Сімейне право України: Підручник / Л. М. Баранова, С37 В. І. Борисова, І. В. Жилінкова та ін.; За заг ред. В. І. Бо-рисової та І. В. Жилінкової. К.: Юрінком Інтер, 2004. 264 с

Вид материала

Содержание

Загальні положення
Правовідносини подружжя
Правовідносини батьків і дітей
Правовідносини інших членів сім'ї та родичів
Форми влаштування дітей
Правове регулювання сімейних

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 19

Сімейне право України: Підручник / Л. М. Баранова, С37 В. І. Борисова, І. В. Жилінкова та ін.; За заг. ред. В. І. Бо-рисової та І. В. Жилінкової. - К.: Юрінком Інтер, 2004. — 264 с.

І5ВК966-667-145-Х

ББК 67.9(4УКР)304.4я73 Рекомендовано Міністерством

С37 освіти і науки України

(лист №1/11-1591 від 15 квітня 2004 р.)

Рекомендовано Вченою радою Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого (протокол № 4 від 28 листопада 2003 року)

Рецензенти:

Дзера О. В. — доктор юридичних наук, професор;

Харитонов Є. О. — доктор юридичних наук, професор;

Кройтор В. А. — кандидат юридичних наук, доцент

Автори:

Бараноеа Л. М., кандидат юридичних наук, доцент — розділ III гл. 8; Борисова В. І., кандидат юридичних наук, доцент — розділ І гл. 2; розділ II гл. 4 (у співавторстві з Л. В. Пайовою); розділ V гл. 13,14,15; Жилінкова І. В., доктор юридичних наук, професор — розділ І гл. 1, З (§1 -4); розділ II гл. 6, 7; словник основних термінів; Крюкна В. М., кандидат юридичних наук, доцент — розділ І гл. З (§5); Ноеохатська Я. В., викладач — розділ III гл. 10; ПановаЛ. В„ кандидат юридичних наук — розділ II гл.4 (у співавторстві з В. І. Борисовою);

Пучковська І. Й., кандидат юридичних наук, доцент — розділ II гл. 5; Соловйов О. М., кандидат юридичних наук — розділ VI; Явор О. А., кандидат юридичних наук, доцент — розділ III гл. 9; ЯроцькийВ.Л,, кандидат юридичних наук, доцент — розділ IV

Підручник підготовлено колективом викладачів кафедри цивільного права Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого на основі нового Сімейного кодексу України і відповідно до нової програми курсу сімейного права.

Висвітлено актуальн(теоретичні проблеми сімейного права і розглянуто основні питання курсу: сім'я, шлюб, особисті та майнові правовідносини подружжя, права та обов'язки батьків і дітей, влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування тощо. Особливу увагу приділено новим інститутам сімейного права.

Для студентш, аспірантів і викладачів вищих навчальних юридичних закладів освіти, а також наукових і практичних працівників.

ББК67.9(4УКР)304.4я73+67.304.4я73

І8ВК 966-667-145-Х

© Колектив авторів, 2004 © Юрінком Інтер, 2004

Розділ І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1

Поняття сімейного права

§ 1. Проблема визначення місця сімейного права в системі права

Питання про природу сімейно-правових норм і про місце сімейного права в системі права, без сумніву, належить до числа найбільш дискусійних. Його аналіз із неминучістю виводить за рамки суто правових явищ і можливий лише з урахуванням загаль-нометодологічних, а часто і філософських аспектів. Яким є статус людини, включеної до кола своєрідних відносин, що звуться «сімейними»? Який ступінь її свободи та автономного існування І, навпаки, яка міра відповідальності та залежності від інших людей — членів сім'ї та суспільства в цілому? В чому особливості здійснення сімейних прав та можливого зловживання ними? Якими є межі державного втручання в сімейне життя і чи належить воно повною мірою до приватної сфери Існування людини?

Сьогодні ці питання можуть ставитися в двох аспектах: у ретроспективному плані, з точки зору концепцій сімейного права, які існували в науці за різних часів, тав плані сучасного бачення проблеми.

Сімейне право в системі права: ретроспективний аналіз. Не буде перебільшенням сказати, що питання щодо місця сімейного права в системі права вирішується не одним поколінням цивілістів. Оскільки йдеться про досить тривалий (понад сто років) історичний відрізок, що вмістив у себе воістину глобальні соціально-економічні зміни, не дивно, що дискусію про суть сімейно-правових норм важко назвати спільною для ряду поколінь учених. Так вже склалося, що в нашій країні зв'язок часів розпадався неодноразово, що спричинило розрив наукової і загальної культурологічної традиції. Тому сьогодні можна говорити про кілька (дале-

4 Глава 1

ко не завжди послідовно пов'язаних між собою) етапів обговорення цього питання: а) дискусії дореволюційних цивілістів; б) спорів теоретиків і практиків післяреволюційного періоду, розвинутих у подальшому юристами радянського часу; в) дискусії останніх років, що виникла в цивілістиці пострадянських країн після розпаду СРСР, переходу до ринкових перетворень і здійснення нової кодифікації цивільного та сімейного законодавства.

У дореволюційній науці питання щодо сутності правових норм, які регулюють сімейні відносини, розглядалося в площині предмета правового регулювання і меж втручання держави в сімейно-правову сферу, тобто в плані приналежності сімейно-правових норм до сфери публічного чи приватного права. Визначалося два основних питання: а) чи регулюються сімейні відносини правовими нормами повною мірою та б) предмет якого права — публічного або приватного — вони складають?

Домінуючою була ідея щодо неможливості законодавчого нормування внутрішніх суто особистих відносин у сім'ї. Г. Ф. Шер-шеневич писав, що «введення юридичного елементу в особисті відносини членів сім'ї уявляється більшою частиною невдалим і таким, що не досягає мети»1. На думку цивілістів, ці відносини є поза сферою правового впливу і можуть регулюватися лише моральними, етичними, частково — релігійними нормами. Тому, наприклад, Д. Азаревич іронічно коментував спроби законодавця врегулювати деякі відносини подружжя. Він писав, що загальновизнаною є негідність таких положень законодавства (статті 106,107 т. X ч. 1 Зводу законів Російської імперії), відповідно до яких чоловік зобов'язаний любити свою дружину, а жінка — перебувати в любові до свого чоловіка2. К. Кавелін однозначно висловився щодо цього: «Те, що становить психологічну, внутрішню, душевну сторону шлюбного союзу і шлюбних відносин, не підлягає законодавчим визначенням...»3.

Разом Із тим, на думку дореволюційних учених, певні різновиди сімейних відносин за своєю природою можуть сприймати

1

Шершеневич Г. Ф. Учебвик русского гражданского права. - М., 1995. —
С.406.

2 Азаревич Д. Семейнне имуздествешше отношения по русскому праву //
Журн. гражданского и уголовного права. - СПб., 1883. - Кн. 4. - С. 101.

3 Кавеяин К. Очерк юридических отношений, возникающих из семейно-
го союза. - СПб., 1884. - С. 77.

Поняття сімейного права 5

правове регулювання і тому складають його предмет. До них, зокрема, належать: а) відносини, пов'язані з захистом прав членів сім'ї; б) майнові відносини членів сім'ї; в) деякі особисті відносини (реєстрація шлюбу, визначення походження дітей, усиновлення тощо). Стосовно двох перших видів значних суперечок не існувало, бо майнові відносини і відносини щодо захисту сімейних прав завжди розглядалися як предмет цивільно-правового регулювання і безперечної сфери втручання законодавця. Більш проблематичним було питання щодо правового нормування особистих відносин членів сім'ї. В. А. Умов і К. Кавелін особисті відносини в сім'ї не визнавали предметом правового нормування. Д. І. Мейєр вважав обґрунтованим регулювання особистих сімейних відносин нормами канонічного права, а відносини між батьками та дітьми — державного права (бо вони грунтуються на засадах влади та підкори). До предмета цивільного права він відносив лише майнові відносини членів сім'ї, інші ж сторони сімейних відносин, на його думку, мають бути розглянуті у цивільно-правовому ракурсі тільки у разі потреби, для розуміння їх майнової сторони1.

Не треба забувати, що певна частина відносин, що виникали в сім'ї, в дореволюційний період становили сферу церковного впливу. Тому важливою ознакою того часу був своєрідний дуалізм нормування відносин подружжя, батьків і дітей. Таке становище давало підстави для широкого обговорення в юридичній літературі питання щодо розмежування державного (світського) та церковного регулювання відносин у сім'ї. Одні вчені наполягали на необхідності збереження церковного впливу на формування відносин, інші, навпаки, пропонували встановити однакові правила для людей, незалежно від їхнього віросповідання.

І все ж таки більшість учених — Г. Ф. Шершеневич, Н. П. Дю-вернуа, А. І. Загоровський, Л. І. Петражицький, І. А. Покровсь-кий, Ю. С. Гамбаров, К. Побєдоносцев відносили сімейне право до числа інститутів цивільного права2, пояснюючи це єдиною при-ватноправовою природою цивільних та сімейнихвідносин.Г. Ф. Шершеневич, зокрема, вказував: «якщо ми надаємо вирішального зна-

1

МейерД. И. Русское гражданское право (в2 ч.). - М., 1997. - Ч. 1. - С. 34,

2 Антокольская М, В. Место семейного права в системе отраслей частно-
о права (по трудам цивилистов России конца XIX — начала XX века) //
ос-во и право. - І995. - № 6. - С. 34.

6 Глава 1

чення ознаці приватності в протилежність публічності відносин, то необхідно ставити сім'ю, шлюб на одному боці з власністю, договором, заповітом... Тому ми вважаємо, що сімейне право, не тільки майнове, а й особисте, має увійти до складу цивільного права»1. Що ж до особистих відносин, то предметом правового регулювання визнавалися лише певні їх різновиди, ті, що визначають і фіксують зовнішні контури сімейних стосунків — умови взяття шлюбу і порядок його припинення, різні сімейно-правові стани (спорідненість, усиновлення) тощо. Відповідала такому підходу і система законодавства, що існувала на той час. Норми, що регулювали сімейні відносини (в межах можливого законодавчого втручання), включалися до загального цивільного законодавства Російської імперії і не мали самостійної кодифікації.

Треба сказати, що у дореволюційній науці питання про галузеву самостійність сімейного права та його незалежність від права цивільного взагалі не ставилося. Сімейне право однозначно розглядалося як інститут цивільного права. Разом із тим, у науці зазначалося, що, базуючись поряд із цивільним правом на єдиних приватноправових засадах, сімейне право має певні особливості, які визначаються особливостями самих сімейних відносин. З цього приводу К. Побєдоносцев, зокрема, вказував, що сімейні відносини хоча є відносинами між окремими, приватними особами, але назавжди зберігають суспільний характер. Така «суспільність» сімейних відносин перш за все пояснювалася особливим значенням сімТ як суспільного осередка, як опори державного ладу, носія загальних моральних цінностей. Разом Із тим, відносини в сім'ї ніколи не визначалися як сфера безпосереднього втручання держави. З середини сім'я розглядалася як сфера приватного існування людини, а позитивнийакон, за словами К. Побєдоносце-ва, може торкатися сімейних відносин тільки з одного боку, а саме боку, в якому можливі зіткнення сімейної автономії з автономією держави2.

1 Шершенееич Г. Ф. Учебник русе С.І2-13.

* Победопосцев К. Курс гражданского права. — Ч. 2. Права семействен-нне, наследстаеннне И завещательнне. — СП6., 1871. — С. 3.

-о гражданского

а. -М., 1995.-

Революція 1917 р. кардинально змінила соціально-економічний устрій та ідеологічні пріоритети в тій частині України, яка входила до складу Російської імперії. Принципова відмова від

Поняття сімейного права 7

запозичення досягнень дореволюційної науки означала, по суті, початок нового етапу у вирішенні питання щодо сутності сімейного права та його галузевої належності. Після революції протягом ряду десятиріч зусилля вчених у першу чергу були спрямовані на пошук особливостей, властивих сімейному праву, його відмінностей від права цивільного. При цьому науковий аналіз проблеми доповнився явно вираженим політичним підтекстом. Спори про предмет та метод сімейного права незмінно приводили до загальних висновків про переваги радянського сімейного ладу і, навпаки, про порочність буржуазної сім'ї, яка грунтується на користі та майновому розрахунку. Г. М. Свердлов у той час писав, що «невключення сімейного права до права цивільного в умовах соціалістичної держави має під собою принципове обґрунтування, пов'язане з природою соціалістичних сімейних відносин. Предметом цивільного права є головним чином майнові відносини. Предметом же соціалістичного сімейного права є... відносини іншого роду — відносини шлюбу, спорідненості, всиновлення, прийняття дітей на виховання, майнова сторона яких, хоча й має значення, однак не є головною, що визначає основний зміст перерахованих відносин. У цьому докорінна відмінність соціалістичних сімейних відносин від буржуазних, що підкорені майновим інтересам»1.

Протиставлення предмета цивільно- та сімейно-правового регулювання логічно приводило до висновку про самостійність і незалежність сімейного права від права цивільного та про обґрунтованість «невключення першого до складу другого»2. Саме предмет правового регулювання з самого початку розглядався як критерій формування галузей права. Відповідно до цього О. Вишийсь-кий в І939 р. уперше прямо вказав на те, що сімейне право є самостійною галуззю права і включається до системи основних галузей радянського соціалістичного права поряд із правом цивільним3. Логічним продовженням концепції «сімейне право - самостійна галузь права» була роздільна кодифікація цивільно- та сімейно-правових норм. Відомо, що в радянський період вона здійснювалася тричі - в 1918 (в Україні - в 1919 р.), 1926 та

'

Свердлов Г. М. Советское семейное право. - М., 1958. - С. 24. 1 Бошко В. И. Очерки советского семейного права. — К., 1952. — С. 47. 1 Вьшшнский А. XVIII сьезд ВКП(б) в задачн науки социалистического права // Сов. гос-во и право. - 1939. - № 3. - С. 26.

8

Глава 1

1965—1969 рр. і давала прибічникам автономії сімейного права додаткові аргументи для підтвердження його галузевої самостійності.

Важливого значення набула у той період і боротьба із впливом церкви на сімейні відносини. Перш за все це стосувалося церковних шлюбів (вінчання) та реєстрації народження та смерті людини. Хоча теоретичне визнання громадянського (не церковного) шлюбу почалося ще до революції, в реальному житті основна маса населення сприймала шлюб як акт релігійний, а держава підтримувала релігійні почуття громадян. Після революції ситуація змінилася кардинально. Можна сказати, що боротьба між церквою і державою була жорсткою і безкомпромісною. Достатньо сказати, що вже 18 грудня 1917 р. було видано Декрет Ради народних комісарів РРФСР про громадянський шлюб1, відповідно до якого юридична сила надавалася лише шлюбам громадянським, а церковне вінчання визнавалося справою приватною і не мало жодних правових наслідків. У теоретичному плані це мало важливе значення, бо загальне виведення сімейних відносин за рамки церковної юрисдикції означало їх автоматичне включення до сфери правового регулювання, яке здійснювалося державою. Таким чином, питання щодо віднесення норм, які регулюють сімейні, і, перш за все, шлюбні відносини, до сімейного або канонічного права вже не виникало — нормування відносин у сім'ї визнавалося безперечною прерогативою держави.

Не поставало ще одного питання, яке свого часу бентежило дореволюційних цивілістів. Мова йде про віднесення сімєйно-право-вих норм до приватного або публічного права. Широко відомим є вислів В. І. Леніна щодо невизнання нічого приватного в сфері господарювання2. На жаль, цей постулат був широко розтиражований його послідовниками і застосовувався у сферах, далеких від господарювання. Внаслідок цього ознака публічності була поширена майже на всі суспільні відносини в країні, в тому числі й на ті, які виникають у сім'ї. Зрозуміло, що за таких умов питання про належність сімейного права до права приватного або публічного взагалі ставитися не могло. Таким чином, сім'я також визнавалася сферою інтересів держави, а формування сімейних відносин здійснювалося за єдиними принципами, з єдиного центру.

1

Декрет «О гражданском браке, о детях и о введений книг актов граж-
данского состояния* // СУ РСФСР, 1917. - № 11. - Ст. 160.

2 Ленин В, И. Полн, собр. соч. — Т. 44. — С. 398.

Поняття сімейного права 9

Унаслідок перетворень перших післяреволюційних десятиріч сімейне право стало розглядатися як самостійна, незалежна від цивільного галузь права, яка має свій власний предмет та метод регулювання. Концепція «сімейне право - самостійна галузь права» поступово стала домінуючою в науці, її підтримувала більшість учених1. Треба визнати, що ця концепція мала певну емоційну та суто людську привабливість, тому що в ній увага акцентувалася на особистих відносинах у сім"ї, на почуттях взаємної поваги, дружби, любові, що мають складати основу сімейних стосунків, а проблеми, котрі випливають із спорів про поділ майна та взаємне аліментування, трактувалися як такі, що мають тимчасовий характер (тому, що обумовлені капіталістичним минулим) і зникнуть у найближчій соціалістичній перспективі.

На жаль, ця концепція мала й зворотну сторону, яка була обумовлена загальними соціально-економічними реаліями того часу, а також політичними та політико-економічними уявленнями, що панували у суспільстві. Обґрунтування автономності сімейного права в кінцевому підсумку було спрямоване на теоретичне виправдання та законодавче закріплення загальних конструкцій соціалізму стосовно сім'ї. Деякі процеси в соціально-економічній сфері радянської держави мали в цьому питанні вирішальне значення. До них, зокрема, належали: а) деперсовіфікація і тотальне усуспільнення власності, в силу чого члени сім! перестають існувати як носії самостійних майнових інтересів; б) слабкий розвиток відносин економічного обігу, в зв'язку з чим членство в сім'ї не обумовлює переміщення і передачу (як у колі сім'ї, так і за її межами) значних цінностей та капіталів; в) акцент на суспільні фонди споживання, у зв'язку з чим одержання основних коштів сімейного бюджету здійснюється через державний розподіл, що викликає розвиток патерналістських тенденцій і залежність від держави; г) неможливість державного забезпечення навіть се-

1

Беяякова А. М., ВорожеШаш Е. Аі. Советскоесемейное право. — М., 1974. -С. 8; Братусь С. Н. Отрасль советского права: понятие, предмет, метод // Сов. гос-во и право. - 1979. - № і 1. - С. 27; Ершова Н. М. Вопросн семьи в гражданском праве. - М., 1977. - С. 4-5; МатвеевГ. К. Советское семейное право: Учебник. — М., 1985. - С. 37; НечаеваА. М. Семейное право: проблеми и перспективи развития // Гос-во и право. - 1999. - № 3. - С. 72-73; Пергамент А- И., Палаетина С. Я. Развитие советского законодательства о браке и семье // Сов. гос-во и право. — 1975. -№9.-С. 47; Советское семейное право / Под ред. В. А. Рясенцева. - М., 1982. - С. 20-22 и др.

10

. Глава 1

реднього рівня споживацьких запитів населення, в зв'язку з чим низький рівень споживання, і, в першу чергу, в побуті та в сім'ї, штучно підтримується, заохочується і тиражується; д) масове залучення жінок до суспільного виробництва, що викликало відрив жінки від сім! і перенесення центру ваги на суспільні засоби соціалізації дітей.

Ці соціально-економічні реалії не могли не знайти свого відбитку в праві. Відображені вони і в концепції «сімейне право — самостійна галузь права». її основу складали наступні положення: і) майнові відносини в сім'ї відіграють порівняно з особистими відносинами другорядну та обслуговуючу роль; 2) відносини в сім'ї потребують однакового державного регламентування, винятку з загального правила, індивідуальне регулювання сімейних відносин не допускається, бо -«немає такого положення й не може бути», щоб одні учасники сімейних відносин «могли мати більшу чи меншу різноманітність будь-яких прав, ніж інші»1; 3) оскільки сімейні відносини становлять особливий Інтерес для держави, їх правове регулювання і захист повинні здійснюватися з допомогою чітких імперативних приписів; 4) сімейне життя не є сферою автономного й приватного існування людини, у зв'язку з чим державні та громадські органи повинні широко залучатися до вирішення внутрішньосімейних конфліктів та контролю за поведінкою людини в сім'ї; 5) сімейне виховання дітей може бути успішно замінене більш ефективним громадським вихованням-, бо «громадський догляд за дітьми дає значно кращі наслідки, ніж приватний, індивідуальний, ненауковий і нераціональний догляд окремих «люблячих», але недосвідчених у справі виховання батьків, які не мають тих сил, коштів, засобів та установ, що їх має суспільство»2.

Незважаючи на те, що в сімейно-правовій науці радянського періоду концепція «сімейне право — самостійна галузь права» явно домінувала, існувала і протилежна концепція, яка, по суті, продовжувала традиції дореволюційної цивїлістичної школи (хоча навіть її прихильники навряд чи прагнули до проведення подібних аналогій). Відповідно до неї сімейне право розглядалося як підга-лузь права цивільного. Основним аргументом такої концепції було

1

ВорожейкинЕ.М. Семейное правоотношение в СССР. - М., 1972. - С. 97. 1 ГойхбаріА. Г. Брачное, семейное и опекунское право советской респуб-ики. - М, 1920. - С. 5.

Поняття сімейного права 11

те, що предмет правового регулювання сімейних відносин не виходить за межі відносин, котрі регулюються цивільним правом (майнові та особисті немайнові відносини), а основною рисою методу сімейного права (поряд із цивільним) є рівність сторін'. У зв'язку з цим «сімейні відносини завжди складаються и Існують як «горизонтальні» відносини; вони ніколи не набирають форми відносин «вертикальних»2 тощо.

З цієї позиції іншого тлумачення набував І факт роздільної кодифікації цивільних та сімейно-правових норм. Причина розходження законодавчого нормування сімейних та цивільних відносин відшукувалась у витоках цього розходження, тобто в часі прийняття перших нормативних актів, які регулювали сімейні відносини. В цьому плані цікавим уявляється висловлювання П. Люблинського, який писав, що «на відміну від законодавств інших країн, в яких норми, що належать до шлюбу, сім'ї та опіки, які звичайно коротко іменуються сімейним правом, становлять частину Цивільного кодексу, в окремих республіках СРСР ми спостерігаємо відособлення цієї частини права в самостійні кодекси й закони. Історично це пояснюється тим, що розробка Цивільного кодексу відбулася значно пізніше (в 1922 р.), коли виникла потреба врегулювати цивільний обіг на ґрунті нової економічної політики, тоді як потреба в перебудові шлюб-но-сімейних відносин з'явилась одразу ж після Жовтневої революції»3. Немає причин Ігнорувати таке пояснення. Існує чимало фактів, які свідчать про вкрай негативне ставлення теоретиків марксизму до цивільного права в цілому (як юридичної бази буржуазного ладу) і до прагнення замінити цивільно-правові норми соціалістичною правосвідомістю та нормами господарського самоврядування. Відомо також, що післяреволюційні перетворення не були пов'язані з розвитком цивільного законодавства, в той час як сімейні відносини одразу стали предметом законодавчого нормування. Можна назвати цілу низку прийнятих одразу після революції 1917 р. нормативних актів, що регу-

1

Blog

Сімейне право України: Підручник / Л. М. Баранова, С37 В. І. Борисова, І. В. Жилінкова та ін.; За заг ред. В. І. Бо-рисової та І. В. Жилінкової. К.: Юрінком Інтер, 2004. 264 с

Содержание