання.	Інші робітники Потреби: можливість ритмічно працювати; повага до їх статусу і кваліфікації; проявити турботу про секретаря, але без збільшення навантаження; стабільність; надійний секретар.
Стурбованість: втрата роботи; втрата поваги і розуміння колективу; невизнання материнських обов`язків; можливі скарги про її материнську некомпетентність; відсутність підтримки; почуття безсилля.	Стурбованість: проблема заглибиться; експлуатація їх доброго ставлення; неможливість відмовитися від збільшення обов`язків; втрата контролю; відчуття неефективної роботи.

Додаток 7.

Тест визначення стилю поведінки людини у конфлікті / К.Томас/

Інструкція: У кожній парі суджень щодо поведінки особистості у конфліктній ситуації виберіть те, що є найбільш типовим для характеристики вашої поведінки.

Опитувальник:

1. А. Іноді я надаю можливість іншим взяти на себе відповідальність за рішення проблемного питання.
   

Б. Ніж обглвлрювати те, у чому ми розходимося, я намагаюся звернути увагу на те, з чим ми обидва погоджуємось.

2. А. Я намагаюся знайти компромісне рішення.
   

Б. Я намагаюся влаштувати справи із врахуванням інтересів мого опонента та моїх власних.

3. А. Як правило я наполегливо прагну досягти свого.
   

Б. Я намагаюсь заспокоїти іншого і зберегти наші стосунки.

4. А. Я намагаюсь знайти компромісне рішення.
   

Б. Іноді я жертвую своїми власними інтересами заради інтересів іншої людини.

5. А. Вирішуючи проблему, я завжди намагаюся отримати підтримку іншого.
   

Б. Я намагаюсь зробити все, щоб уникнути марного напруження.

6. А. Я намагаюсь уникнути неприємностей для себе.
   

Б. Я намагаюсь досягти свого.

7. А. Я намагаюсь відкласти рішення проблемного питання, щоб згодом вирішити його повністю.
   

Б. Я вважаю можливим чимось поступитися, щоб досягти іншого.

8. А.Зазвичай я наполегливо прагну досягти свого.
   

Б. Перш за все я намагаюсь чітко визначити сутність поставлених питань та інтереси сторін.

9. А. Думаю, що не завжди варто хвилюватися через виникнення суперечностей.
   

Б. Я докладаю зусиль, щоб досягти свого.

10. А. Я твердо прагну досягнення своєї мети.
    

Б. Я намагаюся знайти компромісне рішення.

11. А. Перш за все я намагаюся ясно визначити сутність піднятих питань та інтересів.
    

Б. Я намагаюся заспокоїти іншого і зберегти наші стосунки.

12. А. Зазвичай я уникаю займати позицію, яка може викликати конфлікт.
    

Б. Я надаю іншому можливість залишитись у чомусь на своїх позиціях, якщо він також іде мені назустріч.

13. А. Я пропоную середню позицію.
    

Б. Я наполягаю, щоб було зроблено по-моєму.

14. А. Я повідомляю іншому свою точку зору і запитую про його погляди.
    

Б. Я намагаюся показати іншому логіку і переваги моїх поглядів.

15. А. Я намагаюся заспокоїти іншого і головним чином зберегти наші стосунки.
    

Б. Я намагаюся будь-що уникнути напруження.

16. А. Я намагаюся не зачіпити почуття іншого.
    

Б. Я намагаюся переконати іншого в перевагах моєї позиції.

17. А.Я завжди намагаюся досягти свого.
    

Б. Я намагаюся зробити все, щоб уникнути марного напруження.

18. А. Якщо це зробить іншого щасливим, я дам йому можливість наполягти на своєму.
    

Б. Я надаю іншому можливість залишитись у чомусь на своїх позиціях, якщо він також іде мені назустріч.

19. А. Перш за все я намагаюся ясно визначити сутність конфліктних питань та проблемних інтересів.
    

Б. Я намагаюсь відкласти рішення проблемного питання, щоб згодом вирішити його повністю.

20. А. Я намагаюся відразу подолати наші суперечності.
    

Б. Я намагаюся знайти найкраще узгодження здобутків і втрат для всіх.

21. А. У переговорах я намагаюся бути уважним до бажань іншого.
    

Б. Я завжди прагну прямого обговорення проблеми.

22. А.Я намагаюся знайти таку позицію, яка б узгодила мою позицію із точкою зору іншої людини.
    

Б. Я відстоюю свої бажання.

23. А. Як правило я турбуюся про те, щоб задовольнити бажання кожного з нас.
    

Б. Іноді я надаю можливість іншим взяти на себе відповідальність за рішення проблеми.

24. А.Якщо позиція іншого здається йому важливою, я спробую піти назустріч його бажанням
    

Б. Я намагаюся переконати іншого дійти компромісу.

25. А. Я намагаюся показати іншому логіку і переваги моїх поглядів.
    

Б. У переговорах я намагаюся бути уважним до бажань іншого.

26. А.Я пропоную середню позицію.
    

Б. Я майже завжди прагну задовольнити бажання кожного з нас.

27. А. Я уникаю займати позицію, що може викликати конфлікт.
    

Б. Якщо це зробить іншого щасливим, я дам йому можливість наполягти на своєму.

28. А. Я настійливо прагну досягти свого.
    

Б. Вирішуючи проблему, я намагаюся знайти підтримку в іншого.

29. А. Я пропоную середню позицію.
    

Б. Думаю, що не завжди варто хвилюватися через неузгодження поглядів.

30. А. Я намагаюся не зачіпити почуттів іншого.
    

Б. Я завжди займаю таку позицію у конфліктній ситуації, щоб ми спільно з іншою зацікавленою людиною могли досягти успіху.

Обробка результатів тестування здійснюється за ключем.

Ключ:

№п/п	Конкуренція протиборство	Співробіт ництво	Компроміс	Уникнення	Пристосування
1				А	Б
2		Б	А
3	А				Б
4			А		Б
5		А		Б
6	Б			А
7			Б	А
8	А	Б
9	Б			А
10	А		Б
11		А			Б
12			Б	А
13	Б		А
14	Б	А
15				Б	А
16	Б				А
17	А			Б
18			Б		А
19		А		Б
20		А	Б
21		Б			А
22	Б		А
23		А		Б
24			Б		А
25	А				Б
26		Б	А
27				А	Б
28	А	Б
29			А	Б
30		Б			А
Всього

Кількість балів, набраних індивідом за кожною шкалою, дає уявлення про вираженість у нього тенденції до прояву певних типів поведінки у конфліктній ситуації.