Керівництво з соціальної відповідальності

Вид материала

Содержание

3.3.5 Взаємозв’язок між соціальною відповідальністю та сталим розвитком
3.4 Державна та соціальна відповідальність
4. Принципи соціальної відповідальності
4.4 Етична поведінка
4.5 Повага до інтересів зацікавлених сторін
4.6 Повага до верховенства права
4.7 Повага до міжнародних норм поведінки
Вставка 4 – Розуміння співучасті
4.8 Повага до прав людини
Визнання соціальної відповідальності та залучення зацікавлених сторін
Малюнок 2 - Відношення між організацією, її зацікавленими особами та суспільством
Визнання основних тем та питань соціальної відповідальності
Соціальна відповідальність та сфера спливу організації

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 26

3.3.5 Взаємозв’язок між соціальною відповідальністю та сталим розвитком

Хоча багато хто вважає терміни соціальна відповідальність і сталий розвиток взаємозамінними, вони, не зважаючи на тісний зв’язок, все ж представляють різні концепції.

Сталий розвиток є широко прийнятою концепцією та керівною ціллю, що отримала міжнародне визнання після публікації у 1987 році звіту Світової комісії з питань навколишнього середовища та розвитку “Наше спільне майбутнє”. Сталий розвиток має на меті задоволення потреб суспільства , що живе в межах екологічного потенціалу планети і уникає загрози для здатності майбутніх поколінь задовольняти свої потреби. Сталий розвиток має три виміри - економічний, соціальний та екологічний -, які є взаємозалежними; наприклад, знищення бідності вимагає як захисту навколишнього середовища, так і соціальної справедливості.

Протягом багатьох років, починаючи з 1987-го, численні міжнародні форуми, такі як Конференція ООН з питань навколишнього середовища та розвитку (1992) та Світовий саміт з сталого розвитку (2002) відзначали важливість цих цілей.

Соціальна відповідальність зосереджена на організації і стосується відповідальності організації перед суспільством та навколишнім середовищем. Соціальна відповідальність тісно пов’язана із сталим розвитком. Оскільки сталий розвиток пов’язаний із соціальними, економічними та екологічними цілями, що є спільними для всіх людей, він може використовуватися як шлях до об’єднання очікувань суспільства, які потрібно брати до уваги організаціям, що прагнуть діяти відповідально. Таким чином, мета соціальної відповідальності організації сприятиме сталому розвитку.

Принципи, практики та основні теми описані у наступних розділах цього міжнародного стандарту формують основу практичного застосування організацією соціальної відповідальності та її внеску до сталого розвитку. Рішення та діяльність соціально відповідальної організації можуть зробити значущий внесок до сталого розвитку.

Метою сталого розвитку є досягнення стабільності суспільства в цілому та планети. Це не стосується стабільності або постійної життєздатності якоїсь конкретної організації. Стабільність окремої організації може (або не може) бути сумісною із стабільністю суспільства в цілому, яка досягається інтегрованим підходом до розгляду соціальних, економічних та екологічних аспектів. Стале споживання, стале використання ресурсів та сталий рівень життя пов’язані з стабільністю суспільства в цілому.

3.4 Державна та соціальна відповідальність

Цей міжнародний стандарт не може замінити, підмінити або будь-яким чином змінити обов’язок держави діяти в інтересах суспільства. Держава відрізняється від організацій тим, що має унікальні повноваження створювати та впроваджувати закони. Наприклад, обов’язок держави захищати права людини відрізняється від тієї відповідальності організацій щодо прав людини, яка розглядається у даному міжнародному стандарті.

Соціальна відповідальність організацій не є і не може слугувати заміною ефективному виконанню обов’язків і повноважень держави. Зокрема, забезпечення ефективного застосування законів і правил з метою сприяння культурі відповідності законодавству є важливим для надання організаціям можливості бути соціально відповідальними.

Цей міжнародний стандарт не надає керівництва щодо того, що варто вважати предметом юридичних обов’язків; також він не має наміру розглядати питання, що можуть бути відповідним чином вирішені лише через політичні інститути. Тим не менше, держава має багато можливостей для сприяння організаціям у їх зусиллях діяти у дусі соціальної відповідальності. Державні організації, як будь-які інші організації, можуть виявити бажання використати цей міжнародний стандарт для застосування до своїх політик, рішень та заходів, пов’язаних з аспектами соціальної відповідальності.

4. ПРИНЦИПИ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

4.1 Загальні положення

Цей розділ надає керівництво щодо семи принципів соціальної відповідальності.

При розгляді підходів до соціальної відповідальності та її впровадженні у практику, загальною метою організації є максимальний внесок у сталий розвиток. В рамках цієї мети, хоча і не існує повного переліку принципів соціальної відповідальності, організація повинна поважати сім принципів окреслених нижче, а також принципи, притаманні для кожної з основних тем, окреслених у розділі 6.

Організаціям варто будувати свою поведінку на стандартах, керівних принципах або правилах діяльності, що відповідають прийнятим принципам вірної або належної діяльності у контексті конкретних ситуацій, навіть якщо вони містять певні виклики.

4.2 Підзвітність

Зміст принципу полягає у тому, що організації варто бути підзвітною за її вплив на суспільство та навколишнє середовище.

Цей принцип передбачає, що організації варто проводити відповідні дослідження, а також приймати обов’язок реагувати на результати таких досліджень.

Підзвітність накладає зобов’язання на менеджмент бути відповідальним в інтересах контролю організації, а на організацію бути відповідальною перед владою у тому, що стосується законів та загальних правил. Підзвітність також передбачає, що організація є відповідальною перед тими, на кого впливають її рішення та дії, а також перед суспільством в цілому за загальний вплив від її рішень та діяльності на суспільство.

Стан підзвітності матиме позитивний вплив як на організацію, так і на суспільство. Рівень підзвітності може змінюватись, але варто щоб він завжди співвідносився з обсягом або розміром повноважень. Організації, що володіють достатніми повноваженнями, як правило, піклуються щодо якості їх рішень та нагляду. Підзвітність також включає прийняття відповідальності у разі неналежних дій, вжиття необхідних заходів для усунення неналежних дій та вжиття заходів для уникнення їх повторення.

Організації слід звітувати щодо:

результатів своїх рішень та діяльності, у т.ч. значних наслідків, і слід запобігати повторення, якщо ці рішення або дії були ненавмисними або непередбаченими; та
значних впливів її рішень та дій на суспільство та навколишнє середовище.

4.3 Прозорість

Зміст принципу полягає у тому, що організації слід бути прозорою у своїх рішеннях та діях, які впливають на суспільство та навколишнє середовище.

Організації слід інформувати чітко, ясно та повністю, у достатньому та розумному обсязі, щодо свої політик, рішень та заходів за які вона відповідальна, у т.ч. щодо відомих та вірогідних впливів на суспільство та навколишнє середовище. Ця інформація має бути готовою для використання, легкодоступною та зрозумілою для тих, на кого впливають або можуть впливати дії організації. Інформації слід бути своєчасною та обґрунтованою, бути представленій у чіткій та об’єктивній формі щоб дати змогу зацікавленим сторонам вірно оцінити вплив рішень та дій організації на їх власні інтереси.

Принцип прозорості не вимагає оприлюднення бізнес інформації, не вимагає надання інформації, що захищена законом або може зашкодити правовим, комерційним зобов’язанням, зобов’язанням пов’язаним з безпекою або особистою інформацією.

Організація повинна бути прозорою стосовно:

призначення, природи та місця розташування її дій;
способу, у який рішення приймаються, впроваджуються та аналізуються, у т.ч. визначення ролей, відповідальності, підзвітності та повноважень у межах різних функцій організації;
стандартів і критеріїв, відповідно до яких організація оцінює власну діяльність відносно соціальної відповідальності;
діяльності з суттєвих та важливих питань соціальної відповідальності;
джерел фінансових ресурсів;
відомих та можливих впливів її рішень та діяльності на зацікавлені сторони, суспільство та навколишнє середовище; а також
ідентифікації зацікавлених сторін, критерії та процедури, що використовуються для їх визначення, відбору та залучення.

4.4 Етична поведінка

Зміст принципу полягає у тому, що за будь-яких умов організація повинна поводитись етично.

Організації слід будувати свою поведінку на етиці чесності, рівності та доброчесності. Ця етика включає турботу про людей, тварин та навколишнє середовище а також зобов’язання брати до уваги інтереси зацікавлених сторін.

Організації слід активно впроваджувати етичну поведінку шляхом:

розвитку такої структури управління, що допоможе впроваджувати етичну поведінку в рамках організації та у її взаємодії з іншими;
визначення, прийняття та застосування стандартів етичної поведінки, придатної для її цілей та діяльності і сумісної з принципами, окресленими у цьому міжнародному стандарті;
заохочення та впровадження дотримання стандартів етичної поведінки;
запобігання та вирішення конфліктів інтересів в рамках організації, які можуть призвести до неетичної поведінки;
встановлення механізмів підтримки звітування про неетичну поведінку без побоювання бути покараним;
визнання та розгляд ситуацій, щодо яких місцеві закони та правила або не існують або суперечать етичній поведінці; а також
поваги до добробуту тварин, у разі здійснення впливу на їх життя та існування, у т.ч. забезпечення належних умов для утримання, харчування, відтворення та використання тварин.

4.5 Повага до інтересів зацікавлених сторін

Зміст принципу полягає у тому, що організації слід поважати, брати до уваги та відповідати інтересам зацікавлених сторін.

Хоча цілі організації можуть бути обмежені інтересами її власників, членів, споживачів або засновників, інші особи або групи також можуть мати права, запити або конкретні інтереси, які слід брати до уваги. Загалом ці особи або групи складають зацікавлені сторони організації.

Організації слід:

визначити свої зацікавлені сторони;
усвідомлювати та поважати інтереси зацікавлених сторін, відповідати на висловлене ними стурбування;
визнавати інтереси та законні права зацікавлених сторін;
визнавати, що деякі зацікавлені сторони можуть суттєво впливати на діяльність організації;
брати до уваги зв’язок інтересів її зацікавлених сторін, очікувань суспільства та сталого розвитку, так само як природу відносин зацікавлених сторін та організації; а також
брати до уваги точку зору зацікавлених сторін, на яких може вплинути рішення, навіть якщо вони не відіграють ніякої офіційної ролі в управлінні організацією або не усвідомлюють власного інтересу в рішеннях або діяльності організації.

4.6 Повага до верховенства права

Зміст принципу полягає у тому, що організації слід прийняти, що повага до верховенства права є обов’язковою.

Верховенство права відноситься до примату права та, зокрема, до ідеї, що жоден індивідуум або організація не може стояти над законом і що держава також підкоряється закону. Верховенство права є противагою свавільному використанню влади. Загалом, верховенство права передбачає, що закони та правила пишуться, відкрито публікуються та справедливо виконуються відповідно до встановлених процедур. У контексті соціальної відповідальності повага до верховенства права означає, що організація діє у відповідності до всіх наявних законів та правил. Це передбачає вжиття нею кроків до обізнаності з наявними законами та правилами, інформування персоналу організації щодо їх обов’язку дотримуватись законів та вживати заходів для їх дотримання.

Організації слід:

відповідати законним вимогам юрисдикцій, у яких вона діє;
забезпечити функціонування її зв’язків та діяльності в рамках наявних та відповідних правових рамок;
бути поінформованій щодо всіх правових зобов’язань; та
періодично аналізувати свою відповідність.

4.7 Повага до міжнародних норм поведінки

Зміст принципу полягає у тому, що організації слід поважати міжнародні норми поведінки, дотримуючись принципу поваги до верховенства права.

У країнах, де закон або його виконання не забезпечує мінімального екологічного або соціального захисту, організації слід намагатися поважати міжнародні норми поведінки;
У країнах, де закон або його виконання суттєво розходиться з міжнародними нормами поведінки, організації слід намагатися поважати такі норми у повному обсязі;
У ситуаціях, коли закон або його виконання розходиться з міжнародними нормами поведінки і невідповідність цим нормам може призвести до суттєвих наслідків, організації слід, наскільки це можливо, аналізувати природу її відносин та дій в рамках даної юрисдикції;
Організації слід враховувати правові можливості та канали для впливу на інші організації та органи влади для уникнення таких розходжень.
Організації слід уникати співучасті у діяльності інших організацій, якщо їхня діяльність або поведінка не відповідають міжнародним нормам поведінки.

Вставка 4 – Розуміння співучасті

Співучасть має як юридичне так і неюридичне значення.

В юридичному контексті співучасть визначається у деяких розуміннях, як вчинення дії або помилка, що має суттєвий вплив на вчинення незаконного акту, такого як злочин, при усвідомленні сприяння цій незаконній дії.

У неюридичному контексті, співучасть походить від очікувань суспільства щодо типу поведінки. У цьому контексті, організація може розглядатися як співучасник, якщо вона сприяє вчиненню невірних дій інших, які не відповідають або не виказують поваги до міжнародних норм поведінки, і дії яких, за наявною у організації інформацією, повинні були призвести до суттєвих негативних впливів на навколишнє середовище або суспільство. Організація також може вважатися співучасником, якщо вона приховує інформацію або отримує зиск від таких неправомірних вчинків.

4.8 Повага до прав людини

Зміст принципу полягає у тому, що організації слід поважати права людини та визнавати як їх важливість, так і їх універсальність (також див. Основну тему – права людини у ч. 6.3).

Організації слід:

поважати та сприяти правам, визначеним Загальною декларацією про права людини;
приймати ці права як універсальні, як такі, що притаманні всім країнам, культурам та діють в усіх ситуаціях;
у ситуаціях, коли права людини не захищені, сприяти повазі прав людини та уникати отримання користі від таких ситуацій; та
у ситуаціях коли закон або його виконання не забезпечують належного захисту прав людини, дотримуватися принципу поваги до міжнародних норм поведінки.

ВИЗНАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ЗАЛУЧЕННЯ ЗАЦІКАВЛЕНИХ СТОРІН

Загальні положення

Цей розділ розглядає фундаментальні практики соціальної відповідальності. Вони полягають у визнанні організацією своєї соціальної відповідальності та визначенні та залученні її зацікавлених сторін. Відповідно принципів, описаних у розділі 4, ці практики повинні враховуватися при розгляді основних тем соціальної відповідальності, описаних у розділі 6.

Визнання соціальної відповідальності включає визначення питань, пов’язаних з впливом рішень та дій організації, а також шляху, у який ці питання повинні розглядатися, щоб сприяти сталому розвитку.

Визнання соціальної відповідальності також включає визнання зацікавлених сторін організації. Як описано у розділі 4.5, основним принципом соціальної відповідальності є повага та врахування організацією інтересів її зацікавлених сторін.

Визнання соціальної відповідальності

Впливи, інтереси та очікування

Розглядаючи свою соціальну відповідальність, організації слід розуміти три співвідношення (схема 2):

між організацією та суспільством. Організації слід розуміти, як її рішення та діяльність впливають на суспільство. Організації також слід розуміти очікування суспільства щодо відповідальної поведінки, пов’язаної з цими впливами. Слід враховувати основні теми та питання соціальної відповідальності. (5.2.2)
між організацією та зацікавленими сторонами. Організації слід мати інформацію щодо різноманітності зацікавлених сторін. Рішення та дії організації можуть мати потенціальний та реальний вплив на цих індивідуумів або організації. Ці потенціальні або реальні впливи є основою інтересу, який дозволяє розглядати організації або індивідуумів як зацікавлені сторони; та
між зацікавленими сторонами та суспільством. Організації слід розуміти співвідношення між інтересами зацікавлених сторін, з одного боку, та очікуваннями суспільства - з іншого. Хоча зацікавлені сторони є частиною суспільства , вони можуть мати інтереси, що не відповідають очікуваннями суспільства. Зацікавлені сторони можуть мати власні інтереси, пов’язані з організацією, які можуть відрізнятися від очікувань суспільства щодо соціально відповідальної поведінки організації. Наприклад, інтерес постачальника в оплаті та інтерес суспільства у виконанні контрактів може мати різні виміри в рамках кожного питання.

Малюнок 2 - Відношення між організацією, її зацікавленими особами та суспільством

Визнаючи соціальну відповідальність, організація потребуватиме врахування цих трьох співвідношень. Організація, зацікавлені сторони та суспільство мають різні перспективи, оскільки їх цілі відрізняються. Слід визнати, що особи та організації можуть мати численні та різноманітні інтереси, що можуть підпадати під вплив рішень та дій організації.

Визнання основних тем та питань соціальної відповідальності

Ефективним шляхом виявлення організацією її соціальної відповідальності є обізнаність з питаннями соціальної відповідальності за наступними основними темами:

управління організацією;
права людини;
трудові практики;
навколишнє середовище;
практики доброчесної діяльності;
питання споживачів; та
залучення та розвиток громади.

Ці основні теми покривають більшість економічних, екологічних та соціальних впливів, які слід розглядати організації. Кожна з цих основних тем розглянута у частині 6. Обговорення кожної основної теми покриває конкретні питання, які організації слід брати до уваги при визначенні своєї соціальної відповідальності. Кожна основна тема, хоча не обов’язково кожне питання, має певне відношення до кожної організації.

Керівництво з кожного питання включає численні дії, які організації слід виконувати, та очікування щодо способу, в який організації слід поводитись. При розгляді її соціальної відповідальності, організації слід визначити кожне питання, яке є важливим для її рішень та дій, а також пов’язані з цим заходи та очікування. Додаткове керівництво щодо визначення питань можна знайти у розділах 7.2 та 7.3.

Вплив рішень та дій організації слід розглядати з урахуванням цих питань. Не всі питання відносяться до конкретної організації. Більше того, основні теми та відповідно їх питання можуть бути поділені на різні категорії. Деякі важливі міркування, такі як здоров’я та безпека, економіка та ланцюг додавання ціни, мають справу з більш ніж однією темою у розділі 6.

Визначення відповідних питань слід супроводжувати оцінкою важливості впливів організації. Важливість впливів слід розглядати відносно зацікавлених груп та шляхів, в які ці впливи зачіпають торкаються сталого розвитку.

Розгляду основних тем та питань соціальної відповідальності організації сприяє розгляд взаємодії з іншими організаціями. Наприклад, організації слід брати до уваги влив її рішень та дій на зацікавлені сторони.

Організації, що намагається визнавати свою соціальну відповідальність, також слід брати до уваги юридичні обов’язки та будь-які інші існуючі зобов’язання. Юридичними обов’язками є чинні закони та норми, а також зобов’язання, що стосуються соціальних, економічних або екологічних питань, що можуть існувати в обов’язкових до виконання угодах. Організації слід брати до уваги зобов’язання, які вона взяла на себе відповідно до соціальної відповідальності. Такі зобов’язання можуть міститися у кодексах етики або поведінки, керівних принципах або обов’язках членів асоціацій, до яких вона входить.

Визнання соціальної відповідальності є постійно триваючим процесом. Потенційні впливи рішень та дій слід визначати та брати до уваги на етапі планування нових заходів. Заходи, що тривають, потребують відповідного нагляду, щоб організація могла мати впевненість, що її соціальній відповідальності приділяється увага, і могла визначити, чи потрібно брати до уваги додаткові питання.

Соціальна відповідальність та сфера спливу організації

Соціально відповідальною організацією є та, що приймає відповідальність за спрямування впливу від своїх рішень та діяльності шляхом етичної та прозорої поведінки, яка впроваджена в рамках організації і практикується у її відносинах. На додаток од відповідальності за власні рішення та дії, організація може у певних ситуаціях, мати можливість впливати на поведінку сторін, з якими вона має відносини. Подібні ситуації розглядаються як такі, що знаходяться у сфері діяльності організації.

Організація не може вважатися відповідальною за впливи, здійснені кожною стороною, на яку має вплив вона сама, проте існують ситуації, в яких здатність організації впливати на інших супроводжується зобов’язанням здійснювати цей вплив. Наприклад, моральне зобов’язання протистояти порушенням прав людини, скоєним іншими може бути важливим аспектом соціальної відповідальності організації. Відповідальність за здійснення впливу у будь-якій ситуації залежатиме від різних факторів у т.ч. від реальної здатності організації впливати на інших та від конкретного випадку. Загалом, відповідальність за здійснення впливу зростає разом із здатністю впливати.

Організація несе відповідальність за вплив від рішень та дій, які вона контролює. Такі впливи від рішень та дій можуть мати значні наслідки. Організація може приймати рішення щодо підтримки відносин з іншою організацією та щодо природи і обсягів таких відносин. Існують ситуації, коли організація зобов’язана бути уважною до впливів, спричинених рішеннями та діями інших організацій, і вживати заходів для уникнення або пом’якшення негативних впливів пов’язаних із відносинами з іншими організаціями.

Сфера впливу організації, як правило, включає частини ланцюга створення ціни та ланцюга постачання. Вона також може включати формальні та неформальні асоціації, до яких входить організація, а також партнерські організації та конкурентів. При оцінці сфери впливу, організації слід діяти належним чином та розглядати можливість залучення зацікавлених сторін.

Ланцюги додавання ціни включають початкові елементи, такі як постачальники, та кінцеві елементи, такі як споживачі та користувачі. На додаток, деякі сторони, такі як партнерські організації та конкуренти, діють паралельно. Зацікавлені сторони та інші залучені сторони відрізнятимуться у залежності від природи діяльності організації.

Подальші інструкції щодо визначення сфери впливу організації, а також визначення дійсного рівня впливу організації, міститься у розділі 7.

Blog

Керівництво з соціальної відповідальності

Содержание