Багатосторонній протокол до Конвенції про договір міжнародних дорожніх перевезень вантажів по (кдпв). Підписаний в Женеві 5 липня 1978 року

Вид материала

Документы

Содержание Прикінцеві положення Йоханнес даль-гансен (johannes dahl-hansen) П’єр фішер (per fischer) Жан реттель (jean rettel) Заяви та застереження, складені після підписання Дата надання документа

Подобный материал:

• Дата підписання: 03. 06., 1540.54kb.
• Заявник, 189.89kb.
• Договір про міжнародні нерегулярні І маятникові автомобільні перевезення пасажирів, 161.64kb.
• Указом Президента України від 14. 09. 2000 №1072, статті 62 Повітряного кодекс, 1015.37kb.
• Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, 1616.95kb.
• Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, 1619.14kb.
• Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, 1444.78kb.
• Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, 1624.57kb.
• Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні Наказ, 1922.78kb.
• Кабінет міністрів україни постанова, 11.52kb.

№ 19487


_____


БАГАТОСТОРОННІЙ


Протокол до Конвенції про договір міжнародних дорожніх перевезень вантажів по (КДПВ). Підписаний в Женеві
5 липня 1978 року


Тексти, що мають юридичну силу: англійський та французький.


Зареєстрований офіційно 28 грудня 1980 року.

ПРОТОКОЛ¹ ДО КОНВЕНЦІЇ ПРО ДОГОВІР МІЖНАРОДНИХ ДОРОЖНІХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ВАНТАЖІВ (КДПВ)²


Сторони цього Протоколу


є Сторонами Конвенції про договір міжнародних дорожніх перевезень вантажів (КДПВ), укладеного в Женеві 19 травня 1956 року² та


Погодились на такому:


Стаття 1. Відповідно до цього Протоколу термін «Конвенція» означає Конвенцію про договір міжнародних дорожніх перевезень вантажів (КДПВ).


Стаття 2. До Статті 23 Конвенції вносяться такі поправки:


(1) пункт 3 замінено таким текстом:


«3. Однак розмір компенсації не може перевищувати 8,33 розрахункових одиниць за кілограм маси брутто, якої не вистачає».


(2) У кінці цієї Статті додані пункти 7, 8 та 9:

«7. Розрахунковою одиницею, що зазначена в цій Конвенції, є одиниця спеціальних прав запозичення, як встановив Міжнародний валютний фонд. Сума, про яку йдеться в пункті 3 цієї Статті, конвертується в національну валюту країни, суд якої розглядає таку справу на основі вартості такої валюти на дату прийняття рішення або на дату, взаємно узгоджену Сторонами. Відповідно до умов спеціальних прав запозичень вартість національної валюти країни, яка є членом Міжнародного валютного фонду, обчислюється відповідно до методу оцінки, що застосовує Міжнародний валютний фонд до своїх операцій та транзакції і який є чинним на зазначену дату. Відповідно до умов спеціальних прав запозичення вартість національної валюти країни, яка не є членом Міжнародного валютного фонду, обчислюється у встановлений такою країною спосіб».

«8. Незважаючи на це, країна, яка не є членом Міжнародного валютного фонду і законодавство якої не дозволяє застосування положень пункту 7 цієї Статті, може, на час ратифікації або приєднання до Протоколу до КДПВ або у будь-який час після цього заявити, що зазначений у пункті 3 цієї Статті ліміт відповідальності, який застосовується на її території, становить 25 грошових одиниць. Грошова одиниця, про яку йдеться у цьому пункті, відповідає 10/31 грама золота 0,900 проби. Конвертація зазначеної в цьому пункті суми в національну валюту здійснюється відповідно до законодавства зацікавленої країни».


«9. Обчислення, про які йдеться в останньому реченні пункту 7 цієї Статті та конвертація, зазначена в пункті 8 цієї Статті, здійснюється у такий спосіб, щоб виразити у національній валюті країни, наскільки це можливо, таку саму реальну вартість суми, як і та, що виражена в розрахункових одиницях у пункті 3 цієї Статті. Країни повідомляють Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй про спосіб обчислення відповідно до пункту 7 цієї Статті або про результат конвертації, зазначеної у пункті 8 цієї Статті, що можливо, під час подання на зберігання документа, про який йдеться у Статті 3 Протоколу до КДПВ і у разі будь-яких змін такого способу».


ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ


Стаття 3. 1. Цей Протокол відкритий для підписання для країн, які підписали чи приєднались до Конвенції і є членами Європейської Економічної Комісії або були допущені до роботи у такій Комісії з консультативним статусом відповідно до пункту 8 кола зобов’язань такої Комісії.


2. Цей Протокол залишається відкритим для приєднання будь-якої країни, про які йдеться у пункті 1 цієї Статті і які є Сторонами Конвенції.


3. Такі країни, які можуть брати участь у певній діяльності Європейської Економічної Комісії відповідно до пункту 11 «Кола зобов’язань» такої Комісії і які приєднались до Конвенції, можуть стати Сторонами цього Протоколу шляхом приєднання до нього після набрання ним чинності.


4. Цей Протокол залишається відкритим для підписання в Женеві з 1 вересня 1978 року до 31 серпня 1979 року включно. Після того він буде відкритим для приєднання до нього.


5. Цей Протокол підлягає ратифікації після того, як зацікавлена країна ратифікує чи приєднається до Конвенції.


6. Ратифікація чи приєднання здійснюються шляхом подання на зберігання документа Генеральному секретареві Організації Об’єднаних Націй.


7. Будь-який документ ратифікації або приєднання, поданий на зберігання після набрання чинності поправкою до Протоколу для всіх Сторін Угоди або після завершення усіх заходів, які є необхідними для надання чинності поправці для всіх Сторін Угоди, вважається доданим до Протоколу з внесеною поправкою.

Стаття 4. 1. Цей протокол набирає чинності з дев’ятнадцятого дня після того, як п’ять країн, про які йдеться в Статті 3, пункті 1 та 2 цього Протоколу, нададуть на зберігання свої документи про ратифікацію чи приєднання.


2. Для будь-якої країни, яка ратифікує чи приєднається до нього після того, як п’ять країн нададуть на зберігання свої документи про ратифікацію та приєднання, цей Протокол набере чинності на дев’ятнадцятий день після надання зазначеною країною на збереження своїх документів про ратифікацію чи приєднання.


Стаття 5. Будь-яка Сторона Угоди може денонсувати цей Протокол повідомленням, наданим Генеральному секретареві Організації Об’єднаних Націй.


2. Денонсація набирає чинності через дванадцять місяців після отримання Генеральним секретарем повідомлення про денонсацію.


3. Будь-яка Сторона Угоди, яка перестає бути Стороною Конвенції, в той самий день перестає бути Стороною цього Протоколу.


Стаття 6. Якщо, після набрання чинності цим Протоколом, кількість Сторін Угоди зменшується внаслідок денонсації та становить менше п’яти, цей Протокол втрачає силу на дату набрання чинності останньою з таких денонсацій. Він також втрачає силу на дату втрати сили цією Конвенцією.


Стаття 7. 1. Будь-яка країна може на час подання на збереження своїх документів про ратифікацію чи приєднання або у будь-який момент після цього заявити шляхом надання повідомлення Генеральному секретареві Організації Об’єднаних Націй, що дія такого Протоколу поширюється на всі чи будь-які території, за міжнародні відносини з якою вона відповідальна та стосовно якої вона склала заяву відповідно до Статті 46 Конвенції. Дія такого Протоколу поширюється на територію чи території, зазначені в повідомленні, з дев’ятнадцятого дня його отримання Генеральним секретарем або, у разі якщо на таку дату Протокол ще не набрав чинності, на дату набрання ним чинності:


2. Будь-яка країна, яка склала заяву відповідно до попереднього пункту, таким чином поширивши дію цього Протоколу на будь-яку територію, за міжнародні відносини з якою вона відповідальна, може денонсувати Протокол стосовно такої території відповідно до положень вищезазначеної Статті 5.


Стаття 8. Будь-якій спір між двома або більше Сторонами Угоди стосовно тлумачення чи застосування цього Протоколу, який Сторони не можуть вирішити шляхом переговорів або в інший спосіб, може на прохання будь-якої зацікавленої Сторони Угоди подати його на розгляд до Міжнародного суду.


Стаття 9. Кожна Сторона Угоди може на час підписання, ратифікації чи приєднання до цього Протоколу заявити шляхом надання повідомлення Генеральному секретареві Організації Об’єднаних Націй, що вона не вважає себе зобов’язаною відповідно до Статті 8 цього Протоколу стосовно будь-якої Сторони Угоди, яка виразила таке застереження.

2. Заява, про яку йдеться у пункті 1 цієї Статті, може бути відкликана у будь-який момент повідомленням, наданим Генеральному секретареві Організації Об’єднаних Націй.


3. Жодні інші застереження до цього Протоколу не допускаються.


Стаття 10. Після трьохрічної дії цього Протоколу будь-яка Сторона може шляхом надання повідомлення Генеральному секретареві Організації Об’єднаних Націй звернутись з проханням скликати конференцію для перегляду цього Протоколу. Генеральний секретар повідомляє всіх Сторін Угоди про прохання та скликає конференцію для перегляду, якщо не менше однієї четвертої Сторін Угоди повідомили його про свою згоду на скликання такої конференції.

2. Якщо конференція скликається відповідно до попереднього пункту, Генеральний секретар повідомляє всіх Сторін Угоди та звертається до них з проханням подати протягом трьох місяців такі пропозиції, які б вони хотіли, щоб були розглянуті під час конференції. Генеральний секретар надає всім Сторонам Угоди попередній порядок денний конференції разом з текстами таких пропозицій принаймні за три місяці до дати відкриття такої конференції.


3. Генеральний секретар запрошує на будь-яку конференцію, скликану відповідно до цієї Статті всі країни, про які йдеться в Статті 3, пункті 1 та 2 та країн, які стали Сторонами Угоди відповідно до Статті 3, пункту 3 цього Протоколу.


Стаття 11. На додаток до повідомлень, зазначених у Статті 10, Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй повідомляє країни, про які йдеться у Статті 3, пунктах 1 та 2 цього Протоколу та країни, які стали Сторонами Угоди відповідно до Статті 3, пункту 3 цього Протоколу, про:


(а) ратифікації та приєднання відповідно до Статті 3;


(b) дату набрання чинності цим Протоколом відповідно до Статті 4;


(c) повідомлення, отримані відповідно до Статті 2, пункту 2;


(d) денонсації відповідно до Статті 5;


(e) припинення терміну дії цього Протоколу відповідно до Статті 6;


(f) повідомлення, отримані відповідно до Статті 7;


(g) заяви та повідомлення, отримані відповідно до Статті 9, пункту 1 та 2.


Стаття 12. Після 31 серпня 1979 року оригінал цього Протоколу передається на зберігання Генеральному секретареві Організації Об’єднаних Націй, який надає засвідчені правильні копії кожній країні, зазначеній у Статті 13, пунктах 1, 2 та 3 цього Протоколу.

СКЛАДЕНИЙ у Женеві, сьогодні, п’ятого липня тисяча дев’ятсот сімдесят восьмого року в одному примірнику англійською та французькою мовами, при чому обидва тексти мають однакову юридичну силу.


НА ЗАСВІДЧЕННЯ ЦЬОГО належним чином уповноважені на підписання особи підписали цей Протокол від імені


Албанія:


Австрія:


Бельгія:


Болгарія:


Білоруська Радянська Соціалістична Республіка:


Канада:


Кіпр:


Чехословаччина:


Данія:


ЙОХАННЕС ДАЛЬ-ГАНСЕН (JOHANNES DAHL-HANSEN)

23 серпня 1979 року

Фінляндія:


ВЕЛІ САНДБЕК (VELI SUNDBÄCK)

17 серпня 1979 року

Підлягає ратифікації


Франція:


Німецька Демократична Республіка:


Федеративна Республіка Німеччина:


П’ЄР ФІШЕР (PER FISCHER)

1 листопада 1978 року


Греція:


Угорщина:


Ісландія:


Ірландія:


Італія:


Люксембург:


ЖАН РЕТТЕЛЬ (JEAN RETTEL)


Підлягає ратифікації

30 березня 1979 року

Мальта:


Нідерланди:


Норвегія:


Польща:


Португалія:


Румунія: КОНСТАНТІН ЕГЕ (CONSTANTIN EHE)

28 серпня 1979 року

Підлягає застереженню стосовно Статті 8, як зазначено в листі № 750 від 27серпня 1979 року, адресованого Генеральному секретареві Організації Об’єднаних Націй.

Іспанія:


Швеція:


Швейцарія:


Туреччина:


Українська Радянська Соціалістична Республіка:

Союз Радянських Соціалістичних Республік:


Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії:


К.Ф. Бернс (K.F. Burns)

25 вересня 1978 року

Підлягає ратифікації


Сполучені Штати Америки:


Югославія:

ЗАЯВИ ТА ЗАСТЕРЕЖЕННЯ, СКЛАДЕНІ ПІСЛЯ ПІДПИСАННЯ:


РУМУНІЯ


Застереження:


Соціалістична Республіка Румунія заявляє відповідно до Статті 9 цього Протоколу до Конвенції про договір міжнародних дорожніх перевезень вантажів (КДПВ), укладеній у Женеві 19 травня 1956 року, що вона не вважає себе зобов’язаною відповідно до Статті 8 Протоколу, згідно з якою будь-який спір між двома чи більше Сторонами Угоди стосовно тлумачення або застосування Протоколу, який Сторони не можуть вирішити шляхом переговорів або в інший спосіб, може бути переданий на розгляд до Міжнародного суду на прохання будь-якої зацікавленої Сторони Угоди.


Соціалістична Республіка Румунія вважає, що такі спори можуть подаватись до Міжнародного суду лише за згоди всіх сторін спору в кожному індивідуальному випадку.


Заяви:


Соціалістична Республіка Румунія також заявляє, що положення Статті 3, пунктів 1та 2 Протоколу не відповідають принципу, що багатосторонні міжнародні угоди повинні бути відкритими для участі всіх Сторін, які зацікавлені в цілі та меті таких угод.


Соціалістична Республіка Румунія також заявляє, що збереження залежного статусу конкретних територій, про які йдеться у Статті 7 цього Протоколу, не відповідає Статуту Організації Об’єднаних Націй стосовно надання незалежності колоніальним країнам та народам, у тому числі Декларації про принципи міжнародного права стосовно дружніх відносин та співробітництва між країнами відповідно до Статуту Організації Об’єднаних Націй, одноголосно схваленій у 1970 році Генеральною Асамблеєю у своїй резолюції 2625 (XXV)¹, яка офіційно заявляє про зобов’язання країн сприяти реалізації принципу рівності прав та вільного волевиявлення народів для швидкого знищення колоніалізму.