Зміст вступ розділ 1
| Вид материала | Документы |
СодержаниеОб’єктом дослідження Методи дослідження Наукова новизна одержаних результатів Практичне значення дисертації Апробація результатів дисертаційного дослідження. Структура дисертації |
- Зміст вступ Розділ І, 1790.74kb.
- Зміст вступ розділ 1, 429.88kb.
- Зміст 2 Вступ 3 Розділ І. Необережність як форма вини в кримінальному праві, 572.24kb.
- Зміст вступ, 376.7kb.
- Зміст Стор. Вступ 4, 438.28kb.
- Зміст вступ, 1122.5kb.
- Зміст вступ розділ 1, 520.92kb.
- М. О. 2005 р. Зміст вступ Розділ, 4832.11kb.
- Литвак Олег Михайлович доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент апрн україни, 1177.67kb.
- Зміст вступ с. 3-18 розділ 1 Історіографія та теорії правового, 419.23kb.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є встановлення і вивчення теоретичних проблем тлумачення міжнародних договорів як одного із найскладніших видів юридичної діяльності, а також визначення особливостей інтерпретаційної діяльності основних європейських міжнародних судових органів.Відповідно до означеної мети, в дисертації автор зосередив увагу на виконанні таких завдань:
Об’єктом дослідження є міжнародно-правові відносини, що виникають при тлумаченні міжнародних договорів міжнародними судовими органами. Предметом дослідження є з’ясування і роз’яснення положень міжнародних договорів у діяльності Суду ЄС та ЄСПЛ. Методи дослідження. Для досягнення наукової об’єктивності результатів дисертантом був використаний весь комплекс методів дослідження, вибір яких був зумовлений науковою та прикладною доцільністю. В основу дисертаційного дослідження покладені наукові методи, що властиві як загальній теорії права, так і теорії міжнародного права. Філософсько-методологічною основою дослідження є принципи, закони і категорії діалектики. Метод об’єктивності використаний для встановлення вірогідності та повноти інформації, що була застосована у процесі дослідження. Діалектичний метод застосовано для аналізу розвитку механізму міжнародного судового тлумачення. Формально-логічний метод використано для визначення поняття “тлумачення міжнародних договорів” і для подальшого використання цього поняття у більш складних формах мислення – судженнях і умовиводах. Системно-структурний метод, що полягає в залученні категоріального апарату теорії систем, застосовується при характеристиці суб’єктів тлумачення міжнародних договорів і наслідків їх інтерпретаційної діяльності; при дослідженні принципів тлумачення міжнародних договорів та визначенні їх системи. Герменевтичний метод застосовано для з’ясування змісту положень договорів, що є об’єктом тлумачення міжнародних судових органів, а також змісту рішень цих органів. За допомогою методу порівняльно-правового аналізу досліджувалися принципи і методи тлумачення, характерні для європейських та інших міжнародних судових органів. Наукова новизна одержаних результатів дисертації полягає в тому, що вона є самостійною завершеною працею, першим в українській правовій літературі загальнотеоретичним, комплексним дослідженням особливостей правотлумачної діяльності європейських міжнародних судових органів. Наукова новизна також визначається сучасною постановкою проблеми, дослідженням нових тенденцій розвитку методів тлумачення міжнародних договорів міжнародними судами. Наукова новизна одержаних результатів найбільш виразно проявляється у таких теоретичних положеннях і висновках дисертації, що виносяться на захист:
Практичне значення дисертації полягає у можливості використання її результатів, за такими напрямками: науково-дослідницький – для поглиблення наукових знань про особливості процесу тлумачення міжнародних договорів міжнародними судовими органами, створення необхідної теоретичної бази для їх подальшого удосконалення; науково-освітній – для сприяння удосконалення навчального процесу при викладанні курсів з міжнародного публічного права, права міжнародних договорів, міжнародних судових органів, права ЄС, міжнародного права з прав людини; зовнішньополітичний – для використання у процесі тлумачення міжнародних договорів органами міжнародних зносин, а також при формуванні зовнішньополітичного курсу України щодо співробітництва з Радою Європи та Європейським Союзом у процесі подальшої європейської інтеграції України. Апробація результатів дисертаційного дослідження. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, розглядалися та обговорювалися на кафедрі міжнародного права та державного права зарубіжних країн Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, доповідалися на науково-практичних конференціях: “Конституція — основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України” (наукова конференція молодих вчених, м. Харків, 30 червня 2001 року; тези опубліковані), “Проблеми розвитку юридичної науки у новому столітті” (наукова конференція молодих вчених, м. Харків, 25–26 грудня 2002 року; тези знаходяться у друку). Теоретичні аспекти роботи використовувались автором у навчальному процесі під час проведення занять з міжнародного публічного права, зокрема за темами “Право міжнародних договорів”, “Право Європейського Союзу”, “Захист прав людини в міжнародному праві”. Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації знайшли відображення в трьох статтях у наукових фахових виданнях з юридичних наук, затверджених Вищою атестаційною комісією, а також у тезах наукового повідомлення на науковій конференції. Структура дисертації обумовлена предметом, метою і задачами дослідження. Вона складається з вступу, трьох розділів (6 підрозділів), висновків та списку використаних джерел, який нараховує 295 позицій і займає 25 сторінок. Загальний обсяг дисертації – 180 сторінок. Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html ВИСНОВКИ 1. Тлумачення міжнародних договорів як певний вид правової діяльності, має свої особливості у порівнянні з загальними положеннями щодо тлумачення норм права, які склалися у загальній теорії права. Ці особливості зумовлені передусім: а)специфікою міжнародного права, яке має свій власний предмет правового регулювання і грунтується на принципі суверенної рівності держав; б) специфікою створення норм міжнародного права та особливостями системи урегулювання спорів у міжнародному праві, у тому числі і щодо тлумачення; в) особливостями діяльності міжнародних судових органів, які застосовують норми міжнародного права; г) відсутністю єдиного законодавчого органу, тощо. 2. Особливості процесу тлумачення визначаються також специфікою об’єкту інтерпретації, яким у контексті дисертаційного дослідження виступає міжнародний договір, зміст якого визначається як предмет тлумачення. 3. Тлумачення міжнародного договору як допоміжний вид правової діяльності виступає в якості умови і передумови правильного застосування міжнародного договору. І хоча теоретично застосування і тлумачення є різними видами правової діяльності, однак, на практиці чітку різницю між ними провести важко, оскільки міжнародні судові органи можуть виконувати одночасно обидві функції. 4.Тлумачення відіграє важливу і необхідну роль також у процесі нормотворення, має особливе значення під час систематизації (кодифікації) міжнародно-правових норм, впливає на прогресивний розвиток міжнародного права, а тому можна вважати, що тлумачення займає центральне місце у процесі функціонування міжнародного права. 5. Крім того тлумачення міжнародних договорів є процесом політичним, оскільки під час з’ясування норми міжнародного договору встановлюється не лише її взаємозв'язок з іншими нормами і принципами міжнародного права, а також з політикою. Сам процес створення і реалізації міжнародних договорів здійснюється під тиском певних політичних сил. Політичні преференції суб’єктів інтерпретаційної діяльності також можуть впливати на здійснення цього виду діяльності. Тлумачення також є важливим елементом здійснення контролю у міжнародному праві. З урахуванням наведенного, пропонуємо таке визначення поняття «тлумачення міжнародних договорів». Тлумачення міжнародних договорів - це певний вид правової діяльності, який має як допоміжне так і самостійне значення та полягає у з’ясуванні та роз’ясненні дійсного змісту норм міжнародних договорів певними суб’єктами, на етапах не лише застосування але і творення норм, з метою найбільш ефективної реалізації нормативних приписів міжнародного договору з урахуванням політико-правових та інших наслідків, які виходячи із змісту норми, мають місце або матимуть за конкретних обставин. 6. Особливості тлумачення міжнародних договорів визначаються також колом учасників (суб’єктів) інтерпретаційної діяльності. Обов’язковий характер результатів тлумачення визначається такими чинниками: правовий статус суб’єкта тлумачення і згода контрагентів по договору із тлумаченням, яке надає цей суб’єкт. Найвищий авторитет і юридичне значення має тлумачення, яке дають учасники договору за взаємною згодою (автентичне тлумачення, яке є офіційним і нормативним). Одностороннє тлумачення державою постанов договору, зобов’язує лише цю державу і матиме обов’язковий характер лише при згоді контрагента (контрагентів) за договором. Таке тлумачення є офіційним. Міжнародні органи, установи в тому числі і міжнародні суди здійснюють офіційне тлумачення міжнародних договорів у випадку, якщо сторони договору визнають за ним такі повноваження. 7. Результати тлумачення, яке здійснюють міжнародні організації і їх органи, установи вносить певні модифікації у механізм міжнародно-правового регулювання, а результати такого тлумачення можуть наближатися до правотворчості. 8. Хоча досягнення загальнообов’язкового тлумачення дипломатичним шляхом є, так би мовити, нормальним способом урегулювання спорів між сторонами договору, однак, на сучасному етапі значно зросла роль судового тлумачення міжнародних договорів. Особливу роль у тлумаченні міжнародних договорів відіграють судові органи, що діють у межах одного регіону (Суд ЄС, Європейський Суд з прав людини). Їх інтерпретаційна діяльність позитивно впливає на формування єдиного європейського правового простору. 9. Кінцевою метою тлумачення міжнародних договорів - є ефективна реалізація їх положень, а також запобігання їх порушення. Визначення задач тлумачення впливає на вибір інтерпретатором способів і прийомів тлумачення, а також тих засобів, які використовуватимуться у процесі здійснення інтерпретаційної діяльності. 10. Поділ підходів до тлумачення на суб’єктивістський, об’єктивістський, телеологічний певною мірою відображає значення зазначених напрямків (шкіл) тлумачення у різний період розвитку міжнародних відносин. Динамізм міжнародного права висуває на передній план телеологічний (і як його різновид еволюційний) підхід до тлумачення міжнародних угод. Як правило на практиці всі підходи до тлумачення міжнародних договорів комбінуються. 11. Поділ міжнародних договорів на договори-правоустановчі (договори-закони) та договори-контракти хоч і позбавлений правового підґрунтя, все таки має певне значення для тлумачення міжнародних угод. При тлумаченні договорів-законів (до яких відносяться і договори гуманітарного характеру, наприклад, Європейська Конвенція з прав людини, а також установчі договори міжнародних організацій, які ще характеризуються як “конститутивні”, наприклад, установчі договори ЄС), важливим є встановлення об’єкту і мети договору. Для їх тлумачення характерним є використання переважно телеологічного і еволюційного методів тлумачення. 12. Принципи тлумачення міжнародних договорів – це загальні положення, які визначають цілі, завдання та результати тлумачення, а також можуть відображати певні специфічні риси тлумачення певних видів міжнародних договорів (наприклад, принципи тлумачення міжнародних договорів у зв’язку з їх багатомовністю, принципи, які використовує Суд ЄС під час установчих договорів ЄС, Європейський суд з прав людини під час тлумачення Європейської Конвенції з прав людини 1950 р.). Принципи тлумачення слід відрізняти від правил тлумачення, які характеризуються як конкретні прийоми, які допомагають аналізувати зміст норми. Серед традиційних принципів тлумачення міжнародних договорів можна виділити специфічні принципи, які склалися у діяльності Суду ЄС та Європейського суду з прав людини. Ці принципи грунтуються на тих основних принципах, які діють у полі правового простору, який створений або організацією, в рамках якої діє суд (ЄС) або договорами, у відповідності до яких суд утворений і діє (Європейський суд з прав людини та Конвенція з прав людини 1950 р.). Наприклад, принцип субсидіарності, принцип пропорційності, принцип судового прецеденту тощо. 13. Використання принципу прецеденту під час тлумачення положень Європейської Конвенції 1950 р. свідчить про те, що застосування цієї Конвенції відбувається у світлі і на підставі рішень ЄСПЛ. Хоча, як правило, не самі рішення як такі є обов’язковими для всього загалу сторін, а власне Конвенція у тому вигляді, як її тлумачить ЄСПЛ. А тому тлумачення, яке здійснює ЄСПЛ розцінюється як таке, що наближається до автентичного. 14. Принцип прецеденту, який використовує Суд ЄС для тлумачення міжнародних договорів забезпечує не лише однакове розуміння останніх, але і формування структурованої судової системи, в яку входять Суд ЄС, Суд Першої інстанції та спеціалізовані судові колегії, а також створює своєрідний механізм співробітництва національних судів держав-членів ЄС і Судів ЄС у галузі застосування європейського права. Використання рішень Суду ЄС національними судами під час тлумачення установчих договорів Співтовариств, дало можливість зазначеним органам сформулювати доктрину acte clair, відповідно до якої національний суд держави-члена ЄС самостійно вирішує питання про передачу спору у преюдиціальному порядку до Суду ЄС або Суду Першої інстанції, якщо вже існує рішення Суду ЄС з аналогічного або навіть схожого питання. 15. Аналіз практики діяльності Суду ЄС та ЄСПЛ дає можливість дійти висновку, що вибір методів тлумачення, які застосовують Суд ЄС та ЄСПЛ зумовлені передусім характером міжнародних договорів, спір щодо тлумачення або застосування яких, є предметом судового розгляду. Ці договори характеризуються, як конститутивні і такі, що розраховані на тривалий термін існування. Тому як Суд ЄС, так і ЄСПЛ більш схильні використовувати систематичне, телеологічне тлумачення, що дає можливість ефективно забезпечувати реалізацію цілей певних міжнародних договорів (установчих договорів Співтовариств - у Суді ЄС; Європейської Конвенції з захисту прав людини і основних свобод 1950 р. - у Європейському Суді з прав людини). 16. У процесі інтерпретаційної діяльності зазначені судові органи, як правило використовують усі відомі практиці застосування міжнародних договорів методи тлумачення: буквальний, історичний, систематичний та цільовий. При цьому явна перевага надається цільовому методові, який часто служить для заповнення прогалин у міжнародних договорах, а також дає можливість судам формувати своє власне бачення певних положень договорів з метою уніфікації їх розуміння і застосування усіма їх державами-учасниками, що у свою чергу впливає на поглиблення інтеграційних процесів у Європі, а також сприяє формуванню єдиного європейського правового простору. Це виявляється також у використанні певних специфічних методів тлумачення. Особливістю тлумачення Європейським Судом з прав людини Європейської Конвенції з захисту прав людини і основних свобод полягає у використанні автономного тлумачення, яке забезпечує однакове розуміння положень Конвенції усіма державами- учасницями. У Суді ЄС широко використовується під час тлумачення політика Суду ЄС, яка покликана сприяти зміцненню Співтовариств, підвищенню ефективності права ЄС, розширенню сфери повноважень інститутів Співтовариств і загалом позитивно впливати на процес європейської інтеграції. Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html |