Необхідна умова успішної реалізації ініційованих президентом в. Януковичем системних реформ корупція – загроза національній безпеці україни

Вид материала

Документы

Содержание 2. Запровадження нового антикорупційного законодавства – вагома складова реформ, спрямованих на підвищення авторитету Результатом доопрацювання 2.2. Мета та основні завдання Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори. 3. Діяльність нацдержслужби щодо впровадження нового антикорупційного законодавства

Подобный материал:

• Зміст Програми відображає найбільш чуттєві питання порядку денного реформи: Реформа, 926.08kb.
• Прес-служба тел. 256-00-64 інформація для журналістів, 127kb.
• Економіка 10-б клас, 5.56kb.
• Вих № від «15»січня 2010, 17.01kb.
• Програм а, 832.21kb.
• Обласної програми розвитку малої гідроенергетики на 2011-2015 роки, 322.74kb.
• Умови та фактори внутрішньої загрози національній безпеці україни, 225.06kb.
• Слайд 1 впровадження інноваційних технологій як шлях до успішної реалізації нового, 87.53kb.
• Зустріч Президента України Л. Д. Кучми з Президентом Європейської Комісії, 14.63kb.
• Про підсумки роботи педагогічних колективів закладів освіти Кілійського району у 2010-2011, 2028.92kb.

Додаток 1


БОРОТЬБА З КОРУПЦІЄЮ – НЕОБХІДНА УМОВА УСПІШНОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНІЦІЙОВАНИХ ПРЕЗИДЕНТОМ В. ЯНУКОВИЧЕМ СИСТЕМНИХ РЕФОРМ


1. КОРУПЦІЯ – ЗАГРОЗА НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ УКРАЇНИ


1.1. Президент України налаштований на рішучу боротьбу з корупцією


Президент України як гарант Конституції визначив боротьбу з корупцією одним із стратегічних завдань влади. У Президентській Програмі економічних реформ «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» зазначено, що високий рівень корупції робить країну менш привабливою для міжнародного капіталу, а це гальмує економічне зростання і заважає виконанню завдань щодо підвищення добробуту українських громадян.

Від початку перебування на посту Президента України Віктором Януковичем було проголошено рішучу боротьбу з корупцією. І це були не просто ефектні виступи та яскраві гасла. Президент України підтвердив рішучість своїх дій у подоланні корупції в Україні радикальними кроками:

• одним із перших Указів Президента В. Януковича було утворено Національний антикорупційний комітет, який Президент України очолив особисто;
  
• прийнято нові антикорупційні закони («Про засади запобігання і протидії корупції», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення»), які були розроблені та внесені Президентом України як першочергові та набрали чинності з 1 липня 2011 року;
  
• схвалено Національну антикорупційну стратегію на 2011-2015 роки;
  
• розроблено та прийнято майже усі підзаконні акти з метою якісного впровадження та реалізації нового антикорупційного законодавства.
  

1.2. Реалізація нового антикорупційного законодавства у контексті реформування державної служби


Оскільки переважна більшість економічних та соціальних реформ проводиться силами державних службовців, запровадження нового антикорупційного законодавства разом із започаткованою реформою самої державної служби сприятиме її оновленню та підвищенню її авторитету, впровадженню системних змін та модернізації моделі державного управління в цілому.

Указом Президента України від 18.07.2011 № 769 створено Національне агентство України з питань державної служби, як єдиний орган, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної служби.

Положенням про Нацдержслужбу України передбачено здійснення контролю за додержанням у державних органах вимог законів «Про державну службу» і «Про засади запобігання і протидії корупції», а також здійснення заходів щодо запобігання проявам корупції серед державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.


2. ЗАПРОВАДЖЕННЯ НОВОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО ЗАКОНОДАВСТВА – ВАГОМА СКЛАДОВА РЕФОРМ, СПРЯМОВАНИХ НА ПІДВИЩЕННЯ АВТОРИТЕТУ

ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ


2.1. Підстави прийняття Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»


Закон України «Про боротьбу з корупцією», який діяв в Україні з 1995 року, морально застарів та не відповідав вимогам міжнародних антикорупційних актів, щодо яких Україна взяла зобов’язання.

У зв’язку з цим Верховною Радою України 11 червня 2009 року був прийнятий пакет антикорупційних законів. Пакет складався з трьох Законів: «Про засади запобігання та протидії корупції», «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення».

Однак окремі положення цих законів не відповідали чинному законодавству, запропоновані у них заходи вирізнялися безсистемністю, заплутаністю і неефективністю. Крім того, громадськістю та експертами неодноразово висловлювалися критичні зауваження, наголошувалося на неможливості застосування законодавчих актів, оскільки вони порушують гарантовані Конституцією України права і свободи громадян.

За дорученням Президента України Віктора Януковича було організовано комплексну та системну роботу щодо вдосконалення антикорупційних законів.

До цього процесу було залучено органи державної влади (міністерства, органи прокуратури, парламентські комітети), вчених, представників громадських організацій. У цій роботі також було використано міжнародний досвід і рекомендації провідних світових організацій.

Розроблені Національним антикорупційним комітетом зміни було розглянуто експертами Групи країн проти корупції Ради Європи (GRECO), яка відповідно до Плану дій Україна — ЄС контролює виконання взятих Україною на себе зобов’язань. Висновки експертів містили позитивну оцінку запропонованих змін.

Результатом доопрацювання Національним антикорупційним комітетом пакета антикорупційних законів, приведення їх спірних норм у відповідність із Конституцією України з урахуванням пропозицій, висловлених Групою країн проти корупції Ради Європи (GRECO), та застережень, викладених Конституційним Судом України у Рішенні від 6 жовтня 2010 року № 21-рп/2010 (справа про корупційні правопорушення та введення в дію антикорупційних законів), а також пропозицій експертів та представників громадськості стало розроблення нового Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції в Україні».

На відміну від Закону України «Про боротьбу з корупцією» у новому антикорупційному Законі містяться норми для здійснення низки превентивних антикорупційних заходів.

Нове антикорупційне законодавство разом із новим Законом «Про державну службу» сприятиме поліпшенню престижу та авторитету державної служби, підвищенню рівня довіри до влади, прискоренню реформаційних процесів, ініційованих Президентом України Віктором Януковичем.


2.2. Мета та основні завдання Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»


Закон, який є базовим законодавчим актом, визначає основні засади запобігання і протидії корупції у публічній і приватній сферах суспільних відносин, відшкодування завданої внаслідок вчинення корупційних правопорушень збитків, шкоди, поновлення порушених прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав чи інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними його завданнями є гармонізація українського законодавства з міжнародними нормами та правовими стандартами, що регулюють всі аспекти попередження та протидії корупції, а також визначення єдиного підходу до розуміння сутності корупції, різновидів її проявів, законодавчого врегулювання юридичної відповідальності за вчинення корупційних діянь.


2.3. Основні інноваційні положення нового Закону:


2.3.1. Суб'єкти відповідальності за корупційні правопорушення


У новому Законі значно розширено коло суб'єктів відповідальності за корупційні правопорушення. Поряд з особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (у тому числі Президент України, народні депутати, урядовці, судді), до суб'єктів відповідальності за корупційні правопорушення віднесено також посадових осіб юридичних осіб публічного права, які одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету, аудиторів, нотаріусів, експертів, арбітражних керуючих, третейських суддів, посадових осіб міжнародних організацій та інших.


2.3.2. Суб’єкти, які протидіють та запобігають корупції


Законом визначено спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції – це органи прокуратури; спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України; податкової міліції, по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України; Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Координацію діяльності цих правоохоронних органів з питань протидії корупції здійснюють Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.

Крім того, Законом передбачено, що координацію реалізації органами виконавчої влади визначеної Президентом України антикорупційної стратегії здійснює спеціально уповноважений орган з питань антикорупційної політики, який утворюється Президентом України. Наразі функції зазначеного органу, за рішенням Президента України, покладено на Міністерство юстиції України.

Варто зазначити, що крім суб’єктів, які протидіють корупції, Законом визначено суб'єкти, які беруть участь у запобіганні, виявленні, а в установлених законом випадках, у здійсненні заходів щодо припинення корупційних правопорушень, відновленні порушених прав чи інтересів фізичних та юридичних осіб, інтересів держави, а також в інформаційному і науково-дослідному забезпеченні здійснення заходів щодо запобігання і протидії корупції, у міжнародному співробітництві в цій сфері. Такими суб’єктами є уповноважені підрозділи органів державної влади, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також підприємства, установи, організації незалежно від підпорядкованості та форми власності, їх посадові та службові особи, громадяни, об'єднання громадян за їх згодою.


2.3.3. Посилення обмежень для публічних службовців


Публічним службовцям забороняється використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості, у тому числі:

• неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти);
  
• неправомірно сприяти призначенню на посаду особи;
  
• неправомірно втручатися у діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб;
  
• неправомірно надавати перевагу фізичним або юридичним особам у зв'язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків.
  

Крім того, займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України;

Також особам, уповноваженим на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, заборонено безпосередньо або через інших осіб одержувати дарунки від юридичних та фізичних осіб. Винятком є ті дарунки, які даровані від близьких осіб, або відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність (для останніх – вартість таких подарунків не повинна перевищувати 50 % мінімальної заробітної плати, а в рік сукупно не перевищувати однієї мінімальної заробітної плати).

Стаття 13 Закону України «Про Державний бюджет України
на 2012 рік» встановлює таку мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні.

У зв’язку з цим, у період з 1 січня до 31 грудня 2012 року з одного джерела дозволяється отримувати дарунки, сукупна вартість яких повинна бути не більше ніж 1073 гривні. У той же час, вартість дарунка (пожертв), отриманого одноразово в період з 1 січня по 31 березня 2012 року не може перевищувати 536 гривень 50 копійок, з 1 квітня по 30 червня 2012 року – 547 гривень, з 1 липня по 30 вересня 2012 року – 551 гривні, з 1 жовтня по 30 листопада 2012 року – 559 гривень, а в грудні поточного року – 567 гривень.

Закон встановлює обмеження для певного кола службовців щодо перебування у безпосередньому підпорядкуванні близьких їм осіб. До них належать подружжя, діти, батьки, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки, усиновлювачі, усиновлені, а також інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки із публічним службовцем.

Доцільно завважити на норму, якої раніше не було в українському антикорупційному законодавстві, але яка випливає з положень Конвенції ООН проти корупції – обмеження щодо осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування. Законом встановлено, що публічним службовцям, які звільнилися з посади або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення забороняється:

• укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності з підприємствами, установами чи організаціями незалежно від форми власності, якщо особи, зазначені в абзаці першому цієї частини, протягом року до дня припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих підприємств, установ чи організацій;
  
• розголошувати або використовувати в інший спосіб у своїх інтересах інформацію, яка стала їм відома у зв'язку з виконанням службових повноважень, крім випадків, установлених законом;
  
• представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган (органи), в якому (яких) вони працювали.
  

2.3.4. Спецперевірка як фактор якісного відбору кандидатів на публічну службу


З метою підвищення якості відбору кандидатів на зайняття посад у державній службі, службі в органах місцевого самоврядування, а також внутрішніх справ, прокуратури, митної та податкової служби запроваджено комплексну спеціальну перевірку щодо цих кандидатів. До 1 січня 2012 року подібна перевірка проводилася щодо значно меншої кількості посад. Тепер спецперевірка проводитиметься щодо всіх осіб, які претендують на посади держслужбовців, посадовців органів місцевого самоврядування. Перевірці підлягатимуть відомості щодо судимості, у тому числі і за порушення антикорупційного законодавства, громадянства, доходів, наявності корпоративних прав, освіти, стану здоров’я та інших відомостей, вимога щодо подання яких встановлена законом. Тобто це буде комплексне вивчення інформації про особу, яка бажає стати державним службовцем.

Необхідно зазначити, що для проведення спеціальної перевірки залучаються Міністерство внутрішніх справ, Мін’юст, Міністерство охорони здоров’я, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту, Державна податкова служба, Державна міграційна служба України, що безумовно свідчить про системний підхід до цього питання.

Проведення перевірки можливе лише за наявності письмової згоди кандидата. За відсутності такої згоди спеціальна перевірка не проводиться, а питання про призначення особи на відповідну посаду не розглядається. Закон також прямо забороняє призначення на посади осіб, щодо яких спецперевірка виявила недостовірність поданої інформації.

Згідно з Законом 25 січня цього року Президент України підписав
Указ № 33/2012, яким затверджено Порядок організації проведення спеціальної перевірки. Таким чином, сьогодні наявні всі юридичні підстави для реалізації нового механізму прийняття на державну службу, визначеного відповідними положеннями законів України «Про засади запобігання і протидії корупції» та «Про державну службу».

Наскільки зазначене питання є важливим свідчать результати проведення спецперевірок, здійснених Нацдержслужбою України протягом кількох попередніх років.

Відповідна робота проводилася Нацдержслужбою України за участю Державної податкової служби, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки та Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

У 2011 році було проведено 316 спеціальних перевірок відомостей поданих кандидатами на зайняття посад державних службовців, у 2010 р. – 810, у 2009 р. – 207.

Аналіз результатів проведених спеціальних перевірок свідчить, що частина кандидатів надали недостовірну інформацію щодо:

• декларування доходів;
  
• перебування на керівних посадах суб’єктів господарювання;
  
• притягнення до кримінальної відповідальності;
  
• притягнення до адміністративної відповідальності за корупційні діяння;
  
• дипломів про освіту.
  

Це свідчить про те, що керівники державних органів при доборі кандидатів на керівні посади державних службовців недостатньо ретельно ставляться до всебічного вивчення їх моральних, ділових та професійних якостей, що зумовлює ризик приходу на державну службу осіб, які можуть зашкодити іміджу державної служби.

Необхідно зазначити, що зараз, після набрання чинності Указу Президента України № 33/2012, спеціальна перевірка стала одним з найефективніших механізмів протидії корупції, що дає можливість приходу на державну службу чесних, професійних та досвідчених працівників.


2.3.5. Декларування майна, доходів та видатків службових осіб як превентивний антикорупційний захід


У новому антикорупційному Законі передбачено не тільки щорічне декларування майна та доходів службових осіб, а також декларування їх видатків. Тобто, крім відомостей про майно та доходи за рік, у декларації подають відомості про витрати, наприклад, при придбані нерухомості, земельних ділянок, транспортних засобів або утримання цього майна. Форму декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру затверджено самим Законом. Декларацію за звітний період (попередній рік) публічні службовці подають до 1 квітня за місцем роботи.

Крім того, Закон зобов’язує публікувати ці декларації досить широку категорію політиків та керівників – від Президента та нардепів до всіх міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади та їх заступників, членів колегіальних органів державної влади, голів місцевих рад, мерів і їх заступників.


2.3.6. Етична поведінка службових осіб, недопущення та врегулювання конфлікту інтересів


Новацією Закону є запровадження норм, які регламентують питання етичної поведінки службових осіб, недопущення та врегулювання конфлікту інтересів. Наразі своєрідним етичним кодексом для державних службовців є Загальні правила поведінки державного службовця. Ці правила мають силу нормативно-правового акта (затверджені наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної служби та зареєстровані в Міністерстві юстиції України), та містять розділ – «Врегулювання конфлікту інтересів».

Варто зазначити, що у Національній антикорупційній стратегії на
2011-2015 роки серед основних причин виникнення і поширення корупції в Україні першою причиною зазначено недостатній рівень доброчесності окремих осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.


2.3.7. Запровадження антикорупційної експертизи проектів нормативно - правових актів


З метою виявлення у проектах нормативно-правових актів норм, що можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень, Законом запроваджується проведення антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів, яку здійснює Міністерство юстиції України. Результати антикорупційної експертизи підлягають обов'язковому розгляду під час прийняття рішення щодо видання (прийняття) відповідного нормативно-правового акта.

Обов'язковій антикорупційній експертизі підлягають проекти законів України, актів Президента України, інших нормативно-правових актів, що розробляються Кабінетом Міністрів України, міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади.


2.3.8. Підвищення ролі громадськості в проведенні антикорупційних заходів


У Законі цілий розділ приділено участі громадськості в заходах запобігання та протидії корупції. Зокрема, з метою інформування громадськості про заходи щодо протидії корупції, стаття 19 Закону зобов'язує спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції щороку не пізніше 10 лютого оприлюднювати інформацію про вжиті заходи щодо протидії корупції та про осіб, притягнутих до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень.

Крім того, за ініціативою фізичних осіб, об'єднань громадян, юридичних осіб може проводитися громадська антикорупційна експертиза проектів нормативно-правових актів.

Проведення громадської антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів та оприлюднення її результатів здійснюються за рахунок відповідних фізичних осіб, об'єднань громадян, юридичних осіб або інших джерел, не заборонених законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування узагальнюють результати громадського обговорення законопроектів та проектів інших нормативно-правових актів, передбачених частиною третьою цієї статті, та оприлюднюють їх у засобах масової інформації.


2.3.9. Відповідальність за корупційні правопорушення


Значно посилено відповідальність за корупційні правопорушення. Якщо у старому законі особи, які порушили антикорупційне законодавство, притягалися лише до адміністративної відповідальності, наразі Закон передбачає 4 види відповідальності – кримінальну, цивільно-правову, адміністративну та дисциплінарну. При цьому, відомості про осіб, які притягнуті до відповідальності за корупційні правопорушення, заносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення. Реєстр формується та ведеться Міністерством юстиції України.

Крім того, особи, яких притягнуто до кримінальної чи адміністративної відповідальності, підлягають звільненню з відповідних посад, про що державні органи та органи місцевого самоврядування повинні інформувати Національне агентство України з питань державної служби.

Порядок інформування Нацдержслужби України про осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які звільнені у зв'язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2011 № 1072.

Порядком передбачено, що Нацдержслужба України подає щокварталу до 5 числа наступного місяця Кабміну узагальнену інформацію про осіб з висновками та пропозиціями. Також Нацдержслужба та Мін'юст України проводять щокварталу звірку переліку осіб з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні правопорушення.


3. ДІЯЛЬНІСТЬ НАЦДЕРЖСЛУЖБИ ЩОДО ВПРОВАДЖЕННЯ НОВОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО ЗАКОНОДАВСТВА


У минулому 2011 році було закладено підґрунтя для здійснення системної протидії корупції – прийнято нове антикорупційне законодавства та розпочато його запровадження.

Так, Президентом України схвалено Національну антикорупційну стратегію на 2011-2015 роки, механізм реалізації якої визначений у затвердженій Урядом Державній програмі щодо запобігання і протидії корупції на 2011-2015 роки.

Таким чином, постала необхідність проведення системної роботи серед державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування щодо роз’яснення основних положень антикорупційного законодавства.

У зв’язку з цим, Нацдержслужба України, як єдиний державний замовник на підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування з питань запобігання та протидії корупції на державній службі та службі в органах місцевого самоврядування, ставить перед собою такі завдання:

- запровадження єдиних стандартів щодо підвищення кваліфікації за зазначеним напрямом;

- створення національної мережі тренерів для підвищення кваліфікації у сфері антикорупційного законодавства;

- започаткування системи каскадних тренінгів за цим напрямом;

- забезпечення державного контролю за якістю навчання з урахуванням потреб органів влади та органів місцевого самоврядування.

Для забезпечення проведення системної роботи з широкого роз’яснення основних положень нового антикорупційного законодавства серед державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування на центральному рівні та в регіонах, Нацдержслужба України ініціювала прийняття Кабміном розпорядження від 06.07.2011 № 642-р «Про підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування з питань запобігання проявам корупції на державній службі та службі в органах місцевого самоврядування».

На виконання урядового рішення протягом 2011 року:

- запроваджено обов’язкове підвищення кваліфікації з питань запобігання і протидії корупції на державній службі та службі в органах місцевого самоврядування для всіх категорій посад державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування (далі – підвищення кваліфікації);

- здійснено закладами післядипломної освіти розроблення спеціалізованих професійних програм підвищення кваліфікації;

- проведено роботу щодо формування списків та підготовки тренерів для здійснення підвищення кваліфікації з числа працівників обласних державних адміністрацій, викладачів центрів перепідготовки та підвищення кваліфікації, галузевих навчальних закладів післядипломної освіти та вищих навчальних закладів, що мають ліцензії на здійснення освітніх послуг з підвищення кваліфікації за освітнім напрямом «Державне управління».

Першим комунікативним заходом у контексті вивчення нового антикорупційного законодавства було проведення 7-8 листопада 2011 року на базі Нацдержслужби України навчального семінару для директорів регіональних центрів перепідготовки та підвищення кваліфікації навчального семінару щодо організації у регіонах підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування з питань запобігання та протидії корупції. Під час семінару учасники обговорили особливості нового антикорупційного законодавства та його імплементації, європейський та український досвід розробки й впровадження навчальних програм з питань запобігання і протидії корупції та впровадження кодексів етичної поведінки в органах публічної влади, проаналізували вимоги до організації підвищення кваліфікації за цим напрямом.

Наступним етапом у проведенні антикорупційного навчання став міжнародний навчальний семінар з питань нового антикорупційного законодавства, який відбувся у приміщенні Нацдержслужби України 21 та 22 листопада 2011 року.

Навчання проводились за підтримки Міністерства закордонних справ Королівства Данії, офіс проекту «Технічна підтримка реформування державного сектору. ІІ фаза», інших міжнародних організацій. Партнером в організації заходів була Національна академія державного управління при Президентові України.

Працівниками Нацдержслужби України та її підвідомчих установ – Центру адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу і Школи вищого корпусу державної служби – здійснювався контроль за змістом та якістю навчального процесу з питань запобігання і протидії корупції у 18-ти обласних та регіональних центрах перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій.

З метою вивчення думки слухачів щодо організації та проведення семінарів з питань нового антикорупційного законодавства було проведено анкетування слухачів Центрів перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій.

Опитування проводилося серед учасників тематичних короткострокових семінарів, що проходили у 23 обласних та регіональних центрах перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій. Загальна чисельність респондентів склала 1270 осіб.

Свою участь у зазначених семінарах «дуже корисною» вважають 59 % респондентів, «корисною» – 40 % .

На «відмінно» семінари оцінили 70 % учасників, на «добре» –29 %, на «задовільно» – 1 %.

Серед додаткових рекомендацій щодо проведення подібних семінарів у майбутньому учасники з очевидною системою у відповідях наголосили на необхідності регулярного проведення подібних семінарів та збільшення їх масштабності. Більше уваги пропонували приділяти практичним аспектам застосування норм Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» та залучати до участі в семінарах суб’єктів, які безпосередньо здійснюють заходи щодо виявлення корупційних правопорушень.

Протягом минулого року в Національній академії внутрішніх справ України та її територіальних відділеннях, а також Національній академії державного управління при Президентові України, її регіональних інститутах та обласних центрах перепідготовки та підвищення кваліфікації з питань запобігання та протидії корупції, підвищили кваліфікацію понад 20 тисяч державних службовці та посадових осіб місцевого самоврядування.

З метою надання консультативно-інформаційної допомоги та здійснення контролю щодо належної організації та проведення семінарів-навчань для державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування з питань запобігання та протидії корупції, у зазначених семінарах взяли участь представники центрального апарату Нацдержслужби України. Кращі практики, результати проведеної роботи враховані при організації навчання у 2012 році, зокрема з метою удосконалення впровадження нового антикорупційного законодавства вважаємо за доцільне:

• продовжити підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування з питань запобігання і протидії корупції у рамках нового антикорупційного законодавства;
  
• розширити мережу галузевих закладів післядипломної освіти для підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування з питань запобігання і протидії корупції;
  
• стандартизувати навчальні програми з питань запобігання проявам корупції у відповідності до розроблених методичних рекомендацій.
  

Варто зазначити, що у складі контрольного управління Нацдержслужби України утворено відділ контролю за дотриманням законодавства по боротьбі з корупцією. Одним із основних завдань відділу є здійснення заходів щодо запобігання проявам корупції серед державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.

З метою виконання цього завдання Нацдержслужба України вважає за доцільне налагодження взаємодії з відповідними підрозділами центральних та місцевих органів виконавчої влади, створених відповідно до постанови Уряду від 08.12.2009 № 1422.


ВИСНОВКИ


Корупція є складним соціальним явищем, що вкрай негативно впливає на всі аспекти соціально-економічного та політичного розвитку держави, загрожує реалізації принципів верховенства права і соціальної справедливості, підриває основи демократії та порушує права людини.

Це універсальна проблема, яка вражає усі сфери суспільного життя, а найбільше шкодить взаємовідносинам між громадянами та органами державної влади та місцевого самоврядування.

Слід відзначити, що боротьба з корупцією – це ефективний інструмент модернізації державної служби.

Перший крок на цьому шляху зроблено – створено правовий механізм, який відповідає міжнародним стандартам та ефективно працюватиме в умовах нашої юридичної системи в умовах сьогодення.

При цьому, в першу чергу, постає необхідність запобігти проявам корупції, попередити їх.

Тому наступний етап полягає в тому, щоб ознайомити всіх державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування із законодавчими запобіжниками корупції, адже незнання закону не звільняє від відповідальності за його порушення.

Запровадження нового антикорупційного законодавства разом із започаткованою реформою самої державної служби сприятиме її оновленню та підвищенню її авторитету, впровадженню системних змін та модернізації моделі державного управління в цілому.

Головне завдання Національного агентства України з питань державної служби у цьому процесі полягає, перш за все, в організації процесу кардинальної модернізації стратегії професійного навчання та підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування з питань боротьби з корупцією, запровадження нових ефективних форм навчання, розробки відповідних методичних рекомендацій.


Матеріали прес-служби Нацдержслужби України