Вступ актуальність теми

Вид материалаЗакон

Содержание


Висновки до розділу 2
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2


У сучасних умовах можливості роботодавців щодо збирання, зберігання й обробки інформації відносно окремих працівників, а також швидке отримання даних з інших джерел значно поширилися. Як наслідок, може бути підготовлено досьє на працівника, що містить неточні або такі, які вводять в оману, відомості. Збирання відомостей, в тому числі делікатного й особистого характеру, про окремого працівника може відбуватися без його відома; існує можливість використання такої інформації з іншою метою, крім тих, заради чого вона збирається, і може передаватися третій стороні, наприклад, іншим підприємствам або стороннім організаціям. Необмежене збирання персональних даних, особливо без відома працівників, за відсутності в Україні систематизованого законодавства у сфері персональних даних працівника та спеціального закону із зазначених питань створює атмосферу правової незахищеності від несанкціонованого доступу до такої інформації.

У процесі трудових відносин створюються документи щодо особового складу, до яких відносяться накази, витяги з них, трудові угоди, контракти, заяви, трудові книжки, особові листки, резюме, характеристики, особові картки, автобіографії, книга наказів, розпоряджень, журнал руху трудових книжок, атестаційні документи, всілякі довідки та ін. Отже, формування інформаційних ресурсів здійснюється роботодавцем шляхом отримання, зберігання, комбінування, документування даних конкретного працівника.

До загальних вимог при обробці персональних даних працівника слід віднести наступні. Роботодавець не вправі отримувати та обробляти персональні дані працівника про його політичні, релігійні та інші переконання, приватне життя, членство у профспілці чи профспілкову діяльність. Усі персональні дані необхідно отримувати у самого працівника: якщо персональні дані працівника можливо отримати у третьої сторони, то працівника слід повідомити про це заздалегідь та від нього необхідно отримати письмову згоду. Усі рішення, що стосуються інтересів працівника, роботодавець не вправі приймати, використовуючи персональні дані, отримані тільки внаслідок їх автоматизованої обробки чи електронного отримання, без урахування особистих якостей працівника і його сумлінної праці. Роботодавець повинен повідомити працівника про цілі, передбачувані джерела та способи отримання персональних даних, а також про характер персональних даних, які підлягають отриманню, та наслідках відмови працівника дати письмову згоду на їх отримання та інші вимоги.

У новому Трудовому кодексі України необхідно передбачити правові наслідки відмови працівника дати письмову згоду на отримання його персональних даних. У такому разі може слідувати відсторонення працівника від роботи, наприклад, при відсутності медичного висновку про проходження обов’язкового періодичного медичного огляду; розірвання трудового договору, якщо необхідний рівень кваліфікації працівника для виконання певної роботи не підтверджено відповідними документами; припинення трудового договору при відмові працівника на отримання допуску до відомостей, які становлять державну таємницю, за необхідності проведення робіт з використанням таких відомостей.

Отже, питання про необхідність законодавчого закріплення умов використання будь-яких тестів професійного добору для України є нагальним. Пропонуємо включити до нового Трудового кодексу України наступні положення: тестування може проводитися лише за згодою працівника (претендента на посаду); особа, яка піддається тестуванню, повинна отримати попередню інформацію про тест та порядок його проведення; тест повинен визначати професійні якості, необхідні для виконання роботи на тій посаді, на яку претендує особа; тестові іспити повинні проводити лише професійні психологи; результати тестів не підлягають розголошенню; особа, винна у розголошенні результатів тестування, підлягає відповідальності.

Варто зауважити, що поза увагою розробників проекту Закону „Про захист персональних даних” залишився і такий важливий аспект, як захист персональних даних працівника, в той час коли специфіка роботи з ними потребує правового урегулювання.

Відсутність в Україні систематизованого законодавства у сфері персональних даних працівника та спеціального закону із зазначених питань створює атмосферу їх правової незахищеності від несанкціонованого доступу до такої інформації.

Використання персональних даних працівника повинно забезпечувати ефективність функціонування основних інститутів державної влади, оскільки найвища мета держави, закріплена Конституцією України, – визнання, дотримання та захист прав і свобод людини й громадянина.

Незважаючи на вагомий внесок у збільшення гарантій захисту персональних даних особи, зроблений Конституційним Судом України рішенням у справі Устименка, новітнє законодавче врегулювання в Україні різних аспектів інформаційної приватності не враховує сповна вимог стандартів міжнародно-правових угод, учасницею який є наша держава.

В умовах широкого використання автоматизованих інформаційних систем та їх технологій, інформація про працівника, який перебуває у трудових відносинах із роботодавцем, може стати в тій чи іншій мірі незахищеною й привести до ущемлення його прав та законних інтересів, заподіяти працівникові матеріальні і (або) матеріальні збитки. Такі обставини зумовлюють необхідність правового закріплення принципів захисту персональних даних працівника, та, зокрема, обробки цих даних:

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите ссылка скрыта